Blog

Розділ ІІІ. Податок на прибуток підприємств

Вид материала

Документы

Содержание

Редакція проекту
Стаття 1.Стаття 139.Витрати, що не враховуються при визначенні оподатковуваного прибутку.
Стаття 2.Стаття 139. Стаття 3.Витрати, що не враховуються при визначенні оподатковуваного прибутку.
Другий абзац виключити
Для цілей застосування цього підпункту безоплатне розповсюдження товарів (робіт, послуг) з рекламною метою не вважається продаже

Подобный материал:

1 2 3 4 5

Європейська Бізнес Асоціація

Редакція проекту	Редакція, що пропонується	Обгрунтування
137.4 Датою отримання доходів, які враховуються для визначення об’єкта оподаткування, є звітний період, в якому такі доходи утворилися, незалежно від фактичного надходження коштів (метод нарахувань), визначений з урахуванням норм цього пункту та статті Error: Reference source not found цього розділу.	Щоб узгодити п.6.1 та п.6.4 між собою слова «звітний період, в якому такі доходи утворилися» замінити на «звітний період, в якому складений акт або інший документ, оформлений відповідно до вимог діючого законодавства, який підтверджує виконання робіт або надання послуг». 6.4. Датою отримання доходів, які враховуються для визначення об’єкта оподаткування, є звітний період, в якому складений акт або інший документ, оформлений відповідно до вимог діючого законодавства, який підтверджує виконання робіт або надання послуг, незалежно від фактичного надходження коштів (метод нарахувань), визначений з урахуванням норм цього пункту та статті 28 цього Розділу
138.1.1 Витрати операційної діяльності включають: витрати банківських установ, до яких відносяться: а) процентні витрати за кредитно-депозитними операціями (в тому числі - за кореспондентськими рахунками) та цінними паперами власного боргу;	В п.138.1.1 а) додати «коштами до запитання», так як нарахування відсотків на залишки коштів на рахунках до запитання не відноситься до депозитних операцій 138.1.1 Витрати операційної діяльності включають: ... витрати банківських установ, до яких відносяться: а) процентні витрати за кредитно-депозитними операціями (в тому числі - за кореспондентськими рахунками та коштами до запитання) та цінними паперами власного боргу;
138.4. Витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг. Положення відсутнє	Пункт 138.4. Статті 138 (щодо визнання витрат, які формують собівартість) після слів: «в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг» доповнити словами: «(за винятком витрат, що формують собівартість товарів, інвентаризація та/або складування яких неможливі за їх фізичними ознаками)». Доповнити пункт 138.4 доповнити підпунктом 138.4.1 такого змісту: «138.4.1. Витрати, що формують собівартість товарів, інвентаризація та/або складування яких неможливі за їх фізичними ознаками, визнаються витратами того звітного періоду, в якому ці витрати здійснені, що підтверджується первинними бухгалтерськими документами».	Враховуючи специфічність товару електричної і теплової енергії, з метою уникнення непорозумінь з боку перевіряючих органів доцільно визнавати витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, інвентаризація та/або складування яких неможливі за їх фізичними ознаками, витратами не звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг, а того звітного періоду, в якому ці витрати здійснені.
138.7. Собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг визначається відповідно до обсягу їх реалізації протягом податкового періоду.	Пункт 138.7. Статті 138 (щодо визначення собівартості реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг) вилучити.	З метою уникнення різного трактування контролюючими органами та усунення дублювання визначення терміну „собівартість”, зазначеного у пунктах 14.1.232 статті 14 розділу І та 138.4, ст. 138 розділу 3.
