Рекомендації для викладачів до

Вид материалаДокументы
Набір завдань для перевірки досягнення конкретних цілей навчання
2. Коли виникли прототипи сучасних політичних партій?
Набір завдань для перевірки досягнення конкретних цілей навчання
1. Процес і результат поділу людей на нерівнозначні групи, що утворюють ієрархічну послідовність на основі одного чи множини озн
Подобный материал:
1   2   3   4   5
Тема 5. Сутність та функції держави


Актуальність теми


Держава посідає особливе місце в політичній системі, надаючи їй цілісності і стійкості, зорієнтованості на важливі суспільні справи. Держава як соціальна організація має виняткову природу походження, до трактування якої у політологічній літературі існують різні концептуальні підходи. Ознайомлення з ними дає більш широке уявлення про сутність держави, її структуру, атрибути та ознаки. Держава виконує відповідні функції як внутрішнього, так і зовнішнього характеру. Важливе місце в системі знань про державу займає окреслення типів та форм державного устрою. Саме відмінність республіки та монархії, унітарної та федеральної чи конфедеративної держави дає уяву про істотні відмінності однієї держави від іншої.

В системі державотворення особливе місце посідають форми та засоби реалізації державної влади, структури та компетенції державних владних органів.


Джерела інформації

  1. Дем'янець В. Інститут президентства в країнах Центрально-Східної Європи //Нова політика.-1999.-№3.
  2. Кульчицький С. Еволюція державного устрою в Україні: від тоталіаризму до демократії //Віче.-1997.№1.
  3. Медушевский Л.И. Демократия и авторитаризм: Российский конституализм в сравнительной перспективе.-М.,1998.
  4. Політичні режими сучасності та перехід до демократії /С.Давимука А.Колодій, Ю.Кужелюк та ін.-Львів,1999.
  5. Політологія: історія та методологія /за заг. ред.проф.Ф.М..Кирилюка.-К: 3доров'я, 2000.
  6. Работяжев Н.В. Политическая система тоталитаризма: структура и характерные особенности// Вестник Московского университета. Серия 12.-Политические науки.- 1998.-№1.
  7. Сафонов В.Н. Соотношение форм правления и режимов правления//Социально-политический журнал.-1998.-№1.
  8. Тарасов Е.Н. Государство как институт политической системы //Социально-политический журнал.-1994.-№1-2.
  9. Цыганков А.Т. Политический режим //Социально-политический журнал.-1996.-№1.
  10. Цыганков АЛ. Современные политические режимы: структура, типология, динамика. - М, 1995.


Цілі навчання

Загальна мета: Визначати місце держави у політичній системі та у житті суспільства, розуміти відмінності однієї держави від іншої.

Конкретні цілі:

у відповідності з темою заняття студент повинен вміти:
  1. Визначати поняття «держава», основні ознаки, властивості та функції держави;
  2. Виділяти держави за формою правління та формою територіального державного устрою;
  3. Характеризувати різні політичні режими.


Зміст навчання у відповідності з цілями


Теоретичні питання
  1. Теорії походження, сутність, функції та основні ознаки держави.
  2. Форми державного правління.
  3. Форми територіального державного устрою.
  4. Політичні режими та їх типологізація.


Технологічна карта заняття


п/п

Етапи заняття

Час (хвилини)

Оснащення

Місце проведення

1

Вступ

5

Графологічна структура

Навчальне приміщення

2

Висвітлення теоретичних питань теми по даним рефератів та повідомлень

35

Таблиці графологічної структури

Навчальне приміщення

3

Поточний тестовий контроль

15

Тестові завдання

Навчальне приміщення

4

Корекція результатів тестового контролю

20

Тестові завдання, таблиці графологічної структури

Навчальне приміщення

5

Підведення підсумків

5







ПРИМІТКА: тривалість заняття – 80 хвилин, перерва 5 хвилин.


Стислі методичні рекомендації до роботи на практичному занятті.

Форма проведення заняття - семінар-практикум. Заняття проводиться відповідно до технологічної карти.

Основою навчання є робота відповідно до плану семінарського заняття. Доповідачі роблять повідомлення по теоретичних питаннях; співдоповідачі – доповнюють, уточнюють, аналізують повідомлення; опоненти - задають додаткові питання. Після розгляду кожного питання робляться висновки. Викладач аналізує виступи, корегує й уточнює їх, звертає увагу на помилки у відповідях. Для закріплення отриманих знань проводиться підсумковий тестовий контроль. Наприкінці заняття підбиваються підсумки.


