Інформаційне повідомлення про позачерговий 43 з’їзд Комуністичної партії України

Вид материала

Документы

Содержание Сводная ведомость об отправлении эшелонов

Подобный материал:

• Закон україни, 2652.18kb.
• Виклик часу І компартія україни доповідь першого секретаря Компартії України, 804.78kb.
• Інформаційне повідомлення про внесення іноземної інвестиції відповідно до статті, 17.24kb.
• Перше інформаційне повідомлення про міжнародну науково-практичну конференцію, 62.14kb.
• Програма комуністичної партії україни комуністична партія України, приймаючи Програму,, 628.47kb.
• Прес-служба Міністерства закордонних справ України, 19.27kb.
• Інформаційне повідомлення про семінар, 37.45kb.
• 1. Вступне слово, 219.9kb.
• «про кооперацію», 17.13kb.
• Верховна Рада України прийняла низку закон, 345.9kb.

ПРИМЕЧАНИЯ:

¹ Весьма обширная библиография работ по данной проблематике дана в кн.: Бессонов Б. Фашизм: идеология, политика. — М.: Высшая школа. — 1985. — С. 268–276. Особо следует отметить весьма глубокие исследования следующих авторов: Бланк А.С. КПГ в борьбе против фашистской диктатуры. (1933–1945). — М.: Мысль. — 1964. — 396 с.; его же. Адвокаты фашизма. — М.: Международные отношения. — 1974. — 192 с.; его же. Неонацизм — реваншизм. Мифы «психологической войны». — М.: Мысль. — 1985. — 231 с.; Галкин А.А. Социология неофашизма. — М.: Наука. — 1971. — 195 с.; История фашизма в Западной Европе. — М.: Наука. — 1978. — 613 с.; Гинцберг Л.И. На пути в имперскую канцелярию. Германский фашизм рвется к власти. — М.: Наука. — 1972. — 455 с.; его же. Борьба немецких патриотов против фашизма. 1939–1945. — М.: Наука. — 1987. — 336 с.; Мерцалов А.Н. Западногерманская буржуазная историография Второй мировой войны. — М.: Наука. — 1978. — 272 с.; его же. Великая Отечественная война в историографии ФРГ. — М.: Наука. — 1989. — 290 с. — Данная литература имеет особую актуальность сегодня, в независимой Украине, где формируется национальный неофашизм и идет апологетика выводов нацистских историков.

² Десять стратегічних кроків назустріч людям // Жулинський Микола, Сліпушко Оксана. Віктор Ющенко. Випробування владою. — Харків: Фоліо. — 2005. — С. 335.

³ Пронин В. Сохранить мир, остановить неофашизм! // Комуніст України. — 2008. — №3. — С. 174.

⁴ Філософія політики. Короткий енциклопедичний словник. — К.: Знання України. — 2002. — С. 394–395, 596–597; Новая философская энциклопедия. В четырех томах. — М.: Мысль. — 2001. — Т. 4. — С. 164; Політологічний енциклопедичний словник. — К.: Ґенеза. — 1997. — С. 368–369; Политология. Энциклопедический словарь. — М.: Изд-во Московского коммерческого университета. — 1993. — С. 381–382.

⁵ Философский энциклопедический словарь. 2-е изд. — М.: Советская энциклопедия. — 1989. — С. 683.

⁶ VII Конгресс Коммунистического Интернационала и борьба против фашизма и войны (сборник документов). — М.: Политиздат. — 1975. — С. 365–366.

⁷ Секей Г. IV Конгресс Коминтерна и проблемы борьбы против фашизма в 1922–1923 гг. // Четвертый Конгресс Коминтерна. — М.: Политиздат. — 1980. — С. 279–281.

⁸ Політологічний енциклопедичний словник. — С. 368–369.

⁹ Там же. — С. 216–217.

¹⁰ См.: Філософія політики. Короткий енциклопедичний словник. — К.: Знання
України. — 2002. — С. 596–597, 394–395.

¹¹ Гинцберг Л.И. На пути в имперскую канцелярию. Германский фашизм рвется к власти. — М.: Наука. — 1972. — С. 195–197.

¹² Там же. — С. 198–200.

¹³ Бланк А.С. Адвокаты фашизма. Легенды и мифы реакционной буржуазной историо­графии о германском фашизме. — М.: Международные отношения. — 1974. — С. 120.

