Законодавство про охорону праці
| Вид материала | Закон |
- Типові тематичний план І програма навчання посадових осіб І спеціалістів з питань охорони, 193.21kb.
- Законодавство про працю встановлює високий рівень умов праці, всемірну охорону трудових, 14899.46kb.
- Основні законодавчі акти про охорону праці, 1432.51kb.
- Про затвердження Правил охорони праці в деревообробній промисловості, 2616.95kb.
- Правила охорони праці в содовій промисловості I. Визначення термінів, 681.45kb.
- Про затвердження Положення про організацію роботи з охорони праці учасників навчально-виховного, 386.09kb.
- Про затвердження Положення про організацію роботи з охорони праці учасників навчально-виховного, 359.92kb.
- Призначена для добування та транспортування споживачам питної води, 71.94kb.
- Державний комітет україни по нагляду за охороною праці нака, 182.61kb.
- Про затвердження міської програми поліпшення стану безпеки, гігієни праці та виробничого, 219.37kb.
6.5. Вібрація
6.5.1.Загальні поняття вібрації
6.5.1.1. Вібрація — це механічні коливання пружних тіл або коливальні рухи механічних систем. Для людини вібрація є видом механічного впливу, який має негативні наслідки для організму.
6.5.1.2. Причиною появи вібрації є незрівноважені сили та ударні процеси в діючих механізмах. Створення високопродуктивних потужних машин і швидкісних транспортних засобів при одночасному зниженні їх матеріалоємності неминуче призводить до збільшення інтенсивності і розширення спектру вібраційних та віброакустичних полів. Через вібрацію збільшуються динамічні навантаження в елементах конструкцій, стиках і сполученнях, знижується несуча здатність деталей, ініціюються тріщини, виникає руйнування обладнання. Усе це приводить до зниження строку служби устаткування, зростання імовірності аварійних ситуацій і економічних витрат
6.5.1.3. Дія вібрації визначається інтенсивністю коливань, їх спектральним складом, тривалістю впливу та напрямком дії. У якості характеристики інтенсивності використовують середньоквадратичні або амплітудні значення віброприскорення (а), віброшвидкості (v) або віброзміщення (х). Параметри
– взаємозалежні і для синусоїдальних вібрацій пов’язані між собою наступним співвідношенням:
(6.1)де
- циклічна частота, 1/с.Для оцінки рівнів вібрації використовується логарифмічна шкала децибел. Логарифмічні рівні віброшвидкості (
)у дБ визначаються за формулою:
(6.2)де
- середньоквадратичне значення віброшвмдкості, м/с;
- опорне значення віброшвидкості рівне 
м/с.Логарифмічні рівні віброприскорення визначаються за повністю аналогічною формулою, у якій на місці середньоквадратичних швидкостей стоять середньоквадратичні прискорення, а опорне значення віброприскорення приймається рівним
м/с2.6.5.1.4. За способом передачі на тіло людини розрізняють загальну та локальну (місцеву) вібрації.
Загальна вібрація це та, яка діє на все тіло, а локальна втягує у коливальні рухи лише окремі частини тіла (руки, ноги).
Локальна вібрація передається через руки працюючих при контакті з ручним механізованим інструментом, органами керування машинами і обладнанням, деталями, які обробляються та ін.
6.5.1.5. Загальну вібрацію поділяють на такі категорії:
Категорія 1 — транспортна вібрація, яка діє на людину на робочих місцях самохідних та причіпних машин, транспортних засобів під час руху по місцевості, агрофонах і дорогах (в тому числі при їх будівництві). До джерел транспортної вібрації відносять, наприклад, трактори сільськогосподарські та промислові, самохідні сільськогосподарські машини; автомобілі вантажні (в тому числі тягачі, скрепери, грейдери, котки та ін.); снігоприбирачі, самохідний гірничошахтний рейковий транспорт.
Категорія 2 — транспортно-технологічна вібрація, яка діє на людину на робочих місцях машин з обмеженою рухливістю та таких, що рухаються тільки по спеціально підготовлених поверхнях виробничих приміщень, промислових майданчиків та гірничих виробок. До джерел транспортно-технологічної вібрації відносять, наприклад, екскаватори (в тому числі роторні), крани промислові та будівельні, машини для завантаження мартенівських печей (завалочні), гірничі комбайни, самохідні бурильні каретки, шляхові машини, бетоноукладачі, транспорт виробничих приміщень.
Категорія 3 — технологічна вібрація, яка діє на людину на робочих місцях стаціонарних машин чи передається на робочі місця, які не мають джерел вібрації. До джерел технологічної вібрації відносяться, наприклад, верстати та метал о-деревообробне, пресувально-ковальське обладнання, ливарні машини, електричні машини, окремі стаціонарні електричні установки, насосні агрегати та вентилятори, обладнання для буріння свердловин, бурові верстати, машини для тваринництва, очищення та сортування зерна (у тому числі сушарні), обладнання промисловості будматеріалів (крім бетоноукладачів), установки хімічної та нафтохімічної промисловості і т. ін.
6.5.1.6. Загальну технологічну вібрацію за місцем дії поділяють на такі типи:
на постійних робочих місцях виробничих приміщень підприємств;
на робочих місцях складів, їдалень, побутових, чергових та інших виробничих приміщень, де немає джерел вібрації;
на робочих місцях заводоуправлінь, конструкторських бюро, лабораторій, учбових пунктів, обчислювальних центрів, медпунктів, конторських приміщень, робочих кімнат та інших приміщень для працівників розумової праці.
6.5.1.7. За джерелом виникнення локальну вібрацію поділяють на таку, що передається від:
ручних машин або ручного механізованого інструменту, органів керування машинами та устаткуванням;
ручних інструментів без двигунів (наприклад, рихтувальні молотки) та деталей, які оброблюються.
За напрямком дії загальну та локальну вібрації характеризують з урахуванням осей ортогональної системи координат.
6.5.1.8. За часовими характеристиками загальні та локальні вібрації поділяють на:
- постійні, для яких величина віброприскорення або віброшвидкості змінюється менше ніж у 2 рази (менше 6 дБ) за робочу зміну;
- непостійні, для яких величина віброприскорення або віброшвидкості змінюється не менше ніж у 2 рази (6 дБ і більше) за робочу зміну.
