Geum.ru

Державний Герб України затверджено постановою Кабінету Міністрів України № від 200 р технічний регламент

Вид материалаРегламент

Содержание


1.4. Нормативні посилання
2.1 Загальні вимоги
2.2 Вимоги до території заводу
2.3 Вимоги до інженерних споруд, внутрішніх та зовнішніх мереж
Подобный материал:
1   2   3   4   5   6   7   8



1.3 Познаки та скорочення


БСК - біологічне споживання кисню

ВБН - відомчі будівельні норми

ВТЛ - виробнича технологічна лабораторія

ГДВ - гранично допустимий викид

ГДК - гранично допустима концентрація речовин у воді

ГДС - гранично допустимий скид

ГОСТ - государственный стандарт

ГР - горючі речовини

дал - декалітр

дал б.с. - декалітр безводного спирту

ДБН - державні будівельні норми

ДПАУ - Державна податкова адміністрація України

ДНАОП - державні нормативні акти з охорони праці

ДСТУ - державний стандарт України

кгс/см2 - кілограмсила на сантиметр квадратний

КМУ - Кабінет Міністрів України

км/год - кілометр за годину

КНД - керівний нормативний документ

кПа - кілопаскаль

КПО - коефіцієнт природної освітленості

ЛЗР - легкозаймисті речовини

лк - люкс

МПа - мегапаскаль

НАОП - нормативний акт з охорони праці

НАПБ - нормативний акт з пожежної безпеки

НПС - навколишне природне середовище

НТП - норми технологічного проектування

ПТЕ - правила технічної експлуатації електроустановок

ПУЭ - правила устройства электроустановок

СанПиН - санитарные правила и нормы

СНиП - строительные нормы и правила

СОТ - світова організація торгівлі

СР - сухі речовини

ТПВ - технічний паспорт відходу

ХСК - хімічне споживання кисню


1.4. Нормативні посилання


ДСТУ 2316-93 Цукор-пісок. Технічні умови

ДСТУ 2586-94 Знаки дорожні. Загальні технічні умови

ДСТУ 3099-95 Спирт етиловий ректифiкований iз меляси високоякiсний. Технiчнi умови

ДСТУ 3296-95 Виробництво спирту етилового з харчової сировини. Терміни та визначення

ДСТУ 3357-96 Цукор рідкий. Технічні умови

ДСТУ 3696-98 Меляса бурякова. Технічні умови

ДСТУ 3768:2004 Пшениця. Технічні умови

ДСТУ 3769-98 Ячмінь. Технічні умови

ДСТУ 4161-2003 Система управлінння безпечністю харчових продуктів

ДСТУ 4181:2003 Спирт етиловий ректифікований і спирт-сирець. Правила приймання і методи випробування

ДСТУ 4221:2003 Спирт етиловий ректифікований. Технічні умови

ГСТУ 46.045.2003 Зерно. Методи визначення умовної крохмалистості

ГОСТ 2874-82 Вода питьевая. Гигиенические требования и контроль за качеством

ГОСТ 6247-79 Бочки стальные сварные с обручами катания на корпусе. Технические условия

ГОСТ 10674-97 Вагоны-цистерны магистральных железных дорог колеи 1520 мм. Общие технические условия

ГОСТ 12.0.003-74 ССБТ. Опасные и вредные производственные факторы

ГОСТ 12.1.003-83 ССБТ. Шум. Общие требования безопасности

ГОСТ 12.1.004-91 ССБТ. Пожарная безопасность. Общие требования

ГОСТ 12.1.005-88 ССБТ. Общие санитарно-гигиенические требования к воздуху рабочей зоны

ГОСТ 12.1.007-76 ССБТ. Вредные вещества. Классификация и общие требования безопасности

ГОСТ 12.1.010-76 ССБТ. Взрывобезопасность. Общие требования

ГОСТ 12.1.012-90 ССБТ. Вибрационная безопасность. Общие требования

ГОСТ 12.1.018-93 ССБТ. Пожаровзрывобезопасность статического электричества. Общие требования

