Загальні рекомендації по організації занять 4 ст. Загальні вимоги до занять з ліплення 6 ст

Вид материала

Содержание

Подобный материал:

Зміст

1. Вступ 3 ст.

2. Загальні рекомендації по організації занять 4 ст.

3. Загальні вимоги до занять з ліплення 6 ст.

4. Вступні бесіди на заняттях з ліплення 9 ст.

5. Організація практичної роботи гуртківців 15 ст.

6. Підведення підсумків заняття 17 ст.

6. 1 заняття 18 ст.

7. 2 заняття 19 ст.

8. 3 заняття 20 ст.

9. 4 заняття 23 ст.

10. 5 заняття 24 ст.

11. Додатки 26-38 ст.

12. Використана література 39 ст.

Вступ.

У сувенірний гурток об’єднуються діти, що виявляють стійкий інтерес до природи, виготовлення різних виробів, конструювання, виконання практичних робіт

У процесі виготовлення різноманітних сувенірів та іграшок з різноманітних матеріалів в т.ч. і природних дітям дається можливість самостійно вирішувати численні композиційні, конструктивні й технологічні завдання, працювати над оформленням, оздобленням власних виробів.

Дуже важливим елементом роботи сувенірного гуртка є збагачення їх знань про природу, розвиток естетичних почуттів, творчої активності, знання традицій декоративно - прикладного мистецтва.

Діти навчаються правил заготівлі і зберігання природних матеріалів, здобувають відомості про історичні витоки народних ремесел. Вони вчаться виготовляти солом’яні та флористичні композиції, вироби з глини, обробляти та використовувати відходи виробництва та побуту.

Особливо цінним в практиці роботи сувенірного гуртка може стати виготовлення сувенірів з місцевих природних матеріалів. Воно допоможе відкрити нові можливості для використання цих матеріалів, а також взнати самим і показати людям, чим багатий наш край. Захоплення декоративно-прикладними видами мистецтва дозволить в подальшому не тільки самим виготовляти гарні і корисні речі, а й дарувати їх іншим, брати участь у виставках тощо.

Одним з розділів у програмі сувенірного гуртка є розділ «Ліплення».

Основні завдання, які вирішує керівник гуртка на заняттях :

1. Розвиток творчих здібностей гуртківців.

2. Естетичне виховання.

3. Виховання любові до праці та до людей праці

4. Розвиток умінь спостерігати предмети навколишнього середовища, вирізняти головне.

5. Розвиток у дітей художніх смаків, прищеплення інтересу до мистецтва.

6. Виховання поваги до декоративно – прикладних видів мистецтва.

7. Розвиток практичних навичок по роботі з природними матеріалами, в даному випадку з глиною.

Програма розрахована для молодшого шкільного віку. На розділ «Ліплення» відведено 10 год., тобто 5 занять.

№ з\п	Зміст роботи	Кількість годин
1.	Ліплення з натури матрьошки	2
2.	Ліплення чашки	2
3.	Народна глиняна іграшка	2
4.	Іграшка - свисток	2
5.	Декоративна маска	2

Загальні рекомендації по організації занять

Матеріали і обладнання.

На заняттях з ліплення можна використовувати два види матеріалів: глину і пластилін. Але основним і найкращим матеріалом є глина. Вона еластична, добре формується; вироби, що висохли є доволі міцні, зберігають форму, добре приймають різну фарбу: гуаш, акварель, темперу, масло. Для занять з ліплення не обов’язкові спеціальні фартушки, які захищають одяг, так як думка про те, що це брудний матеріал - невірна. Звичайно, треба привчати дітей працювати акуратно, але якщо глина і попадає на одяг, то після висихання легко струшується з одягу і не залишає слідів.

Добути глину також можна не прикладаючи великих зусиль. Вона є біля берегів річок, озер, при дорогах.

Добуту глину потрібно попередньо перевірити, наскільки вона придатна для ліпки.. Глина буває нежирна і жирна. Нежирна не підходить для ліплення, так як складається, в основному, з піску і не пластична. Перевірити її на пластичність можна, зліпивши з глиняного тіста ковбаску і зігнути її в кільце. Якщо на поверхні кільця при цьому не буде тріщин, то глина еластична і підходить для ліпки.

За першими запасами корисно організувати похід всієї групи, взявши з собою відерця і лопатки. Принесений матеріал потрібно обробити. Важливо очистити його від камінчиків, коріння тощо. Великі куски подрібнюють молотком, засипають в ящики або відра для зберігання. Якщо глина волога, то спеціально сушити її не обов’язково.. Такий матеріал краще зберігати в вигляді невеликих кусків в відрах. На дно наливають невелику кількість води, а зверху накривають целофановою плівкою, клейонкою, щоб вона не висихала. Перед ліпкою в глину додається невелика кількість води, замішують до стану густого тіста, добре перемішують. Якщо готують тісто з пересохлої глини, то її на добу заливають водою до повного покриття. Перед замісом воду зливають і вимішують глину, щоб вона легко відставала від рук.

Обладнання для занять з ліпки не складне. Кожному гуртківцю для роботи необхідна підкладна дощечка, стеки, іноді - блюдце з водою.

Ліпку завжди виконують на дошці, призначення якої не тільки в тім, щоб не забруднити стіл. Виріб, поміщений на підкладну дощечку, зручно повертати в процесі роботи різними сторонами до автора, що дуже необхідно. Дошка може бути з фанери, орголіту тощо розміром 25х25 см. На кожну з них до початку заняття чергові гуртківці кладуть куски глини, величина яких залежить від виробу і теми заняття.