Гігієнічна оцінка і нормування загальної вібрації проводиться у частотному діапазоні від 0,8 до 80 Гц, локальної – від 8 до 1000 Гц.
6.5.1.9. За частотами вібрації поділяються на низькочастотні 8...16 Гц; середньочастотні 31,5...63 Гц і високочастотні 125...1000 Гц – для локальних вібрацій. Відповідно для загальних вібрацій ці піддіапазони становлять: 0,8...6,3; 8...25; 31,5...80 Гц.
середньочастотна нерезонансна – 31...50 Гц; високочастотна – понад 50 Гц.
6.5.2. Вплив вібрації на людину
6.5.2.1. Вплив вібрації на людину залежить від параметрів вібрації, напрямку її дії, місця прикладення, тривалості впливу, а також від індивідуальних особливостей людини. При оцінці вібраційного впливу потрібно враховувати, що коливальні процеси притаманні живому організму. В основі серцевої діяльності і кровообігу та біострумів мозку лежать ритмічні коливання. Внутрішні органи людини можна розглядати як коливальні системи з пружними зв'язками. Частоти їх власних коливань лежать у діапазоні 3...6 Гц. Частоти власних коливань плечового пояса, стегон і голови щодо опорної поверхні (положення стоячи) складають 4...6 Гц, голови щодо пліч (положення сидячи) 25..30 Гц.
6.5.2.1. При впливі на людину зовнішніх коливань (хитавиці, струсів, вібрації) відбувається їх взаємодія з внутрішніми хвильовими процесами, виникнення резонансних явищ. Так, зовнішні коливання частотою менше 0,7 Гц утворюють хитавицю і порушують у людини нормальну діяльність вестибулярного апарата. Інфразвукові коливання (менш 16 Гц), впливаючи на людину, пригнічують центральну нервову систему, викликаючи почуття тривоги, страху. При певній інтенсивності на частоті 6,7 Гц інфразвукові коливання, втягуючи у резонанс внутрішні органи і систему кровообігу, здатні викликати травми, розриви артерій, тощо.
6.5.2.2. Характерними рисами шкідливого впливу вібрації на людину є можливі зміни у функціональному стані: підвищена втома, збільшення часу моторної реакції, порушення вестибулярної реакції. Медичними дослідженнями встановлено, що вібрація є подразником периферичних нервових закінчень, розташованих на ділянках тіла людини, що сприймають зовнішні коливання. У результаті впливу вібрації виникають нервово-судинні розлади, ураження кістково-суглобної й інших систем організму. Відзначаються, наприклад, зміни функції щитовидної залози, сечостатевої системи, шлунково-кишкового тракту.
6.5.2.3. Шкідливість вібрації збільшується при одночасному впливі на людину таких факторів, як знижена температура, підвищені рівні шуму, запиленість повітря, тривала статична напруга м'язів і т. ін. Сучасна медицина розглядає виробничу вібрацію як могутній стрес-фактор, що має негативний вплив на психомоторну працездатність, емоційну сферу і розумову діяльність людини, що підвищує ймовірність виникнення різних захворювань і нещасних випадків. Особливо небезпечний тривалий вплив вібрації для жіночого організму. Цей широкий комплекс патологічних відхилень, викликаний впливом вібрації на організм людини, кваліфікується як віброзахворювання. Серед професійних патологій вібраційна хвороба займає одне з перших місць.
6.5.2.4. Гігієнічна оцінка вібрації, яка діє на людину у виробничих умовах, здійснюється за допомогою таких методів:
частотного (спектрального) аналізу її параметрів;
інтегральної оцінки за спектром частот параметрів, що нормуються;
дози вібрації.
6.5.2.5. Гранично допустимі рівні вібрації, вимоги до вимірювань на робочих місцях, наведені в ДСН 3.3.6.039-99 Державні санітарні норми виробничої загальної та локальної вібрації.
Вимоги цих норм повинні бути враховані у нормативно-технічних документах: стандартах, будівельних нормах, технічних умовах, інструкціях, методичних вказівках та ін., які регламентують конструктивні та експлуатаційні вимоги до вібронебезпечних машин, устаткування, обладнання та інструменту, технологічних процесів і регламентів, зарубіжних виробів.
6.5.2.6. Заходи щодо захисту від дії вібрації поділяють на технічні, організаційні та лікувально-профілактичні.
6.5.2.7. До технічних заходів відносять:
зниження вібрації в джерелі її виникнення (вибір на стадії проектування кінематичних і технологічних схем, які знижують динамічні навантаження в устаткуванні).;
зниження діючої вібрації на шляху розповсюдження від джерела виникнення вібропоглинання, віброгасіння, віброізоляція).
6.5.2.8. До організаційних заходів відносять:
організаційно-технічні (своєчасний ремонт та обслуговування обладнання за технологічним регламентом, контроль вібрації, дистанційне керування вібронебезпечним обладнанням);
режим праці та відпочинку, заборона залучення до вібраційних робіт осіб молодших 18 років тощо;
6.5.2.9. До лікувально-профілактичних заходів відносяться:
медичний огляд;
лікувальні процедури (фізіотерапевтичні процедури, вітаміно-та фітотерапія).
6.5.2.10. Найбільш важливим напрямом захисту від вібрації є конструктивні методи зниження параметрів вібрації машин та механізмів- зменшення діючих змінних сил у конструкції та зміна її параметрів.
Для зниження дії вібрації на обладнання та людину використовують метод віброізоляції - введення в коливну систему додаткового пружного зв'язку, який послаблює передавання вібрації об'єкту, що підлягає захисту. Для віброізоляції машин з вертикальною збуджуючою силою використовують віброізолюючі опори у вигляді пружин, пружних прокладок (наприклад, гума) та їх комбінації.
6.5.2.11. У випадках, коли технічними засобами не вдається зменшити рівень вібрацій до норми, передбачають забезпечення працівників індивідуальними засобами захисту. Засоби індивідуального захисту ЗІЗ можуть застосовуватися як для всього тіла людини, так і окремо для ніг та рук.
