Методичні рекомендації щодо організації навчально-виховного
| Вид материала | Методичні рекомендації |
- Методичні рекомендації щодо організації навчально-виховного, 4238.41kb.
- Методичні рекомендації щодо організації навчально-виховного процесу під час проведення, 130.04kb.
- Методичні рекомендації щодо ущільнення вивчення, 79.19kb.
- Методичні рекомендації щодо організації навчально-виховного процесу під час проведення, 137.53kb.
- Відділ освіти радивилівської райдержадміністрації навчально-методичний центр Особливості, 409.52kb.
- Методичні рекомендації щодо ущільнення вивчення навчального матеріалу інваріантної, 289.3kb.
- Рекомендації методичних структур щодо організації навчально-виховного процесу в закладах, 493.72kb.
- Методичні рекомендації щодо окремих аспектів організації навчання історії в школі, 206.38kb.
- Методичні рекомендації щодо організації навчально-виховного процесу в закладах системи, 5230.96kb.
- Надати методичні рекомендації учасникам серпневих студій щодо впровадження новітніх, 170.05kb.
Н.П. Домашенко,
методист бібліотечних фондів
Формування мотивів соціального престижу учнів
Сучасна епоха ввійде в історію людства як період великих соціальних перемін.
Соціально-педагогічна ситуація в Україні потребує негайного розв’язання важливих завдань щодо соціалізації особистості, створення належних умов для її розвитку, становлення і життєдіяльності.
Від часу існування нашої незалежної держави змінились і мотиви навчальної діяльності. Сьогодні учні на першу сходинку ставлять мотиви соціального престижу, комунікативні, пізнавальні тощо.
Значну групу становлять мотиви соціального престижу:
- прагнення учня стверджувати свою особистість;
- мотиви, пов’язані з почуттям власної гідності;
- намагання посісти певне місце в доступних йому суспільних відносинах.
Варіантів вияву цих мотивів дуже багато.
Зміст одних з них визначається суспільною спрямованістю особистості:
- прагненням користуватись авторитетом;
- посісти гідне місце в колективі;
- бажанням не підвести колектив.
В інших мотивах на перше місце висуваються вузько особисті, індивідуалістичні та егоїстичні прагнення. Це такі, як:
- намагання будь-що відзначитись у колективі;
- похизуватись своєю зверхністю над іншим;
- культивування почуття самолюбства й честолюбства та багато інших.
Психолого-педагогічні пошуки, що безпосередньо пов’язані з вивченням мотивів учіння, їх видів та ролі у процесі навчання, шляхів та засобів трансформації мотивів учіння під впливом різних факторів висвітлені у роботах М.І. Алексєєвої, Л.І. Божович, Л.С. Виготського, П.Я. Гальперіна, В.В. Давидова, І.С. Костюка, С.Л. Рубінштейна, Н.Ф. Тализіної, І.С. Якіманської та багатьох інших.
Процес навчально-пізнавальної діяльності учнів буде ефективним і сприятиме формуванню мотивів соціального престижу, якщо в ньому будуть реалізовані наступні психолого-педагогічні умови:
- процес мотивації навчання буде носити комплексний характер і враховувати потреби учня у самовизначенні, самовираженні та самоствердженні в колективі однолітків;
- навчальна діяльність впливатиме на характер мотивації опосередковано через особистість вчителя, актуалізацію вже реально існуючих мотивів і через свідоме розуміння учнями цілей, що будуть формуватися в ході процесу навчання;
- вчителем буде створюватися джерело внутрішніх сил дитини, джерело, яке дає енергію для подолання труднощів і формування бажання вчитися; використання ситуації успіху має сприяти підвищенню робочого тонусу, збільшенню продуктивності навчальної роботи, а також допомогти учням усвідомити себе повноцінною особистістю і, відповідно, забезпечити успіх у навчанні.
