Укрндіпротезування Медичні показання та протипоказання до призначення конструкцій протезно-ортопедичних виробів (Методичні рекомендації)
Вид материала | Методичні рекомендації |
- Міністерство охорони здоров’я України Український центр наукової медичної інформації, 290.67kb.
- Нформаційний пакет напрям підготовки 0921 "Будівництво " Спеціальність 092101 "Технологія, 428.25kb.
- Рювання вимог регламентних технічних умов, державних стандартів, будівельних норм,, 17.24kb.
- Методичні рекомендації для спеціалістів профільних реабілітаційних центрів системи, 489.7kb.
- Т. Г. Шевченка (методичні рекомендації) м. Вознесенськ, 2011 р. Шановні колеги! Пропонуємо, 68.78kb.
- План стерилізація виробів медичного призначення важлива ланка в комплексі мір неспецифічної, 30.87kb.
- М.І. Пирогова методичні рекомендації з патофізіологіі для студентів медичного факультету, 726.86kb.
- Методичні рекомендації з питань запобігання та протидії корупції затверджено Наказ, 1727.46kb.
- Методичні рекомендації з питань запобігання та протидії корупції (Затверджені наказом, 651.62kb.
- Методичні рекомендації, 217.67kb.
Захворювання системи дихання.
- Хронічний дифузійний бронхіт, емфізема легень із ДН ІІ-ІІІ стадій.
- Пневмосклероз, хронічні пневмонії, стан після операцій на органах бронхо-легеневої системи та інші захворювання органів дихання із ДН II – III стадій.
Захворювання сечовідної системи
- Хронічний дифузійний нефрит, сечокам'яна хвороба, інші захворювання системи, що виводить сечу з нирковою недостатністю ІІ-ІІІ стадій.
Доброякісні пухлини
- Доброякісні пухлини кукси і оточуючих тканин з можливістю травматизації куксоприймальною гільзою.
Захворювання центральної і периферичної нервової систем і головного мозку
- Наслідки менінго-енцефалітів, діенцефалітів з вираженими лікворо-динамічними розладами, гиперкінетичним та вестибулярним синдромами.
- Епілепсія з частими судорожними нападками.
- Розсіяний склероз з помірними і вираженими руховими, координаційними розладами без довгих та чітких ремісій.
Травматичні пошкодження центральної та периферичної нервової систем
- Неврити та поліневрити окремих нервових стовбурів верхніх та нижніх кінцівок з руховими, трофічними та сенсорними розладами.
Ортопедична патологія
- Хронічний остеомієліт кісток кукси в стадії нестійкої ремісії.
Патологія органів зору
- Сліпоті на обоє ока.
- Глаукома III стадії.
Захворювання шкіри
- Шкірні інфекції (екзема, нейродерміт) та інші виражені дерматологічні захворювання кукси.
- Алергічні захворювання кукси на матеріали, що застосовуються у протезуванні.
Тяжкі ендокрінні захворювання, які не піддаються лікуванню
- Тіреотоксікоз, цукровий діабет в стадії декомпенсації.
Абсолютними протипоказаннями до протезування є:
Захворювання системи кровообігу
- Гіпертонічна хвороба ІІБ - ІІІБ стадії. кардіальна форма, кардіально-церебральна форма з розладим мозкового кровообігу III-IV стадій (глибоке ураження нервової системи з гемі- та тетрапарезами, псевдобульбарними явищами і значним зниженням інтелекту та з гіпертонічними кризами 5-10 разів на рік.
- Ревматизм, активна фаза, активність ІІ-ІІІ (панкардит, уроджені вади серця з недостатністю кровообігу ІІБ стадії, нейроревматизм, ревмоваскуліт, часто рецидуючий септичний ендо- і міокардит).
Захворювання системи дихання.
- Бронхіальна астма, важка форма з дихальною недостатністю ДН ІІ - ІІІ стадій; бронхоектатична хвороба з ДН ІІ-ІІІ стадій із хронічним декомпенсованим легеневим серцем з недостатністю кровообігу ІІБ – ІІІБ стадій.
