Академічний курс Підручник для вищих навчальних закладів За загальною редакцією академіка нан україни Ю. С. Шемшученка удк 349. 6 Ббк х625. 9 Е зо

Вид материала

Документы

Содержание Правове регулювання розподілу і перерозподілу надр і корисних копалин. Прибуткова продукція Державний контроль і нагляд за веденням робіт з геологічного вив­чення надр, їх використанням Розпорядження геологічною інформацією. XIV. Правова охорона Вирішення спорів 5. Відповідальність за порушення законодавства Дисциплінарна відповідальність Цивільно-правова відповідальність Адміністративна відповідальність Кримінальна відповідальність Рекомендована література

Подобный материал:

• Академічний курс Затверджено Міністерством освіти І науки України як підручник для, 8436.32kb.
• За редакцією доктора юридичних наук, професора, академіка апрн україни О. Л. Підопригори,, 9389.19kb.
• Під загальною редакцією І. П. Голосніченка, 9649.79kb.
• Під загальною редакцією І. П. Голосніченка, 9662.11kb.
• В. С. Журавського Затверджено Міністерством освіти І науки України як підручник для, 7110.73kb.
• На перший курс вищих військових навчальних закладів, 324.02kb.
• Гриф «Затверджено Міністерством освіти І науки України як підручник для студентів юридичних, 3820.01kb.
• Сливка С. С47 Юридична деонтологія. Підручник. Вид. 2-е, пере-роб. І доп, 4452.28kb.
• О. Г. Мурашин Загальна теорія держави І права, 8097.86kb.
• Спецкурс для студентів вищих навчальних, 15726.17kb.

§ 4. Державне управління і контроль в галузі ... та охорони надр

Своєрідним продовженням державного кадастру родовищ і проявів корисних копалин є державний баланс запасів корисних копалин. Державний баланс запасів корисних копалин містить відомості про кількість, якість та ступінь вивчення запасів корис­них копалин стосовно родовищ, які мають промислове значення. Відповідно до ст. 44 Кодексу України про надра державний баланс запасів корисних копалин містить відомості про розміщення родовищ, які мають промислове значення, рівень промислового освоєння, а також відомості про видобуток, втрати і забезпеченість суспільного виробництва розвіданими запасами корисних копа­лин.

Державний баланс запасів корисних копалин ведеться Мінпри­роди України.

Видобуті корисні копалини, запаси корисних копалин, які втра­тили промислове значення, а також втрачені у процесі видобуван­ня або не підтверджені під час наступних геологорозвідувальних робіт чи розробки родовищ, підлягають списанню з обліку гірничо­добувного підприємства. Положення про порядок списання запасів корисних копалин з обліку гірничодобувного підприємства затверд­жено постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 1995 р.

Результати списання з обліку запасів корисних копалин обліку­ються у Державному інформаційному геологічному фонді України.

Державному обліку підлягають також ділянки надр, надані для будівництва та експлуатації підземних споруд і для інших цілей, не пов'язаних з видобуванням корисних копалин. Веденням такого обліку донедавна занимався Держнаглядохоронпраці України (ст. 47 Кодексу України про надра). Тепер ці функції у зв'язку з ліквідацією комітету покладено на МНС та у справах захисту насе­лення від наслідків Чорнобильської катастрофи.

Правове регулювання розподілу і перерозподілу надр і корисних копалин. Порядок розподілу і перерозподілу надр, який здійсню­ється при наданні й вилученні ділянок надр, залежить від цілей, для яких ці ділянки надаються, і, відповідно, від видів користуван­ня надрами. Наприклад, для геологічного вивчення надра надають­ся на підставі дозволів, які видаються спеціально уповноваженими державними органами в установленому порядку.

Користування надрами здійснюється на підставі гірничого відво­ду, ліцензії і угоди про розподіл продукції, якщо користувачем надр є інвестор.

479

Розділ XIV. Правова охорона і використання надр

Угода про розподіл продукції укладається з переможцем кон­курсу, який проводиться в порядку, визначеному Законом України «Про угоди про розподіл продукції».

Інвесторами можуть бути громадяни України, іноземці, особи без громадянства, юридичні особи України або інших держав, об'єднання юридичних осіб, створені в Україні чи за межами Ук­раїни, які мають відповідні матеріально-технологічні та економічні можливості або відповідну кваліфікацію для користування надра­ми, що підтверджено документами, виданими згідно із законами (процедурами) країни інвестора.

