Державний Герб України затверджено постановою Кабінету Міністрів України № від 200 р технічний регламент

Вид материала

Регламент

Содержание 2.14.1 Загальні положення 2.15 Гігієна праці Вапно негашене Діоксид вуглецю Зерновий пил Кислота сірчана Продовження табл. 2.15 Кислота соляна Натрію гідроксид (їдкий натр). Сивушне масло (ізоаміловий спирт). Спирт етиловий 3 Процедура підтвердження відповідності вимогам технічного регламенту 4 Вимоги до персоналу 5 Вимоги міжнародних та національних стандартів 6 Державний контроль та нагляд за дотриманням вимог технічного регламенту 7 Прикінцеві положення. 40 ДБН В.1.1-7-2002 Пожежна безпека об’єктів будівництва 43 ДНАОП 0.00-1.03-93 Правила будови і безпечної експлуатації вантажопідіймальних кранів, затверджені наказом Держнаглядохоронпр

Подобный материал:

• Постановою Кабінету Міністрів України № від 200 р. Технічний регламент, 1753.94kb.
• Кабінету Міністрів України Кабінет Міністрів України постановляє : Внести зміни, 1193.3kb.
• Проект державний комітет ветеринарної медицини україни наказ, 94.56kb.
• Кабінету Міністрів України від 11 грудня 1999 року №2263 (у редакції постанови Кабінету, 1307.95kb.
• Постановою Кабінету Міністрів України від 29. 12. 03р. №2067, ст. 7 закон, 448.58kb.
• Кабінету Міністрів України від 1 березня 1999 р. N 309 положення про підготовку науково-педагогічних, 570.8kb.
• Наказ Головного архівного управління при Кабінеті Міністрів України від 20 липня 1998, 7380.74kb.
• Кабінету Міністрів України від 11 грудня 1999 року №2263 (у редакції постанови Кабінету, 1089.23kb.
• Міністерство освіти І науки україни, 600.88kb.
• Кабінету Міністрів України від 6 січня 2010 року № 5 Кабінет Міністрів України постановляє, 40.85kb.

2.14.1 Загальні положення

Діяльність промислових підприємств спрямовується на збереження безпечного для існування живої та неживої природи довкілля, захист життя і здоров’я населення від негативного впливу, зумовленого забрудненням навколишнього природного середовища, на досягнення гармонізації у взаємодії підприємства та довкілля, охорони, раціонального використання та відтворення природних ресурсів.

Підприємству, що виробляє спирт етиловий ректифікований, належить здійснювати на своїй та прилеглій території екологічну політику, передбачену законом України “Про охорону навколишнього природного середовища”, оскільки виробнича діяльність спиртових заводів негативно впливає на довкілля, а саме: атмосферу, гідросферу, а також літосферу.

Для підприємств спиртової галузі питання екологічної безпеки пов’язані з вірогідною можливістю аварій ємкостей для зберігання меляси, кислот, паливно-мастильних матеріалів з забрудненням земель, водних об’єктів, а також пожежею та вибухами у відділі дистиляції етанолу, складах зберігання готової продукції, викидами з котелень та автотранспорту.

Екологічні наслідки виникають за рахунок скидання неочищених концентрованих (за органічними забрудненнями) стічних вод та відходів на поля фільтрації.

Згідно з вимогами вищезгаданого законодавства та Закону України “Про відходи” 10 підприємство має впроваджувати нові технології повної, комплексної переробки зернової або ж мелясової сировини, організувати маловідходне, або безвідходне виробництво етилового спирту, здійснювати очищення стічних вод. Для забезпечення вимог щодо охорони довкілля підприємствам, що виробляють етиловий спирт, необхідно керуватись чинним екологічним законодавством України [11-18].


2.14.2 Викиди в атмосферу


Основним нормативним документом для промислових підприємств спиртової галузі з екологічної безпеки атмосферного повітря є Закон України “Про охорону атмосферного повітря” [13.

Для оцінки стану атмосферного повітря встановлені єдині для всієї території України нормативи екологічної безпеки атмосферного повітря, а саме:

- гранично допустимі концентрації (ГДК) забруднюючих речовин у атмосферному повітрі для людей і об’єктів [22];

- гранично допустимі рівні акустичного, електромагнітного, іонізуючого та іншого фізичного та біологічного впливу на атмосферне повітря для людей і об`єктів навколишнього природного середовища.

- нормативи ГДВ забруднюючих речовин у атмосферне повітря і гранично допустимих шкідливих впливів фізичних та біологічних факторів. Вони встановлюються для кожного стаціонарного джерела на рівні, при якому сумарні викиди забруднюючих речовин і шкідливий фізичний та біологічний вплив всіх джерел у даному районі, з урахуванням перспективи його розвитку, в період дії встановленого нормативу не призведуть до перевищення нормативів екологічної безпеки атмосферного повітря [64, 75, 83].

Виробнича діяльність спиртового підприємства супроводжується викидами забруднюючих речовин в атмосферу, на організацію цих викидів стаціонарними джерелами необхідно мати дозвіл [29, 83].

Підприємство одержує дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферу згідно з чинним законодавством 10, 16.

Звіт по інвентаризації викидів забруднюючих речовин у атмосферне повітря стаціонарними джерелами розробляється підприємствами або галузевими інститутами, що мають відповідну ліцензію.

Проекти нормативів затверджуються Міністерством охорони НПС і Міністерством охорони здоров’я, за погодженням з місцевими органами державної виконавчої влади та органами місцевого самоврядування.

Проекти нормативів гранично допустимих шкідливих впливів фізичних та біологічних факторів на атмосферне повітря розробляються підприємствами, і затверджуються у такому ж порядку.

Підприємства зобов’язані:

- здійснювати організаційно-технічні заходи щодо забезпечення виконання умов і вимог, передбачених у дозволах на викиди забруднюючих речовин та інший шкідливий вплив;

- вживати заходів щодо зменшення обсягів викидів забруднюючих речовин і зниження шкідливого впливу фізичних та біологічних факторів;

- забезпечувати безперебійну ефективну роботу та підтримання у робочому стані споруд, устаткування і апаратури для очищення викидів та зменшення рівнів іншого шкідливого впливу;

- здійснювати контроль за обсягом та складом забруднюючих речовин які викидаються у атмосферне повітря, і рівнями інших шкідливих впливів та вести їх постійний облік;

- мати заздалегідь розроблені спеціальні заходи щодо охорони атмосферного повітря на випадок аварійних ситуацій і несприятливих метеорологічних умов та вживати заходів для ліквідації причин та наслідків забруднення атмосферного повітря.

Виконання заходів з охорони атмосферного повітря не повинно призводити до забруднення земель, води та інших об’єктів НПС.