- Фіброзно-кавернозний туберкульоз легень із ДН ІІ-ІІІ стадій.
Злоякісні пухлини
- Злоякісні новоутворення органів і систем IV клінічної групи.
Ортопедична патологія
- Стійкі двобічні згинально-відвідні контрактури кульшових суглобів.
Захворювання центральної і периферичної нервової систем і головного мозку
- Наслідки гострих розладів мозкового кровообігу з вираженим розладом функції (парези і паралічі, гіперкінези, паркінсоїдний синдром).
- Наслідки мієліту, менінгомієліту з вираженими розладими рухових і чутливих функцій, тонусу (в збережених кінцівках) та сфінктерними розладами.
- Пухлини ЦНС з вираженими розладами рухових і чутливих функцій з координаційними розладами.
Травматичні пошкодження центральної та периферичної нервової систем
- Наслідки відкритих і закритих черепно-мозкових травм з вираженим вестибулярним синдромом, паркінсонізмом, епіліптиформними припадками, гіпертензіонним та гіпоталамічним синдромами.
- Наслідки травматичних ушкоджень спинного мозку з явищами компресії з значним розладом рухових функцій
Психічні захворювання.
- Шизофренія, тяжка форма, гострі психози.
- Розлади розумового розвитку, психопатії з елементами асоціальної поведінки або прогнозованою неможливістю користуватися технічними засобами реабілітації.
3 СИСТЕМА ПРОТЕЗІВ ВЕРХНІХ КІНЦІВОК
Ампутація верхньої кінцівки на будь-якому рівні означає, насамперед, утрату такого високофункціонального органу, як кисть.
Протезування, хоча й у не повному ступені, відновлює утрачені функції верхньої кінцівки та забезпечує її косметичність.
Протези – це зовні прикладені пристрої, що використовують для заміни або цілком, або частково відсутньої, або недорозвиненої частини верхньої кінцівки, що підвищують активність пацієнтів і їхню участь у різних життєвих ситуаціях.
Призначення конструкцій протезів верхніх кінцівок визначається рівнем усікання кінцівки, функціональністю кукси і станом фізичної активності пацієнта. За рівнем усікання кінцівки виділяють: кукси фаланг пальців після ампутації і вилущення в межах п’ястка і зап'ястка, кукси передпліччя після вилущення у промене-зап’ясному суглобі, у Н/3, С/3 і В/3, короткі кукси передпліччя (довжина кукси менш 5 см) і після вилущення в ліктьовому суглобі, кукси плеча в Н/3, С/3 і В/3, короткі кукси плеча (довжина кукси менш 6 см), вилущення в плечовому суглобі і кукси після міжлопатково-грудной ампутації (Рисунок 3.1).
Функціональний стан кукс верхніх кінцівок визначається наступними ознаками: здатністю м'язів кукси до скорочення; станом м'язів плечового поясу і тулуба; наявністю пороків і захворювань кукси; її довжиною, ступенем атрофії м'яких тканин і формою кукси; обсягом рухів у промене-зап’ястковому, ліктьовому і плечовому суглобах.
Вичленення в плечовому суглобі
Коротка кукса плеча (довжина менш ніж 6 см від лінії пахвової ямки)
В/3
С/3
Н/3
Довга кукса плеча (укорочення кукси менш ніж 6 см від ліктьового згину)
Коротка кукса передпліччя (довжина кукси менш ніж 5 см від ліктьового згину
Вичленення в ліктьовому суглобі
Вичленення в промене-зап’ястному суглобі
Довга кукса передпліччя (укорочення кінцівки менш ніж 4 см)
Сегменти, що забезпечують високу функціональність кукси
Сегменти, що призводять до низької функціональності кукси
Рисунок 3.1 - Розподіл сегментів верхньої кінцівки за рівнями ампутацій та за функціональними результатами протезування.