¹⁴ История фашизма в Западной Европе. — М.: Наука. — 1978. — С. 25–36, 87–90, 169–173.

¹⁵ Бланк А.С. КПГ в борьбе против фашистской диктатуры. (1933–1945). — М.: Мысль. — 1964. — 396 с.

¹⁶ Гинцберг Л.И. Борьба немецких патриотов против фашизма. 1939–1945. — М.: Наука. — 1987. — 336 с.

¹⁷ Галкин А.А. Социология неофашизма. — М.: Наука. — 1971. — С. 25.

¹⁸ Политология. Энциклопедический словарь. — М.: Изд-во Московского коммерческого университета. — 1993. — С. 381–382.

¹⁹ Новая философская энциклопедия. В четырех томах. — М.: Мысль. — 2001. — Т. 4. — С. 163–164.


Про роль переселенців у ліквідації наслідків голоду 1932–1933 років в Україні: свідчать документи


Незважаючи на сильний голод, внаслідок якого в 1933 році загинули багато селян України, того року в республіці було вирощено і зібрано дуже великий, за мірками тридцятих років, урожай зернових культур. Завдяки чому вдалося досягти такого високого результату? Політики й науковці з помаранчевого табору твердять, нібито це справа рук переселенців з Росії і Білорусії, які в 1933 році зайняли оселі мільйонів померлих українських селян. Чи так це?

Наприкінці 2007 року вийшла у світ книга: Голодомор 1932–1933 років в Україні: документи і матеріали / Упоряд. Р.Я.Пиріг; НАН України. Ін-т історії України. – К.: Вид. дім «Києво-Могилянська академія», 2007. – 1128 с. Тут уперше опубліковано документи про переміщення в 1933 році колгоспників з Росії та Білорусії до степових районів України, а також про доприселення до цих районів селян з інших районів України. Всього таких документів п’ятнадцять. Пропонуючи увазі читачів десять найзначиміших з них, редакція «Комуніста України» вважає за доцільне дати перед тим деякі пояснення.

31 серпня 1933 року Політбюро ЦК ВКП(б) вирішило утворити Всесоюзний переселенський комітет (ВПК) при Раді Народних Комісарів СРСР. Того ж дня Раднарком запропонував ВПК «організувати до початку 1934 року переселення на Кубань і Терек не менше 10 тис. родин і на Україну (Степ) – 15–20 тис. родин (док.№1). Відповідно до урядового рішення Народний комісаріат землеробства УСРР у вересні надіслав до ВПК орієнтовний план порайонного розміщення в Донецькій, Одеській, Дніпропетровській, Харківській областях переселенців з інших регіонів СРСР (док. №3).

1 жовтня ВПК постановив переселити до 1 січня 1934 року на Україну 20 тис. господарств колгоспників, які «добровільно бажають переселитися», із Західної, Центральночорноземної, Івановської областей та Горьковського краю РСФРР і Білоруської СРР (док. №4). Наступного дня секретар ЦК ВКП(б) Л.М.Каганович листовно доповів Й.В.Сталіну про хід вербування бажаючих переселитися на Кубань і Терек та на Україну (док. №5).

22 жовтня Політбюро ЦК ВКП(б) затвердило проект постанови Раднаркому СРСР про переселення на Україну 21 тис. колгоспників (док. №6). 9 грудня Політ­бюро дозволило ВПК додатково переселити з Центральночорноземної області до Хар­ківської області 3 тис. господарств та із Західної області до Дніпропетровської області «300 єврейських господарств колгосп­ників» (док. № 7).

19 грудня Всесоюзний переселенський комітет на своєму засіданні констатував повне виконання планів переселення селян до Одеської і Доне­цької областей (док. №8), а 29 грудня 1933 року ВПК повідомив, що план переселення на Україну виконано на 104,7% – всього переселено 21 856 колгоспних господарств, 117 149 чоловік (док. №9).

Як бачимо, переселенці з Росії і Білорусії не могли взяти ніякої участі у вирощенні і збиранні врожаю 1933 року в Україні з тієї простої причини, що рішення про їх переселення було прийнято вже після того, як урожай дозрів, а реалізовано на початку зими, коли хліб уже було зібрано. Отже, людські втрати від голоду в україн­ському селі зовсім не були такими, як твердять полі­тики й науковці з помаранчевого табору (7–12 і навіть більше мільйонів чоловік). Інакше не вистачило б рук, щоб успішно провести сівбу, догляд за посівами і збирання хліба. Це перше.