Шкідливі викиди в атмосферне повітря, для яких не встановлено відповідних нормативів екологічної безпеки, забороняються. У виняткових випадках такі викиди допускаються тимчасово з дозволу Міністерства охорони НПС та Міністерства охорони здоров’я за умови, що за цей період буде встановлено відповідний норматив та вжито необхідних заходів щодо охорони атмосферного повітря.

Складування, зберігання або розміщення виробничих відходів, які можуть бути джерелами забруднення атмосферного повітря пилом або газоподібними шкідливими речовинами та речовинами з неприємним запахом, або іншого шкідливого впливу, допускається лише при наявності спеціального дозволу на визначених місцевими органами державної виконавчої влади територіях у межах встановлених ними лімітів з додержанням нормативів екологічної безпеки і при можливості подальшого господарського використання [64, 74].

На кожному підприємстві обов’язково здійснюється контроль за дотриманням встановлених нормативів ГДВ на стаціонарних джерелах викидів забруднюючих речовин в атмосферу.

Для спиртового підприємства найбільш доцільними в організації систематичного контролю за дотриманням величин ГДВ забруднюючих речовин в атмосферне повітря, є прямі інструментальні виміри на організовані джерела викиду, а де це неможливо - розрахунковий метод, виходячи із фактичних витрат сировини, материалів та обсягів виробництва.

Відповідальність за дотримання нормативів ГДВ покладається на керівництво підприємства.

Для підприємств, що виробляють спирт етиловий, контроль за джерелами викидів забруднюючих речовин в атмосферу дозволяється організовувати шляхом укладення договору з організаціями, які мають ліцензію на проведення інструментальних вимірювань.

Періодичність вимірювання неавтоматичного контролю за дотриманням встановлених для підприємства нормативів ГДВ визначається по таблиці, для кожної шкідливої речовини у викиді, у місцях не рідше, ніж один раз на рік, в залежності від:

- потужності викиду речовини джерелом;

- максимально-разових ГДК або орієнтованого безпечного рівня впливу шкідливих речовин в атмосферу повітря населенних пунктів [22, 23, 33, 75].

Технологічні заходи, що забезпечують безпеку атмосфери включають розробку та застосування технологій з максимальним використанням сировини, проміжних продуктів та відходів виробництва та базуються на принципах безвідходних або маловідходних технологій. До них відносяться також герметизація виробничого обладнання, скорочення неорганізованих викидів.

Для спиртових заводів існує вірогідність потрапляння в повітря робочої зони та атмосферне повітря діоксиду вуглецю із бродильного відділення, парів спирту етилового та соляної кислоти [22, 23, 33, 36, 75].

ГДК для діоксиду вуглецю в атмосферному повітрі населених пунктів повинна бути:

- максимально разова - 3,0 мг/м³;

- середньодобова - 1,0 мг/м³.

У повітрі робочої зони ГДК для діоксиду вуглецю - 20,0 мг/м³.

ГДК для етанолу в атмосферному повітрі становить:

- максимально разова - 5,0 мг/м³;

- середньодобова - 5,0 мг/м³.

Величина ГДК для спирту етилового в повітрі робочої зони - 1000 мг/м³.

ГДК для соляної кислоти (по молекулі НСl) становить:

- максимально разова - 0,2 мг/м³ ;

- середньодобова - 0,2 мг/м³.

Викиди діоксиду вуглецю із бродильного відділення здійснюються по окремому трубопроводу, що знаходиться вище ніж 2 м від найвищої точки покрівлі бродильного відділення.

Санітарно-захисна зона для спиртових заводів згідно СН 245-71 встановлюється - 100 м [93].


2.14.3 Стічні води


Водоспоживання, забезпечення екологічної безпеки гідросфери спиртовим підприємством проводяться згідно з Водним кодексом України 30, а також інших законів та нормативних документів [11, 85].

На спиртових заводах використовується води від 1,5 м³ до 2,5 м³ на 1 дал основної продукції, кількість стічних вод, що випускається у водойми складає від 1,0 м³ до 2,0 м³ на 1 дал [35, 36]. До стічних вод спиртозаводів відносяться наступні води:

- від миття дріжджогенераторів та бродильних чанів та їх стерилізації парою;

- від продувки котлів та від промивки, регенерації фільтрів хімводоочистки;

- теплообмінні води (у виробничому циклі не забруднюються, а лише нагріваються);

- від миття виробничих приміщень;

- води, що використовувалась на господарсько-побутові потреби;

- барда мелясна в разі скидання її на поля фільтрації;

- води від солодовні.

За характером забруднень стічні води спиртозаводів поділяють на 4 категорії:

умовно чисті, господарсько-побутові, виробничо-забруднені та концентровані.

Ступінь забруднення стічних вод характеризується рядом санітарно-хімічних показників, одним із основних показників є БСК.

Води від котельні та хімводоочистки мають такі санітарно-хімічні показники:

температура 33-35 ⁰С; рН 8,1-8,5;

ХСК - 120-150 мг/дм³;

БСК₅ - 30-40 мг/дм³; БСК_повне - 40-50 мг/дм³;

завислі речовини - 130-150 мг/дм³; мінералізація - 1500-1600 мг/дм³;

хлориди - 800-900 мг/дм³; сульфати - 60-65 мг/дм³.


Барда мелясова, яку скидають на поля фільтрації, має наступні показники:

температура 90 ⁰С; рН - 4,5-5,4;

ХСК - 45000 - 60000 мг/дм³;

БСК₅ - 20000 – 35000 мг/дм³; БСК_повне - 30000-45000 мг/дм³;

завислі речовини – 450 - 900 мг/дм³; сухий залишок - 60000-90000 мг/дм³;

хлориди - 800-1500 мг/дм³; сульфати - 900-1720 мг/дм³.

Барду мелясову використовують для виробництва кормів, кормосумішей для годівлі тварин, а також для виробництва добрив з метою підживлення сільськогосподарських угідь.

Барда зернова використовується для годівлі худоби.

Води від миття виробничих приміщень та від використання на господарсько-побутові потреби мають показник забруднень ХСК 350-500 мг/дм³.

Води із солодовні мають наступні показники:

завислі речовини 80-100 мг/дм³; рН 6,0-6,4;

сухий залишок 450-500 мг/дм³;

ХСК 260-300 мг/дм³; БСК_повне - 170-200 мг/дм³.

При здійсненні аналітичного контролю стічних вод відбір проб здійснюють згідно з нормативною документацією КНД 211.1.2.008 73.

Аналітичні випробування проводять акредитовані лабораторії або санітарно-епідеміологічні станції.

Стічні води, що скидають в каналізацію населених пунктів повинні відповідати вимогам регіонального документу, розробленого на основі “Правил приймання виробничих стічних вод в систему каналізації населених пунктів” [86].

