Автор у хронологічній послідовності зібрав І упорядкував документи про події в Закерзонні у 40-х роках XX ст. Показано, хто був винний у винищенні українського населення. Наведено історію цього регіону

Вид материала

Документы

Содержание Повстанське попередження Смерть німецько-більшовицьким загарбникам і їхнім підлим агентам-зрадникам! Польська відповідь Ліквідація євреїв і українців Більшовицькі виселення Хай живе антибільшовицький фронт

Подобный материал:

• 1. Числові послідовності. Границі числових послідовностей Множина дійсних чисел. Теорема, 122.49kb.
• Сторик українського художнього перекладу, глибинний знавець античності, Педагог з великої, 10039.49kb.
• Шуллє Сергій. “Буддизм”, 639.35kb.
• Зразок, 17.99kb.
• Історія оун-упа: події, факти, документи, коментарі фіров П. Т. історія оун-упа: події,, 2934.55kb.
• Історія оун-упа: події, факти, документи, коментарі фіров П. Т. історія оун-упа: події,, 2927.67kb.
• Соціально-економічний розвиток Черкащини Пріоритетні завдання нашого регіону, 77.1kb.
• Протистояти релігійного фундаменталізму здатне тільки громадянське суспільство, 157.46kb.
• Письменники Волині у боротьбі проти польських впливів у 20-30 роках, 122.35kb.
• Україна в революційну добу, 7587.14kb.

Василь Верша. Дорогами Другої світової війни. — Торонто, 1981. — С.240.


Документ 5

ПОВСТАНСЬКЕ ПОПЕРЕДЖЕННЯ

За незалежну і суверенну державу поневолених народів!

Свободу народам і людині!

ПОЛЯКИ!

Впродовж століть обидва наші сусідні народи поділяли спільну долю і недолю. Спільно ми відбивали навалу диких та­тарських орд, разом громили прусських хрестоносців, однаково переживали німецько-австрійську і московську неволю, а вкінці нас однаково поневолили гітлерівсько-більшовицькі імперіалісти, проти яких боролись і борються наші народи.

У минулому стосунки між польським і українським народами складалися по-різному, і різними бували їх результати.

Наприклад, шляхетська Польща допомогла царській Москві по­валити сильну Українську Козацьку державу і дала змогу досягнути їй великої могутності, що закінчилося поділом Польщі й 150-річною неволею польського народу. Відвоювавши незалежність у 1918— 1920 роках, поляки знову допомогли червоній Москві поневолити Україну, але через неповних 20 років заплатили за цей вчинок ще од­ним поділом Польщі і втратою свободи на користь більшовицько- гітлерівського імперіалізму, котрий приніс польському народу нове ярмо, яке попри зміну окупантів триває по нинішній день.

Після ганебної втечі гітлерівських звірів польські землі окупу­ють більшовики, які для маскування своїх справжніх імперіалістич­них намірів щодо польського та інших народів створили агентурний Тимчасовий Уряд, щоб під маскою «визволителів» і «демократиз­му» досягти своєї справжньої мети — повного поневолення польсь­кого народу.

Здавалось би, польський народ належно оцінить ситуацію і вео- тиме безкомпромісну боротьбу проти кремлівських загарбників.

Але реальність демонструє дещо інше.

Справді, частина польського суспільства веде рішучу боротьбу проти більшовиків, однак значна кількість поляків пішла до




кремлівських вбивць на прислуговування і співпрацю, разом з бандою енкаведистів влаштовує дикі оргії, мордує українське на­селення, доносить на українців, палить українські села і т.д.

Мало того. До цієї ганебної роботи проти українців підключи­лась певна частина польського суспільства і навіть члени польсь­кого незалежницького руху — АК, а головним чином ті, хто працю­вав у адміністрації і міліції (випадки у повітах: Сянокському, Лесь- кому, Перемишльському, Ярославському та інших). Про це свідчать факти і документи, які у нас є і які, звичайно, ми викори­стаємо на внутрішній і міжнародній арені.