Для вироблення мілких деталей, нанесення на поверхню виробу прикрас у вигляді штрихів , виярок і т.д. необхідно використовувати стеки. Замість них можна використовувати відточені ручки використаних кісточок для малювання чи клеєння.. Не обов’язково їх мати кожному гуртківцю – на групу достатньо декілька наборів стеків, з яких керівник роздає необхідну кількість на робочий стіл. В процесі заняття гуртківці можуть ними обмінюватися..

В деяких випадках буває потрібно зробити поверхню виліпленого виробу гладенькою (особливо, якщо її потім буде розписано). Пластилін загладжують рукою, а поверхню глиняних виробів полірують водою, яку ставлять в мисочках на кожну парту. Змоченою в воді рукою або кусочком полотна чи поролону поверхню виробу загладжують. Після висихання її необхідно зачистити шкуркою.

Сушка і розпис виробів

Деякі вироби з глини і пластиліну, які виконуються на занятті гуртка, потрібно розписати, щоб вони мали завершений вигляд. Наприклад, іграшки за мотивами народних зразків невиразні, нецікаві для дітей і просто не мають відповідного вигляду. Те ж саме відноситься до матрьошки, іграшки – свистульки, декоративної маски, деяким видам декоративного посуду.

Розписують вироби не раніше, ніж через три – п’ять днів після виготовлення. Для просушки їх залишають в приміщенні(на підвіконні, шафі, поличці). Вироби, що висохли , при бажанні можна висушити в сушильній (муфельній) шафі. Тоді вони стають дуже міцними і не розмокнуть у воді..

Коли виріб висохне його розписують фарбами. В умовах звичайної гурткової кімнати використовують самий простий варіант окраски. Виріб покривають звичайними гуашевими фарбами або аквареллю з сумішшю гуашевих білил. Баночку з фарбами потрібно мати на кожному столі.

Загальні вимоги до занять з ліплення.

Одна з основних завдань занять з ліплення – розвиток творчого мислення гуртківців. Тому необхідно, насамперед, піклуватися не про те, щоб діти виліпили який – не будь виріб, а про те, щоб в процесі роботи у них розвивались певної якості особистості і розуму. Крім того, на заняттях дуже велике значення має наявність у дітей здібностей; вміння сприймати дійсність і конструювати художній образ, уяву, критичність, гнучкість і оригінальність мислення, художню інтуїцію , самостійність і активність.

Відомо, що розвиває те навчання, яке базується на активності, самостійності і ініціативі дітей. Але для того, щоб ці якості могли проявитись в роботі, на заняттях необхідно створювати відповідні умови, застосовувати відповідні до цих вимог методи і засоби навчання.

Дуже важливо, щоб предмети, які керівник використовує на занятті для демонстрації дітям, ні в якій мірі не повинні бути просто скопійовані. Вони можуть пояснити завдання , бути засобами художніх вражень, поповнення запасу знань тощо. При цьому, частину інформації гуртківці будуть отримувати від керівника в завершеному вигляді, але вони повинні самостійно навчитися аналізувати предмети, уявляти в загальному вигляді художній образ майбутнього виробу і знаходити технічні способи його втілення.

В якості прикладу розглянемо бесіду на занятті з ліпки чашки.

Ця тема традиційна і містить у собі великі пізнавальні і розвиваючі можливості для гуртківців.. Але для досягнення поставленого завдання заняття повинно бути побудоване відповідним чином.

Порівняємо два варіанти організації даного заняття.

Перший, поширений на практиці - коли кожна дія дітей на занятті контролюється чітким керівництвом керівника гуртка.

У вступній бесіді керівник, використовуючи зразок, п о я с н ю є, з яких частин складається виріб, перевіряє, як діти це з а п а м ’ я т а л и, далі -

р о з п о в і д а є (і, можливо, показує), як його потрібно виконати, після чого кожен гуртківець починає виліплювати чашку.

В результаті діти засвоюють будову чашки, деякі прийоми її виготовлення, розвивають і удосконалюють навички роботи з глиною.

Однак ця тема може дати значно більше в емоційно – естетичному і інтелектуальному розвитку гуртківців, якщо в хід заняття Ввести окремо розвиваючі елементи. Насамперед - це органічне, закономірне для даного заняття коло знань і понять, які дітям необхідно засвоїти. Бесіда цього варіанту заняття може будуватися таким чином. Спочатку керівник гуртка акцентує увагу дітей на е м о ц і й н о м у с п р и й н я т т і образів, підбираючи для показу вироби, які різняться за формою, розміром, матеріалом і призначенням.

Потім гуртківці за допомогою керівника а н а л і з у ю т ь властивості і закономірності виробів.

