Законодавство про охорону праці

Вид материала

Закон

Содержание 8. Загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання Об'єктом страхування 8.2. Страховий ризик 8.3. Соціальні послуги та виплати, які здійснюються та відшкодовуються Фондом соціального страхування від нещасних випадків 8.4. Повноваження страхових експертів з охорони праці 8.5. Перелік документів, що подається до Фонду для проведення страхових виплат 8.6. Фінансування Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань 8.7. Страхові внески страхувальників, клас професійного ризику 9. Основи безпеки виробництва 9. 2. Безпека обладнання, що працює під тиском Технічний регламент не поширюється на Технічний регламент поширюється

Подобный материал:

• Типові тематичний план І програма навчання посадових осіб І спеціалістів з питань охорони, 193.21kb.
• Законодавство про працю встановлює високий рівень умов праці, всемірну охорону трудових, 14899.46kb.
• Основні законодавчі акти про охорону праці, 1432.51kb.
• Про затвердження Правил охорони праці в деревообробній промисловості, 2616.95kb.
• Правила охорони праці в содовій промисловості I. Визначення термінів, 681.45kb.
• Про затвердження Положення про організацію роботи з охорони праці учасників навчально-виховного, 386.09kb.
• Про затвердження Положення про організацію роботи з охорони праці учасників навчально-виховного, 359.92kb.
• Призначена для добування та транспортування споживачам питної води, 71.94kb.
• Державний комітет україни по нагляду за охороною праці нака, 182.61kb.
• Про затвердження міської програми поліпшення стану безпеки, гігієни праці та виробничого, 219.37kb.

8. ЗАГАЛЬНООБОВ'ЯЗКОВЕ ДЕРЖАВНЕ СОЦІАЛЬНЕ СТРАХУВАННЯ ВІД НЕЩАСНОГО ВИПАДКУ НА ВИРОБНИЦТВІ ТА ПРОФЕСІЙНОГО ЗАХВОРЮВАННЯ


8.1. Страхування від нещасного випадку

8.1.1. Основними принципами страхування від нещасного випадку є:

паритетність держави, представників застрахованих осіб та роботодавців в управлінні страхуванням від нещасного випадку;

своєчасне та повне відшкодування шкоди страховиком;

обов'язковість страхування від нещасного випадку осіб, які працюють на умовах трудового договору (контракту) та інших підставах, передбачених законодавством про працю, а також добровільність такого страхування для осіб, які забезпечують себе роботою самостійно, та громадян - суб'єктів підприємницької діяльності;

надання державних гарантій реалізації застрахованими громадянами своїх прав;

обов'язковість сплати страхувальником страхових внесків;

формування та витрачання страхових коштів на солідарній основі;

диференціювання страхового тарифу з урахуванням умов і стану безпеки праці, виробничого травматизму та професійної захворюваності на кожному підприємстві;

економічна заінтересованість суб'єктів страхування в поліпшенні умов і безпеки праці;

цільове використання коштів страхування від нещасного випадку (ст. 5 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та профе­сійного захворювання, які спричинили втрату працездатності".

8.1.2. Суб'єктами страхування від нещасного випадку є застраховані громадяни, а в окремих випадках - члени їх сімей та інші особи, страхувальники та страховик. Застрахованою є фізична особа, на користь якої здійснюється страхування (далі - працівник).

Страхувальниками є роботодавці, а в окремих випадках - застраховані особи.

Страховик - Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України (далі - Фонд соціального страхування від нещасних випадків).

Об'єктом страхування від нещасного випадку є життя застрахованого, його здоров'я та працездатність.


8.1.3. Обов'язковому страхуванню від нещасного випадку підлягають:

1) особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту);

2) учні та студенти навчальних закладів, клінічні ординатори, аспіранти, докторанти, залучені до будь-яких робіт під час, перед або після занять; під час занять, коли вони набувають професійних навичок; у період проходження виробничої практики (стажування), виконання робіт на підприємствах;

3) особи, які утримуються у виправних, лікувально-трудових, виховно-трудових закладах та залучаються до трудової діяльності на виробництві цих установ або на інших підприємствах за спеціальними договорами.

8.1.4. Заподіяння шкоди зародку внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання жінки під час її вагітності, у зв'язку з чим дитина народилася інвалідом, прирівнюється до нещасного випадку, який трапився із застрахованим. Така дитина відповідно до медичного висновку вважається застрахованою, та до 18 років або до закінчення навчання, але не більш як до досягнення 23 років їй подається допомога Фонду соціального страхування від нещасних випадків.

8.1.5. Для страхування від нещасного випадку на виробництві не потрібно згоди або заяви працівника. Страхування здійснюється в безособовій формі. Всі особи, перелічені у п.6.4 вважаються застрахованими незалежно від фактичного виконання страхувальниками своїх зобов'язань щодо сплати страхових внесків.

8.1.6. Усі застраховані є членами Фонду соціального страхування від нещасних випадків.

8.1.7. Взяття на облік Фондом соціального страхування від нещасних випадків юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців здійснюється на підставі відомостей з реєстраційної картки, наданих державним реєстратором відповідно до Закону України “Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб – підприємців”, не пізніше наступного робочого дня з дня отримання зазначених відомостей робочими органами виконавчої дирекції Фонду, а фізичних осіб, які не мають статусу підприємців та використовують найману працю, - в день отримання від них відповідної заяви.

8.1.8. Роботодавці набувають статусу страхувальників:

юридичні особи - з дня взяття їх на облік;

фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, - у день одержання робочим органом виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків у встановленому порядку від органу державної служби зайнятості повідомлення про реєстрацію трудового договору (контракту) між фізичною особою - підприємцем та найманим працівником;

фізичні особи, які не мають статусу підприємців та використовують найману працю, - з дня взяття на облік.

8.1.9. Добровільно можуть застрахуватися від нещасного випадку у Фонді соціального страхування від нещасних випадків:

священнослужителі, церковнослужителі та особи, які працюють у релігійних організаціях на виборних посадах;

особи, які забезпечують себе роботою самостійно - займаються адвокатською, нотаріальною, творчою та іншою діяльністю, пов'язаною з отриманням доходу безпосередньо від цієї діяльності, члени фермерського господарства;

громадяни - суб'єкти підприємницької діяльності.

Укладають з Фондом соціального страхування від нещасних випадків договір про добровільну участь у страхуванні від нещасних випадків.

Порядок укладення та зразок договору про добровільне страхування затверджуються правлінням Фонду соціального страхування від нещасних випадків.

