Державний Герб України затверджено постановою Кабінету Міністрів України № від 200 р технічний регламент
| Вид материала | Регламент |
- Постановою Кабінету Міністрів України № від 200 р. Технічний регламент, 1753.94kb.
- Кабінету Міністрів України Кабінет Міністрів України постановляє : Внести зміни, 1193.3kb.
- Проект державний комітет ветеринарної медицини україни наказ, 94.56kb.
- Кабінету Міністрів України від 11 грудня 1999 року №2263 (у редакції постанови Кабінету, 1307.95kb.
- Постановою Кабінету Міністрів України від 29. 12. 03р. №2067, ст. 7 закон, 448.58kb.
- Кабінету Міністрів України від 1 березня 1999 р. N 309 положення про підготовку науково-педагогічних, 570.8kb.
- Наказ Головного архівного управління при Кабінеті Міністрів України від 20 липня 1998, 7380.74kb.
- Кабінету Міністрів України від 11 грудня 1999 року №2263 (у редакції постанови Кабінету, 1089.23kb.
- Міністерство освіти І науки україни, 600.88kb.
- Кабінету Міністрів України від 6 січня 2010 року № 5 Кабінет Міністрів України постановляє, 40.85kb.
Вміст токсичних елементів [74] в спирті етиловому ректифікованому повинен відповідати вимогам зазначеним у таблиці 2.8.3.
Таблиця 2.8.3- Вміст важких металів і миш’яку
| Назва показника | Допустимі рівні, мг/кг, не більше |
| Вміст важких металів: | |
| свинцю | 0,300 |
| кадмію | 0,030 |
| ртуті | 0,005 |
цинку | 4,000 |
| Вміст миш’яку | 0,200 |
Вміст радіонуклідів у спирті, згідно з ДР [62], не повинен перевищувати допустимого рівня, встановленого у гігієнічних вимогах до якості і безпечності продовольчої сировини.
Дозволено виробництво спирту етилового ректифікованого для експорту з відхилами за органолептичними та фізико-хімічними показниками відповідно до умов конкретного контракту.
В супровідних документах на спирт (свідоцтво про якість) обов’язково вказують вид сировини з якої виготовлена дана партія спирту:
- зерна;
- суміші зерна, меляси, цукру-сирцю та іншої цукро- і крохмалевмісної сировини;
- меляси;
- фракції головної етилового спирту;
- спирту етилового-сирцю, з обов’язковим уточненням з якої сировини вироблений останній.
Для високоякісних спиртів, згідно з ДСТУ 4221, додатково вказують співвідношення по культурам сировини витраченої на виробництво.
Партію спирту, виробник якої невідомий, або невідома сировина, з якої виготовлена дана партія, вважають спиртом невідомого походження і його використання для виготовлення харчових продуктів і напоїв заборонено.
2.8.2 Вимоги до побічних продуктів виробництва.
Склад і вміст летких речовин бражки залежить від виду та якості вихідної сировини, технологічних режимів виробництва.
При очистці спирту етилового ректифікацією леткі речовини поділяють за показником леткості на чотири групи: головні, хвостові, проміжні та кінцеві.
Хвостові домішки в основному виводять з бардою та лютерною водою, при цьому вміст летких домішок в перерахунку на спирт етиловий в названих продуктах не повинен перевищувати 0,015%.
Головні, та частково проміжні та кінцеві домішки виводяться з процесу при епюрації з побічним продуктом – фракцією головною етилового спирту. Згідно чинного стандарту [122] фракція головна етилового спирту повинна відповідати органолептичним і фізико-хімічним показникам, викладеним у таблиці 2.8.4 і таблиці 2.8.5 .
Таблиця 2.8.4 - Органолептичні показники
| Назва показника | Характеристика і норма |
| Зовнішній вигляд | Прозора рідина без сторонніх часток і без осаду |
| Забарвлення | Прозора рідина з жовтуватим чи зеленуватим відтінком |
| Запах | Різкий, характерний для суміші ацетальдегіду з етилацетатом |
Таблиця 2.8.5 - Фізико-хімічні показники
| Назва показника | Норма | |
| із цукровмісної сировини | із крохмалевмісної сировини | |
| Об`ємна частка етилового спирту за температури 20 0С, %, не менше | 92 | 92 |
| Масова концентрація альдегідів у перерахунку на оцтовий альдегід, г/дм3 безводного спирту, не більше | 35 | 10 |
| Масова концентрація вільних кислот (без СО2), у перерахунку на оцтову кислоту, г/дм3 безводного спирту, не більше | 1,0 | 1,0 |
| Масова концентрація естерів у перерахунку на оцтово-етиловий естер, г/дм3 безводного спирту, не більше | 30 | 30 |
| Масова концентрація вищих спиртів (сивушного масла), г/дм3 безводного спирту, не більше | 1,0 | 2,0 |
| Об`ємна частка метилового спирту, %, не більше | 0,05 | 1,5 |
Фракцію головну етилового спирту використовують для виробництва спирту етилового ректифікованого, спирту етилового технічного, високооктанової кисневмісної добавки до бензинів, розчинників, товарів побутової хімії та інших товарів хімічної промисловості.
