Розділ ІІІ. Податок на прибуток підприємств

Вид материала

Подобный материал:

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10

Розділ ІІІ. Податок на прибуток підприємств

Стаття 1. Визначення термінів

Для цілей цього розділу терміни вживаються у такому значенні:

1.1) амортизація - систематичний розподіл вартості основних засобів та нематеріальних активів, яка амортизується, протягом строку їх корисного використання (експлуатації);

1.2) вартість основних засобів та нематеріальних активів, яка амортизується, - первісна вартість основних засобів та нематеріальних активів за вирахуванням їх ліквідаційної вартості;

1.3) податок, платник податку, оподаткування, оподатковуваний прибуток (в усіх відмінках) - податок на прибуток підприємств, платник податку на прибуток підприємств, оподаткування податком на прибуток підприємств, прибуток, який підлягає оподаткуванню (у відповідних відмінках);

1.4) холдингові компанії - юридичні особи, які є власниками інших юридичних осіб або здійснюють контроль над такими юридичними особами, як пов’язані особи.

Стаття 2. Платники податку

2.1. Платниками податку з числа резидентів є:

2.1.1) суб’єкти господарювання - юридичні особи, які провадять господарську діяльність як на території України, так і за її межами;

2.1.2) управління залізниці, яке отримує прибуток від основної діяльності залізничного транспорту. Перелік робіт та послуг, що належать до основної діяльності залізничного транспорту, визначається Кабінетом Міністрів України. Доходи залізниць, одержані від основної діяльності залізничного транспорту, визначаються у межах надходжень доходу, перерозподіленого між залізницями у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України;

2.1.3) підприємства залізничного транспорту та їх структурні підрозділи, які отримують прибуток від неосновної діяльності залізничного транспорту;

2.1.4) неприбуткові установи та організації, у разі отримання прибутку від неосновної діяльності та/або доходів, що підлягають оподаткуванню відповідно до цього розділу;

2.1.5) відокремлені структурні підрозділи платників податку, зазначених у підпункті 2.1.1 цього пункту, визначені відповідно до розділу І цього Кодексу (далі – філії).

Відповідальність за своєчасне та повне внесення сум податку до бюджету за місцезнаходженням філії несе платник податку, до складу якого належить така філія.

2.2. Платниками податку з числа нерезидентів є:

2.2.1) юридичні особи, створені у будь-якій організаційно-правовій формі, які одержують доходи із джерелом їх походження з України, за винятком установ та організацій, що мають дипломатичний статус або імунітет згідно з міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України;

2.2.2) постійні представництва нерезидентів, які одержують доходи із джерелом їх походження з України або виконують агентські (представницькі) та інші функції стосовно таких нерезидентів чи їх засновників.

2.3. Нерезиденти провадять господарську діяльність на території України лише через постійні представництва, а також ведуть облік результатів своєї діяльності у порядку, встановленому для резидентів України.

Представництва нерезидентів в Україні до початку своєї господарської діяльності стають на облік в податковому органі за своїм місцезнаходженням у порядку, встановленому центральним податковим органом, незалежно від того, чи буде в подальшому визнано його діяльність такою що створює постійне представництво чи ні. Постійне представництво, яке розпочало свою господарську діяльність до реєстрації у податковому органі, вважається таким, що ухиляється від оподаткування, а одержані ним прибутки вважаються прихованими від оподаткування.

Стаття 3. Об’єкт оподаткування

З метою застосування цього розділу об’єктом оподаткування є:

3.1) прибуток із джерелом його походження з України та з джерел походження за межами України, який визначається шляхом відрахування від суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтею 6 цього розділу, собівартості реалізованих товарів (послуг) та суми інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно із статтею 7 цього розділу;

3.2) дохід (прибуток) від страхової діяльності, визначений згідно з статтею 10 цього розділу;

3.3) дохід (прибуток) нерезидента, що підлягає оподаткуванню згідно із статтею 13 цього розділу, з джерелом його походження з України.