8.1.10. Роботодавець як страхувальник зобов'язаний:

1) своєчасно та повністю нараховувати і сплачувати в установленому порядку страхові внески до Фонду соціального страхування від нещасних випадків;

2) інформувати робочий орган виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків:

а) про кожний нещасний випадок або професійне захворювання на підприємстві;

б) про зміну технології робіт або виду діяльності підприємства для переведення його до відповідного класу професійного ризику;

3) подавати робочому органу виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків відомості про чисельність працівників, суму заробітної плати, річний фактичний обсяг реалізованої продукції (робіт, послуг), кількість нещасних випадків і професійних захворювань на підприємстві за минулий календарний рік;

4) безоплатно створювати всі необхідні умови для роботи на підприємстві представників Фонду соціального страхування від нещасних випадків;

5) повідомляти працівникам підприємства адресу та номери телефонів робочого органу виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків, а також лікувально-профілактичних закладів та лікарів, які за угодами з цим Фондом обслуговують підприємство;

6) подавати звітність робочому органу виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків у строки, в порядку та за формою, що встановлені цим Фондом.

Фізична особа, яка не має статусу підприємця та використовує найману працю, у десятиденний строк після укладення трудового договору (контракту) з першим із найманих працівників повинна подати заяву про взяття на облік у Фонді соціального страхування від нещасних випадків.

8.2. Страховий ризик

Страховий ризик - обставини, внаслідок яких може статися страховий випадок.

Страховим випадком є нещасний випадок на виробництві або професійне захворювання, що спричинили застрахованому професійно зумовлену фізичну чи психічну травму за обставин, з настанням яких виникає право застрахованої особи на отримання матеріального забезпечення та/або соціальних послуг.

Професійне захворювання є страховим випадком також у разі його встановлення чи виявлення в період, коли потерпілий не перебував у трудових відносинах з підприємством, на якому він захворів.

Нещасний випадок або професійне захворювання, яке сталося внаслідок порушення нормативних актів про охорону праці застрахованим, також є страховим випадком.

Порушення правил охорони праці застрахованим, яке спричинило нещасний випадок або професійне захворювання, не звільняє страховика від виконання зобов'язань перед потерпілим.

Факт нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання розслідується відповідно до "Порядку розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві", затвердже­ного постановою Кабінетом Міністрів 25.08. 2004 р. № 1112.

Підставою для оплати потерпілому витрат на медичну допомогу, проведення медичної, професійної та соціальної реабілітації, а також страхових виплат є акт розслідування нещасного випадку або акт розслідування професійного захворювання (отруєння) за встановленими формами.

Перелік обставин, за яких настає страховий випадок затверджено Постановою КМ від 25.08. 2004 р. № 1112 “Порядок розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві". “Перелік професійних захворювань”, затверджено Постановою КМ України від 8.11. 2000 р. № 1662.

В окремих випадках Фонд соціального страхування від нещасних випадків може визнати страховим випадком захворювання, не внесене до переліку професійних захворювань, якщо на момент прийняття рішення медична наука має нові відомості, які дають підстави вважати це захворювання професійним.

8.3. Соціальні послуги та виплати, які здійснюються та відшкодовуються Фондом соціального страхування від нещасних випадків.

8.3.1.У разі настання страхового випадку Фонд соціального страхування від нещасних випадків зобов'язаний у встановленому законодавством порядку:

1) своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі його смерті, виплачуючи йому або особам, які перебували на його утриманні:

а) допомогу у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю до відновлення працездатності або встановлення інвалідності;

б) одноразову допомогу в разі стійкої втрати професійної працездатності або смерті потерпілого;

в) щомісяця грошову суму в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого;

г) пенсію по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання;

д) пенсію у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання;

є) допомогу дитині відповідно до статті 9 цього Закону;

2) організувати поховання померлого, відшкодувати вартість пов'язаних з цим ритуальних послуг відповідно до місцевих умов;

3) сприяти створенню умов для своєчасного надання кваліфікованої першої невідкладної допомоги потерпілому в разі настання нещасного випадку, швидкої допомоги в разі потреби його госпіталізації, ранньої діагностики професійного захворювання;

4) організувати цілеспрямоване та ефективне лікування потерпілого у власних спеціалізованих лікувально-профілактичних закладах або на договірній основі в інших лікувально-профілактичних закладах з метою якнайшвидшого відновлення здоров'я застрахованого;

5) забезпечити потерпілому разом із відповідними службами охорони здоров'я за призначенням лікарів повний обсяг постійно доступної, раціонально організованої медичної допомоги, яка повинна включати:

а) обслуговування вузькопрофільними лікарями та лікарями загальної практики;

б) догляд медичних сестер удома, в лікарні або в іншому лікувально-профілактичному закладі;

в) акушерський та інший догляд удома або в лікарні під час вагітності та пологів;

г) утримання в лікарні, реабілітаційному закладі, санаторії або в іншому лікувально-профілактичному закладі;

д) забезпечення необхідними лікарськими засобами, протезами, ортопедичними, коригуючими виробами, окулярами, слуховими апаратами, спеціальними засобами пересування, зубопротезування (за винятком протезування з дорогоцінних металів).

З метою найповнішого виконання функцій, Фонд соціального страхування від нещасних випадків створює спеціалізовану медичну та патронажну службу соціального страхування;

6) вжити всіх необхідних заходів для підтримання, підвищення та відновлення працездатності потерпілого;

7) забезпечити згідно з медичним висновком домашній догляд за потерпілим, допомогу у веденні домашнього господарства (або компенсувати йому відповідні витрати), сприяти наданню потерпілому, який проживає в гуртожитку, ізольованого житла;

8) відповідно до висновку лікарсько-консультаційної комісії (далі - ЛКК) або медико-соціальної експертної комісії (далі - МСЕК) проводити навчання та перекваліфікацію потерпілого у власних навчальних закладах або на договірній основі в інших закладах перенавчання інвалідів, якщо внаслідок ушкодження здоров'я або заподіяння моральної шкоди потерпілий не може виконувати попередню роботу; працевлаштовувати осіб із зниженою працездатністю;

9) організовувати робочі місця для інвалідів самостійно або разом з органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування чи з іншими заінтересованими суб'єктами підприємницької діяльності; компенсувати при цьому витрати виробництва, які не покриваються коштами від збуту виробленої продукції, за рахунок Фонду;

10) у разі невідкладної потреби подавати інвалідам разову грошову допомогу, допомогу у вирішенні соціально-побутових питань за їх рахунок або за рішенням виконавчої дирекції Фонду та її регіональних управлінь - за рахунок Фонду;

11) сплачувати за потерпілого внески на медичне та пенсійне страхування;

12) організовувати залучення інвалідів до участі у громадському житті.

