Укрндіпротезування Медичні показання та протипоказання до призначення конструкцій протезно-ортопедичних виробів (Методичні рекомендації)

Вид материала

Методичні рекомендації

Содержание Захворювання системи дихання. Захворювання сечовідної системи Доброякісні пухлини Ортопедична патологія Захворювання системи кровообігу Захворювання системи дихання. Травматичні пошкодження центральної та периферичної нервової систем 3 Система протезів верхніх кінцівок Функціональні кукси Малофункціональні кукси До нефункціональних кукс Косметичні протези Функціонально-косметичні протези Робочі протези Активні протези Складне протезування Особливості кріплення протеза 4 Система ортезів на верхні і нижні кінцівки

Подобный материал:

• Міністерство охорони здоров’я України Український центр наукової медичної інформації, 290.67kb.
• Нформаційний пакет напрям підготовки 0921 "Будівництво " Спеціальність 092101 "Технологія, 428.25kb.
• Рювання вимог регламентних технічних умов, державних стандартів, будівельних норм,, 17.24kb.
• Методичні рекомендації для спеціалістів профільних реабілітаційних центрів системи, 489.7kb.
• Т. Г. Шевченка (методичні рекомендації) м. Вознесенськ, 2011 р. Шановні колеги! Пропонуємо, 68.78kb.
• План стерилізація виробів медичного призначення важлива ланка в комплексі мір неспецифічної, 30.87kb.
• М.І. Пирогова методичні рекомендації з патофізіологіі для студентів медичного факультету, 726.86kb.
• Методичні рекомендації з питань запобігання та протидії корупції затверджено   Наказ, 1727.46kb.
• Методичні рекомендації з питань запобігання та протидії корупції (Затверджені наказом, 651.62kb.
• Методичні рекомендації, 217.67kb.

Захворювання системи дихання.

• Хронічний дифузійний бронхіт, емфізема легень із ДН ІІ-ІІІ стадій.
  
• Пневмосклероз, хронічні пневмонії, стан після операцій на органах бронхо-легеневої системи та інші захворювання органів дихання із ДН II – III стадій.
  

Захворювання сечовідної системи

• Хронічний дифузійний нефрит, сечокам'яна хвороба, інші захворювання системи, що виводить сечу з нирковою недостатністю ІІ-ІІІ стадій.
  

Доброякісні пухлини

• Доброякісні пухлини кукси і оточуючих тканин з можливістю травматизації куксоприймальною гільзою.
  

Захворювання центральної і периферичної нервової систем і головного мозку

• Наслідки менінго-енцефалітів, діенцефалітів з вираженими лікворо-динамічними розладами, гиперкінетичним та вестибулярним синдромами.
  
• Епілепсія з частими судорожними нападками.
  
• Розсіяний склероз з помірними і вираженими руховими, координаційними розладами без довгих та чітких ремісій.
  

Травматичні пошкодження центральної та периферичної нервової систем

• Неврити та поліневрити окремих нервових стовбурів верхніх та нижніх кінцівок з руховими, трофічними та сенсорними розладами.
  

Ортопедична патологія

• Хронічний остеомієліт кісток кукси в стадії нестійкої ремісії.
  

Патологія органів зору

- Сліпоті на обоє ока.

- Глаукома III стадії.

Захворювання шкіри

• Шкірні інфекції (екзема, нейродерміт) та інші виражені дерматологічні захворювання кукси.
  
• Алергічні захворювання кукси на матеріали, що застосовуються у протезуванні.
  

Тяжкі ендокрінні захворювання, які не піддаються лікуванню

• Тіреотоксікоз, цукровий діабет в стадії декомпенсації.
  

Абсолютними протипоказаннями до протезування є:

Захворювання системи кровообігу

• Гіпертонічна хвороба ІІБ - ІІІБ стадії. кардіальна форма, кардіально-церебральна форма з розладим мозкового кровообігу III-IV стадій (глибоке ураження нервової системи з гемі- та тетрапарезами, псевдобульбарними явищами і значним зниженням інтелекту та з гіпертонічними кризами 5-10 разів на рік.
  