На даному етапі потрібно відмітити, в чому полягає зміст форми і побудови чашки: це означає органічне поєднання краси і раціональності, зручності. Ще при першому огляді зразків гуртківці дивуються невичерпній різноманітності цих однакових по загальному призначенню і будові виробів. Це для дітей важливе відкриття. Вони також дізнаються, що добре знайомий всім їм предмет повинен задовольняти якісь вимоги, про які вони раніше не замислювались: бути зручним і гарним. Увагу дітей до цієї сторони виробу можна привернути порівнянням. Спочатку показати дві зручних в користуванні чашки, але одна з яких виконана біль художньо. Відповідаючи на запитання керівника гуртка, якою чашкою користуватися краще і чому, діти відмічають, що краще користуватися гарною чашкою. Таким чином, вони виділяють красу, як одну з необхідних якостей. Далі можна порівняти дві гарних чашки, але одна з яких менш зручна в користуванні. В даному випадку краща буде та , яка зручніша. Таким чином діти засвоюють основну закономірність, одне з головних якостей, яким повинні володіти вироби такого виду.

Слідуюче, що вони повинні зрозуміти в результаті бесіди, - як ця закономірність проявляється в виробах. Керівник не диктує цих законів, а вчить дітей мислити. Чашка для кави і кружка для квасу. Що значить для кожної з них бути зручною і красивою. Які технічні рішення можливі в одній і неможливі в іншій? А може, не має ніякої різниці? Якщо кружка для квасу добра більша, навіть трішки грубувата , з товстими стінками, які не обов’язково повинні бути гладенькими ззовні, - і це буде гарно – то для чашки для кави(зручної і гарної) це не годиться.. Вона повинна бути маленька, з тонкими стінками, біль мініатюрною форми з витонченою окантовкою. А чашка буденна і святкова? Дитяча? Чашки для туриста? Якщо на цьому занятті діти отримають завдання виліпити виріб більш конкретним призначенням, це змусить їх більш активно продумати всі сторони виробу, який вони виготовляють: форму, величину, оздоблення, - але в залежності від призначення. Діти можуть ліпити чашки і для героїв казок: Котигорошка, Червоної Шапочки і т. д..

На обговоренні засобів х у д о ж н ь о г о рішення керівник звертає увагу на те, що якщо аналізувати виріб в цілому, то художнє рішення невіддільне від інших якостей і дуже в багатьох аспектах переважає всі інші сторони виробу. Діти мають зрозуміти, що не зовнішня прикраса робить речі насправді художніми, а красота пропорцій і ліній контуру, доцільність прикрас.

Не менш важливою вимогою до занять, на яких розвиваються творчі здібності дітей, є сама атмосфера, стиль роботи. Безумовно, тут уже не може бути місця для чіткої, сухої регламентації кожної дії, кожної відповіді. Необхідно підтримувати в дітях всяку ініціативу, оригінальність ідей, не забуваючи при цьому, тактовно оцінити її доцільність. (« молодець, ти придумав багато цікавих деталей оформлення виробу, але, здається тут їх потрібно трішки менше, хоча кожна з них окремо дуже гарна. Подивись сам, подумай, чи не потрібно щось забрати» і т.і.). Ця вимога зовсім не означає анархії під час проведення заняття. Керівник керує кожним його етапом, направляє дії і думки дітей, але не шляхом диктату, а відповідно до можливостей кожного учня.

Дуже важливе на занятті емоційне піднесення, яке неможливо створити штучно і яке, в першу чергу, йде від учителя. Його неможливо створити штучно, на будь – якому матеріалі, тому керівник повинен підбирати для показу зразки таких виробів, які подобаються самому, інакше він не зможе розповісти про них з захопленням і зацікавити дітей ідеєю заняття.

Вступні бесіди на заняттях з ліплення

Вступна бесіда на заняттях ліплення дуже потрібні як при ліпленні з натури так і за уявою. На цьому етапі заняття дітям пояснюється завдання, а оскільки зміст і характер роботи на кожному з видів різний, то і вступні бесіди теж мають свої особливості..

На заняттях ліплення з натури важливо створити у дітей повну і яскраву уяву предмету (натури) і навчити їх прийомам цілеспрямованого спостереження. Така бесіда будується на сприйнятті дітьми об’єкту зображення. В результаті діти повинні добре засвоїти характер форми предмету(монолітний, важкий, легкий, летючий, плавний, м’який або незграбний, гострий т.п.) , його будову. Основні частини, їх співвідношення. За методикою Н.П. Пакуліної для роботи з дітьми вирізняють три основні етапи

А) сприйняття предмету в цілому;

Б) аналіз його будови

В) повторне цілісне сприйняття.

Таку послідовність можна сприймати як своєрідне правило в процесі сприйняття предметів, наслідуючи які діти діти отримують найбільш повну уяву про них.

Наприклад, хід такої бесіди на прикладі заняття ліплення з натури матрьошки.

Ц і л і с н е с п р и й н я т т я керівник гуртка демонструє дітям матрьошку і пропонує уважно її роздивитись. В перший момент важливо без всіляких питань і пояснень дати дітям помилуватись іграшкою, викликати у них природну емоційну реакцію на неї і тим самим викликати бажання зробити подібну іграшку на занятті. Емоційна реакція сама по собі ще не забезпечує створення в пам’яті дітей цілісного образу предмету, тому керівник направляючи сприйняття, задає дітям питання6 на що подібна іграшка?(на грушу, на бочечку). Це перший крок в цілісному сприйнятті - самий загальний образ предмету. При цьому керівник гуртка звертає увагу дітей на масивність, монолітність матрьошки, узагальнення її форми.