Отже, питаємо: які наслідки для польського народу може дати така безпідставна і нелогічна боротьба проти українців, що її роз­почали поляки на українсько-польських землях? Можемо сміливо сказати, що:

1. поглибить ненависть між українським і польським народа­ми та змусить українців до ведення самооборонних дій;
   
2. тим самим поляки самі викреслюються зі спільного фронту поневолених народів і доведуть до повної ізоляції проблему своєї державності не тільки серед поневолених народів, а й на міжна­родній арені взагалі.
   

Адже полякам неважко зрозуміти, що поряд з більшовиками Польща ніколи не зможе існувати як сильна і незалежна держава, це може статись лише на руїнах СРСР. Розгромити більшовиків можна лише спільними зусиллями об'єднаного фронту поневоле­них народів, серед яких українці посідають дуже важливе місце, бо вони висунули прогресивну ідею, що, як динаміт, розриває зсере­дини блок подільників Сталіна.

Хіба польський народ не хоче взяти участь у тій гігантській бо­ротьбі, яку ведуть поневолені народи проти більшовиків?

Чи хоче він залишитися за межею революції?

Яке майбутнє у такому випадку чекає на польський народ?

Замисліться над цим добре!

Поляки!

Український народ нині веде тяжку боротьбу проти більшо­вицьких загарбників. Таку саму боротьбу ведуть народи Балкан, Литви, Латвії, Естонії, Фінляндії, Східної Європи і Азії. З кожним днем посилюється боротьба, і, зрештою, вона покладе край більшо­




вицькому ярму. Одночасно наближається союзницько-більшо- вицький конфлікт, причому не треба забувати, що англо-амери- канці розглядатимуть проблему поневолених більшовиками на­родів як цілісність, як єдиний антибільшовицький фронт.

Отже, поки ще є час, перегляньте свої згубні погляди і позицію та приєднуйтесь до великого визвольного легіону. Наверніть своїх схиблених синів, які взялися до підлої, зрадницької служби черво­ним окупантам у боротьбі з українцями.

А тих, що залишаються вірними агентами Сталіна і будуть гра­бувати, мордувати, змушувати до переселення і переслідувати ук­раїнське населення, — приведемо до тями свинцем!

Поляки, що працюють в адміністрації та міліції!

Зрадивши свій народ, ви пішли на співпрацю з більшовицьки­ми кровопивцями, мордуєте невинне українське населення, гра­буєте його кров'ю зароблене майно, палите села і живцем вкидаєте у вогонь неповнолітніх дітей, катуєте невинних жінок і стариків, влаштовуючи оргії в населених пунктах, де живуть українці.

Ми довго чекали, сподіваючись, що політичний розум і більшовицька окупація приведуть вас до тями. Проте ви вияви­лися невиправними у своїй безмежній жорстокості! І це змушує нас до застосування найбільш радикальних засобів!

Але це не означає, що маємо намір оголосити війну польському народові, що так само, як і ми, веде непримиренну боротьбу проти більшовицьких окупантів, проти зрадників польського народу!

В останній раз закликаємо вас: схаменіться!

Не грабуйте, не мордуйте, не стріляйте у невинне українське населення, не катуйте в'язнів, ставтесь до них як люди і не зму­шуйте до переселень, бо український народ відповість вам зброй­ною самообороною.

У такий спосіб ви, зрештою, ніколи не вирішите питання на­шого спільного кордону на сході, бо цю таку важливу проблему ос­таточно вирішать справжні український та польський уряди.

При зустрічі з повстанцями не думайте застосовувати зброю, оголошуйте, що ви польська міліція, і нічого з вами не трапиться. Не виконуйте наказів злочинців сталінської кліки, бо це — накази тих, хто замордував сотні тисяч ваших братів-поляків у 1939— 1941 роках. Вони створили вам Катинський цвинтар, вони нині




стріляють у справжніх польських патріотів у підземеллях Лю- бельської, Жешовської та інших катівень.