За клінічним станом кукси верхньої кінцівки можна розділити на 3 групи: функціональні, малофункціональні та нефункціональні.
Функціональні кукси в Н3, С/3 і В/3 плеча або передпліччя з достатньою функцією м'язів, без розладів кровообігу, безболісні, з повним обсягом рухів у плечовому, ліктьовому чи промене-зап’ястковому суглобах, без пороків і захворювань кісткових і м’якотканинних структур.
Малофункціональні кукси - функція м'язів кукси, плечового пояса і тулуба недостатня, вони болісні, мають атрофічні в'ялі тканини, на торці кукси можуть бути трофічні розлади без запальних явищ, може мати місце згинально-розгинальна контрактура того чи іншого суглоба верхньої кінцівки, довжина кукси недостатня для керування протезом (короткі кукси плеча чи передпліччя) або кукси після вилущення в плечовому суглобі і після міжлопатково-грудній ампутації.
До нефункціональних кукс відносяться болісні кукси з розладами кровообігу, значно зниженою функцією м'язів, різко вираженою атрофією і наявністю численних пороків і захворювань, що є протипоказанням до протезування, і вимагають попереднього консервативного чи оперативного лікування.
3.1 Функціональне призначення протезів верхніх кінцівок
Протези верхніх кінцівок по їхній функціональній ознаці і способам керування розділяють на косметичні, функціонально-косметичні, активні (з тяговим керуванням і з керуванням від зовнішніх джерел енергії) та робочі протези.
Косметичні протези – це так звані пасивні протези, тому що вони не виконують ніякої активної функції, або виконують тільки пасивну функцію утримання. Основне призначення такого протезу – заповнити косметичний дефект інваліда і вирішити проблему балансування маси тіла.
Функціонально-косметичні протези дозволяють здійснювати пасивні рухи під дією здорової руки. У таких протезах можна розсунути пальці штучної кисті і вставити ручку, рукоятку інструмента чи ложку та ін. Вони дозволяють установити кисть у зручне положення для виконання яких-небудь дій, зігнути штучну руку в ліктьовому шарнірі і зафіксувати це положення.
Основним технічним засобом протезування є активні (функціональні) протези. Вони містять механізми, що дозволяють здійснювати активні рухи у великих суглобах кінцівки і частково відновлювати утрачені функції при самообслуговуванні і виробничій діяльності. Разом з тим характер руху ланок протеза і конструктивне його виконання імітує здорову кінцівку, що достатньо маскує дефект. Дуже істотним є і використання пасивної рухливості з'єднань – ротації кисті і передпліччя, промене-зап’ясткового суглоба, що забезпечує важливу для функціонального протеза просторову орієнтацію кисті.
Керування протезами верхніх кінцівок буває тяговим, коли натяг тяг протеза здійснюється за рахунок скорочення якої-небудь групи м'язів, що здійснюється рухом сегмента кінцівки чи частини тулуба. У біоелектричних протезах керування здійснюється від біопотенциалів, що знімаються поверхневими електродами з м'язів кукси; у міотонічних протезах – бічним м'язовим поштовхом на елемент керування. При контактному керуванні – впливом на елемент керування (перемикач) будь-якою частиною тіла. При комбінованому керуванні – комбінацією двох і більш способів керування.
Робочі протези призначаються в якості другого (додаткового до основного) протеза, з урахуванням робочих операцій, які пацієнт виконує на роботі й у побуті, і комплектуються набором спеціальних робочих насадок.
Активні протези верхніх кінцівок: передбачаються до використання як функціональні (для виконання функцій схоплювання, а також функцій підтримки і утримання) і як косметична заміна ампутованої частини верхньої кінцівки для повсякденної активності. Активні протези верхніх кінцівок дозволяють пацієнту робити:
1. Перенос, переміщення і маніпулювання об'єктами: а) підняття б) перенос в) опускання.
