Ковальов Євген Іванович, старший викладач Сєвєродонецького відділення Інституту післядиплом

Вид материала

Содержание

Подобный материал:

1 2 3 4 5 6 7 8 9 ... 27

С
Продукт (товар)
успільне виробництво

	Здатність до підприємництва	Виробнича інфраструктура	Взаємовідносини між людьми
Праця	Засоби праці
Предмети праці	Праця	Соціальна інфраструктура	Взаємодія людини з природою
Робоча сила	Засоби виробництва	Капітал
Елементи	Фактори	Галузі обслуговувань	Сторони
Виробництво
Структура
Первинне (безпосереднє привласнення ресурсів природи)	Матеріальне виробництво	Нематеріальне виробництво
Вторинне (продовження первинного)	Виробництво матеріальних благ	Виробництво матеріальних послуг	Виробництво нематеріальних послуг	Виробництво нематеріальних благ
Третинне (виробництво споживчих товарів та послуг)		Сфера послуг

Тези

В економічній літературі даються різні тлумачення “економіки” як науки:

Економіка – це наука про виробничу діяльність та обмін її результатами між людьми;

Економіка – вивчає рух економічного життя – тенденції в розвитку цін, виробництва, безробіття тощо;

Економіка – наука вибору. Вона вивчає як люди вибирають спосіб використання обмежених ресурсів виробництва (землі, праці, обладнання) для виготовлення різних товарів і розподілу їх між різними членами суспільства;

Економіка – наука, яка вивчає яким чином людина здійснює організацію виробництва і споживання;

Економіка – наука, яка вивчає гроші, капітал, його форми й багатство.

Соціально-економічні відносини це ті відносини, які виникають між людьми з приводу виробництва, розподілу, обміну й споживання матеріальних і духовних благ, основу яких становлять відносини власності на засоби виробництва і виготовлений продукт.
Загальні організаційно-економічні відносини являють собою певну систему господарського механізму, а саме: систему форм і методів суспільної організації і регулювання народного господарства, які тісно між собою пов`язані. Завдання економічної теорії полягає в тому, щоб з`ясувати існуючі тут причинно - наслідкові зв`язки, закони й закономірності, які характеризують функціонування цих відносин, як цілісної логічно-зумовленої економічної системи.
Економічні категорії – це узагальнюючі поняття , які виражають суттєві сторони економічних явищ і процесів. Економічний закон – це стійкий, істотний, причинно-наслідковий зв`язок і взаємозалежність явищ і процесів економічного життя, внутрішня залежність і взаємозв`язок кількох або одно порядкових явищ (економічних категорій).

Систематизація економічних законів:

Основний економічний закон - виражає найхарактернішу рису і найглибшу суть, природу економічного ладу, найглибші імпульси економічного розвитку, мету суспільного виробництва і засоби її досягнення.

Загальні економічні закони – це закони які охоплюють всі сторони і сфери економічних відносин, тобто їхню сукупність, як єдине ціле (закон попиту й пропонування, закон пропорційності).

Закони окремих сфер – охоплюють певні сторони економічних відносин: виробництво, розподіл, обмін, споживання (закон підвищення продуктивності праці, закон оплати праці та інші).

Виробництво - це цілеспрямована діяльність людей, які мають на меті створити споживчі блага для задоволення своїх потреб.

6. Виробництво складне суспільне явище. Залежно від кута зору його можна розглядати :

по-перше, як взаємодію людини з природою і сукупність відносин між людьми ;

по-друге, як таке поєднання праці людей певної кваліфікації, засобів праці та предметів праці, результатом якого є продукт;

по-третє, як організацію розподілу людей /та засобів виробництва /спеціалізація/, обміну діяльністю кооперування/, споживання засобів виробництва та здатності до праці залучених працівників. За структурою виробництво поділяється на матеріальне і нематеріальне /частину першого і другого охоплює сфера послуг, ступінь розвитку якої є критерієм загального розвитку суспільства/, на первинне, вторинне і третинне.