Проміжні та частково кінцеві домішки виводять з процесу з сивушним маслом, яке згідно чинного стандарту [119] повинно відповідати показниками, зазначеним у таблиці 2.8.6.
Таблиця 2.8.6 - Органолептичні та фізико-хімічні показники
| Назва показника | Характеристика і норма | |
| масло сивушне | масло сивушне-сирець | |
| Зовнішній вигляд | Прозора рідина без механічних включень, при збовтуванні не мутніє | Прозора рідина без механічних включень, мутніє при збовтуванні |
| Колір (забарвлення) | Від світло-жовтого до світло-коричневого | Від світло-жовтого до темно-коричневого |
| Густина, за температури 20 0С, г/см3, не більше | 0,837 | 0,842 |
| Показник заломлення, nD20, не менше | 1,395 | не визначається |
| Температурна границя перегонки, за тиску 101,325 кПа (760 мм рт.ст.), в момент, коли об’єм відгону від вихідного об’єму сивушного масла становить 50 %, не менше, 0С | 120 | не визначається |
Масло сивушне призначено для використання у виробництві технічних спиртів (пропілового, ізоамілового та ізобутилового), високооктанової кисневмісної добавки до бензинів та інших галузях суспільного господарства. Масло сивушне-сирець використовують як сировину для виробництва масла сивушного, високооктанової кисневмісної добавки до бензинів та як добавку до котельного палива.
При централізованому перероблюванні фракції головної етилового спирту та при її перероблюванні на додатковій колоні в системі брагоректифікаційної установки на спирт етиловий ректифікований з метою збільшення виходу спирту етилового ректифікованого отримують концетрат естеро-сивушний (концентрат головної фракції) як відход виробництва. Концентрат естеро-сивушний призначений для використання у виробництві товарів побутової хімії, лакофарбової, хімічної, металургійної промисловості, у виробництві високооктанової кисневмісної добавки до бензинів (біоетанолу), при потребі продукт можна спалювати або використовувати як рідке паливо.
2.9 Вимоги до обліку та відпуску спирту етилового ректифікованого
Одиницею виміру спирту етилового ректифікованого та побічних продуктів його виробництва є декалітр безводного спирту (дал б.с.) за температури 20 0С [72].
Кількість безводного спирту у водно-спиртовому розчині за температури 20 0С V20 у дал б.с. визначають як добуток від множення величини обєму водно-спиртового розчину за фактичної температури V t на множник n, який визначають за довідковими таблицями [123].
V 20 = V t . n
де: V t - обєм водно-спиртового розчину за фактичної температури, дал;
n – множник для визначання обєму спирту етилового безводного за температури 20 0С, який містить обєм водно-спиртового розчину за фактичної температури в залежності від обємної частки спирту етилового в цьому розчині за температури 20 0С.
Облік спирту ведуть в дал б.с. з точністю до сотих часток, при цьому тисячні долі менше 0,005 відкидають, а 0,005 та більше приймають за одну соту декалітра [72].
Вимірювання обєму спирту здійснюють металічними технічними мірниками 1 класу місткістю від 0,5 дал до 5000 дал, згідно з ГОСТ 13844 та скляними мірами місткості згідно з ГОСТ 18481. Вимірювання температури спирту в мірниках здійснюють термометрами рідинними скляними з ціною поділки 0,5 0С з діапазоном вимірювання від мінус 30 0С до 20 0С згідно з ГОСТ 18481.
Обємну частку спирту етилового визначають згідно з ДСТУ 4181 скляним ареометром для спирту типу АСП-1 або АСП-2 (БС 1 і БС 2), температуру спирту в стакані визначають термометром рідинним скляним з ціною поділки 0,1 0С та діапазоном вимірювання від 0 0С до 50 0С.
Для споживачів, які не мають мірників та використовують незначні обєми спирту (до 50 дал б.с.), допустимо виконувати облік за масою з обовязковим перерахунком у безводний спирт [72].
Контроль за роботою та технічним станом приладів обліку виробництва спирту етилового ректифікованого забезпечують органи виконавчої влади, уповноважені КМУ.