Ми вважаємо за можливе виділити ціннісний аспект, а також аспект спрямованості мотивації соціального престижу та такі види мотивації навчання:
- навчання як радість функціювання (радість від роботи, від вирішення проблеми, спілкування з друзями і т.п.);
- навчання як прагнення досягти особистої позиції;
- навчання на основі соціальної ідентифікації;
- навчання як прагнення підвищити соціальний статус, уникнути невдачі;
- навчання з почуттям відповідальності (переживання взятих обов’язків, внутрішньої вимоги);
- навчання на основі розуміння його життєвого значення (професія, життєві настанови, цілі);
- навчання на основі здійснення потреб (ідентифікацій з суспільними нормами, принципами).
Аналіз співвідношення навчально-пізнавальної діяльності учнів та їх вікових особливостей дозволяє зробити висновки про те, що виявлення педагогічних умов мотивації соціального престижу неможливе без урахування таких особливостей вікового розвитку як:
- особлива прихильність до діяльності;
- потреба в знаннях;
- потреба нових вражень;
- потреба в самостійності та самоствердженні.
Підвищений інтерес до власної особистості, який виникає у старшого підлітка, спонукає потребу порівнювати себе з іншими людьми, оцінювати свої реальні досягнення в різних видах діяльності і, як наслідок, потребу в саморозвитку.
Потреба в саморозвитку передбачає оволодіння учнями вмінням інтенсифікувати власне життя в напрямку максимального виявлення найкращого у собі з утвердженням в суспільстві гуманістичних ідеалів, що забезпечують стабільність особистісного руху кожного школяра та саморуху педагога.
Відповідно до поставлених завдань вчитель переконаний в необхідності постійного аналізу результативності використаних інноваційних освітніх технологій, відбору найбільш ефективних та відмови від нерезультативних, знає, що успіхи учнів – це рівень його педагогічної майстерності. Наприклад, у якості «тематичного орієнтира» цих завдань, ми пропонуємо такі:
- проектна технологія як засіб саморозвитку;
- оптимізація компетентності саморозвитку в контексті технології «створення ситуації успіху»;
- формування когнітивних складових процесу саморозвитку в полі технології розвивального навчання тощо.
Щодо використання коментарів-порад, то ми пропонуємо таку орієнтовну тематику, яка віддзеркалює видатні ідеї, що могли б бути в основі розробки вчителями певного дидактичного заходу з формування компетентності саморозвитку: «Невдахи вірять в успіх, успішні люди вірять у себе» (Альфред Даніель-Брюне); «Допитливість породжує науковців й поетів» (А. Франс); «Розум полягає не тільки в знаннях, але і в умінні використовувати знання у справі» (Аристотель). Коментарі-поради передбачають не лише аналіз висловлювання мислителів, але також, виходячи з провідної ідеї, вироблення системи рекомендацій щодо саморозвитку особистості учня (наприклад, засобів накопичення та актуалізації знань, що закладають основу саморозвитку; системи формування творчого мислення як вихідного для оптимального саморозвитку; заходів з виховання працелюбності, цілеспрямованості, наполегливості в розумовій праці як першочергових чинників ефективної самореалізації особистості).
Тому навчальна діяльність повинна бути організована таким чином, щоб забезпечити для цього можливість оволодіння навчальними компетентностями й уміння спілкуватись, тоді процес засвоєння знань набуває особистісного сенсу для учня.
У системі виховання, де на перший план виступає співпраця і взаємодопомога, вирішальну роль відіграє мотивація, що задовольняє соціальні потреби учня (і вчителя) і, насамперед, потреба гармонійної атмосфери без соціальних, етичних бар’єрів, партнерський лад, довіра, дружба, любов.