Стаття 4. Ставки податку

Ставка податку становить:

4.1) 20 відсотків до об’єкта оподаткування, визначеного згідно із статтею 3 цього розділу, якщо протягом звітного періоду не менше 50 відсотків оподатковуваного прибутку реінвестовано у придбання нових основних засобів груп 4, 5, 6, 9, що використовуються виключно для виконання інвестиційної програми виробництва високотехнологічної продукції, визначеної відповідно до Закону;

4.2) 25 відсотків до об’єкта оподаткування, визначеного згідно із статтею 3 цього розділу, крім випадків, визначених пунктами 4.1, 4.3-4.4 цієї статті;

4.3) за ставкою 4 відсотки до доходу від страхової діяльності юридичних осіб у випадках, встановлених пунктом 11.8 статті 11 цього розділу;

4.4) за ставками 0, 4, 6, 12 та 15 відсотків до доходів нерезидента з джерелом їх походження з України у випадках, встановлених статтею 13 цього розділу.

Стаття 5. Порядок обчислення податку

5.1. Податок на прибуток нараховується платником самостійно за ставкою, визначеною пунктом 4.1 статті 4 цього розділу, від оподатковуваного прибутку, розрахованого згідно із статтею 3 цього розділу, з урахуванням положень статей 8-14, та зменшується на суму нарахованого відповідно до розділу VII цього Кодексу податку на нерухоме майно цього розділу. Податок на прибуток, отриманий від діяльності, яка підлягає патентуванню відповідно до розділу XVIII цього Кодексу, підлягає сплаті до бюджету у сумі, визначеній відповідно до розділу ІІІ цього Кодексу, яка зменшена на вартість придбаних торгових патентів для провадження такого виду діяльності.

5.2. Платник податку, який провадить діяльність, що підлягає патентуванню відповідно до розділу XVIII цього Кодексу, зобов’язаний окремо визначати податок на прибуток від кожного окремого виду такої діяльності та окремо визначати податок на прибуток від іншої діяльності. З цією метою ведеться окремий облік доходів, отриманих від діяльності, що підлягає патентуванню, та витрат, пов’язаних з провадженням діяльності, з урахуванням від’ємного значення об’єкта оподаткування.

5.3. Доходи і витрати нараховуються в момент їх утворення згідно з правилами, встановленими цим розділом, незалежно від дати надходження або сплати грошових коштів, якщо інше не встановлено нормами цього розділу.

5.4. Платник податку веде бухгалтерський облік доходів, витрат, тимчасових та постійних податкових різниць, визначених згідно із цим розділом.

5.5. Платник податку повинен забезпечувати накопичення в регістрах бухгалтерського обліку інформації про доходи, витрати, тимчасові та постійні податкові різниці, визначені згідно із цим розділом, для складення декларації з податку на прибуток.

Податковою різницею визнається різниця, яка виникає між оцінкою і критеріями визнання доходів, витрат, активів, зобов’язань за положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку та доходами і витратами, визначеними згідно з цим розділом.

Тимчасова податкова різниця виникає у звітному періоді та анулюється у наступних звітних податкових періодах.

До складу тимчасових податкових різниць належать різниці, які виникають унаслідок:

невідповідності оцінки довгострокових та поточних зобов’язань, забезпечень;

невідповідності критеріїв визнання та оцінки доходів, зокрема доходів від безкоштовно одержаних необоротних матеріальних активів, доходів від продажу товарів (послуг) з оплатою за рахунок бюджетних коштів тощо;

невідповідності критеріїв та оцінки витрат, зокрема витрат, понесених платником податку у вигляді благодійних чи інших внесків до неприбуткових організацій тощо.

Постійною податковою різницею визнається податкова різниця, яка виникає у звітному періоді та не анулюється у наступних звітних податкових періодах.

До постійних податкових різниць належать:

суми доходів та витрат, визнані згідно з положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, які не входять до складу доходів і витрат згідно з цим розділом;

суми доходів, визначені згідно з цим розділом, які не визнаються доходами згідно з положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку.

