Розділ ІІІ. Податок на прибуток підприємств

Вид материала

Подобный материал:

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10

Якщо умови страхування передбачають виплату страхового відшкодування на користь платника податку-страхувальника, застраховані збитки, яких зазнав такий платник податку у зв’язку з провадженням господарської діяльності, відносяться до його витрат в податковий період, в якому він зазнав збитки, а будь-які суми страхового відшкодування зазначених збитків включаються до доходів такого платника податку в податковий період їх одержання;

Віднесення до складу витрат платника податку витрат із страхування (крім витрат по медичному, пенсійному страхуванню та за обов’язковими видами страхування) здійснюється в розмірі, що не перевищує шість відсотків загальної суми витрат за звітний податковий період, наростаючим підсумком з початку року, а для сільськогосподарських підприємств - за звітний податковий рік.

7.14.7. Витрати на відрядження фізичних осіб, які перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (у тому числі які працюють за цивільно-правовими договорами (контрактами)) або є членами керівних органів платника податку, у межах фактичних витрат особи, яка відряджена, на проїзд (включаючи перевезення багажу) як до місця відрядження і назад, так і за місцем відрядження (у тому числі на орендованому транспорті), оплату вартості проживання у готелях (мотелях), а також включених до таких рахунків витрат на харчування чи побутові послуги (прання, чистка, лагодження та прасування одягу, взуття чи білизни), найм інших жилих приміщень, телефонних рахунків, оформлення закордонних паспортів, дозволів на в’їзд (віз), обов’язкового страхування, інших документально оформлених витрат, пов’язаних з правилами в’їзду та перебування у місці відрядження, включаючи будь-які збори і податки, що підлягають сплаті у зв’язку зі здійсненням таких витрат.

Зазначені у частині першій цього підпункту витрати можуть бути включені до складу витрат платника податку лише за наявності підтверджуючих документів, що засвідчують вартість цих витрат у вигляді транспортних квитків або транспортних рахунків (багажних квитанцій), рахунків, одержаних з готелів (мотелів) або від інших осіб, що надають послуги з розміщення та проживання фізичної особи, страхових полісів тощо.

Не дозволяється включати до складу витрат на харчування вартість алкогольних напоїв і тютюнових виробів, суми ”„чайових”, за винятком випадків, коли суми таких „чайових” включаються до рахунку згідно із законами країни перебування, а також плати за видовищні заходи.

В окремих випадках за рішенням власника або уповноваженої ним особи дозволяється включати до витрат платника податку документально не підтверджені витрати на харчування та фінансування інших власних потреб фізичної особи (добові витри) у межах території України, але не вище 0,2 частини від розміру місячного прожиткового мінімуму, діючого для працездатної особи на 1 січня звітного податкового року, у в розрахунку на добу, а для відряджень за кордон – не вище розміру місячного прожиткового мінімуму, діючого для працездатної особи на 1 січня звітного податкового року, в розрахунку на добу.

Кабінетом Міністрів України окремо визначаються граничні норми добових для відрядження членів екіпажів суден (інших транспортних засобів) або суми, що направляються на харчування таких членів екіпажів замість добових, якщо такі судна (інші транспортні засоби):

провадять комерційну, промислову, науково-пошукову чи риболовецьку діяльність за межами територіальних вод України;

виконують міжнародні рейси для провадження навігаційної діяльності чи перевезення пасажирів або вантажів за плату за межами повітряного або митного кордонів України;

використовуються для аварійно-рятувальних та пошуково-рятувальних робіт за межами митного кордону або територіальних вод України.

Суми та склад витрат на відрядження державних службовців, а також інших осіб, які направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, які повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів, визначаються Кабінетом Міністрів України. Сума добових для таких категорій фізичних осіб не може перевищувати суму, встановлену частиною четвертою цього підпункту.

Сума добових визначається у разі відрядження:

у межах України та країн, в’їзд громадян України на територію яких не потребує наявності візи (дозволу на в’їзд) - згідно з відмітками відряджуючої та приймаючої сторін на посвідченні про відрядження, форма якого затверджується центральним органом державної податкової служби;

до країн, в’їзд громадян України на територію яких здійснюється за наявністю візи (дозволу на в’їзд), - згідно з відмітками органів прикордонного контролю у паспорті або документі, що його замінює.

У разі відсутності зазначених у цьому підпункті відміток сума добових не включається до складу витрат платника податку.