ГОСТ 12.1.029-80 ССБТ. Средства и методы защиты от шума. Классификация

ГОСТ 12.1.030-81 ССБТ. Электробезопасность. Защитное заземление, зануление

ГОСТ 12.1.044-89 (ИСО 4589-84) ССБТ. Пожаровзрывоопасность веществ и материалов. Номенклатура показателей и методы их определения

ГОСТ 12.2.003-91 ССБТ. Оборудование производственное. Общие требования безопасности

ГОСТ 12.2.016-81 ССБТ. Оборудование компрессорное. Общие требования безопасности

ГОСТ 12.2.062-81 ССБТ. Оборудование производственное. Ограждения защитные

ГОСТ 12.2.124-90 ССБТ. Оборудование продовольственное. Общие требования безопасности

ГОСТ 12.3.002-75 ССБТ. Процессы производственные. Общие требования безопасности

ГОСТ 12.3.006-75 ССБТ. Эксплуатация водопроводных и канализационных сооружений и сетей. Общие требования безопасности

ГОСТ 12.3.020-80. ССБТ. Процессы перемещения грузов на предприятиях. Обшие требования безопасности

ГОСТ 12.4.026-76 ССБТ. Цвета сигнальные и знаки безопасности

ГОСТ 13844-68. Мерники металлические технические. Методы и средства поверки

ГОСТ 13950-91 Бочки стальные сварные и закатные с гофрами на корпусе. Технические условия

ГОСТ 14192-96 Маркировка грузов

ГОСТ 18481-81 Ареометры и цилиндры стеклянные. Общие технические условия

ГОСТ 19433-88 Грузы опасные. Классификация и маркировка

ГОСТ 26319-84 Грузы опасные. Упаковка


2 Вимоги до виробництва спирту етилового ректифікованого

2.1 Загальні вимоги

При проектуванні, будівництві, реконструкції та технічному переоснащенні підприємства-виробники спирту етилового ректифікованого повинні використовувати передові технології, які сприяють усуненню або зниженню дії шкідливих факторів, які виникають під час виробничих процесів.

При виробництві спирту етилового ректифікованого необхідно забезпечити безперебійну роботу технологічного і допоміжного обладнання, з точки зору безпеки праці, виробничої санітарії, охорони природнього довкілля та вибухопожежонебезпеки. Безпека виробничих процесів на всіх стадіях технологічного циклу має задовольняти вимогам одержання кінцевого продукту, якісні та показники безпеки якого повинні відповідати показникам зазначеним у ДСТУ 4221.

Характеристики побічних продуктів та відходів виробництва повинні відповідати показникам, які зазначено у відповідній чинній нормативній документації.

Загальні вимоги безпеки виробництва спирту етилового ректифікованого здійснюються відповідно із прийнятим законодавством України, що регламентує:

а) вимоги безпеки до будинків, споруд і приміщень (вимоги до виробничих і допоміжних приміщень, складів, а також до водопостачання, каналізації, освітлення, опалення і зв'язку в них);

б) вимоги безпеки до виробничих майданчиків і території підприємства (автомобільні дороги і залізничні колії, вантажно-розвантажувальні і складські майданчики);

в) вимоги безпеки до виробничого устаткування, до трубопроводів і арматури, до контрольно-вимірювальних приладів, засобів автоматизації, запобіжних пристроїв, систем контролю і керування технологічними процесами;

г) міри захисту від шуму і вібрації;

д) вимоги електричної безпеки;

е) вимоги до монтажу, ремонту та обслуговування технологічного обладнання;

є) вимоги безпеки до розміщення виробничого устаткування, майданчиків і сходів; організації робочих місць;

ж) вимоги безпеки до сировини, допоміжних матеріалів, готової продукції, способів їх збереження і транспортування;

з) вимоги до застосування засобів захисту працівників та перевірки знань щодо правил безпеки виробництва;

і) санітарно-гігієнічні вимоги до виробничих приміщень, устаткування і персоналу.