6.5.2.12. Вимірювання, оцінювання та захист від вібрації може здійснюватися відповідно до стандатів, наведених в таблиці 6.8.
Таблиця 6.8 – Стандарти щодо захисту від вібрації
| Позначення | Назва |
| | Державні стандарти |
| ДСТУ EN 1032-2001 | Вібрація механічна. Випробовування рухомих машин і механізмів для визначення значення емісії загальної вібрації. Загальні положення (EN 1032:1995, ІDT) |
| ДСТУ EN 1033-2001 | Вібрація локальна. Лабораторний метод вимірювання вібрації на поверхні тримання руками машин та механізмів з ручним керуванням. Загальні положення (EN 1033:1995, ІDT) |
| ДСТУ 2445-94 | Дизелі тракторні і комбайнові. Вібронадійність. Методи випробувань |
| ДСТУ ISO 2631-1:2004 | Вібрація та удар механічні. Оцінка впливу загальної вібрації на людину. Частина 1. Загальні вимоги (ІSO 2631-1:1997, ІDT) |
| ДСТУ ISO 2631-2:2004 | Вібрація та удар механічні. Оцінювання впливу загальної вібрації на людину. Частина 2. Вібрація в будівлях (від 1 Гц до 80 Гц) (ІSO 2631-2:2003, ІDT) |
| ДСТУ ISO 2631-4:2005 | Вібрація та удар механічні. Оцінювання впливу загальної вібрації на людину. Частина 4. Настанови з оцінювання впливів вібрації та обертового переміщення на комфорт пасажирів та поїзної бригади у транспортних системах з фіксованою напрямною колією (ІSO 2631-4:2001, ІDT) |
| ДСТУ ISO 2631-5:2005 | Вібрація та удар механічні. Оцінювання впливу загальної вібрації на людину. Частина 5. Метод оцінювання вібрації, яка містить багаторазові удари (ІSO 2631-5:2004, ІDT) |
| ДСТУ 3000-95 | Вентилятори радіальні та осьові загального призначення. Методи визначення вібраційних характеристик |
| ДСТУ 3160-95 | Компресорне обладнання. Визначення вібраційних характеристик. Загальні вимоги |
| ДСТУ 3161-95 | Компресорне обладнання. Визначення вібраційних характеристик відцентрових компресорів та норми вібрації |
| ДСТУ3162-95 | Компресорне обладнання. Визначення вібраційних характеристик малих та середніх поршневих компресорів і норми вібрації |
| ДСТУ 3163-95 | Компресорне обладнання. Вібраційні характеристики і захист від вібрації. Правила викладення та оформлення |
| ДСТУ EN ISO 5349-1:2005 | Вібрація механічна. Вимірювання та оцінювання впливу на людину локальної вібрації. Частина 1. Загальні вимоги (EN ІSO 5349-1:2001, ІDT) |
| ДСТУ EN ISO 5349-2:2005 | Вібрація механічна. Вимірювання та оцінювання впливу на людину локальної вібрації. Частина 2. Практична настанова з вимірювання на робочому місці (EN ІSO 5349-2:2001, ІDT) |
| ДСТУ ISO 5982:2005 | Вібрація та удар механічні. Діапазон теоретичних значень для характеристики біодинамічної реакції тіла у положені сидячи за дії вібрації у вертикальному напрямку (ІSO 5982:2001, ІDT) |
| ДСТУ ISO 6897:2005 | Настанови з оцінювання чутливості мешканців нерухомих споруд, особливо будинків та прибережних споруд, до низькочастотного (від 0,063 Гц до 1 Гц) горизонтального переміщення (ІSO 6897:1984, ІDT) |
| ДСТУ EN ISO 8662-4-2001 | Інструменти ручні переносні приводні. Вимірювання вібрації на рукоятці. Частина 4. Інструменти шліфувальні (EN ІSO 8662-4:1995, ІDT) |
| ДСТУ EN ISO 8662-6-2001 | Інструменти ручні переносні приводні. Вимірювання вібрації на рукоятці. Частина 6. Інструменти ударносвердлильні (EN ІSO 8662-6:1995, ІDT) |
| ДСТУ EN ISO 8662-7-2001 | Інструменти ручні переносні приводні. Вимірювання вібрації на рукоятці. Частина 7. Гайкові ключі, викрутки та гайковерти з ударною, імпульсною дією або з храповим механізмом (EN ІSO 8662-7:1997, ІDT) |
| ДСТУ EN ISO 8662-8-2001 | Інструменти ручні переносні приводні. Вимірювання вібрації на рукоятці. Частина 8. Інструменти полірувальні та інструменти шліфувальні обертальні, орбітальні та довільноорбітальні (EN ІSO 8662-8:1997, ІDT) |
| ДСТУ EN ISO 8662-9-2001 | Інструменти ручні переносні приводні. Вимірювання вібрації на рукоятці. Частина 9. Обладнання для трамбування (EN ІSO 8662-9:1996, ІDT) |
| ДСТУ ISO 8662-10:2004 | Інструменти ручні переносні приводні. Вимірювання вібрації на рукоятці. Частина 10. Вирубні ножиці та ножиці (ІSO 8662-10:1998, ІDT) |
| ДСТУ ISO 8662-11:2004 | Інструменти ручні переносні приводні. Вимірювання вібрації на рукоятці. Частина 11. Інструменти для встановлення кріпильних деталей (ІSO 8662-11:1999, ІDT) |
| ДСТУ EN ISO 8662-12-2001 | Інструменти ручні переносні приводні. Вимірювання вібрації на рукоятці. Частина 12. Пили та терпуги зворотно-поступальної дії і пили коливальної і обертальної дії (EN ІSO 8662-12:1997, ІDT) |
| ДСТУ EN ISO 8662-12-2001 | Інструменти ручні переносні приводні. Вимірювання вібрації на рукоятці. Частина 12. Пили та терпуги зворотно-поступальної дії і пили коливальної і обертальної дії (EN ІSO 8662-12:1997, ІDT) |
| ДСТУ ISO 9996:2005 | Вібрація та удар механічні. Порушення діяльності та працездатності людини. Класифікація (ІSO 9996:1996, ІDT) |
