Рекомендації для викладачів до

Вид материалаДокументы

Содержание


Тема 2. Історія політичних теорій
Набір завдань для перевірки досягнення конкретних цілей навчання
4. Автор фраз
5. До якого
Набір завдань для перевірки досягнення конкретних цілей навчання
5. За формою правління – влада військових –
Набір завдань для перевірки досягнення конкретних цілей навчання
Набір завдань для перевірки досягнення конкретних цілей навчання
2. Коли виникли прототипи сучасних політичних партій?
Набір завдань для перевірки досягнення конкретних цілей навчання
1. Процес і результат поділу людей на нерівнозначні групи, що утворюють ієрархічну послідовність на основі одного чи множини озн
Набір завдань для перевірки досягнення конкретних цілей навчання
Набір завдань для перевірки досягнення конкретних цілей навчання
Набір завдань для перевірки досягнення конкретних цілей навчання
Подобный материал:
  1   2   3   4   5


В.М.Александровська, Е.Ф. Смеричевський,

В.А.Кречетова


ПОЛІТОЛОГІЯ


методичні рекомендації для викладачів до проведення практичних занять в студентів І курсу стоматологічного факультету


Донецьк - 2008


Міністерство охорони здоров’я України


Донецький національний медичний університет ім. М.Горького


В.М.Александровська, Е.Ф. Смеричевський,

В.А.Кречетова


ПОЛІТОЛОГІЯ


методичні рекомендації для викладачів до проведення практичних занять в студентів І курсу стоматологічного факультету


Донецьк - 2008

ББК 60.5.73.

УДК 316 (075.8)


В.М.Александровська , Е.Ф. Смеричевський, В.А.Кречетова


Методичні вказівки містять матеріали, необхідні для студентів під час підготовки до практичних занять з курсу „Політологія". Вони включають обгрунтування актуальності тем і цілей семінарських занять, теоретичні питання до них, перелік джерел інформації, комплекс навчаючих завдань характеристику методичних форм проведення занять..


Рецензенти:


Затверджено на засіданні

Ради УМК ДонНМУ .0.2008р. (протокол №).


© Александровська В.М,

© ДонНМУ


Тема 2. Історія політичних теорій


Актуальність теми

Історія соціально-політичних учень є однією із найважливіших складових духовного світу людства. Вона виступає як результат діяльності багатьох поколінь мислителів, що цікавилися проблемами суспільного й державного устрою, політикою, взаємовідносинами особистості й суспільства. Вивчаючи історію соціально-політичної думки, ми не тільки задовольняємо законний інтерес до минулого: ідеї, що з’явилися протягом історичного розвитку людства, продовжують справляти вплив на сучасні соціально-політичні процеси. Завдяки духовним контактам, взаємовпливу різних учень, «спадковості» їх розвитку формувалися універсальні, загальні для всіх людей цінності.

Політична думка давнини розвивалася як форма теоретичного узагальнення інтенсивного політичного життя того часу. Функціонування полісної демократії об’єктивно потребувало активної участі громадян у політичних процесах. Від цього був залежний державний устрій країни, існуючі механізми вирішення конфліктів та організації суспільного життя того часу. Багато стародавніх ідей не втратили своєї значимості та актуальності у наші дні. Платонівські уяви про державу від її ідеального стану до реальних типів у формі тимократії, олігархії тиранії та демократії доповнив Аристотель, який ввів розуміння кращого державного устрою у формі політії.

Абсолютне панування релігії в середньовічних світоглядах наклало свій відбиток на політичні погляди цього часу. Політичні проблеми в цей період трактувалися як частина теологічних проблем, як їх осколок.

