Законодавство про охорону праці

Вид материала

Закон

Содержание 5.14. Нормативно-правові акти з охорони праці для працівників медичних закладів Нпаоп 85.0-3.01-88 Нпаоп 85.11-1.05-70 Нпаоп 85.11-1.06-70 Нпаоп 85.11-1.10-84 Нпаоп 85.11-1.13-59 Нпаоп 85.11-3.02-84 Нпаоп 85.11-7.02-81 Нпаоп 85.13-1.12-64 Нпаоп 85.14-1.08-79 Нпаоп 85.14-1.09-81 Нпаоп 85.20-1.03-99 Нпаоп 93.0-1.01-59 Нпаоп 55.0-1.03-59 Нпаоп 80.0-1.11-82 6. Гігієна праці 1 клас - оптимальні умови праці 2 клас – допустимі умови праці 3 клас – шкідливі умови праці 1 ступінь (3.1) ... Полное содержание

Подобный материал:

• Типові тематичний план І програма навчання посадових осіб І спеціалістів з питань охорони, 193.21kb.
• Законодавство про працю встановлює високий рівень умов праці, всемірну охорону трудових, 14899.46kb.
• Основні законодавчі акти про охорону праці, 1432.51kb.
• Про затвердження Правил охорони праці в деревообробній промисловості, 2616.95kb.
• Правила охорони праці в содовій промисловості I. Визначення термінів, 681.45kb.
• Про затвердження Положення про організацію роботи з охорони праці учасників навчально-виховного, 386.09kb.
• Про затвердження Положення про організацію роботи з охорони праці учасників навчально-виховного, 359.92kb.
• Призначена для добування та транспортування споживачам питної води, 71.94kb.
• Державний комітет україни по нагляду за охороною праці нака, 182.61kb.
• Про затвердження міської програми поліпшення стану безпеки, гігієни праці та виробничого, 219.37kb.

5.14. Нормативно-правові акти з охорони праці для працівників медичних закладів

Позначення нормативного ак­та	Назва нормативного акта, дата затвердження
НПАОП 85.0-3.01-88	Галузеві норми безплатної видачі спецодягу, спецвзуття та інших засобів індивідуального захисту, а також норм санітарного одягу і санітарного взуття працівникам установ, підприємств і організацій системи охорони здоров’я, затверджено Мінохорони здоров’я СРСР від 29.01.88
НПАОП 85.11-1.05-70	Правила обладнання, техніки безпеки і виробничої санітарії при роботі в кліні­ко-діагностичних лабораторіях лікува­ль­но-профілактичних установ системи Міністер­ства охорони здоров’я СРСР, затверджено Мінохорони здоров’я СРСР від 30.09.70
НПАОП 85.11-1.06-70	Правила обладнання, експлуатації та техніки безпеки фізіотерапевтичних від­ділень (кабі­нетів), затверджено Мінохорони здоров’я СРСР від 30.09.70
НПАОП 85.11-1.10-84	Правила з техніки безпеки при експлуатації виробів медичної техніки в ус­та­новах охорони здоров’я. Загальні вимоги, затверджено Мінохорони здоров’я СРСР від 27.08.84
НПАОП 85.11-1.13-59	Правила обладнання і експлуатації ін­фекційних установ (інфекційних від­ділень, палат), а також охорони праці пер­­­соналу цих установ, затверджено Мінохорони здоров’я СРСР від 30.12.59
НПАОП 85.11-3.02-84	Норми безплатної видачі спецодягу, спецвзуття, санітарно-гігієнічного одягу, санітарного взуття та інших засобів індивідуального захисту працівникам і службовцям закладів, підприємств, організацій і господарств санітарно-курортної системи профспілок, затверджено Постановою ВЦРПС від 05.10.84 за № 16
НПАОП 85.11-7.02-81	Керівний технічний матеріал (КТМ) 42-2-4-81. Операційні блоки. Правила експлуатації, техніки безпеки і виробничої санітарії, затверджено Мінохорони здоров’я СРСР від 1981
НПАОП 85.13-1.12-64	Правила обладнання і експлуатації стоматологічних поліклінік, відділень, ка­бі­нетів і зуботехнічних лабораторій, затверджено Мінохорони здоров’я СРСР від 1.04.64
НПАОП 85.14-1.08-79	Правила з охорони праці працівників дезінфекційної справи та з утримання дезінфекційних станцій, дезинфекційних відділів, відділень профілактичної де­зинфекції сані­тарно-епідеміо­логічних станцій, окремих де­зін­фек­цій­них установок, затверджено Мінохорони здоров’я СРСР від 9.02.79
НПАОП 85.14-1.09-81	Правила обладнання, техніки безпеки, виробничої санітарії, протиепідемічного режиму і особистої гігієни при роботі в лабораторіях (відділеннях, від­ділах) санітарно-епідеміологічних ус­та­нов системи Міністерс­тва охорони здо­ров’я СРСР, затверджено Мінохорони здоров’я СРСР від 20.10.81
НПАОП 85.20-1.03-99	Правила охорони праці в лабораторіях ветеринарної медицини, затверджено наказом Держнаглядохоронпраці України від 20.04.99 за № 67, зареєстровано в Мін’юсті України 11.10.99 за № 695/3988
НПАОП 93.0-1.01-59	Правила техніки безпеки і виробничої санітарії для пралень установ і підпри­ємств охорони здоров’я, затверджено Мінохорони здоров’я СРСР від 10.04.59
НПАОП 55.0-1.03-59	Правила техніки безпеки і санітарії на кух­нях та їдальнях установ системи Мі­ніс­тер­ства охорони здоров’я СРСР, затверджено Мінохорони здоров’я СРСР від 8.07.59
НПАОП 80.0-1.11-82	Правила техніки безпеки і виробничої санітарії при роботі в хімічних лабораторіях медичних навчальних закладів, затверджено Мінохорони здоров’я СРСР від 20.12.82