• Ревматизм, активна фаза, активність ІІ-ІІІ (панкардит, уроджені вади серця з недостатністю кровообігу ІІБ стадії, нейроревматизм, ревмоваскуліт, часто рецидуючий септичний ендо- і міокардит).
  

Захворювання системи дихання.

• Бронхіальна астма, важка форма з дихальною недостатністю ДН ІІ - ІІІ стадій; бронхоектатична хвороба з ДН ІІ-ІІІ стадій із хронічним декомпенсованим легеневим серцем з недостатністю кровообігу ІІБ – ІІІБ стадій.
  
• Фіброзно-кавернозний туберкульоз легень із ДН ІІ-ІІІ стадій.
  

Злоякісні пухлини

• Злоякісні новоутворення органів і систем IV клінічної групи.
  

Ортопедична патологія

• Стійкі двобічні згинально-відвідні контрактури кульшових суглобів.
  

Захворювання центральної і периферичної нервової систем і головного мозку

• Наслідки гострих розладів мозкового кровообігу з вираженим розладом функції (парези і паралічі, гіперкінези, паркінсоїдний синдром).
  
• Наслідки мієліту, менінгомієліту з вираженими розладими рухових і чутливих функцій, тонусу (в збережених кінцівках) та сфінктерними розладами.
  
• Пухлини ЦНС з вираженими розладами рухових і чутливих функцій з координаційними розладами.
  

Травматичні пошкодження центральної та периферичної нервової систем

• Наслідки відкритих і закритих черепно-мозкових травм з вираженим вестибулярним синдромом, паркінсонізмом, епіліптиформними припадками, гіпертензіонним та гіпоталамічним синдромами.
  
• Наслідки травматичних ушкоджень спинного мозку з явищами компресії з значним розладом рухових функцій
  

Психічні захворювання.

• Шизофренія, тяжка форма, гострі психози.
  
• Розлади розумового розвитку, психопатії з елементами асоціальної поведінки або прогнозованою неможливістю користуватися технічними засобами реабілітації.
  

3 СИСТЕМА ПРОТЕЗІВ ВЕРХНІХ КІНЦІВОК


Ампутація верхньої кінцівки на будь-якому рівні означає, насамперед, утрату такого високофункціонального органу, як кисть.

Протезування, хоча й у не повному ступені, відновлює утрачені функції верхньої кінцівки та забезпечує її косметичність.

Протези – це зовні прикладені пристрої, що використовують для заміни або цілком, або частково відсутньої, або недорозвиненої частини верхньої кінцівки, що підвищують активність пацієнтів і їхню участь у різних життєвих ситуаціях.

Призначення конструкцій протезів верхніх кінцівок визначається рівнем усікання кінцівки, функціональністю кукси і станом фізичної активності пацієнта. За рівнем усікання кінцівки виділяють: кукси фаланг пальців після ампутації і вилущення в межах п’ястка і зап'ястка, кукси передпліччя після вилущення у промене-зап’ясному суглобі, у Н/3, С/3 і В/3, короткі кукси передпліччя (довжина кукси менш 5 см) і після вилущення в ліктьовому суглобі, кукси плеча в Н/3, С/3 і В/3, короткі кукси плеча (довжина кукси менш 6 см), вилущення в плечовому суглобі і кукси після міжлопатково-грудной ампутації (Рисунок 3.1).

Функціональний стан кукс верхніх кінцівок визначається наступними ознаками: здатністю м'язів кукси до скорочення; станом м'язів плечового поясу і тулуба; наявністю пороків і захворювань кукси; її довжиною, ступенем атрофії м'яких тканин і формою кукси; обсягом рухів у промене-зап’ястковому, ліктьовому і плечовому суглобах.