Набір завдань для перевірки досягнення конкретних цілей навчання


1. Обгунтовує положення про те, що держава – це результат історичного розвитку сім'ї; тому абсолютна влада монарха є продовженням влади батька в сім'ї.
  1. Теологічна теорія
  2. Патріархальна теорія
  3. Договірна теорія
  4. Психологічна теорія
  5. Теорія насильства


2. Ознаками монархії не є:
  1. Передача влади шляхом наслідування
  2. Строковість (певний строк правління)
  3. Незалежність від волі населення
  4. Вибірність влади
  5. Залежність від волі виборців


3. Хоча керівник уряду офіційно не є главою держави, реально він – перша особа у політичній ієрархії. Це опис якої республіки?
  1. Змішана
  2. Теократична
  3. Президентська
  4. Аристократична
  5. Парламентська

4. Не допускається політична опозиція, але зберігається автономія особистості та суспільства у неполітичних сферах. Це характеристика якого політичного режиму?
  1. Президентсько- пропорційного
  2. Парламентсько- мажоритарного
  3. Демократичного
  4. Авторитарного
  5. Тоталітарного

5. Цей політичний режим може існувати протягом десятиліть, оскільки формує такий тип особистості, котрий не уявляє іншого способу правління та постійно відтворює риси політичної культури та механізм функціонування цього режиму навіть у політичних умовах, що різко змінюються. Це характеристика якого політичного режиму?
  1. Тоталітарного
  2. Авторитарного
  3. Демократичного
  4. Президентсько-мажоритарного
  5. Парламентсько-пропорційного


6. Крупні регіони користуються широкою автономією і навіть мають власні парламенти, уряди, адміністративно-управлінськими структурами та самостійно вирішують питання, що передали їм у ведення справ центральні органи (найчастіше, у сфері освіти, комунального господарства, охорони громадського порядку тощо). Проте у сфері оподаткування їх компетенції дуже обмежені, що ставить їх у сильну фінансову залежність від центру. Це опис якої з форм територіального державного устрою?
    1. Централізована унітарна держава
    2. Децентралізована унітарна держава
    3. Федерація
    4. Конфедерація
    5. Парламентська монархія


Еталони відповідей: 1 В, 2 А,C 3 Е, 4 D, 5 A, 6 B


Оцінювання студентів


Викладачем оцінюється знання студентів у теоретичних питаннях по темі, згідно плану заняття. Підготовка рефератів та повідомлень, участь в обговоренні реферативних доповідей, розв'язання проблемних ситуацій. Зі студентами проводиться тестування на кожному занятті по усім пунктам теоретичного й практичного матеріалу даної теми.

Студент, що має 90-100% правильних відповідей, заслуговує оцінки «відмінно», 70-89% - оцінки «добре», 60-69% - оцінки «задовільно», менше 60% - оцінки «незадовільно».


Тема 6. Політичні партії та партійні системи


Актуальність теми

Поряд з державою важливими політичними інститутами, елементами політичної системи суспільства є політичні партії. Вони виражають інтереси соціальних спільностей і виступають головною ланкою, яка пов'язує громадянське суспільство з державою, забезпечує представництво соціальних інтересів у політичній сфері суспільства. Багатоманітність соціальних інтересів зумовлює наявність у суспільстві різних політичних партій. У взаємодії – співробітництві чи боротьби – між собою вони прагнуть до завоювання (найчастіше за допомогою виборів), утримання та використання державної влади. Перемога тієї чи іншої політичної партії на виборах створює можливість використання державних посад для утвердження і вирішення економічних, соціальних і політичних питань. Боротьба політичних партій і свобода вибору є важливими засадами демократичного суспільства. Політичний режим без партій увічнює панування традиційних еліт, сформованих за ознаками походження, знатності, багатства. Такий режим робить вибори формальними й нав'язує громадянам чужих їм керівників. Історичний досвід показує: якщо суспільством не керують політичні партії, то ним керують клани. Конкретизація загального уявлення про політичні партії, про їх переваги й недоліки, місце і роль у політичній системі сприяє кращій орієнтації громадян у політичній ситуації в країні.