7. Факторами /ресурсами/ виробництва є земля, праця, капітал. Земля - це узагальнююче визначення всієї сукупності ресурсів, які людина розпочинаючи виробництво, бере у природи. Це орні площі, територія, на якій розміщується виробництво, вода, ліси тощо. Праця - це узагальнююче визначення людських ресурсів, залучених до виробництва. Людські ресурси, охоплюють фізичні можливості та розумові здібності людей, їхній освітній і професійний рівень, виробничий досвід. Капітал - це узагальнююче визначення майна /засобів виробництв /, що належить підприємцям або іншим власникам і використовується для створення товарів і послуг. Матеріально-речовий зміст капіталу становлять засоби виробництва. Капітал існує лише в процесі продуктивного використання - тоді, коли приносить своїм власникам доход.

8. Особливим фактором виробництва є здатність до підприємництва, яка розкривається через сукупність таких здібностей людини, як уміння виявляти ініціативу в налагодженні справи, організовувати процес виробництва, ризикувати в момент його організації чи перебудови.

9. Сфери виробництва: основне виробництво – це галузі матеріального виробництва, де безпосередньо виготовляються предмети споживання й засоби виробництва.

Виробнича інфраструктура являє собою комплекс галузей, які обслуговують основне виробництво і забезпечують ефективну виробничу діяльність на кожному підприємстві та в народному господарстві в цілому.

Соціальна інфраструктура – це нематеріальне виробництво, де створюються нематеріальні форми багатства, які відіграють вирішальну роль у всебічному розвитку людини й примноженні її розумових та фізичних здібностей, підвищення її рівня освіти та культури.

10. Споживання – являє собою використання створених благ, та буває двох видів: виробниче споживання – це використання засобів виробництва і робочої сили працівника для виготовлення суспільно необхідного продукту (тобто виробництво). Особисте споживання – це споживання в процесі якого відбувається відтворення робочої сили і визначає мету виробництва та його структуру.

Розподіл – це встановлення частки кожного (трудового колективу чи окремої особи) в одержанні суспільного продукту. Види розподілу: розподіл засобів виробництва, розподіл трудових ресурсів, розподіл предметів споживання.
Обмін – це стадія на якій отримують саме те, що необхідно для задоволення конкретних потреб суспільства, кожного виробничого підрозділу й окремої людини. Види обміну: обмін діяльністю і здібностями, обмін засобами виробництва, обмін предметами споживання.

13. Економічна наука вивчає, як організувати виробництво обмін та розподіл товарів і послуг з метою як найповнішого задоволення потреб людини при обмежених виробничих ресурсах.

14. Суб'єктами економічних відносин є домашні господарства, держава, підприємства, покупці та продавці продукції, установи, що забезпечують функціонування ринку, різні власники майна і виробничих ресурсів /одноосібні і партнерські, акціонерні/, одержувачі різних доходів /зарплати, прибутку, дивідендів та ін./.

15. Економічна наука вивчає економічну дійсність для того, щоб пояснити її, тобто розробити теорії, які стануть принципами економічної політики урядів.

16. Значення економічної науки для суспільства в цілому полягає :

а/ в розробці принципів, що становлять основу економічної політики ;

б/ у сприянні демократизації суспільства.

Значення економічної науки в житті окремої людини виявляється в тому, що економічні знання допомагають :

а) раціонально споживати і використовувати власні заощадження;

в)орієнтуватись в сфері бізнесу ;

с)приймати доцільні рішення при виборі роботи.

17. Потреба - це необхідність у повних речах, бажання володіти ними, відчуття нестачі в чомусь.

18. Розрізняють потреби базові і породжені розвитком цивілізації, першочергові і не першочергові, матеріальні і нематеріальні.

19. Потреби задовольняються споживчими благами. Носіями споживчих благ є : товари особистого споживання, товари виробничого призначення, особисті послуги, комерційні послуги.

20. Потреби людей безмежні. Багатство суспільства визначається різноманітність людських потреб та засобів їх задоволення.

21. Задовольняючи свої потреби, людина керується суб'єктивними оцінками споживчих благ. В економці, для якої характерним є насичення ринку споживчими благами, діє правило зменшення граничного споживчого блага, люди змінюють структуру споживання, прямуючи до оптимальної моделі.

22. Окремим фактором виробництва вважається інформація, необхідна для його функціонування.