Вичленення в плечовому суглобі

Коротка кукса плеча (довжина менш ніж 6 см від лінії пахвової ямки)

В/3

С/3


Н/3

Довга кукса плеча (укорочення кукси менш ніж 6 см від ліктьового згину)

Коротка кукса передпліччя (довжина кукси менш ніж 5 см від ліктьового згину

Вичленення в ліктьовому суглобі


Вичленення в промене-зап’ястному суглобі


Довга кукса передпліччя (укорочення кінцівки менш ніж 4 см)



Сегменти, що забезпечують високу функціональність кукси



Сегменти, що призводять до низької функціональності кукси




Рисунок 3.1 - Розподіл сегментів верхньої кінцівки за рівнями ампутацій та за функціональними результатами протезування.


За клінічним станом кукси верхньої кінцівки можна розділити на 3 групи: функціональні, малофункціональні та нефункціональні.

Функціональні кукси в Н3, С/3 і В/3 плеча або передпліччя з достатньою функцією м'язів, без розладів кровообігу, безболісні, з повним обсягом рухів у плечовому, ліктьовому чи промене-зап’ястковому суглобах, без пороків і захворювань кісткових і м’якотканинних структур.

Малофункціональні кукси - функція м'язів кукси, плечового пояса і тулуба недостатня, вони болісні, мають атрофічні в'ялі тканини, на торці кукси можуть бути трофічні розлади без запальних явищ, може мати місце згинально-розгинальна контрактура того чи іншого суглоба верхньої кінцівки, довжина кукси недостатня для керування протезом (короткі кукси плеча чи передпліччя) або кукси після вилущення в плечовому суглобі і після міжлопатково-грудній ампутації.

До нефункціональних кукс відносяться болісні кукси з розладами кровообігу, значно зниженою функцією м'язів, різко вираженою атрофією і наявністю численних пороків і захворювань, що є протипоказанням до протезування, і вимагають попереднього консервативного чи оперативного лікування.


3.1 Функціональне призначення протезів верхніх кінцівок

Протези верхніх кінцівок по їхній функціональній ознаці і способам керування розділяють на косметичні, функціонально-косметичні, активні (з тяговим керуванням і з керуванням від зовнішніх джерел енергії) та робочі протези.

Косметичні протези – це так звані пасивні протези, тому що вони не виконують ніякої активної функції, або виконують тільки пасивну функцію утримання. Основне призначення такого протезу – заповнити косметичний дефект інваліда і вирішити проблему балансування маси тіла.

Функціонально-косметичні протези дозволяють здійснювати пасивні рухи під дією здорової руки. У таких протезах можна розсунути пальці штучної кисті і вставити ручку, рукоятку інструмента чи ложку та ін. Вони дозволяють установити кисть у зручне положення для виконання яких-небудь дій, зігнути штучну руку в ліктьовому шарнірі і зафіксувати це положення.

Основним технічним засобом протезування є активні (функціональні) протези. Вони містять механізми, що дозволяють здійснювати активні рухи у великих суглобах кінцівки і частково відновлювати утрачені функції при самообслуговуванні і виробничій діяльності. Разом з тим характер руху ланок протеза і конструктивне його виконання імітує здорову кінцівку, що достатньо маскує дефект. Дуже істотним є і використання пасивної рухливості з'єднань – ротації кисті і передпліччя, промене-зап’ясткового суглоба, що забезпечує важливу для функціонального протеза просторову орієнтацію кисті.

Керування протезами верхніх кінцівок буває тяговим, коли натяг тяг протеза здійснюється за рахунок скорочення якої-небудь групи м'язів, що здійснюється рухом сегмента кінцівки чи частини тулуба. У біоелектричних протезах керування здійснюється від біопотенциалів, що знімаються поверхневими електродами з м'язів кукси; у міотонічних протезах – бічним м'язовим поштовхом на елемент керування. При контактному керуванні – впливом на елемент керування (перемикач) будь-якою частиною тіла. При комбінованому керуванні – комбінацією двох і більш способів керування.

Робочі протези призначаються в якості другого (додаткового до основного) протеза, з урахуванням робочих операцій, які пацієнт виконує на роботі й у побуті, і комплектуються набором спеціальних робочих насадок.