Порядок і умови укладення угод про розподіл продукції визна­чені Законом України «Про угоди про розподіл продукції». Згідно з цим Законом угода про розподіл продукції — це правочин, за яким Україна (держава) доручає іншій стороні — інвестору на виз­начений строк проведення пошуку, розвідки та видобування ко­рисних копалин на визначеній ділянці (ділянках) надр та ведення пов'язаних з угодою робіт, а інвестор зобов'язується виконати до­ручені роботи за свій рахунок і на всій ризик з подальшою компен­сацією витрат і отримання плати (винагороди) у вигляді частини прибуткової продукції.

Прибуткова продукція — це частина виробленої продукції, що розподіляється між інвестором і державою та визначається як різниця між виробленою і компенсаційною продукцією. Відповідно вироблена продукція — це загальний обсяг продукції, ви­добутої відповідно до угоди про розподіл продукції й доставленої у пункт виміру; компенсаційна продукція — це частина виробленої продукції, що передається у власність інвестора в рахунок компен­сації його витрат.

Сторонами угоди про розподіл продукції виступають інвестори і Кабінет Міністрів України та Верховна Рада Автономної Рес­публіки Крим або орган місцевого самоврядування, на території якого розташована ділянка надр, що передається в користування на умовах угоди про розподіл продукції, які укладають таку угоду після її погодження з постійно діючою Міжвідомчою комісією.

Постійно діюча Міжвідомча комісія утворюється Кабінетом Міністрів України у складі представників державних органів, ор­ганів місцевого самоврядування, народних депутатів України і уповноважена вирішувати питання з організації укладення та ви­конання угод про розподіл продукції.

480

§ 4. Державне управління і контроль в галузі ... та охорони надр

У разі потреби до роботи Міжвідомчої комісії залучаються відповідні виробничі та наукові організації, а також експерти і кон­сультанти.

Положення про Міжвідомчу комісію затверджується Кабінетом Міністрів України.

Перелік ділянок надр (родовищ корисних копалин), що можуть надаватися в користування на умовах, визначених угодами про розподіл продукції, затверджується Кабінетом Міністрів України за спільним поданням Міжвідомчої комісії та відповідних централь­них органів виконавчої влади з попереднім узгодженням Переліку з органами місцевого самоврядування (залежно від виду та місця розташування корисних копалин) та публікується в офіційних дру­кованих виданнях України та іноземних засобах масової інфор­мації.

Перелік ділянок надр, що становлять особливу наукову, куль­турну або природно-заповідну цінність і не можуть надаватися в користування на умовах угод про розподіл продукції, затверд­жується Верховною Радою України.

Інвестор може звернутися до Кабінету Міністрів України або Міжвідомчої комісії з пропозицією про вирішення питання щодо включення певної ділянки надр до вищезазначеного переліку. Про результати розгляду поданої пропозиції інвестор повідомляється не пізніше тримісячного строку.

Надра надаються в користування спеціалізованим підприємствам, установам, організаціям і громадянам, які мають відповідну кваліфікацію, матеріально-технічні та економічні мож­ливості для користування надрами, лише за наявності у них спеціального дозволу (ліцензії) на користування ділянкою надр.

Надання спеціальних дозволів (ліцензій) на користування над­рами здійснюється після попереднього погодження з відповідною радою питання про надання земельної ділянки для потреб, перед­бачених гірничим законодавством, крім випадків, коли у наданні земельної ділянки немає потреби.

Право на користування надрами засвідчується актом про надан­ня гірничого відводу (ст. 19 Кодексу України про надра).

Гірничим відводом є частина надр, надана користувачам для про­мислової розробки родовищ корисних копалин та цілей, не пов'язаних з видобуванням корисних копалин. Користування надрами за межа­ми гірничого відводу забороняється.

16 5-200 481

Розділ XIV. Правова охорона і використання надр

Користування надрами здійснюється без надання гірничого відводу чи спеціального дозволу (ліцензії) у випадках, передбаче­них Кодексом України про надра.

Так, згідно зі ст. 20 Кодексу України про надра для геологічно­го вивчення, в тому числі для дослідно-промислової розробки родовищ корисних копалин загальнодержавного значення, надра надаються в користування без надання гірничого відводу після одержання спеціального дозволу (ліцензії) на геологічне вивчення надр.

Для видобування прісних підземних вод і розробки родовищ торфу надра надаються в користування без надання гірничого відводу на підставі спеціальних дозволів (ліцензій), що видаються після попереднього погодження з органами спеціально уповнова­женого центрального органу виконавчої влади з геологічного вив­чення та забезпечення раціонального використання надр — Мін­природи України, МНС та у справах захисту населення від наслід­ків Чорнобильської катастрофи та МОЗ України на місцях.

