Державний Герб України затверджено постановою Кабінету Міністрів України № від 200 р технічний регламент

Вид материала

Содержание

Виробництво спирту етилового ректифікованого відповідної якості здійснюють на брагоректифікаційній установці як мінімум в три ет
очистка бражного дистиляту або спирту-сирцю від супутніх домішок та їх виведення з побічними продуктами виробництва
Загальні функції ВТЛ у разі перероблювання крохмалевмісної або цукровмісної сировини

Подобный материал:

1 2 3 4 5 6 7 8

Виробництво спирту етилового ректифікованого відповідної якості здійснюють на брагоректифікаційній установці як мінімум в три етапи:

- перегонка дозрілої бражки в бражній колоні та отримання водно-спиртового розчину (бражного дистиляту) та барди (відходу виробництва);

- очистка бражного дистиляту або спирту-сирцю від супутніх домішок та їх виведення з побічними продуктами виробництва;

- концентрація спирту етилового та виведення води із процесу.

З метою поліпшення якості кінцевої продукції та збільшення її виходу з одиниці сировини можливе оснащення установки додатковими колонами – кінцевого очищення, сивушною, екстрактивно-ректифікаційною, колоною концентрування домішок та ін.

Обладнання і комунікації, які контактують із спиртопродуктами, виготовляють із матеріалів, допущених центральними органами виконавчої влади у сфері охорони здоровя до тривалого контакту зі спиртом етиловим і його розчинами.

Обладнання і комунікації: колони, дефлегматори, конденсатори, кип’ятильники і трубопроводи, після монтажу чи ремонту установки, підлягають обов’язковим випробуванням на герметичність прогоном установки на воді і парі, під час якого виявляють та усувають нещільності та недоліки, перевіряють правильність уклонів трубопроводів, відсутніть “мішків” та повітряних “пробок” на комунікаціях, достатність перепадів для перетоку по безнапірних комунікаціях.

До експуатації на бражці допускається установка, яка витримала випробування на герметичність прогоном на воді і парі.

Під час експлуатації брагоректифікаційної установки виконують регулярне обстеження обладання та трубопроводів установки на відсутність нещільностей. Робота установки в разі виявлення витоків пари або рідини через нещільності (на зварних, фланцевих зєднаннях, люках, заклепках та штуцерах) – заборонена.

На паропроводі, яким підводять пару в брагоректифікаційне відділення, обовязково встановлюють автоматичні регулюючі пристрої, що унеможливлюють підвищення тиску пари в колекторі вище встановленої величини.

З метою забезпечення стабільної роботи брагоректифікаційної установки встановлюють автоматичні пристрої для стабілізації тиску котельної пари та охолоджуючої води, які подають на установку.

У приміщенні відділення встановлюють напірний бак з півгодинним запасом води для теплообмінної апаратури на випадок припинення подачі води. У випадку відсутності напірного бака, обовязково встановлюють автоматичний відсікаючий пристрій на комунікації подачі пари в відділення, що спрацьовує в разі зниження тиску в комунікації подачі води на охолодження теплообмінної апаратури нижче встановленої величини. Експлуатація брагоректифікаційної установки в разі неможливості підтримання встановленого технологічного режиму через недостачу пари або води заборонена.

Усі колони брагоректифікаційного відділення обладнують запобіжними клапанами з метою виключення можливості наростання (зменшення) тиску в колонах вище (нижче) дозволеного. Колони, які працюють за незначного тиску, не більше 50 кПа (5 м вод.ст.), у верхній та нижній частинах оснащають гідравлічними вакуум-переривниками. Установлення запірних пристроїв між колоною та вакуум-переривником заборонено.

Для колон, які працюють за тиску, нижчого від атмосферного (під вакуумом), встановлюють загальний гідравлічний запобіжний пристрій на барометричному конденсаторі або комунікації від барометричного конденсатора до вакуум-насоса. Дозволено додатково оснащувати такі колони вакуум-переривниками, якими користуються під час випробування на герметичність та пуску установки, а на час роботи під вакуумом відключають.