Друге. Менш як 22 тис. родин, а це трохи більш як 117 тис. чоловік – явно недостатня кількість, щоб спричинити істотну зміну національного складу двадцятимільйонного українського селянства.

Третє. Майже одночасно (через десять днів) з ухваленням рішення про переселення на Україну селян з Росії та Білорусії Політбюро ЦК КП(б)У прийняло постанову «Про доприселення в степові райони» (док. №2). Доприселенці загальною кількістю 22 тис. родин мали оселитися в тих самих областях, що й переселенці з Росії та Білорусії, – Дніпропетровській, Донецькій, Одеській, а згідно з постановою Політбюро ЦК ВКП(б) від
9 грудня – ще й у Харківській (док. №7). За національним складом сільського населення Дніпропетровська, Донецька, Одеська і Харківська області були, так би мовити, менш українськими, ніж Вінницька, Київська і Чернігівська області, звідки переселялися колгоспні родини.

Отже, немає жодних підстав говорити про намір органів влади СРСР і УСРР скористатися трагедією масового голоду для того, щоб знизити питому вагу етніч­них українців у населенні степових – східних і південних – регіонів республіки і тим самим покласти край їх «надіям на національне визволення».


№1

Постанова РНК СРСР «Про переселенНя на Кубань, Терек
i Україну»*

31 серпня 1933 р.

Совет Народных Комиссаров Союза ССР постановляет:

Предложить Всесоюзному переселенческому комитету при Совете На­родных Комиссаров Союза ССР организовать к началу 1934 года переселе­ние на Кубань и Терек не менее 10 тыс. семей и на Украину (Степь) – 15–20 тыс. семейств.

Председатель Совета Народных Комиссаров

Союза ССР В. Молотов (Скрябин)

Управляющий делами Совета Народных Комиссаров

Союза ССР И. Мирошников

Держвний архів Російської Федерації. – Ф. 5446. – Оп. 1в. – Спр. 470. – Арк. 185. Оригінал. Машинопис.


*31 серпня 1933 р. Політбюро ЦК ВКП(б) ухвалило постанову «О Переселенческом комитете», якою були затверджені заступник голови, секретар та члени комітету. Очолив ко­мітет О.Муралов – заст. наркома землеробства СРСР.


№2

Постанова Політбюро ЦК КП(б)У «Про доприселення
в степові райони»*

11 вересня 1933 р.

Встановити контингент доприселення протягом IV кв. 1933 року в сте­пові райо­ни 22 тис. родин: з них до Дніпропетровської й Одеської облас­тей – по 9 тис. родин і до Донецької області – 4 тис. родин.

Вербовку доприселенців провадити з числа колгоспників і трудящих одноосібників, що бажають вступити до колгоспів Степу.

Встановити такі завдання вербовки доприселенців: по Київській і Чер­нігівській областях – по 8 тис. родин і з Вінницької області – 6 тис. родин.

Доприселення провадити в Дніпропетровську область з Київської та Чернігівської областей; в Одеську – з Вінницької та Київської областей і в Донецьку – з Чернігівської області.

Визначити доприселення в порайонному розрізі так (таблиця дода­ється)**.

Доручити Харківському обкому з районів області, забезпечених робіт­ною силою, доприселити в Барвенківський, Близнюківський, Двурічанський, Карлівський та Сахновищанський райони 1500 господарств.

Зобов’язати обкоми і райкоми в місцях виходу максимально сприяти переселенцям у реалізації їхнього майна.

Колгоспи повинні перевести цілковитий розрахунок з від’їжджаючими колгосп­никами згідно статуту та перерахувати пай у грошовій формі до того колгоспу, куди переселяються колгоспники. Належну за трудодні на­туральну частину і гроші колгоспи повинні видати колгоспникам до їх від’їзду.

Зобов’язати обкоми і райкоми місць доприселення негайно почати під­готовку до прийняття доприселенців. Доприселення переводити при умові надання придатного для житла приміщення.

Витрати на переїзд доприселенців та перевіз їх майна віднести за раху­нок держави.

Поставити питання перед ЦК ВКП(б) про виділення термінового кре­диту в сумі 3000 тис. крб. колгоспам для купівлі нерухомого майна допри­селенців в місцях виходу.