138.9. Собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов’язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов’язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; вартості придбаних послуг, прямо пов’язаних з їх виробництвом (наданням); інших прямих витрат.	Пункт 138.9 Статті 138 (щодо складу собівартості виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг) після слів: «інших прямих витрат» доповнити такими словами: «у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну)».	З метою уникнення різного трактування контролюючими органами складу витрат, які відносяться до собівартості виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, та у подальшому судових спорів пропонується інші прямі витрати доповнити витратами з придбання електричної енергії (включаючи реактивну) (як у чинному пункті 5.2.1. статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»).
138.11.3. витрати на збут, які включають витрати. Пов’язані з реалізацією товарів, виконаних робіт, наданих послуг: 138.11.3.з) інші витрати, пов’язані зі збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг, включаючи нормативні втрати електроенергії під час її передачі та реалізації;	У пункті 138.11.3.Статті 138 (щодо складу витрат на збут) вилучити слова: «включаючи нормативні втрати електроенергії під час її передачі та реалізації»	Електроенергія є специфічним товаром, складування якого за технологічними ознаками є неможливим. Виробництво, передача та постачання електроенергії споживачам є одномоментним технологічним процесом. Тому вартість придбаної постачальниками електричної енергії не збільшує запаси товарно-матеріальних цінностей на складі, а повністю відноситься відповідно до первинного документу до собівартості реалізованих товарів. Витрати електроенергії під час її передачі (транспортування) та реалізації є чисто розрахунковим показником, який у бухгалтерському обліку не обліковується. Включення нормативних втрат електроенергії під час її передачі та реалізації до інших витрат, пов’язаних зі збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг, призведе до необґрунтованого збільшення витрат.
Стаття 1.Стаття 139.Витрати, що не враховуються при визначенні оподатковуваного прибутку. 139.1 Не включаються до складу витрат: 139.1.2 платежі платника податку на користь комітента, принципала тощо за договорами комісії, агентськими договорами та іншими аналогічними договорами; … 139.1.12. витрати понесені у зв’язку із придбанням товарів (робіт, послуг) та інших матеріальних і нематеріальних активів у фізичної осіби-підприємця, що сплачує єдиний податок (крім витрат, понесених у зв’язку із придбанням робіт, послуг у фізичної особи – платника єдиного податку, яка здійснює діяльність у сфері інформатизації); 139.1.13. витрати, понесені (нараховані) у зв’язку з придбанням у нерезидента послуг (робіт) з консалтингу, маркетингу, реклами, інжинірингу, крім витрат здійснених (нарахованих на користь постійних представництв нерезидентів…	Стаття 2.Стаття 139. Стаття 3.Витрати, що не враховуються при визначенні оподатковуваного прибутку. 