Втрати спирту з бардою та лютерною водою не повинні перевищувати нормативів, встановлених чинними нормативно-технічними документами. Експлуатація брагоректифікаційної установки з втратами спирту, що перевищують нормативи, установлені чинними нормативно-технічними документами, заборонена.

Для уловлювання спиртової пари в газах, які не конденсуються, обовязково встановлюють теплообмінники-спиртоуловлювачі, а повітряні хідники від спиртоуловлювачів виводять за межі приміщення на 2 м вище даху та споряджують їх вогнезагороджувачами та дихальними клапанами.

Повернення з брагоректифікаційного відділення гарячих рідин та рідин концентрація етилового спирту в яких більша ніж у дозрілій бражці, в бродильне відділення заборонене.

Приміщення брагоректифікаційного відділення повинно бути обладнане телефонним звязком, первинними протипожежними засобами, забезпечене переносним електросвітильником або аккумуляторним ліхтарем напругою не вище 12 В у вибухобезпечному виконанні.

Чистку та ремонт обладнання та комунікацій брагоректифікаційної установки, без проведення вогневих робіт, можна виконувати тільки після зупинення, охолодження, промивання водою, відключення підєднаних трубопроводів заглушками, замивання підлоги водою та провітрювання приміщення. Для обслуговування установки застосовують інструмент, який виключає іскроутворення.

Для виконання вогневих робіт в приміщенні брагоректифікації необхідно:

- одержати письмовий дозвіл на проведення вогневих робіт (наряд – допуск) за підписом головного інженера та особи, відповідальної за охорону праці на підприємстві;

- провести виведення спирту із обладнання установки та із резервуарів спиртоприймального відділення, пропарювання або промивання повним заповнюванням водою не менше ніж за 2 години до початку ремонтних та вогневих робіт;

- провітрити приміщення і добре змити підлогу водою біля місця проведення вогневих робіт;

- привести в повну готовність всі засоби пожежогасіння;

- вивести з приміщення людей, які не мають відношення до проведення ремонту з вогневими роботами.

Під час проведення вогневих робіт керуватись чинною інструкцією [65].

З метою безпечної експлуатації брагоректифікаційної установки на підприємстві розробляють технологічні інструкції з експлуатації та з охорони праці, які затверджує керівник підпрємства. Технологічні інструкції розташовують на видному місці безпосередньо на робочих місцях обслуговуючого персоналу.

2.6.15 Вимоги до бардовідпускного відділення

Бардовідпускне відділення розміщують в окремій будівлі.

Резервуари для відпуску барди, як праило, повинні бути закритими, обладнаними переливними комунікаціями, повітряними хідниками, площадками для обслуговування. Наземні відкриті бардяні ями та резервуари треба огороджувати перилами висотою не менше 1м.

Не допустиме відпускання гарячої барди у ручний спосіб (відрами).

Підїзди до пунктів роздавання барди повинні мати тверде покриття, забезпечувати поточність руху транспорту та утримуватись в чистоті. Не допустиме подавання барди до бардовідпускного відділення та до бардонакопичувачів по відкритих лотках і канавах, попадання барди в водойми.

2.6.16 Спиртоприймальне відділення та спиртосховище

Виробництво спирту етилового ректифікованого без автоматичного обліку спирту та фракції головної етилового спирту контрольними спиртовимірювальними апаратами заборонене 70. Автоматичний облік масла сивушного та концентрату естеро-сивушного контрольними спиртовимірювальними апаратами не виконують. Контроль за технічним станом спиртовимірювальних апаратів, а також за автоматичним обліком продукції, виконує орган виконавчої влади, уповноважений КМУ. Для забезпечення точності роботи спиртовимірювальних апаратів обовязково стабілізують температуру спирту, який поступає на апарат, на рівні близько 20^оС шляхом автоматичного регулювання необхідної кількості води або пропуском всієї води, що поступає в брагоректифікаційне відділення, через холодильник спирту. Всі місця можливого доступу до спирту – від кранів відбору спирту на колоні до вихідного патрубка спиртовимірювальних апаратів, включаючи переливний бачок, а також спиртовимірювальний апарат для обліку фракції головної етилового спирту, опломбовує спеціаліст, який провадить технічне обслуговування спиртовимірювальних апаратів, з залученням представника ДПАУ.