Підприємство зобов`язане здійснювати заходи щодо запобігання скиданню стічних вод чи його припинення, якщо вони:

- можуть бути використані у системах оборотного, повторного і послідовного водопостачання;

- містять цінні відходи, які можуть бути вилучені;

- містять промислову сировину, реагенти, напівпродукти та кінцеві продукти підприємств у кількості, що перевищує встановлені нормативи технологічних відходів;

- містять речовини, щодо яких не встановлено ГДК;

- містять токсичні речовини та збудники інфекційних захворювань;

- за обсягом скидання забруднюючих речовин перевищують гранично допустимі нормативи;

- призводять до підвищення температури води водного об`єкта більш ніж на 3 ⁰С порівняно з її природною температурою в літній період;

- є кубовими залишками, шламами, що утворюються в результаті їх очищення і знезараження.

Скидати стічні води, використовуючи рельєф місцевості (балки, пониззя, кар’єри), забороняється.

Облаштування та експлуатацію полів фільтрації здійснюють згідно з вимогами СНиП 2.04.03 [106]. Число карт полів фільтрації повинно бути не менше двох. Поля фільтрації, як правило, влаштовують на піщаних, супіщаних, легких суглинистих грунтах. Для попередження руйнування розмежувальних валів між картами їх засівають травою з кореневою системою, яка швидко розвивається. По контуру полів фільтрації висаджують іву та інші вологолюбиві дерева. Ширину полоси насадження дерев приймають 10-20 м в залежності від віддалі полів фільтрації від населених пунктів.

Дозволяється використовувати стічні води спиртозаводів з полів фільтрації для зрошення сільськогосподарських угідь після погодження з відповідними агрономічними службами та з урахуванням аналізів земель, виконаних агрохімічними лабораторіями.

Підприємства, які мають поля фільтрації та накопичувачі промислових забруднених стічних вод (барди) зобов`язані впроваджувати ефективні технології для їх знешкодження і утилізації та здійснювати рекультивацію земель, зайнятих накопичувачами.

Заборонено скидання стічних вод без очищення у водойми.

Скидання у водні об’єкти речовин, для яких не встановлено нормативи екологічної безпеки водокористування та нормативи гранично допустимого скидання забороняється.

Скидання стічних вод у водні об`єкти допускається лише за умови наявності нормативів ГДК та встановлених нормативів ГДС забруднюючих речовин.

Скидання таких речовин може бути дозволено Міністерством охорони здоров’я та Міністерством охорони навколишнього природного середовища за умови, що протягом встановленого ними періоду ці нормативи будуть розроблені і затверджені.

Скидання очищених стічних вод у водні об’єкти не повинно погіршувати в ньому якість води [68, 69]. Зокрема для водних об’єктів, що використовуються для централізованого чи нецентралізованого господарсько-питного водоспоживання, а також для водозабезпечення підприємств, що виробляють етиловий спирт повинні забезпечуватись наступні показники:

- вміст завислих речовин не повинен збільшуватись більше ніж на 0,25 мг/дм³;

- запахи - вода не повинна набувати невластивих їй запахів інтенсивністю більше ніж 1 бал;

- забарвленість - не повинна визначатись в стовпчику 20 см;

- температура - літня температура води в результаті спуску стічних вод не повинна підвищуватися більше ніж на 3 ⁰С в порівнянні з середньомісячною температурою самого теплого місяця року за останні 10 років;

- показник рН - не повинен виходити за межі 6,5-8,5;

- мінеральний склад - не повинен перевищувати по сухому залишку 1000 мг/дм³, в тому числі хлоридів 350 мг/дм³, сульфатів 500 мг/дм³_;

- розчинений кисень – не повинен бути менше 4 мг/дм³ в будь-який період року в пробі, відібраній до 12 годин дня;

- БСК _повне - не повинно перевищувати при 20 ⁰С 3,0 мг/дм³;

- ХСК - не повинно перевищувати 15 мг/дм³.

Для водойм, що розміщені в межах населених пунктів і використовуються для купання і відпочинку населення повинні бути наступні показники:

- вміст завислих речовин не повинен збільшуватись більше ніж на 0,75 мг/дм³;

- запахи - вода не повинна набувати невластивих їй запахів інтенсивністю більше ніж 1 бал;

- забарвленість - не повинна визначатись в стовпчику 10 см;

- температура - літня температура води в результаті спуску стічних вод не повинна підвищуватися більше ніж на 3 ⁰С в порівнянні з середньомісячною температурою самого теплого місяця року за останні 10 років;

- показник рН - не повинен виходити за межі 6,5-8,5;

- мінеральний склад – не повинен перевищувати по сухому залишку 1000 мг/дм³, в тому числі хлоридів 350 мг/дм³, сульфатів 500 мг/дм³_;

- розчинений кисень - не повинен бути менше 4 мг/дм³ в будь-який період року в пробі, відібраній до 12 годин дня;

- БСК _повне - не повинно перевищувати при 20 ⁰С 6,0 мг/дм³;

- ХСК - не повинно перевищувати 30 мг/дм³.

Вода в обох випадках не повинна містити збудників захворювань.

Відбір проб для аналізів води з водних об’єктів здійснюється нижче по течії на відстані 1 км від точки скиду очищених стічних вод.

Скидання очищених стічних вод у водні об’єкти в межах населених пунктів забороняється. Місце скиду стічних вод повинно бути розміщене нижче за течією ріки від межі населеного пункту. Умови скиду стічних вод регламентуються СанПиН 4630 96.

З метою охорони водних об’єктів від забруднення вздовж річок та навколо водойм, озер, встановлюються земельні ділянки під прибережні захисні смуги.

Прибережні захисні смуги встановлюються по обидва береги річок та навколо водойм уздовж урізу води (у період найменшої водності водойми) шириною:

- для малих річок, струмків, потічків, а також ставків площею понад 3 гектари - 25 м;

- для середніх річок, водосховищ на них, водойм, а також ставків площею понад 3 гектари - 50 м;

- для великих річок, водосховищ на них та озер - 100 м.

У прибережних захисних смугах забороняється зберігання хімікатів, добрив; будівництво споруд; миття і обслуговування транспортних засобів; влаштування накопичувачів відходів, полів фільтрації.

Екологічним законодавством України заборонено введення в дію нових і реконструйованих підприємств, цехів, агрегатів, не забезпечених пристроями і очисними спорудами, що запобігають забрудненню вод. А також заборонено на стадії проектування нових і реконструкція діючих підприємств, цехів без урахування даних щодо ставлення місцевої громадськості до проектованої діяльності і проблем, що потребують вирішення у зв’язку з цим [38].

Дозволяється часткове повернення очищених стічних вод в основне виробництво етилового спирту. Повернення у виробництво очищених стічних вод допускається за умови, якщо їх склад не зашкодить виходу продукції та його якості. В іншому випадку забороняється очищення суміші господарсько-побутових та промислових стічних вод.