6. ГІГІЄНА ПРАЦІ


6.1. Основні поняття гігієни праці

6.1.1. Гігієна праці вивчає вплив виробничого середовища на функціонування організму людини і його окремих систем. Діяльність людини, залежно від умов реалізації і особливостей технологічних процесів, може супроводжуватись суттєвим відхиленням параметрів виробничого середовища від їх природного значення, бажаного для забезпечення нормального функціонування організму людини. Результатом відхилення чинників виробничого середовища від природних фізіологічних норм для людини, залежно від ступеня цього відхилення, можуть бути різного характеру порушення функ­ціонування окремих систем організму або організму в цілому — часткові або повні, тимчасові чи постійні.

Уникнути небажаного впливу техногенної діяльності людини на стан виробничого середовища і довкілля в цілому практично не реально. Тому метою гігієни праці є встановлення таких гранич­них відхилень від природних фізіологічних норм для людини, та­ких допустимих навантажень на організм людини за окремими чинниками виробничого середовища, а також таких допустимих навантажень на організм людини при комплексній дії цих чин­ників, які не будуть викликати негативних змін як у функціонуванні організму людини і окремих його систем зараз, так і гене­тичних у майбутніх поколінь.

6.1.2. На сучасному етапі розвитку гігієни праці як науки гігієністи при вирішенні питань охорони здоров'я працюючих дотримуються так званого порогового принципу: фактичне відхилення окремого чин­ника виробничого середовища від природної фізіологічної норми до певної межі не спричиняє небажаних змін в організмі працівника і не призведе до негативних генетичних наслідків.

Оцінювання умов праці є основою для вжиття заходів, необхідних для запобігання небезпекам або принаймні зведення їх вірогідності до мінімуму.

6.1.3. Відповідно до до “Гігієнічної  класифікації праці за показниками шкідливості  та  небезпечності  факторів  виробничого  середовища, важкості  та  напруженості  трудового процесу”, затвердженої МОЗ від 27.12.2001 за № 528 клас умов праці визна­чається тим чинником виробничого середовища, напруженості або тяжкості праці, який має найбільше відхилення від нормативних вимог.