Якщо віднині не зміните свого ставлення до українського наро- ду — будемо розмовляти з вами мовою з б р о ї. І коли при цьо­му будуть безневинні жертви, то відповідальність упаде на ваше чорне сумління!

Отямтесь, бо проклинати вас будуть майбутні покоління.

СМЕРТЬ НІМЕЦЬКО-БІЛЬШОВИЦЬКИМ ЗАГАРБНИКАМ І ЇХНІМ ПІДЛИМ АГЕНТАМ-ЗРАДНИКАМ!

ХАЙ ЖИВУТЬ НЕЗАЛЕЖНІ ДЕРЖАВИ ПОНЕВОЛЕНИХ НАРОДІВ!

УКРАЇНСЬКІ ПОВСТАНЦІ

У квітні 1945 року

Archiwum Państwowe. — Lublin, UPA Zachód, VI Okręg Wojskowy kryptonim «Sian», III Odcinek Taktyczny kryptonim «Daniliw». — Teczka № 85. — S. 203.

Документ 6

ПОЛЬСЬКА ВІДПОВІДЬ

Дурні, зухвалі, хамські бредні. Хамам здається, що вони мо­жуть реалізувати свої гайдамацькі плани. Не дочекаєтесь, гади, тієї реалізації... Ніколи не буде України у Польщі! Присягаємося вам перед Богом! З нами залишаться лише ті, хто стане на шлях споку­ти і отямиться! Решта за Збруч! Якщо не зробите так добровільно, запалимо вам пожежу, якої не забудете до кінця ваших днів!

Історія українського війська. — Вінніпег, 1953. Репринт, 1990. — С. 702—703. Передрук у виданні: Україна. Наука і культура. — 1993. — № 26-27. - С. 61-62.


Документ 7

ЛІКВІДАЦІЯ ЄВРЕЇВ І УКРАЇНЦІВ

Рапорт командира загону НСЗ від 20. III. 1945.

20. III згідно з наказом від 23. II. 45 року доповідаю про такі ре­зультати.

Засуджені до смертної кари і ліквідовані такі особи: чотири євреї, вісім жінок українського походження, які шкодили полякам або працювали на їхню шкоду, а також сімнадцять чоловіків, також українського походження, частково знищені під час нападу на транспортні засоби, а частково під час спеціальної екзекуції (...)

З повагою підписав командир загону взводний Сокол

Archiwum Państwowe. — Lublin, zespól NSZ okręg III Lublin. — Teczka 48, strony nie numerowane.

Документ 8

БІЛЬШОВИЦЬКІ ВИСЕЛЕННЯ

Геть виселення — нищення Смерть більшовицькій

людей і їхнього майна! тиранії!

ПОЛЯКИ-ПЕРЕСЕЛЕНЦІ!

У результаті «визволення» наших країв більшовицькими за-
гарбниками ми опинилися разом під тяжким більшовицьким яр-
мом і разом зазнаємо нищення від рук окупанта — одні, як Ук-
раїна, у більшій мірі, інші, як Польща та інші новоокуповані наро-
ди, наразі трохи менше, — але всіх у найближчому майбутньому




чекає однакова страшна неволя, рівнозначна знищенню, якщо вчасно не скинемо з себе більшовицької тиранії. Одним із засобів нищення поневолених більшовиками народів є виселення і пере^: селения окремих осіб і родин, а пізніше цілих сіл і околиць, цілих великих територіальних і національних комплексів на інші тери­торії, дуже часто до Сибіру і в глибину Азії, що багато з вас, на­певно, вже відчуло на собі. Це немаловажна річ. Насильне висе­лення людей з їхніх рідних садиб, яке практикувалось у гітлерівській Німеччині й у ще більших масштабах у більшо­вицькій Росії, перекреслює всі людські права і порушує най­глибші основи, на які спираються людська свобода і всі доте­перішні стосунки.

Виселення, чи так зване «переселення», яке виправдовують різни­ми нібито зрозумілими мотивами упорядкування національних відно­син, у реальності приховує зовсім інші наміри. Насправді це є акція, спрямована на знищення або загибель і так звану «пролетаризацію» мільйонів людей.