2.14.4 Очисні споруди


Стічні води, що утворюються при виробництві етилового спирту, або скидають до міської каналізаційної мережі або піддають очищенню в залежності від рівня забруднень на очисних спорудах різних типів.

Очисні споруди для спиртових заводів будуються згідно проектно-технічної документації, розробленої галузевим проектним інститутом, що має відповідну державну ліцензію. Проектна документація проходить екологічну експертизу згідно Закону України “Про екологічну експертизу” [17].

Розрахунки споруд очищення промислових стічних вод необхідно виконувати згідно норм будівельного проектування підприємств, даних науково-дослідних інститутів і досвіду роботи очисних споруд на аналогічних підприємствах.

Для забезпечення умов скиду стічних вод спиртових заводів у водойми їх необхідно очищати біохімічним способом (анаеробним та аеробним) з доочищенням стічних вод у біоставках.

Експлуатація очисних споруд підприємств, що виробляють етиловий спирт, здійснюється згідно Технологічного регламенту, Технологічної інструкції, розроблених галузевим інститутом.

Санітарно-захисна зона від очисних споруд до межі житлової забудови населених пунктів для спиртозаводів з урахуванням їх перспективи розширення встановлюється згідно з СНиПом та Державними будівельними нормами [39, 106]. Для очисних споруд біологічного очищення, що очищають за добу 200-5000 м³ стічних вод санітарно-захисна зона повинна бути не менше 200 м, а при відсутності мулових майданчиків вона скорочується на 30%, тобто становить не менше 140 м [93].

Ступінь очищення стічних вод необхідно визначати в залежності від місцевих умов та з урахуванням можливості їх повторного використання. Ступінь очищення стічних вод, що скидаються у водні об’єкти, визначається згідно з “Правилами охорони поверхневих вод від забруднення зворотними водами” [24].

Розрахунок очисних споруд спиртових заводів та склад споруд необхідно визначати в залежності від концентрації забруднень стічних вод за БСК, необхідного ступеню їх очищення та місцевих умов.

Майданчик під очисні споруди необхідно обирати, як правило, з підвітреної сторони для переважної кількості вітрів теплої пори року по відношенню до забудови житла і нижче населеного пункту по течії водотоку.

Об’єднання стічних вод, при якому можуть виникати хімічні реакції з виділенням шкідливих газів (наприклад сірководню) не допускається.

Для глибокого доочищення стічних вод спиртових заводів необхідно застосовувати біологічні ставки. Стічні води, що надходять на доочищення, не повинні мати БСК_повне вище 200 мг/дм³ для біоставків з природною аерацією і вище 500 мг/дм³ - для ставків з примусовою аерацією.

Після біоставків для скиду у водойму стічну воду необхідно знезаражувати.

Робота очисних споруд необхідно систематично контролювати. Методи контролю регламентуються КНД, затвердженими чинним законодавством.


2.14.5 Тверді відходи


Основним законом з використання, збереження, утилізації, знешкодження твердих відходів є Закон України “Про відходи” 10 та інші нормативні документи [20, 26-29, 66, 71].

Підприємства, що виробляють етиловий спирт, повинні мати дозвіл на виробництво, зберігання, транспортування, використання, утилізацію промислових відходів. При цьому підприємства повинні дотримуватись норм, які гарантують безпеку для здоров’я населення та НПС [66].

Без відповідного дозволу проведення зазначеної діяльності заборонено.

Дозвіл видається Міністерством охорони навколишнього природного середовища за погодженням з Міністерством охорони здоров’я, Держнаглядохоронпраці, Мінтрансом, Міністерством внутрішніх справ згідно з переліком токсичних промислових відходів, продуктів біотехнологій, та інших біологічних агентів, виробництво, зберігання, транспортування, використання, знищення утилізація яких здійснюється за наявності дозволу.

Для одержання дозволу підприємства подають за погодженням з Міністерством охорони навколишнього природного середовища заявку встановленої форми. Питання про видачу дозволу вирішується протягом 60 днів від дня подачі заявки.

Згідно сучасних технологій утилізації відходів на спиртозаводах, що переробляють крохмалевмісну сировину, рідка частина основного відходу виробництва спирту (барди) направляється на одержання біогазу, а тверда частина (дробина) надходить на висушування з метою одержання кормового продукту або ж утилізується на кормові цілі в нативному вигляді.

Серед великої кількості способів утилізації мелясової післяспиртової барди в умовах сьогодення найбільш доцільним є 2-х стадійне очищення з одержанням біогазу, а також одержання цільових продуктів: бетаїну, глютамінової кислоти, сухих кормових дріжджів, упареної післяспиртової або післядріжджової барди, пластифікаторів бетону, розріджувачів сировинного шламу у виробництві цементу, добрив, а також регулятора росту рослин “ВІТАЛІН”.

Тверді відходи очисних споруд - надлишковий активний мул використовують як добриво. Інші тверді відходи спиртового заводу утилізуються згідно з діючими правилами.

Згідно чинного законодавства підприємство-виробник етилового спирту складає перелік відходів, які дозволено розміщувати на території підприємства-виробника, вказує кількість цих відходів [29, 66, 71].

Промислові відходи зберігаються на території спиртозаводу з урахуванням їх класифікації за класом небезпеки та сумісності.

Кожний вид відходів повинен бути ідентифікований, на них складається паспорт (ТПВ) згідно з вимогами відповідних чинних нормативних документів [66].

Гранична кількість відходів, що тимчасово зберігаються на території підприємства, а також види тари для зберігання регламентовані в НД, які затверджено чинними законодавчими актами.

Вивоз промислових відходів на спеціалізовані полігони (або ж ділянки для захоронення) підприємство-виробник етилового спирту здійснює самостійно або із залученим спеціалізованих організацій.


2.14.6 Охорона земель


Основним законом про охорону земель є Земельний кодекс України [31].

Власники землі і землекористувачі, на землях яких розташовані спиртові заводи, здійснюють раціональну організацію території, захист земель від забруднення відходами виробництва, хімічними речовинами і від водної та вітрової ерозії. При новому будівництві здійснюють рекультивацію порушених земель, а також знімання, використання і збереження родючого шару земель.

При розміщенні, проектуванні, будівництві та введенні в дію нових і реконструйованих об’єктів, будівель, споруд, а також впровадженні нових технологій повинно передбачитися додержання екологічних та санітарно-технічних вимог щодо охорони земель.

Введення в дію об`єктів і застосування нових технологій, які не забезпечують вимог захисту земель від деградації або порушення, заборонено.

Розміщення об’єктів, що впливають на стан земель, погоджується з землевпорядними, природоохоронними та іншими органами в порядку, що визначається законодавством України.