Безпосередньо після спиртовимірювальних апаратів спиртопродукти самопливом транспортують у спиртоприймальне відділення. Кожний апарат повинен бути зєднаний не менше ніж з двома спиртоприймальниками. Загальна місткість спиртоприймальників повинна бути не меншою дводобового обсягу продукції. Передачу готової продукції з виробництва в спиртосховище на зберігання або на відпуск споживачу здійснюють через металеві мірники 1 класу, які можуть бути встановлені в спиртоприймальному відділенні, окремому приміщенні або в спиртосховищі. Використання мірників в якості спиртоприймальників заборонено.

Передачу спирту з виробництва в спиртосховище здійснюють щоденно на початку виробничої доби або протягом виробничої доби. В вихідні та святкові дні дозволено проводити передачу за одну-три доби одноразово.

Облік спирту етилового ведуть за обємом безводного спирту у дал б.с..

Результати автоматичного обліку спирту спиртовимірювальними апаратами в бухгалтерівському обліку не відображають, а використовують для здійснення державного контролю виробництва спирту етилового ректифікованого.

Резервуари для спирту та спиртопродуктів в спиртоприймальному відділенні та в спиртосховищі встановлюють на міцних фундаментах, які повинні гарантувати стійкість їх положення і не допускати нерівномірної їх просадки, з незначним нахилом у бік спускного патрубка, з прокладанням під дном резервуарів деревяних брусків, оброблених вогнезахисною речовиною методом глибинного насичення.

Мірники повинні бути встановлені на фундаментах для забезпечення самопливу спирту в авто- і залізничні цистерни та зливання надлишкового спирту. Для огляду резервуарів та мірників має бути забезпечений вільний доступ з усіх боків. Для обслуговування обладнання на необхідній висоті влаштовують площадки зі сходами до них. Трубопроводи прокладають з нахилом не менше ніж 2% в бік руху продуктів. В спиртосховищі збірники для головної фракції, сивушного масла та водно-спиртової рідини (стяжки) бажано розміщувати в окремому приміщенні, яке має безпосередній вихід назовні.

Вибір мірників за місткістю та їх кількість залежить від продуктивності підприємства. Для кожного з продуктів: спирту, фракції головної етилового спирту і масла сивушного застосовують окремі мірники. Прийомку та відпуск продукції доцільно здійснювати через два мірники з таким розрахунком, що із одного мірника продукт зливають, а другий в цей час наповнюють. Для відбирання проб спирту по висоті мірника встановлюють три пробовідбірні крани, а для визначання температури спирту встановлюють термометр в оглядовому вікні посередині лобової частини мірника.

Зберігають спирт, фракцію головну та масло сивушне в металевих резервуарах, переважно вертикально-циліндрічних, з обов`язковою умовою можливості вимірювання в них наявного об`єму продукту. Резервуари встановлюють як на відкритих майданчиках, так і в закритих приміщеннях. Спиртові резервуари, які встановлені на відкритих площадках повинні бути пофарбовані у світлі кольори та обладнані системою водяного зрошення для охолодження влітку. До кожного резервуара повинен бути вільний доступ з усіх боків для його огляду.

Кожна група зовнішніх резервуарів повинна бути огорожена, обнесена суцільним земляним валом або стінкою з негорючих матеріалів. Вільний об`єм усередині обвалування має бути не меншим: для окремо розташованих резервуарів – повної місткості резервуарів; для групи резервуарів – місткості більшого резервуара. Висота валу має бути на 0,2 м вищою за розрахунковий рівень, але не меншою 0,5 м. Ділянка, на якій розташовані резервуари для спирту, повинна мати тверде покриття.

Наливання спиртопродуктів в резервуари виконують через верх, при цьому наливний трубопровід проводять через верхню кришку і опускають до низу. Наливна труба має не доходить до дна резервуара на 200 мм та має бути скошена на зрізі під 45 ^о у бік стінки збірника. Під кришкою резервуара в наливному трубопроводі роблять отвір для сполучення з атмосферою з метою запобігання сифонування спиртопродуктів.