| ДСТУ ISO 10056:2005 | Вібрація механічна. Вимірювання та аналізування загальної вібрації, якої зазнають пасажири та поїзна бригада на залізничному транспорті (ІSO 10056:2001, ІDT) |
| ДСТУ ISO 10068:2005 | Вібрація та удар механічні. Вільний механічний імпеданс системи 'кисть-рука' людини в точці збудження (ІSO 10068:1998, ІDT) |
| ДСТУ ISO 10227:2005 | Випробування на удар (одиночний удар) людини або муляжу та оцінювання. Технічні аспекти (ІSO 10227:1996, ІDT) |
| ДСТУ ISO 10326-1:2005 | Вібрація механічна. Лабораторний метод оцінювання вібрації сидіння транспортного засобу. Частина 1. Основні вимоги (ІSO 10326-1:1992, ІDT) |
| ДСТУ ISO 10326-2:2005 | Вібрація механічна. Лабораторний метод оцінювання вібрації сидіння транспортного засобу. Частина 2. Залізничні транспортні засоби (ІSO 10326-2:2001, ІDT) |
| ДСТУ EN ISO 10819-2001 | Вібрація та удар механічні. Вібрація локальна. Метод вимірювання та оцінювання коефіцієнта передавання вібрації рукавицями на долоню руки (EN ІSO 10819:1996, ІDT) |
| ДСТУ EN 12096:2005 | Вібрація механічна. Повідомлення та перевірка параметрів вібрації (EN 12096:1997, ІDT) |
| ДСТУ ISO 13090-1:2004 | Вібрація та удар механічні. Настанова із заходів безпеки під час випробування та експериментів за участю людей. Частина 1. Вплив загальної механічної вібрації та повторюваного удару (ІSO 13090-1:1998, ІDT) |
| ДСТУ ISO 13091-1:2005 | Вібрація механічна. Граничні значення вібротактильного сприйняття для оцінювання дисфункції нервів. Частина 1. Методи вимірювання на кінчиках пальців (ІSO 13091-1:2001, ІDT) |
| ДСТУ ISO 13091-2:2005 | Вібрація механічна. Граничні значення вібротактильного сприйняття для оцінювання дисфункції нервів. Частина 2. Аналіз та інтерпретація вимірів, отриманих на кінчиках пальців (ІSO 13091-2:2003, ІDT) |
| ДСТУ ISO 13753:2004 | Вібрація та удар механічні. Вібрація локальна. Методика вимірювання коефіцієнта віброізоляції пружних матеріалів під час навантаження системою 'кисть-рука' (ІSO 13753:1998, ІDT) |
| ДСТУ EN 14253:2005 | Вібрація механічна. Вимірювання та обчислювання впливу на здоров'я загальної виробничої вібрації. Практична настанова (EN 14253:2003, ІDT) |
| ДСТУ ISO/TS 15694:2005 | Вібрація та удар механічні. Вимірювання та оцінювання одиночних ударів, переданих від ручних машин та машин з ручним керуванням до системи 'кисть-рука' (ІSO/TS 15694:2004, ІDT) |
| ДСТУ ENV 28041-2001 | Чутливість людини до вібрації. Вимірювальні прилади (ENV 28041:1993, ІDT) |
| ДСТУ EN 28662-1-2001 | Інструменти ручні переносні приводні. Вимірювання вібрації на рукоятці. Частина 1. Загальні положення (EN 28662-1:1992, ІDT) |
| ДСТУ ISO 8727:2005 | Вібрація та удар механічні. Вплив на людину. Біодинамічні системи координат (ІSO 8727:1997, ІDT) |
| | Міждержавні стандарти |
| ГОСТ 12.1.012-90 | ССБТ. Вибрационная безопасность. Общие требования |
| ГОСТ 12.1.012-2004 | ССБТ. Вибрационная безопасность. Общие требования |
| ГОСТ 12.1.049-86 | ССБТ. Вибрация. Методы измерения на рабочих местах самоходных колесных строительно-дорожных машин |
| ГОСТ 12.4.012-83 | ССБТ. Вибрация. Средства измерения и контроля вибрации на рабочих местах. Технические требования |
| ГОСТ 12.4.094-88 | ССБТ. Метод определения динамических характеристик тела человека при воздействии вибрации |
| ГОСТ 12.4.095-80 | ССБТ. Машины сельскохозяйственные самоходные. Методы определения вибрационных и шумовых характеристик |
| ГОСТ ИСО 8041-2006 | Вибрация. Воздействие вибрации на человека. Средства измерений |
| ГОСТ 16519-2006 (ИСО 20643:2005) | Вибрация. Определение параметров вибрационной характеристики ручных машин и машин с ручным управлением. Общие требования |
| ГОСТ 17770-86 | Машины ручные. Требования к вибрационным характеристикам |
| ГОСТ 23718-93 | Самолеты и вертолеты пассажирские и транспортные. Допустимые уровни вибрации в салонах и кабинах экипажа и методы измерения вибрации |
| ГОСТ 26043-83 | Вибрация. Динамические характеристики стационарных машин. Основные положения |
| ГОСТ 26044-83 | Вибрация. Аппаратура для эксплуатационного контроля вибрационного состояния энергетических гидротурбинных агрегатов. Общие технические требования |
| ГОСТ 26382-84 | Двигатели газотурбинные гражданской авиации. Допустимые уровни вибрации и общие требования к контролю вибрации |
| ГОСТ 26493-85 | Вибрация. Технологическое оборудование целлюлозно-бумажного производства. Нормы вибрации. Технические требования |
| ГОСТ 26563-85 | Вибрация. Технологическое оборудование целлюлозно-бумажного производства. Методы и средства защиты |
| ГОСТ 26875-86 | Вибрация. Аппаратура переносная балансировочная. Технические требования |
| ГОСТ 27242-87 | Вибрация. Виброизоляторы. Общие требования к испытаниям |