2.15 Гігієна праці


Виконання вимог гігієни праці на підприємствах включає оцінку виробничих факторів: параметрів мікроклімату; виробничого шуму на робочих місцях; природного і штучного освітлення; забруднення повітря робочої зони аерозолями і газами; психофізіологічних факторів, пов'язаних з характером праці; побутових умов на виробництві; організації харчування; медичного обслуговування.

Мікроклімат приміщень (температуру, відносну вологість, швидкість руху повітря) необхідно витримувати згідно з вимогами СанПиН та ГОСТ 12.1.005.

Вміст шкідливих речовин у повітрі робочої зони не повинен перевищувати ГДК, встановлених Мінохоронздоров`я України та ГОСТ 12.1.007.

Рівні шуму на робочих місцях виробничих приміщень не повинні перевищувати регламентованих рівнів, та дотримуватись вимог ГОСТ 12.1.003 , ГОСТ 12.1.029 та ГОСТ 12.1.0012.

На кожному підприємстві повинні бути розроблені санітарно-профілактичні заходи для обладнання, підлог, стін, стель, зливів, освітлювальних пристроїв, холодильних агрегатів і будь-яких інших об'єктів, що впливають на безпеку продукції. У приміщеннях і на виробничих ділянках повинно бути організовано ефективне прибирання, що забезпечує необхідні вимоги санітарних правил.

На підприємстві по кожному цеху, ділянці виробництва повинний бути визначений перелік шкідливих речовин, що можуть виділятися у виробничі приміщення при веденні технологічних процесів в аварійних ситуаціях, а також обов'язковий перелік приладів і методик аналізів для визначання концентрації цих речовин безпосередньо у виробничих приміщеннях і лабораторіях.

У приміщеннях з можливим виділенням у робочу зону шкідливих і небезпечних (вибухопожежонебезпечних) парів, газів і пилу повинний бути організований систематичний контроль за їх вмістом у повітрі робочої зони.

В залежності від шкідливості виробничих приміщень при виробництві спирту етилового ректифікованого, для зменшення впливу шкідливих факторів, необхідно дотримуватись наступних вимог до системи вентиляції:

- у всіх приміщеннях без виділення шкідливих речовин і речовин з різко вираженими неприємними запахами, періодично діючу вентиляцію з природним, або зі штучним збуджуванням допускається передбачати зовнішнім повітрям, що не підігрівається холодної пори року, забезпечуючи температуру повітря в робочій зоні не нижче 5 ^оС і не вище 32 ^оС;

- вентиляцію зі штучним збуджуванням слід передбачати для приміщень і зон без природного провітрювання, якщо мікрокліматичні умови і чистота повітря не можуть бути забезпечені вентиляцією з природним збуджуванням або періодичним провітрюванням. Допускається передбачати змішану вентиляцію з частковим використанням природного збуджування для припливу або видалення повітря;

- аварійну вентиляцію виробничих приміщень, до яких можливе раптове надходження значних кількостей шкідливих або горючих газів, парів та аерозолів, необхідно передбачати на вимоги технологічної частини проекту, враховуючи несумісність часу аварії технологічного та вентиляційного устаткування. Аварійну вентиляцію в приміщеннях категорій А і Б слід виконувати із штучним збуджуванням.

При поводженні з речовинами, що використовуються, або отримаються при виробництві слід застосовувати індивідуальні засоби захисту (табл. 2.15).

Адміністрація підприємства зобов'язана забезпечити:

- кожного працівника санітарним одягом відповідно до затверджених норм;

- наявність достатньої кількості прибирального інвентарю, дезінфікуючих засобів для обслуговуючого персоналу;

- систематичне проведення дезинфекційних, дезинсекційних (комахи), дератизационних (гризуни) відповідно до графіка робіт, який погоджений з органами санепідемстанції у встановленому порядку;

- проведення один раз у два роки атестації по санітарних знаннях керівного й інженерно-технічного персоналу (начальників цехів, інженерів, працівників і керівників підрозділів) підприємств;

- представлення поліклініці та СЕС списків працівників для оцінки результатів і дати обстеження.

Усі працюючі на підприємствах повинні проходити попередній медичний огляд відповідно до ДНАОП 0.03-4.02 59.

Кожен цех підприємства повинен бути забезпечений аптечками для надання першої медичної допомоги.

Усі працівники зобов'язані дотримуватись наступних правил особистої гігієни:

- приходити на роботу в чистому одязі і взутті. При вході на підприємство ретельно очищувати взуття;

- перед роботою надягти спецодяг;

- верхній одяг, головний убір і всі особисті речі залишати в гардеробній;

- не приймати їжу і не палити у виробничих приміщеннях: прийом їжі і паління дозволяється тільки в спеціально відведених для цього місцях;

- після відвідування туалету вимити руки водою з милом.

Слюсарі, електрики, монтажники та інші працівники загальновиробничих наскрізних професій зобов'язані:

- інструмент і запасні частини зберігати в окремій шафі та переносити їх у спеціальних закритих ящиках чи в сумках з ручками ;

- при проведенні робіт вживати заходів щодо попередження попадання сторонніх предметів у сировину, напівфабрикати, допоміжні матеріали і готову продукцію.

При роботі з миючими і дезинфікуючими речовинами необхідно застосовувати засоби індивідуального захисту в залежності від властивостей цих речовин (рукавички гумові, окуляри захисні, респіратор, протигаз).


Таблиця 2.15 - Фізико-хімічні та токсикологічні характеристики шкідливих та небезпечних речовин, що використовуються при виробництві спирту етилового ректифікованого

Назва та характеристика речовини	Гранично допустима концентрація у повітрі робочої зони, мг/м3	Клас небезпеки, агрегатний стан речовини	Нижня концентраційна межа спалахнення парів у повітрі % за об'ємом пилу, мг/м3	Темпера-тура, 0С	Токсичний вплив на організм людини	Індивідуальні засоби захисту
спалаху	самозаймання
1	2	3	4	5	6	7	8
Вапно негашене (кальцію окис) вибухопожежо-безпечний	5	а	-	-	-	Спричиняє атрофічні зміни слизової верхніх дихальних шляхів, пневмосклероз, хронічні бронхіти та емфіземи легень. У разі потрапляння на шкіру – важкі опіки.	Безклапанний респіратор ШБ-1, окуляри ПО-2
Діоксид вуглецю Безбарвний газ Негорюча і невибухонебезпечна речовина	0,5 % об’єму при 20% О2	4 п	-	-	-	Наркотик, подразнює слизові оболонки, спричиняє шум у вухах, запаморочення	Шланговий протигаз
Зерновий пил Зависла речовина. Вибухопожежонебезпечна	4	3	37 г/м3	280	500	Подразнює слизові оболонки верхніх дихальних шляхів, уражає легені.	Безклапанний респіратор ШБ-1
Кислота сірчана їдка оліїста негорюча рідина	1	2 п	-	-	-	Подразнює та припікає слизові оболонки верхніх дихальних шляхів, уражає легені. Потрапляючи на шкіру, спричиняє важкі опіки	Фільтруючий протигаз марки В, захисні окуляри ПО-2