Обсяги виробництва та споживання спирту за напрямами використан-ня формують та затверджують органи виконавчої влади уповноважені КМУ; оформляють і затверджують рознарядки та надсилають їх до ДПАУ. У рознарядках обов'язково зазначають ідентифікаційний код, банківські реквізити, адресу покупця, обсяг та мету використання спирту, а також номер і дату видачі ліцензії на проведення покупцем відповідної діяльності (якщо така діяльність ліцензується) [20].
На підставі рознарядок та довідок, виданих органами державної податкової служби за місцем реєстрації суб'єктів підприємницької діяльності, в яких зазначається обсяг і мета використання спирту, департамент оформляє та видає наряди на відпуск спирту для його споживання на внутрішньому ринку. Форма довідки та порядок її видачі визначаються ДПАУ.
Форма наряду на відпуск спирту, фракції головної етилового спирту, а також порядок його оформлення затверджуєт ДПАУ. Наряд на відпуск спирту є документом суворої звітності, внесення змін до якого заборонено.
Підставою для оформлення нарядів на відпуск фракції головної етило-вого спирту є письмове звернення суб'єкта підприємницької діяльності до ДПАУ, в якому зазначено його найменування, код згідно з ЄДРПОУ, адреса і місце провадження діяльності, банківські реквізити, потреба на квартал та мета використання.
Відпуск спирту, фракції головної етилового спирту без наряду заборонений, крім випадків їх відпуску суб'єктам підприємницької діяльності, обсяги споживання спирту якими становлять до 60 декалітрів на квартал, за умови сплати акцизного збору за повною ставкою, що визначена чинним законодавством [2, 20].
Для отримання спирту покупець разом з нарядом надає постачальнику:
- довідку державної податкової служби за місцем реєстрації, в якій зазначено обсяг і мета використання спирту;
- довіреність покупця за встановленою формою у разі отримання
спирту представником покупця у постачальника.
Відпуск спирту без зазначених документів заборонено.
У разі отримання спирту, за який сплачено акцизний збір за макси-мальною ставкою, а також фракції головної етилового спирту покупець надає постачальнику тільки наряд та довіреність
Оформлення документів на відвантаження спирту та фракції головної етилового спирту здійснюють посадові особи, уповноважені на це наказом керівника підприємства-постачальника.
Відвантаження спирту етилового з акцизного складу здійснюють на підставі дозволу, виданого уповноваженим представником органу державної податкової служби на цьому складі.
Розрахунки за спирт та фракцію головну етилового спирту здійснюють виключно у безготівковій формі через установи банків безпосередньо покупцем.
Покупцям, які придбали спирт, заборонено використовувати його не за призначенням, продавати або передавати іншим суб'єктам підприємницької діяльності, в тому числі в борг, а також обмінювати, крім оптової торгівлі, що здійснюють заклади охорони здоров'я та підприємства зооветеринарного постачання на медичні та ветеринарні цілі
У разі припинення діяльності або закінчення терміну дії ліцензії та в інших випадках (за наявності об'єктивних причин) з відома ДПАУ виключно на підставі наряду покупець спирту реалізує залишки спирту та спиртовмісних рідин виробнику спирту, а виробник спирту, в такому випадку реалізує залишки спирту та фракції головної етилового спирту в установленому порядку.
Мета використання спирту покупцями може бути змінена з дозволу ДПАУ. Покупці спирту несуть відповідальність за нецільове використання спирту відповідно до закону.
Невиправний брак, який утворився в процесі виробництва алкогольних напоїв, передають на промислову переробку підприємству - виробнику спирту за нарядом ДПАУ. Повернення спирту, спиртовмісних рідин та невиправного браку провадять в порядку, визначеному ДПАУ.
Водно-спиртовий розчин (стяжка) отриманий при звільненні брагоректифікаційної установки від спирту під час зупинки установки на тривалий час чи на час виконання ремонтних робіт передають зі складу на виробництво згідно акту, складеного комісією, призначеною наказам директора підприємства, за участі представника ДПАУ.
У випадку отримання нестандартної продукції, як виняток, з дозволу вищестоящої організації, останню передають на повторну переробку згідно акту, складеного комісією, призначеною наказам директора підприємства, за участі представника ДПАУ.
Імпорт, експорт чи оптову торгівлю спиртом етиловим ректифікованим здійснюють за наявності ліцензії лише державні підприємства або організації, спеціально уповноважені на це КМУ, крім оптової торгівлі спиртом етиловим на медичні та ветеринарні цілі, яку можуть здійснювати за наявності ліцензії заклади охорони здоров'я та підприємства або організації зооветеринарного постачання незалежно від форм власності. КМУ веде реєстр зазначених закладів охорони здоров'я та підприємств зооветеринарного постачання.