Відхід від суто теологічної інтерпритації політики притаманний Н.Макіавеллі, який створив реалістичне бачення політики. Нові часи в європейському розвитку створюють виняткову можливість розбудови політичних інститутів держави відповідно до теоретичних уяв та парадигм, розроблених політичними мислителями та філософами Нового часу (Т.Гоббс, Д.Локк, Ш.Монтеск’є). Політична думка ХІХ століття розвивалась у протистоянні дихотомії марксизму та веберіанства. На перепоні цього теоретичного протистояння важливе місце займає російська політична думка, представлена ідеологією народників, релігійною філософією російської соборності та революційним радикалізмом більшовизму. Розвиток сучасної політичної науки значною мірою визначається дослідженнями американських, німецьких та французьких політологів.


Джерела інформації

  1. Алексеев А.С. Макиавелли как политический мыслитель. - М, 1980.
  2. Андрусяк Т.Г. Історія політичних та правових вчень. - Львів: Вид. центр ЛНУ ім. І.Франка, 2001.-218 с.
  3. Аристотель. Полития. Соч. В 4-х т. Т.4. - М., 1983.
  4. Асмус В.И.Платон.-М., 1975.
  5. Безродкий Є.Ф. Світова класична думка про державу І право: Навч. посібник / Є.Ф. Безродний, Г.К. Ковальчук, О.С. Масний. -К.:ЮрІнкомІнтер, 1999.-401 с.
  6. Гоббс Т. Левиафан. Соч. В 2-х т. Т.2 - М., 1990.
  7. Дегтярёва М.И, Разработка понятия суверенитета Жаном Боденом//Нова політика. - 2000. - №1.
  8. История политических и правовых учений: Учебник для студентов вузов, обучающихся по специальности и направлению «Юриспруденция» / Под общ. ред. B.C. Нерсесянса.-2-е изд. - М.: НОРМА: ИНФРА-М, 2001. - 727 с.
  9. Класики політичної думки: від Платона до Маркса Вебера: Пер. з нім. / Під ред. Є. Причепія. - К.: Тандем, 2002. - 584 с.
  10. Макиавелли Н. Государь. - М., 1990.
  11. Мірошниченко M.I. Історія вчень про державу і право: Навч. посіб. /Мірошниченко М.І., Мірошниченко В.І.; Нац. акад. внутр. справ України.,2001.-223с.
  12. Переломов Л.Г, Конфуцианство и легизм в политической истории
    Китая.-М., 1981.
  13. Платон. Государство //Собр. соч.: В 4-х т. М., -1994. Т.З.
  14. Разумович И.Н. Политическая и правовая культура: идеи и интересы Древней Греции. - М., 1980.
  15. Салтовський О. Ідея української державності в історії вітчизняної політичної думки (від витоків до початку XX сторіччя): Афтореферзт дис. д-ра політ, наук. - К., 2003.
  16. Себайн Дж., Торсон ТЛ. Історія політичної думки. A history of political theory .-К.: Основи, 1997.-838 с.
  17. Скиба В.И. Вступ до політології: Екскурс в історію правниче-політ. думки / Скиба В., Горбатенко В., Туренко В.; За заг. ред. В.Скиби. - К.: Основи, 1998,-720с.
  18. Чичерин Б.Н. Политические мыслители древнего и нового мира: Классики истории н философии права: Для студ. вузов, обучают, по юридич. специальностям. - СПб.: Ун-т МВД России: Лань, 1999. - 336 с.
  19. Шульженко Ф.П. Історія політичних і правових вчень: Навч. посіб. — 3 вид. - К.: Юрінком Інтер, 2002.-304 с.


Цілі навчання


Загальна мета: Знати основні тенденції в історії розвитку політичних вчень.

Конкретні цілі:

у відповідності з темою заняття студент повинен:
  1. Знати періодизацію історії політичних теорій;
  2. Вміти характеризувати основні етапи світової політичної думки;
  3. Порівнювати ставлення до зв’язку моралі та політики у різних політичних теоріях;
  4. Виділяти уявлення про ідеальну державу у різних політичних вченнях та теоріях;
  5. Аналізувати роль народу відповідно до різних політичних теорій