Виробники спирту етилового ректифікованого зобов’язані постійно працювати над удосконаленням технологічних процесів, повинні використовувати передові технології, які усувають або знижують дію шкідливих факторів виробничого середовища, сприяють зменшенню теплоенергетичних витрат, зниженню собівартості продукції та поліпшенню якості кінцевої продукції. Нові технології повинні проходити відомчі випробування та бути прийнятими державною комісією до експлуатації в установленому порядку з включеням до типового технологічного регламенту.

Використання передових технологій та технологічних рішень здійснюється на підприємстві з дотриманням Законів України Про авторське право і суміжні права [3] та Про охорону прав на винаходи і корисні моделі [4].


2.1.1 Перелік основної дозвільної та нормативно-технічної документації


Виробник спирту етилового ректифікованого повинен мати:

- ліцензію на виробництво спирту етилового ректифікованого та комплект документів, які потрібні для отримання зазначеної ліцензії 2,5;

- документ, що підтверджує державну реєстрацію суб’єкту підприємницької діяльності;

- атестат виробництва, виданий органами центрального органу виконавчої влади, уповноваженими відповідно до законодавства;

- атестат акредитації випробувальної лабораторії, виданий органами центрального органу виконавчої влади, уповноваженими відповідно до законодавства;

- ліцензію на придбання, зберігання, використання, перевезення прекурсорів (Список 2 табл.4 Переліку наркотичних засобів та психотропних речовин), видану органами центрального органу виконавчої влади, уповноваженими згідно з чинним законодавством 21;

- типовий та виробничий технологічні регламенти на всі стадії виробництва спирту етилового ректифікованого, розроблені та затверджені в установленому порядку 35, 36;

- ліцензії на право використання об’єктів промислової власності згідно з Законами України Про авторське право і суміжні права [3] та Про охорону прав на винаходи і корисні моделі [4].

- паспорт на культуру мікроорганізмів, що використовують на підприємстві та заключення про її непатогенність;

- генеральний план підприємства;

- будівельні паспорти на виробничі будівлі та споруди з обмірними кресленнями та відповідними відмітками під час їх експлуатації;

- паспорти або креслення загальних видів технологічного обладнання;

- матеріали ідентифікації потенційно небезпечних обєктів та довідку про реєстрацію;

- паспорт на відходи.

2.2 Вимоги до території заводу


Вибір земельної ділянки для будівництва заводу з виробництва спирту етилового ректифікованого повинен бути виконаний згідно з ДБН А.2.2-3 [39].

Санітарно-захисні зони для заводів по виробництву спирту етилового ректифікованого визначаються згідно з “Державними санітарними правилами забудови населених пунктів”, або встановлюють на основі розрахунків та погодження у відповідних установах.

Територія заводу з виробництва спирту повинна бути огороджена та мати не менше двох воріт для в’їзду та виїзду.

Територія заводу повинна підрозділятися на виробничу та допоміжну зони. У виробничій зоні розміщують головний виробничий корпус, сховища для сировини та готової продукції, побутові приміщення. В допоміжній зоні розміщують ремонтні майстерні, сховища палива, тари, котельну, гараж, сміттєзбірники та ін. Допоміжну зону при новому будівництві розміщують по відношенню до виробничої так, щоб вітер переважного напрямку був з підвітряного боку.

Перед в’їздами на територію на видному місці повинна бути розміщена схема маршрутів руху транспорту та точок розвантаження (завантаження) сировини, допоміжних матеріалів та готової продукції згідно з ГОСТ 12.3.020, розташування основних і допоміжних будівель, запасних в’їздів-виїздів та рекламний щит соціальної реклами на протипожежну тему.

В’їзні (виїзні) ворота повинні легко відчинятися, мати пристрої, що виключають можливість їх самочинного відкривання та закривання, і сигналізацію, що попереджує про рух транспорту.

При утримуванні території необхідно дотримуватися вимог чинних правил безпеки праці, вибухопожежобезпеки, виробничої санітарії, мати подекадні графіки очищення території, виробничих приміщень і обладнання.