Взяти до відома, що постановою РНК Союзу з 31.УІІІ ц. р. доручено Всесоюзному переселенському комітету організувати до початку 1934 року переселення в степові райони України 15–20 тис. родин.

Зобов’язати Дніпропетровський, Одеський, Донецький і Харківський обкоми до 15 вересня точно виявити колгоспи і скільки господарств зможе прийняти кожний з них і повідомити про них РНК та облвиконкоми місць виходу доприселенців.

Центральний державний архів громадських об’єднань України (ЦДАГО України). – Ф. 1. – Оп. 6. – Спр. 321. – Арк. 6–9. Засвідчена копія. Машинопис.


* Проект постанови з цього питання був поданий заст. Голови РНК УСРР В.Порайком і мав спочатку назву «Про організацію переселення до районів з дефіцитом робочої сили».

** Не публікується.

№3

План порайонного розміщення в областях УСРР

переселенців з інших регіонів СРСР *

Вересень 1933 р.

Район Количество переселенцев

Донецкая область

1. Беловодский 300

2. Белолуцкий 400

3. Новопсковский 400

4. Старокаранский 300

5. Гришинский 300

6. Мариупольский 400

7. Рубежанский 200

8. Амвросиевский 600

9. Александровский 300

10. Старобельский 300

В с е г о: 3500

Одесская область

1. Ровнянский 800

2. Компаниевский 900

3. Каховский 900

4. Новоодесский 300

5. Новобугский 600

6. Зиновьевский 700

7. Арбузинский 500

8. Андре-Ивановский 300

9. Любашевский 300

10. Врадиевский 300

11. Снегуровский 500

12. Вознесенский 200

13. Кривоозерский 200

В с е г о: 6500

Днепропетровская область

1. Б. Белозерский 450

2. Новотроицкий 450

3. Лепетихский 700

4. В. Токмакский 500

5. Мелитопольский 500

6. Михайловский 300

7. Молочанский 300 немцев

8. Новосирогожский 550

9. Акимовский 600

10. Апостоловский 500

11. Васильевский 300

12. Васильковский 650

13. Долинский 400

14. Божедаровский 300

В с е г о: 6500

Харьковская область

1. Сахновщанский 1000

2. Краснокутский 600

3. Двуричанский 600

4. Близнюковский 550

5. Карловский 750

В с е г о: 3500

Російський державний архів економіки (РДАЕ). – Ф. 5675. – Оп. 1. – Спр. 42. – Арк. 1–2. Оригінал. Машинопис.


* План надіслано до ВПК при РНК СРСР як орієнтовний. Документ завізовано нарко­мом землеробства УСРР О.Одинцовим.


№ 4

З ПостановИ Всесоюзного переселенського комітету
при РНК СРСР

«Про переселення 20 000 господарств в Україну»

1 жовтня 1933 р.

1. Во исполнение решения ЦК ВКП(б) от 31.VIII.33 г. произвести пересе­ление на Украину 20 000 хозяйств, добровольно желающих переселиться колхозников к 1 января 1934 р., установив следующее распределение по об­ластям:

а) Донецкая область – 3500 хоз.;

б) Одесская область – 6600 хоз.;

в) Днепропетровская область – 6500 хоз.;

г) Харьковская область – 3500 хоз.

Вербовку произвести в Западной области – 7500 хоз., БССР – 4500 хоз., ЦЧО – 4500 хоз., Ивановской области – 4500 хоз., Горьковском крае – 2500 хоз.

Переселение в Донецкую область производится за счет вербуемых в Ивановской области, в Харьковскую область – за счет вербуемых в ЦЧО, Днепропетровскую область – за счет Западной области и в Одесскую об­ласть – за счет вербуемых в БССР и Горьковском крае (план расписан по районам, см. Приложение 1)*.

2. Все мероприятия по вербовке и подготовке к перевозке переселенцев закончить не позднее 25 октября [ …].

Председатель Всесоюзного переселенческого

комитета при СНК СССР А.Муралов

РДАЕ. – Ф. 5675. – Оп. 1. – Спр. 34. – Арк. 1–2. Оригінал. Машинопис.


* Не публікується.

№5

Витяг із листа Л.Кагановича до Й.Сталіна про плани

переселення людей в райони Північного Кавказу та України

2 жовтня 1933 р.

Дорогой т. Сталин!