Початковою мотивацією допомоги в процесі навчання може бути її вигідність для того, хто подає допомогу. Здібний учень знає, що, навчаючи свого однокласника, він водночас навчає і сам себе, проникає глибше в навчальний матеріал, учиться застосовувати його, вести діалог, управляти ним і так далі. Крім того, учень, який допомагає в процесі навчання, наприклад, української мови, може потребувати допомоги, наприклад, з математики. А учень, якому на заняттях завжди треба тільки допомагати, може бути здатний допомогти в позашкільній діяльності, наприклад, в спортивному залі, в музичному ансамблі тощо. Від такого «взаємообміну» допомогою, яка може бути початковим етапом спільної навчальної діяльності, учні переходять до рівня взаємодопомоги з високою моральною мотивацією. Форми навчання постійно створюють для цього умови: робота парами, робота в невеликих групах. Варто зауважити про недоречність використання слова «розподілитися» на пари, трійки, групи. Учням пропонується об’єднатися, що забезпечує формування командної спільності мотивації співпрацювати разом, приймати відповідальні рішення.
Досвід організації роботи за інтерактивними технологіями показує, що деякі учні одразу готові активно працювати у будь-якій за розміром групі, але дійсно ефективною є групова робота, коли у групі не менше 5-7 осіб.
Усе, що пропонують учні, має бути прийняте й обговорене. Не варто казати учням, що «це правильна чи неправильна відповідь», треба лише допомагати опрацювати інформацію, і дати можливість прийняти власне рішення. Важливо спостерігати, щоб ніхто з учнів не залишався поза обговоренням. Те, як учитель реагує на запитання та коментарі, є вирішальним у створенні навчальної атмосфери. З метою налагодження процесу взаємодії й розвитку навичок критичного мислення рішення учнів повинні сприйматися серйозно.
Треба демонструвати увагу до всіх, дякуючи кожному за запитання та висловлення, тому що це стимулює до активного обміну інформацією, навіть тією, яку в інших випадках учні відкинули б, як нетипову, недоцільну та зайву. Важливо не дозволяти будь-кому домінувати над групою під час дискусії, при цьому можна зауважити: «А тепер послухаємо, що думає…», або «Мені хотілось би, щоб усі мали можливість сказати своє слово».
Найвищий рівень – це ситуація, коли обдарований, здібний учень з радістю шукає можливості допомагати, причому для нього така допомога – прояв симпатії, а не зарозумілості, гордовитості, вищості, водночас менш здібний учень шукає допомоги без приниженості, не підлещуючись, розуміючи, що він прагне вивчити якомога більше і краще, а обидва разом усвідомлюють, що люди є людьми, коли допомагають один одному.
Управління процесом навчання, при якому широко застосовується співдія і взаємодопомога, потребує спеціальної підготовки учителів, спрямованої на формування таких професійних якостей:
- глибоке філософсько-педагогічне осмислення себе вчителем, а учня – рівною собі особистістю;
- володіння основами психології особистості, соціології, психології творчої спільної діяльності, виховання в колективі і т.д.;
- спроможність застосовувати демократичний стиль управління соціальною групою;
- здатність створювати в процесі навчання такі мотиви, які б задовільняли пізнавальні і соціальні потреби учнів, підвищували їх творчу активність і оптимізували процес навчання;
- уміння вести комунікативну гру, яка відбиває різні соціальні явища і відносини між людьми;
- спроможність застосовувати співпрацю і взаємодопомогу в управлінні соціально-етичного зростання учасників навчально-виховного процесу;
- уміння функціонально застосовувати інноваційні інформаційні технології.
Отже, формування мотивів соціального престижу, що справляють вплив на соціально-етичний розвиток сучасних учнів, дає нам змогу зробити такі висновки.
Навчання, побудоване на співпраці, співтворчості, співпереживанні і взаємодопомозі, повинно стати одним із засобів упровадження в освіту ХХІ віку гуманістичних принципів виховання. Сучасна школа стає місцем і часом взаємного збагачення учнів і вчителів, творчої роботи й гри, що приносять задоволення та радість, місцем і часом розумового, духовного, фізичного розвитку. Негативні явища, що знецінюють гуманне виховання такі, як страх, стрес, агресивність учнів (і вчителів), зникають у процесі навчання шляхом співробітництва і взаємодопомоги. Таке навчання зорієнтоване на демократичний стиль управління в школі як панівний. Демократичним має стати управління і навчальною діяльністю учнів, і роботою вчителів.