Виходячи з принципів Гігієнічної класифікації умови праці розподіляються на 4 класи:

1 клас - оптимальні умови праці - такі умови, при яких зберігається не лише здоров'я працюючих, а й створюються передумови для підтримання високого рівня працездатності. Оптимальні гігієнічні нормативи для виробничих факторів встановлені для мікроклімату і факторів трудового процесу. Для інших факторів за оптимальні умовно приймаються такі умови праці, за яких несприятливі фактори виробничого середовища не перевищують рівнів, прийнятих за безпечні для населення;

2 клас – допустимі умови праці - характеризуються такими рівнями факторів виробничого середовища і трудового процесу, які не перевищують встановлених гігієнічних нормативів, а можливі зміни функціонального стану організму відновлюються за час регламентованого відпочинку або до початку наступної зміни та не чинять несприятливого впливу на стан здоров'я працюючих та їх потомство у найближчому і віддаленому періодах;

3 клас – шкідливі умови праці - характеризуються такими рівнями шкідливих виробничих факторів, які перевищують гігієнічні нормативи і здатні чинити несприятливий вплив на організм працюючого та/або його потомство. Шкідливі умови праці за ступенем перевищення гігієнічних нормативів та вираженості можливих змін в організмі працюючих поділяються на 4 ступені:

1 ступінь (3.1) - умови праці характеризуються такими рівнями шкідливих факторів виробничого середовища та трудового процесу, які, як правило, викликають функціональні зміни, що виходять за межі фізіологічних коливань (останні відновлюються при тривалішій, ніж початок наступної зміни, перерві контакту з шкідливими факторами) та збільшують ризик погіршення здоров'я;

2 ступінь (3.2) - умови праці характеризуються такими рівнями шкідливих факторів виробничого середовища і трудового процесу, які здатні викликати стійкі функціональні порушення, призводять у більшості випадків до зростання виробничо-обумовленої захворюваності, появи окремих ознак або легких форм професійної патології (як правило, без втрати професійної працездатності), що виникають після тривалої експозиції (10 років та більше);

3 ступінь (3.3) - умови праці характеризуються такими рівнями шкідливих факторів виробничого середовища і трудового процесу, які призводять, окрім зростання виробничо-обумовленої захворюваності, до розвитку професійних захворювань, як правило, легкого та середнього ступенів важкості (з втратою професійної працездатності в період трудової діяльності);

4 ступінь (3.4) - умови праці характеризуються такими рівнями шкідливих факторів виробничого середовища і трудового процесу, які здатні призводити до значного зростання хронічної патології та рівнів захворюваності з тимчасовою втратою працездатності, а також до розвитку важких форм професійних захворювань (з втратою загальної працездатності);

4 клас – небезпечні (екстремальні) умови праці - характеризуються такими рівнями шкідливих факторів виробничого середовища і трудового процесу, вплив яких протягом робочої зміни (або її частини) створює загрозу для життя, високий ризик виникнення важких форм гострих професійних уражень.

5.1.4. Згідно з гігієнічною класифікацією робота в умовах перевищен­ня гігієнічних нормативів (3 та 4 клас умов праці) може бути доз­волена тільки при застосуванні засобів колективного та індивіду­ального захисту і скороченні часу дії шкідливих виробничих фак­торів (захист часом). Робота в небезпечних (екстремальних) умо­вах праці (4 клас) не дозволяється, за винятком ліквідації аварій, проведення екстрених робіт для попередження аварійних ситуацій. Ця робота повинна виконуватись у відповідних засобах індивіду­ального захисту та регламентованих режимах виконання робіт.

6.2. Небезпечні та шкідливі фактори виробничого середовища

6.2.1. Шкідливі фактори виробничого середовища відповідно до Гігієнічної  класифікації праці за за природою дії поділяються на фізичні, хімічні, біологічні та фактори трудового процесу.

6.2.2. Фізичні фактори:

мікроклімат: температура, вологість, швидкість руху повітря, теплове випромінювання;

виробничий шум, ультразвук, інфразвук;

вібрація (локальна, загальна);

неіонізуючі електромагнітні поля і випромінювання: електростатичні поля, постійні магнітні поля (в т.ч. геомагнітне), електричні і магнітні поля промислової частоти (50 Гц);

електромагнітні випромінювання радіочастотного діапазону, електромагнітні випромінювання оптичного діапазону (у т.ч. лазерне та ультрафіолетове);

іонізуючі випромінювання;

освітлення - природне (відсутність або недостатність), штучне (недостатня освітленість, пряма і відбита сліпуча блискість, пульсація освітленості).