8.3.2.Усі види соціальних послуг та виплат, передбачені цією статтею, надаються застрахованому та особам, які перебувають на його утриманні, незалежно від того, перебуває на обліку підприємство, на якому стався страховий випадок, у Фонді соціального страхування від нещасних випадків чи ні.

8.4. Повноваження страхових експертів з охорони праці

8.4.1. Виконання статутних функцій та обов'язків Фонду соціального страхування від нещасних випадків щодо запобігання нещасним випадкам покладається на страхових експертів з охорони праці.

8.4.2. Страхові експерти з охорони праці мають право:

1) безперешкодно та в будь-який час відвідувати підприємства для перевірки стану умов і безпеки праці та проведення профілактичної роботи з цих питань;

2) у складі відповідних комісій брати участь у розслідуванні нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, а також у перевірці знань з охорони праці працівників підприємств;

3) одержувати від роботодавців пояснення та інформацію, в тому числі у письмовій формі, про стан охорони праці та види здійснюваної діяльності;

4) брати участь у роботі комісій з питань охорони праці підприємств;

5) вносити роботодавцям обов'язкові для виконання подання про порушення законодавства про охорону праці, а органам виконавчої влади з нагляду за охороною праці - подання щодо застосування адміністративних стягнень або притягнення до відповідальності посадових осіб, які допустили ці порушення, а також про заборону подальшої експлуатації робочих місць, дільниць і цехів, робота на яких загрожує здоров'ю або життю працівників;

6) складати протоколи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом;

7) брати участь як незалежні експерти в роботі комісій з випробувань та приймання в експлуатацію виробничих об'єктів, засобів виробництва та індивідуального захисту, апаратури та приладів контролю.

8.4.3. Страхові експерти з охорони праці проводять свою діяльність відповідно до Положення про службу страхових експертів з охорони праці, профілактики нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.


8.5. Перелік документів, що подається до Фонду для проведення страхових виплат

8.5.1. Проведення страхових виплат здійснюється відповідно до “Порядку призначення, перерахування та проведення страхових виплат”, затвердженого Постановою правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України 27.04.2007 № 24 та зареєстрованого в Мін’юсті України 22.06.2007 р. № 715/13982.

8. 5.2. Дія Порядку призначення, перерахування та проведення страхових виплат (далі Порядку) поширюється на потерпілих та осіб, які мають на це право, а також на осіб, право яких на отримання відшкодування шкоди було встановлено раніше згідно із законодавством СРСР або законодавством України про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам унаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов’язаних з виконанням ними трудових обов’язків.

8.5.3. У разі настання страхового випадку управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України (далі — Фонд) в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, відділення виконавчої дирекції Фонду в районах та містах обласного значення (далі — робочі органи виконавчої дирекції Фонду) зобов’язані своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров’я або в разі його смерті, виплачуючи йому або особам, які мають на це право.

8.5.4. Робочі органи виконавчої дирекції Фонду розглядають справу про страхові виплати на підставі заяви потерпілого або осіб, які мають право на страхові виплати, за наявності усіх необхідних документів, перелік яких визначений у пунктах 2.7, 2.8, 3.1, 5.3, 6.1.1 цього Порядку, і приймають відповідні рішення у десятиденний строк, не враховуючи дня надходження останнього документа.

8.5.5. Відповідно до п. 2.7. Порядку для прийняття до заліку в рахунок страхових внесків витрат щодо виплати допомоги у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю страхувальником до робочого органу виконавчої дирекції Фонду за місцем обліку подаються:

1) копія листка непрацездатності (завірена страхувальником або працівником робочого органу виконавчої дирекції Фонду на підставі оригіналу);

2) акт про нещасний випадок, пов’язаний з виробництвом, за формою Н-1 (якщо стався нещасний випадок);

3) акт (спеціального) розслідування нещасного випадку (аварії), що стався (сталася), за формою Н-5 (якщо такий складався);

4) акт розслідування хронічного професійного захворювання за формою П-4 (якщо таке встановлено);

5) довідка про середню заробітну плату.

8.5.6. Для виплати допомоги у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю добровільно застрахованій особі (потерпілому) до робочого органу виконавчої дирекції Фонду подаються (п.2.8 Порядку):

1) листок непрацездатності;

2) акт про нещасний випадок, пов’язаний з виробництвом, за формою Н-1 (якщо стався нещасний випадок);

3) акт (спеціального) розслідування нещасного випадку (аварії), що стався (сталася), за формою Н-5 (якщо такий складався);

4) акт розслідування хронічного професійного захворювання за формою П-4 (якщо таке встановлено);

5) розрахункові документи про сплату страхових внесків за розрахунковий період добровільно застрахованої особи (потерпілого).

Зазначені документи формуються в справу потерпілого та зберігаються в робочому органі виконавчої дирекції Фонду.

8.5.7. Для призначення одноразової допомоги та щомісячної страхової виплати до робочого органу виконавчої дирекції Фонду подаються (п.3.1 Порядку):

1) заява потерпілого про призначення страхових виплат;

2) акт про нещасний випадок, пов’язаний з виробництвом, за формою Н-1 (якщо стався нещасний випадок);

3) акт (спеціального) розслідування нещасного випадку (аварії), що стався (сталася), за формою Н-5 (якщо такий складався);

4) акт розслідування хронічного професійного захворювання за формою П-4 (якщо таке встановлено);

5) рішення суду про встановлення факту нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання (якщо було засідання суду з цього питання);

6) висновок МСЕК про ступінь втрати професійної працездатності;

7) довідка про середню заробітну плату (доход);

8) копія трудової книжки або витяг з неї, засвідчені страхувальником або підписом працівника робочого органу виконавчої дирекції Фонду при пред’явленні оригіналу;

9) довідка про розмір пенсії по інвалідності (якщо вона призначена) унаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання (у тому числі про розмір одержуваних надбавок);

10) довідка будинку-інтернату для громадян похилого віку та інвалідів або пансіонату для ветеранів війни та праці про розмір вартості утримання потерпілого в ньому;

11) протокол засідання комісії з питань охорони праці підприємства, а у разі, якщо вона не створена на підприємстві, комісії з питань вирішення спорів при робочих органах виконавчої дирекції Фонду про відсоток зменшення розміру одноразової допомоги потерпілому на виробництві (у разі встановлення комісією з розслідування нещасного випадку, що ушкодження здоров’я настало не лише з причин, що залежать від роботодавця, а і внаслідок порушення застрахованою особою нормативних актів про охорону праці).