Джерела інформації
  1. Білоус А. Виборче законодавство та партійна система України в порівнянні з деякими країнами ЄС та Східної Європи //Нова політика.-1999.-№1.
  2. Бабій СІ. Політичні партії: минуле, сучасність, проблеми правового статусу.//Трибуна.-1997.-№ 1,2.
  3. Выдрин Д.И. Многопартийность: "за" и "против" //СПН. - 1990. -№9.
  4. Голубицький О.П., Криворучко Т.Г., Кулик В.О., Якушик В.М.. Політичні партії України.-К. :Кобза, 1998.
  5. Зельницький А., Удовенко П. Політичні партії і вибори. - К.: ІУЕП "Гарант квалі", 2003
  6. Оксак О. Відповідальність проти популізму: виборці, партії та уряд у
    демократичному суспільстві //Нова політика. - 2000. - №1.
  7. Пахарєв А. Багатопартійність і партійна система — поняття не тотожні //Віче.- 2002.-№2.
  8. Политическая наука: Политические партии и партийные системы в современном мире: Сб. науч.тр./РАН.ИНИОН. Центр социал.нацч.-информ.исслед., Отд.полит.науки, Рос. ассоц. полит.науки; Ред. и сост. Кулик А.Н., Мелешкина Е.Ю. — М.: ИНИОН РАН, 2006. – 284 с.
  9. Примуш М.В. Вибори. Демократія. Партії. //Політика і час. - 2000. -
    №5-8.
  10. Примуш М.В. Демократія і багатопартійність //Політика і час.-2001.-№2.
  11. Примуш М.В. Історія і теорія політичних партій. - Донецьк: "Китис",
    2000, - 260с.
  12. Примуш М.В. Політична орієнтація політичних партій //Трибуна. -
    2000.-№5-6.
  13. Примуш М.В. Політичні партії: механізми інституалізації і структурної
    трансформації: автореф. дис. д-ра політ. Наук. - Львів, 2003
  14. Примуш М.В. Політичні партії на виборах //Віче, 2003.-№10.
  15. Примуш М.В. Право і утворення політичних партій./Право України.-2004.- №1.
  16. Политические партии и партийные системы //Вестник Моск.ун-та.-Серия 12, Политические науки.-1998.-№6.
  17. Саміло Г. Політичні партії як складова частина політичної системи демократичної держави //Підприємництво, господарство і право. -2003.-№4.
  18. Танчер В., Карась О., Кучеренко О. Політичні партії та рухи у світлі "ситуації постмодерну"-К., 1997.
  19. Шведа Ю. Партійна система України на шляху до поляризованого плюралізму //Українські варіанти.-1998.-№3-4
  20. Шведа Ю. Соціологія партійних систем Моріса Дюверже //Нова політика.- 1996.-№4,5.

Цілі навчання


Загальна мета: розуміти сутність політичних партій та партійних систем.

Конкретні цілі:

у відповідності з темою заняття студент повинен вміти:
  1. Надати визначення поняттю «політична партія», охарактеризувати ґенезу політичних партій.
  2. Аналізувати сутність, структуру, функції політичної партії.
  3. Виділяти типи політичних партій
  4. Порівнювати партійні системи.
  5. Розумітися на особливостях партійної і виборчої системи в Україні.


Теоретичні питання
  1. Сутність, ґенеза та функції політичних партій.
  2. Структура та типологія політичних партій.
  3. Різновиди партійних систем.
  4. Партійна і виборча системи в Україні.


Технологічна карта заняття


п/п

Етапи заняття

Час (хвилини)

Оснащення

Місце проведення

1

Вступ

5

Графологічна структура

Навчальне приміщення

2

Висвітлення теоретичних питань теми по даним рефератів та повідомлень

35

Таблиці графологічної структури

Навчальне приміщення

3

Поточний тестовий контроль

15

Тестові завдання

Навчальне приміщення

4

Корекція результатів тестового контролю

20

Тестові завдання, таблиці графологічної структури

Навчальне приміщення

5

Підведення підсумків

5







ПРИМІТКА: тривалість заняття – 80 хвилин, перерва 5 хвилин.


Стислі методичні рекомендації до роботи на практичному занятті.

Форма проведення заняття - семінар-практикум. Заняття проводиться відповідно до технологічної карти.

Основою навчання є робота відповідно до плану семінарського заняття. Доповідачі роблять повідомлення по теоретичних питаннях; співдоповідачі – доповнюють, уточнюють, аналізують повідомлення; опоненти - задають додаткові питання. Після розгляду кожного питання робляться висновки. Викладач аналізує виступи, корегує й уточнює їх, звертає увагу на помилки у відповідях. Для закріплення отриманих знань проводиться підсумковий тестовий контроль. Наприкінці заняття підбиваються підсумки.