Головні проїзди, пішохідні доріжки, а також майданчики перед експедиціями і складами повинні мати тверде покриття. Проїзди повинні бути вільними для руху, без вибоїн, а в зимовий час - очищені від снігу та посипані піском під час ожеледиці. Пішохідні доріжки повинні бути якомога коротшими, з щонайменшою кількістю перетинів з внутрішньозаводськими коліями, ширина доріжок тротуару повинна бути не менше 1,0 м. У разі розміщення тротуарів поряд або на спільному з автомобільною дорогою земляному полотні вони повинні бути відділені від дороги роз’єднувальною смугою шириною не менше 0,8 м. Розташування тротуарів впритул до проїжджої частини автомобільної дороги допускається лише під час реконструкції підприємства. У разі прилягання тротуару до проїжджої частини тротуар повинен бути на рівні верху бордюра.

Для переходу через канали повинні бути встановлені містки шириною не менше 0,8 м, огороджені поруччям висотою не менше 1,0 м.

Містки, проїзди, проходи, переїзди, естакади повинні бути обладнані світловими позначками для темного періоду доби.

Заглиблені резервуари, колодязі, люки повинні бути закриті надійними накривками врівень з прилеглою територією, а під час проведення ремонтних робіт повинні бути огороджені.

В ремонтний період відкриті заглибини (котловани, траншеї, ями) повинні мати огорожі висотою 1,0 м з суцільною зашивкою знизу на висоту 0,15 м; тимчасово відкриті колодязі повинні бути огороджені або закриті щитами з встановленням попереджувальних (заборонних) переносних знаків безпеки і освітлені темної пори доби.

Резервуари з водою, артсвердловини, криниці мають бути споруджені відповідно до чинних санітарних норм.

Для вантажно-розвантажувальних робіт на заводі повинні споруджувати постійні вантажно-розвантажувальні майданчики (платформи, естакади) висотою на рівні підлоги вагону або кузова автомашини, а для рідких продуктів (мазут, спирт тощо) - зливно-наливні пристрої.

При розвантаженні матеріали необхідно розміщувати вздовж залізничної колії на відстані не менше 2,0 м від рейки.

Для збирання і тимчасового зберігання відходів виробництва і сміття повинні бути влаштовані водонепроникні, зі щільними накривками, збірники ємкістю не більше дводобового накопичення відходів.

Розміщення сміттєзбірників допускається на відстані не менше 25 м від виробничих і складських приміщень на асфальтованих або бетонованих майданчиках, що перевищують габарити основи збірників на 1,0 м з усіх боків. Видалення відходів повинно проводитись спеціальним транспортом у встановлений термін.

Тверді відходи виробництва рекомендовано вивозити з території у спецмашинах закритого типу. Зберігання на території відходів виробництва забороняється.

Водостоки для відведення атмосферних вод необхідно регулярно очищувати й утримувати у робочому стані.

Прибирання території повинно проводитись щоденно: у літній сухий період під’їздні шляхи та прилеглу до виробничих і побутових приміщень територію для запобігання запилення слід регулярно поливати; взимку проїзди і проходи необхідно очищати від снігу і льоду (при наявності), посипати піском під час ожеледиці. Вільні ділянки території повинні бути озеленені та упорядковані.

На території заводу повинні бути обладнані місця для відпочинку та паління.

На території заводу не допускається розміщення приміщень для постійного проживання.


2.3 Вимоги до інженерних споруд, внутрішніх та зовнішніх мереж


Інженерні споруди, внутрішні та зовнішні мережі підприємства з виробництва спирту етилового ректифікованого будують за індивідуальними та типовими проектами і мають відповідати вимогам чинних норм і правил.


2.3.1 Автомобільні проїзди


Внутрішньозаводські автодороги повинні відповідати вимогам ДБН В.2.3-4 [41], СНиП 2.05.07 [108], ГОСТ 12.3.020.

Норми ширини проїзду - 3,5 м при односторонньому та 6,0 м при двосторонньому русі транспорту. Норма ширини пішохідних доріжок і містків через канави 1,0 м.