Згідно зі ст. 23 Кодексу України про надра землевласники і зем­лекористувачі в межах наданих їм земельних ділянок мають право без спеціальних дозволів (ліцензій) та гірничого відводу видобува­ти для своїх господарських і побутових потреб корисні копалини місцевого значення і торф загальною глибиною розробки до 2 мет­рів та прісні підземні води до 20 метрів та використовувати надра для господарських і побутових потреб.

Гірничі відводи для розробки родовищ корисних копалин за­гальнодержавного значення, будівництва і експлуатації підземних споруд та інших цілей, не пов'язаних з видобуванням корисних ко­палин, надаються МНС, крім випадків, передбачених Кодексом України про надра.

Гірничі відводи для розробки родовищ корисних копалин місцевого значення надаються Верховною Радою Автономної Рес­публіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими радами і підлягають реєстрації в органах державного гірничого нагляду.

Порядок надання гірничих відводів встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Надрокористувач, який одержав гірничий відвід, має виключне право здійснювати в його межах користування надрами відповідно до наданої ліцензії.

482


§ 4. Державне управління і контроль в галузі ... та охорони надр

Розділ XIV. Правова охорона і використання надр

раціональним використанням і охороною надр спрямований на за­безпечення дотримання всіма надрокористувачами встановленого порядку користування надрами, законодавства, затверджених у встановленому порядку стандартів, норм і правил у галузі геоло­гічного вивчення, використання і охорони надр, правил ведення державного обліку і звітності. Він здійснюється органами держав­ного геологічного контролю у тісній взаємодії з органами держав­ного гірничого нагляду, природоохоронними й іншими контроль­ними органами.

Державний контроль за використанням та охороною надр у ме­жах своєї компетенції здійснюють ради, органи державної вико­навчої влади на місцях, Мінприроди України, МНС та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи і їх ор­гани на місцях (ст. 61 Кодексу України про надра).

Державний контроль за геологічним вивченням надр (держав­ний геологічний контроль) здійснюється Мінприроди України та його органами на місцях.

Органи державного геологічного контролю перевіряють вико­нання державних програм геологорозвідувальних робіт, викорис­тання рішень з питань методичного забезпечення робіт по гео­логічному вивченню надр, обгрунтованість застосування методик і технологій, якість, комплексність, ефективність робіт по гео­логічному вивченню надр, повноту вихідних даних про кількість та якість запасів основних і спільно залягаючих корисних копалин, своєчасність і правильність державної реєстрації робіт по гео­логічному вивченню надр, наявність спеціальних дозволів (ліцензій) на використання надр та виконання передбачених ними умов; виконання рішень Державної комісії України по запасах ко­рисних копалин; дотримання під час дослідної експлуатації родо­вищ корисних копалин технологій, які забезпечували б необхідне їх вивчення; збереження розвідувальних гірничих виробок і сверд­ловин для розробки родовищ корисних копалин, а також гео­логічної документації, зразків порід, дублікатів проб, що можуть бути використані під час подальшого вивчення надр.

Органи державного геологічного контролю в межах своєї ком­петенції забезпечують вирішення інших питань щодо геологічного вивчення надр.

Органам державного геологічного контролю надано право: а) припиняти всі види робіт по геологічному вивченню надр, що

484

§ 4. Державне управління і контроль в галузі ... та охорони надр

проводяться з порушенням стандартів та правил і можуть спричи­нити псування родовищ, суттєве зниження ефективності робіт або призвести до значних збитків; б) зупиняти діяльність підприємств і організацій, що займаються геологічним вивченням надр без спеціальних дозволів (ліцензій) або з порушенням умов, передба­чених цими дозволами; в) давати обов'язкові для виконання вказівки (приписи) про усунення недоліків і порушень під час ге ологічного вивчення надр.

Органам державного геологічного контролю відповідно до зако­нодавства України можуть бути надані й інші права по запобіган­ню і припиненню порушень правил та норм геологічного вивчен­ня надр.

Завданням державного нагляду за безпечним веденням робіт, пов'язаних із використанням надр, є забезпечення дотримання всіма надрокористувачами законодавства, затверджених у встанов­леному порядку стандартів, норм, правил по безпечному веденню робіт, запобіганню і усуненню їх шкідливого впливу на населення, навколишнє природне середовище, будівлі і споруди, а також по охороні надр.

Державний нагляд за безпечним веденням робіт, пов'язаних із користуванням надрами, покладається на органи державного гірничого нагляду, які здійснюють свою діяльність у взаємодії з ор­ганами державного геологічного контролю, природоохоронними й іншими контрольними органами, професійними спілками.