6.2.3. Хімічні фактори: речовини хімічного походження, деякі речовини біологічної природи, що отримані хімічним синтезом, та/або для контролю яких використовуються методи хімічного аналізу.

6.2.4. Біологічні фактори: мікроорганізми-продуценти, живі клітини і спори, що містяться в препаратах, патогенні мікроорганізми.

6.2.5. Фактори трудового процесу: важкість праці та напруженість.

Важкість праці характеризується фізичним динамічним навантаженням, масою вантажу, що піднімається і переміщується, загальним числом стереотипних робочих рухів, розміром статичного навантаження, робочою позою, ступенем нахилу корпусу, переміщенням в просторі.

До факторів, що характеризують напруженість праці, відносяться: інтелектуальні, сенсорні, емоційні навантаження, ступінь монотонності навантажень, режим роботи.

6.2.6. Гігієнічне нормування шкідливих речовин проводять за гранично
допустимими концентраціями (ГДК, мг/ м³ ) .

Залежно від ступеня токсичності, фізико-хімічних властивостей, шляхів проникнення в організм, санітарні норми встановлюють гранично допустимі концентрації (ГДК) шкідливих речовин у повітрі робочої зони виробничих приміщень, перевищення яких неприпустиме.


6.3. Мікроклімат


6.3.1. Загальні відомості


6.3.1.1. Мікроклімат виробничих приміщень - умови внутрішнього середовища цих приміщень, що впливають на тепловий обмін працюючих з оточенням шляхом конвекції, кондукції, теплового випромінювання та випаровування вологи. ( ДСН 3.3.6.042-99 Санітарні норми мікроклімату виробничих приміщень).

Мікрокліматичні умови виробничих приміщень характеризу­ються такими показниками:

• температура повітря ,
  
• відносна вологість повітря ,
  
• швидкість руху повітря ,
  
• інтенсивність теплового (інфрачервоного) випромінювання,
  
• температура поверхні.
  

6.3.1.2. Значення параметрів мікроклімату суттєво впливають на са­мопочуття та працездатність людини і, як наслідок цього, рівень травматизму. Тривала дія високої температури повітря при одно­часно підвищеній його вологості приводить до збільшення темпе­ратури тіла людини до 38-40 °С (гіпертермія), внаслідок чого можуть мати місце різноманітні фізіологічні порушення в організмі: зміни в обміні речовин, серцево-судинній системі, зміни функцій внутрішніх органів (печінки, шлунка, жовчного міхура, нирок), зміни у системі дихання, порушення центральної та пери­феричної нервових систем

6.3.1.3. При підвищенні температури значно збільшується потовиділен­ня, внаслідок чого настає різке порушення водного обміну. З по­том із організму виділяється значна кількість солей, головним чином хлористого натрію, калію, кальцію. Зростає вміст у крові молочної кислоти, сечовини. Змінюються інші параметри крові, внаслідок чого вона згущується. В умовах високої температури збільшується частота пульсу (до 100-180 поштовхів за хвилину), збільшується артеріальний тиск. Перегрів тіла людини супровод­жується головними болями, запамороченням, нудотою, загальною слабкістю, часом можуть виникати судоми та втрата свідомості. Негативна дія високої температури збільшується при підвищеній вологості, оскільки при цьому знижується інтенсивність процесу випарювання поту, тобто погіршується тепловіддача тіла людини. Зміни в організмі за підвищеної температури безумовно відобра­жаються на працездатності людини. Так, підвищення температури повітря виробничого середовища з 20°С до 35°С призводить до зниження працездатності людини на 50-60%.

6.3.1.4. Суттєві фізіологічні зміни в організмі можливі також при хо­лодовому впливі, який призводить до переохолодження організму (гіпотермія). Найбільш вираженими реакціями на низьку темпе­ратуру є звуження судин м'язів та шкіри. При цьому знижується пульс, збільшується об'єм дихання і споживання кисню. Тривала дія знижених температур приводить до появи таких захворювань як радикуліт, невралгія, суглобний та м'язовий ревматизм, інфек­ційні запалення дихальних шляхів, алергії та ін. Охолодження тіла викликає порушення рефлекторних реакцій, зниження так­тильних та інших реакцій, утруднення рухів. Це також може бути причиною збільшення виробничого травматизму.