За цією акцією приховуються далекосяжні страшні плани і наміри більшовицьких тиранів на майбутнє — виселення, пересе­лення, перемішування і знищення цілих народів.

Сталінсько-більшовицька «планова» національна політика го­тує на майбутнє всім народам повне винищення в НКВД-івському сибірському котлі, у якому нас будуть змішувати залізною висе- ленською лопатою і заправляти кров'ю нашйх дітей, щоб вичави­ти і витиснути з їхніх мозків під пресом НКВД майбутнє де­націоналізоване людське суспільство відповідно до марень і примх московських тиранів.

Росія проковтнула вже багато народів за свого попереднього імперіалістичного минулого і готується до цього у майбутньому із ще більшим розмахом.

Першим кроком і зловорожим провісником цих величезних нещасть і жахливих експериментів, які чекають на наші народи у найближчому майбутньому під ярмом нового червоного російського імперіалізму, є саме нинішня так звана «переселенсь­ка акція», яку не всі сьогодні правильно розуміють. Ми повинні виступити проти неї зі всією рішучістю!

А тим часом знайшлися ті, хто сліпо йде на повідку чужих: інтересів. Через зрадницьку політику Берута і Осубки і Вас вики-




нули з Ваших власних домів і прирекли Вас кочувати, жебракува­ти і зазнати жахливої злиденності. Це він, Берут, разом зі своєю зрадницькою зграєю підписав акт вашого мучеництва — акт пере­селення. За це він був відзначений орденом Леніна, а Ви, на­томість, мусите жебракувати за шматок хліба.

Також і українське населення, яке проживає по інший бік лінії Керзона, за наказом більшовиків і під їхнім командуванням жор­стоко викидає так зване «польське військо», грабуючи і вбиваючи при цьому невинне населення. На це варварство відповідаємо збройною боротьбою, стаючи на захист свого суспільства. Одним з проявів цієї боротьби є, між іншим, спалення виселених ук­раїнських сіл. Робимо це не тому, щоб не віддати їх у власність по­лякам, а щоб:

1. Не дати більшовикам та їхнім агентам наживатися майном, що залишилось.
   
2. Боротися з нищівними переселенськими акціями.
   
3. Показати світові докази безправ'я і насильства, що їх чинять з нашим народом більшовицькі імперіалісти.
   

Внаслідок акції спалення виселених українських сіл багато по­ляків, поселених у цих селах, залишилися без даху над головою. Але це не наша вина. Винуватцями такого стану справ є Сталін і Берут. Бо Ви мали власні доми — навіщо ж Вас із них виселили? їм все ж таки було відомо, що українці, силою вигнані зі своїх батьківських садиб, приречені на очевидну загибель, розпочнуть збройну боротьбу.

Поляки!

Не можна нам сидіти тихо і мовчати, коли Вас і нас нищить спільний ворог. Ви опинилися сьогодні на бруківці Перемишля, Санока та інших міст, ходите від установи до установи з прохан­ням про допомогу, причому нерідко Ви зустрічаєте жорстоке ставлення з боку «демократичних бюрократів». Тому не просіть цих кремлівських пахолків, бо вони цього не гідні, а кричіть і протестуйте проти виселення поляків і українців, проти вар­варського порушення прав людини на свій дім і майно, на свою батьківську землю і свою працю, проти порушення права люди­ни вільно визначати місце свого проживання, своєї праці та




своєї власності. їдьте громадою до Варшави і вимагайте там хліба і домів. Нехай ці «осубки» і «берути» виведуть Вас із цієї ситуації, бо це вони насильством або підступом поставили Вас у таке становище. Звертайтесь з протестом до всього культурно­го світу, як це робимо ми. Нехай усі порядні люди у світі знають, як виглядає «Демократична Польща» і що виробляють з людьми більшовики та їхні агенти на чолі з Берутом. Використовуйте ці аргументи, які дає Вам наша боротьба і таким чином демаскуйте перед усім світом загарбницький більшовицький режим, який називається «народною демократією». Закликайте отямитись усіх своїх земляків у МО та Війську Польському, щоб вони при­пинили брутальне вигнання українського населення, бо з того користується наш спільний ворог. Не оселяйтесь у виселених українських селах, бо ми спалимо кожний виселений ук­раїнський дім і будемо палити, поки не припиняться ці вар­варські дії.