1. Вы спрашивали, какое опер[ативное] задание мы дали Переселенче­скому комитету на 1933 г. Мы ему дали задание в конце августа организо­вать переселение к началу 1934 г. на Кубань и Терек – 10 т[ысяч], а вместе с прежними заданиями всего 14 т[ысяч] семейств и на Украину (степь 15–20 т[ысяч] семейств). На днях, после приезда т. Муралова, мы вызвали его и в результате беседы убедились, что пока у них идет только вербовка в во­инских частях, но на месте у них пока что ничего не подготовлено. Мы дали ему поручение разработать практически весь вопрос: определить точки пе­реселения, выслать людей для обеспечения жильем и всем необходимым оборудованием, дать график отправки с точными сроками, обеспечить пи­тание и т.д.

Через пару дней он это все представит. Мы думаем, что за эти остающи­еся
3 месяца 1933 г. он больше не осилит, поэтому дополнительного зада­ния мы ему пока не дали. Возможно, придется организовать начинающееся из некоторых районов Средней Волги стихийное переселение. Это придет­ся обсудить...

Російський державний архів соціально-політичної історії (РДАСПІ). – Ф. 558. – Оп. 11. – Спр. 741. – Арк. 80–81. Оригінал. Рукопис.


№6

З Постанови Політбюро ЦК ВКП(б) про переселення

колгоспників до України

22 жовтня 1933 р.

1. Утвердить проект постановления Совнаркома СССР о переселении на Украину 21 тыс. колхозников [ …].

РДАСПІ. – Ф. 17. – Оп. 3. – Спр. 2047. – Арк. 47–48. Оригінал. Машинопис.


№7

Постанова Політбюро ЦК ВКП(б) про переселення

колгоспників у межах УСРР та з інших областей СРСР

9 грудня 1933 р.

1. Утвердить предложение ЦК КП(б)У, СНК УССР и Всесоюзного пере­селенческого комитета о внутриукраинском переселении в течение января, февраля и марта месяцев 1934 года – 16 000 колхозных хозяйств из облас­тей:

Черниговской – 7000 семей для Донецкой области – 3000

» Днепропетровской » – 4000

Киевской – 6000 » » Одесской » – 2000

» Днепропетровской » – 2000

Винницкой – 3000 » » Харьковской » – 2000

» Одесской » – 1000


Приравнять это переселение в отношении льгот и условий к переселен­цам из РСФСР и БССР с понижением срока освобождения от уплаты нало­гов до одного года вместо 3 лет.

2. Обязать ЦК КП(б)У, СНК УССР и Черниговский, Киевский, Винниц­кий обкомы и облисполкомы закончить вербовку желающих переселиться к 1.1.1934 г., а Днепропетровский, Донецкий, Харьковский и Одесский об­комы и облисполкомы отремонтировать не позже 15.1.34 г. 16 000 домов и надворных построек для переселенцев.

3. Предложить СНК СССР рассмотреть вопрос об отпуске для ремонта домов необходимых материалов (стекло, гвозди, лес) и денежных средств, необходимых для организации переселения.

4. Разрешить Всесоюзному переселенческому комитету дополнительно переселить на ранее установленных условиях из ЦЧО в Харьковскую об­ласть 3 тыс. хозяйств и 300 еврейских хозяйств колхозников Западной об­ласти в Днепропетровскую область.

РДАСПІ. – Ф. 17. – Оп. 3. – Спр. 936. – Арк. 12–13. Оригінал. Машинопис.


№8

З ПротоколУ засідання Всесоюзного переселенського комітету при РНК СРСР

19 грудня 1933 р.

Присутствовали: члены Комитета – тт. Муралов, Рудь, Тодресов.

Упол. ЦК ВКП(б) и СНК СССР тт. Целищев, Лифшиц.

» ВПК при СНК СССР – по БССР – т. Свиридов.

» » » » » по Иван[овской] обл. – т. Болотов.

ВКУ МВО снабж. – т. Иванов.

Донецкая обл. – тт. Максимов, Мушкин.

Слушали:

Доклад тт. Целищева и Свиридова о переселении 4500 колхозных хо­зяйств из БССР в Донецкую обл. УССР.

Постановили:

1. Принять к сведению сообщение тт. Целищева и Свиридова о выпол­нении плана по переселению в Одесскую обл. 4655 хозяйств 16 декабря с. г. [ …].

Слушали:

Сообщение т.т. Лифшица и Болотова об итогах переселения из Иванов­ской области в Донецкую.