Зміст навчання у відповідності з цілями

Теоретичні питання

  1. Характерні риси доантичної політичної думки. Основні принципи конфуціанства та легізму.
  2. Політична думка Давньої Греції та Давнього Риму, Середніх віків.
  3. Просвітницьке - раціоналістичний етап (основні концепції: макіавеллізм, концепції державного суверенітету, концепція розподілу влади, концепція суспільної угоди, марксизм) та політична думка сер.ХІХ- сер. ХХ ст.
  4. Сучасні теоретико-методологічні напрями політичної науки
  5. Основні риси розвитку політичної думки в Україні


Технологічна карта заняття


п/п

Етапи заняття

Час (хвилини)

Оснащення

Місце проведення

1

Вступ

5

Графологічна структура

Навчальне приміщення

2

Висвітлення теоретичних питань теми по даним рефератів та повідомлень

35

Таблиці графологічної структури

Навчальне приміщення

3

Поточний тестовий контроль

15

Тестові завдання

Навчальне приміщення

4

Корекція результатів тестового контролю

20

Тестові завдання, таблиці графологічної структури

Навчальне приміщення

5

Підведення підсумків

5







ПРИМІТКА: тривалість заняття – 80 хвилин, перерва 5 хвилин.


Стислі методичні рекомендації до роботи на практичному занятті.

Форма проведення заняття - семінар-практикум. Заняття проводиться відповідно до технологічної карти.

Основою навчання є робота відповідно до плану семінарського заняття. Доповідачі роблять повідомлення по теоретичних питаннях; співдоповідачі – доповнюють, уточнюють, аналізують повідомлення; опоненти - задають додаткові питання. Після розгляду кожного питання робляться висновки. Викладач аналізує виступи, корегує й уточнює їх, звертає увагу на помилки у відповідях. Для закріплення отриманих знань проводиться підсумковий тестовий контроль. Наприкінці заняття підбиваються підсумки.

Набір завдань для перевірки досягнення конкретних цілей навчання


1. До якого етапу (періоду) у розвитку світової політичної думки відносять Протагора?

A. к доантичному (IV в. до н.е.)

B. к античному (V в. до н.е.- II в.н.е.)

C. к просвітницько-раціоналістичному (XV ст.- I пол. XIX ст.)

D. к політико-соціологічному (II пол. XIX- начало 1940-х років)

E. к политологічному (з 1949 г.)


2. Яким чином співвідносяться поняття «політична наука» та «політичні вчення, світова політична думка»?
  1. Це одне й те ж саме (синоніми)
  2. Це протилежні речі (антоніми)
  3. Політичні вчення, світова політична думка включають у себе політичну науку
  4. Політична наука включає у себе політичні вчення, світову політичну думку
  5. Політична наука базується на політичних вченнях, світовій політичній думці


3. Теологія – це

A. Наука, що вивчає релігію

B. Етап світової політичної думки

C. Філософське вчення

D. Политологічна концепція

E. Не має правильної відповіді


4. Автор фрази «Мета виправдовує засоби» —____________________


A. Конфуцій

B. Сократ

C. Платон

D. Аристотель

E. Макіавеллі


5. До якого етапу (періоду) у розвитку світової політичної думки відносять

Габріеля Алмонда?

A. до теології (середні віки)

B. к античному (V в. до н.е.- II в.н.е.)

C. к просвітницько-раціоналістичному (XV ст.- I пол. XIX ст.)

D. к політико-соціологічному (II пол. XIX- начало 1940-х років)

E. к політологічному (з 1949 г.)

Еталони відповідей: 1 A, 2 E, 3 E, 4 E, 5 E


Оцінювання студентів


Викладачем оцінюється знання студентів у теоретичних питаннях по темі, згідно плану заняття. Підготовка рефератів та повідомлень, участь в обговоренні реферативних доповідей, розв'язання проблемних ситуацій. Зі студентами проводиться тестування на кожному занятті по усім пунктам теоретичного й практичного матеріалу даної теми.

Студент, що має 90-100% правильних відповідей, заслуговує оцінки «відмінно», 70-89% - оцінки «добре», 60-69% - оцінки «задовільно», менше 60% - оцінки «незадовільно».