Державний нагляд за веденням робіт по геологічному вивченню надр, їх використанням та охороною, а також використанням і пе­реробкою мінеральної сировини (державний гірничий нагляд) здійснювався Держнаглядохоронпраці України та його органами на місцях відповідно до Положення про порядок здійснення держав­ного гірничого нагляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 1995 р. Нині ці фунції є компетенцією МНС та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи.

Крім того, здійснюється виробничий контроль за використан­ням і охороною надр підприємствами, установами і організаціями (надрокористувачами), які перебувають у віданні відповідних ор­ганів.

Правильність розробки родовищ корисних копалин контро­люється маркшейдерською, геологічною та іншими службами. Але

485

Розділ XIV. Правова охорона і використання надр

найбільш широким і всеохоплюючим наглядом за правильністю експлуатації надр і їх охороною, який включає нагляд за всіма ви­дами користування надрами, є державний гірничий нагляд.

Органи державного гірничого нагляду перевіряють: повноту вивчення родовищ корисних копалин, гірничо-технічних, інженер­но-геологічних, гідрогеологічних та інших умов їх розробки, будівництва та експлуатації підземних споруд, захоронення шкідливих речовин і відходів виробництва; своєчасність та пра­вильність введення в експлуатацію розвіданих родовищ корисних копалин; виконання вимог щодо охорони надр при веденні робіт по їх вивченню, встановленні кондицій на мінеральну сировину та експлуатації родовищ корисних копалин; правильність розробки родовищ корисних копалин; повноту видобування оцінених за­пасів корисних копалин і наявних у них компонентів; додержання встановленого порядку обліку запасів корисних копалин; обгрун­тованість і своєчасність їх списання; додержання правил проведен­ня геологічних і маркшейдерських робіт під час розробки родовищ корисних копалин; додержання правил та технологій переробки мінеральної сировини з метою забезпечення повнішого вилучення корисних компонентів та поліпшення якості кінцевої продукції; правильність і своєчасність проведення заходів, що гарантують безпеку людей, майна і навколишнього природного середовища, гірничих виробок і свердловин від шкідливого впливу робіт, вирішення інших питань з нагляду за використанням та охороною надр у межах їхньої компетенції.

Для виконання такого широкого кола повноважень органи дер­жавного гірничого нагляду наділені правами: а) давати обов'язкові для виконання вказівки (приписи) про усунення порушень норм і правил по веденню робіт під час геологічного вивчення надр, їх ви­користання та охорони; б) у порядку, встановленому законодавст­вом України, припиняти роботи, пов'язані з користуванням надра­ми, у разі порушень відповідних норм і правил; в) вимагати від ко­ристувачів надр обгрунтування щодо списання запасів корисних копалин; г) давати рекомендації по впровадженню нових прогре­сивних технологій переробки мінеральної сировини.

Органам державного гірничого нагляду законодавством України можуть бути надані й інші права з метою запобігання порушенням законодавства про надра та їх припинення.

486

§ 4. Державне управління і контроль в галузі ... та охорони надр

Розпорядження геологічною інформацією. Геологічна інформація — це зафіксовані дані геологічного, геофізичного, геохімічного, аерокосмічного, економічного змісту, що характеризують будову надр, наявні в них корисні копалини, умови розробки родовищ, інші якісні й кількісні параметри та особливості надр, і отримані за результатами геологорозвідувальних, геологоекономічних, на­уково-дослідних, експлуатаційних та інших робіт.

Порядок розпорядження (надання в користування і продаж) відкритою геологічною інформацією про надра, отриманою за ре­зультатами робіт з геологічного вивчення надр, експлуатації родо­вищ корисних копалин або використання надр з іншою метою, здійснюється відповідно до Положення про порядок розпоряджен­ня зазначеною інформацією, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 червня 1995 р.

Порядок розпорядження геологічною інформацією з обмеже­ним доступом визначається чинним законодавством України, зок­рема про державну таємницю.

Геологічна інформація, створена (придбана) на кошти держав­ного бюджету, є державною власністю і реалізується Міністерством охорони навколишнього природного середовища (Мінприроди) України згідно з зазначеним Положенням.

Геологічна інформація є об'єктом товарних відносин і може ви­користовуватись як частина внеску до статутного фонду під час створення підприємств.

Геологічна інформація, створена (придбана) на власні кошти юридичних і фізичних осіб, є їх власністю. Реалізація цієї інфор­мації здійснюється її власником за погодженням з Мінприроди України.

Така геологічна інформація може переходити до державної власності у разі передачі її до відповідних банків даних, фондів або архівів на договірній основі.

Геологічна інформація незалежно від форми власності підлягає обов'язковій реєстрації та обліку в Державному інформаційному геологічному фонді Мінприроди України (Геоінформі).