Навчання у формі співпраці і взаємодопомоги являє собою пошук, знаходження і розвиток етичних талантів серед учнів. Суспільство потребує того, щоб разом з технічними, математичними та іншими талантами – носіями технологічного і економічного прогресу, розвивалися також етичні таланти. Кожне покоління людей має такі таланти – носіїв морального прогресу суспільства.
З огляду на вищезазначене, формування мотивів соціального престижу підтверджує необхідність знань для всіх учасників навчально-виховного процесу, створення комфортних умов для прояву і розвитку особистості учня, творчого потенціалу, самостійності, громадянських якостей підростаючої людини.
Хочеться порадити педагогам: ваша місія – захищати дитячу душу. Адже: «Душа – це те, що робить траву – травою, дерево – деревом, людину – людиною. Без душі трава – сіно, дерево – дрова, людина – прах» (Г. Сковорода).
Література
- Ведмеденко Д.В., Унгурян І.К. Вплив етнопедагогіки на формування особистості учня з планетарним мисленням / Освіта Буковини. – 2008. – № 14.
- Никандров Н.Д. Ценности как основа целей воспитания // Педагогика. – 1998. – № 3.
- Осадчий І.В. Цільова комплексна програма «Обличчям до дитини» // Завуч. – 2001. – № 8.
- Педагогічна технологія: Посібник / І.Ф. Прокопенко, В.І. Євдокимов. – Х.: Основа, 1995.
- Ярошенко О.Г. Групова навчальна діяльність школярів: теорія і методика. – К.: Партнер, 1997.
Д.В. Ведмеденко,
викладач кафедри дидактичних технологій та психологічного забезпечення освіти ОІППО
СУСПІЛЬНО-ГУМАНІТАРНИЙ ЦИКЛ НАВЧАЛЬНИХ ДИСЦИПЛІН
Українська мова
У 2009/2010 навчальному році вивчення української мови у 5-9 класах загальноосвітніх навчальних закладів здійснюватиметься за програмою, затвердженою Міністерством освіти і науки України (лист № 1/11-6611 від 23.12.2004 року):
- Українська мова. 5-12 класи / Автори Г.Т. Шелехова, В.І. Тихоша, А.М. Корольчук, В.І. Новосьолова, Я.І. Остаф. За редакцією Л.В.Скуратівського. – К.: Ірпінь: Перун, 2005. – 176 с.
Однією із передумов якісної роботи вчителя і ефективності навчання учнів української мови є наявність підручників і навчально-методичних комплектів. Так, вивчення української мови у 9 класах загальноосвітніх навчальних закладів у 2009/2010 навчальному році здійснюватиметься за підручниками, рекомендованими Міністерством освіти і науки України:
- Глазова О.П., Кузнецов Ю.Б. Українська мова. Підручник для 9 класу загальноосвітніх навчальних закладів. – К.: Зодіак-Еко, 2009;
- Єрмоленко С.Я., Сичова В.Т. Українська мова. Підручник для 9 класу загальноосвітніх навчальних закладів. – К.: Грамота, 2009;
- Заболотний О.В., Заболотний В.В. Українська мова. Підручник для 9 класу загальноосвітніх навчальних закладів. – К.: Генеза, 2009;
- Пентилюк М.І, Гайдаєнко І.В. та ін. Українська мова. Підручник для 9 класу загальноосвітніх навчальних закладів. – К.: Освіта, 2009.