2. Відтворення точних рухів кисті: підбирання (підйом чи узяття предмета малого розміру кистю і пальцями, наприклад як при узятті олівця зі столу), схоплення (використання однієї чи обох кистей рук, щоб схопити й удержати що-небудь наприклад, як при схопленні інструменту), маніпулювання (здійснення необхідних дій із предметами малого розміру), відпускання (використання пальців і кистей рук, щоб звільнити що-небудь так, щоб це упало чи змінило положення), притягання (використання пальців і кистей рук, щоб, перемістити предмет до себе чи перемістити його з місця на місце), відштовхування (використання пальців, кистей і рук, щоб перемістити що-небудь від себе), витягування (використання кистей і рук, щоб дістати, торкнутися і схопити що-небудь), обертання чи згинання (використання пальців, кистей і рук щоб обертати, повертати чи згинати об'єкт), кидання (використання пальців, кистей і рук, щоб узявши що-небудь відкинути це з деякою силою), схоплення (використання пальців, кистей і рук, щоб схопити об'єкт, що рухається із метою зупинки й утримання).
3. Самообслуговування: приймання їжі (виконання координованих дій і вимог при прийомі виготовленої їжі, піднесенні її до рота, споживанні її культурно прийнятними способами: різання, використання столових приладів); пиття (прийом напоїв, піднесення їх до рота, змішування, розмішування і розливання рідин, відкривання пляшок); одягання (надягання і роздягання одягу, надягання і зняття взуття); фізіологічні відправлення виконання гігієнічних заходів.
3.2 Функціональні особливості конструкційних компонентів протезів верхніх кінцівок
Функціональна ефективність протезування верхніх кінцівок багато в чому залежить від якості виготовлення прийомної гільзи протеза і його кріплення, що у тягових протезах є важливим елементом керування.
1. Приймальні гільзи протезів верхніх кінцівок повинні забезпечувати комфортне розташування кукс плеча чи передпліччя на будь-якому рівні усікання і відповідати основним клініко-біомеханічним вимогам: щільно облягати куксу й, у той же час, не допускати локального тиску на її окремі ділянки; не здавлювати судини і нерви кукси, запобігати виникненню венозних застоїв, потертостей і бурситів; не обмежувати рухи в плечовому і ліктьовому суглобах і не створювати обмежень при фізіологічних відправленнях і самообслуговуванні.
У сучасному протезуванні найбільше часто застосовується приймальна гільза контейнерного типу, що складається з вкладної і несущої гільз. Вкладна гільза повинна точно відповідати формі і довжині кукси (тотально-контактний принцип), бути еластичною у своїй проксимальній частині і твердою – у дистальній, для забезпечення міцного з'єднання з несущою гільзою. Несуча гільза повинна бути твердою на всьому протязі і за своєю формою відповідати формі аналогічного сегмента здорової руки, забезпечувати міцне з'єднання вкладної гільзи з вузлами протеза верхньої кінцівки (плечовий, ліктьовий, промене-зап’ястковий вузли, кисть). Напрямок вкладної гільзи повинен відповідати напрямку кукси, коли вона вільно опущена донизу. Гільзи контейнерного типу в обов'язковому порядку показані при протезуванні пацієнтів з короткими, дуже атрофічними і конічними куксами плеча і передпліччя.
2. В активно-тягових і функціонально-косметичних протезах верхніх кінцівок кріплення, крім утримання протеза, є важливим елементом керування, передаючи м'язове зусилля надпліччя, тулуба, плеча чи передпліччя на функціональні вузли протеза. У вітчизняному протезуванні загальноприйняте кріплення протеза типу „вісімки” з ремінцевою вуздечкою для протезів передпліччя, і без вуздечки, але з додатковими передніми і задніми еластичними підвісками-компенсаторами для протезів плеча. При регулюванні пахвової петлі і тяг для керування рухами ліктьового вузла і кисті протеза важливо, щоб їхнє хрестоподібне перетинання знаходилося на спині на рівні верхньогрудних, але не шийних хребців. У протезах фірми OTTO BOCK використовується кріплення типу «бандаж» з однією тягою для протезів передпліччя і трьома - для протезів плеча, що дозволяє знизити витрати енергії пацієнта і спростити керування протезом за рахунок розташованого в міжлопатковій області кільця, по якому здійснюється ковзання тяг.