Продовження табл. 2.15

1	2	3	4	5	6	7	8
Кислота соляна Відноситься до СДОР Безбарвна, негорюча їдка рідина; "димить" на повітрі	5	2 п	-	-	-	У високих концентраціях спричиняє подразнення верхніх дихальних шляхів, слизових очей, можливі запальні захворювання шкіри	Фільтруючий протигаз марки В, захисні окуляри ПО-2
Натрію гідроксид (їдкий натр). Біла непрозора, надзвичайно гігроскопічна речовина	0,5 (аерозоль)	2 а	-	-	-	Подразнює верхні дихальні шляхи, діє припікаючи на шкіру, спричиняє виразки та важкі опіки очей	Захисні оку-ляри ПО-2. Для захис-ту шкіри – паста Чумакова та ін.
Сивушне масло (ізоаміловий спирт).Світло-жовта легко займиста рідина з різким запахом.	10	3 п	1.4	40-50	350	Пари спричиняють подра-знення слизових оболонок, кашель, запаморочення, блювання. На шкіру діє подразнююче.	Фільтруючий протигаз марки А
Спирт етиловий Легкозаймиста безбарвна рідина, антистатик.	1000	3 п	3,6	13	404	Наркотик, який спочатку викликає збудження, а зго-дом - параліч центральної нервової системи. При три-валому діянні – тяжкі орга-нічні захворювання центра-льної нервової системи, травного тракту, серце-во-судинної системи, печінки	Фільтруючий протигаз марки А
Формалін (розчин формальдегіду у воді). Горюча летка рідина.	0,5	2 п	-	67	435	Нервова отрута, діє на зір.	Фільтруючий протигаз марки А

3 Процедура підтвердження відповідності вимогам технічного регламенту


Підтвердження відповідності виробництва спирту етилового ректифікованого вимогам цього Технічного регламенту є обов'язковим для виробника та постачальника і здійснюється у формі сертифікації незалежно від апаратурно-технологічної схеми виробництва згідно з чинним законодавством України [1].

Вiдповiдність виробництва спирту етилового ректифікованого вимогам цього Технічного регламенту та чинного законодавства, засвiдчується декларацiєю про вiдповiднiсть або сертифiкатом вiдповiдностi.

Підтвердження відповідності у формі сертифікації здійснюється з ініціативи заявника на умовах договору між заявником і органом з сертифікації.

Виробник зобов’язаний наносити нацiональний знак вiдповiдностi в законодавчо регульованій сфері на продукцiю, вiдповiднiсть якої вiн засвiдчує декларацiєю. У разі підтвердження відповідності продукції уповноваженим органом з сертифікації до національного знаку відповідності додається ідентифікаційний номер цього органу.

Якщо виробник не є резидентом України, вiн призначає в установленому законодавством порядку уповноважену особу - резидента України для пiдтвердження вiдповiдностi.

Декларація відповідності повинна містити наступну інформацію:

- назву та поштові реквізити виробника продукції;

- визначення продукції (назва, тип, будь-яка додаткова інформація, наприклад номер партії, назви складових частин);

- вимоги технічних регламентів, яким відповідає продукція, включаючи посилання на відповідні національні стандарти;

- дату випуску декларації, назву, статус та підпис виробника або його уповноваженого представника;

- заяву, що декларація видана під виключну відповідальність виробника;

- назву, адресу та ідентифікаційний номер органу з оцінки відповідності, що провели процедуру оцінки відповідності;

- назву й адресу, де зберігається технічна документація з підтвердження відповідності.

У разі, якщо науково-технічна інформація стосовно виробництва спирту етилового ректифікованого є конфіденційною або надається на конфіденційній основі, то вона має захист у режимі комерційної таємниці. Персонал відповідних органів, що контролюють виробництво, видають сертифікат (декларацію), повинен зберігати комерційну таємницю стосовно технологічних рішень виробництва спирту етилового ректифікованого.


4 Вимоги до персоналу


Вимоги до персоналу при виробництві спирту етилового ректифікованого визначають згідно посадової інструкції.

Персонал, зайнятий у процесі виробництва, зберігання, обліку, перевезення, реалізації спирту етилового ректифікованого повинен:

- мати спеціальну підготовку та відповідати кваліфікаційним вимогам, встановленим для конкретної посади;

- знати та дотримуватися посадової інструкції, технологічної інструкції, інструкції по охороні праці, правила гігієни та санітарії;

- мати особисту медичну книжку встановленого зразку та кожний рік проходити медичні огляди;

- дотримуватися правил експлуатації обладнання;

- приймати усі передбачені законодавством України міри з метою недопущення шкоди здоров’ю, життю людей, їх майну, майну юридичних осіб, державному та муніципальному майну, оточуючому середовищу, життю та здоров’ю тварин.

На виробництві спирту етилового ректифікованого за наказом керівника підприємства повинні бути призначені посадові особи, які повинні бути відповідальними за справний стан і безпечну експлуатацію об’єктів і прцесів підвищеної небезпеки, а саме:

- електрогосподарства;

- газового господарства;

- парових і водогрійних котлів та іншого устаткування котельних;

- посудин, що працюють під тиском;

- пересувних транспортних засобів;

- водопровідно-каналізаційного і вентиляційного господарства;

- зварювальних апаратів та їх зберігання;

- проведення вогневих робіт на спеціально виділених постійних місцях, їх підготовка і проведення;

- іншого устаткування і робіт з підвищеною небезпекою.

Накази про призначення даних працівників повинні бути видані після перевірки у встановленому порядку знань відповідно до нормативних актів щодо охорони праці (правил, інструкцій, положень тощо).

За невиконання вимог технічного регламенту персонал притягується до відповідальності у порядку, встановленому статтею технічного регламенту.


5 Вимоги міжнародних та національних стандартів


Вимоги міжнародних стандартів стосовно виробництва та обліку продукції та утилізації відходів, застосовуються в порядку, встановленому законодавством України та прийнятим на основі міжнародного договору України з зарубіжними державами.

Вимоги національних стандартів до показників безпеки, термінів та визначеннь, фізико-хімічних та органолептичних показників спирту етилового ректифікованого, його зберігання, транспортування та обігу застосовуються у частині, яка не суперечить вимогам технічного регламенту.