2.10 Вимоги до зберігання, пакування, маркування та транспортування
Спирт етиловий ректифікований зберігають у місцях зберігання (спиртосховищах) в стальних резервуарах різної місткості та форми з обовязкою умовою можливості вимірювання обєму спирту, акий в них наразі знаходиться.. Ємкості для спирту розміщують в закритих приміщеннях або на відкритих площадках з виконанням відповідних вимог [33]. Розміри приміщень повинні бути достатні для розміщення резервуарів, які потрібні для зберігання передбаченого обєму спирту, та приймальних і відпускних мірників.
Виробництво спирту етилового ректифікованого здійснюють за наявності внесених до Єдиного реєстру місць зберігання спирту. При цьому приміщення, в яких здійснюють виробництво спирту етилового ректифікованого, та місця його зберігання, розташовані на державному підприємстві, яке виробляє спирт етиловий, вважаються акцизним складом. На акцизних складах постійно діють представники ДПАУ за місцем розташування акцизного складу.
Представник ДПАУ здійснює постійний безпосередній контроль за дотриманням встановленого порядку відпуску спирту етилового та сплати акцизного збору з нього.
Конфіскований спирт або такий, що перейшов у власність держави з інших підстав, реалізують за нарядами ДПАУ.
Для виготовлення харчових продуктів не використовують конфіскований спирт або такий, що перейшов у власність держави з інших підстав, та (або) виробника якого не визначено.
Постачальник і покупець щомісяця, не пізніше 20 числа місяця, що настає за звітним, подають до органу ДПАУ за місцем реєстрації звіти про обсяги виробництва і реалізації спирту (в тому числі на експорт) та про обсяги його надходження і використання за формою, затвердженою ДПАУ та погодженою з Держкомстатом.
Реєстрації, у визначеному ДПАУ порядку, підлягають покупці спирту, які отримують його за ставками акцизного збору, визначеними Законом України "Про ставки акцизного збору на спирт етиловий та алкогольні напої", і покупці, які отримують спирт для переробки на іншу підакцизну продукцію.
Виробників спирту вносять до Єдиного державного реєстру виробників спирту.
Реєстрації не підлягають покупці з обсягами споживання спирту, що не перевищує 100 декалітрів на квартал, та покупці, які отримують спирт за повною ставкою акцизного збору.
Місця зберігання спирту вносять до Єдиного реєстру місць зберігання спирту (далі - Єдиний реєстр) у порядку, визначеному ДПАУ.
До Єдиного реєстру вносять:
місця зберігання спирту суб'єктів підприємницької діяльності - виробників спирту та алкогольних напоїв;
місця зберігання спирту суб'єктів господарювання, які отримують спирт для забезпечення виробничих та інших потреб, якщо його кількість перевищує 100 декалітрів на квартал.
Спирт зберігає його власник виключно в місцях зберігання спирту, внесених до Єдиного реєстру.
Спирт безхазяйний або конфіскований чи такий, що перейшов у власність держави з інших підстав, зберігають в місцях зберігання спирту, внесених до Єдиного реєстру, згідно з договорами, укладеними із суб'єктами підприємницької діяльності, які мають місця зберігання спирту, внесені до Єдиного реєстру. Про надходження спирту на зберігання суб'єкт підприємницької діяльності протягом 3 робочих днів надсилає до ДПАУ відповідне повідомлення разом з копією договору, засвідченою нотаріусом або сторонами, які уклали такий договір.
Спирт зберігає та обліковує орендар спиртосховища (спиртобази) окремо від продукції орендодавця.
У спиртосховищі (на спиртобазі) повинні бути належні умови для проведення інвентаризації та обліку спирту окремо орендарем і орендодавцем, що є обов'язковою умовою договору оренди.
У місцях здійснення технологічного процесу виробництва спирту або продукції з його вмістом повинне бути зареєстроване одне або кілька місць зберігання спирту.
Довідку про відповідність місця зберігання спирту вимогам чинних будівельних, технологічних, протипожежних, техніки безпеки та санітарних норм і правил складає один раз на 5 років працівник ДПАУ. Порядок оформлення довідки затверджує ДПАУ.
Місця зберігання спирту повинні відповідати вимогам, установленим ДПАУ, бути обладнані необхідними засобами вимірювальної техніки, повіреними територіальними органами Держстандарту, та мати відповідні умови для проведення інвентаризації спирту.