3. У протезах верхніх кінцівок використовуються механічні вузли плечового, ліктьового і промене-зап’ясткового суглобів, що дозволяють здійснювати активні і пасивні рухи штучної кінцівки. При протезуванні пацієнтів з ампутаційними дефектами після вилущення в плечовому суглобі використовуються вузол плеча і вузол-каркас для косметичних протезів плеча і після його вилущення; при протезуванні пацієнтів з ампутаційними дефектами на рівні плеча – вузли ліктьові і вузли «лікоть – передпліччя»; при ампутаційних дефектах на рівні передпліччя використовуються вузол промене-зап’ястковий з адаптерами для косметичної й активної кистей.
4. У протезуванні використовується широкий арсенал кистей косметичних, кистей пасивних і активних, гачків і робочих насадок, застосування яких залежить від ступеня функціональної активності пацієнта, стану його м'язового апарату, особливостей професійної діяльності, соціального статусу і з урахуванням побажань пацієнта. Існує два різновиди штучної активної кисті: із активним розкриттям пальців і пружинним розкриттям пальців і активним схоплюванням.
Розрізняють три види протезування: просте, складне та атипове.
При виконанні простого протезування використовують типові вузли та напівфабрикати, а складання виробів здійснюють відповідно до медико-технічної документації. Простому протезуванню підлягають пацієнти з функціональними куксами верхньої кінцівки в В/3, С/3 і Н/3 плеча чи передпліччя, стан яких не перешкоджає протезуванню.
Складне протезування припускає можливість відхилення від схем побудови протезів, від звичайних способів припасування прийомних гільз і кріплень, зміну розташування деяких деталей протеза. При цьому конструкція самого протеза принципово не змінюється, тому що застосовуються готові вузли і напівфабрикати. Складному протезуванню підлягають пацієнти з ампутаційними дефектами на рівні верхньої чи нижньої чверті сегмента кінцівки в сполученні з не усунутими пороками (параліч м'язів кукси та тулуба, контрактури, анкілоз суглобів і т.д.); з дефектами після вилущення кінцівки; з важкими скривленнями і деформаціями хребта і грудної клітки; з ампутаційними дефектами кінцівок унаслідок судинних, онкологічних і інших захворювань, що порушують загальний стан, а також з уродженими аномаліями розвитку, що не укладаються в рамки ампутаційних дефектів. До складного відноситься протезування літніх і надмірно повних хворих.
При виконанні атипового протезування змінюють конструкцію окремих вузлів і їхніх деталей, створюючи нові конструкції стосовно до клінічної картини й індивідуальних особливостей пацієнта. При цьому використовуються всілякі комбінації вузлів від різних типових конструкцій протезних виробів чи виготовляють нові оригінальні конструкції. До атипового відноситься протезування пацієнтів з такими дефектами кінцівок і тулуба, як кукси після вилущення плеча з лопаткою і ключицею, куксами передпліч з анкілозами в ліктьовому чи промене-зап’ястковому суглобах, множинні дефекти кінцівок, деякі види уроджених аномалій. Атиповим буде протезування і при звичайному дефекті, якщо протез повинний забезпечити виконання невластивих йому функцій.
Успішне протезування пацієнтів з дефектами верхніх кінцівок залежить від декількох факторів: наявності сформованої, придатної до протезування кукси плеча чи передпліччя; правильного вибору типу протеза у відповідності як з рівнем ампутації, так і з психофізіологічними особливостями пацієнта; ретельного індивідуального припасування протеза; навчання пацієнта користуванню протезом, доглядом за куксою та ПОВ.