Набір завдань для перевірки досягнення конкретних цілей навчання


1. Коли діючі політичні угрупування («партії») виступали у формі тимчасових об'єднань?
  1. у Давньому Сході
  2. в античності
  3. у середні віки
  4. у період ранніх буржуазних революцій
  5. у середині ХХ ст.


2. Коли виникли прототипи сучасних політичних партій?
  1. у Давньому Сході
  2. в античності
  3. у середні віки
  4. у період ранніх буржуазних революцій
  5. у середині ХХ ст.


3. Головне завдання – нівелювати соціальні протиріччя, не допустити розвитку багаточисельних конфліктів. Це опис якої з функцій політичних партій?
    1. Функція представництва інтересів
    2. Соціальної інтеграції
    3. Ідеологічна
    4. Досягнення влади
    5. Політичного рекрутування


4. Підбір та висунення кадрів як для самої партії, так і для інших організацій. Це опис якої з функцій політичних партій?
  1. Функція представництва інтересів
  2. Соціальної інтеграції
  3. Ідеологічна
  4. Досягнення влади
  5. Політичного рекрутування



5. Партії впливових людей, котрі мають авторитет і можуть розраховувати на підтримку. Ідеологізовані досить слабко, більшою мірою керуються виборчим прагматизмом. До таких партій відносять Республіканську та Демократичну партії США. Це опис якого з типів партій?

  1. Ліві партії
  2. Революційні партії
  3. Конфесійні партії
  4. Кадрові партії
  5. Ідеологічні партії


Еталони відповідей: 1 С, 2 D, 3 B, 4 E, 5 D


Оцінювання студентів


Викладачем оцінюється знання студентів у теоретичних питаннях по темі, згідно плану заняття. Підготовка рефератів та повідомлень, участь в обговоренні реферативних доповідей, розв'язання проблемних ситуацій. Зі студентами проводиться тестування на кожному занятті по усім пунктам теоретичного й практичного матеріалу даної теми.

Студент, що має 90-100% правильних відповідей, заслуговує оцінки «відмінно», 70-89% - оцінки «добре», 60-69% - оцінки «задовільно», менше 60% - оцінки «незадовільно».


Тема 7. Суспільні рухи та суспільні організації


Актуальність теми


Багатоманітні групи людей, об'єднані спільними рисами соціально-економічного становища, видами професійної і громадської діяльності, захопленнями, для задоволення своїх інтересів створюють не лише політичні партії, а й різні суспільні організації, приєднуються до суспільних рухів, які прагнуть до представництва інтересів у політичній сфері суспільства. На державному рівні суспільні рухи та організації є інститутами демократизації суспільства. Політика для них виступає одним із засобів досягнення поставлених цілей та основним об'єктом впливу.

Суспільні рухи й організації є невід'ємним елементом демократичного суспільства. Оскільки в кожному суспільстві існують різноманітні інтереси, а окремі рядові громадяни не можуть задовольнити свої інтереси поодинці, в такому випадку вони змушені об'єднатися. Узагальнення і формулювання групових інтересів надзвичайно важливе як для самих суспільних організацій і рухів, так і для держави. Звуження поля їх діяльності, перешкода для громадян створити ці об'єднання роблять правлячий режим більш жорстким, ізолюють правлячу еліту від народу.

Джерела інформації
  1. Андреев С.С. Политические движения и политические процессы // СПН. - 1991. - №8.
  2. Антонович И.И. Общественные движения и проблемы власти // СПН. 1991. -№4.
  3. Базовкін Т., Кремінь В. Партії та громадські об'єднання України.-К.,1994.
  4. Вятр Е. Социология политических отношений. - М., 1989.
  5. Джордан Г. Группы давления, партии и социальные движения: есть ли
    потребность в новых разграничениях? //МЭ и МО. - 1997. -№1.
  6. Еригин А.А. Особенности формирования и деятельности студенческих
    общественно-политических организаций в условиях становления
    многопартийности в Украине: Дис.... канд. философ, наук.: 09.00.11, /
    Нац. юрид. академия Укр.- X., 1992.- 149л. // Дис. фонд НБУ ім. В.І.
    Вернадського - ДС 40105.
  7. Заблюк Н.Г. Лоббизм в США как политический институт //США:
    экономика, политика, идеология.- 1995. -№1-2.
  8. Кіпень В.П. Масові настрої та політичні орієнтації населення
    Донеччини: причини і наслідки // Схід.-І997.- №8(15).- СЗ-12.
  9. Конгрес Української молоді. // Довідкові матеріали. - К.: Політична думка. -
    1996.- 86с.
  10. Корнієвський О.А., Якушик В.М. Молодіжний рух та політичні об'єднання в сучасній Україні.-К., 1997.
  11. Лепекин В. «Группы давления»: генезис и класификация //Власть.-1993.-№3.
  12. Литвин Д. Молодіжні громадсько-політичні організації. // Політика і час. -1991. - №3.
  13. Мартинюк И.О. Проблемы жизненного самоопределения молодёжи
    (опыт прикладного исследования).: Дис. ...докт. социол. наук.: 22.00.04.
    /АН Украины. Ин-т социологии. - К., 1993.-291с.