Постановили:

1. Всесоюзный переселенческий комитет отмечает, что переселение ко­л­хозников из Ивановской в Донецкую область, имеющее огромное значе­ние для организационно-хозяйственного укрепления колхозов, выполнено полностью и в срок.

2. Принять к сведению сообщение т. Лифшица (уполномоченного ЦК и СНК) и т. Болотова (уполномоченного ВПК) о том, что план вербовки и отправки переселенцев-колхозников выполнен на 101,4%. [ …].

Председатель Всесоюзного

переселенческого комитета при СНК СССР Муралов

РДАЕ. – Ф. 5675. – Оп. 1. – Спр. 33. – Арк. 62–63. Засвідчена копія. Машинопис.


№9

Повідомлення Всесоюзного переселенського комітету

при РНК СРСР про переселення до України колгоспників

з інших територій країни

29 грудня 1933 р.

Срочно. Секретно

Нач. ГУЛАГ ОГПУ т. Берману

ВПК при СНК СССР при сем препровождает оперсводку № 38 о пересе­лении на Украину по состоянию на 28 декабря с. г. Одновременно ВПК при СНК СССР сообщает, что преподанный план переселения выполнен на 104,76%*. Всего переселено 21 856 колхозных хозяйств, 117 149 человек, 14 879 лошади, 21 898 коров и 38 705 голов разного скота (в число послед­них входят телки, свиньи и овцы). Приложение по тексту.

Зам. председателя ВПК при СНК СССР Рудь

[ПРИЛОЖЕНИЕ] Секретно


СВОДНАЯ ВЕДОМОСТЬ ОБ ОТПРАВЛЕНИИ ЭШЕЛОНОВ

С ПЕРЕСЕЛЕНЦАМИ НА УКРАИНУ ПО СОСТОЯНИЮ

НА 28 ДЕКАБРЯ 1933 г.


Область Область Количество % выпол-

отправления прибытия хозяйств лошадей коров разного эшелонов нения

скота плана

Горьковская Одесская 2120 1348 2062 2050 35 106

Ивановская Донецкая 3527 1619 3498 1980 44 104

БССР Одесская 4630 3864 5295 10924 61 103

ЦЧО Харьковская 4800 2329 3472 5644 80 106,6

Западная Днепропет- 6679 5719 7571 18097 109 102,7

ровская


1. На 28 декабря 1933 г. отправлено 329 эшелонов, 21 856 хозяйств, 117 149 членов семьи, 14 879 лошадей, 21 898 коров и 38 705 голов разного скота.

2. План перевозок колхозников на Украину окончен и выполнен на 104,7%.

Зам. председателя ВПК при СНК СССР Рудь

РДАЕ. – Ф. 5675. – Оп. 1. – Спр. 33. – Арк. 56. Оригінал. Машинопис.


* Так у документі. Тут і далі обчислення показує 104,076 %.


№10

Спеціальне донесення повноважного представника ОДПУ

по Центрально-Чорноземній області С.Дукельського

про переселення колгоспників до України

31 грудня 1933 р.

СПО ОГПУ – г. Москва

Копия: ГУЛАГ ОГПУ – г. Москва

27 декабря из ЦЧО отправлен последний эшелон переселенцев колхоз­ников на Украину. Всего с 13 ноября с. г. отправлено 80 эшелонов в составе 3488 вагонов. В эшелонах отправлено 4800 хозяйств с общим количеством едоков 25 958, из которых 15 242 взрослых и 10 716 детей. Количество выве­зенного переселенцами скота и птицы таково: лошадей 2329, коров 3472, мелкого скота 5644 и птицы 19 816 голов.

В ближайшее время высылаем спецсводку о ходе подготовки к отправ­ке (в количестве 3000 хоз-в) второй партии переселенцев.

ПП ОГПУ по ЦЧО Дукельский

РДАЕ. – Ф. 8040. – Оп. 1. – Спр. 33. – Арк. 61. Оригінал. Машинопис.