139.1 Не включаються до складу витрат: далі по тексту за виключенням підпунктів 139.1.2, 139.1.12, 139.1.13	Фактичні витрати, які здійснені в зв’язку з господарською діяльністю платника податків, повинні бути враховані при визначені оподатковуваного прибутку. Запропонований у пп. 139.1.12 та 139.1.13 підхід може викликати зменшення зацікавленості з боку платників податку щодо придбання товарів (послуг) у платників єдиного податку і у нерезидентів через неможливість врахування таких витрат у складі витрат з метою визначення об’єкту оподаткування. Це ставить у нерівноправне становище таких осіб по відношенню до платників податку на прибуток за основною ставкою і є проявом податкової дискримінації, що прямо суперечить основним засадам податкового законодавства України, викладеним у статті 4 Розділу І проекту ПКУ. Ці положення договору по-перше, суперечать принципу підприємництва в Україні щодо рівних умов для здійснення підприємницької діяльності та в конкурентних умовах, закріпленому в ст. 42 Конституції України. По-друге позбавляють, наприклад, видавничу справу левової долі витрат і тим самим «штучно» підвищує базу для оподаткування податком на прибуток. Так зокрема переважна частина авторів, які пишуть статті, дизайнерів, фотографів є особами вільної професії, які зареєстровані як СПД та сплачують єдиний податок. Всі ці особи надають послуги видавництва при створенні та видавництві книжок, буклетів, журналів. Художники, сценаристи також є переважно фізичними особами-підприємцями, що сплачують єдиний податок. За таких обставин видавництва, що масово закуповують права та результати праці таких осіб для створення видавничої продукції і мають підтримуватись державою штучно будуть обкладатись податком на прибуток більше ніж промислові підприємства. Це суперечить принципам Закону України «Про державну підтримку книговидавничої справи в Україні» та штовхає в тінь роботу людей творчих професій. Заборона віднесення на витрати платника податку на прибуток витрат на придбання товарів (робіт, послуг) фізичних осіб – суб’єктів господарювання, що сплачують єдиний податок призведе до занепаду малого бізнесу. Запропонований у пп. 139.1.12 та 139.1.13 підхід може викликати зменшення зацікавленості з боку платників податку щодо придбання товарів (послуг) у платників єдиного податку і у нерезидентів через неможливість врахування таких витрат у складі витрат з метою визначення об’єкту оподаткування. Це ставить у нерівноправне становище таких осіб по відношенню до платників податку на прибуток за основною ставкою і є проявом податкової дискримінації, що прямо суперечить основним засадам податкового законодавства України, викладеним у статті 4 Розділу І проекту ПКУ. Заборона віднесення на витрати платника податку на прибуток витрат на придбання послуг та робіт з консалтингу, маркетингу, реклами, інжинірингу у нерезидента призведе до дискримінації українських компаній с іноземними інвестиціями та компаній, які мають широкі зв’язки та тісно співпрацюють з нерезидентами. Навіщо обмежувати придбання таких послуг у нерезидентів? Даються преференції місцевим консультантам? А якщо потрібно отримати консультацію по іноземному праву чи в Україні просто немає спеціалістів відповідного класу? У нас повинна бути відкрита економіка, інтегрована у світове суспільство, а не закрити радянського типу. Підприємство, яке відноситься по складу міжнародної групи, має за необхідне залучати послуги консалтингу та маркетингу від інших підприємств групи, оскільки підприємству необхідно використовувати ноу-хау та застосовувати міжнародні практики, що застосовує його міжнародна група щодо схожих товарів та послуг. Встановлення обмежень щодо віднесення до валових витрат, понесених у зв’язку з придбанням у нерезидента послуг (робіт), пов‘язаних з основною діяльністю платника податків, призведе до дискримінаційного оподаткування таких витрат для компаній з іноземною інвестицією, такі обмеження зроблять інвестиції непривабливими.