Усі представлені підручники відповідають вимогам чинної програми з української літератури для загальноосвітніх навчальних закладів 12-річної школи, хоча кожен з них має, звісно, свої особливості. Усі зазначені видання продовжують реалізацію концепції вивчення української мови, що закладена кожним авторським колективом в серії підручників нового покоління для 12-річної школи (5-8 класи).
Вивчення української мови у 10 - 11 класах здійснюватиметься за однією з двох програм, затверджених Міністерством освіти і науки України:
- Рідна мова. 5-11 класи. Програма для загальноосвітніх навчальних закладів /Автори: Л.В.Скуратівський, Г.Т.Шелехова, В.І.Новосьолова. – К.: Шкільний світ, 2001.
- Рідна мова: 5-11 клас. Програма для загальноосвітніх навчальних закладів /Автор: І.П.Ющук. – К.: Освіта, 2003.
Вивчення української мови у загальноосвітніх навчальних закладах з румунською мовою навчання
- у 5-9 класах здійснюватиметься за програмою, затвердженою Міністерством освіти і науки України (лист №1/11-6611 від 23.12.2004 року):
Українська мова. Програма для 5-12 класів загальноосвітніх навчальних закладів з румунською мовою навчання / Автори Н.Д. Бабич, К.Г. Джука, В.А. Гладкова. – Чернівці: Видавничий дім «Букрек», 2005;
- у 10-11 класах здійснюватиметься за програмою, затвердженою Міністерством освіти і науки України (лист №1/11-1751 від 29.04.2003 року): Українська мова. 5-11 класи. Програма для загальноосвітніх закладів України з румунською мовою навчання / Автори Н.Д. Бабич, К.Г. Джука. – Львів: Світ, 2003.
Вивчення української мови у 9 класах загальноосвітніх навчальних закладів з румунською мовою навчання у 2009/2010 навчальному році здійснюватиметься за підручниками:
- Гуйванюк Н.В. Українська мова: підручник для 9 класу загальноосвітніх навчальних закладів з румунською мовою навчання. – Львів: Світ, 2009 та ін. (перелік підручників інших авторів буде надруковано в «Інформаційному збірнику МОНУ»).
Перелік підручників та навчально-методичних посібників, рекомендованих Міністерством освіти і науки України для використання в основній і старшій школі у загальноосвітніх навчальних закладах з навчанням українською мовою, зазначено в «Інформаційному збірнику Міністерства освіти і науки України» (№ 25-26-27, 2008, с. 65-70).
У вечірніх (змінних) загальноосвітніх навчальних закладах українська мова вивчатиметься за програмою:
- Українська мова: 6 -12 класи. Програми для вечірніх загальноосвітніх навчальних закладів /Автори: Л.В.Скуратівський, Г.Т.Шелехова, В.Л.Федоренко та ін./ Програми з філологічних та суспільно-гуманітарних дисциплін для вечірніх загальноосвітніх навчальних закладів: 6 -12 класи. - К.: Педагогічна преса. – 2006. – С. 3 - 80.
У наступному навчальному році продовжується етап допрофільного навчання (8-9 кл.) – становлення профільних намірів учнів. Суть допрофільної освітньої підготовки учнів 8-9 класів зводиться до формування готовності школяра до освіти в старшій школі в умовах профільного навчання.
Згідно з наказом МОНУ від 18.02.2008 р. № 99 «Про Типові навчальні плани загальноосвітніх навчальних закладів з поглибленим вивченням окремих предметів» розроблено навчальну програму з української мови:
- Програма для загальноосвітніх навчальних закладів (класів) з поглибленим вивченням української мови. 8-9 класи / Програму підготували С.О. Караман, О.В. Караман, М.Я.Плющ, В.І. Тихоша; за редакцією С.О. Карамана. – К.: Грамота, 2009.