Цілі навчання

Загальна мета: розуміти сутність та значення суспільних рухів та суспільних організацій

Конкретні цілі:

у відповідності з темою заняття студент повинен вміти:
  1. Розрізнити поняття «групи інтересів», «суспільно-політичні рухи» та «суспільні організації»;
  2. Визначити функції груп інтересів та суспільно-політичних рухів;
  3. Виокремлювати різні типи груп інтересів та суспільно-політичних рухів;
  4. Аналізувати функціонування груп інтересів, суспільно-політичних рухів та суспільних організацій в Україні і в світі (зокрема пов'язаних із сферою охорони здоров'я);



Зміст навчання у відповідності з цілями


Теоретичні питання
  1. Типологія та функції груп інтересів.
  2. Сутність, типологія та функції суспільно-політичних рухів.
  3. Лобістські групи.
  4. Групи інтересів, суспільно-політичні рухи та організації, що пов'язані зі сферою охорони здоров'я.


Технологічна карта заняття


п/п

Етапи заняття

Час (хвилини)

Оснащення

Місце проведення

1

Вступ

5

Графологічна структура

Навчальне приміщення

2

Висвітлення теоретичних питань теми по даним рефератів та повідомлень

35

Таблиці графологічної структури

Навчальне приміщення

3

Поточний тестовий контроль

15

Тестові завдання

Навчальне приміщення

4

Корекція результатів тестового контролю

20

Тестові завдання, таблиці графологічної структури

Навчальне приміщення

5

Підведення підсумків

5







ПРИМІТКА: тривалість заняття – 80 хвилин, перерва 5 хвилин.


Стислі методичні рекомендації до роботи на практичному занятті.

Форма проведення заняття - семінар-практикум. Заняття проводиться відповідно до технологічної карти.

Основою навчання є робота відповідно до плану семінарського заняття. Доповідачі роблять повідомлення по теоретичних питаннях; співдоповідачі – доповнюють, уточнюють, аналізують повідомлення; опоненти - задають додаткові питання. Після розгляду кожного питання робляться висновки. Викладач аналізує виступи, корегує й уточнює їх, звертає увагу на помилки у відповідях. Для закріплення отриманих знань проводиться підсумковий тестовий контроль. Наприкінці заняття підбиваються підсумки.


Набір завдань для перевірки досягнення конкретних цілей навчання


1. Коли у суспільних науках з'явилося поняття «группи інтересів»?

A. у XVI ст.

B. у сер. XIX ст.

C. у 20-30-х рр. XX ст.

D. після II світової війни

E. у 80-их рр. XX ст.


2. Одночасно з якою функцією у групи інтересів з'являється і функція інформування суспільства та влади про свої політичні цілі та наміри?
  1. Формування політичних цілей
  2. Підтримка та захист індивідуальних і групових інтересів
  3. Формування політичних еліт та владних структур суспільства
  4. Тиск на структури влади
  1. Представництво вимог групи перед владою


3.
    • Налагодження контактів з політичними діячами і чиновниками з подальшим впливом на їх рішення
    • Участь у слуханнях законопроектів у парламенті

є головними завданнями яких суб'єктів політики? (1 відповідь)


A. терористів

B. лобістів

C. конформістів

D. націоналістів

E. політичних партій


4. Правозахісне обднання “Міжнародна амністія” належить до
  1. традиційних суспільно-політичних рухів;
  2. “нових” соціальних рухів;
  3. реформаторських суспільно-політичних рухів;
  4. революційних суспільно-політичних рухів;
  5. експресивних суспільно-політичних рухів;


5. Це майже завжди певний союз, коаліція чи блок різних груп інтересів. Як правило, такий союз дуже слабкий: після досягнення мети найчастіше він знову розпадається на групи інтересів, котрі навіть можуть різко конфліктувати зі своїми попередніми партнерами.
    1. Політична партія
    2. Суспільно-політичний рух
    3. Демонстрація
    4. Соціальна група
    5. Етнічна група


Еталони відповідей: 1 C, 2 E, 3 B, 4 B,C, 5 B


Оцінювання студентів


Викладачем оцінюється знання студентів у теоретичних питаннях по темі, згідно плану заняття. Підготовка рефератів та повідомлень, участь в обговоренні реферативних доповідей, розв'язання проблемних ситуацій. Зі студентами проводиться тестування на кожному занятті по усім пунктам теоретичного й практичного матеріалу даної теми.