А н а л і з м о д е л і. Тепер важливо визначити будову предмету. Керівник запитує з яких частин складається матрьошка. Це запитання змушує дітей біль докладно роздивитися її, щоб загальний образ став в їх пам’яті більш конкретним і обґрунтованим. Якщо діти не навчені розглядати модель, аналізувати предмет для них складно. У відповідь на питання вони звичайно починають перелічувати окремі деталі, які першими попались на очі. Без будь – якої порядковості. В даному випадку вони навіть можуть не відрізняти частини виліплені і намальовані, будуть називати очі, сарафан і .т і.. Такий аналіз не тільки не сприяє закріпленню першочергового образу, але, навпаки веде до загубленості цілісності в сприйнятті. Тому керівник відмічає, що відповіді дітей, в цілому правильні (у матрьошки дійсно є очі і сарафан), але напряму звертає їх увагу на те, що ці частини тут не головні, предмет складається не з них. Замість сарафану можна намалювати інше плаття, очей здалеку можна і не побачити, а матрьошка все рівно залишається матрьошкою. Які ж головні частини в ній можна виділити? Їх всього дві: тулуб і голова. При цьому вони плавно переходять один в одного, так як голова обмотана хустиною, який закриває і плечі, ніг з-під сарафану не видно, а руки щільно прилягають до тулубу, так що можна їх і не ліпити., а тільки намалювати на тулубі.

Про все це керівник не тільки повідомляє дітям, а намагається, щоб вони самим активним способом брали участь в проведенні такого аналізу. Для полегшення розуміння будови моделі можна продемонструвати гуртківцям контрастну за характером фігуру балерини. Порівнюючи їх, гуртківці аналізують, чому при наявності одних і тих самих частин дві людські фігурки можуть бути такими різними. Керівник підводить їх до думки, що все визначається тим, як ці частини розташовані по відношенню один до одного: тісно прижаті , з’єднані, чи розчленовані – і загальною конструкцією (будовою).

П о в т о р н е ц і л і с н е сприйняття. Після того, як діти проаналізують конструкцію предмету, необхідно на цій, уже біль глибокій основі, повернутись до загального образу. На даному етапі перш за все підводиться підсумок попереднього аналізу. Необхідно вислухати ще раз зауваження дітей про іграшку, даючи їй загальну характеристику, найбільш яскраві з них повторити для всієї групи. Після цього керівник ще раз звертає увагу на загальний характер форми: компактність всіх частин іграшки, її монолітність.

Необхідно мати на увазі, що загальна характеристика предмету, що аналізується являє собою як би перший крок у створенні його х у д о ж н ь о г о о б р а з у. Якщо, наприклад, одну людську фігуру відрізняють витонченість, граційність, повітряність, то це один образ. Втілюючи цей образ діти можуть навіть дещо перебільшувати окремі риси для більшої виразності та кращої передачі натури. Другій фігурі будуть притаманні масивність, щільність, «міцність», це вже не просто трохи інша конструкція, це вже зовсім інший образ. Дітей потрібно привчати до такого сприйняття. Саме тому така важлива точна і яскрава характеристика предмету. В процесі практичної роботи можна дещо посилювати найбільш характерні риси натури.

Керівник при підготовці до заняття наперед визначає, на що в кожному конкретному випадку потрібно звернути увагу гуртківців на окремих етапах аналізу натури, що повинні засвоїти гуртківці після її загального сприйняття (як предмет можна охарактеризувати, з чим зрівняти за схожістю, а з чим за контрастом), які деталі повинні бути виділені і чому.

В організації показу виробів перед ліпкою за у я в о ю також можна умовно виділити деякі опорні етапи . В кожному конкретному випадку кількість їх може бути більшою чи меншою, довжина етапу також залежить від конкретної теми і від того, як вона буде висвітлена на занятті.

Етапи можуть бути такими:

1. Емоційне сприйняття предметів.

2. Визначення найбільш загальних властивостей виробів, що аналізуються (порівняння декількох виробів)

3. Аналіз закономірностей форми і конструкції предметів (на прикладі 2-3 виробів)

4. Обговорення прийомів художнього рішення (кількість виробів, які аналізуються на даному етапі керівник визначає самостійно)

5. Повторне загальне сприйняття всіх типів виробів, продемонстрованих на першому етапі.

Наприклад, перед ліпкою декоративної маски керівник може провести вступну бесіду таким чином. На початку бесіди він попередньо виясняє знання дітей про предмет. Оголосивши тему заняття, керівник запитує у гуртківців, що таке декоративна маска і для чого вона потрібна. Діти розповідають про маску все, що знають, або чули, можливо хтось бачив у кіно, на фото, на картинах. На цьому етапі можна показати гуртківцям наявний ілюстративний матеріал, докладно не аналізуючи його. Це викликає емоційну реакцію дітей, налаштовує їх на роботу. Далі діти визначають самі загальні ознаки предмету зображення.. керівник ставить питання: кого(або що) зображує декоративна маска? Діти повинні засвоїти, що всяка декоративна маска завжди є зображення, хоча й дуже змінене, людського обличчя, обрису тварини, або їх суміщення. Якщо гуртківцям буде важко відповісти на питання, керівник повинен допомогти: показати, наприклад, зображення квітки, будинку, автомобіля і запитати, чи можна їх переробити в декоративну маску.(Ні). Далі керівник демонструє нестилізовані зображення звірів, обличчя ляльок. Діти встановлюють, що їх можна перетворити в маски.