На території виробництва, згідно з правилами дорожнього руху, обладнують покажчики проїздів, переходів, а також знаки обмеження швидкості та напрями руху, місця стоянок автотранспорту. Необхідна кількість дорожніх знаків, покажчиків та місця їх встановлення повинні обґрунтовуватись схемою організації транспортних і пішохідних потоків.

Швидкість руху автомобільного транспорту по території заводу повинна бути вказана для кожного виду транспорту на спеціально розміщених дорожніх знаках згідно з ДСТУ 2586 та не перевищувати таких величин:

- при проїзді території підприємства - 10 км/год;

- на перетині залізничних колій, під час виїзду і в’їзду - 5 км/год;

- при русі автомобіля заднім ходом - 3 км/год;

- для автовантажувачів та електрокарів - 3 км/год;

При організації вантажопотоків на заводському подвір’ї слід уникати зустрічних і перехресних напрямків.

Ширину воріт автомобільних в’їздів на територію заводу належить приймати виходячи з найбільшої ширини автомобілів, що застосовуються, плюс 1,5 м, але не менше 4,5 м. Ворота для проїзду автомобілів повинні відкриватися в середину території без самозакриття, мати, як правило, механічний привід.

Переїзди через залізничні колії повинні бути прокладені на рівні головок рейок, мати суцільні настили шириною не менше 3,5 м.

Криті проїзди автомобільних ваг та приймальних пристроїв повинні бути в ширину та у висоту не менше як по 3,5 м.

До всіх будівель і споруд заводу повинен бути забезпечений вільний доступ. Протипожежні розриви між будівлями не дозволяється захаращувати і використовувати для складування матеріалів, устаткування і для стоянки автотранспорту. Ширина під’їздної частини автодоріг до виробничих корпусів повинна бути не менше 7 м, інших - з однобічним рухом автомобілів - 4,5 м.

Закриття окремих ділянок доріг допускається з дозволу керівника підприємства, після попереднього узгодження з місцевими органами пожежного нагляду, і при умові наявності об’їзних шляхів.

На період проведення ремонту доріг підприємства у відповідних місцях повинні бути встановлені покажчики напрямків об’їзду або влаштовані переїзди через ділянки, де ведеться ремонт.


2.3.2 Залізничні колії


Улаштування внутрішньозаводських залізничних колій, переїздів і переходів через них, організація і експлуатація залізничного господарства повинні задовольняти вимогам Правил технічної експлуатації залізниць, а також СНиП II-39 [99], СНиП II-89 [100], СНиП III-38 [101], СНиП 2.05.07 [108].

Залізничні колії улаштовують згідно з чинними нормами та правилами. На кожну залізничну під’їзну колію повинні бути: технічний паспорт, план під’їзної колії, повздовжний профіль та креслення споруд.

Залізничні під’їзні колії, локомотиви і вагони, які знаходяться на балансі підприємства, повинні утримуватись ним у повній технічній справності.

Ширину воріт залізничних в’їздів на територію підприємства належить приймати не менше 4,9 м.

Тупики залізничних колій повинні мати призму довжиною 5 м, виконану з піску або щебеню, і світловий сигнал.

Прокладання електрокабелів під залізничними коліями можливе на глибині не менше одного метра від головки рейки перпендикулярно полотну залізничної колії у спеціальних жолобах або трубах.

Локомотиви і вагони, що належать заводу і виходять на колії загальної мережі залізниці, повинні відповідати вимогам “Правил технічної експлуатації залізниць”. Порядок виходу на станцію примикання локомотива, який належить підприємству, встановлює начальник відділення залізниці.

До роботи не допускаються локомотиви (мотовози, тепловози, електровози) із несправними звуковими і світловими сигнальними пристроями або гальмовим обладнанням.

На кожному локомотиві має бути не менше двох гальмових колодок для попередження самовільного руху вагонів, а також комплект сигнальних прапорців та сигнальний ліхтар.