6.3.1.5. Недостатня вологість повітря (нижче 20%) призводить до підсихання слизових оболонок дихальних шляхів та очей, внаслідок чого зменшується їх захисна здатність протистояти мікробам.

6.3.1.6. Фізіологічна дія рухомого потоку повітря пов'язана із змінами у температурному режимі організму, а також механічною дією (повітряним тиском), яка вивчена ще недостатньо. Встановлено, що максимальна швидкість повітря на робочих місцях не повинна перевищувати 2м/с.

6.3.1.7. При санітарно-гігієнічному нормуванні умов мікроклімату від­повідно до ДСН 3.3.6.042-99 виділяють два періоди року: теплий (середньодобова температура зовнішнього середовища вище +10°С і холодний (середньодобова температура зовнішнього сере­довища не перевищує +10°С.

6.3.1.8. Середньодобова температура зовнішнього повітря - середня величина температури зовнішнього повітря, виміряна у певні години доби через однакові інтервали часу. Вона приймається за даними метеорологічної служби.

6.3.1.9. Оптимальні мікрокліматичні умови- поєднання параметрів мікроклімату, які при тривалому та систематичному впливі на лю­дину забезпечують зберігання нормального теплового стану ор­ганізму без активізації механізмів терморегуляції. Вони забезпечу­ють відчуття теплового комфорту та створюють передумови для високого рівня працездатності.

6.3.1.10. Оптимальні умови мікроклімату встановлюються для постійних робочих місць. Показники температури повітря в робочій зоні по висоті та горизонталі протягом робочої зміни не повинні виходи­ти за межі нормованих величин оптимальної температури для да­ної категорії робіт. Оптимальні величини температури, відносної вологості та швидкості руху повітря в робочій зоні виробничих приміщень згідно з ДСН 3.3.6.042-99 наведені в таблиці 6.1.

6.3.1.11.Температура внутрішніх поверхонь робочої зони (стіни, підлога, стеля), технологічного обладнання (екрани і т. ін.) зовнішніх по­верхонь технологічного устаткування та огороджуючих конструкцій не повинна виходити більш ніж на 2°С за межі оптимальних темпе­ратур повітря для даної категорії робіт, вказаних в таблиці 6.1.

6.3.1.12. Допустимі мікрокліматичні умови - поєднання параметрів мікроклімату, які при тривалому та систематичному впливі на людину можуть викликати зміни теплового стану організму, що швидко минають і нормалізуються та супроводжуються напруженням механізмів терморегуляції в межах фізіологічної адаптації. При цьому не виникає ушкоджень або порушень стану здоров'я, але можуть спостерігатися дискомфортні тепловідчуття, погіршення самопочуття та зниження працездатності.


Таблиця 6.1 - Оптимальні величини температури, відносної вологості та швидкості руху повітря робочої зони виробничих приміщень

Період року	Категорія робіт	Температура повітря, °С	Відносна вологість, %	Швидкість руху, м/с
холодний	легка Іа	22-24	60-40	0,1
легка 16	21-23	60-40	0,1
середньої важкості IIа	19-21	60-40	0,2
середньої важкості IIб	17-19	60-40	0,2
важка III	16-18	60-40	0,3
теплий	легка Іа	23-25	60-40	0,1
	легка 16	22-24	60-40	0,2
середньої важкості IIа	21-23	60-40	0,3
середньої важкості IIб	20-22	60-40	0,3
важка III	18-20	60-40	0,4

Величини показників допустимих мікрокліматичних умов встанов­люються для постійних і непостійних робочих місць. Допустимі вели­чини температури, відносної вологості та швидкості руху повітря в робочій зоні виробничих приміщень, не повинні виходити за межі показників, наведених в таблиці 6.2.

6.3.1.13. У виробничих приміщеннях, в яких не можна встановити допустимі величини мікроклімату через технологічні вимоги до виробничого процесу, технічну недосяжність або економічно обгрунтовану недоцільність передбачаються заходи щодо захисту від можливого перегрівання та охолодження.