Активні протези верхніх кінцівок: передбачаються до використання як функціональні (для виконання функцій схоплювання, а також функцій підтримки і утримання) і як косметична заміна ампутованої частини верхньої кінцівки для повсякденної активності. Активні протези верхніх кінцівок дозволяють пацієнту робити:

1. Перенос, переміщення і маніпулювання об'єктами: а) підняття б) перенос в) опускання.

2. Відтворення точних рухів кисті: підбирання (підйом чи узяття предмета малого розміру кистю і пальцями, наприклад як при узятті олівця зі столу), схоплення (використання однієї чи обох кистей рук, щоб схопити й удержати що-небудь наприклад, як при схопленні інструменту), маніпулювання (здійснення необхідних дій із предметами малого розміру), відпускання (використання пальців і кистей рук, щоб звільнити що-небудь так, щоб це упало чи змінило положення), притягання (використання пальців і кистей рук, щоб, перемістити предмет до себе чи перемістити його з місця на місце), відштовхування (використання пальців, кистей і рук, щоб перемістити що-небудь від себе), витягування (використання кистей і рук, щоб дістати, торкнутися і схопити що-небудь), обертання чи згинання (використання пальців, кистей і рук щоб обертати, повертати чи згинати об'єкт), кидання (використання пальців, кистей і рук, щоб узявши що-небудь відкинути це з деякою силою), схоплення (використання пальців, кистей і рук, щоб схопити об'єкт, що рухається із метою зупинки й утримання).

3. Самообслуговування: приймання їжі (виконання координованих дій і вимог при прийомі виготовленої їжі, піднесенні її до рота, споживанні її культурно прийнятними способами: різання, використання столових приладів); пиття (прийом напоїв, піднесення їх до рота, змішування, розмішування і розливання рідин, відкривання пляшок); одягання (надягання і роздягання одягу, надягання і зняття взуття); фізіологічні відправлення виконання гігієнічних заходів.


3.2 Функціональні особливості конструкційних компонентів протезів верхніх кінцівок

Функціональна ефективність протезування верхніх кінцівок багато в чому залежить від якості виготовлення прийомної гільзи протеза і його кріплення, що у тягових протезах є важливим елементом керування.

1. Приймальні гільзи протезів верхніх кінцівок повинні забезпечувати комфортне розташування кукс плеча чи передпліччя на будь-якому рівні усікання і відповідати основним клініко-біомеханічним вимогам: щільно облягати куксу й, у той же час, не допускати локального тиску на її окремі ділянки; не здавлювати судини і нерви кукси, запобігати виникненню венозних застоїв, потертостей і бурситів; не обмежувати рухи в плечовому і ліктьовому суглобах і не створювати обмежень при фізіологічних відправленнях і самообслуговуванні.

У сучасному протезуванні найбільше часто застосовується приймальна гільза контейнерного типу, що складається з вкладної і несущої гільз. Вкладна гільза повинна точно відповідати формі і довжині кукси (тотально-контактний принцип), бути еластичною у своїй проксимальній частині і твердою – у дистальній, для забезпечення міцного з'єднання з несущою гільзою. Несуча гільза повинна бути твердою на всьому протязі і за своєю формою відповідати формі аналогічного сегмента здорової руки, забезпечувати міцне з'єднання вкладної гільзи з вузлами протеза верхньої кінцівки (плечовий, ліктьовий, промене-зап’ястковий вузли, кисть). Напрямок вкладної гільзи повинен відповідати напрямку кукси, коли вона вільно опущена донизу. Гільзи контейнерного типу в обов'язковому порядку показані при протезуванні пацієнтів з короткими, дуже атрофічними і конічними куксами плеча і передпліччя.