Швидкість руху залізничного транспорту по території підприємства повинна бути вказана на спеціально встановлених дорожніх знаках згідно з ДСТУ 2586 і не перевищувати таких величин:

- ешелон з локомотивом попереду вагонів - 15 км/год;

- ешелон з локомотивом позаду вагонів - 10 км/год;

- під час руху у важких умовах, на кривих малого радіусу, при недостатній видимості, вагонних вагах, при під’їздах до вагонів для зчеплення чи розчеплення, а також при переїзді, в’їзді або виїзді з території - 5 км/год.

Переміщення вагонів і всі роботи при маневрах повинні проводитися під наглядом уповноваженого керівника робіт від підприємства. При виконанні службових обов’язків на коліях залізниць працівники залізничних під’їздних колій підприємства зобов’язані мати при собі посвідчення встановленого зразка про перевірку знань і виконувати розпорядження чергового по станції або диспетчера.

Виходи з будівель не повинні спрямовуватись в бік залізничних колій, розміщених безпосередньо біля виробничих споруд.

При наявності виходів з виробничих або допоміжних будівель на залізничні колії, що розміщені ближче ніж 6 м від будівель, повинна бути передбачена автоматична звукова сигналізація, що попереджує про наближення залізничного транспорту, а також встановлені бар’єри висотою не менше 1 м, які огороджують залізничні колії в місцях виходу з будівель.

В місцях перехрещень залізничних колій з автомобільними дорогами повинні влаштовуватись переїзди. Проїзд транспортних засобів і самохідних машин через залізничні колії у невстановлених місцях не дозволяється.

Переїзди повинні мати суцільний поміст, під’їзди, огороджені стовпцями і поруччям, електричне освітлення, шлагбауми, а також попереджувальну звукову або світлову сигналізацію.

В місцях перехрещень залізничних колій з пішохідними дорогами повинні бути влаштовані переходи, обладнані рівним суцільним помостом, укладеним на рівні з головками рейок, звуковою сигналізацією, електричним освітленням.

Переходи повинні бути обладнані шлагбаумами, попереджувальними знаками “Бережися потягу”, світловою або звуковою сигналізацією.

Вантажно-розвантажувальні рампи та платформи повинні мати не менше двох розосереджених сходів або пандусів. Ширина вантажно-розвантажувальних рамп і платформ при використанні навантажувачів повинна бути не менше 4,5 м.

Висоту платформи для залізничного транспорту слід приймати, як правило, рівною 1,4 м від рівня головки рейки. Для забезпечення відкриття дверей усіх типів ізотермічних вагонів уздовж залізничної колії платформа повинна мати знижену частину шириною 0,56 м та висотою 1,1 м від головки рейки.

Висота вантажної платформи для автомобільного транспорту повинна бути рівною 1,2 м від поверхні вантажно-розвантажувального майданчика.

Рампи з боку під’їзду автомобілів повинні бути обладнані відбійними брусками для обмеження заднього ходу автомобіля і відкидними колесовідбійними брусками, що запобігають падінню навантажувачів на ділянках рампи, вільних від вагонів.


2.3.3 Електричні мережі


Вимоги до влаштування та експлуатації електричних мереж підприємства регламентуються чинними нормами та правилами: ПУЭ [88], ПТЕ 87, ДНАОП 0.00-1.29 53, ДНАОП 0.00-1.32 54, СНиП 3.05.06 115, СНиП ІІ-4 97, СН 174 91, СН 357 94, РД 34.21.122 90.

Електрозабезпечення спиртового заводу потрібно здійснювати від двох незалежних джерел живлення, які резервують один одного.

Для забезпечення електроспоживачів І категорії можливе використання дизельних електростанцій.

Новозбудовані електроустановки та такі, що реконструюються, повинні бути піддані приймально-здавальним випробуванням та вводитись до промислової експлуатації лише після прийняття приймальними комісіями з обов’язковим оформленням відповідних актів та протоколів.

На підприємстві з виробництва спирту етилового ректифікованого повинна бути технічна документація щодо допуску електроустановки до експлуатації. До її складу відносять:

- акти приймання скритих робіт;

- генеральний плану ділянки, на який нанесені споруди та підземні електротехнічні комунікації;

- затверджена проектна документація з усіма наступними змінами;

- акти випробувань та налагодження устаткування;

- акти приймання електроустановок до експлуатації;

- виконавчі робочі схеми первинних та вторинних електричних сполучень;

- технічні паспорти основного устаткування;

- комплект експлуатаційних інструкцій з обслуговування електроустановок;

- акти виміру електричного опору заземлення.