5.6. Порядок нарахування податку у разі наявності філій, що не мають статусу юридичної особи, у складі платника податку – юридичної особи

5.6.1. Платник податку, який має у своєму складі філії повинен забезпечити у розрізі кожної філії ведення окремого бухгалтерського обліку доходів, витрат та прибутку, за правилами, визначеними для географічних сегментів згідно із положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, та обліку доходів і витрат згідно з цим розділом.

5.6.2. Для розрахунку прибутку філії враховуються доходи, визначені згідно з цим розділом в результаті реалізації та/або відвантаження товарів (послуг) іншим, ніж платник податку, особам, та зменшені на витрати, пов’язані з отриманням таких доходів.

5.6.3. Такий платник податку повинен сплачувати до відповідних бюджетів за місцезнаходженням філій та за своїм місцезнаходженням податок, визначений згідно з нормами цього розділу.

5.6.4. Сума податку на прибуток філій, яка підлягає сплаті до відповідного бюджету, визначається розрахунково виходячи із загальної суми податку, нарахованого платником податку, розподіленої пропорційно питомій вазі суми прибутку окремої філії у загальній сумі оподатковуваного прибутку платника податку.

5.7. Податок, що підлягає сплаті до бюджету платниками податку, які здійснюють страхову діяльність, визначається у порядку, передбаченому пунктом 11.8 статті 11 цього розділу.

5.8. Неприбуткові організації, визначені у пункті 11.10 статті 11 цього розділу, сплачують податок на прибуток від неосновної діяльності з урахуванням пункту 11.10 статті 11.

5.9. Нерезидент щороку отримує від податкового органу підтвердження щодо сплати податку на прибуток українською мовою.

5.10. Відповідальність за повноту утримання та своєчасність перерахування до бюджету податків, зазначених у пункті 10.4 статті 10, у пункті 11.8 статті 11, статті 13 цього розділу несуть платники податку, які здійснюють відповідні виплати.

5.11. Для цілей цього розділу використовуються такі податкові періоди: календарні квартал, півріччя, три квартали, рік.

5.11.1. Звітний податковий період починається з першого календарного дня податкового періоду і закінчується останнім календарним днем податкового періоду, крім виробників сільськогосподарської продукції, визначених пунктом 11.5 статті 11 цього розділу, для яких річний податковий період починається з 1 липня поточного звітного (бюджетного) року і закінчується 30 червня наступного звітного (бюджетного) року.

5.11.2. У разі коли особа береться на облік податковим органом як платник цього податку всередині податкового періоду, то перший звітний податковий період розпочинається з дати, на яку припадає початок такого обліку, та закінчується останнім календарним днем наступного податкового періоду.

5.11.3. Якщо платник податку ліквідується (у тому числі до закінчення першого звітного податкового періоду), останнім податковим періодом вважається період, на який припадає дата такої ліквідації.

5.11.4. Для виробників сільськогосподарської продукції, які зареєстровані платниками фіксованого сільськогосподарського податку, не застосовуються норми підпункту 5.11.1 цього пункту в частині визначення податкового періоду для виробників сільськогосподарської продукції.

5.12. Порядок надання інвестиційно-інноваційного кредиту

5.12.1. Договір про надання інвестиційного-інноваційного кредиту укладається після виникнення першого податкового зобов’язання з податку на прибуток, обчисленого щодо діяльності такого суб’єкта господарювання в межах реалізації інвестиційного проекту. Першим днем користування інвестиційно-інноваційним податковим кредитом вважається день укладення договору про надання інвестиційного податкового кредиту між суб’єктом господарювання та органом державної податкової служби.

5.12.2. При отриманні інвестиційно–інноваційного податкового кредиту платник суб’єкт господарювання веде бухгалтерський та податковий обліку в розрізі кожного зареєстрованого інвестиційного (інноваційного) проекту.

5.12.3. Інвестиційно-інноваційний податковий кредит надається не більше ніж на три роки шляхом відстрочення податкових зобов’язань з податку на прибуток підприємств, нарахованих з прибутку від реалізації інвестиційного (інноваційного) проекту в загальному порядку, встановленому цим розділом. Проценти за користування інвестиційно–інвестиційним податковим кредитом нараховуються на суму податкового зобов’язання з цього податку, яке він мав би сплатити за відсутності такого відстрочення, у розмірі 50 відсотків облікової ставки Національного банку України, розрахованої за кожний день користування таким кредитом, та сплачуються щомісячно.