- Чи можна на основі цих зображень(звірів, ляльок, людських облич) отримати декоративну маску, якщо те що зображується виліпити з глини і розкрасити? Це питання підводить дітей до думки, що, перш ніж стати декоративною маскою, образ реального звіра чи людського обличчя повинен бути художньо перероблений. Адже в дійсності таких людей і звірів не буває - вони придумані.

Деякі особливості форми маски і засобів переробки реальних предметів в художній образ можна почати з питання6

Що художник змінює в реальному людському обличчі або фізіономії

тварини, коли він створює на цій основі декоративну маску? – Спочатку потрібно вислухати декілька відповідей дітей. Вони бувають вірні, але безсистемні. Керівник відмічає вірність відповідей, спостережливість гуртківців і пропонує далі розглянути це питання більш послідовно і докладніше.

Що можна сказати про форму маски, якщо порівняти її з формою

людського обличчя? – Художник може не дуже змінювати форму обличчя, переробляючи його в маску, але частіше за все ця форма значно змінюється, ускладнюється, стає вигадкою художника . Керівник демонструє зразки масок, звертаючи особливу увагу гуртківців на характер і різновид форми.(кольор.табл. ).

Чим відрізняються маски від своїх прототипів по кольору? – Розмальовка

масок умовна, декоративна, часто екзотична, з мілкими узорами. Керівник демонструє зразки ще раз, коротко аналізуючи їх їх розмальовку. Деякі маски достатньо тільки показати, а про інші необхідно поговорити більш детально.

- Як змінює художник в масці риси справжнього обличчя? – Керівник звертає увагу дітей на те, що в загальному риси обличчя в виробі зберігаються, але за своєю формою вони дуже переробляються. Художник намагається, щоб всі деталі відповідали загальній формі маски6 на витягнутому обличчі вони теж будуть витягнутими, на широкому – широкими і т. д. крім цього, ці риси повинні бути стилізовані, так як всі вони грають рають роль, як би, окремих деталей загального узору.

В кінці бесіди потрібно дати дітям можливість ще раз роздивитися маски. Після цього керівник ховає їх, щоб у дідей не виникло бажання копіювати дані зразки.

Запропонований вище в загальних рисах хід бесіди – це тільки схема, яку можна прийняти за основу. Справжні маски для показу знайти складно, тому в якості ілюстративного матеріалу використовуються малюнки з журналів, фотографії, інші маски, виготовлені з тканини, соломи , дерева, пластмаси тощо.

Аналогічно будуються вступні бесіди і до других занять ліплення за уявою. В процесі їх проведення важливо звернути увагу дітей саме на ті сторони демонстраційних виробів, без врахування яких завдання не може бути правильно зрозуміле і творчо виконане.

Однак там, де аналізуючи в якості зразків вироби прикладного чи станкового мистецтва(практично це відноситься до всіх занять з ліплення,) деякі довідки про них і окремі історико – художні довідки будуть не тільки не зайві, але й обов’язкові. Ці довідки потрібно давати в вигляді невеличкої розповіді керівника, або у вигляді окремих повідомлень в ході розгляду виробу.

Закінчується вступна бесіда вказівками, які відносяться до безпосереднього виконання роботи, що буде виконуватися. Це своєрідний проміжний етап між аналізом натури чи зразка і практичного виготовлення виробу.

Організація практичної роботи дітей

Після вступної бесіди гуртківці переходять до практичної роботи по виконанню виробу.

Всю роботу виконують на підкладній дошці. Глину зразу ж закріплюють на підставці, і в процесі ліпки виріб постійно повертають разом з дошкою різними сторонами до виконавця. На перших порах потрібно постійно нагадувати дітям , щоб на протязі заняття вони повертали дошку декілька разів, так як виріб об’ємний і повинен гарно виглядати з усіх сторін.

Всю практичну роботу як з натури так і за уявою діти виконують самостійно.

Умовно весь період роботи можна розділити на декілька етапів:

1. Закріплення глини на підставці

2. Загальна будова предмету

3. Уточнення загальної будови

4. Виготовлення основних деталей

5. Виготовлення другорядних деталей(за необхідністю)

6. Обробка поверхні виробу

Така послідовність в ліпленні є загальною для всіх занять. Гуртківці повинні засвоїти її як правило і завжди нею користуватися. В процесі практичної роботи виконання виробу на перших трьох етапах керівник перевіряє фронтально у всієї групи..

В подальшому, коли діти достатньо добре навчаться дотримуватись етапів ліплення, від такої перевірки можна відмовитися. Але на перших порах вона потрібна, так як змушує гуртківців починати роботу з головного. Без керівництва вони намагаються якнайшвидше передати деталі які їх цікавлять і не дотримуються основного. В результаті - робота не виходить.

Найбільш поширеною помилкою в практиці керівників гуртків при керівництві роботою дітей (як з натури так і за уявою) є те, що помічаючи помилки в роботі, деякі керівники в категоричній формі вимагають вилучення тих чи інших деталей в виробі, додавання деталей, яких не достатньо, або вказують, як потрібно змінити форму, і т. і. При цьому дітям часто незрозуміло суть таких вказівок і коли вони вносять в виріб зміни, які вимагає педагог, то не намагаються згадати об’єкт зображення, не активізують свою фантазію, а діють механічно.

Виправити помилку в практичній роботі – значить ліквідувати її причини. Найбільші помилки при роботі, які роблять діти: невірне сприйняття натури, недостатньо розвинена уява, невеликі практичні навички.