Склад і обсяг інформації, яка підлягає обов'язковій передачі до Геоінформу, порядок її обліку та користування нею визначаються Мінприроди України.

Геологічна інформація, створена (придбана) на кошти держав­ного бюджету і передана до Геоінформу, надається в користування

487

Розділ XIV. Правова охорона і використання надр

на договірній основі, причому державним органам, місцевим орга­нам влади і самоврядування, державним підприємствам, установам і організаціям — безоплатно.

Юридичні та фізичні особи, що бажають отримати для користу­вання геологічну інформацію, надсилають до Геоінформу запит, в якому зазначається: мета отримання інформації; район або родо­вище корисних копалин; вид корисних копалин; перелік замовле­них відомостей та ступінь їх детальності; вид носія інформації; форма надання інформації.

Геоінформ визначає наявність інформації і протягом 10 кален­дарних днів письмово повідомляє запитувача про умови, термін і форму надання інформації або відмову чи відстрочення її надання із зазначенням причин. Задоволення запиту здійснюється протягом місяця.

Геологічна інформація, створена (придбана) на власні кошти юридичних та фізичних осіб, надається у користування власником інформації на умовах, визначених договором.

Геологічна інформація, що передана на зберігання Геоінформу і не перейшла до державної власності, може надаватись у користу­вання Геоінформом на умовах, визначених власником цієї інфор­мації.

Згідно з чинним гірничим законодавством та законодавством про зовнішньоекономічну діяльність може здійснюватись також експорт геологічної інформації.

Митне оформлення геологічної інформації провадиться відповідно до діючих вимог та за наявності позитивного висновку експертної комісії Держкомприродресурсів України.

Юридичні та фізичні особи України, інших держав, які отрима­ли геологічну інформацію з порушенням Положення про порядок розпорядження геологічною інформацією, до проведення геолого­розвідувальних робіт та освоєння родовищ корисних копалин на території України не допускаються.

Вирішення спорів з питань надрокористування. Спори з питань користування надрами розглядаються органами державного гео­логічного контролю, державного гірничого нагляду, охорони на­вколишнього природного середовища, радами, судом загальної компетенції, господарським судом або третейським судом у поряд­ку, встановленому законодавством України (ст. 64 Кодексу Украї­ни про надра).

488

§ 5. Відповідальність за порушення законодавства про надра

До компетенції рад віднесені спори з питань користування над­рами, пов'язані з розробкою родовищ загальнопоширених корис­них копалин (місцевого значення), торфу, прісних підземних вод.

До відання органів державного гірничого нагляду віднесено вирішення спорів між надрокористувачами з питань користування надрами в зв'язку з розробкою родовищ корисних копалин (крім родовищ загальнопоширених корисних копалин), з питань корис­тування надрами з метою, не пов'язаною з видобуванням корисних копалин.

До відання органів державного геологічного контролю належить вирішення спорів між надрокористувачами з питань користування надрами з метою геологічного вивчення надр.

Розгляду судом загальної компетенції або господарським судом підлягають: фінансові, майнові та інші спори, пов'язані з користу­ванням надрами; оскарження рішень державних органів, які супе­речать вимогам чинного гірничого законодавства, в тому числі про відмову в наданні ліцензії на право користування надрами або до­строкове припинення права користування надрами; оскарження дій і рішень посадових осіб і органів, які суперечать вимогам чин­ного гірничого законодавства; оскарження стандартів, норм і пра­вил по технології ведення робіт, пов'язаних із користуванням над­рами, охороною надр і навколишнього природного середовища, які суперечать законодавству.

£ 5. Відповідальність за порушення законодавства

про надра

Правочини, пов'язані з користуванням надрами, які вчинені з порушенням вимог, передбачених Кодексом України про надра, є недійсними. Особи, винні у вчиненні таких правочинів, а також у:

• самовільному користуванні надрами; порушенні норм, правил
  і вимог щодо проведення робіт по геологічному вивченню надр;
  
• вибірковому виробленні багатих ділянок родовищ, що при­
  зводить до наднормативних втрат корисних копалин;
  
• наднормативних втратах і погіршенні якості корисних копа­
  лин при їх видобуванні;
  
• пошкодженні родовищ корисних копалин, які виключають
  повністю або суттєво обмежують можливість їх подальшої експлуа­
  тації;
  

489

Розділ XIV. Правова охорона і використання надр

— порушенні встановленого порядку забудови площ залягання
корисних копалин;

— невиконанні правил охорони надр та вимог щодо безпеки
людей, майна і навколишнього природного середовища від
шкідливого впливу робіт, пов'язаного з користуванням надрами;