Студент, що має 90-100% правильних відповідей, заслуговує оцінки «відмінно», 70-89% - оцінки «добре», 60-69% - оцінки «задовільно», менше 60% - оцінки «незадовільно».


Тема 9. Соціальні групи та політика


Актуальність теми


Люди – істоти колективні, об'єднані в спільноти, громади, групи. Групам, спільнотам притаманні такі риси й форми поведінки, які не проявляються в індивідів, адже вони виробляються в процесі колективної взаємодії. Ці об'єднання відіграють, як правило, роль опосередкованих суб'єктів у світі політики. Такий груповий рівень політики є елементарною одиницею і фундаментальною основою політичного процесу. Саме з групового рівня, який організований в кожному суспільстві в певну соціальну структуру, проявляються основні риси політичних систем. Соціальна структура і політична структура суспільства взаємозалежні і взаємно детерміновані. Характер соціальної структури й інтереси соціальних груп відображаються в політичній системі, а функціонування політичної системи впливає на розвиток соціальної структури, задовольняючи, підтримуючи, гальмуючи або навіть ігноруючи інтереси тих чи інших соціальних груп.


Джерела інформації

  1. Атоян А.И. Социальная маргиналистика //Полис. - 1993. -№б.
  2. Білоус О. Глобальні трансформації і розвиток України в період
    незалежності // Політична думка. - 2001. - №3.
  3. Головаха Е. Социальные патологии посткоммунистического общества
    // Політична думка. - 1994. - №4.
  4. Григорьев С.И., Гуслякова Л.Г. Представление о социальной
    справедливости в обыденном сознании молодёжи // Ценностные
    аспекты идеологического сознания. - Межвуз. сб. Ст./ Отв. ред. В.А.
    Ельчанинов, - Барнаул.: Алтайский Ун-т. -1990. - 145с.
  5. Довідкові матеріали про становище молоді та хід реалізації державної
    молодіжної політики в Україні. / Мін. Укр. у справах сім'ї та молоді. -
    К.: Укр. науково-досл. Ін-т проблем молоді. - 1997.-98с.
  6. Зудин А. Истоки перемен: культурная трансформация
    "позднесоветского" общества //МЭ и МО. - 1995. - №5
  7. Козырев О.Н. Социальная стратификация в человеческом измерении// ФСМ. - 1992. - №3.
  8. Комаров М.С. Социальная структура и социальная стратификация.// СОЦИС. - 1992. - №7.
  9. Макеев С. Процессы структуризации в современной Украине //Полис. -
    1998.-№3.
  10. Масальський B.I. Соціальна стратифікація сучасного українського
    суспільства // Вісник Донецького Університету. Серія Б. Гуманітарні
    науки.-1998.-С.49-55.
  11. Попова И.П. Маргинальность. Социологический анализ. - М., 1996.
  12. Руткевич М.Н. Социальная поляризация // СОЦИС. - 1992.--№9.
  13. Сорокин П. Человек. Цивилизация. Общество. - М.: Изд-во полит, лит­ры., 1992.
  14. Хмелько В. Макросоціальні зміни в українському суспільстві.// Політична думка.-2001.- №3

Цілі навчання


Загальна мета: розуміти роль соціальних спільнот (соціальних груп) у політиці.

Конкретні цілі:

у відповідності з темою заняття студент повинен вміти:
  1. Характеризувати соціальну структуру суспільства;
  2. Визначати типи соціальної мобільності;
  3. Виділяти роль різних соціальних груп як суб'єктів і об'єктів політики;
  4. Аналізувати процеси в сучасній Україні щодо участі у політиці соціальних груп.


Зміст навчання у відповідності з цілями

Теоретичні питання
  1. Динаміка соціальної структури суспільства.
  2. Соціальна мобільність, її типи. Маргіналізація як наслідок соціальної мобільності у нестабільному суспільстві.
  3. Стратифікація українського соціуму пострадянської доби.
  4. Медичні працівники в Україні як суб'єкт і об'єкт політики.