2. В активно-тягових і функціонально-косметичних протезах верхніх кінцівок кріплення, крім утримання протеза, є важливим елементом керування, передаючи м'язове зусилля надпліччя, тулуба, плеча чи передпліччя на функціональні вузли протеза. У вітчизняному протезуванні загальноприйняте кріплення протеза типу „вісімки” з ремінцевою вуздечкою для протезів передпліччя, і без вуздечки, але з додатковими передніми і задніми еластичними підвісками-компенсаторами для протезів плеча. При регулюванні пахвової петлі і тяг для керування рухами ліктьового вузла і кисті протеза важливо, щоб їхнє хрестоподібне перетинання знаходилося на спині на рівні верхньогрудних, але не шийних хребців. У протезах фірми OTTO BOCK використовується кріплення типу «бандаж» з однією тягою для протезів передпліччя і трьома - для протезів плеча, що дозволяє знизити витрати енергії пацієнта і спростити керування протезом за рахунок розташованого в міжлопатковій області кільця, по якому здійснюється ковзання тяг.

3. У протезах верхніх кінцівок використовуються механічні вузли плечового, ліктьового і промене-зап’ясткового суглобів, що дозволяють здійснювати активні і пасивні рухи штучної кінцівки. При протезуванні пацієнтів з ампутаційними дефектами після вилущення в плечовому суглобі використовуються вузол плеча і вузол-каркас для косметичних протезів плеча і після його вилущення; при протезуванні пацієнтів з ампутаційними дефектами на рівні плеча – вузли ліктьові і вузли «лікоть – передпліччя»; при ампутаційних дефектах на рівні передпліччя використовуються вузол промене-зап’ястковий з адаптерами для косметичної й активної кистей.

4. У протезуванні використовується широкий арсенал кистей косметичних, кистей пасивних і активних, гачків і робочих насадок, застосування яких залежить від ступеня функціональної активності пацієнта, стану його м'язового апарату, особливостей професійної діяльності, соціального статусу і з урахуванням побажань пацієнта. Існує два різновиди штучної активної кисті: із активним розкриттям пальців і пружинним розкриттям пальців і активним схоплюванням.

Розрізняють три види протезування: просте, складне та атипове.

При виконанні простого протезування використовують типові вузли та напівфабрикати, а складання виробів здійснюють відповідно до медико-технічної документації. Простому протезуванню підлягають пацієнти з функціональними куксами верхньої кінцівки в В/3, С/3 і Н/3 плеча чи передпліччя, стан яких не перешкоджає протезуванню.

Складне протезування припускає можливість відхилення від схем побудови протезів, від звичайних способів припасування прийомних гільз і кріплень, зміну розташування деяких деталей протеза. При цьому конструкція самого протеза принципово не змінюється, тому що застосовуються готові вузли і напівфабрикати. Складному протезуванню підлягають пацієнти з ампутаційними дефектами на рівні верхньої чи нижньої чверті сегмента кінцівки в сполученні з не усунутими пороками (параліч м'язів кукси та тулуба, контрактури, анкілоз суглобів і т.д.); з дефектами після вилущення кінцівки; з важкими скривленнями і деформаціями хребта і грудної клітки; з ампутаційними дефектами кінцівок унаслідок судинних, онкологічних і інших захворювань, що порушують загальний стан, а також з уродженими аномаліями розвитку, що не укладаються в рамки ампутаційних дефектів. До складного відноситься протезування літніх і надмірно повних хворих.

При виконанні атипового протезування змінюють конструкцію окремих вузлів і їхніх деталей, створюючи нові конструкції стосовно до клінічної картини й індивідуальних особливостей пацієнта. При цьому використовуються всілякі комбінації вузлів від різних типових конструкцій протезних виробів чи виготовляють нові оригінальні конструкції. До атипового відноситься протезування пацієнтів з такими дефектами кінцівок і тулуба, як кукси після вилущення плеча з лопаткою і ключицею, куксами передпліч з анкілозами в ліктьовому чи промене-зап’ястковому суглобах, множинні дефекти кінцівок, деякі види уроджених аномалій. Атиповим буде протезування і при звичайному дефекті, якщо протез повинний забезпечити виконання невластивих йому функцій.

Успішне протезування пацієнтів з дефектами верхніх кінцівок залежить від декількох факторів: наявності сформованої, придатної до протезування кукси плеча чи передпліччя; правильного вибору типу протеза у відповідності як з рівнем ампутації, так і з психофізіологічними особливостями пацієнта; ретельного індивідуального припасування протеза; навчання пацієнта користуванню протезом, доглядом за куксою та ПОВ.