На підставі довідки про відповідність місця зберігання спирту встановленим вимогам та заяви суб'єкта підприємницької діяльності ДПАУ вносить місце зберігання спирту до Єдиного реєстру і видає довідку за формою, затвердженою ДПАУ. У разі встановлення порушень обліку та зберігання спирту проводять інвентаризацію спирту, водно-спиртової рідини на всіх стадіях технологічного процесу, готової продукції з вмістом спирту в місцях зберігання. Для проведення перевірки зазначені працівники мають право безперешкодного доступу на територію всіх цехів і дільниць, спиртосховищ, складів підприємств та організацій згідно з їх режимом роботи.
На відпущений спирт, незалежно від напрямів його використання, постачальник заповнює товарно-транспортну накладну, а у разі транспортування спирту автомобільним видом транспорту - спеціальну товарно-транспортну накладну встановлених зразків, що є документами суворої звітності.
Транспортування спирту здійснюють відповідно до вимог законодавства з питань перевезення небезпечних вантажів та податкового контролю.
Заборонене транспортування спирту без товарно-транспортної накладної.
Умови перевезення спирту за межі митної території України визначає Держмитслужба.
Тару для транспортування та зберігання спирту етилового ректифікованого виготовляють з матеріалів дозволених уповноваженим органом виконавчої влади.
Спирт етиловий ректифікований заливають у спеціально підготовлені залізничні вагони-цистерни, згідно з ГОСТ 10674, автомобільні цистерни та контейнери, згідно чинними нормативними документами, а також у бочки, згідно з ГОСТ 13950 та ГОСТ 6247, бутелі, каністри та інші вмістилища, які повинні бути закупорені та опломбовані.
Ступінь (рівень) заповнення тари спиртом встановлюють з урахуванням повного використання її місткості (вантажопідйомності) та обємного розширення спирту за умов коливання температури під час транспортування та зберігання.
Паковання та пакування тари зі спиртом повинні забезпечувати його збережність та відповідати вимогам ГОСТ 26319.
Маркують залізничні цистерни, автоцистерни та контейнери зі спиртом відповідно до Правил перевезення небезпечних вантажів, що діють на даному виді транспорту.
Транспортне маркування здійснюють згідно з ГОСТ 14192 з нанесенням даних, що характеризують продукцію:
- маніпуляційні знаки “Вогненебезпечно”,“Вибухонебезпечно”, “Оберігати від нагрівання” та основні написи:
- найменування заводу-виробника, його товарний знак та код виробника;
- назва продукту, назва сорту спирту згідно ДСТУ 4221;
- дата відвантажування;
- кількість спирту, в декалітрах;
- маса брутто, в кілограмах;
- маркування , яке характеризує транспортну небезпеку вантажу згідно з ГОСТ 19433 (клас 3, підклас 3.2, категорія 321, група 2, класифікаційний шифр 3212, ідентифікаційний номер спирту етилового ректифікованого як небезпечного вантажу за списком ООН-1170).
2.11 Вимоги безпеки до технологічних процесів
Загальні вимоги
При здійсненні технологічного процесу виробництва спирту етилового ректифікованого слід дотримуватись вимог Закону України “Про охорону праці” [19], міжгалузевих та галузевих нормативних актів (згідно реєстру ДНАОП) про охорону праці, що регламентують безпеку життя людей при виконанні своїх службових обов’язків.
При організації та здійсненні виробничого процесу слід керуватися наступними нормативними документами з охорони праці ДНАОП 0.00-4.21 55, ДНАОП 0.00-5.12 56, ДНАОП 0.00-8.01 57, ДНАОП 0.00-8.02 58.
Проектування об’єктів з виробництва спирту етилового ректифікованого, здійснення виробничого циклу, розробка нових технологій, засобів виробництва, повинні проводитися враховуючи вимоги ДНАОП 1.8.10-1.11 61.
Безпечна експлуатація газового господарства на підприємстві повинна відповідати відповідно до вимог ДНАОП 0.00-1.20 50.
Технічна експлуатація електроустановок повинна здійснюватись згідно з ДНАОП 0.00-1.21 52.
Забороняється введення в експлуатацію нових і реконструйованих об'єктів виробничого призначення з виробництва спирту етилового ректифікованого, виготовлення і передача у виробництво зразків нових машин, механізмів, обладнання та інших засобів виробництва, впровадження нових технологій без дозволу органів, що здійснюють державний технічний, екологічний і санітарний нагляд.
Технологічні процеси, що впроваджуються у виробництво повинні мати вимоги щодо забезпечення безпеки праці, життя і здоров'я людей, повинні мати сертифікати, що засвідчують безпеку їх використання, видані у встановленому порядку.