• знищенні або пошкодженні геологічних об'єктів, що станов­
  лять особливу наукову і культурну цінність, спостережних режим­
  них свердловин, а також маркшейдерських і геодезичних знаків;
  
• незаконному знищенні маркшейдерської або геологічної до­
  кументації, а також дублікатів проб корисних копалин, необхідних
  при подальшому геологічному вивченні надр і розробці родовищ;
  
• невиконанні вимог щодо приведення гірничих виробок і
  свердловин, які ліквідовано або законсервовано, в стан, який га­
  рантує безпеку людей, а також вимог щодо збереження родовищ,
  гірничих виробок і свердловин на час консервації, — несуть дис­
  циплінарну, адміністративну, цивільно-правову і кримінальну
  відповідальність згідно з законодавством України (ст. 65 Кодексу
  України про надра).
  

Дисциплінарна відповідальність за порушення законодавства про надра полягає у застосуванні дисциплінарних стягнень до працівників, які вчинили дисциплінарні правопорушення (про­ступки). Такими правопорушеннями, зокрема, у сфері проведення гірничих робіт є:

• невиконання правил безпеки та правил технічної експлуа­
  тації, єдиних правил безпеки при підривних роботах та інших нор­
  мативно-правових актів, що регулюють безпеку проведення гірни­
  чих робіт, прийнятих у встановленому законодавством порядку;
  
• прийняття технічних рішень, що не відповідають вимогам
  гірничого законодавства;
  
• проведення гірничих робіт без затвердженої в установленому
  порядку технічної документації (проектів, паспортів тощо) або з
  порушенням їх вимог;
  
• перекручення розрахунків і показників безпеки гірничих
  робіт;
  
• невиконання законних вимог спеціально уповноважених дер­
  жавних органів у сфері проведення гірничих робіт;
  
• пошкодження вентиляційних приладів, засобів протипожеж­
  ного захисту та порушення режиму вентиляції;
  
• порушення встановлених правил вибухозахисту електроустат­
  кування;
  

490

§ 5. Відповідальність за порушення законодавства про надра

• невиконання заходів щодо запобігання газодинамічним яви­
  щам;
  
• куріння та користування вогнем на гірничих підприємствах,
  а також проведення вогневих і підривних робіт з порушенням пра­
  вил безпеки;
  
• проведення гірничих робіт на гірничих підприємствах без ви­
  конання протиаварійних заходів;
  
• виведення з ладу апаратури газового, струмового та проти-
  аварійного захисту, сигналізації та зв'язку, а також самовільне про­
  никнення у підземні гірничі виробки;
  
• інші передбачені законами України правопорушення (ст. 49
  Гірничого закону України).
  

Застосування дисциплінарних стягнень до працівників гірничих підприємств регулюється Кодексом законів про працю України та Гірничим законом України (ст. 51).

Цивільно-правова відповідальність за порушення законодавства про надрокористування являє собою покладання на винувату фізичну чи юридичну особу в установленому порядку несприятли­вих майнових наслідків за вчинене конкретне правопорушення в межах, передбачених чинним законодавством, тобто обов'язку відшкодувати заподіяну шкоду (збитки). Цей вид відповідальності, як правило, виражається в двох формах: відшкодуванні збитків і стягненні неустойки. Правовою підставою цивільної відповідаль­ності за порушення нормативних приписів про надрокористування є ст. 67 Кодексу України про надра.

Згідно з цією статтею підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодувати збитки, завдані ними внаслідок порушення законодавства про надра, в розмірах і поряд­ку встановлених законодавством України.

При цьому слід розрізняти відшкодування збитків, заподіяних правопорушенням, і відшкодування збитків, заподіяних без право­порушення. Наприклад, коли надрокористувачу надається земель­на ділянка, яка правомірно вилучається у землекористувача, над-рокористувач зобов'язаний відшкодувати колишньому землекори­стувачу збитки в межах, встановлених спеціальним законодавст­вом. У даному випадку немає правопорушення, однак у силу нор­мативного припису надрокористувач зобов'язаний відшкодувати втрати сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва (ст. 207 ЗК України).

491

Розділ XIV. Правова охорона і використання надр

Гірничодобувні підприємства, діяльність яких пов'язана з підви­щеною небезпекою для навколишнього природного середовища, життя і здоров'я громадян, можуть бути зобов'язані відшкодувати шкоду згідно зі статтями 1187, 1188 ЦК України за відсутності без­посередньої вини в заподіянні шкоди. Можливі й інші випадки відшкодування надрокористувачами заподіяної ними шкоди без наявності їх вини.