Контрольні запитання і завдання :

1. Доповніть наведені визначення економічної науки :

а/ Економічна наука вивчає, як створюються і розподіляються

продукти в суспільстві;

б/ Економічна наука вивчає виробничі ресурси суспільства;

в/ Економічна наука досліджує, як краще задовольняти потреби

людей.

2. Пригадавши один день із життя вашої родини, визначте, у яких випадках її члени ставали суб'єктами економічних відносин.

3. Чим відрізняються потреби від споживчих благ ?

4. У чому полягає відмінність між товарами особистого споживання і товарами виробничого призначення, між особистими і комерційними послугами ?

5. Проаналізуйте ситуацію. До вітрини магазину підходять два покупці, які мають однакові заробітні плати й однакові суми грошей у гаманцях. Дивлячись на ціну розкладеного на вітрині товару, перший з них каже "Занадто дорого". Другий зауважує :"Цілком доступна ціна". Чим, на ваш погляд, можуть бути зумовлені такі різні оцінки ?

6. Побудуйте графік, спираючись на дані таблиці:

Кількість товару	Споживча оцінка
1	15
2	12
3	10
4	9

Яку залежність зображено на графіку - пряму чи зворотну ?

7. Земля одночасно є і засобом, і предметом праці. Опишіть таку ситуацію, коли земля є засобом праці, і таку - коли є предметом праці.

8. Працездатне населення України в недалекому минулому було так розподілене за галузями економіки :

Галузі	1985 р.	1993 р.
кількість чоловік тис..	%	кількість чоловік тис..	%
Промисловість і будівництво	10000		8800
Сільське і лісове господарство	5400		4900
Транспорт і зв'язок	2100		1600
Торгівля і громадське харчування	2000		1700
Охорона здоров'я, спорт	1300		1500
Народна освіта, культура і мистецтво, наука	2900		2700
Інші галузі	1900		2200
Усього	25600		23400

Виконайте такі завдання: І) заповніть колонки 3 і 5, тобто розрахуйте, який процент становили зайняті у кожній з галузей ;

2) визначте, які зміни у структурі зайнятості відбулися за 8 років.

9. Як пояснити, чому, незважаючи на вдосконалення техніки та її впровадження у виробництво матеріальних благ і послуг, роль людини у виробництві не зменшується ?

Форми суспільного виробництва.

Товар та його властивості.

Натуральне виробництво
о з н а к и
Низький рівень техніки	Роздрібненість господарств та виробників	Традиційність господарства	Замкнутість та роздрібненість господарств
Товарне виробництво
о з н а к и
Вузька спеціалізація виробництва та виробників	Високий рівень розвитку організації виробництва та його технічне забезпечення	Поява ринку – основної ланки зв’язку виробника та споживача
Роль грошей як особливого товару, виконуючого роль еквіваленту обміну та обігу	Ціль виробництва – виробництво заради подальшої реалізації продукту праці	Виробник (робоча сила)відокремлена від засобів виробництва
Види
Просте товарне виробництво	Розвинуте товарне виробництво
результат
Товар
в л а с т и в о с т і
Якість	Кількість
з у м о в л ю ю т ь
Споживча вартість	Вартість	Мінова вартість
	Ціна
	Конкретна праця		Абстрактна праця	Величина вартості товару
		з а л е ж и т ь
	Приватна праця		Сукупна суспільна праця	Кількості затраченого робочого часу
	Праця
	Суспільно необхідного робочого часу

	Продуктивності праці
	Інтенсивності праці
	Характеру затраченої праці

Тези

І. Натуральне виробництво - це тип господарства в якому продукти виробляються для внутрішньогосподарського споживання де виконуються всі види робіт: від видобутку, переробки до споживання готового продукту.

2. Товарне виробництво - виробництво, в якому продукти праці призначаються не для власного споживання, а для обміну через ринок шляхом купівлі-продажу.

Мета виробництва :виробнича діяльність з метою отримання засобів до існування.

Умови виникнення: - достатньо розвинутий розподіл праці, при якому виробники спеціалізуються на виробництві окремих видів продукції;

- економічне відособлення виробників від засобів виробництва внаслідок встановлення приватної власності на засоби виробництва:

Характерні риси:

1. Вузька спеціалізація виробництва

2. Високий рівень розвитку виробництва та його технічного забезпечення

3. Виникнення ринку як ланки яка, звязує виробників з споживачами, де відбувається купівля продаж товарів

4. Виникнення грошей як звязуючого елементу між виробниками та споживачами (міра вартості).