| ГОСТ 27259-2006 (ИСО 7096:2000) | Вибрация. Лабораторный метод оценки вибрации, передаваемой через сиденье оператора машины. Машины землеройные |
| ГОСТ 28362-89 (ИСО 2017-82) | Вибрация и удар. Виброизолирующие устройства. Информация, представляемая заказчиками и изготовителями |
| ГОСТ 30873.2-2006 (ИСО 8662-2:1992) | Ручные машины. Измерения вибрации на рукоятке. Часть 2. Молотки рубильные и клепальные |
| ГОСТ 30873.3-2006 (ИСО 8662-3:1992) | Ручные машины. Измерения вибрации на рукоятке. Часть 3. Перфораторы и молотки бурильные |
| ГОСТ 30873.4-2006 (ИСО 8662-4:1994) | Ручные машины. Измерения вибрации на рукоятке. Часть 4. Машины шлифовальные |
| ГОСТ 30873.5-2006 (ИСО 8662-5:1992) | Ручные машины. Измерения вибрации на рукоятке. Часть 5. Бетоноломы и молотки для строительных работ |
| ГОСТ 30873.6-2006 (ИСО 8662-6:1994) | Ручные машины. Измерения вибрации на рукоятке. Часть 6. Машины сверлильные ударно-вращательные |
| ГОСТ 30873.7-2006 (ИСО 8662-7:1997) | Ручные машины. Измерения вибрации на рукоятке. Часть 7. Гайковерты, шуруповерты и винтоверты ударные, импульсные и трещеточные |
| ГОСТ 30873.8-2006 (ИСО 8662-8:1997) | Ручные машины. Измерения вибрации на рукоятке. Часть 8. Машины полировальные, плоскошлифовальные, орбитальные шлифовальные и орбитально-вращательные шлифовальные |
| ГОСТ 30873.9-2006 (ИСО 8662-9:1996) | Ручные машины. Измерения вибрации на рукоятке. Часть 9. Трамбовки |
| ГОСТ 30873.10-2006 (ИСО 8662-10:1998) | Ручные машины. Измерения вибрации на рукоятке. Часть 10. Ножницы вырубные и ножевые |
| ГОСТ 30873.11-2006 (ИСО 8662-11:1999) | Ручные машины. Измерения вибрации на рукоятке. Часть 11. Машины для забивания крепежных средств |
| ГОСТ 30873.12-2006 (ИСО 8662-12:1997) | Ручные машины. Измерения вибрации на рукоятке. Часть 12. Пилы ножовочные, дисковые и маятниковые и напильники возвратно-поступательного действия |
| ГОСТ 30873.13-2006 (ИСО 8662-13:1997) | Ручные машины. Измерения вибрации на рукоятке. Часть 13. Машины шлифовальные для обработки штампов |
| ГОСТ 30873.14-2006 (ИСО 8662-14:1996) | Ручные машины. Измерения вибрации на рукоятке. Часть 14. Инструменты для обработки камня и молотки зачистные пучковые |
| ГОСТ 31191-2-2004 | Вибрация и удар. Измерение общей вибрации и оценка ее воздействия на человека. Часть 2. Вибрация внутри зданий |
| ГОСТ 31191.4-2006 (ИСО 2631-4:2001) | Вибрация и удар. Измерение общей вибрации и оценка ее воздействия на человека. Часть 4. Руководство по оценке влияния вибрации на комфорт пассажиров и бригады рельсового транспортного средства |
| ГОСТ 31192-2-2005 (ИСО 5349-2:2001) | Вибрация. Измерение локальной вибрации и оценка ее воздействия на человека. Часть 2. Требования к проведению измерений на рабочем месте |
| ГОСТ 31248-2004 (ИСО 10056:2001) | Вибрация. Измерение и анализ общей вибрации, воздействующей на пассажиров и бригаду железнодорожного транспортного средства |
| ГОСТ 31316-2006 (ИСО 14253:2003) | Вибрация. Измерение общей вибрации и оценка ее воздействия на человека. Требования проведению измерений на рабочих местах |
| ГОСТ 31317.2-2006 (ИСО 10326-2:2001) | Вибрация. Лабораторный метод оценки вибрации сидений транспортных средств. Часть 2. Сиденья железнодорожного транспорта |
| ГОСТ 31319-2006 (ИСО 5007:2003) | Вибрация. Лабораторный метод оценки вибрации, передаваемой через сиденье оператора машины. Тракторы сельскохозяйственные колесные |
6.6. Електромагнітні випромінювання
6.6.1. Загальні поняття та визначення
6.6.1.1. Джерела електромагнітних полів (ЕМП) можуть бути природного та антропогенного характеру.
6.6.1.2. ЕМП природного походження. Навколо Землі існує електричне поле напруженістю у середньому 130 В/м, яке зменшується від середніх широт до полюсів та до екватора, а також з віддаленням від земної поверхні, спостерігаються річні, добові та інші варіації цього поля. ЕМП впливали на біологічні об'єкти та зокрема на людину під час усього її існування. Це дало змогу у процесі еволюції пристосуватися до впливу таких полів та виробити захисні механізми, які захищають людину від можливих ушкоджень за рахунок природних факторів. Однак все ж спостерігається кореляція між змінами сонячної активності (викликаними ними змінами електромагнітного випромінювання) і нервовими, психічними, серцево-судинними захворюваннями людей, а також порушенням умовно-рефлекторної діяльності тварин.
6.6.1.3. Джерелами антропогенного характеру є промислове електроустаткування, лінії електропередач, високочастотні металургійні установки, радіопередавальні пристрої і засоби персонального радіозв’язку, персональні комп’ютери, мікрохвильові печі, телевізори, електроплити, праски, холодильники. Електромагнітні поля мають енергію і поширюються у вигляді електромагнітних хвиль. Основними параметрами електромагнітних хвиль є довжина хвилі, частота коливань, швидкість поширення.