8.5.8. Для прийняття до заліку в рахунок страхових внесків витрат з виплати при тимчасовому переведенні потерпілого на легшу роботу страхувальником до робочого органу виконавчої дирекції Фонду за місцем обліку подаються (п.5.3 Порядку):

1) копія довідки ЛКК або МСЕК про рекомендацію і тривалість переведення потерпілого на легшу роботу (завірена страхувальником або працівником робочого органу виконавчої дирекції Фонду на підставі оригіналу);

2) акт про нещасний випадок, пов’язаний з виробництвом, за формою Н-1 (якщо стався нещасний випадок);

3) акт (спеціального) розслідування нещасного випадку (аварії), що стався (сталася), за формою Н-5 (якщо такий складався);

4) акт розслідування хронічного професійного захворювання за формою П-4 (якщо таке встановлено);

5) довідка про середню заробітну плату (доход);

6) довідка про заробітну плату потерпілого на легшій роботі;

7) витяг з табеля обліку робочого часу потерпілого, завірений страхувальником.

8.5.9. Робочий орган виконавчої дирекції Фонду розглядає справи про призначення одноразової допомоги та щомісячної страхової виплати в разі смерті потерпілого сім’ї та особам, які мають на це право, приймає рішення про виплати за умови подання таких документів, які видаються відповідними організаціями (п. 6.1.1. Порядку):

1) заяви осіб, які мають на це право (колективної чи індивідуальної), для призначення страхових виплат;

2) копій паспортів осіб, які мають на це право (завірених працівником робочого органу виконавчої дирекції Фонду на підставі оригіналів);

3) акта про нещасний випадок, пов’язаний з виробництвом, за формою Н-1 (якщо стався нещасний випадок);

4) акта (спеціального) розслідування нещасного випадку (аварії), що стався (сталася), за формою Н-5 (якщо такий складався);

5) акта розслідування хронічного професійного захворювання за формою П-4 (якщо таке встановлено);

6) рішення суду про встановлення факту нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання (якщо було засідання суду з цього питання);

7) копії свідоцтва органу реєстрації актів громадянського стану про смерть потерпілого (завіреної працівником робочого органу виконавчої дирекції Фонду на підставі оригіналу або в іншому установленому законодавством порядку);

8) копії свідоцтва органу реєстрації актів громадянського стану про шлюб (завіреної працівником робочого органу виконавчої дирекції Фонду на підставі оригіналу або в іншому установленому законодавством порядку);

9) висновку МСЕК про причинний зв’язок смерті потерпілого з наслідками раніше отриманого трудового каліцтва чи професійного захворювання;

10) довідки про середню заробітну плату (доход);

11) копії свідоцтва про народження дитини (завіреної працівником робочого органу виконавчої дирекції Фонду на підставі оригіналу або в іншому установленому законодавством порядку);

12) довідки навчального закладу (щорічно) про те, що член сім’ї потерпілого віком від 18 до 23 років, який має право на відшкодування шкоди, навчається за денною формою навчання;

13) довідки навчального закладу інтернатного типу про те, що член сім’ї потерпілого, який має право на відшкодування шкоди, перебуває на утриманні цього закладу;

14) довідки МСЕК про встановлення інвалідності осіб — членів сім’ї, які перебували на утриманні померлого;

15) довідки про розмір пенсії потерпілого, у тому числі про розмір одержуваних надбавок (якщо він не працював на день смерті);

16) копій трудових книжок осіб, які мають право на страхові виплати (завірених працівником робочого органу виконавчої дирекції Фонду на підставі оригіналів або в іншому установленому законодавством порядку).

8.5.10. Факт перебування на утриманні потерпілого у разі відсутності відповідних документів і неможливості їх відновлення встановлюється в судовому порядку.

8.5.11. Якщо члени сім’ї потерпілого за станом здоров’я чи з інших причин не спроможні самі одержати документи, їх одержує та подає відповідний страховий експерт робочого органу виконавчої дирекції Фонду.

8.5.12. Право на страхові виплати в разі смерті потерпілого мають особи, визначені ст. 33 Закону “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності”, а саме:

у разі смерті потерпілого право на одержання щомісячних страхових виплат мають непрацездатні особи, які перебували на утриманні померлого або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина померлого, яка народилася протягом не більш як десятимісячного строку після його смерті.

Такими непрацездатними особами є:

1) діти, які не досягли 16 років; діти з 16 до 18 років, які не працюють, або старші за цей вік, але через вади фізичного або розумового розвитку самі не спроможні заробляти; діти, які є учнями, студентами (курсантами, слухачами, стажистами) денної форми навчання - до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ними 23 років;

2) жінки, які досягли 55 років, і чоловіки, які досягли 60 років, якщо вони не працюють;

3) інваліди - члени сім'ї потерпілого на час інвалідності;

4) неповнолітні діти, на утримання яких померлий виплачував або був зобов'язаний виплачувати аліменти;

5) непрацездатні особи, які не перебували на утриманні померлого, але мають на це право.

Право на одержання страхових виплат у разі смерті потерпілого мають також дружина (чоловік) або один з батьків померлого чи інший член сім'ї, якщо він не працює та доглядає дітей, братів, сестер або онуків потерпілого, які не досягли 8-річного віку.

Пенсія у разі смерті годувальника призначається і виплачується згідно із законодавством.

8.5.13. Право на отримання страхових виплат у осіб, які мають право на страхові виплати, настає з дня смерті потерпілого, але не раніше дня виникнення права на їх виплату.

8.5.14. Право осіб, які перебували на утриманні потерпілого, який одержував щомісячну страхову виплату і пенсію у зв’язку з інвалідністю, настає з дати встановлення МСЕК причинного зв’язку смерті потерпілого з раніш одержаним каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я.

8.5.15. Після отримання всіх необхідних документів Фонд відповідно до ст.36 Закону “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та профе­сійного захворювання, які спричинили втрату працездатності ” протягом десяти днів (без урахування дня їх подання) повинен прийняти рішення про призначення страхових виплат. Це рішення оформляється постановою Фонду, в якій зазначаються дані про осіб, які мають право на страхові виплати, розміри виплат на кожного члена сім'ї та їх строки або обгрунтування відмови у виплатах; до постанови додаються копії необхідних документів.

8.5.16. Фонд соціального страхування від нещасних випадків може затримати страхові виплати до з'ясування підстав для виплат, якщо документи про нещасний випадок оформлені з порушенням установлених вимог.