5. Виробник – робоча сила, відокремлений від засобів виробництва

3. Товарне виробництво буває просте і розвинуте. Воно має як спільні риси, так і відмінності.

Види товарного виробництва:

Просте товарне виробництво - це тип виробництва який базується на приватній власності дрібних товаровиробників та їх власній праці (цех, майстерні, кустарне виробництво).

Розвинуте товарне виробництво - це тип виробництва який базується на приватній власності на засоби виробництва з використанням найманої праці (мануфактура, фабрика, завод ).

Між простою і розвинутою (яка застосовує найману працю) формами товарного виробництва є спільні риси і відмінності.

Спільні риси: приватна власність на засоби виробництва, ринкова форма зв`язку між виробниками, конкуренція між товаровиробниками.

Відмінності:

Просте товарне виробництво	Розвинуте товарне виробництво
Виробник продукту та власник засобів виробництва – одна особа	Виробник продукту – найманий робітник, власник товару – капіталіст
Експлуатація, як правило, відсутня	Експлуатація існує
Виробництво товарів спрямовано на задоволення потреб виробника	Виробництво товарів здійснюється за для одержання прибутку
Виробництво здійснюється на базі індивідуальної, відособленої праці	Виробництво ведеться на базі спільної, об`єднаної праці найманих робітників
Виробництво товарів має підпорядковане значення стосовно натурального господарства	Товарне виробництво набуває загального характеру

4. Товар - зовнішній предмет, продукт праці й природи, річ, що задовольняє, завдяки своїм властивостям, певні потреби людини й призначена для обміну шляхом купівлі-продажу на ринку.

Умови перетворення продукту праці в товар:

А) виготовлення продукту з метою подальшої реалізації

Б) повинен задовольняти потреби споживача , а не виробника.

5. Споживча вартість – це корисність речі та її здатність задовольняти ту чи іншу потребу людини (залежить від попиту та пропозиції на ринку) і впливає на її вартість.

6. Вартість - уречевлена в товарах праця ; виражає відносини між товаровиробниками з приводу затрат їхньої праці на виробництво продуктів, котрими вони обмінюються як товарами.

7. Вартість додаткова - вартість, створена працівником понад вартість його робочої сили і безкоштовно привласнена власником засобів виробництва.

8. Величина вартості товару - суспільне необхідні затрати праці на виробництво товару.

9. Мінова вартість – це здатність товару обмінюватись на інші товари в певних кількісних пропорціях (форма прояви вартості , яка застосовується при бартерному обміні).

10. Праця - цілеспрямована, свідома діяльність людини, направлена на створення матеріальних і духовних благ, а також інша діяльність, зумовлена суспільними потребами.

11.Праця абстрактна - затрати робочої сили взагалі безвідносно до її конкретної форми, прирівняна суспільна праця, що створює вартість товару.

12.Праця конкретна - праця конкретного виробника, результатом якої є конкретна споживна вартість.

13. Проста праця – це праця , яка не потребує спеціальної попередньої підготовки.

14. Складана праця - це кваліфікована праця, яка вимагає спеціальної фахової підготовки для отримання виробничих знань та навичок.

15. Приватна праця – це праця відокремлених і зовнішньо самостійних товаровиробників, які керуються особистими інтересами.

16. Суспільна праця – це праця, яка враховується при реалізації товару і впливає на процес формування вартості товару.

Запитання та завдання для обговорення

1.Чому товарне виробництво й товарно грошові відносини є найпрогресивнішою з відомих людству форм господарювання ?

2. За яких умов продукт праці стає товаром ?

3. Чому для існування товарного виробництва необхідні дві умови - суспільний поділ праці та економічна відособленість виробників ?

4. Покажіть відмінність між економічними категоріями "вартість" і "величина вартості".

5. Чому продуктивність праці - властивість конкретної праці, а інтенсивність - абстрактної ?

6. У чому полягає суть споживної вартості? Чому необхідно чітко відрізняти споживну вартість, як матеріальне багатство суспільства, від споживної вартості як носія вартості ?

Економічні системи

Ринкова економіка	Планова економіка
Особливості кругообігу та його субєкти