До першого заливу резервуар повинен бути відкалібрований геометричним або об`ємним способами, а також укомплектований металевою рулеткою з міліметровими позначками або метрштоком. Низ метрштока (рулетки) повинен мати наконечник - п`яту, яка запобігає іскроутворенню під час проведення замірів.

На резервуарі мають бути люки для чищення, лючки для спускання метрштока (рулетки) та відбирання проб. Лючок для опускання метрштока (рулетки) повинен мати направляючу трубу довжиною до 1 м з отворами або розрізом по довжині. Кожний резервуар або група резервуарів мають бути обладнані дихальним клапаном з вогневим запобіжником.

Повнота заповнення резервуарів, цистерн або бочок у весняно-літній період року становить не більше, ніж 95 % об`єму, а в осінньо-зимовий - не більше, ніж 97 % об`єму. Переливання спирту відкритим способом за допомогою відер та інших посудин, зливання спиру без шланга заборонено.

Трубопроводи між спиртоприймальним відділенням і спиртосховищем поза приміщеннями потрібно виконувати зварними, без фланцевих зєднань до арматури і обладнання. Прокладання трубопроводів виконують надземним, на висоті не менше 4,5 м для забезпечення проїзду транспорту. Трубопроводи прокладають на опорах з обовязковим ухилом не менше 2% для забезпечення повного зливання спирту з трубопроводів в резервуари спиртосховища та спеціальний збірник спиртоприймального відділення. Від магістральної труби до резервуарів повинні бути проведені відводні труби до кожного резервуара з кранами біля початку відводів.

Спускний патрубок встановлюють у найнижчій точці дна резервуара та обладнують надійним запірним пристроєм. Крім цього, на спускний отвір усередині резервуара встановлюють запобіжний ( запірний ) клапан, керований із зовні.

Для спостереження за рівнем спиртопродуктів у резервуарах установлюють вибухобезпечні автоматичні сигналізатори граничного рівня, які попереджають про переповнення резервуарів, як виняток допустиме встановлення поплавкових показчиків рівня. Установлення показувалього вимірювального скла та пробних кранів заборонене.

Будівлі відділень, наземні резервуари та інші вмістилища повинні мати блискозахист ІІ категорії. Для захисту від вторинного проявлення блискавки та статичної електрики корпуси резервуарів, трубопроводи, металеві площадки та інше обладнання мають бути заземлені.

Дозволено зберігати спирт у бочках, згідно з чинними нормативними документами, розміщених у закритих приміщеннях або на відкритих площадках. Зберігання та транспортування спирту в оцинкованій тарі заборонено. Відкриті площадки для зберігання спирту в бочках обладнують навісом (повіткою), пристроями для відводу дощової та талої води та огороджують земляним валом або стіною, яка не горить, висотою не меншою 0,5 м. У місцях проходу або проїзду на площадку зберігання установлюють пандуси. Штабелі пустої тари та тари, наповненої спиртом, бажано розташовувати під навісом відокремлено. Зберігати порожні бочки слід після їх ополіскування водою. Площадки під навісом для пустої тари обваловування не потребують. Використовувати пластикову тару (каністри, бочки, контейнери) для зберігання спирту етилового ректифікованого дозволено тільки за нявності відповідного свідоцтва.

Ручне укладання бочок зі спиртом допустиме не більше ніж у два яруси, механічне укладання – у три яруси. Завширшки штабель має бути не більше двох бочок, відстань між штабелями не менше 5 м, довжина штабеля – не більше 25 м. Бочки зі спиртом укладають рядами, пробками догори, з прокладкою між рядами та підклинюванням крайньої бочки в ряду. Під час транспортування бочки мають бути надійно закріплені. Бутелі зі спиртом розміщають у спеціальних ящиках або корзинах.