Технологічні процеси повинні відповідати вимогам, що забезпечують нешкідливі і безпечні умови праці. Виробнича безпека на усіх стадіях технологічного процесу одержання спирту етилового ректифікованого досягається постійним контролем та управлінням джерелами підвищеної небезпеки, які при недотриманні визначених виробничих умов здатні утворювати небезпечні виробничі фактори для життя і здоров’я людини.
До небезпечних виробничих факторів відносяться:
- машини та механізми, що рухаються;
- рухливі частини виробничого та піднімально-транспортного обладнання;
- дія конструкцій та їх частин, що руйнуються;
- розташування робочого місця.
При виробництві спирту етилового ректифікованого необхідно забезпечити безпеку працівникам при дії на них загальних небезпечних і шкідливих виробничих факторів відповідно до ГОСТ 12.0.003, а також при:
- підвищені запиленості повітря робочої зони при подачі і подрібненні зерна;
- підвищені рівні шуму і вібрації при очищенні і подрібненні зерна;
- виплески гарячої маси при розварюванні та оцукрюванні крохмалевмісної сировини та перегонці бражки;
- підвищені загазованість повітря робочої зони вуглекислим газом (двоокисом вуглецю) у дріжджовому і бродильному відділеннях, а також у дріжджових і бродильних апаратах;
- підвищена загазованість повітря робочої зони парами спирту в брагоректифікаційному, зливному, спиртоприймальному відділеннях та в спиртосховищі;
- дії хімічних, токсичних, канцерогенних небезпечних і шкідливих виробничих факторів (кислоти, лугу, формалін, хлорне вапно ін.).
Не дозволяється застосування у виробництві шкідливих речовин, на які не розроблені гранично допустимі нормативи (концентрації), методика, засоби метрологічного контролю і які не пройшли токсикологічну експертизу.
При надходженні на підприємство нових небезпечних речовин або наявності такої кількості небезпечних речовин, яка вимагає вжиття додаткових заходів безпеки, керівник підприємства зобов'язаний завчасно повідомити про це органи державного нагляду, розробити і узгодити з ними заходи щодо захисту здоров’я та життя працівників, населення та охорони навколишнього природного середовища.
Технологічні процеси, машини, механізми, обладнання, транспортні засоби, придбані за кордоном, повинні допускатися в експлуатацію лише за умови відповідності їх до нормативних актів про охорону праці, пожежну безпеку та охорону навколишнього середовища, які діють в Україні.
У технологічних процесах, де має місце застосування речовин, що мають токсичні, дратівливі і вибухопожежні властивості, повинна бути забезпечена безпека праці працюючих, вибухопожежобезпека, а також максимальна комфортність.
Технологічні процеси, зв'язані з застосуванням легкозаймистих речовин, повинні виконуватись в окремих приміщеннях, забезпечених природною і механічною аварійною вентиляцією. Робочі місця по обслуговуванню процесів повинні бути організовані з урахуванням ергономічних вимог та зручності виконання працюючими рухів.
Небезпечні місця повинні позначатися попереджуючими знаками безпеки згідно з ГОСТ 12.4.026. Знаки безпеки повинні бути встановлено на видному місці на висоті 2-2,5 м як усередині, так і поза приміщеннями.
Технологічна документація (регламенти та інструкції) повинна містити вимоги безпеки до технологічних процесів і виробництва. У випадку зміни технологічного чи процесу апаратурного оформлення відповідні зміни повинні бути затверджені і внесені в технологічні регламенти та інструкції.
Виробничі процеси, небезпечні у відношенні виникнення статичної електрики, повинні бути забезпечені відводом зарядів через заземлення, згідно з ДНАОП 0.00-1.29 [53] та ГОСТ 12.1.030.
Забороняється виконувати роботу на несправному обладнанні, при несправності контрольно-вимірювальних приладів, заземлення, захисних огороджень, блокувань і пристроїв, електроустаткування, пускової апаратури, кнопок і важелів керування, а також при відключеній місцевій витяжній вентиляції.
Технологічні процеси, де застосовуються токсичні, дратівних і легкозаймистих речовин, повинні проводитися в окремих приміщеннях або на спеціальних ізольованих ділянках загальних виробничих приміщень, обладнаних приточно-витяжною вентиляцією і протипожежними засобами.
2.12 Вимоги протипожежної та вибухопожежної безпеки
Пожежна безпека на підприємстві повинна відповідати вимогам Закону України “Про пожежну безпеку” [8], Закону України “Про об’єкти підвищеної небезпеки” [9], НАПБ А.01.001 79 та вимогам відповідних нормативних актів з пожежної безпеки.