6.6.1.4. Вплив електромагнітних полів на організм людини. Електромагнітні поля негативно впливають на людей, які безпосередньо працюють із джерелами випромінювань, а також на населення, яке проживає поблизу джерел випромінювання. Установлено, що більша частина населення живе в умовах підвищеної активності ЕМП. Ступінь впливу електромагнітних випромінювань на організм людини залежить від діапазону частот, інтенсивності впливу відповідних чинників, тривалості опромінення, характеру випромінювання, режиму опромінення, розмірів поверхні тіла, яка опромінюється, та індивідуальних особливостей організму. Внаслідок дії ЕМП можливі як гострі, так і хронічні ураження, порушення в системах і органах, функціональні зсуви в діяльності нервово-психічної, серцево-судинної, ендокринної, кровотворної та інших систем. Звичайно, зміни діяльності нервової та серцево-судинної системи зворотні, і хоча вони накопичуються і посилюються з часом, але, як правило, зменшуються та зникають при виключенні впливу і поліпшенні умов праці. Тривалий та інтенсивний вплив ЕМП призводить до стійких порушень і захворювань.
Внаслідок дії на організм людини електромагнітних випромінювань діапазонів (30 кГц–300 МГц) спостерігаються: загальна слабкість, підвищена втомленість, пітливість, сонливість, а також розлад сну, головний біль, болі в області серця. З’являються роздратування, втрата уваги, подовжується тривалість мовно-рухової та зоромоторної реакцій, збільшується межа нюхової чутливості. Виникає ряд симптомів, що є свідченням порушення роботи окремих органів – шлунку, печінки, селезінки, підшлункової та інших залоз. Пригнічуються харчові та статеві рефлекси, порушується діяльність серцево-судинної системи, фіксуються зміни показників білкового та вуглеводного обміну, змінюється склад крові, зафіксовані порушення на клітинному рівні.
У цьому діапазоні працюють аеродромна радіослужба, радіомовні та телевізійні станції, розташовані, як правило, у місцях великої концентрації населення.
ЕМП низькочастотного діапазону (конкретно промислової частоти 50 Гц) викликають у працюючих порушення функціонального стану центральної нервової системи, серцево-судинної системи, спостерігається підвищена стомлюваність, млявість, зниження точності робочих рухів, зміна кров’яного тиску і пульсу, аритмія, головний біль.
Для запобігання професійних захворювань, які виникають під впливом ЕМП, встановлені допустимі норми опромінення.
6.6.2. Захист від електромагнітних випромінювань
6.6.2.1. Нормування електромагнітних випромінювань радіочастотного діапазону на робочих місцях здійснюється згідно з “Державними санітарними нормами і правилами при роботі з джерелами електромагнітних полів”, затвердженими наказом МОЗ України від 18.12.2002 за № 476.
Державні санітарні норми і правила при роботі з джерелами електромагнітних полів встановлюють вимоги до умов праці працівників, що займаються виготовленням, експлуатацією, обслуговуванням та ремонтом обладнання, при роботі якого виникають постійні магнітні поля (далі - ЕМП) та електромагнітні випромінювання (далі - ЕМВ) у діапазоні частот від 50,0 Гц до 300,0 ГГц.
Ці санітарні норми і правила не розповсюджуються на працівників, що працюють з візуальними дисплейними терміналами електронно-обчислювальних машин або виконують роботи в невимкнених електроустановках напругою до 750 кВ включно.
Вимоги санітарних норм і правил повинні бути враховані у нормативно-технічних документах: стандартах, будівельних нормах, технічних умовах, інструкціях, методичних вказівках та інших, які регламентують конструктивні та експлуатаційні вимоги до обладнання, устаткування, приладів, апаратів тощо, у тому числі зарубіжного виробництва, що є джерелами ЕМП.
6.6.2.2. Захист від електромагнітних випромінювань. Захист персоналу від дії ЕМП досягається шляхом проведення організаційних, інженерно-технічних заходів, а також використання засобів індивідуального захисту Основні заходи захисту від ЕМВ: це захист часом, захист відстанню, екранування джерел випромінювання, зменшення випромінювання в самому джерелі випромінювання, виділення зон випромінювання , екранування робочих місць, застосування 313.
6.6.2.3. Захист часом передбачає обмеження часом перебування людини в робочій зоні і застосовується, коли немає можливості знизити інтенсивність випромінювання до допустимих значень.
6.6.2.4. Захист відстанню застосовується у тому випадку, якщо неможливо ослабити ЕМВ іншими заходами, в тому числі і захистом часом. У цьому випадку звертаються до збільшення відстані між випромінювачем і персоналом. Відстань, відповідна граничне допустимій інтенсивності випромінювання, визначається розрахунком (розрахунки інтенсивності випромінювання) і перевіряється вимірюванням.
6.6.2.5. Зменшення потужності випромінювання у самому джерелі випромінювання досягається за рахунок застосування спеціальних пристроїв: поглиначів потужності, еквівалентів антен, атенюаторів, спрямованих відгалуджувачів, подільників потужності, хвилепровідних послаблювачів, бронзових прокладок між фланцями, дросельних фланців і т.д.
6.6.2.6. Виділення зон випромінювання. Для кожної установки, що випромінює ЕМП вище граничне допустимих значень, повинні виділятися зони, у котрих інтенсивність випромінювання перевищує норми. Межі зон визначають експериментально для кожного конкретного випадку розміщення установки чи апаратури при роботі їх на максимальну потужність випромінювання.
6.6.2.7. Екранування джерел випромінювання або робочих місць здійснюється за допомогою відбивальних екранів (стаціонарних або пересувних). Відбивальні екрани виготовляються з металевих листів, сітки, бавовняної металовмісної тканини та ін. У поглинальних екранах використовуються спеціальні матеріали, що забезпечують поглинання випромінювання відповідної довжини хвилі. Залежно від потужності випромінювання і взаємного розміщення джерела і робочих місць конструктивне вирішення екранів може бути різним (замкнута камера, щит, чохол, штора та ін).
Екранування оглядових вікон, прикладних панелей проводиться за допомогою радіозахисного скла. Для зменшення просочування електромагнітної енергії крізь вентиляційні жалюзі останні екрануються металевою сіткою або виконуються у вигляді кінцевих хвилеводів.
Зменшення витоків енергії з фланцевих суглобових хвилеводів досягається шляхом застосування "дросельних фланців", ущільнення суглобів за допомогою прокладок, що є провідниками (фосфориста бронза, мідь, алюміній, свинець та інші метали), і поглинальних матеріалів, здійсненням додаткового екранування.