Тому зміст кожного зауваження керівника повинен бути обґрунтований повторним показом натури або нагадуванням про зміст бесіди за темою заняття зі словесними та предметними або образотворчими ілюстраціями.

Іноді є необхідність в повторному показі окремих технічних засобів всій групі або окремим гуртківцям.

Підведення підсумків заняття

В кінці заняття керівник обов’язково підводить підсумок зробленої роботи. Саме головне призначення цього етапу – звернути увагу дітей на їх досягнення. Тому почати підведення підсумків можна вже під час виготовлення виробів. Керівник оцінює найбільш правильний хід роботи по виконанню виробу у окремих гуртківців, звертає увагу на це всієї групи, демонструє найбільш цікаві, творчі рішення, окремі цінні знахідки в оформленні тощо.

Під час підведення підсумку заняття керівник обов’язково повинен відмітити найбільш типові помилки, допущені під час заняття і виявити їх причини. При підготовці до наступних занять продумати, як в процесі їх проведення не допустити цих помилок.

По закінченні заняття чергові гуртківці прибирають і миють дощечки, збирають залишки глини і і приєднують їх до загальних запасів, або складають в окремий посуд і закривають.

Кращі роботи можна відібрати на виставку, інші - роздати дітям, або знову пустити їх «в роботу».

Коротке пояснення до занять

Оскільки в попередніх розділах розроблена загальна структура занять з ліплення, а також особливості і методика проведення кожної частини заняття, то в даній частині показані найбільш загальні пояснення до тем, використовуючи які керівник гуртка має можливість самостійно підготувати заняття.

І заняття.

Тема заняття: «Ліплення з натури матрьошки » (мал..)

Навчальна мета заняття: навчити засобам спостереження натури; навчити засобам ліплення з цілого шматка; ознайомити з професією скульптора.

Виховна мета заняття: виховувати у гуртківців любов до природи, бережливе ставлення до її надр;

Розвиваюча мета заняття: розвивати спостережливість, творчу уяву, відчуття пропорції.

Матеріали та інструменти: глина, стеки, дощечки, ілюстрації, зразок.

Хід заняття

1. Вступна бесіда. (Опис бесіди до даного заняття приведено вище ).

Після бесіди керівник пояснює засоби ліплення, які пізніше закріплюються під час практичної роботи. Керівник наголошує, що ліпити завжди потрібно тільки на підставній дощечці. Правильно ліпити не по частинам, а з цілого куска. Пояснити це можна на прикладі фігурок: балерини і матрьошки. Характер майбутнього зображення можна уже вгадати, в масі без форми, якщо вона правильно передає будову майбутнього виробу.

Це положення керівник підтверджує, демонструючи глиняні заготовки, з яких повинні вийти обидві фігурки. (мал. ). Демонструючи фігурки, керівник запитує. Яка з них для якої фігурки підходить. Діти без сусиль дають правильну відповідь.. Таке порівняння допомагає гуртківцям засвоїти, з чого потрібно починати роботу. Вони переконуються, що загальна будова предмету – основа зображення.

2. Практична робота.

За вказівкою керівника усі діти закріплюють глину на дошці. На цьому занятті керівник ліпить матрьошку разом з групою, фронтально перевіряючи виконання виробу. Щоб це не перетворилось в механічну роботу під диктовку, під час ліплення продовжується бесіда. Гуртківці під час роботи обговорюють послідовність основних операцій. Після закріплення глини на підкладній дошці керівник пропонує зробити з неї заготовку матрьошки., тобто передати загальну будову виробу. Вся робота проводиться пальцями. Спочатку заготовка не дуже рівна і не дуже подібна до матрьошки. Керівник може продемонструвати і порівняти декілька заготовок, відмітити, що робота почата правильно, що всі діти змогли передати загальну будову матрьошки.

Далі необхідно уточнити розміри голови і тулубу, товщину, висоту іграшки і т. п. В обговоренні активну участь приймають усі гуртківці. Після уточнення будови виробу діти вирівнюють заготовку, уточнюють пропорції. Керівник допомагає їм індивідуальними зауваженнями, постійно вимагаючи порівнювати свою роботу з натурою. На цьому ліплення матрьошки завершується

Тепер необхідно загладити поверхню іграшки, відполірувати її під розпис. Для цього виріб спочатку загладжують змоченою у воді ганчіркою. Або долонею. Поверхня має бути гладенька і рівна. За необхідності іграшку після висихання можна зачистити шкуркою.

3. Підведення підсумків.

Перш ніж давати оцінку виконаній роботі, керівник пропонує дітям згадати і назвати етапи, за якими вони виготовляли іграшку. Він звертає увагу на те, що так працюють професійні скульптори: які б складні не були вироби, їх виконують в тій же послідовності.

Даючи оцінку виробам керівник враховує в основному правильне дотримання пропорцій моделі (відношення ширини іграшки до її висоти, співвідношення тулуба і голови), а також акуратність роботи.

2 заняття.

Тема заняття: « Ліплення чашки (за уявою) »

Навчальна мета заняття: формувати у гуртківців уявлення про зв’язок естетичних і функціональних якостей посуду; продовжувати навчати дітей способам ліплення з цілого шматка та вироблення навичок роботи з глиною.

Виховна мета: виховувати любов до природи; повагу до професії гончара та скульптора.

Розвиваюча мета заняття: розвивати творчу уяву гуртківців, естетичні смаки та вподобання.