140.1.2. витрати (крім тих, що підлягають амортизації), пов’язані з науково-технічним забезпеченням господарської діяльності, на винахідництво і раціоналізацію господарських процесів, проведення дослідно-експериментальних та конструкторських робіт, виготовлення та дослідження моделей і зразків, пов’язаних із основною діяльністю платника податку, витрати з нарахування роялті та придбання нематеріальних активів (крім тих, що підлягають амортизації) для їх використання в господарській діяльності платника податку; Стаття 4.До складу витрат не включаються нарахування роялті на користь нерезидента, юридичної особи, яка відповідно до статті Error: Reference source not found цього розділу звільнена від сплати цього податку чи сплачує цей податок за ставкою, іншою, ніж встановлена у пункті Error: Reference source not found.1 статті Error: Reference source not found цього розділу; особи, що сплачує податок у складі інших податків	140.1.2. витрати (крім тих, що підлягають амортизації), пов’язані з науково-технічним забезпеченням господарської діяльності, на винахідництво і раціоналізацію господарських процесів, проведення дослідно-експериментальних та конструкторських робіт, виготовлення та дослідження моделей і зразків, пов’язаних із основною діяльністю платника податку, витрати з нарахування роялті та придбання нематеріальних активів (крім тих, що підлягають амортизації) для їх використання в господарській діяльності платника податку. Другий абзац виключити або викласти у редакції проекту 6509: «До складу витрат включаються нарахування роялті на користь нерезидента або юридичної особи, які відповідно до статті 23 цього Розділу звільнені від сплати цього податку чи сплачують цей податок за ставкою, іншою, ніж встановлена у пункті 20.1 статті 20 цього Розділу; особи, що сплачує податок у складі інших податків у розмірі, що не перевищує 3 відсотки оподатковуваного прибутку за попередній звітний рік;»	Встановлення обмежень щодо віднесення до валових витрат роялті, сплаченого на користь нерезидента, призведе до дискримінаційного оподаткування витрат по сплаті роялті на користь власників відомих міжнародних торгових марок. Оскільки інвестиційні проекти України, здійснені іноземними інвесторами, як правило, передбачають використання торгових марок, що належать іноземному інвестору, такі обмеження зроблять інвестиції непривабливими. Дана норма є дискримінаційною, в таких країнах як Нідерланди, Швейцарія, РФ, Угорщина, Італія відсутні такі обмеження (єдине обмеження - розумність ставок та звичайна ціна)
140.1.3 витрати платника податку на первинну професійну підготовку, перепідготовку та підвищення кваліфікації працівників робітничих професій, а також у разі, коли законодавством передбачено обов’язковість періодичної перепідготовки або підвищення кваліфікації; витрати на навчання та/або професійну підготовку, перепідготовку або підвищення кваліфікації у вітчизняних або закордонних навчальних закладах, якщо наявність сертифікату про освіту в таких закладах є обов’язковою для виконання певних умов ведення господарської діяльності, в тому числі, але не виключно вищих та професійно-технічних навчальних закладах фізичних осіб (незалежно від того, чи перебувають такі особи у трудових відносинах з платником податку), які уклали з ним письмовий договір (контракт) про взяті ними зобов’язання відпрацювати у платника податку після закінчення вищого та/або професійно-технічного навчального закладу і отримання спеціальності (кваліфікації) не менше трьох років; витрати на організацію навчально-виробничої практики за профілем основної діяльності платника податку або в структурних підрозділах, що забезпечують його господарську діяльність, осіб, які навчаються у вищих та професійно-технічних навчальних закладах. У разі розірвання письмового договору (контракту), зазначеного в абзаці другому цього підпункту, платник податку зобов’язаний збільшити дохід у сумі фактично здійснених ним витрат на навчання та/або професійну підготовку, які були включені до складу його витрат. Внаслідок такого збільшення доходу нараховується додаткове податкове зобов’язання та пеня в розмірі 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, що діяла на день виникнення податкового зобов’язання з податку, яке мав би сплатити платник податку у встановлений строк у разі, коли б він не користувався податковою пільгою, встановленою цим підпунктом, обчислені до суми такого податкового зобов’язання та розраховані за кожен день недоплати, закінчуючи днем збільшення доходу. Сума відшкодованих платнику податку збитків за такою угодою (договором, контрактом) не є об’єктом оподаткування в частині, що не перевищує суми, на які збільшено дохід, сплати додаткового податкового зобов’язання та пені, зазначених цим абзацом. Обов’язки з доведення зв’язку витрат на цілі, обумовлені цим підпунктом, з господарською діяльністю платника податку