Академічний курс Підручник для вищих навчальних закладів За загальною редакцією академіка нан україни Ю. С. Шемшученка удк 349. 6 Ббк х625. 9 Е зо

Вид материала

Документы

Содержание Цивільна відповідальність XIII. Правова 2. Правове регулювання використання й охорони вод Суб'єктами користування водними об'єктами Об'єктами права водокористування Загальне водокористування Спеціальне водокористування XIII. Правова охорона і Спеціальне водокористування для задоволення питних і господарсь­ко-побутових потреб населення. Санітарно-гігієнічні вимоги до захисту питної води Централізована система водопос­тачання — ~в& Нецентралізована система водопостачання Спеціальне водокористування та користування водними об'єкта­ми для лікувальних, курортних і оздоровчих цілей. Спеціальне водокористування та користування водними об'єкта­ми для потреб галузей економіки. Для потреб сільського господарства Водокористувачі, що користуються водними об'єктами для про­мислових і гідроенергетичних потреб Користування водними об'єктами для потреб водного транспорту Користування водними об'єктами може здійснюватися також для протипожежних потреб. Окремим видом водокористування є скидання стічних вод у водні об'єкти. Заходами, спрямованими на охорону вод, є ... Полное содержание

Подобный материал:

• Академічний курс Затверджено Міністерством освіти І науки України як підручник для, 8436.32kb.
• За редакцією доктора юридичних наук, професора, академіка апрн україни О. Л. Підопригори,, 9389.19kb.
• Під загальною редакцією І. П. Голосніченка, 9649.79kb.
• Під загальною редакцією І. П. Голосніченка, 9662.11kb.
• В. С. Журавського Затверджено Міністерством освіти І науки України як підручник для, 7110.73kb.
• На перший курс вищих військових навчальних закладів, 324.02kb.
• Гриф «Затверджено Міністерством освіти І науки України як підручник для студентів юридичних, 3820.01kb.
• Сливка С. С47 Юридична деонтологія. Підручник. Вид. 2-е, пере-роб. І доп, 4452.28kb.
• О. Г. Мурашин Загальна теорія держави І права, 8097.86kb.
• Спецкурс для студентів вищих навчальних, 15726.17kb.

§ 4. Юридична відповідальність за порушення законодавства про охорону ...

того, до кримінальної відповідальності можуть бути притягнуті особи за ст. 236 (порушення порядку проведення екологічної екс­пертизи, правил екологічної безпеки під час проектування, розміщення, будівництва, реконструкції, введення в експлуатацію, експлуатації та ліквідації підприємств, споруд, пересувних засобів та інших об'єктів, якщо це спричинило загибель людей, екологічне забруднення значних територій або інші тяжкі наслідки) та ст. 238 (приховування або умисне перекручення службовою особою відо­мостей про екологічний, в тому числі радіаційний, стан, який пов'язаний із забрудненням земель, водних ресурсів, атмосферно­го повітря, харчових продуктів і продовольчої сировини і такий, що негативно впливає на здоров'я людей, рослинний та тваринний світ, а також про стан захворюваності населення в районах з підви­щеною екологічною небезпекою).

Цивільна відповідальність настає за фактом порушення земель­ного законодавства, пов'язаного з заподіянням шкоди землям, що охороняються законом, правам і інтересам власників землі, земле­користувачів, у тому числі орендарів, незалежно від притягнення винних до інших видів правової відповідальності.

Цивільну відповідальність за шкоду, що є прямим наслідком порушення земельного законодавства, слід відрізняти від еко­номічної відповідальності за правомірну шкоду, викликану об'єктивними причинами, і яка підлягає відшкодуванню лише у випадках, спеціально передбачених законом. Відповідно до зако­нодавства правомірна шкода відшкодовується в установленому по­рядку при вилученні (викупі) земельних ділянок для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності (статті 146—147 ЗК) або тимчасовому їх зайнятті, обмеженні прав власників землі, зем­лекористувачів, у тому числі орендарів, у передбачених законом випадках.

Протиправна шкода, що є наслідком вчинення таких земельних правопорушень, як забруднення, засмічення земель, псування і знищення родючого шару грунту, невиконання обов'язкових за­ходів щодо поліпшення земель та охорони грунтів, проектування, розміщення, будівництво, запровадження в експлуатацію об'єктів, Що негативно впливають на стан земель, і ряду інших правопору­шень, пов'язаних з невиконанням вимог закону щодо охорони землі, являють собою одночасно шкоду економічну й шкоду еко­логічну. Тоді як екологічна шкода порушує екологічні інтереси

425

Розділ XII. Правова охорона і використання земель

суспільства та обмінні процеси, що відбуваються в біосфері, еко­номічна шкода має своїм об'єктом інтереси конкретного власника землі, землекористувача чи орендаря і виражається в заподіянні йому шкоди. Заподіяна порушенням земельного законодавства економічна шкода проявляється у формах прямих (зниження ро­дючості грунтів, знищення посівів, насаджень, будівель) та непря­мих (витрати на відновлення земель, посівів, неотриманий дохід) збитків.