У переважній же більшості випадків цивільна відповідальність застосовується за умови наявності вини в діяннях заподіювача шкоди. Це загальний принцип юридичної відповідальності, який застосовується і в разі порушення вимог гірничого законодавства.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду передбачені ст. 1166 ЦК України.

Поширеним правопорушенням у галузі надрокористування є невиконання багатьма надрокористувачами обов'язку по приве­денню земельних ділянок, порушених при користуванні надрами, в стан, придатний для їх подальшого використання. Наявність значної частини невідновлених земель, порушених при розробці родовищ корисних копалин і торфу, пояснюється тим, що земле­користувачі й органи прокуратури майже не пред'являють позовів про спонукання надрокористувачів до проведення робіт по рекуль­тивації земель. Якщо землекористувачі самі виконали роботи по рекультивації земель, то вони мають право на стягнення з надро­користувачів усіх понесених ними витрат у межах проектної вар­тості робіт.

Часто користувачі надр допускають псування земель. У цьому випадку вони зобов'язані відшкодувати збитки з урахуванням усіх вимушених витрат по відновленню родючості землі, а також до­ходів, які могли б отримати землекористувачі за час приведення зе­мель у стан, придатний для використання за призначенням.

У процесі здійснення надрокористування збитки можуть бути заподіяні тваринному світу, водним і лісовим ресурсам, будівлям і спорудам, здоров'ю громадян і т.п. У цих випадках визначення за­подіяної шкоди здійснюється відповідно до спеціальних норматив­них актів, які регулюють порядок відшкодування збитків, або з урахуванням вимог ст. 1166 ЦК України, якщо порядок відшкоду­вання шкоди не регулюється спеціальним законодавством.

Адміністративна відповідальність за порушення законодавства про надра передбачена КпАП (зокрема, статті 47, 57, 58).

492

§ 5. Відповідальність за порушення законодавства про надра

Згідно зі ст. 47 КпАП посадові особи і громадяни несуть адміністративну відповідальність за порушення права державної власності на надра, що проявляється в самовільному користуванні надрами, укладенні угод, які в прямій чи прихованій формі пору­шують зазначене право.

Статтею 57 КпАП передбачена відповідальність за порушення вимог щодо охорони надр. Самовільна забудова площ залягання корисних копалин, невиконання правил охорони надр і вимог що­до охорони навколишнього природного середовища, будівель і споруд від шкідливого впливу робіт, пов'язаних із користуванням надрами, знищення або пошкодження спостережних режимних свердловин на підземні води, а також маркшейдерських і геодезич­них знаків зумовлюють накладення штрафу на громадян від чоти­рьох до семи неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб — від десяти до чотирнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Вибіркова відробка багатих ділянок родовищ, яка призводить до необгрунтованих втрат балансових запасів корисних копалин, над­нормативні витрати і наднормативне розубожування корисних ко­палин при видобуванні, псування родовищ корисних копалин та інші порушення вимог раціонального використання їх запасів зу­мовлюють накладення штрафу на посадових осіб від десяти до чо­тирнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Втрата маркшейдерської документації, невиконання вимог що­до приведення гірничих виробок і бурових свердловин, які ліквіду­ються або консервуються, в стан, що забезпечує безпеку населен­ня, а також вимог щодо збереження родовищ, гірничих виробок і бурових свердловин на час консервації зумовлюють накладення штрафу на посадових осіб від десяти до чотирнадцяти неоподатко­вуваних мінімумів доходів громадян.

Стаття 58 КпАП передбачає відповідальність за порушення пра­вил і вимог проведення робіт по геологічному вивченню надр. По­рушення правил і вимог по геологічному вивченню надр, яке мо­же призвести чи призвело до недостовірної оцінки розвіданих за­пасів корисних копалин, або умов для будівництва та експлуатації підприємств по видобуванню корисних копалин, а також підзем­них споруд, не зв'язаних із видобуванням корисних копалин, і втрата геологічної документації, дублікатів проб корисних копалин

493

Розділ XIV. Правова охорона і використання надр



Рекомендована література

Розділ XIV. Правова охорона і використання надр

2. 
   Горное дело и окружающая среда: Мировой опьіт правовой
   гармонизации: Словарь. — М., 2000.
   
3. Екологічне право: Особлива частина: Підруч. для студ. юрид.
   вузів і фак.: Повний акад. курс / В. І. Андрейцев, Г. І. Балюк,
   М. В. Краснова та ін.; За ред. акад. АПрН України В. І. Андрейце-
   ва. - К., 2001.
   
4. Екологічне право України: Підруч. для студ. юрид. вищ. навч.
   закладів / В. К. Попов, А. П. Гетьман, С. В. Разметаєв та ін.; За
   ред. В. К. Попова та А. П. Гетьмана. — X., 2001.
   