3.3 Протезування після ампутації пальців і кисті
При дефектах кисті на рівні фаланг I-V пальців використовуються функціонально-косметичні протези пальців. Їх призначають при ампутаційних і уроджених дефектах у межах основної, середньої і кінцевої фаланг, довжина яких повинна бути не менш 12 мм. Протипоказанням до призначення є болючість кукси, наявність незагоєних ран і нориць, незміцнілі фляки, кісткові опили фаланг, що виступають.
Протезування здійснюється методом підбору, приміряння і припасування напівфабрикатів, домагаючись найбільшої відповідності протеза розмірам, формі, кольору, топографічному малюнку і надійному утриманню його на куксі.
При дефектах на рівні п’ястка і зап'ястка, після вилущення кисті чи на довгу куксу передпліччя булавоподібної форми в залежності від довжини кукси, наявності чи відсутності рухомісті в промене-зап’ястковому суглобі, віку, професії та інших індивідуальних особливостей пацієнтів призначають косметичні протези кисті, функціонально-косметичні протези, робочі протези кисті, протез-протиупор. У залежності від рівня ампутації і наявності збережених пальців протез може бути неспадаючим чи з приймальною гільзою у вигляді манжетки, що застібається за допомогою кнопок на долонній частині гільзи, а при короткій куксі зап'яски і після вилущення в промене-зап’ястковому суглобі – з гільзою, що фіксується на передпліччі за допомогою ремінця чи стрічки „Велкро”.
3.4 Протезування після ампутації передпліччя.
У залежності від рівня ампутації передпліччя, характеру і цілей протезування, ступеня фізичної активності пацієнта та його соціального статусу доцільне призначення активних, косметичних і функціонально-косметичних протезів передпліччя, робочих протезів і протезів передпліччя з зовнішніми джерелами енергії. Особливим попитом у інвалідів користуються високофункціональні комбіновані протези передпліччя, у яких сполучені функції активного і робочого протезів за рахунок заміни активної кисті на активний гачок або різноманітні робочі насадки, що значною мірою підвищує їхню соціально-побутову незалежність.
Протезування пацієнтів з ампутаційними дефектами в В/3, С/3 і Н/3 передпліччя з куксами довжиною не менш 6 см від ліктьового згину, але не довше середини нижньої третини, проводиться по загальноприйнятих методиках і схемам, не викликаючи особливих ускладнень у техніків – протезистів.
Протезування пацієнтів з короткими куксами передпліччя (довжина кукси менш 5 см від ліктьового згину) при наявності згинально-розгинальної контрактури в ліктьовому суглобі відноситься до складного і має деякі особливості. Приймальна гільза повинна бути контейнерного типу; вкладна гільза - щільно облягати куксу, не викликати надлишкового тиску й утримуватися на ній при згинанні кінцівки в ліктьовому суглобі; верхній край гільзи високий, із захопленням області ліктьового відростка; попереду край гільзи повинний бути на 1,5 см нижче ліктьового згину. До конструкцій протеза входять шкіряна гільза на Н/3 плеча зі шнурівкою, шини на плече і передпліччя і чотирьохланковий шарнірний ліктьовий механізм, що крім згинання в ліктьовому суглобі, забезпечує додаткове згинання проксимальної частини гільзи передпліччя щодо дистальної. Місце з'єднання пахвової петлі кріплення протеза і тяги для керуванням кистью повинне знаходитися на рівні верхньо-грудних хребців. Вибірка пальцевої тяги, що забезпечує розкриття кисті, повинна здійснюватися за рахунок розведення лопаток з одночасним виносом кукси уперед. Схоплення пальців – пружинне (при розслабленні пальцевої тяги).
Свої особливості має і протезування пацієнтів з довгими куксами передпліччя чи з куксами після вилущення у промене-зап’ястковому суглобі. На довгу куксу передпліччя розроблено кілька видів протезів у залежності від конструкції приймальної гільзи і способу з'єднання кисті з передпліччям. Оскільки наявність у протезах механізму пасивної ротації кисті викликає подовження протезуємої кінцівки, для хворих з надмірно довгими куксами передпліччя застосовують укорочений фланець ротаційного кільця, а на куксу після вилущення кисті протез можна призначати чи за умови подовження кінцівки, чи без механізму пасивної ротації кисті.