Технологічна карта заняття


п/п

Етапи заняття

Час (хвилини)

Оснащення

Місце проведення

1

Вступ

5

Графологічна структура

Навчальне приміщення

2

Висвітлення теоретичних питань теми по даним рефератів та повідомлень

35

Таблиці графологічної структури

Навчальне приміщення

3

Поточний тестовий контроль

15

Тестові завдання

Навчальне приміщення

4

Корекція результатів тестового контролю

20

Тестові завдання, таблиці графологічної структури

Навчальне приміщення

5

Підведення підсумків

5







ПРИМІТКА: тривалість заняття – 80 хвилин, перерва 5 хвилин.


Стислі методичні рекомендації до роботи на практичному занятті.

Форма проведення заняття - семінар-практикум. Заняття проводиться відповідно до технологічної карти.

Основою навчання є робота відповідно до плану семінарського заняття. Доповідачі роблять повідомлення по теоретичних питаннях; співдоповідачі – доповнюють, уточнюють, аналізують повідомлення; опоненти - задають додаткові питання. Після розгляду кожного питання робляться висновки. Викладач аналізує виступи, корегує й уточнює їх, звертає увагу на помилки у відповідях. Для закріплення отриманих знань проводиться підсумковий тестовий контроль. Наприкінці заняття підбиваються підсумки.


Набір завдань для перевірки досягнення конкретних цілей навчання


1. Процес і результат поділу людей на нерівнозначні групи, що утворюють ієрархічну послідовність на основі одного чи множини ознак – це
  1. Маргіналізація
  2. Політична соціалізація
  3. Соціальна стратифікація
  4. Соціальна структура
  5. Політизація


2. Автор цієї теорії амер.соціолог Парсонс, визнаючи наявність класів, базується на таких чотирьох критеріях: професія, джерело прибутку, тип помешкання, район проживання. Це характеристика якої з сучасних концепцій соціальних спільнот?
  1. Теорія самоідентифікації
  2. Класова теорія
  3. Теорія страт
  4. Теорія «ієрархії статусів»
  5. Теорія особистісних рис



3. Прихильники цієї теорії спростовують класові відмінності, вважають, що суспільство розподіляється за наступними критеріями: рівень прибутку, сфера зайнятості, кваліфікація тощо. Це характеристика якої з сучасних концепцій соціальних спільнот?
  1. Теорія самоідентифікації
  2. Класова теорія
  3. Теорія страт
  4. Теорія «ієрархії статусів»
  5. Теорія особистісних рис


4. Зміна соціального статусу працівників бюджетної сфери після розпаду Радянського Союзу. Це приклад якого з видів соціальної мобільності?
  1. Індивідуальної висхідної вертикальної
  2. Колективної висхідної вертикальної
  3. Індивідуальної низхідної вертикальної
  4. Колективної низхідної вертикальної
  5. Колективної горизонтальної


Еталони відповідей: 1 C, 2 C, 3 D, 4 D


Оцінювання студентів


Викладачем оцінюється знання студентів у теоретичних питаннях по темі, згідно плану заняття. Підготовка рефератів та повідомлень, участь в обговоренні реферативних доповідей, розв'язання проблемних ситуацій. Зі студентами проводиться тестування на кожному занятті по усім пунктам теоретичного й практичного матеріалу даної теми.

Студент, що має 90-100% правильних відповідей, заслуговує оцінки «відмінно», 70-89% - оцінки «добре», 60-69% - оцінки «задовільно», менше 60% - оцінки «незадовільно».


Тема 10. Національні відносини та політика


Актуальність теми


Місце та роль етнонаціональних спільнот у політиці визначається складністю й актуальністю проблем в етнонаціональній сфері, що особливо загострилися на рубежі ХХ і ХХІ століть.
    1. Поліетнічний склад населення планети й окремих держав;
    2. Політизація етнічності – вихід етнонаціональних спільнот на арену політичного життя й зростання їхньої ролі в суспільно-політичній сфері.
    3. Загострення етнічних конфліктів та їх інтернаціоналізація.