Спиртоприймальне, спиртовідпускне відділення та спиртосховище, окремо або при їх близькому територіальному розташуванні разом, обладнують замкненою системою повітряних трубопроводів для резервуарів, мірників. На повітряних комунікаціях, які зєднують резервуари з атмосферою, встановлюють вогнезагороджувачі і дихальний клапан на загальній повітряній комунікації зовні приміщення. Резервуари для зберігання спирту етилового ректифікованого повинні знаходитись в герметичному стані, а лючки для відбору проб та визначення рівня спирту відкривають тільки на час виконання цих операцій.

У приміщеннях насосних спиртоприймального, спиртовідпускного відділень та спиртосховищі встановлюють обладнання в вибухопожежобезпечному виконанні. Допустиме застосування електродвигунів загального призначення для приводу насоса, якщо вони розміщені в ізольованому від мірників та резервуарів для спирту приміщенні, а зєднання вала двигуна з валом насоса виконане через капітальну стіну з улаштуванням сальника спеціальної конструкції.

Завідувач спиртосховища щоденно має перевіряти стан резервуарів, трубопроводів і арматури спиртосховища та спиртовідпускного відділення та вживати термінових заходів щодо усунення помічених несправностей, обовязково занотовувати у спеціальному журналі характер несправності, час її усунення і прізвище особи, яка виконувала роботи.

Наливальні та зливальні пристрої для спирту, естакади, металеві сходи до них мають бути заземлені для запобігання виникнення та накопичення зарядів статистичної електрики. Залізничні цистерни, автоцистерни та металеві бочки, в які здійснюють наливання (зливання) спирту надійно приєднують до заземлювача, обладнаного стаціонарними затискачами, а також мати заземлювальні зєднання з наливним шлангом. Наконечник шланга виготовляють з металу, який не іскрить при ударі по ньому (бронза, мідь, алюміній і т.ін.). Наконечник шланга для зливання спирту в цистерну не доходить до дна резервуара на 0,2 м. Використання спиртової тари для зберігання та транспортування інших рідин не рекомендовано

Для чищення резервуарів необхідно оформити письмовий наряд-допуск, повністю злити спирт, відкрити всі люки, спочатку верхні, а потім нижні, відокремити всі підвідні трубопроводи заглушками. Пропарювання резервуару парою виконують через нижній люк водяною парою до повного випарювання парів спирту. Наявність парів спирту визначають газоаналізатором. Видалення осаду, який випав в резервуарі, виконують вручну інструментом з кольорового металу і в тару з такого ж металу.

2.7 Вимоги до технохімічного та мікробіологічного контролю

Підприємство по виробництву спирту етилового ректифікованого зобов’язано організувати і підтримувати систему контролю якості виробляємої продукції, яка об’єднує технохімічний та мікробіологічний контроль на всіх стадіях технологічного процесу.

Головною задачею технохімічного та мікробіологічного контролю виробництва спирту етилового ректифікованого є забезпечення випуску продукції, яка відповідає вимогам державного стандарту з точки зору безпеки для життя людини та гігієнічним вимогам охорони навколишнього середовища. Технохімічний та мікробіологічний контроль на всіх стадіях технологічного процесу виробництва повинна забезпечувати виробнича ВТЛ.

ВТЛ - є структурним підрозділом виробництва спирту етилового ректифікованого, очолює її начальник лабораторії, який має задовільняти встановленим вимогам для заняття посади. Структура та штат виробничої технологічної лабораторії встановлюються з урахуванням характеру виробництва. Виробнича технологічна лабораторія повина бути акредитована згідно з установленим в Україні порядком.

Діяльність виробничої технологічної лабораторії регламентована:

- положенням про виробничу технологічну лабораторію, яке затверджує керівник підприємства;

- чинними нормативними документами та нормативно-правовими актами.

ВТЛ повинна бути забезпечена приміщеннями:

- приймання, зберігання та аналізу проб сировини;

- вагова;

- проведення мікробіологічних робіт;

- проведення поточних аналізів проміжних продуктів та якості кінцевої продукції згідно до схеми технохімічного контролю виробництва;

- зберігання хімічних реактивів;

- проведення газохроматографічних аналізів;

- кабінет начальника ВТЛ, в якій зберігають чинну нормативну документацію.