Забезпечення пожежної безпеки підприємства виробництва спирту етилового ректифікованого повинно покладатися на його керівника та уповноважених ним посадових осіб, відповідальних за пожежну безпеку окремих будівель, споруд, приміщень, дільниць тощо, технологічного та інженерного устаткування, утримання і експлуатацію технічних засобів протипожежного захисту. Обов’язки щодо забезпечення пожежної безпеки, утримання та експлуатації засобів протипожежного захисту повинні бути відображені у відповідних посадових документах (функціональних обов'язках, інструкціях, положеннях тощо).
На кожному підприємстві з урахуванням його пожежної небезпеки наказом повинен бути встановлений відповідний протипожежний режим згідно з п. 3.3 НАПБ А.01.001 79.
Керівник підприємства зобов’язаний:
- розробляти комплексні заходи щодо забезпечення пожежної безпеки відповідно до нормативних актів з пожежної безпеки, розробляти і затверджувати положення, інструкції, інші нормативні акти, що діють в межах підприємства, здійснювати постійний контроль за їх додержанням;
- впроваджувати досягнення науки і техніки, позитивний досвід;
- забезпечувати додержання протипожежних вимог стандартів, норм, правил, а також виконання вимог приписів і постанов органів державного пожежного нагляду;
- організовувати навчання працівників правилам пожежної безпеки та пропаганду заходів щодо їх додержання;
- у разі відсутності в нормативних актах вимог, необхідних для забезпечення пожежної безпеки, необхідно вживати відповідні заходи, погоджуючи їх з органами державного пожежного нагляду;
- утримувати у справному стані засоби протипожежного захисту і зв’язку, пожежну техніку, обладнання та інвентар, не допускати їх використання не за призначенням;
- створювати, у разі потреби, відповідно до встановленого порядку підрозділи пожежної охорони та необхідну для їх функціонування матеріально-технічну базу;
- подавати на вимогу державної пожежної охорони відомості та документи про стан пожежної безпеки об'єктів і продукції, що ними виробляється;
- здійснювати заходи щодо впровадження автоматичних засобів виявлення і гасіння пожеж і використання для цієї мети виробничої автоматики;
- своєчасно інформувати пожежну охорону про несправність пожежної техніки, систем протипожежного захисту, водопостачання, а також про закриття доріг і проїздів на своїй території;
- проводити службове розслідування випадків пожеж.
У кожному підрозділі (цеху, майстерні, лабораторії чи іншому приміщенні) повинна бути опрацьована інструкція щодо заходів пожежної безпеки і схема евакуації людей з приміщення, затверджена керівником підприємства, вивчена в системі виробничого навчання та вивішена на видному місці.
У будівлях, необхідно передбачати способи оповіщення про пожежу. Спосіб оповіщення (технічні засоби чи організаційні заходи) визначається в залежності від призначення будівлі та її об’ємно-планувального та конструктивного рішення.
При виробництві спирту етилового ректифікованого категорії приміщень по пожежній та вибухопожежній безпеці повинні бути визначені згідно НАПБ Б.07.005 80 (табл. 2.12.1).
Технологічне устаткування за нормальних режимів роботи повинно бути пожежобезпечним та відповідати вимогам ГОСТ 12.1.010, ГОСТ 12.1.018, НАОП 1.3.00-1.02 78, ДНАОП 0.00-1.18 [48]. На випадок небезпечних несправностей і аварій необхідно передбачити заходи, що обмежують масштаб та наслідки пожежі.
З обслуговуючим персоналом підприємств повинні бути вивчені характеристики пожежної небезпеки речовин та матеріалів, що застосовуються або виробляються (отримуються), та характеристики пожежонебезпечного технологічного устаткування, яке застосовується на підприємстві.
Застосовувати у виробничих процесах і зберігати речовини та матеріали з невивченими параметрами щодо пожежної і вибухової небезпеки не дозволяється.
Технологічне устаткування, апарати, трубопроводи, арматура, в яких циркулюють речовини, що виділяють вибухопожежонебезпечні пари, гази та пил, повинні, як правило, бути герметичними.
Не дозволяється виконувати виробничі операції на обладнанні, установках та верстатах з несправностями, які можуть викликати займання та пожежу, а також при відключенні контрольно-вимірювальних приладів, за допомогою яких визначаються встановлені режими температури, тиску, концентрації горючих газів, парів і інші технологічні параметри.