Поглиблене вивчення української мови у 8-9 класах може здійснюватися за підручниками, рекомендованими Міністерством освіти і науки України:
- Тихоша В.І., Караман С.О. Рідна мова: Підручник для 8 кл. гімназій, ліцеїв та шк. з поглиб, вивч. укр. мови /За ред. д-ра філол. наук, проф. М.Я.Плющ. 2-ге вид., перероб. і доп. – К.: Освіта, 2004. – 240 с.;
- Плющ М.Я., Тихоша В.І., Караман С.О., Караман О.В. Рідна мова: Підручник для 9 кл. гімназій, ліцеїв та шк. з поглиб, вивч. укр. мови / 2-ге вид. – К.: Освіта, 2006. – 288 с.
Програми курсів за вибором та факультативів, рекомендованих Міністерством освіти і науки України, вміщено у збірниках:
- Програми спецкурсів та факультативів з української мови /Упоряд. В.Федоренко, Г.Федяй. – К.: Вид. дім «Шкільний світ», 2006. – 120 с.
- Українська мова й література. Програми факультативних та спеціальних курсів: 7 -11 класи. Вип. 1. – К.: Ред. журн. «Дивослово», 2007.
- Українська мова й література. Програми факультативних та спеціальних курсів: 8-11 класи. Вип. 2. – К.: Видавництво «Дивослово», 2008.
Перелік програм курсів, вміщених у цих збірниках, та програм, схвалених вченою радою Чернівецького ОІППО, подано на сайті ОІППО ссылка скрыта.
Курси за вибором, будучи компонентом допрофільної підготовки, повинні включати поглиблені відомості з навчальних предметів, зокрема з української мови, відомості про способи діяльності, необхідні для успішного засвоєння програми філологічного профілю. Зміст цих курсів може включати матеріал, який в школі не вивчається (журналістика, поетика, редагування, різного роду практикуми тощо). З цією метою можна скористатися програмами факультативних курсів для філологічного профілю, схваленими МОН України, наприклад: «Культура мовлення і стилістика», 9 кл. (М.Пентилюк); «Лексикографія української мови», 9 кл. (М.Степанюк); «Практикум з правопису української мови», 8-9 кл. (С.Омельчук, М.Чаловська) та ін.
В умовах поступового переходу старшої школи на профільне навчання актуально звучить проблема якісної теоретичної розробки та втілення в щоденну практику системи вивчення мови як профільної дисципліни та визначення ступеня її представленості як окремої навчальної дисципліни в профілях інших спеціалізацій.
Розроблено три профільні програми з української мови для 10-11 класів:
- Програма з української мови для профільного навчання учнів 10-12 класів. Рівень стандарту. Технологічний, природничо-математичний, спортивний напрями, суспільно-гуманітарний напрям (економічний профіль) /Укладачі: М.І.Пентилюк, О.М.Горошкіна, А.В.Нікітіна.
- Програма з української мови для профільного навчання учнів 10-12 класів. Академічний рівень. Суспільно-гуманітарний напрям (історичний, правовий, філософський профілі); філологічний напрям (профілі – іноземна філологія, історико-філологічний); художньо-естетичний напрям /Укладачі програми: Л.В.Скуратівський, Г.Т.Щелехова, В.І.Тихоша, А.М.Корольчук, В.І.Новосьолова, Я.І. Остаф.
- Програма з української мови для профільного навчання учнів 10-12 класів. Профільний рівень. Філологічний напрям, профіль – українська філологія / Укладачі програми: Мацько Л.І., Семеног О.М.
Мета курсу української мови в класах технологічного, природничо-математичного, спортивного напрямів, суспільно-гуманітарного напряму (економічний профіль) полягає в узагальненні й систематизації знань, набутих у процесі вивчення основного курсу української мови, а також їхньому поглибленні відповідно до вимог, що ставляться перед абітурієнтами і студентами середніх та вищих навчальних закладів природничо-математичного профілю, піднесенні культури мовлення учнів, насамперед через удосконалення вмінь ефективного оперування мовними і мовленнєвими знаннями, зокрема стилістичними, текстотворчими, риторичними.