Технохімічний контроль - це перевірка якості сировини, допоміжних матеріалів, які надходять на виробництво та визначання показників якості готової продукції, а також контроль за дотримуванням технологічних та санітарно-гігієнічних режимів виробництва.

Мікробіологічний кнтроль здійснюється:

- за станом чистої культури дріжджів при вирощуванні та зберіганні;

- за мікробіологічною чистотою виробничих процесів, мікробіологічним станом виробничих дрідждів, а також станом технологічних середовищ на різних стадіях виробництва;

- за виявленням сторонньої мікрофлори у напівпродуктах, в технологічному обладнанні, трубопроводах, комунікаціях з встановленням причин утворення інфекції і розробленням рекомендацій для її усунення та запобігання розповсюдженню.

На усіх стадіях технологічного процесу ВТЛ перевіряє мікробіологічний стан обладнання та комунікацій та визначає необхідність стерилізації та дезинфекції для запобігання розвитку сторонньої мікрофлори. ВТЛ повинна контролювати якість санітарної обробки технологічного обладнання, трубопроводів, комунікацій та виробничих приміщень.

Під час технологічного процесу виробництва спирту етилового ректифікованого ВТЛ контролює відповідність параметрів технологічних процесів вимогам та нормам технологічного регламенту.

Основні функції, що виконує ВТЛ у разі перероблювання крохмалевмісної сировини:

при прийманні зерна

а) забезпечує своечасний відбір проб та визначання якісних показників зерна згідно з чинними нормативними документами;

б) формує середні, середньодобові проби зерна, що надходить на підприємство;

в) оформлює результати визначань показників якості зерна в журналі за встановленою формою щодо різних зернових культур та кожної партії зерна;

г) оформлює рекламаційний акт при виявленні розходжень між даними показників зерна від постачальників і фактичними лабораторними аналізами.

при зберіганні зерна

а) контролює стан і якість зернових культур, що зберігаються у визначені терміни за ознаками:

- температура зернової маси

- вологість зерна;

б) слідкує за надійністю зберігання зерна та контролює захищенність від негативного впливу метеоролого-кліматичних факторів;

в) забезпечує запобіганню змішування різних культур зерна та окремого зберігання зерна, яке підлягає переробленню на солод;

г) регулює черговість передачі зерна на виробництво;

д) перевіряє стан зерносховищ на зараженість шкідниками зерна та наявність гризунів і розробляє заходи боротьби зі шкідниками зерна з дотриманням умов збереження якості зернової сировини.

при подрібненні зерна

а) контролює якість помелу сировини;

при приготуванні замісу

а) контролює концентрацію СР та температуру замісу;

при гідроферментативному тепловому обробленні замісу

а) контролює температурні режими відповідно до вимог існуючої технологічної схеми;

б) контролює своєчасність подачі ферментних прераратів;

в) перевіряє мікробіологічний стан обладнання та комунікацій відділення гідроферментативного теплового оброблення та визначає необхідність стерилізації для запобігання розвитку сторонньої мікрофлори;

при приготуванні розчинів ферментних препаратів

а) контролює своєчасність приготування розчинів ферментних препаратів з дотриманням правил техніки безпеки при роботі з ферментними препаратами;

при вирощуванні солоду та готуванні солодового молока

а) контролює якість зерна на солод;

б) контролює температурні режими вирощування солоду та готування солодового молока;

в) контролює процес антисептування солодового молока.

при оцукрюванні сусла

а) контролює дотримання температурних режимів;

б) контролює своєчасність подачі ферментних прераратів або солодового молока;

в) контролює повноту оцукрення сусла;

при приготуванні дріжджового сусла

а) контролює дотримання температурних режимів і подачі поживних речовин;

б) перевіряє якість дріжджового сусла (рН, кислотність та концентрацію СР, мікробіологічну чистоту);

в процесі вирощування виробничих дріжджів

а) контролює температуру процесу відповідно до раси дріжджів, що використовується на виробництві;