Матеріали та інструменти: зразки чашок для кави та чаю, кружок для квасу, стеки, дощечки, глина, ілюстрації.

Примітка.

Дане заняття будується за типовим планом, вступна бесіда наведена в розділі «Вступні бесіди на заняттях ліплення». Етапи ліплення продемонстровані на малюнку .

3 заняття

Тема заняття: «Народна глиняна іграшка» (бесіда)

Навчальна мета: ознайомлення з глиняною іграшкою як одною з видів народної творчості;поширення знань гуртківців про пластичну виразність форми, засобах стилізації, особливостях образу в декоративній творчості.

Виховна мета: виховувати у дітей естетичні смаки; повагу до декоративної народної творчості; бажання займатись ним.

Розвиваюча мета заняття: Розвивати у гуртківців почуття прекрасного через призму народної декоративної творчості; розвивати почуття міри, образність; відчуття пропорції тощо.

Матеріали та інструменти: глиняні іграшки або кольорові ілюстрації;схеми, які зображують особливості пластичних форм іграшок різних художніх шкіл; схеми варіантів розпису виробів.

План бесіди.

1. Глиняна іграшка як вид мистецтва, її історія.

2. Основні сюжети, які використовуються в іграшках

3. Найбільш поширені засоби створення образу, творче перевтілення реальних вражень в виробах.

4. Особливості іграшок з різних ремісничо – художніх центрів. Типові риси виробів окремих шкіл. Виразність пластики, улюблені сюжети, прийоми і особливості розпису.

Приблизні запитання і завдання для гуртківців.

1. Назвіть найбільш поширені теми, які використовують айстри в глиняних іграшках

2. Що означає узагальнення дійсності в іграшках? Наведіть приклади.

3. Для чого потрібно узагальнювати і змінювати життєві явища в художньому образі?

4. Які особливості пластики відрізняють філімоновські іграшки.

5.Який характер надають цим іграшкам, видовжені, витягнуті форми?

6. Порівняйте димківські іграшки з абашівськими та філімоновськими. Що в них спільного, а чим вони відрізняються?

7. Зрівняйте розпис цих іграшок.

Матеріал для керівника гуртка.

Глиняна іграшка – особливий вид народної творчості. Вона не завжди була призначена тільки для гри. А частіше за все була прикрасою народного побуту – мала побутова скульптура.. як правило в ній поєднувалась мистецтво пластики і живопису, що робить ці предмети неповторно виразними. Образи іграшок прості, оригінальні і дуже яскраво виражають уявлення майстрів про світ, природу, людей.

Самі давні іграшки були знайдені археологами серед предметів побуту другого тисячоліття до н.е. В слов’янських захороненнях УІ – УІІІ ст..н.е. знайдено фігурки коників і брязкалець. Декілька сотень іграшок ХІУ – ХУІІ ст.. було виявлено при археологічних роботах в Москві та Заряд’ї і на території бувшої Гончарної слободи. Іграшку робили майже кругом, де була глина і займались гончарством. Вони довгий час були супутньою, другорядною справою в гончарному виробництві, часто ліпили її не гончарі – чоловіки, а жінки і діти – разом з тарілками, горшками тощо. Помалу в окремих місцях глиняна іграшка стала самостійним промислом і все більше призначалась не для гри, а ставала мистецтвом, творчістю народних майстрів.

Багатьма поколіннями гончарів відпрацьовувались професійні операції в роботі з глиною, вивірялись засоби ліплення, а з ними народжувались найбільш виразні і узагальненні форми іграшки. Самі вдалі знахідки передавались від художника до художника, так що з часом глиняна іграшка набула ряд стійких засобів, образів, сюжетів.

В глиняній іграшці порівняно небагато сюжетів : жіноча фігура, кінь. Пташка, вершник, олень, ведмідь. Вони характерні для мистецтва всіх народів, але ніколи не повторюються точно в різних ремісничих центрах.. Кожний художник міг змінювати ці теми в міру своєї фантазії, обдарованості, смаку і уяви.

Ось наприклад, мистецтво філімоновських майстрів з великого центру виробництва глиняної іграшки – села Філімоново Одоєвського району Тульської області. Філімоновські іграшки відрізняються особливою вишуканістю форм, своєрідною пластикою, витягнутими пропорціями

( кольор. табл. ).Можна тільки дивуватись кількості неповторних узорів, складених з хрестиків, крапочок, смужок, кругів, овалів, зірочок, різноманітності їх малюнка, розміру, сполучення кольору та композиції (кольор. табл. ) Найбільш поширені в розписах філімоновських іграшок сполучення різноманітних узорів в смужках. . Всі фігури , які складають орнамент розташовані вільно, сміливо, навіть якось випадково, але в цілому вони складають дуже витончені, неповторні комбінації.

Цікаві і оригінальні іграшки з села Абрашево Пензенської області. Цю художню школу не сплутаєш ні з якою другою. Абашівські іграшки стримані, але при цьому надзвичайно декоративні. Ця декоративність появляється як в лініях силуету, і в розмальовці глухими (матовими) емалями червоно – коричневого кольору, на фоні яких цінними прикрасами виблискують деталі, покрашені бронзою та алюмінієм ( кольор. табл. ) Найбільше в абашівських іграшках зображують тварин, для яких дуже часто важко встановити реальний прототип – вони умовні, іноді фантастичні.