Якщо міжнародними договорами України встановлені інші правила, чим ті, що передбаченні технічним регламентом, то застосовуються правила міжнародних договорів


6 Державний контроль та нагляд за дотриманням вимог технічного регламенту


Державний контроль (нагляд) за виконанням вимог технічного регламенту здійснюється місцевими органами виконавчої влади, державними установами, уповноваженими на проведення державного контролю (нагляду) стосовно до законодавства України.

Контроль за виконанням:

- вимог санітарно-епідеміологічної безпеки, вимог до медичного огляду, гігієнічної підготовки та особистої гігієни персоналу - місцевий орган виконавчої влади у сфері санітарно-епідеміологічної безпеки;

- вимог до складу та засобів доведення інформації про виробника спирту етилового ректифікованого - місцевий орган виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів.

Державний контроль (нагляд) за виконанням вимог технічного регламенту здійснюється в порядку, встановленому Законом України “Про якість та безпеку харчових продуктів і продовольчої сировини” 14.

Державний контроль (нагляд) за дотриманням вимог технічного регламенту здійснюється відносно об’єктів виробництва спирту етилового ректифікованого - на стадії приймання, періодичної перевірки виконання виробником (продавцем, особою, яка виконує функції закордонного виробника) вимог технічного регламенту та програми заходів по запобіганню чинення шкоди, але не частіше 1 разу на 2 роки.

В разі виявлення порушень цього регламенту органи державного контролю (нагляду):

- видають припис про усунення порушень та встановлюють обґрунтований з урахуванням характеру порушення термін для виконання припису;

- приймають усі, передбачені законодавством України, міри з метою недопущення шкоди здоров’ю та життю людей, їх майну, майну юридичних осіб, державному та муніципальному майну, навколишньому середовищу, життю та здоров’ю тварин;

- накладають штрафи за порушення цього регламенту, в межах своєї компетенції притягають порушників до інших мір адміністративної відповідальності.


7 Прикінцеві положення.


З дня вступу в силу технічного регламенту, його вимоги на території України, підлягають обов’язковому виконанню у порядку, встановленому цим регламентом.

Вимоги національних та міжнаціональних стандартів щодо виробництва спирту етилового ректифікованого, його обліку, зберігання, транспортування, реалізації застосовуються на добровільній основі.

До прийняття технічного регламенту технічне регулювання в галузі експлуатації виробничих зданій, устаткування, транспортних засобів здійснюється у відповідності з діючими нормативно-технічними документами та правилами.

Правила та методи визначань і вимірювань, необхідних для застосування цього регламенту, розроблюються протягом шести місяців з дня опублікування технічного регламенту та затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Технічний регламент набуває чинності по закінченні шести місяців з дня його офіційного опублікування.

Керівники роботи
Директор, д.т.н., академік УТА		С.Т. Олійнічук
Заст. директора з наукової роботи, к.т.н., академік УТА		Є. О. Міхненко
Відповідальні виконавці:
Зав. відділом технології продуктів
бродіння і мікробного синтезу		В.І. Шевченко
Старший науковий співробітник, к.т.н.		Л.В. Ткаченко
Виконавці:
Зав.відділом масообмінних технологій, к.т.н., академік УТА		Г.О. Кизюн
Начальник проектно-конструкторського бюро		Л.В. Малиш
Зав. відділом екології, к.т.н Зав.лабораторією процесів ректифікації		М.І.Кошель О.С. Міщенко
Старший науковий співробітник, к.т.н.		Г.М.Заболотна
Вчений секретар, к.т.н.		Л.В.Маринченко
Науковий співробітник		Н.М. Кизюн
Зав.сектором проектування спирто-дріжджового виробництва		В.О.Боярчук
Мол. наук.співроб.		В.О.Геращенко

БІБЛІОГРАФІЯ


1 Закон України від 1 грудня 2005 року № 3164-ІV “Про стандарти, технічні регламенти та процедури оцінки відповідності”.

2 Закон України від 19 грудня 1995 р. № 481/95-ВР “Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів”.

3 Закон України від 23 грудня 1993 № 3792-XII “Про авторське право і суміжні права”.

4 Закон України від 15 грудня 1993 року № 3687-XII “Про охорону прав на винаходи і корисні моделі”.

5 Закон України від 01 червня 2000 р. № 1775-III “Про ліцензування окремих видів господарської діяльності”.

6 Закон України від 12 травня 2004 № 1713-IV “Про зерно та ринок зерна в Україні” із змінами і доповненнями.

7. Закон України від 07 серпня 2005 р. № 2775-IV “Про ставки акцизного збору на спирт етиловий та алкогольні напої”.

8 Закон України від 17 грудня 1993 р. N 3747-XII “Про пожежну безпеку”, введений в дію постановою Верховної Ради України.

9 Закон України від 18 січня 2001 N 2245-III “Про об’єкти підвищеної небезпеки”, введений в дію постановою Верховної Ради України.

10 Закон України від 5 березня 1998 р. № 187/98-ВР “Про відходи”.

11 Закон України від 10 січня 2002 р. № 2918-ІІІ “Про питну воду та питне водопостачання”.

12 Закон України від 17 січня 2002 р. № 2988-ІІІ “Про загальнодержавну програму розвитку водного господарства”.

13 Закон України від 21 червня 2001 р., № 2556-ІІІ “Про охорону атмосферного повітря”.

14 Закон України від 23 грудня 1997 р №771/97-ВР “Про якість та безпеку харчових продуктів і продовольчої сировини”.

15 Закон України від 24 лютого 1994 р. № 4005-ХІІ “Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення”.

16 Закон України від 25 червня 1991 р. № 1264-XII “Про охорону навколишнього природного середовища”.

17 Закон України від 9 лютого 1995 р. № 45/95-ВР “Про екологічну експертизу”.

18 Екологія і закон: Екологічне законодавство України. У 2-х кн. /Відповід. Редактор В.І. Андрейцев.- К.: Юрінком Інтер, 1997.- кн. І. - 704 с., кн.2. – 576 с.

19 Закон України від 14 жовтня 1992 № 2695-ХІІ “Про охорону праці”, зі змінами 1996 р., 1999 р., в новій редакції від 2002 року.

20 Постанова Кабінету Міністрів України від 29 серпня 2002 року №1266 “Порядок визначення виробників і покупців спирту та здійснення контролю за його обігом”.

21 Постанова Кабінету Міністрів України від 6 травня 2000 року №770 “Про затвердження переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів”

22 Постанова Кабінету Міністрів України від 13 березня 2002 р. № 299. “Про порядок розроблення та затвердження нормативів екологічної безпеки атмосферного повітря”.

23 Постанова Кабінету Міністрів України від 13 березня 2002 р. № 300 “Про порядок розроблення і затвердження нормативів гранично допустимого рівня впливу фізичних та біологічних факторів стаціонарних джерел забруднення на стан атмосферного повітрі”.