5. Клюкин Б. Д. Горньїе отношения в странах Западной Европн
   и Америки. — М., 2000.
   
6. Мухитдитов Н. Б. Основи горного права. — Алма-Ата, 1983.
   
7. Мухитдитов Н. В. Правовая охрана недр. — Алма-Ата, 1976.
   
8. Перчик А. И. Горное право: Учебник. — М., 2002.
   
9. Сьіродоев Н. А. Правовой режим недр. — М., 1969.
   

10. 
    Теплов О. М., Клюкин Б. Д. Недра и право. — М., 1994.
    
11. Удинцев В. А. Русское горноземельное право. — К., 1909.
    
12. Шемшученко Ю. С. Правовьіе проблеми зкологии. — К.,
    1989.
    

496

_І

Розділ XV

Правова охорона атмосферного повітря

§ 1. Атмосферне повітря як об'єкт правової охорони

Атмосферне повітря — один з основних життєво важливих еле­ментів навколишнього природного середовища. У природному стані складається з суміші газів: це переважно азот (понад 78 %) та кисень (близько 20 %), а також аргон, вуглекислий газ, водень, гелій, неон, озон, пил, водяна пара та деякі інші речовини¹.

Атмосферне повітря є необхідною фізичною і біологічною умо­вою існування людини та джерелом життя на Землі. Від його якості залежить здоров'я людини. Атмосферне повітря також має важли­ве економічне значення. Воно використовується як сировина для хімічної промисловості, енергетичний ресурс, середовище зв'язку і руху літальних апаратів, для скидання відходів виробництва тощо.

Науково-технічний прогрес розширив масштаби використання ресурсів та властивостей атмосферного повітря. Водночас значно зріс і негативний антропогенний вплив на атмосферне повітря. Масштаби його забруднення відходами виробництва набули за­грозливого характеру для здоров'я людини, озонового шару, пого­ди та клімату нашої планети.

Правова охорона атмосферного повітря в Україні забезпе­чується законами України «Про охорону атмосферного повітря» та «Про охорону навколишнього природного середовища», а також іншими актами національного законодавства. Предметом атмосфе-

¹ Юридична енциклопедія: У 6 т. — К.., 1998. — Т. 1. — С. 163.

497

Розділ XV. Правова охорона атмосферного повітря

роохоронного законодавства є регулювання відповідних відносин з ме­тою збереження, поліпшення та відтворення стану атмосферного повітря, відвернення і зниження шкідливого хімічного, фізичного, біологічного та іншого впливу на атмосферне повітря, забезпечення раціонального використання атмосферного повітря для виробничих потреб, зміцнення порядку і законності у цій сфері (ст. 1 Закону України «Про охорону атмосферного повітря»).

Атмосферне повітря як об'єкт правової охорони за своїми фізич­ними характеристиками істотно відрізняється від інших природних ресурсів. Ця специфіка зумовлює особливості правової охорони атмо­сферного повітря.

По-перше, визначаючи атмосферне повітря як природний ре­сурс, атмосфероохоронне законодавство на відміну від інших при­родних ресурсів не встановлює права власності на нього, хоча чин­на Конституція України відносить атмосферне повітря до об'єктів права власності українського народу. Але атмосферне повітря не може бути об'єктом права власності, оскільки в силу фізичного стану і специфічних властивостей воно перебуває в постійному русі, перемішуванні, які не піддаються контролю з боку людини, і тому неможливо практично здійснювати повноваження володіння і розпорядження цим природним ресурсом. Отже, не існує і про­блеми охорони права власності на даний природний об'єкт.

У міжнародному праві атмосферне повітря розглядається як міжнародний універсальний і розподільний природний ресурс. Універсальним він є тому, що значні його маси постійно перебу­вають над ділянками Землі, які не підпадають під юрисдикцію ок­ремих держав. Інша частина повітря, навпаки, підпадає під "юрис­дикцію окремих держав і може розглядатися як природний ресурс, що підлягає розподілу, використовується людиною і розміщується на території двох або кількох держав. Зважаючи на свою універ­сальність і єдність у глобальному масштабі, атмосферне повітря не належить до національних природних ресурсів, хоча і використо­вується всіма державами.

По-друге, на відміну від інших природних ресурсів атмосферне повітря як частина навколишнього середовища в кількісному вимірі не враховується, водночас нормативно закріплено держав­ний облік шкідливих впливів на атмосферне повітря. Атмосферне повітря як природний ресурс об'єктивно містить раціональну суміш газів, що створює сприятливі умови для життєдіяльності лю-

498