покладаються на такого платника податку. У разі виникнення розбіжностей між органом державної податкової служби та платником податку стосовно зв’язку витрат на цілі, обумовлені цим підпунктом, з основною діяльністю платника податку, такий орган державної податкової служби зобов’язаний звернутися до центрального органу виконавчої влади у галузі освіти, експертний висновок якого є підставою для прийняття рішення органом державної податкової служби. Оскарження рішень органів державної податкової служби, прийнятих на підставі експертних висновків центрального органу виконавчої влади у галузі освіти, здійснюється платниками податку в загальному порядку;	В Абзаці 4 виключити слова «Внаслідок такого збільшення доходу нараховується додаткове податкове зобов’язання та пеня в розмірі 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, що діяла на день виникнення податкового зобов’язання з податку, яке мав би сплатити платник податку у встановлений строк у разі, коли б він не користувався податковою пільгою, встановленою цим підпунктом, обчислені до суми такого податкового зобов’язання та розраховані за кожен день недоплати, закінчуючи днем збільшення доходу.» 140.1.3 витрати платника податку на первинну професійну підготовку, перепідготовку та підвищення кваліфікації працівників робітничих професій, а також у разі, коли законодавством передбачено обов’язковість періодичної перепідготовки або підвищення кваліфікації; витрати на навчання та/або професійну підготовку, перепідготовку або підвищення кваліфікації у вітчизняних вищих та професійно-технічних навчальних закладах фізичних осіб (незалежно від того, чи перебувають такі особи у трудових відносинах з платником податку), які уклали з ним письмовий договір (контракт) про взяті ними зобов’язання відпрацювати у платника податку після закінчення вищого та/або професійно-технічного навчального закладу і отримання спеціальності (кваліфікації) не менше трьох років; витрати на організацію навчально-виробничої практики за профілем основної діяльності платника податку або в структурних підрозділах, що забезпечують його господарську діяльність, осіб, які навчаються у вищих та професійно-технічних навчальних закладах. У разі розірвання письмового договору (контракту), зазначеного в абзаці другому цього підпункту, платник податку зобов’язаний збільшити дохід у сумі фактично здійснених ним витрат на навчання та/або професійну підготовку, які були включені до складу його витрат. Сума відшкодованих платнику податку збитків за такою угодою (договором, контрактом) не є об’єктом оподаткування в частині, що не перевищує суми, на які збільшено дохід, сплати додаткового податкового зобов’язання та пені, зазначених цим абзацом. Обов’язки з доведення зв’язку витрат на цілі, обумовлені цим підпунктом, з основною діяльністю платника податку покладаються на такого платника податку. У разі виникнення розбіжностей між органом державної податкової служби та платником податку стосовно зв’язку витрат на цілі, обумовлені цим підпунктом, з основною діяльністю платника податку, такий орган державної податкової служби зобов’язаний звернутися до центрального органу виконавчої влади у галузі освіти, експертний висновок якого є підставою для прийняття рішення органом державної податкової служби. Оскарження рішень органів державної податкової служби, прийнятих на підставі експертних висновків центрального органу виконавчої влади у галузі освіти, здійснюється платниками податку в загальному порядку;
140.1.5 витрати платника податку на проведення реклами;	140.1.5. Витрати платника податку на проведення реклами та просування товарів (робіт, послуг) на ринок, включаючи послуги з організації продажу товарів (робіт, послуг) у містах торгівлі та торгових мережах, їх демонстрації та популяризації (мерчандайзинг), проведення спеціальних виставкових заходів. Для цілей застосування цього підпункту безоплатне розповсюдження товарів (робіт, послуг) з рекламною метою не вважається продажем чи поставкою (реалізацією).	В умовах жорсткої конкуренції підприємства несуть значні витрати на рекламні, маркетингові, мерчандайзингові послуги, з метою просування своїх товарів/послуг/торгових марок на ринок (особливо це стосується «запуску» нового, ще не знайомого споживачам продукту на ринок). При цьому підприємства-виробники дуже часто несуть витрати, пов’язані з просуванням товарів під певною торговельною маркою на ринок (кінцевому споживачу), попри те, що вони є власністю торговельних мереж, або дистриб’юторів. Тому ми вважаємо необхідним, щоб такі види витрат були враховані у редакції проекту ПКУ. Крім того, слід особливо підкреслити, що безоплатне розповсюдження товарів (робіт, послуг) згідно з цим підпунктом не повинно призводити до виникнення «умовного продажу» та податкових зобов’язань, адже це фактично знівелює право на врахування цих витрат при визначенні об’єкту оподаткування.