Виселені з українських земель поляки нехай також розпочнуть активний опір, нехай приєднуються до боротьби, яку всюди веде український народ, нехай також знищують залізниці й мости, не­хай зі зброєю борються проти сталінських бандитів так, як ми бо­ремося, нехай палять за собою все, що може служити нашому спільному ворогу. Нехай увесь СРСР, вшир і вздовж, покриється полум'ям і луною визвольної революційної боротьби всіх понево­лених народів!

Поляки, які раніше проживали на цих землях, можуть спокійно сидіти у своїх домах. Ми їх не чіпатимемо. Спалені нами польські села у Перемишльському і Санокському повітах не мо­жуть стати прикладом нашого ставлення до польського населення, бо мешканці тих сіл —грабіжники і бандити. Вони жорстоко грабу­вали і мордували українців. Ми нагадували їм про це багато разів, а коли не допомогло, то покарали.

Ми не воюємо проти поляків, навпаки, йдемо разом з поляка­ми та іншими народами у спільному антибільшовицькому фронті поневолених народів.

На наших прапорах виблискує гасло: «Свободу народам і лю­дині!», і так незабаром станеться.

Зі всією рішучістю вимагайте припинення переселення!




Боріться самі й допомагайте українським повстанцям у бо­ротьбі проти спільного ворога!

ХАЙ ЖИВЕ АНТИБІЛЬШОВИЦЬКИЙ ФРОНТ

ПОНЕВОЛЕНИХ НАРОДІВ!
СМЕРТЬ БІЛЬШОВИЦЬКИМ ОКУПАНТАМ!

Українські Повстанці
Archiwum Państwowe Rzeszów, zespól WUSW. — Sygn. 162. — K. 107.

Документ 9

ПІДЛЯШШЯ 1945

Місце стоянки, 12.09.1945 р.

ОГЛЯД СУСПІЛЬНО-ПОЛІТИЧНОЇ СИТУАЦІЇ За червень і липень 1945 року

За звітний період територія під жодним поглядом принципово не змінилася, за винятком кількох деталей. Атака пропаганди і во­рожий терор не мають уже такої сили, щоб змінити становище ук­раїнців, і народ дедалі більше усвідомлює свої завдання. До всіх дій ворога він ставиться з великою обережністю. Найчастіше відкидає їх, деякі ніби приймає, але тільки для того, щоб із ще більшою си­лою відкинути. Можна сміливо стверджувати, що хижий план приєднання цієї частини українських земель був перекреслений, а до відбиття нової атаки ворога українське населення підготовлене.

Українці:

Настрої населення за звітний період майже ніде не змінилися. Зберігається переконання, що закінчення війни з Німеччиною — це кінець війни взагалі. Очікуються зміни на міжнародній арені, і то великі зміни. Закінчення війни з Німеччиною і тимчасова стабілізація відносин спричинилися тільки до збільшення обереж­ності при висловлюванні своїх думок про ворога чи критиці існую-




чих порядків. Зростають антирадянські настрої, створився сприят­ливий ґрунт для нашої пропаганди. З цим поєднується зростання національної свідомості українського населення.