6.6.2.8. Застосування засобів індивідуального захисту слід користуватися у тих випадках, коли застосування інших способів запобігання впливу ЕМВ неможливе. До ЗІЗ належать захисні окуляри, щитки, шоломи, захисний одяг (комбінезони, халати з металовмісної тканини; окуляри з металовмісним склом). Якщо захисний одяг виготовлений з матеріалу, який містить у своїй структурі металевій дріт, він може використовуватись тільки в умовах, які унеможливлюють доторкання до відкритих струмопровідних частин.
Засіб захисту в кожному конкретному випадку повинен визначатись з урахуванням робочого діапазону частот, характеру робіт, необхідної ефективності захисту. На кожний засіб захисту повинна бути складена технічна документація з відміткою про призначення та діапазон частот, у яких цей засіб захисту може бути використаний, допустимої потужності розсіювання, забезпеченої ефективності захисту за всім діапазоном частот, на який розраховано використання даного засобу.
6.6.2.9. Лікувально-профілактичні заходи. З метою попередження, ранньої діагностики і лікування порушень стану здоров'я працівників, пов'язаних з дією ЕМП, необхідно проводити попередні і періодичні медичні огляди в порядку, установленому наказом МОЗ України.
6.7. Захист від випромінювань оптичного діапазону
6.7.1. Захист від інфрачервоного випромінювання
6.7.1.1. Характеристика ІЧ випромінювань. Інфрачервоне випромінювання (теплове) виникає скрізь, де температура вище абсолютного нуля, і є функцією теплового стану джерела випромінювання. Більшість виробничих процесів супроводжується виділенням тепла, тепло виділяється виробничим устаткуванням і матеріалами. Нагріті тіла віддають своє тепло менш нагрітим трьома способами: теплопровідністю, тепловипромінюванням, конвекцією. Дослідження показують, що близько 60% тепла, що втрачається, приходиться на частку тепловипромінювання. Промениста енергія, проходячи простір від нагрітого тіла до менш нагрітого, переходить у теплову енергію в поверхневих шарах тіла, що опромінюється. У результаті поглинання випромінюваної енергії підвищується температура тіла людини, конструкцій приміщень, устаткування, що значною мірою впливає на метеорологічні параметри (приводить до підвищення температури повітря в приміщенні).
Джерела ІЧ опромінювання поділяються на природні (природна радіація сонця, неба) і штучні — будь-які поверхні, температура яких вища порівняно з поверхнями, що опромінюються. Для людини це всі поверхні з температурою вищою 36-37°С.
За фізичною природою ІЧ випромінювання являє собою потік матеріальних часток, яким притаманні квантові і хвильові властивості. ІЧ випромінювання охоплює область спектра з довжиною хвилі 0,78...540 мкм.
6.7.1.2. Вплив ІЧ випромінювань на людину. ІЧ випромінювання чинять на організм, в основному, тепловий вплив. Ефект дії ІЧ випромінювання залежить від довжини хвилі, що обумовлює глибину його проникнення. У зв'язку з цим діапазон ІЧ випромінювань розбитий на три області А(λ = 0.76-1.4 мкм), В(λ= 1.4-3.0 мкм) і С(λ > 3 мкм). Перша область (А) має велику проникність через шкіру і позначається як короткохвильова. В і С відносять до довгохвильових. Довгохвильові ІЧ випромінювання поглинаються в епідермісі, а короткохвильові — в шарах дерми і підшкірній жировій клітковині. Дія ІЧ випромінювань при поглинанні їх у різних шарах шкіри зводиться до нагрівання її. При цьому збільшується обмін речовин, збільшується вміст натрію і фосфору в крові, зменшується число лейкоцитів, відбувається поляризація шкіри людини. ІЧ випромінювання впливає на функціональний стан центральної нервової системи, приводить до змін у серцево-судинній системі, учащається пульс і дихання, підвищується температура тіла, підсилюється потовиділення. ІЧ випромінювання діють на слизову оболонку очей, кришталик і можуть привести до патологічних змін в очах: помутніння рогівки і кришталика, кон'юнктивіту, опіку сітківки. Найбільш тяжкі ураження зумовлюються короткими ІЧ випромінюваннями. При інтенсивному впливі цих випромінювань на непокриту голову може статися так званий сонячний удар — головний біль, запаморочення, частішання пульсу і дихання, непритомність, порушення координації рухів, ураження мозкових тканин аж до менінгіту й енцефаліту.
6.7.1.3. При тривалому перебуванні в зоні ІЧ випромінювань відбувається порушення теплового балансу в організмі. Порушується робота терморегулюючого апарату, посилюється діяльність серцево-судинної і дихальної систем, потовиділення, відбувається втрата потрібних організму солей. Останнє позбавляє кров здатності утримувати воду, що приводить до швидкого виділення з організму знову випитої рідини. Порушення теплового балансу викликає захворювання, що називається гіпотермією. Спостерігається зниження уваги, підвищується стомлюваність, знижується продуктивність праці.
6.7.1.4. Нормування ІЧ випромінювань. Інтенсивність ІЧ радіації необхідно вимірювати на робочих місцях чи у робочій зоні поблизу джерела випромінювання. Нормування ІЧ випромінювань здійснюється згідно з санітарними нормами ДСН 3.3.6.042-99, ГОСТ-12.4.123-83.
6.7.1.5. При наявності джерел з інтенсивністю 35,0 Вт/м2 і більше температура повітря на постійних робочих місцях не повинна перевищувати верхніх меж оптимальних значень для теплого періоду року, на непостійних — верхніх меж допустимих значень для постійних робочих місць.
При наявності відкритих джерел випромінювання (нагрітий метал, скло, відкрите полум'я) допускається інтенсивність опромінення до 140,0 Вт/м2. Величина опромінюваної площі не повинна перевищувати 25% поверхні тіла працюючого при обов'язковому використанні індивідуальних засобів захисту (спецодяг, окуляри, щитки).
6.7.1.6. Захист від ІЧ випромінювань. Засоби захисту від дії ІЧ випромінювання такі: захист часом, захист відстанню, усунення джерела тепловиділень; теплоізоляція гарячих поверхонь, екранування й охолодження гарячих поверхонь.