Самою більшою популярністю користуються глиняні іграшки з Димківської слободи під Вяткою. Для багатьох саме поняття глиняної іграшки асоціюється з димківськими фігурками. Димківські іграшки також мають чітко окреслені особливості пластики і розпису, які притаманні тільки цій школі. Димківські іграшки, мабуть, самі «багаті» веселі, радісні. Вони бувають іноді доволі великих розмірів, відрізняються статечністю. Особливою монолітністю об’ємів. В фігурах баринь виділяється голова в кокошнику, шляпі, або просто з пишною зачіскою, юбка – дзвін з фартухом і т. інш..(фото, стор. )

Для більшості димківських іграшок характерно велика кількість деталей, які роблять їх більш гарними, пишними, дуже розкішними. Розпис димківських іграшок гарна і декоративна. На білому фоні дуже яскраво виблискують червоний, синій, зелений, жовто – оранжевий кольори. При цьому оригінальний сам орнамент, якому належить важливе місце в іграшці.(фото, стор. ).

Сучасна глиняна іграшка – частина прикладного мистецтва, його історії і сьогоднішніх пошуків. Вона поетична, повна гумору, почуття радості і повноти життя.

4 заняття.

Тема заняття : «Іграшка - свисток».

Навчальна мета заняття: удосконалювати навички роботи з глиною.

Виховна мета заняття: виховувати любов до народної творчості; повагу до професії гончара; працелюбність;

Розвиваюча мета заняття: розвивати творчу уяву, уміння порівнювати і співставляти; творчо підходити до виконання роботи.

Матеріали і інструменти: Глина, стеки, дошка, зразки іграшок – свистків.

Дане заняття будується за типовим планом. Бесіда на ньому як би продовжує попереднє заняття. Керівник повідомляє, що багато глиняних іграшок є свистками. (кольор. табл. ) Іграшку всередині роблять пустою, а свисток маскують в якій – небудь деталі. Іноді іграшку виготовляють під форму свистка.

На цьому занятті діти знайомляться з новими прийомами ліплення. Ці прийоми не складні. Прості свистки ліпляться так як господині ліплять пельмені. Катають глиняну кульку, розкачують корж, складають вдвоє – і пташина основа свистка готова. Залишається виліпити головку..Так можна виліпити качку, півника чи курочку. Витягнути морду – буде кінь. Доробити роги – олень, коза чи баран… Чим більша уява майстра, тим різноманітніші його свистки.

Ці іграшки, так як і матрьошка, в подальшому повинні бути розписані. Заняття з розпису виробів будуються аналогічно заняттям, на якому розписували матрьошку

5 заняття.

Тема заняття: Декоративна маска.

Навчальна мета заняття: ознайомити гуртківців з декоративними масками, як видом декоративно – прикладного мистецтва; удосконалювати навички роботи з глиною; вчити технічним прийомам виготовлення рельєфу.

Виховна мета заняття: виховувати повагу до декоративно – прикладних видів народної творчості; до професій гончара та скульптора.

Розвиваюча мета заняття: розвивати творчу уяву гуртківців; відчуття прекрасного; вміння творчо підходити до виконання завдань.

Матеріали та інструменти: стеки, дошки, глина, тарілки з водою, зразки масок для показу (або їх зображення), матеріали для оформлення маски: пір’я, солома, поролон, ґудзики, камінчики тощо.

П л а н з а н я т т я

1.Розповідь керівника про маску як декоративно – прикладного мистецтва.

2. Бесіда з аналізом зразків декоративних масок (описано в розділі «Вступні бесіди на заняттях з ліплення»)

3. Практична робота. В цій частині заняття керівник знайомить дітей з прийомами виконання рельєфу. Глиняну маску приліплюють до дошки і надають їй певної форми (мал.. ) Подальшу роботу роблять тільки на оберненій до виконавця стороні. Ліплення виконують пальцями. Роботу роблять зі всім виробом одночасно, а не з окремими завершеними частинами. Спочатку виявляють загальну будову маски: її основні пропорції, лінії контуру. Заключну роботу по оформленню мілких деталей виконують за допомогою стеків.

Кожен гуртківець ліпить виріб за своїм задумом. Керівник слідкує за дотриманням основних етапів роботи, відмічає найбільш цікаві знахідки, надає індивідуальну допомогу. Після висихання маску розмальовують. Крім розпису для її оформлення можуть бути використані інші матеріали: солома пір’я, ґудзики тощо. Треба мати на увазі, що закріплювати їх до виробу потрібно до висихання виробу. Маски до повного висихання потрібно оставити на дошках.

4. Підведення підсумків.

Використана література:

1.Гороль П.К., Шестопалюк О.В., Подоляк В.О., Грушко М.П. Творчість

юних умільців – Вінниця «Континент - прим», 2000, ст. 48 - 49.

2. Коньшева Н.М.. Лепка в начальных классах. – Москва

«Просвещение»,1985, стр.8 -11, 4-5, 6 -22.

3. Осмачкин Б.П. . Сувениры своими руками – К. – «Радянська школа», 1987

стр. 4.

4. Ллимос Анна. Глина.Чудесные поделки . Книжный клуб.

5 Програми для гуртків, секцій, творчих об’єнань позашкілних закладі

суспільно – громадського та художньо – естетичного напряму . Київ 1996.

ст. 267.

Blog

Загальні рекомендації по організації занять 4 ст. Загальні вимоги до занять з ліплення 6 ст

Содержание