6.3.1.14. Температура внутрішніх поверхонь приміщень (стіни, підлога, стеля), а також температура зовнішніх поверхонь технологічного устаткування або його захисних обладнань (екранів і т. ін.) не повинна виходити за межі допустимих величин температури повітря для даної категорії робіт, вказаних в таблиці 6.2.

6.3.1.15. Інтенсивність теплового опромінення працюючих від нагрітих поверхонь технологічного устаткування, освітлювальних приладів, інсоляція від засклених огороджень не повинна перевищувати 35,0 Вт/м ² - при опроміненні 50% та більше поверхні тіла, 70 Вт/м 2 - при величині опромінюваної поверхні від 25 до 50%, та 100 Вт/м ² - при опроміненні не більше 25% поверхні тіла працюючого.

6.3.1.16. При наявності джерел з інтенсивністю 35,0 Вт/м² і більше температура повітря на постійних робочих місцях не повинна перевищувати верхніх меж оптимальних значень для теплого періоду року, на непостійних - верхніх меж допустимих значень для постійних робочих місць. При наявності відкритих джерел випромінювання (нагрітий метал, скло, відкрите полум'я) допускається інтенсивність опромінення до 140,0 Вт/м². Величина опромінюваної площі не повинна перевищувати 25 % поверхні тіла працюючого при обов'язковому використанні індивідуальних засобів захисту (спецодяг, окуляри, щитки).

Таблиця 6.2 - Допустимі величини температури, відносної вологості та швидкості руху повітря в робочій зоні виробничих приміщень

Період року	Категорія робіт	Температура, ° C	Відносна воло- гість на робочих місцях - постійних і непостій них, (%)	Швидкість руху на робочих місцях - постійних і непостій них, (м/сек.)
верхня межа	нижня межа
на постійних робочих місцях	на непостійних робочих місцях	на постійних робочих місцях	на непостійних робочих місцях
холодний	легка Iа	25	26	21	18	75	не більше 0,1
легка Iб	24	25	20	17	75	не більше 0,2
серед- ньої важкості IIа	23	24	17	15	75	не більше 0,3
	серед-ньої важкості IIб	21	23	15	13	75	не більше 0,4
	важка III	19	20	13	12	75	не більше 0,5
теплий	легка Iа	28	30	22	20	55 - при 28° C	0,2 - 0,1
легка Iб	28	30	21	19	60 - при 27° C	0,3 - 0,1
середньої важкості IIа	27	29	18	17	65 - при 26° C	0,4 - 0,2
	середньої важкості IIб	27	29	15	15	70 - при 25° C	0,5 - 0,2
	важка III	26	28	15	13	75 - при 24° C і нижче	0,6 - 0,5

6.3.1.17. Категорія робіт - розмежування робіт за важкістю на основі загальних енерговитрат організму регламентується ДСН 3.3.6.042-99 (таблиці 6.3).

6.3.1.18. У виробничих приміщеннях, в яких не можна встановити допустимі величини мікроклімату через технологічні вимоги до виробничого процесу, технічну недосяжність або економічно обґрунтовану недоцільність, передбачаються заходи щодо захисту від можливого перегрівання та охолодження.


Таблиця 6.3 - Категорії робіт за ступенем важкості

Характер роботи	Категорія роботи	Загальні енерговитрати організму, Вт (ккал/год)	Характеристика роботи
легка	Іа	105-140 (90-120)	Робота, що виконується сидячи і не потребує фізичного напруження
	16	141-175 (121-150)	Робота, що виконується сидячи, стоячи або пов'язана з ходінням, та супроводжується деяким фізичним напруженням
середньої важкості	Па	176-232 (151-200)	Робота, пов'язана з ходінням, пе­реміщенням дрібних (до 1 кг) ви­робів або предметів в положенні сто­ячи або сидячи, що потребує певно­го фізичного напруження
	II	233-290 (201-250)	Робота, що виконується стоячи, пов'язана з ходінням, переміщенням невеликих (до 10 кг) вантажів, та супроводжується помірним фізич­ним напруженням
важка	III	291-349 (251-300)	Робота, пов'язана з постійним пере­міщенням, перенесенням значних (понад 10 кг) вантажів, які потребу­ють великих фізичних зусиль