Технічна документація щодо допуску електроустановки до експлуатації, повинна зберігатись у особи, що відповідає за електрогосподарство.

Усі зміни в електроустановках, що вносяться під час ремонтних робіт, повинні бути відображені у схемах та кресленнях негайно за підписом особи, що відповідає за електрогосподарство, з наведенням її посади та дати внесення змін.

Оперативну документацію періодично (у встановлені на підприємстві терміни, але не рідше одного разу на місяць) повинен переглядати відповідальний за стан електрогосподарства, який зобовязаний вживати заходи щодо усунення дефектів та порушень в роботі електроустаткування.

Розкопка кабельних трас або земляні роботи повинні виконуватись лише з письмового дозволу керівника підприємства, при цьому наказом по підприємству повинна бути призначена особа з числа електротехнічного персоналу, що відповідає за цілісність кабелю на весь період проведення робіт, а розкритий кабель повинен бути закріплений для попередження провисання та захисту від механічних пошкоджень. На місці робіт встановлюють сигнальні вогні та попереджувальні плакати.

Місця прокладання кабелів у землі (кабельні траси) повинні бути ретельно позначені розпізнавальними знаками та нанесені на генплан підприємства. Кабелі треба прокладати на встановленій глибині та захищати від механічних пошкоджень згідно з ПУЭ [88].

Для виконання робіт на кабельних лініях не допускається користування переносними лампами напругою понад 12 В.

Для освітлення закритих місць устаткування, що потребують періодичного огляду та налагодження, на шафах, пультах або нішах повинні бути встановлені штепсельні розетки на напругу не більше 12 В для ввімкнення переносних електросвітильників. Місця ввімкнення переносних світильників до електромережі необхідно позначити написом “Місцеве освітлення”.

Розподільні пристрої повинні мати чіткі написи, що вказують призначення окремих електроланцюгів та панелей.

Написи повинні виконуватись на лицьовій поверхні пристрою, а при обслуговуванні з обох боків - також на його задній поверхні.

На території повинна передбачатися можливість вимикання в електромережах напруги на окремих дільницях для проведення ремонтних робіт електропристроїв.

Електроосвітлювальні мережі території наносять на генеральний план; герметичні світильники розташовують у захисних сітках на висоті не менше 2,5 м (у галереях і тунелях на висоті 1,7 м); гаки, кронштейни та інші пристрої для підвишування освітлювальної арматури необхідно закріплювати на перекриттях, стінах, стовпах.


2.3.4 Тепломережі


Тепломережі підприємства включають:

- систему подачі гарячої води;

- систему опалення;

- паропроводи для подачі водяної пари;

- конденсатопроводи.

Улаштування мереж теплопостачання повинно відповідати вимогам:

- СНиП 3.05.03 113, СНиП 2.04.07 107, СНиП ІІ-35 98, СНиП ІІ-89 100, ДНАОП 0.00-1.11 46.

Гарячу воду і водяну пару завод може одержувати від міських мереж, від суміжних підприємств або власних джерел теплової енергії. У разі автономного забезпечення заводу тепловою енергією в котельнях установлюються котли необхідної продуктивності.

Прокладання транзитних трубопроводів тепломереж не допускається через приміщення сховищ, електротехнічні приміщення, пішохідні галереї і тунелі.

Відстань (в просвіті) від поверхні трубопроводів, опалювальних приладів і повітронагрівачів з теплоносієм температурою понад 105 0С до поверхні конструкцій з горючих матеріалів необхідно приймати не менше 0,1 м; при меншій відстані слід передбачати теплову ізоляцію цих конструкцій з негорючих матеріалів.