8.5.17.За працівниками, які втратили працездатність у зв'язку з нещасним випадком на виробництві або внаслідок професійного захворювання, збе­рігаються місце роботи (посада) та середня заробітна плата на весь період до відновлення працездатності або до встановлення стійкої втрати профе­сійної працездатності. У разі неможливості виконання потерпілим попе­редньої роботи проводяться його навчання і перекваліфікація, а також працевлаштування відповідно до медичних рекомендацій.

8.5.18.Час перебування на інвалідності у зв'язку з нещасним випадком на ви­робництві або професійним захворюванням зараховується до стажу роботи для призначення пенсії за віком, а також до стажу роботи із шкідливими умовами, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах і в пільгових розмірах.

8.5.19. Фонд соціального страхування від нещасних випадків несе відповідальність згідно із законодавством за шкоду, заподіяну застрахованим особам внаслідок невиконання, несвоєчасного або неналежного виконання умов страхування, встановлених законодавством.

8.5.20. Працівники Фонду соціального страхування від нещасних випадків за порушення законодавчих або інших нормативно-правових актів про страхування від нещасного випадку несуть відповідальність згідно із законодавством України.

8.5.21. З метою профілактики нещасних випадків та професійних зах­ворювань на виробництві Фонд здійснює заходи, спрямовані на запобігання нещасним випадкам, усунення загрози здоров'ю пра­цівників, викликаної умовами праці.

8.6. Фінансування Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань

8.6.1. Фонд соціального страхування від нещасних випадків провадить збір та акумулювання страхових внесків, має автономну, незалежну від будь-якої іншої, систему фінансування.

8.6.2. Фінансування Фонду соціального страхування від нещасних випадків здійснюється за рахунок:

внесків роботодавців: для підприємств - з віднесенням на валові витрати виробництва, для бюджетних установ та організацій - з асигнувань, виділених на їх утримання та забезпечення;

капіталізованих платежів, що надійшли у випадках ліквідації страхувальників у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України;

прибутку, одержаного від тимчасово вільних коштів Фонду на депозитних рахунках;

коштів, одержаних від стягнення відповідно до цього Закону штрафів і пені з страхувальників, штрафів з працівників, винних у порушенні вимог нормативних актів з охорони праці, а також адміністративних стягнень у вигляді штрафів з посадових осіб підприємств, установ, організацій, фізичних осіб, які використовують найману працю, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення;

добровільних внесків та інших надходжень, отримання яких не суперечить законодавству.

Прибуток, одержаний від тимчасово вільних коштів, у тому числі резерву коштів Фонду, на депозитному рахунку, використовується в порядку, визначеному правлінням Фонду.

8.6.3. Сума страхових внесків страхувальників до Фонду соціального страхування від нещасних випадків повинна забезпечувати:

фінансування заходів, спрямованих на вирішення завдань, передбачених статтею 1 цього Закону;

створення відповідно резерву коштів Фонду для забезпечення його стабільного функціонування;

покриття витрат Фонду, пов'язаних із здійсненням соціального страхування від нещасного випадку.

8.7. Страхові внески страхувальників, клас професійного ризику

8.7.1. Розміри страхових внесків страхувальників обчислюються:

для роботодавців - у відсотках до сум фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, що включають витрати на виплату основної та додаткової заробітної плати, на інші заохочувальні і компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України “Про оплату праці”, які підлягають обкладенню податком з доходів фізичних осіб;

для добровільно застрахованих осіб - у відсотках до мінімальної заробітної плати.

8.7.2. Страхові внески нараховуються в межах граничної суми заробітної плати (доходу), що встановлюється Кабінетом Міністрів України та є розрахунковою величиною при обчисленні страхових виплат.

8.7.3. Страхові внески є цільовим загальнообов'язковим платежем, не включаються до складу податків, інших обов'язкових платежів, що становлять систему оподаткування. На страхові внески не поширюється податкове законодавство.

8.7.4. Розмір страхового внеску залежить від класу професійного ризику виробництва, до якого віднесено підприємство, знижки до нього (за низькі рівні травматизму, професійної захворюваності та належний стан охорони праці) чи надбавки (за високі рівні травматизму, професійної захворюваності та неналежний стан охорони праці).

8.7.5. Законом України “Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” встановлено 67 класів професійного ризику виробництва, для яких страхові тарифи (у відсотках до фактичних витрат на оплату праці найманих працівників) колива­ються від 0,84 (для 1-го класу) до 13,8 (для 67-го класу). Клас професійного ризику виробництва для окремої галузі економіки характеризується інтегральним показником професійного ризи­ку виробництва - чим вищий інтегральний показник, тим ви­щий (починаючи з першого) клас професійного ризику вироб­ництва.


Для окремих галузей економіки без зміни класів професійного ризику їх виробництва такі страхові тарифи:

Клас професійного ризику виробництва	Галузь економіки	Страховий тариф (у відсотках до фактичних витрат на оплату праці найманих працівників)
24	Обслуговування сільського господарства, господарське управління сільським господарством	0,5
22	Сільське господарство	0,2
59	Відкритий видобуток руд чорних металів, видобуток та збагачення нерудної сировини для чорної металургії	2,1

Для бюджетних установ та об’єднань громадян страхові тарифи встановлюються в розмірі 0,2 відсотка від сум фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, що включають витрати на виплату основної та додаткової заробітної плати, на інші заохочувальні і компенсаційні виплати.

Розмір зазначеної знижки чи надбавки не може перевищувати 50 відсотків страхового тарифу, встановленого для відповідної галузі економіки (виду робіт).

8.7.6. Страхувальник здійснює страховий внесок у Фонд соціального страхування від нещасних випадків у порядку і строки, які визначаються страховиком.

Залишки сум від можливого перевищення доходів над витратами Фонду за підсумками фінансового року використовуються для коригування (зменшення) суми внесків страхувальників.

Якщо на страхувальника протягом календарного року накладався штраф за порушення законодавства про охорону праці, він втрачає право на знижку страхового тарифу.

Суми надбавок до страхових тарифів і штрафів сплачуються страхувальником із суми прибутку, а при відсутності прибутку відносяться на валові витрати виробництва; для бюджетних установ та організацій - із коштів на утримання страхувальника.

8.7.7. У разі систематичних порушень нормативних актів про охорону праці, внаслідок чого зростає ризик настання нещасних випадків і професійних захворювань, підприємство у будь-який час за рішенням відповідного робочого органу виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на основі відповідного подання страхового експерта, який обслуговує це підприємство, може бути віднесено до іншого, більш високого класу професійного ризику виробництва. Цей захід може мати і зворотну дію, але з початку фінансового року.