Слід зазначити, що дуже довгі кукси передпліччя з вилущенням у промене-зап’ястковому суглобі, кукси після вилущення пальців і ампутації в межах п'ясткових кісток, ускладнені контрактурою промене-зап’ясткового суглоба, украй несприятливі для функціонального протезування, тому що протези виходять громіздкі і неестетичні.
3.5 Протезування після ампутації плеча.
У залежності від віку пацієнта, ступеня його фізичної активності, довжини кукси, характеру і цілей протезування можливе призначення активних, робочих і косметичних протезів плеча.
Гільза протеза контейнерного типу, повинна облягати куксу, не надаючи надлишкового тиску, особливо в пахвовій ділянці і на надпліччі; верхній край гільзи зовні доходить до акроміального кінця лопатки. Напрямок вкладної гільзи повинний відповідати напрямку кукси, коли вона вільно опущена донизу. Несуча гільза разом з вузлом ”лікоть-передпліччя-кисть” повинна мати вертикальне положення, але не торкатися таза і стегон.
В якості ліктьового шарніра найчастіше застосовують механізм вузла „ лікоть передпліччя ” , коли довжина кукси плеча в В/3 не менш 6 см, а в Н/3 – укорочення сегмента не більш 6 см. Вузол дозволяє здійснювати безступінчасту (у будь-якому положенні) фіксацію суглоба з обсягом рухів у 135˚. При меншому укороченні плеча чи вилущенні в ліктьовому суглобі, коли застосування вузла „лікоть-передпліччя” викликає відносне збільшення довжини протезуємої кінцівки, доцільніше використовувати ліктьові шарнірні шини.
Особливості кріплення протеза. Хрестоподібне перетинання тасьми, що утворює пахвову петлю з боку здорової руки, повинне розташовуватися на рівні верньогрудних хребців; задня частина тасьми, що йде від здорового надпліччя, прикріплюється на рівні нижнього відділу лопатки до ліктьової тяги для керування рухами в ліктьовому шарнірі. Передня частина тасьми, що йде від пахвової ділянки, кріпиться в підключичній області з боку протезуємої кінцівки до пальцевої тяги для керування рухами пальців кисті. Передні і задні еластичні підвіски йдуть від переднього і заднього відділів гільзи плеча до місця хрестоподібного з'єднання тасьми. Довжина протеза повинна бути на 1,5-2 см менше довжини здорової руки. Особливо важливе укорочення передпліччя, тому що це полегшує пацієнтові піднесення кисті протеза до рота.
Протезування пацієнтів з цілком відсутньою кінцівкою є найбільш важкою задачею, тому що функціональні можливості інваліда, навіть при користуванні активним протезом, дуже обмежені. Це пояснюється низкою залишковою функціональністю кукси і відсутністю достатньо потужних силових джерел для керування механізмами протеза.
При призначенні протеза після вилущення плеча, крім психофізіологічних характеристик пацієнта, враховується і стан його другої кінцівки. Якщо інша кінцівка цілком збережена чи забезпечена активним протезом, то протез після вилущення плеча має лише допоміжно-косметичне значення. При достатній силі м'язів тулуба і надпліччя можливо також і застосування активного протезу після вилущення плеча, що дозволяє здійснювати наступні рухи: активне згинання в ліктьовому шарнірі за рахунок нахилу тулуба убік іншої кінцівки в сполученні з рухом надпліччя догори; активне розкриття пальців штучної кисті за рахунок переміщення надпліч уперед; пасивне відведення і винос протеза уперед; пасивні ротації кисті і протеза навколо осі плеча.