б) перевіряє мікробіологічний стан та показники виробничих дріжджів

(кислотність та видиму густину, кількість (млн/см³) та мікробіологічну чистоту);

Основні функції, що виконує ВТЛ у разі перероблювання цукровмісної сировини:

при прийманні меляси :

а) забезпечує своечасний відбір проб та проведення аналізу якості меляси відповідно до вимог діючої нормативної документації;

б) формує середні, середньодобові зразки меляси, що надходить на підприємство;

в) оформлює результати аналізів якості меляси в журналі щодо кожної партії меляси;

г) оформлює рекламаційний акт при виявленні розходжень між даними показників меляси від постачальників і фактичними результатами лабораторних аналізів.

при зберіганні меляси

а) контролює стан меляси, що зберігається у резервуарах за визначеними термінами та ознаками:

- температура меляси;

- концентрація СР;

- сума зброджуваних цукрів

б) регулює черговість передачі меляси на виробництво;

під час процесу приготування меляси до зброджування

а) контролює процес підкислення, антисептування, внесення поживних речовин;

б) контролює концентрацію СР мелясного сусла відповідно до вимог існуючої технологічної схеми;

в процесі вирощування виробничих дріжджів

а) контролює температуру процесу та інтенсивність аерації відповідно до вимог існуючої технологічної схеми;

б) перевіряє мікробіологічний стан та показники виробничих дріжджів

(рН, кислотність, видиму густину, біомасу дріжджів та мікробіологічну чистоту).

в) контролює процес вловлювання етилового спирту з газів бродіння.

Загальні функції ВТЛ у разі перероблювання крохмалевмісної або цукровмісної сировини

при зброджуванні

а) контролює температуру процесу зброджування;

б) контролює процес вловлювання етилового спирту з газів бродіння;

в) контролює дотримання показників зброджування (наростання кислотності та видиму густину) відповідно до вимог існуючої технологічної схеми;

при одержанні дозрілої бражки

а) контролює якісні показники дозрілої бражки (концентрацію етилового спирту, вміст незброджених вуглеводів, кислотність);

б) контролює мікробіологічну чистоту дозрілої бражки;

при перегонці бражки

а) контролює повноту вилучення спирту з барди;

б) контролює технологічні режими процесу перегонки;

при очищенні водно-спиртових розчинів

а) контролює технологічні режими процесу епюрації;

б) контролює показники напівпродуктів брагоректифікації при необхідності;

при концентруванні водно-спиртових розчинів

а) контролює технологічні режими процесу ректифікації;

б) контролює вміст спирту в лютерній воді;

при передачі готової продукції на склад та її відвантаженні

а) контролює якість кожної партії спирту ректифікованого перед передачею на склад та відгрузці споживачу;

б) контролює якість кожної партії фракції головної етилового спирту перед передачею на склад та відгрузці споживачу;

в) контролює якість кожної партії сивушного масла перед передачею на склад та відгрузці споживачу;

г) контролює якісні показники інших побічних продуктів брагоректифікації;

д) контролює відгрузку готової продукції споживачу.

2.8 Вимоги до якості кінцевої продукції та побічних продуктів виробництва

2.8.1 Вимоги до якості кінцевої продукції

Спирт етиловий ректифікований із цукро- або крохмалевмісної сировини повинен відповідати вимогам чинної нормативної документації за оганолептичними та фізико-хімічними показниками та вироблятися за виробничим технологічним регламентом, затвердженим у встановленому порядку [35, 36]. Визначання показників якості здійснють згідно з ДСТУ 4181.

За органолептичними показниками спирт повинен відповідати вимогам, вказаним в таблиці 2.8.1.

Таблиця 2.8.1 – Органолептичні показники спирту

Назва показника	Характеристика і норма
Зовнішній вигляд	Прозора рідина без сторонніх часток
Забарвлення	Безбарвна рідина
Смак і запах	Характерний для спирту етилового, виробленого із відповідної сировини, без присмаку та запаху сторонніх речовин

За фізико-хімічними показниками спирт повинен відповідати вимогам, вказаним в таблиці 2.8.2.

Таблиця 2.8.2 – Фізико-хімічні показники спирту