При неможливості технічними засобами забезпечити допустимі гігієнічні нормативи опромінення на робочих місцях використовуються ЗІЗ: спецодяг, спецвзуття, ЗІЗ для захисту голови, очей, обличчя, рук.
6.7.1.7. В залежності від призначення передбачаються такі ЗІЗ:
- для постійної роботи в гарячих цехах - спецодяг (костюм чоловічий повстяний), а при ремонті гарячих печей та агрегатів -автономна система індивідуального охолодження в комплекті зповстяним костюмом;
- при аварійних роботах - тепловідбиваючий комплект з металізованої тканини;
- для захисту ніг від теплового випромінення, іскор і бризок розплавленого металу та контакту з нагрітими поверхнями - взуття шкіряне спеціальне для працюючих в гарячих цехах;
- для захисту рук від опіків - вачеги, рукавиці суконні, брезентові, комбіновані з надолонниками з шкіри та спилку;
- для захисту голови від теплових опромінень, іскор та бризок металу — повстяний капелюх, захисна каска з підшоломником, каски текстолітові або з полікарбонату;
- для захисту очей та обличчя — щиток теплозахисний сталевара, з приладнаними для нього захисними окулярами із світлофільтрами, маски захисні з прозорим екраном, окуляри захисні козиркові з світлофільтрами.
6.7.1.8. У виробничих приміщеннях, в яких на робочих місцях неможливо встановити регламентовані інтенсивності теплового опромінення працюючих через технологічні вимоги, технічну недосяжність або економічно обгрунтовану недоцільність, використовуються обдування, душування, водоповітряне душування і т. ін.
6.7.1.9. При тепловому опроміненні від 140 до 350 Вт/м2 необхідно збільшувати на постійних робочих місцях швидкість руху повітря на 0,2 м/с за нормовані величини; при тепловому опроміненні, що перевищує 350 Вт/м2, доцільно застосовувати повітряне душування робочих місць, охолодження стін, підлоги, стелі, вживати підсолену воду. Застосовують раціональний питний режим, режим праці, гідропроцедури.
6.7.2. Захист від ультрафіолетових випромінювань
6.7.2.1. Характеристика УФ випромінювань. Ультрафіолетові промені в електромагнітному спектрі розташовуються між тепловою і проникаючою радіацією і носять риси як тієї, так і іншої. До ультрафіолетового випромінювання відносяться електромагнітні хвилі, довжини яких лежать у діапазоні 380 ...10 нм. Розрізняють ближнє УФ-випромінювання (380...200 нм) та дальнє або вакуумне УФ-випромінювання (200...10 нм). Назви походять через віддаленість відповідної ділянки від видимої ділянки спектру електромагнітних хвиль (380...760нм). Уже з назви другої ділянки (вакуумне, тобто таке, що через інтенсивне поглинання повітрям - переважно молекулами кисню - може використовуватись лише у вакуумі) випливає, що вплив на працівників може створювати лише ближнє УФ-випромінювання. У цій області спектра часто використовують випромінювання газового розряду парів ртуті, які при невеликих тисках випромінюють лише на деяких фіксованих довжинах хвиль: найпотужніше випромінювання - на дожині хвилі 254,6 нм (так зване бактерицидне випромінювання, тобто таке, що вбиває бактерії); менш потужне, але значиме випромінювання на довжині хвилі 296,7 нм (так зване еритермне випромінювання – широко використовується у сучасних штучних соляріях). Спільна особливість таких джерел світла полягає у тому, що колби ламп повинні бути виготовленими з кварцового скла, оскільки звичайне скло випромінювання з такими дожинами хвиль не пропускає, а у випадку бактерицидного випромінювання використовується спеціальний кварц.
6.7.2.2. Найпоширенішими у виробничих умовах джерелами такого випромінювання є: газорозрядні ртутно-кварцеві лампи високого і низького тисків, оптичні квантові генератори, деякі види радіоламп, електрична дуга та полум’я газового пальника при зварювальних роботах. Взагалі джерела випромінювання у вигляді нагрітих твердих тіл чи рідин випромінюють значиму інтенсивність в ультрафіолетовій частині спектру лише тоді, коли їх температура перевищує 1900 оС.
6.7.2.3. Шкідливий вплив УФ-випромінювання на біологічні тканини пов’язаний з його здатністю іонізувати молекули, що входять до їх складу, тобто перетворювати електро нейтральні молекули на іони, які мають електричний заряд і відмінну від нейтральних молекул поведінку. Оскільки УФ-випромінювання інтенсивно поглинається поверхнею шкіри людини, остільки шкідливий вплив припадає здебільшого на неї. Зокрема, відбувається загибель клітин шкіри, зміна їх розміру і форми, подразнення нервових закінчень, розташованих у верхніх шарах шкіри, що проявляється у виникненні дерматитів, екземи, набряклості.
6.7.2.4. Під дією УФ-випромінювання має місце також утворення ракових пухлин. Особливо небезпечне у цьому сенсі випромінювання з довжиною хвилі 280...303 нм, до якого відноситься і широко використовуване у практиці роботи штучних соляріїв ерітермне випромінювання. Звичайно, ультрафіолет сонячного випромінювання також може бути причиною шкідливого впливу на людину, особливо це буде мати місце при великих дозах опромінення. Ступінь ураження шкіри УФ-випромінюванням залежить від поглинутої енергії. Для появи ледь помітного почервоніння шкіри достатній потік енергії 30 Дж/см2, густина потоку енергії 200 Дж/см2 – супроводжується різким почервонінням шкіри з больовим відчуттям. Багаторазове, тривале опромінення прискорює процес старіння шкіри і збільшує ймовірність розвитку раку шкіри.
6.7.2.5. УФ-випромінювання становить небезпеку для органів зору, де воно поглинається переважно рогівкою і кон’юктивою. Мінімальна величина енергії, що викликає опік кришталика у 2...3 рази вища, ніж відповідна величина для рогівки. Тобто опік рогової оболонки відбудеться раніше, ніж виникне ураження кришталика.