3.3 Протезування після ампутації пальців і кисті

При дефектах кисті на рівні фаланг I-V пальців використовуються функціонально-косметичні протези пальців. Їх призначають при ампутаційних і уроджених дефектах у межах основної, середньої і кінцевої фаланг, довжина яких повинна бути не менш 12 мм. Протипоказанням до призначення є болючість кукси, наявність незагоєних ран і нориць, незміцнілі фляки, кісткові опили фаланг, що виступають.

Протезування здійснюється методом підбору, приміряння і припасування напівфабрикатів, домагаючись найбільшої відповідності протеза розмірам, фор­мі, кольору, топографічному малюнку і надійному утриманню його на куксі.

При дефектах на рівні п’ястка і зап'ястка, після вилущення кисті чи на довгу куксу передпліччя булавоподібної форми в залежності від довжини кукси, наявності чи відсутності рухомісті в промене-зап’ястковому суглобі, віку, професії та інших індивідуальних особливостей пацієнтів призначають косметичні протези кисті, функціонально-косметичні протези, робочі протези кисті, протез-протиупор. У залежності від рівня ампутації і наявності збережених пальців протез може бути неспадаючим чи з приймальною гільзою у вигляді манжетки, що застібається за допомогою кнопок на долонній частині гільзи, а при короткій куксі зап'яски і після вилущення в промене-зап’ястковому суглобі – з гільзою, що фіксується на передпліччі за допомогою ремінця чи стрічки „Велкро”.


3.4 Протезування після ампутації передпліччя.

У залежності від рівня ампутації передпліччя, характеру і цілей протезування, ступеня фізичної активності пацієнта та його соціального статусу доцільне призначення активних, косметичних і функціонально-косметичних протезів передпліччя, робочих протезів і протезів передпліччя з зовнішніми джерелами енергії. Особливим попитом у інвалідів користуються високофункціональні комбіновані протези передпліччя, у яких сполучені функції активного і робочого протезів за рахунок заміни активної кисті на активний гачок або різноманітні робочі насадки, що значною мірою підвищує їхню соціально-побутову незалежність.

Протезування пацієнтів з ампутаційними дефектами в В/3, С/3 і Н/3 передпліччя з куксами довжиною не менш 6 см від ліктьового згину, але не довше середини нижньої третини, проводиться по загальноприйнятих методиках і схемам, не викликаючи особливих ускладнень у техніків – протезистів.

Протезування пацієнтів з короткими куксами передпліччя (довжина кукси менш 5 см від ліктьового згину) при наявності згинально-розгинальної контрактури в ліктьовому суглобі відноситься до складного і має деякі особливості. Приймальна гільза повинна бути контейнерного типу; вкладна гільза - щільно облягати куксу, не викликати надлишкового тиску й утримуватися на ній при згинанні кінцівки в ліктьовому суглобі; верхній край гільзи високий, із захопленням області ліктьового відростка; попереду край гільзи повинний бути на 1,5 см нижче ліктьового згину. До конструкцій протеза входять шкіряна гільза на Н/3 плеча зі шнурівкою, шини на плече і передпліччя і чотирьохланковий шарнірний ліктьовий механізм, що крім згинання в ліктьовому суглобі, забезпечує додаткове згинання проксимальної частини гільзи передпліччя щодо дистальної. Місце з'єднання пахвової петлі кріплення протеза і тяги для керуванням кистью повинне знаходитися на рівні верхньо-грудних хребців. Вибірка пальцевої тяги, що забезпечує розкриття кисті, повинна здійснюватися за рахунок розведення лопаток з одночасним виносом кукси уперед. Схоплення пальців – пружинне (при розслабленні пальцевої тяги).