Загальний порядок надання та повернення до бюджету інвестиційно-інноваційного податкового кредиту, подачі звітності суб’єктом господарювання та контролю за цільовим використанням такого кредиту встановлюється Кабінетом Міністрів України.

5.12.4. Сума інвестиційно-інноваційного податкового кредиту не може перевищувати суму інвестицій, фактично внесених платником - суб’єктом господарювання згідно з інвестиційним (інноваційним) проектом, зареєстрованим у встановленому законодавством порядку.

Суми коштів, отриманих в рамках інвестиційно-інноваційного податкового кредиту, використовуються платником - суб’єктом господарювання виключно на цілі, передбачені таким інвестиційним (інноваційним) проектом, зокрема:

придбання устаткування (обладнання), інших основних засобів та комплектуючих до них;

самостійне виготовлення основних засобів;

проведення реконструкції, модернізації та іншого поліпшення основних засобів;

проведення наукових, науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт;

підготовку конструкторської та технологічної документації, технічних умов, технічних проектів;

створення, розвиток, модернізацію та реконструкцію науково-технологічних, експериментальних та дослідно-промислових дільниць;

патентування розробок, придбання прав на об’єкти права інтелектуальної власності (патентів, ліцензій на використання винаходів, корисних моделей, промислових зразків).

5.12.5. Накопичений інвестиційно-інноваційний податковий кредит погашається суб’єктом господарювання рівними частками (з можливістю дострокового погашення), але не пізніше року, наступного за податковим звітним періодом (кварталом), на який припадає останній день користування таким кредитом відповідно до норм цього розділу шляхом включення таких часток до складу податкових зобов’язань з податку на прибуток підприємств та перераховується до бюджету у строки, передбачені для сплати податку на прибуток підприємств.

У разі несвоєчасного погашення суб’єктом господарювання інвестиційного податкового кредиту органами державної податкової служби застосовуються відповідні заходи, передбачені цим Кодексом для стягнення податкових зобов’язань.

Податковий період при сплаті відстрочених сум податкового зобов’язання з податку на прибуток підприємств шляхом надання інвестиційно-інноваційного податкового кредиту дорівнює податковому кварталу.

5.12.6. Керівник центрального податкового органу за поданням керівника податкового органу за місцем реєстрації суб’єкта господарювання приймає рішення про дострокове розірвання договору про надання інвестиційно-інноваційного податкового кредиту та сплати непогашеної суми такого кредиту у разі, коли такий платник - суб’єкт господарювання :

до закінчення терміну дії такого договору не сплачує у строк, встановлений цим Кодексом чергову частку отриманого інвестиційно-інноваційного податкового кредиту та/або процентів за користування ним протягом одного чергового терміну сплати;

або інвестиційний (інноваційний) проект достроково виключений з Реєстру;

визнається неплатоспроможним у встановленому законодавством порядку.

5.12.7. Суб’єкт господарювання, який використав кошти інвестиційно-інноваційного податкового кредиту не за цільовим призначенням та у разі дострокового розірвання договору про надання інвестиційного податкового кредиту, втрачає право на користування таким кредитом до завершення реалізації інвестиційного проекту та зобов’язаний до 10–го числа місяця, наступного за місяцем, у якому відбулося таке нецільове використання, перерахувати до бюджету суму податку на прибуток підприємств, сплата якої була відстрочена, та сплатити пеню, нараховану на суму відстроченого податкового зобов’язання прибуток підприємств, з моменту надання відстрочки до моменту сплати податку, виходячи із розрахунку 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати.