Все це обумовлює актуальність дослідження етнонаціональних проблем. Будь-яка поліетнічна держава (і Україна зокрема) потребує вироблення розумної та ефективної етнополітики з урахуванням уроків і негативних тенденцій, що спостерігалися в минулому. Базовою передумовою для реалізації будь-якої стратегії національного розвитку є соціально-політична єдність та ефективне функціонування механізмів соціокультурної консолідації нації. Країни, які не усвідомлюють значення механізмів відтворення загальнонаціональної ідентичності, продукування та втілення власної місії у світі, приречені на втрату міжнародної конкурентоспроможності. В таких країнах автоматично активізуються тенденції дезінтеграції, а історично обумовлені регіональні, етнічні чи релігійно-конфесійні відмінності починають переходити в режим поляризації. Етнонаціональні процеси в житті суспільства розглядає спеціальна наука – етнополітологія.


Джерела інформації


  1. Андрусишин С., Гуз А. Від етносу до нації.-Віче.-2002.-№1.
  2. Антонюк О. Діаспори в Росії та Україні. Формування правової бази
    співробітництва //Віче. - 2000. - №8.
  3. Антонюк А.Е. Формування етнополітики української держави: історичні та теоретико-методологічні засади.-К,1999.
  4. Арбєніна В.Л. Етносоціологія: Навчальний посібник—Вид. друге, доп. і перероб.—Х.: ХНУ імені В.Н.Каразіна, 2007.—316 с.
  5. Арбєніна В.Л. Етносоціологія. Навчальний посібник. Ч І.: Теоретико- методологічні проблеми дослідження етнонаціональних феноменів.—Харківський національний університет імені В.Н.Каразіна, 2004.—194с.
  6. Арон А. Мир і війна між націями: Пер. з фр.-К., 2000.
  7. Арутюнян Ю.В., Дробижева Л.Н. Этносоциология: пройденное и новые
    горизонты //Социс. - 2000. - №4.
  8. Баранов С.А. Сикхський сепаратизм та досвід незалежної Індії //Політика і час.-1997.-№4,5.
  9. Вілсон Е. Національна ідентичність в Україні //Політична думка. —
    1999.-№3.
  10. Внук В.К. Современный балканский кризис как элемент реализации концепции "гуманитарного вмешательства//Вестник Моск.ун-та-2001.№6
  11. Дюльберова Л. Кримські татари: національна ідея і національна
    політика //Політологічний вісник. - 2002. - №12.
  12. Євнух В. Культури етнічних спільнот Криму і процеси глобалізації і українська перспектива//Віче.-№5.-2003.
  13. Копиленко О. Правове регулювання національно-етнічних відносин//Віче,- 2003.-№6.
  14. Курас І.Ф. Етнополітика. Історія і сучасність. - К.: Ін-т пол.та етнонац.досл., 1999
  15. Лаллукка С. Диаспора. Теоретический и прикладной аспект //Социс. -
    2000. - №7.
  16. Маликова О.Ю. В поисках национализма со знаком плюс//Полис.-№6.-2002.
  17. Маликова О.Ю. Либерализм и концепт нации//Полис.2003.№2
  18. Межэтнические культурные связи в Донбассе: история, этнография,
    культура. Сборник статей. - Донецк, 2000.
  19. Мицик В. На захист національних меншин//Віче.-2001.№1
  20. Морозли А. А. Проблема расизма, ксенофобии и нетерпимости в среде крымских старшеклассников. // Ученые записки ТНУ. Серия: Политические науки. 2006. — Т. 19 (58). 3. — С. 119-139.
  21. Національна самосвідомість студентської молоді (соціологічний
    аналіз). / Канадський ін-т укр. студій. - Торонто - Едмонтон - Львів. -
    1993.-158 с.
  22. Національні процеси в Україні: Історія і сучасність. Документи і
    матеріали. Довідник у 2 ч. / Упоряд. І.О. Кресіна ; За ред. В.Ф.
    Панібудьласки. - К.: Виша школа, 1997.
  23. Пірін М.І. Етнополітичні процеси в сучасній Україні. - К.: УАДУ. - 1999.
  24. Пасько І. Історичне минуле і парадокси масової свідомості. // Схід. - № 1-2.- С.45; № 3.- С.38.; № 4.- С.34.; № 5.- С. 11.
  25. Селиванова В.Ю. Национализм-патриотизм: попытка переосмысления понятия.//Вестник Моск.ун-та.-2003.-№1.
  26. Слободян О. Етнос і етнополітика. Корені та крона //Віче.-2002.-№5
  27. Сміт Е. Національна ідентичність.-К.,1998
  28. Степаненко В.Перспективи громадянської нації//Віче.-2002.-№5
  29. Степико М. Становлення політичної нації//Віче.-2001.-№4.