Позитивні результати також дало розкидання листівок у місце­вості («Лист колгоспників України до ката народів Йоські Сталіна», «Українці Лемківщини, Надсяння, Холмщини», «Поля­ки» й «Універсал УГВР»). Листівки з'явилися в усіх селах гмін Піщаць, Славатичі, Заблоття, Влодава (також у місті), частково Собібур і Тучна. Найбільше населенню сподобався «Лист кол­госпників». Велике значення мала також одночасна поява двох листівок (уночі з ЗО. VI на 1.УІІ 1945 р.). Люди довго це коменту­вали. Це був доказ, що на території є якась українська організація, і додало певності українському населенню. Мабуть, найбільший вплив на піднесення настроїв населення можна було спостерігати у північних гмінах, де населення було пригноблене діяльністю по­ляків (як більшовицьких прислужників, так і АК). Поява листівок викликала зацікавленість суспільства у нашій визвольній бо­ротьбі, про яку більшість селян знала лише з більшовицької про­паганди та розповідей поляків з-за Бугу. Крім інформаційної цінності, листівки популяризували серед українців ідею боротьби з більшовиками, а також ідею спільного антибільшовицького фронту поневолених народів. Певною мірою це спричинилось до поліпшення польсько-українських відносин.

Часто повторювались вислови: «Оце правду пишуть», «Це вже, мабуть, буде Україна», «Не поїдемо за Буг». Повідомлення про появу листівок надходили у міліцію лише з деяких сіл. У більшості сіл люди позбирали листівки, читали їх, але міліції не показували. У Влодаві мешкає тільки польське населення, тому там порозкидали тільки польські листівки. Поляки їх ретельно позбирали, жодна не потрапила до міліції. Нашою нелегальною літературою цікавляться як поляки, так і українці.

Репресій з боку міліції не було, тільки був зміцненинагляд за деякими людьми, які були розконспіровані. Через кілька днів міліція їздила по селах і шукала тих, хто розкидав листівки, але нікого не знайшла.

Значно поліпшився настрій населення у липні, коли прибули підрозділи УПА. Люди побачили нашу збройну силу. Ходили чут­




ки, що підрозділ, який прийшов з-за Бугу, налічує приблизно 5 ти­сяч осіб, інші називали меншу кількість. На кожному кроці більшовики писали і говорили, що знищили всіх повстанців, що їх уже нема, а вони несподівано з'явились на території. Спочатку лю­ди не вірили, що це справді УПА, і думали, що це — польські пар­тизани. Але швидко переконались, що це насправді УПА. Люди налаштовані до підрозділів прихильно, найбільше хвалять за те, що повстанці не грабують. Дуже часто можна було почути: «О, та­ких партизанів можна і місяць утримувати» або «Таких ми ще не бачили». Коли з деяких сіл відходили загони, то господарі говори­ли: «Дай, Боже, щоб вони нас не залишили». Населення, особливо молодь, захоплюється революційними піснями. Не раз було чути: «Але ж співають! Скільки живу — не чув такого ладного співу». Че­рез кілька тижнів після появи підрозділів УПА в селі ні про що інше не говорили, а тільки про партизанів.

Прибуття УПА дуже популяризувало діяльність організації на цих теренах. Більшовицька пропаганда намагалась показати візит підрозділів у поганому світлі, говорячи: «Совєти з-за Бугу їх вигнали, то вони прийшли сюди!» Але ця пропаганда не мала жод­ного відгуку.

Коли прибули підрозділи УПА, ППР (Польська Партія Робітнича. — Пер.) «присіла». їй не удаються спроби розширити мережу на подальші території. У сприйнятті населення партійці все більше уподібнюються до колишнього класу панів, збільшується дистанція між партійцями і населенням. ППР є найсильнішою у гмінах Кривоверба і Влодава. У деяких селах є зброя. Союз бо­ротьби молодих (ЗВМ — комсомол) існує формально у деяких се­лах, але не провадить жодної діяльності. Незважаючи на все, існує якась глибоко прихована ненависть. Випадки, коли «стають» поля­ками, трапляються дуже рідко. Найбільш напруженими є польсь- ко-українські стосунки на півночі, у гмінах Піщаць і Тучна.

Поляки:

Поява листівок під назвою «Поляки!» вразила поляків, бо ніхто з них не припускав, що існує якась українська незалежниць- ка організація.