При виробництві спирту етилового ректифікованого необхідно обладнати приміщення, які підлягають обладнанню автоматичними засобами пожежогасіння і автоматичною пожежною сигналізацією відповідно з таблицею 2.12.2.
Таблиця 2.12.1 - Класифікація відділень і приміщень, що входять до складу виробництва спирту етилового ректифікованого за вибухопожежонебезпекою
| № пп | Виробництва та приміщення | Категорія приміщення за вибухопожежною та пожежною небезпекою відповідно до НАПБ Б.07.005 80 |
| 1 | 2 | 3 |
| 1 | Відділення підроблення зернової сировини | Б вибухопожежонебезпечна |
| 2 | Відділення підготовки меляси | Д |
| 2 | Варильне відділення | Д |
| 3 | Дріжджове відділення | Д |
| 4 | Бродильне відділення | Д |
| 5 | Солодовенне відділення | Д |
| 6 | Брагоректифікаційне відділення | А вибухопожежонебезпечна |
| 7 | Спиртозливне відділення | А вибухопожежонебезпечна |
| 8 | Спиртосховище відкритого типу | А вибухопожежонебезпечна (при обґрунтуванні) |
| 9 | Спиртосховище закритого типу (в будівлі ) | А вибухопожежонебезпечна |
| 10 | Спиртовідпускне відділення | А вибухопожежонебезпечна |
| 11 | Зерносклад механізований напольного зберігання | В пожежонебезпечна |
| 12 | Зерносклад механізований елеваторного типу | В пожежонебезпечна |
| 13 | Зерносклад немеханізований | В пожежонебезпечна |
| 14 | Лабораторія спиртового виробництва | В пожежонебезпечна |
| 15 | Лабораторія сировинна | В пожежонебезпечна |
| 16 | Зливно-наливна естакада залізничного та автомобільного транспорту | А вибухопожежонебезпечна (при обґрунтуванні) |
| 17 | Бардосховище відкритого або закритого типу | Д |
| 18 | Бардовідпускне відділення | Д |
Табл. 2.12.2 - Перелік приміщень, які підлягають обладнанню автоматичними засобами пожежогасіння і автоматичною пожежною сигналізацією
| Найменування будівель та приміщень | Площа, м2 | |
| Автоматична пожежна сигналізація | Автоматичні установки пожежогасіння | |
| Спиртоприймальне, спиртовідпускне, денатураційне, і спиртозливне відділення | до 500 або об’єм до 3000 м3 | 500 і більше або об’єм більше 3000 м3 |
| Брагоректифікаційне відділення | до 500 або об’єм до 5000 м3 | 500 і більше або об’єм більше 5000 м3 |
| Зерносклад та відділення підроблення зернової сировини | 200 і більше | 1000 і більше |
| Лабораторії технологічні та сировинні | Незалежно від площі | - |
2.13 Вимоги санітарно-епідеміологічної безпеки
Санітарно-епідеміологічна безпека підприємства повинна забезпечуватись системою вимог, заборон, обмежень, інших обов’язкових вимог та організаційно-технічних заходів, що направлені на запобігання шкідливого впливу на людину і повинні відповідати вимогам діючого законодавства України.
Будівництво і реконструкцію підприємств, споруд та інших об'єктів з виробництва спирту етилового ректифікованого необхідно здійснювати згідно з затвердженими проектами, погодженими з органами та установами санітарно- епідеміологічної служби, у відповідності з діючими природоохоронними, санітарними, а також будівельними нормами і правилами.
При проектуванні підприємств необхідно виконувати санітарно-гігієнічні вимоги і норми, передбачати надійні та ефективні заходи попередження і усунення забруднення навколишньої природного середовища виробничими викидами, скиданнями і відходами.
При будівництві та реконструкції підприємств, розташованих у зоні населених пунктів, розміри санітарно-захисної зони варто встановлювати за узгодженням з установами санітарно-епідеміологічної служби.
Умови відведення стічних вод у водойми повинні відповідати санітарним правилам. Проекти локальних очисних споруджень і місця скидання необхідно погодити з установами санітарно-епідеміологічної служби. Скидання у водойми виробничих і побутових стоків без відповідного очищення і знезаражування не допускається.
Під час виробничої діяльності підприємства необхідно здійснювати систематичний контроль небезпечних і шкідливих виробничих факторів в терміни, встановлені санітарно-епідеміологічною службою, а також при зміні технологічного процесу виробництва. Для цього не рідше ніж один раз в 5 років необхідно здійснювати атестацію робочих місць, створюючи при цьому постійно діючу комісію згідно з ДНАОП 0.05-8.04 [60].
2.14 Вимоги до екологічної безпеки