Свої особливості має і протезування пацієнтів з довгими куксами передпліччя чи з куксами після вилущення у промене-зап’ястковому суглобі. На довгу куксу передпліччя розроблено кілька видів протезів у залежності від конструкції приймальної гільзи і способу з'єднання кисті з передпліччям. Оскільки наявність у протезах механізму пасивної ротації кисті викликає подовження протезуємої кінцівки, для хворих з надмірно довгими куксами передпліччя застосовують укорочений фланець ротаційного кільця, а на куксу після вилущення кисті протез можна призначати чи за умови подовження кінцівки, чи без механізму пасивної ротації кисті.

Слід зазначити, що дуже довгі кукси передпліччя з вилущенням у промене-зап’ястковому суглобі, кукси після вилущення пальців і ампутації в межах п'ясткових кісток, ускладнені контрактурою промене-зап’ясткового суглоба, украй несприятливі для функціонального протезування, тому що протези виходять громіздкі і неестетичні.


3.5 Протезування після ампутації плеча.

У залежності від віку пацієнта, ступеня його фізичної активності, довжини кукси, характеру і цілей протезування можливе призначення активних, робочих і косметичних протезів плеча.

Гільза протеза контейнерного типу, повинна облягати куксу, не надаючи надлишкового тиску, особливо в пахвовій ділянці і на надпліччі; верхній край гільзи зовні доходить до акроміального кінця лопатки. Напрямок вкладної гільзи повинний відповідати напрямку кукси, коли вона вільно опущена донизу. Несуча гільза разом з вузлом ”лікоть-передпліччя-кисть” повинна мати вертикальне положення, але не торкатися таза і стегон.

В якості ліктьового шарніра найчастіше застосовують механізм вузла „ лікоть передпліччя ” , коли довжина кукси плеча в В/3 не менш 6 см, а в Н/3 – укорочення сегмента не більш 6 см. Вузол дозволяє здійснювати безступінчасту (у будь-якому положенні) фіксацію суглоба з обсягом рухів у 135˚. При меншому укороченні плеча чи вилущенні в ліктьовому суглобі, коли застосування вузла „лікоть-передпліччя” викликає відносне збільшення довжини протезуємої кінцівки, доцільніше використовувати ліктьові шарнірні шини.

Особливості кріплення протеза. Хрестоподібне перетинання тасьми, що утворює пахвову петлю з боку здорової руки, повинне розташовуватися на рівні верньогрудних хребців; задня частина тасьми, що йде від здорового надпліччя, прикріплюється на рівні нижнього відділу лопатки до ліктьової тяги для керування рухами в ліктьовому шарнірі. Передня частина тасьми, що йде від пахвової ділянки, кріпиться в підключичній області з боку протезуємої кінцівки до пальцевої тяги для керування рухами пальців кисті. Передні і задні еластичні підвіски йдуть від переднього і заднього відділів гільзи плеча до місця хрестоподібного з'єднання тасьми. Довжина протеза повинна бути на 1,5-2 см менше довжини здорової руки. Особливо важливе укорочення передпліччя, тому що це полегшує пацієнтові піднесення кисті протеза до рота.

Протезування пацієнтів з цілком відсутньою кінцівкою є найбільш важкою задачею, тому що функціональні можливості інваліда, навіть при користуванні активним протезом, дуже обмежені. Це пояснюється низкою залишковою функціональністю кукси і відсутністю достатньо потужних силових джерел для керування механізмами протеза.

При призначенні протеза після вилущення плеча, крім психофізіологіч­них характеристик пацієнта, враховується і стан його другої кінцівки. Якщо інша кінцівка цілком збережена чи забезпечена активним протезом, то протез після вилущення плеча має лише допоміжно-косметичне значення. При достатній силі м'язів тулуба і надпліччя можливо також і застосування активного протезу після вилущення плеча, що дозволяє здійснювати наступні рухи: активне згинання в ліктьовому шарнірі за рахунок нахилу тулуба убік іншої кінцівки в сполученні з рухом надпліччя догори; активне розкриття пальців штучної кисті за рахунок переміщення надпліч уперед; пасивне відведення і винос протеза уперед; пасивні ротації кисті і протеза навколо осі плеча.