Були різні припущення щодо того, хто підкинув листівки. Одні говорили, що це літак, інші — що якийсь підрозділ, треті — що це




якась українська незалежницька організація. Дехто підозрював навіть поляків-аківців. Неодностайно реагувало польське населен­ня. Більшість була задоволена, що бульбівці йдуть на угоду; або: до­бре, що АК погодилася з УПА, і тепер нам нічого не загрожує з боку українців. Незадоволеною залишилася більшість шовіністів, які ще збираються помститися за Волинь. Польське підпілля вже кілька разів нагадувало, що дістало наказ не чіпати українців. Тодішня міліція і польська адміністрація вороже ставилися до цих вістей. Листівки стали ще одним приводом для виступів проти ук­раїнського населення. Але якщо підійти в цілому, то листівки спра­вили позитивний вплив на ставлення поляків до нас.

Прибуття загонів УПА зумовило прихильніше ставлення по­ляків до українського населення. Поляки побачили нашу силу, яку хочеш-не-хочеш треба шанувати. Тактовне ставлення ук­раїнських повстанців до польського населення подолало в людській свідомості упередження, що бульбівці ріжуть поляків. Всі, хто вірив найрізноманітнішим бредням комуністичної преси, переконалися, що насправді було інакше. Поява УПА настрашила тільки поляків, переселених з Волині, які упереджено виступали проти УПА.

Ставлення поляків до «совєтів», як і раніше, залишається воро­жим. Не люблять «совєтів» також нинішні польсько-більшовицькі адміністративні чинники. Цю ненависть поляків до «совєтів» підсилює брутальне ставлення радянського війська до поляків, крадіжки, арешти і т. д.

Діяльність АК на місцевості ослабла (вони законспірувалися).

Більшовики:

Протягом липня через територію проїжджали більшовицькі війська. Всюди, де вони затримувалися на нічліг, продавали награ­боване у Німеччині майно. Пияцтво, крадіжіи і ґвалтування жінок — це нормальні явища, які завжди траплялися там, де за­тримувалися радянські війська. Кажуть, що вони не хотіли б виїжджати з Польщі, бо всього є в достатку, а в СРСР — голод. Усі вихваляють німецький добробут і не можуть нахвалитися, що ма­ли там повну свободу грабувати. Частими є випадки обурення діяльністю більшовицької влади і висловлювань, що настане час, коли запитаємо владу про нагие добро. Якийсь поранений червоно-




армієць (пораненим повернувся з Червоної Армії) розказував, що вбивства командирів і енкаведистів у Червоній Армії є поширеним явищем. Червоноармійці дуже ненавидять енкаведистів. Інший солдат говорив, що в Україні є багато бандерівців, і що це — добрі хлопці. Солдатів вони не чіпають, вбивають тільки енкаведистів. А тим с... синам так і треба. Я на фронті воював, а вони по тилах грабували. Зрозуміло, що говорив він це після випитої горілки і то сам на сам з господарем. Коли управління дізналося, що на тери­торії є УПА, і звернулося до солдатів, які переганяли пограбовану у Німеччині худобу, щоб допомогли організувати облаву, ті відповіли: «На фронті ми воювали і якось залишилися живими, а тепер маємо загинути від бандерівців? Не підемо!» Місцеві хлопці, які пішли у Червону Армію, а тепер поранені повернулися додому, навтішалися вже комуною. Це стосується навіть тих, хто раніше був переконаним комуністом.

Різне:

На території є тільки польські школи. Щоб отримати дозвіл на школу з українською мовою викладання, треба дуже постаратись, до того ж бракує вчителів. Тому відкриття там української школи майже неможливе. Для заповнення всіх шкіл, і то хоча б у найбільших селах, потрібно 48 учителів. У гімназії Влодави спо­стерігаються сильні впливи АК.

Справа виїзду втрачає актуальність. Про виїзди ніхто не думає. Найкращими ліками проти виїзду є повернення втікачів з числа тих, хто вже виїхав.

Селянам установили норму на сіно. Вона є майже такою, як німецька. Люди не поспішають віддавати, вважаючи, що, можливо, викрутяться, як і минулого року. Може, нікого не розстріляють за невиконання норми.

Слава Україні — героям слава!

П.