8.7.8. Органи Фонду соціального страхування від нещасних випадків мають право проводити в порядку, визначеному законодавством України, планові та позапланові виїзні перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єктів підприємницької діяльності щодо сплати та цільового використання ними збору на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків.


9. ОСНОВИ БЕЗПЕКИ ВИРОБНИЦТВА


9.1. Загальні положення безпеки виробництва


9.1.1.Безпека виробничих процесів визначається, у першу чергу, без­пекою обладнання, яка забезпечується шляхом урахування вимог безпеки при складанні технічного завдання на його проектування, при розробці ескізного й робочого проекту, випуску та випробу­ваннях випробного зразка й передачі його у серійне виробництво. Виконання та приймання виконаних робот здійснюється згідно з вимогами ДСТУ 3973-2000 “Система розроблення та поставлення на продукції на виробництво. Правила виконання науково-дослідних робіт. Загальні положення”, ДСТУ 3974-2000 "Система розроблення та поставлення продукції на виробництво. Правила виконання дослідно-конструкторських робіт. Загальні положення" та ГОСТ 15.001 -88 Система разработки и постановки продукции на производство.

Розроблення та поставлення продукції в загальному випадку передбачає:

розроблення технічного завдання;

розроблення технічної та нормативно-технічної документації;

виготовлення й випробування дослідних зразків продукції;

приймання результатів;

підготовку й освоєння виробництва.

9.1.2. Основними складовими безпеки праці на виробництві є:

безпечне виробниче обладнання;

безпечні технологічні процеси;

організація безпечного виконання робіт.

ГОСТ 12.2.003-91. ССБТ. «Оборудование производственное. Общие требования безопасности» — основний нормативний доку­мент з загальних вимог безпеки до виробничого обладнання за вик­люченням обладнання, яке є джерелом іонізуючих випромінювань.

9.1.3.Вимоги безпеки до виробничого обладнання конкретних груп, видів, моделей розробляються відповідно до вимог ГОСТ 12.2.003-91 з урахуванням призначення, виконання та умов його експлуатації.

9.1.4. Безпека виробничого обладнання забезпечується:

вибором принципів дії, джерел енергії, параметрів робочих процесів;

мінімізацією енергії, що споживається чи накопичується;

застосуванням вмонтованих в конструкцію засобів захисту та інформації про можливі небезпечні ситуації;

застосуванням засобів автоматизації, дистанційного керуван­ня та контролю;

дотриманням ергономічних вимог, обмеженням фізичних і нервовопсихологічних навантажень працівників.

9.1.5.Матеріали конструкції виробничого обладнання не повинні бу­ти фактором можливої небезпечної і шкідливої дії на організм працюючих, а виникаючі в процесі роботи обладнання наванта­ження в окремих його елементах не повинні досягати небезпечних значень. При неможливості реалізації останньої вимоги в конструкції обладнання необхідно передбачати засоби захисту, огород­ження і т. ін.

9.1.6. Небезпечні зони виробничого обладнання (рухомі вузли, елемен­ти з високою температурою тощо) як потенційні джерела травмоне-безпеки повинні бути огорожені відповідно до ГОСТ 12.2.062-81, теплоізольовані або розміщені в місцях, що виключають контакт з ними персоналу.

9.1.6. Зажимні, вантажозахоплювальні та вантажопідіймальні прист­рої тощо повинні виключати можливість виникнення небезпеки при раптовому відключенні енергії, а також самовільну зміну ста­ну цих пристроїв при відновленні енергоживлення.

9.1.7. Виробниче обладнання повинно бути пожежовибухобезпечним в передбачених умовах його експлуатації та не накопичувати зарядів статичної електрики в небезпечній для працюючих кількості.

9.1.8. Виробниче обладнання, робота якого супроводжується виділен­ням шкідливих речовин чи мікроорганізмів або пожежо- та вибу­хонебезпечних речовин, повинно включати вмонтовані пристрої для локалізації цих виділень. При відсутності таких пристроїв, в конструкції обладнання мають бути передбачені місця для підклю­чення автономних пристроїв локалізації виділень. За необхідності згадані пристрої мають бути виконані з урахуванням чинних ви­мог щодо стану повітря робочої зони та захисту довкілля.

9.1.9. Якщо виробниче обладнання є джерелом шуму, ультра та інфразвуку, вібрації, виробничих випромінювань (електро­магнітних, лазерних тощо), то воно повинно бути виконано таким чином, щоб дія на працюючих перерахованих шкідливих виробни­чих факторів не перевищувала меж, встановлених відповідними чинними нормативами.

9.1.10. Виробниче обладнання повинно бути забезпечене місцевим освітленням, виконаним відповідно до вимог чинних нормативів з урахуванням конкретних виробничих умов, якщо його відсутність може спричинювати перенапруження органів зору або інші небез­пеки, пов'язані з його експлуатацією.

9.1.10. Однією із складових безпеки виробничого обладнання є конструкція робочого місця, його розміри, взаємне розміщення органів управління, засобів відображення інформації, допоміжно­го обладнання тощо. При розробці конструкції робочого місця слід дотримуватися вимог:

ГОСТ 12.2.032-78 ССБТ. Рабочее место при выполнении работ сидя. Общие эргономические требования;

ГОСТ 12.2.033-78 ССБТ. Рабочее место при выполнении работ стоя. Общие эргономические требования;

ГОСТ12.2.049-80 ССБТ. Оборудование производственное. Общие эргономические требования ;

ГОСТ 20.39.108-85 Комплексная система общих технических требований. Требования по эргономике, обитаемости и технической эстетике. Номенклатура и порядок выбора;

ГОСТ12.2.061-81 ССБТ. Оборудование производственное. Общие требования безопасности к рабочим местам;

ДСТУ EN 614-1-2001 Безпечність машин. Ергономічні принципи проектування. Частина 1. Термінологія та загальні принципи (EN 614-1:1995, ІDT);

ДСТУ prEN 614-2-2002 Безпечність машин. Ергономічні принципи проектування. Частина 2. Взаємозв'язок між проектуванням машин і робочих завдань (prEN 614-2:2000, ІDT) та інших чинних нормативів.

Перевагу слід віддавати виконанню робочих операцій в сидячому положенні, або чередуванні поло­жень сидячи і стоячи, якщо виконання робіт не вимагає постійно­го переміщення працівника. Конструкція крісла і підставки для ніг повинна відповідати ергономічним вимогам.