Будь-які витрати на відрядження можуть бути включені до складу витрат платника податку за наявності підтверджуючих документів щодо зв’язку такого відрядження з основною діяльністю такого платника податку, зокрема, але не виключно: запрошень приймаючої сторони, діяльність якої збігається з діяльністю платника податку; укладеного договору чи контракту; інших документів, які встановлюють або засвідчують бажання встановити цивільно-правові відносини; документів, що засвідчують участь відрядженої стороною особи, у переговорах, конференціях або симпозіумах, які проводяться за тематикою, що збігається з основною діяльністю платника податку.

Якщо згідно із законами країни відрядження або країнами, по території яких здійснюється транзитний рух до країни відрядження, потребується обов’язкове страхування життя або здоров’я відрядженої особи чи її цивільної відповідальності (при використанні транспортних засобів), витрати на таке страхування відносяться до складу витрат платника податку, що відряджає таку особу.

За запитом представника органу державної податкової служби платник податку має забезпечити за власний рахунок переклад підтверджуючих документів, виданих іноземною мовою.

7.14.8. Витрати платника податку (крім капітальних, які підлягають амортизації) на утримання та експлуатацію, а також 50 відсотків витрат на основну діяльність:

дитячих ясел або садків;

закладів середньої та середньої професійно-технічної освіти та закладів підвищення кваліфікації працівників такого платника податку;

дитячих, музичних та художніх шкіл, шкіл мистецтв, у разі якщо вони не надають платних послуг та не займаються іншою комерційною діяльністю;

спортивних комплексів, залів і площадок, що використовуються безоплатно для фізичного оздоровлення та психологічного відтворення працівників, клубів і будинків культури, в разі якщо вони не використовуються для надання платних послуг та іншої комерційної діяльності (крім будинків відпочинку, туристичних баз та інших подібних закладів);

приміщень, що використовуються платником податку для організації харчування працівників такого платника податку;

багатоквартирного житлового фонду, включаючи гуртожитки, одноквартирного житлового фонду в сільській місцевості та об’єктів житлово-комунального господарства, які перебувають на балансі юридичних осіб, щодо яких платником податку прийнято документально оформлене рішення про передачу на баланс місцевих рад;

дитячих таборів відпочинку за умови, що вони не здаються в оренду, не використовуються для надання платних послуг або іншої комерційної діяльності.

7.14.15. Резервний.

7.15. Особливості визначення складу витрат платника податку у разі сплати процентів за борговими зобов’язаннями.

7.15.1 До складу витрат відносяться будь-які витрати, пов’язані з нарахуванням процентів за борговими зобов’язаннями (у тому числі за будь-якими кредитами, депозитами) протягом звітного періоду, якщо такі нарахування здійснюються у зв’язку з веденням господарської діяльності платника податку.

7.15.2. Для платника податку, 50 та більше відсотків статутного фонду (акцій, інших корпоративних прав) якого перебуває у власності або управлінні нерезидента (нерезидентів), формування витрат на виплату або нарахування процентів за кредитами та іншими борговими зобов’язаннями на користь таких нерезидентів та пов’язаних з ними осіб дозволяється у сумі, що не перевищує суму доходів такого платника податку, отриману протягом звітного періоду у вигляді процентів від розміщення власних активів, збільшену на суму, що дорівнює 50 відсоткам оподатковуваного прибутку звітного податкового періоду, без урахування суми таких отриманих процентів.

7.15.3. До нерезидентів, визначених у пункті 7.15.2, прирівнюються з метою застосування цього пункту також юридичні особи, які відповідно до статті 11 цього розділу звільнені від сплати цього податку, чи сплачують цей податок за ставками іншими, ніж встановлена у пункті 4.1 статті 4 цього розділу, особи, що сплачують податок на прибуток у складі інших податків, а також фізичні особи.

7.15.4. Для цілей підпункту 7.15.2 оподатковуваний прибуток без врахування процентів визначається як дохід звітного періоду без урахування доходу звітного періоду, отриманого у вигляді процентів, зменшений на суму витрат звітного періоду, за винятком витрат звітного періоду, пов’язаних із виплатою процентів.

7.15.5. Витрати на сплату процентів, які відповідають вимогам підпункту 7.15.1, але не віднесені до складу витрат виробництва згідно з положеннями підпункту 7.15.2 протягом звітного періоду, підлягають перенесенню на результати майбутніх податкових періодів із збереженням обмежень, передбачених пунктом 7.15.2.

7.16. Особливості визначення складу витрат на оплату праці.

7.16.1. З урахуванням норм пункту 7.13 цієї статті до складу витрат платника податку відносяться витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат, виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на оплату авторських винагород та оплати за виконання робіт (послуг), згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата в грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами розділу IV цього Кодексу).