Критика і бібліографія


В.ХАРЧЕНКО


Картина дійсного стану справ у партії


Глибоко вивчивши видані у січні 1904 року в Женеві протоколи ІІ з’їзду РСДРП, В.І.Ленін дійшов висновку: «Протоколи партійного з’їзду дають єдину в своєму роді, незамінну по точності, повноті, всебічності, багатству і аутентичності, картину дійсного стану справ у нашій партії, картину поглядів, настроїв і планів, намальовану самими учасниками руху, картину існуючих політичних відтінків всередині партії, що показує їх порівняну силу, їх взаємовідношення і їх боротьбу… Кожний член партії, якщо він хоче свідомо брати участь у справах своєї партії, повинен старанно вивчати наш партійний з’їзд» (Ленін В.І. Повне зібр. тв., т. 8, с.183). До речі, якраз на основі старанного вивчення протоколів ІІ з’їзду РСДРП та інших партійних документів того періоду Ленін створив фундаментальну працю «Крок вперед, два кроки назад».

Дотримуючись ленінської настанови, Компартія України з часу заснування завжди надавала великого значення виданню протоколів (з 1920 року — стенографічних звітів) своїх з’їздів і конференцій. Початок було зроблено в жовтні 1918 року виданням книги «Протоколы 1-го Съезда коммунистической партии (большевиков) Украины». Двічі перевиданий (у 1923 і 1988 роках), цей документ є найважливішим джерелом вивчення історії утворення Комуністичної партії України. Таке ж значення мають протоколи (стенографічні звіти) інших з’їздів, які відбулися до незаконної заборони партії в 1991 році.

Після відродження в 1993 році Компартія України через обмежені можливості не видавала стенографічних звітів своїх з’їздів. Проте заходи до широкого озна­йомлення комуністів з документами і матеріалами партійних форумів здійснювалися з самого початку. Вже у грудні 1993 року ЦК КПУ видав тиражем 10 тис. примірників у двох варіантах — україномовному і російськомовному брошуру «Партія комуністів відроджується». До брошури увійшли доповідь Оргкомітету, Декларація про утворення партії, Програмна заява, Статут КПУ, резолюції, постанови, заяви, звернення з’їзду комуністів країни, який відбувся в Донецьку
19 червня 1993 року і проголосив утворення Комуністичної партії України. Завдяки брошурі комуністи і широка громадськість одержали досить повне уявлення про ідейні та організаційні засади відродженої партії. Із заснуванням у 1994 році газети «Комуніст» на її сторінках друкуються доповіді і рішення всіх партійних з’їздів. З відновленням у 1999 році випуску журналу «Комуніст України» діапазон висвітлення в пресі роботи партійних з’їздів розширився: у журналі друкуються не лише доповіді і рішення, а й виступи делегатів і гостей, вітальні послання від інших партій.

І от уперше після відродження партії видано стенографічний звіт з’їзду Компартії України*. Комуністи, всі, хто цікавиться життям партії, одержали можливість ознайомитися з повною стенограмою (підготовленою на основі магнітного звукозапису) усіх шести засідань 42 з’їзду КПУ. Опубліковано також склади керівних органів з’їзду — Президії, Секретаріату, Редакційної, Мандатної, Лічильної комісій (с.7–21), резолюцію, постанови, звернення з’їзду (с.211–233, 242), склади обраних з’їздом Центрального Комітету і Центральної Контрольної Комісії партії (с.243–249).

Стенографічний звіт відкривається вступною промовою першого секретаря ЦК КПУ П.М.Симоненка (с.3-6). Він повідомив про прибуття на з’їзд 667 делегатів із 689 обраних на Кримській республіканській, обласних, Київській і Севастопольській міських партійних конференціях. Згідно з врученими учасникам з’їзду інформаційно-довідковими матеріалами, делегати 42 з’їзду представляли 103 154 членів партії (статистичні дані на початок 2008 року), об’єд­наних у 9067 первинних партійних організацій. За звітний період (після 39 з’їзду у 2005 році) чисельність партії зросла на 7 282 чоловіка, а кількість первинних організацій — на 518.

Перший секретар ЦК КПУ поінформував присутніх, що на з’їзд запрошено 537 гостей з нашої та інших країн, і назвав поіменно керівників делегацій усіх 36 зарубіжних комуністичних, робітничих, лівих партій, які прибули на з’їзд (с.3–5). Їх участь у роботі з’їзду, наголосив він, — «це визнання високого авторитету Компартії України як бойового загону міжнародного революційного руху» (с.6). У зв’язку з цим порівняємо, що на попередніх з’їздах КПУ було: у 1995 р. — 17 зарубіж­них делегацій, 1997 р. — 25, 2000 р. — 26, 2003 р. — 27, 2005 р. — 19 делегацій.