9.1.11.Система управління виробничим обладнанням має забезпечувати надійне і безпечне його функціонування на всіх режимах роботи і при можливих зовнішніх впливах, передбачених ТЗ. На робочих місцях повинні бути написи, схеми та інші засоби інформації що­до послідовності керуючих дій. Конструкція і розміщення засобів попередження про небезпечні ситуації повинні забезпечувати без­помилкове, достовірне і швидке сприйняття інформації.

9.1.12. Повне чи часткове припинення енергопостачання з наступним його відновленням, а також пошкодження мережі управління енергопостачанням не повинно призводити до виникнення небез­печних ситуацій.

9.1.13. Засоби захисту, що входять в конструкцію виробничого облад­нання, повинні: забезпечувати можливість контролю їх функці­онування; виконувати своє призначення безперервно в процесі роботи обладнання; діяти до повної нормалізації відповідного не­безпечного чи шкідливого фактора, що спричинив спрацювання захисту; зберігати функціонування при виході із ладу інших засобів захисту. За необхідності включення засобів захисту до початку роботи виробничого обладнання, схемою управління повинні передбачатися відповідні блокування тощо.

9.1.14. Основними вимогами безпеки до технологічних процесів є: усунення безпосереднього контакту працюючих з вихідними ма­теріалами, заготовками, напівфабрикатами, готовою продукцією та відходами виробництва, що є вірогідними чинниками небез­пек; заміна технологічних процесів та операцій, що пов'язані з виникненням небезпечних та шкідливих виробничих факторів, процесами і операціями, за яких зазначені фактори відсутні або характеризуються меншою інтенсивністю; комплексна механі­зація та автоматизація виробництва, застосування дистанційного керування технологічними процесами і операціями при наяв­ності небезпечних та шкідливих виробничих факторів; гермети­зація обладнання; застосування засобів колективного захисту працюючих; раціональна організація праці та відпочинку з метою профілактики монотонності й гіподинамії, а також обме­ження важкості праці; своєчасне отримання інформації про виникнення небезпечних та шкідливих виробничих факторів на окремих технологічних операціях (системи отримання інфор­мації про виникнення небезпечних та шкідливих виробничих факторів необхідно виконувати за принципом пристроїв автома­тичної дії з виводом на системи попереджувальної сигналізації); впровадження систем контролю та керування технологічним процесом, що забезпечують захист працюючих та аварійне відключення виробничого обладнання; своєчасне видалення і знешкодження відходів виробництва, що є джерелами небезпеч­них та шкідливих виробничих факторів, забезпечення пожежної й вибухової безпеки.

9.1.15. При визначенні необхідних засобів захисту потрібно керувати­ся вказівками відповідних ДСТУ та стандартів ССБТ за видами виробничих процесів та групами виробничого обладнання, що вико­ристовуються у цих процесах. Перелік діючих стандартів стосов­но процесів дається у покажчиках Держспоживстандарту, що видаються кожен рік.


9. 2. Безпека обладнання, що працює під тиском

 

9.2.1. Для забезпечення належної безпеки для життя і здоров'я громадян, а також для захисту їх майна та навколишнього природного середовища від небезпеки, пов'язаної із застосуванням обладнання, що працює під тиском, затверджений «Технічний регламент з підтвердження відповідності безпеки обладнання, що працює під тиском» наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики
від 31.12. 2003 р. N 279 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 8.06. 2004 р. за N 704/9303 .

9.2.2. Технічний регламент встановлює види обладнання, що працює під тиском, які підлягають обов'язковому підтвердженню відповідності, вимоги безпеки до цього обладнання, процедури підтвердження відповідності, правила маркування і введення продукції в обіг.

9.2.3.Технічний регламент гармонізований з Директивою 97/23 ЄС Європейського Парламенту та Ради Європейського Союзу від 29.05.97 про зближення законодавства держав-членів щодо обладнання, що працює під тиском, у частині класифікації обладнання, що працює під тиском, технічних вимог до цього обладнання та оцінки відповідності. Інші розділи цього Технічного регламенту враховують національні особливості України.

9.2.4. Технічний регламент регулює відносини у сфері проектування, конструювання, виготовлення й підтвердження відповідності обладнання, що працює під надлишковим відносно атмосферного максимально допустимим тиском (PS) понад 0,5 бар (1 бар = 0,1 МПа; 1 бар = 1,02 кгс/см²):

- посудин, що працюють під тиском, надлишковим відносно атмосферного більше ніж на 0,5 бар;

- обладнання та агрегатів для одержання пари або гарячої води з температурою понад 100° C, що підігріваються полум'ям або іншим чином і яким загрожує небезпека перегріву, або інших обладнання та агрегатів, якщо виробник має намір розміщувати їх на ринку та вводити в обіг як обладнання, що працює під тиском;

- трубопроводів, що працюють під тиском;

- обладнання, що працює під тиском, має місткість (V) понад 2 л і призначено для одержання пари або гарячої води з температурою понад 100° C, яке підігрівається полум'ям або іншим чином і якому загрожує небезпека перегріву, в тому числі - всі автоклави та скороварки;

- агрегатів для одержання теплої води з температурою не вище 110° C, які вручну забезпечуються твердим паливом і PS·V яких перевищує 50 бар·л;

- запобіжних пристроїв та приладів, що працюють під тиском, надлишковим відносно атмосферного більше ніж на 0,5 бар.

9.2.5. Технічний регламент поширюється на виробників обладнання, що працює під тиском, надавачів послуг у сфері виробництва та використання цього обладнання, незалежно від форм власності та видів діяльності, уповноважені органи з підтвердження відповідності, акредитовані випробувальні лабораторії, а також органи виконавчої влади.

9.2.6 . Технічний регламент не поширюється на:

Трубопроводи і системи труб, що спроектовані для транспортування робочих середовищ до берегової чи прибережної установки або від неї, аж до останнього перекривалього пристрою (включно з ним) на території установки, включаючи все допоміжне обладнання, призначене спеціально для цього трубопроводу. Цей виняток не поширюється на стандартне устаткування, що працює під тиском, зокрема на устаткування, яке може використовуватись на станціях, що регулюють тиск, або на компресорних станціях.

Мережі водопостачання, розподілу і зливу води, а також пов'язане з ним обладнання, зокрема підвідні водоводи гідросилових установок на гідроелектростанціях, напірні труби, напірні шахти, напірні тунелі для води та спеціальне приладдя, пов'язане з ними.

Обладнання, спеціально сконструйоване для застосування у сфері ядерної техніки і несправність якого може призвести до вивільнення радіоактивності.