Практика атипового і складного протезування при найтяжких дефектах верхніх кінцівок після міжлопаточно-грудних ампутаціях показує, що якщо при операції видаляється значна частина ключиці і лопатки, то плечове склепіння залишається без захисту кістяка надпліччя, у результаті чого вся передньоверхня поверхня усіченого надпліччя стає різко хворобливою при пальпації і випадкових ударах. Це обумовлює значні труднощі при протезуванні, тому що доводиться звільняти від навантаження хворобливу ділянку, у той час як для утримання протеза на похилому надпліччі і без того виникає чимало перешкод. Для утримання наплічника на куксі велике значення має довжина збереженої частини ключиці: чим коротше залишок ключиці, тим сутужніше удержати протез від зісковзування з похилого плеча. Оптимальним варіантом протезування пацієнтів з таким рівнем усікання кінцівки є косметичний протез плеча, що не тільки виконує вимоги косметичності, але і захищає поверхню усіченого надпліччя від хворобливих відчуттів при дотику одягу і випадкових травм. При виготовленні такого протеза використовується комплект вузлів і деталей для косметичного протеза плеча після вилущення у плечовому суглобі. Протез складається з індивідуально виготовленого наплічника, приєднувального вузла, вузла плечового шарніра, модуля плеча, ліктьового шарніра без фіксації, модуля передпліччя, вузла кріплення штучної кисті та косметичної кисті.


4 СИСТЕМА ОРТЕЗІВ НА ВЕРХНІ І НИЖНІ КІНЦІВКИ


Ортезні системи – комплекс технічних засобів, які застосовуються для фіксації, розвантаження, корекції, активізації функцій, поліпшення косметики пацієнта при патологічних станах опорно-рухового апарату.

Ортезування – вид ортопедичної лікувальної допомоги, спрямований на відновлення форми та функції окремих органів опори і рухів з використанням різних технічних засобів.

За своїм призначенням ортезні системи можуть бути профілактичними (для занять спортом), лікувальними (тимчасово використовуються на етапах лікування) і постійними (при стійкій утраті функції і форми кінцівки).

За функціональним призначенням ортезні системи бувають фіксаційни­ми та функціональними (ті що розвантажують і коригують), частіше виконуючи одночасно кілька функцій.

Ортезні системи кінцівок можуть бути виготовлені у вигляді туторів і ортопедичних апаратів. Тутор - технічний пристрій, що складається з гільзи та кріплень, призначений для забезпечення нерухомості в суглобах і стабілізації якого-небудь сегмента чи всієї кінцівки. Ортопедичний апарат – технічний при­стрій, що складається із шарнірно з'єднаних шин, гільз або манжеток з деталя­ми кріплення, що фіксує кінцівку з метою відновлення порушених функцій.


4.1 Ортезні системи на верхні кінцівки.

Конструкції повинні відповідати наступним медико-технічним вимогам: нескладність, незначна вага, косметичність, можливість припасування на паці­єнті та регулювання прикладених зусиль для керування амплітудою і напрямком рухів, забезпечення зміни лінійних чи об'ємних розмірів, необхідний запас міцності, надійності і відповідність медичному призначенню.

Показання до призначення ортезних систем на верхні кінцівки виз­начаються характером захворювання чи травми, рівнем, важкістю і вагою ураження ОРА, наявність компенсаторних можливостей організму, віком пацієнта, ступенем його фізичної активності і залежать від результатів консервативного чи хірургічного відновлювального лікування. Вони призначаються для лікування переломів і переломо-вивихів кісткових сегментів верхньої кінцівки на етапі фіксації до і після оперативного лікування, для фіксації кінцівки після травм м'язово-зв'язкового апарату та судинно-нервових систем верхньої кінцівки, для забезпечення стабілізації при запальних і нейро-дистрофічних захворюваннях кінцівки, для профілактики контрактур і деформацій, закріплення результатів відновлювального лікування, корекції патологічних станів і контрактур, розробки рухів у плечовому, ліктьовому і промене-зап'ястковому суглобах, тренування м'язів, навчання навичкам самообслуговування.