Практика атипового і складного протезування при найтяжких дефектах верхніх кінцівок після міжлопаточно-грудних ампутаціях показує, що якщо при операції видаляється значна частина ключиці і лопатки, то плечове склепіння залишається без захисту кістяка надпліччя, у результаті чого вся передньоверхня поверхня усіченого надпліччя стає різко хворобливою при пальпації і випадкових ударах. Це обумовлює значні труднощі при протезуванні, тому що доводиться звільняти від навантаження хворобливу ділянку, у той час як для утримання протеза на похилому надпліччі і без того виникає чимало перешкод. Для утримання наплічника на куксі велике значення має довжина збереженої частини ключиці: чим коротше залишок ключиці, тим сутужніше удержати протез від зісковзування з похилого плеча. Оптимальним варіантом протезування пацієнтів з таким рівнем усікання кінцівки є косметичний протез плеча, що не тільки виконує вимоги косметичності, але і захищає поверхню усіченого надпліччя від хворобливих відчуттів при дотику одягу і випадкових травм. При виготовленні такого протеза використовується комплект вузлів і деталей для косметичного протеза плеча після вилущення у плечовому суглобі. Протез складається з індивідуально виготовленого наплічника, приєднувального вузла, вузла плечового шарніра, модуля плеча, ліктьового шарніра без фіксації, модуля передпліччя, вузла кріплення штучної кисті та косметичної кисті.
4 СИСТЕМА ОРТЕЗІВ НА ВЕРХНІ І НИЖНІ КІНЦІВКИ
Ортезні системи – комплекс технічних засобів, які застосовуються для фіксації, розвантаження, корекції, активізації функцій, поліпшення косметики пацієнта при патологічних станах опорно-рухового апарату.
Ортезування – вид ортопедичної лікувальної допомоги, спрямований на відновлення форми та функції окремих органів опори і рухів з використанням різних технічних засобів.
За своїм призначенням ортезні системи можуть бути профілактичними (для занять спортом), лікувальними (тимчасово використовуються на етапах лікування) і постійними (при стійкій утраті функції і форми кінцівки).
За функціональним призначенням ортезні системи бувають фіксаційними та функціональними (ті що розвантажують і коригують), частіше виконуючи одночасно кілька функцій.
Ортезні системи кінцівок можуть бути виготовлені у вигляді туторів і ортопедичних апаратів. Тутор - технічний пристрій, що складається з гільзи та кріплень, призначений для забезпечення нерухомості в суглобах і стабілізації якого-небудь сегмента чи всієї кінцівки. Ортопедичний апарат – технічний пристрій, що складається із шарнірно з'єднаних шин, гільз або манжеток з деталями кріплення, що фіксує кінцівку з метою відновлення порушених функцій.
4.1 Ортезні системи на верхні кінцівки.
Конструкції повинні відповідати наступним медико-технічним вимогам: нескладність, незначна вага, косметичність, можливість припасування на пацієнті та регулювання прикладених зусиль для керування амплітудою і напрямком рухів, забезпечення зміни лінійних чи об'ємних розмірів, необхідний запас міцності, надійності і відповідність медичному призначенню.
Показання до призначення ортезних систем на верхні кінцівки визначаються характером захворювання чи травми, рівнем, важкістю і вагою ураження ОРА, наявність компенсаторних можливостей організму, віком пацієнта, ступенем його фізичної активності і залежать від результатів консервативного чи хірургічного відновлювального лікування. Вони призначаються для лікування переломів і переломо-вивихів кісткових сегментів верхньої кінцівки на етапі фіксації до і після оперативного лікування, для фіксації кінцівки після травм м'язово-зв'язкового апарату та судинно-нервових систем верхньої кінцівки, для забезпечення стабілізації при запальних і нейро-дистрофічних захворюваннях кінцівки, для профілактики контрактур і деформацій, закріплення результатів відновлювального лікування, корекції патологічних станів і контрактур, розробки рухів у плечовому, ліктьовому і промене-зап'ястковому суглобах, тренування м'язів, навчання навичкам самообслуговування.