7.16.2. Додатково до витрат, передбачених підпунктом 7.16.1 цього пункту, до складу витрат платника податку включаються обов’язкова оплата, а також компенсація вартості послуг, які надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством, внески платника податку на обов’язкове страхування життя або здоров’я працівників у випадках, передбачених законодавством, а також внески, визначені частиною другою цього підпункту.

Якщо відповідно до договору довгострокового страхування життя або будь-якого виду недержавного пенсійного забезпечення платник цього податку зобов’язаний сплачувати за власний рахунок добровільні внески на страхування (недержавне пенсійне забезпечення) найманої ним фізичної особи, то такий платник податку має право віднести до складу витрат кожного звітного податкового періоду (наростаючим підсумком) суму таких внесків, яка сукупно не перевищує 15 відсотків від заробітної плати, нарахованої такій найманій особі протягом податкового року, на який припадають такі податкові періоди.

При цьому сума таких платежів не може перевищувати розмірів, визначених у розділі IV „Податок з доходів фізичних осіб” цього Кодексу протягом такого податкового періоду.

7.17. Особливості віднесення до складу витрат сум внесків на соціальні заходи.

7.17.1. До складу витрат платника податку відносяться суми збору на обов’язкове державне пенсійне страхування та внесків на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, нараховані на виплати, зазначені в підпункті 7.16.1 пункту 7.16 цієї статті, у розмірах і порядку, встановлених законом.

7.17.2. Якщо наймана особа доручає працедавцю здійснювати внески на довгострокове страхування життя або будь-який вид недержавного пенсійного забезпечення за рахунок витрат на оплату праці такої найманої особи, включених до складу витрат платника податку відповідно до підпункту 7.16.1 пункту 7.16 цієї статті, то такий працедавець не включає суму таких внесків до складу своїх витрат та до бази для нарахування суми внесків на пенсійне та інші види державного (соціального) обов’язкового страхування.

7.18. У разі коли після продажу товарів (послуг) здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи перерахунок у випадках повернення проданих товарів чи права власності на такі товари (результати послуг) продавцю, платник податку - продавець та платник податку - покупець здійснюють відповідний перерахунок доходів або витрат (балансової вартості основних засобів) у звітному періоді, в якому сталася така зміна суми компенсації.

Цей пункт не регулює правила визначення та коригування витрат та доходів внаслідок проведення процедур урегулювання сумнівної або безнадійної заборгованості чи визнання боргу покупця безнадійним, що визначаються статтею 12 цього розділу.

7.19. Витрати зменшуються на суму фактичних втрат товарів, крім втрат у межах норм природного убутку чи технічних (виробничих) втрат та витрат з розбалансування природного газу в газорозподільних мережах, що не перевищують розмір, визначений Кабінетом Міністрів України, або уповноваженим ним центральним органом державної влади, або іншим органом, визначеним законодавством України.

7.20. Платник податку веде оцінку вибуття запасів за методами, встановленими відповідним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку.

Для всіх одиниць запасів, що мають однакове призначення та однакові умови використання, застосовується лише один з дозволених методів оцінки їх вибуття.

7.21. Установлення додаткових обмежень щодо складу витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому розділі, не дозволяється.

Стаття 8. Порядок нарахування амортизації.

8.1. Об’єкти амортизації.

Амортизації підлягають:

витрати на придбання основних засобів та нематеріальних активів для використання у господарській діяльності, включаючи витрати на придбання племінної худоби та придбання, закладення і вирощування багаторічних насаджень до початку плодоношення;

витрати на самостійне виготовлення основних засобів для використання у господарській діяльності, включаючи витрати на виплату заробітної плати працівникам, які були зайняті на виготовленні таких основних засобів;

витрати на проведення реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних засобів;

витрати на капітальні поліпшення землі, не пов’язані з будівництвом, а саме: іригація, осушення, збагачення та інші подібні капітальні поліпшення землі;

сума індексації основних засобів, проведена відповідно до цієї статті.

8.2. Не підлягають амортизації.

8.2.1. Не підлягають амортизації та повністю відносяться до складу витрат звітного періоду витрати платника податку на:

придбання і відгодівлю продуктивної худоби;

вирощування багаторічних плодоносних насаджень;

придбання основних засобів або нематеріальних активів з метою їх подальшого продажу іншим особам чи їх використання як комплектуючих (складових частин) інших основних засобів, призначених для подальшого продажу іншим особам;

утримання основних засобів, що знаходяться на консервації.