24 Постанова Кабінету Міністрів України від 25 березня 1999 р. № 465 “Правила охорони поверхневих вод від забруднення зворотними водами”.

25 Постанова Кабінету Міністрів України від 29 грудня 1993 р. №1073 "Про затвердження положення про порядок здійснення державного обліку в галузі охорони атмосферного повітря".

26 Постанова Кабінету Міністрів України від 3 серпня 1998 р № 1216 “Порядок ведення реєстру місць видалення відходів”.

27 Постанова Кабінету Міністрів України від 3 серпня 1998 р. № 1218 “Порядок розроблення затвердження і перегляду лімітів на утворення та розміщення відходів”.

28 Постанова Кабінету Міністрів України від 31 серпня 1998 р. № 1360 “Порядок ведення реєстру об’єктів утворення оброблення та утилізації відходів”.

29 Постанова Кабінету Міністрів України від 20 червня 1995 р. № 440 “Порядок одержання дозволу на виробництво, зберігання, транспортування, захоронення, знищення та утилізацію отруйних речовин, у тому числі токсичних промислових відходів, продуктів біотехнології та інших біологічних агентів”.

30 Водний кодекс України від 6 червня 1995 р. № 213/95-ВР.

31 Земельний кодекс України від 25 жовтня 2001 р. № 2768-ІІІ

32 Наказ МОЗ України від 20.10.95 №190 “Про проведення державної санітарно-гігієнічної експертизи щодо розробки, виробництва і застосування продукції, яка може негативно впливати на здоров'я людини”, зареєстр. в Міністерстві юстиції України 03 січня 1996 р. за N 2/1027

33 Методичні вказівки зат. Наказом МОЗ від 07 грудня 2004 р., № 485 "Обгрунтування орієнтовних безпечних рівнів впливу (ОБРВ) хімічних речовин в атмосферному повітрі населених місць".

34 Наказ МВС України від 26.07.03 №822 “Правила дорожнього перевезення небезпечних вантажів”.

35 Технологічний регламент виробництва етилового спирту з крохмалевмісної сировини. Частина І. Подрібнення сировини, розчинення і оцукрювання крохмалю та зброджування сусла. ТРУ 18.8049-2000. Затв. Держ. департ. прод. 25.10.2000р.

36 Типовий технологічний регламент одержання мелясно-спиртової бражки і пресованих хлібопекарських дріжджів: ТТР № 000 32744-3508-2005: Затв. Держ деп. Продовольства 20.09.05.- К., 2005.- 245 с.

37 ВБН В.2.2-58.1-94 Держкомнафтогаз України. Проектування складів нафти і нафтопродуктів з тиском насичених парів не вище 93,3 кПа.

38 ДБН А.2.2-1-2003 Склад і зміст матеріалів оцінки впливів на навколишнє середовище (ОВНС) при проектуванні і будівництві підприємств, будинків і споруд

39 ДБН А.2.2-3-2004 Склад, порядок розроблення, погодження та затвердження проектної документації для будівництва

40 ДБН В.1.1-7-2002 Пожежна безпека об’єктів будівництва

41 ДБН В.2.3.-4-2000 Споруди транспорту. Автомобільні дороги. ДерждорНДІ.

42 Державні санітарні правила планування та забудови населенних пунктів. Затверджено Наказом Міністерства охорониздоров’я України від 19 червня 1996р. №173

43 ДНАОП 0.00-1.03-93 Правила будови і безпечної експлуатації вантажопідіймальних кранів, затверджені наказом Держнаглядохоронпраці України від 16.12.93 N128.

44 ДНАОП 0.00-1.07-94 Правила будови і безпечної експлуатації посудин, що працюють під тиском, затверджені наказом Держнаглядохоронпраці України від 18.10.94 N104.

45 ДНАОП 0.00-1.08-94 Правила будови і безпечної експлуатації парових і водогрійних котлів, затверджені наказом Держнаглядохоронпраці України від 26.05.1994 № 51, зі змінами: 1. 11.07.97 Наказ № 182. 2. 22.03.02 Наказ № 161.

46 ДНАОП 0.00-1.11-98 Правила будови і безпечної експлуатації трубопроводів пари і гарячої води, затверджені наказом Держнаглядохоронпраці України від 06.03.02 № 131.

47 ДНАОП 0.00-1.13-71 Правила будови та безпечної експлуатації стаціонарних компресорних установок, повітропроводів і газопроводів.

48 ДНАОП 0.00-1.18-98 Правила будови, виготовлення, монтажу, ремонту і безпечної експлуатації вибухозахищених вентиляторів, затверджені 11.09.98 № 183.

49 ДНАОП 0.00-1.20-98 Правила безпеки у газовому господарстві, затверджені наказом Держнаглядохоронпраці України від 01.10.98 № 254.

50 ДНАОП 0.00-1.20-98 Правила безпеки систем газопостачання України, затверджені 01.10.97 № 254.

51 ДНАОП 0.00-1.21-84. Правила технічної експлуатації електроустановок споживачів і Правила техніки безпеки під час експлуатації електроустановок споживачів, затверджені Головдерженергонаглядом Міненерго СРСР 21.12.84.

52 ДНАОП 0.00-1.21-98 Правила технічної експлуатації електроустановок споживачів, затверджені 09.01.98 №4.

53 ДНАОП 0.00-1.29-97 Правила захисту від статичної електрики, затверджені 22.04.97 № 103.

54 ДНАОП 0.00-1.32-01 Правила будови електроустановок. Електрообладнання спеціальних установок. Розділ 4, затверджені 21.06.01 № 272.

55 ДНАОП 0.00-4.21-93 (НПАОП 0.00-4.35-04). Типове положення про службу охорони праці, затверджене наказом Держнаглядохоронпраці України від 15.11.04 № 255.

56 ДНАОП 0.00-5.12-01 Типова інструкція з організації безпечного ведення вогневих робіт на вибухопожежонебезпечних об'єктах та вибухонебезпечних об'єктах, затверджена наказом Міністерства праці України від 06.06.01 № 255.

57 ДНАОП 0.00-8.01-93 Перелік посад посадових осіб, які зобов'язані проходити попередню і періодичну перевірку знань з охорони праці, затверджений наказом Держнаглядохоронпраці України від 11.10.93 № 94 та зареєстрований Міністерством юстиції України 20.10.94 № 154.

58 ДНАОП 0.00-8.02-93 Перелік робіт з підвищеною небезпекою, затверджений наказом Держнаглядохоронпраці України від 30.11.93 № 123 та зареєстрований Міністерством юстиції України 23.12.93 № 196.

59 ДНАОП 0.03-4.02-94 Положення про медичний огляд працівників певних категорій, затверджене наказом Мінохорони здоров'я 31.03.94 № 45 та зареєстроване Міністерством юстиції України 21.06.94.