Обладнання, яке використовується для контролю за свердловинами, призначеними для промислової розвідки і експлуатації родовищ нафти, природного газу, природного тепла, а також підземних резервуарів (сховищ), для того, щоб підтримувати або регулювати рівень тиску у свердловинах. Сюди ж віднесена також фонтанна арматура нафтових свердловин, трубопроводи і розподільчі системи, а також пов'язані з ними пристрої.

Прилади в оболонках і деталі машин, розміри, вибір матеріалу і конструкції яких визначаються, в першу чергу, вимогами щодо достатньої міцності, жорсткості і стабільності відносно статичних і динамічних виробничих впливів, або інших пов'язаних з виробництвом критеріїв, і для конструкції яких тиск не є суттєвим фактором.

До таких приладів відносяться:

- двигуни, включаючи турбіни і двигуни внутрішнього згоряння;

- парові машини, газові і парові турбіни, турбогенератори, компресори, насоси, виконавчі механізми.

Доменні печі з системою охолодження (включно), рекуперативні повітронагрівачі (каупери), пиловловлювачі, пристрої для очищення колосникового газу, печі шахтного типу з охолодженням, газові конвертори та котли для плавлення, переплавлення, видалення газів і лиття сталі та кольорових металів.

Оболонки для електричного високовольтного обладнання (розподільчі пристрої, розподільчі механізми, трансформатори і машини з частинами, що обертаються).

Оболонки і кожухи, які працюють під тиском, призначені для укриття компонентів електричних і телефонних кабелів.

Судна, ракети, літаки або рухомі плавучі морські платформи, а також обладнання, спеціально призначене для встановлення на борту або в ракетному двигуні.

Обладнання, що працює під тиском і складається з еластичної оболонки (пневматичні шини, повітряні подушки, м'ячі, повітряні кулі, надувні човни і таке інше).

Глушники шуму від вихлопів або від всмоктування газів.

Пляшки або сифони для газованих напоїв.

Посудини для транспортування і розподілу напоїв, у яких добуток PS·V не перевищує 500 бар·л і максимально допустимий тиск не перевищує 7 бар.

Обладнання, на яке поширюються: Європейська Угода про міжнародне дорожнє перевезення небезпечних вантажів (ДОПНВ) 1957 року, Правила перевезення небезпечних вантажів залізницею, затверджені Радою з залізничного транспорту 5 квітня 1996 року.

Радіатори і трубопроводи водяних систем опалення.

Посудини для зберігання рідин з тиском газу на ці рідини не більше 0,5 бар.

9.2.7 .Технічний регламент поширюється на виробників обладнання, що працює під тиском, надавачів послуг у сфері виробництва та використання цього обладнання, незалежно від форм власності та видів діяльності, уповноважені органи з підтвердження відповідності, акредитовані випробувальні лабораторії, а також органи виконавчої влади.

9.2.8. Обладнання, що працює під тиском - посудини, котли, автоклави, трубопроводи, запобіжні пристрої і приладдя, що працюють під тиском.

Тиск установлюється в певному місці обладнання, заданому виробником. Це місце повинно бути місцем приєднання запобіжних і/або обмежувальних пристроїв або найвищою точкою обладнання, або, якщо ці точки непридатні, - будь-яким іншим указаним виробником місцем.

Робоче середовище - газ, рідина або пара у чистому вигляді чи у вигляді суміші. Робоче середовище може містити суспензію твердих речовин. Робоче середовище поділяється на:

- газоподібне робоче середовище, що включає гази, зріджені гази, розчинені під тиском гази, пару;

- рідке робоче середовище.

У свою чергу робочі середовища (газоподібні та рідкі) поділяються на дві групи.

Група 1 включає вибухонебезпечні, пожежонебезпечні та окиснювальні робочі середовища, а також середовища 1-го та 2-го класів небезпеки за ГОСТ 12.1.007.

Група 2 включає всі робочі середовища, не вказані у групі 1.

9.2.9. Категорія небезпеки обладнання (далі - категорія обладнання) - характеристика, що визначає небезпеку обладнання в залежності від робочого середовища, групи робочого середовища, тиску, об'єму, номінального діаметра та добутку об'єму на тиск чи об'єму на номінальний діаметр.

Встановлено чотири категорії (категорії I, II, III, IV), причому небезпека обладнання зростає при зростанні номера категорії. Категорія обладнання визначає технічні вимоги до нього та порядок підтвердження відповідності обладнання вимогам Технічного регламенту.

9.2.10. Дозволені матеріали - основні матеріали, що можуть бути застосовані для виготовлення, монтажу і ремонту обладнання, що працює під тиском, у відповідності до вимог, що наведені в діючих нормативно-правових документах або допущені до застосування згідно з вимогами зазначених НПАОП:

НПАОП 0.00-1.07-94 «Правила будови і безпечної експлуатації посудин, що працюють під тиском», затверджені наказом Держнаглядохоронпраці України від 18.10.94 за № 104, внесені зміни Держнаглядохоронпраці України від 11.07.97 за № 183, внесені зміни Мінпраці України від 22.03.02 за № 161;

НПАОП 0.00-1.08-94 «Правила будови і безпечної експлуатації парових і водогрійних котлів» , затверджені наказом Держнаглядохоронпраці України від 26.05.94 за № 51, внесені зміни Держнаглядохоронпраці України від 11.07.97 за № 182;

НПАОП 0.00-1.11-98 «Правила будови і безпечної експлуата­ції трубопроводів пари і гарячої води», затверджені наказом Держгіртехнагляд СРСР від 08.09.98 за № 177, зареєстровані Мін’юст України від 07.10.98 за № 636/3076, внесені зміни наказом Мінпраці України від 06.03.02 за № 131, зареєстровані Мін’юст України від 27.03.02 за № 306/6594, , внесені зміни Держгірпромнагляд від 01.10.2007 за № 231, зареєстровані Мін’юст України від 18.10.2007 за №1189/14456;

НПАОП 0.00-1.26-96 «Правила будови і безпечної експлуатації парових котлів з тиском пари не більше 0,07 МПА (0,7кгс/см2), водогрійних котлів і водопідігрівачів з температурою нагріву води не вище 115^о С», затверджені наказом Держнаглядохоронпраці України від 23.07.96 за № 125, зареєстровані Мін’юст України від 5.11.96 за № 655/1680, внесені зміни Держнаглядохоронпраці України від 25.07.97 за № 206, зареєстровані Мін’юст України від 28.08.97 за №355/2159, внесені зміни Держгірпромнагляд від 01.10.2007 за № 231, зареєстровані Мін’юст України від 18.10.2007 за № 1190/14457.