8.2.2. Не підлягають амортизації та провадяться за рахунок відповідних джерел фінансування:

витрати бюджетів на будівництво та утримання споруд благоустрою й жилих будинків, придбання і збереження бібліотечних і архівних фондів;

витрати бюджетів на будівництво та утримання автомобільних доріг загального користування;

витрати на придбання та збереження Національного архівного фонду України, а також бібліотечного фонду, що формується та утримується за рахунок бюджетів, бібліотечних і архівних фондів;

вартість гудвілу;

витрати на придбання (самостійне виготовлення) та поточний ремонт, а також на реконструкцію, модернізацію або інші поліпшення невиробничих засобів.

Під терміном "невиробничі основні засоби" слід розуміти капітальні активи, які не використовуються у господарській діяльності платника податку.

8.3. Класифікація груп основних засобів та інших необоротних активів та мінімально допустимих строків їх корисного використання (експлуатації):

Групи	Мінімально допустимі строки корисного використання (роки)
група 1 - Земельні ділянки	-
група 2 - Капітальні витрати на поліпшення земель, не пов’язані з будівництвом	15
група 3 - Будинки, споруди, передавальні пристрої	50 35 20
група 4 - Машини з них: електронно-обчислювальні машини, інші машини для автоматичного оброблення інформації, пов’язані з ними засоби зчитування або друку інформації, інші інформаційні системи, комп’ютерні програми, телефони (у тому числі стільникові), мікрофони і рації, вартість яких перевищує 1000 гривень	8 4
група 5 - Транспортні засоби	7
група 6 - Інструменти	4
група 7 - Тварини	6
група 8 - Багаторічні насадження	10
група 9 - Інші основні засоби	10
група 10 - Бібліотечні фонди	-
група 11 - Малоцінні необоротні матеріальні активи	-
група 12 - Тимчасові (нетитульні) споруди	7
група 13 - Природні ресурси	-
група 14 - Інвентарна тара	7
група 15 - Предмети прокату	7
група 16 - Інші необоротні матеріальні активи	7
група 17 - Довгострокові біологічні активи	7

8.4. Методи нарахування амортизації.

Амортизація основних засобів нараховується із застосуванням таких методів:

8.4.1) прямолінійного, за яким річна сума амортизації визначається діленням вартості, яка амортизується, на строк корисного використання об’єкта основних засобів;

8.4.2) зменшення залишкової вартості, за яким річна сума амортизації визначається як добуток залишкової вартості об’єкта на початок звітного року або первісної вартості на дату початку нарахування амортизації та річної норми амортизації. Річна норма амортизації (у відсотках) обчислюється як різниця між одиницею та результатом кореня ступеня кількості років корисного використання об’єкта з результату від ділення ліквідаційної вартості об’єкта на його первісну вартість;

8.4.3) прискореного зменшення залишкової вартості, за яким річна сума амортизації визначається як добуток залишкової вартості об’єкта на початок звітного року або первісної вартості на дату початку нарахування амортизації та річної норми амортизації, яка обчислюється, виходячи із строку корисного використання об’єкта, і подвоюється;

8.4.4) кумулятивного, за яким річна сума амортизації визначається як добуток вартості, яка амортизується, та кумулятивного коефіцієнта. Кумулятивний коефіцієнт розраховується діленням кількості років, що залишаються до кінця строку корисного використання об’єкта основних засобів, на суму числа років його корисного використання.

Прямолінійний метод є обов’язковим для застосування при нарахуванні амортизації об’єктів основних засобів, що входять до груп 2, 3, 8, 12.

Метод амортизації обирається підприємством самостійно для інших груп основних засобів та не може змінюватися протягом діяльності.

8.5. Визначення вартості об’єктів амортизації

8.5.1. Облік балансової вартості основних засобів кожної з груп ведеться за кожним з об’єктів, що входить до складу окремої групи, включаючи вартість поліпшення основних засобів, отриманих безоплатно або в оперативний лізинг (оренду), як окремий об’єкт амортизації, та в цілому по групі як сума балансових вартостей окремих об’єктів такої групи.

8.5.2. Амортизація об’єкта основних засобів нараховується протягом строку корисного використання (експлуатації) об’єкта, установленого цією статтею, помісячно починаючи з календарного місяця наступного за місяцем введення об’єкта основних засобів в експлуатацію і призупиняється на період його реконструкції, модернізації, інших видів поліпшення та консервації.

8.5.3. Амортизаційні відрахування розрахункового кварталу по кожному об’єкту основних засобів визначаються в сумі амортизаційних відрахувань за три місяці розрахункового кварталу, розрахованих із застосуванням обраного платником методу нарахування амортизації відповідно до встановлених строків корисного використання по кожній групі основних засобів.

Blog

Розділ ІІІ. Податок на прибуток підприємств