Трубопроводи в місцях перетинань з перекриттями, внутрішніми стінами і перегородками слід прокладати в гільзах з негорючих матеріалів; кінці гільз повинні бути на одному рівні з поверхнею стін, перегородок і стель, але на 0,03 м вище поверхні чистої підлоги. Закладання зазорів і отворів в місцях прокладання трубопроводів слід передбачати негорючими матеріалами, що забезпечують нормовану межу вогнестійкості огороджень.

Прокладання або перехрещення в одному каналі трубопроводів опалення з трубопроводами горючих рідин, парів і газів з температурою спалаху парів 170 0С і менше або агресивних парів і газів не допускається.

Трубопроводи постачання гарячої води та паропроводи повинні бути теплоізольовані.

Промивні води тепломереж і від споживачів необхідно направляти в каналізаційний колектор.


2.3.5 Водопостачання і каналізація


Водопостачання та каналізація будівель і споруд підприємств повинні відповідати вимогам СНиП 2.04.01 104, СНиП 2.04.02 105, СНиП 2.04.03 106 і ГОСТ 12.3.006.

Якість води, яка використовується при виробництві спирту, повинна відповідати технологічним вимогам з урахуванням її впливу на продукцію, що випускається, та забезпечувати відповідні санітарно-гігієнічні умови для обслуговуючого персоналу.

З метою скорочення водоспоживання та зменшення скидання стічних вод необхідно передбачати максимальне використання води повторно та у обороті.

Для пожежогасіння улаштовуються як окремі системи водопостачання, так і використовується господарсько-питний водопровід з дотриманням вимог протипожежної безпеки.

Водозабірні споруди для питної води повинні мати зону суворого санітарного режиму, розміри якої встановлюються за діючими СНиПами та погоджуються з місцевими органами санітарного нагляду. Зона повинна бути огороджена, а нічної пори - освітлена.

Якість холодної та гарячої води, що використовується для господарсько-питних потреб, повинна регулярно контролюватися у встановленому порядку.

Напори у системах водопостачання належить визначати згідно умови нормальної роботи технологічного обладнання, санітарно-побутових приладів та пожежного обладнання.

Господарсько-питний водопровід, який живиться від міського водопроводу, не повинен мати безпосереднього з’єднання з іншим водопроводом.

У виробничих приміщеннях необхідно передбачати:

- забезпечення холодною водою питної якості та гарячою водою з використанням змішувачів;

- замивні крани для прибирання приміщень із розрахунку один кран на 500 м2 площі, але не менше одного крану на приміщення.

На підприємстві, де джерела питного водопостачання не забезпечують всіх потреб споживачів, за погодженням з органами санітарно-епідеміологічної служби, допускається підведення води непитної якості до пісуарів та змивних бачків унітазів.

Не допускається відбір води з системи зворотнього водопостачання.

Прокладання труб водопостачання у приміщеннях електрощитової не дозволяється.

Каналізаційна мережа підприємства повинна приєднуватись до загальноміської каналізації за умови забезпечення характеристики стічних вод на рівні вимог діючих норм та правил.

Мережі водопроводу і каналізації, включаючи насосну станцію із запірно-регулювальною арматурою; прокладені під землею ізольовані трубопроводи; лічильники води; змивні пристрої та скиди в каналізацію; колектор каналізаційний; відстійники; дезінфекатори; пристрої скидання каналізаційних вод у міську каналізацію або очищених вод повинні постійно контролюватися відповідними службами.

Не допускається улаштування всередині приміщень відстійників (у тому числі жировловлювачів) для вловлювання домішок, що швидко загнивають, а також вловлювачів для легкозаймистих та горючих рідин.

Для запобігання проникненню газів з каналізаційної мережі до технологічного устаткування або приміщення цеху, всі санітарні прилади та приймачі, що встановлені на мережах побутової та виробничої каналізації, повинні бути обладнані гідравлічними затворами.

При реконструкції та будівництві нових вибухопожежонебезпечних цехів слід передбачати окрему виробничу каналізацію із самостійними випусками, вентиляційними стояками та гідрозатворами на кожному з них. Вентиляцію мережі необхідно передбачати через вентиляційні стояки, приєднані до найвищих точок трубопроводів.