5.13. Платники податку, зазначені у статтях 10-11 цього розділу, а також платники, які здійснюють діяльність, що підлягає патентуванню, ведуть окремий облік доходів, які звільняються від оподаткування згідно з нормами зазначених статей або отриманих від діяльності, що підлягає патентуванню. При цьому:

до складу витрат таких платників податку не включаються витрати, понесені у зв'язку із одержанням таких звільнених доходів;

сума амортизаційних відрахувань, нарахованих на відповідну групу основних засобів, що використовуються для отримання таких звільнених доходів, не враховується у витратах, понесених у зв’язку із отриманням доходів, що не звільняються від оподаткування.

У разі коли основні засоби використовуються як для одержання звільнених доходів, так і для інших доходів, які підлягають включенню до складу доходів згідно з цим розділом на загальних підставах, витрати платника податку підлягають збільшенню на частку загальної суми нарахованих амортизаційних відрахувань, яка так відноситься до загальної суми нарахованих амортизаційних відрахувань звітного періоду, як сума доходів, що підлягає включенню до складу доходів згідно з цим розділом на загальних підставах, відноситься до загальної суми доходів з урахуванням звільнених. Аналогічно відбувається розподіл витрат, що одночасно пов'язані як з діяльністю, доходи (прибуток) від проведення якої звільняються від оподаткування, так і з іншою діяльністю.

Стаття 6. Дохід

6.1. Доходи, що враховуються при визначенні об’єкта оподаткування, класифікуються за такими групами:

дохід від реалізації товарів (послуг);

інші доходи.

6.2. Доходи визначаються на підставі первинних документів та інших документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов’язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку.

6.3. В цілях цього розділу суми, відображені у складі доходів платника, не підлягають повторному включенню до складу його доходів.

6.4. Дохід від реалізації товарів визнається в разі наявності всіх наведених нижче умов:

покупцеві перейшло право власності на товар;

підприємство-продавець не здійснює надалі управління та контроль за реалізованими товарами.

6.5. Дохід, пов’язаний з наданням послуг, враховується при визначенні об’єкта оподаткування в сумі, обчисленій виходячи зі ступеня завершеності операції з надання послуг на кінець звітного податкового періоду.

Оцінка ступеня завершеності операції з надання послуг проводиться виходячи з:

визначення питомої ваги обсягу послуг, наданих у звітному податковому періоді, у загальному обсязі послуг, які мають бути надані;

та/або з визначення питомої ваги витрат, яких зазнає підприємство у зв’язку із наданням послуг, у загальній очікуваній сумі таких витрат.

6.6. Дата визнання доходу при отриманні коштів цільового фінансування з фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування або бюджетів:

6.6.1) суми коштів, отримані платником податку з бюджету у вигляді цільового фінансування капітальних інвестицій, визнаються доходом пропорційно сумі нарахованої амортизації об’єктів інвестування (основних засобів, нематеріальних активів);

6.6.2) цільове фінансування для компенсації витрат (збитків), яких зазнало підприємство, та фінансування для надання підтримки підприємству без установлення умов його витрачання на виконання у майбутньому певних заходів визнається доходом в момент його фактичного отримання;

6.6.3) отримане цільове фінансування, крім випадків, зазначених у підпунктах 6.6.1 та 6.6.2, визнається доходом протягом тих періодів, в яких були понесені витрати, пов'язані з виконанням умов цільового фінансування.

6.7. У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів (надання послуг) з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, які укладені на виробництво таких товарів (надання послуг) не передбачено поетапного їх здавання, доходи нараховуються платником податку самостійно відповідно ступеню завершеності виробництва (операції з надання послуг), яка визначається за питомою вагою витрат, здійснених у звітному податковому періоді, у загальній очікуваній сумі таких витрат.

6.8. Датою отримання доходів, які враховуються при визначенні об’єкта оподаткування, є звітний період, в якому такі доходи мали місце, незалежно від фактичного надходження грошових коштів (метод нарахувань), визначений з урахуванням норм цього пункту та статті 12 цього розділу.

6.9. Датою отримання доходу від продажу товарів (послуг) вважається дата продажу (відвантаження) товарів, а для послуг - дата фактичного надання послуги у результаті виконання платником податку робіт, незалежно від фактичного надходження грошових коштів.

Blog

Розділ ІІІ. Податок на прибуток підприємств