Примірний перелік дій, вчинення яких може бути підставою для відшкодування завданих такими діями збитків, встановлений ЗК. Згідно зі ст. 156 ЗК власникам землі та землекористувачам відшко­довуються збитки, заподіяні внаслідок: а) вилучення (викупу) сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників для по­треб, не пов'язаних із сільськогосподарським і лісогосподарським виробництвом; б) тимчасового зайняття сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників для інших видів використання;

в) встановлення обмежень щодо використання земельних ділянок;

г) погіршення якості ґрунтового покриву та інших корисних влас­
тивостей сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагар­
ників; ґ) приведення сільськогосподарських угідь, лісових земель
та чагарників у непридатний для використання стан; д) неодержан­
ня доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

Проте власниками і користувачами земельних ділянок можуть стягуватися збитки, завдані й іншими діями. Так, як встановлено постановою Кабінету Міністрів України від 19 квітня 1993 р. «Про затвердження Порядку визначення та відшкодування збитків влас­никам землі та землекористувачам», розміри збитків визначаються в повному обсязі відповідно до реальної вартості майна на момент заподіяння збитків, проведених витрат на поліпшення якості зе­мель (з урахуванням ринкової або відновної вартості).

Відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам провадиться підприємствами, установами, організаціями та грома­дянами, яким відведено земельні ділянки, що вилучаються (вику­повуються), а також підприємствами, установами, організаціями та громадянами, діяльність яких призводить до обмеження прав влас­ників землі і землекористувачів, у тому числі орендарів, або погіршення якості земель, розташованих у зоні їх впливу.

При розгляді справ про відшкодування шкоди, заподіяної зе­мельними правопорушеннями, необхідно в кожному випадку

426

Рекомендована література

з ясувати характер виниклих відносин і нормативні акти, якими вони регулюються. Якщо є нормативний акт, що передбачає відповідальність за той або інший вид правопорушення, варто ке­руватися цим актом, а за відсутності такого — загальними норма­ми земельного, цивільного, трудового законодавства залежно від обставин, за яких була заподіяна шкода.

Рекомендована література

1. 
   Земельний кодекс України. Науково-практичний коментар /
   За ред. В. І. Семчика. — К., 2003.
   
2. Земельне право: Академ. курс / За ред. В. І. Семчика та
   П. Ф. Кулинича. — К., 2001.
   
3. Земельне право України: Підручник / За ред. М. В. Шуль­
   ги. - К., 2004.
   
4. Земельное право Украиньї: Учебн. пос. / Под ред. А. А. По­
   гребного и И. И. Каракаша. — К., 2002.
   
5. Шульга М. В. Актуальньїе правовьіе проблеми земельних от-
   ношений в современньїх условиях. — X., 1998.
   

427

щ

Розділ XIII

Правова охорона і використання вод

-.)

§ 1. Води як об'єкт охорони та використання

Економічна функція води виявляється у її здатності бути ресур­сом для промислового виробництва та іншого господарського ви­користання. Один із найбільших споживачів води — сільське гос­подарство. Так, на вирощування 1 тонни цукрових буряків витра­чається 130—160 кубометрів води, 1 тонни пшениці — 800—1200, 1 тонни бавовни-сирцю — 4000—5000, 1 тонни рису — 5000—7000 кубометрів. Багато води йде на потреби промисловості, енергети­ки, комунального господарства.

Зростання матеріального виробництва, чисельності населення призводить до збільшення обсягів споживання водних ресурсів, за­бруднення й виснаження вод. Особливо це відчувається в Україні, де немає великих запасів власних прісних вод, а територіальний розподіл водних ресурсів не збігається з розміщенням водоємких галузей господарського комплексу. Так, лише 25% ресурсів річко­вих вод України формуються в межах її території, інші надходять з території Росії, Білорусі, Румунії. Найбільша ж кількість водних ресурсів (58%) зосереджена в ріках басейну Дунаю в прикордонних районах України, де потреба у воді не перевищує 5% її загальних запасів. Найменш забезпечені водними ресурсами Донбас, Кри­воріжжя, Крим та південні області України — там, де сконцентро­вані найбільші споживачі води. Доступні для широкого викорис­тання водні ресурси формуються переважно в басейнах Дніпра, Дністра, Сіверського Дінця, Південного і Західного Бугу, а також малих річок Приазов'я та Причорномор'я.

Високий рівень господарського освоєння території в Україні (природні землі становлять лише близько 35% площі країни) при­зводить до порушення рівноваги в природі, умов формування сто­ку, погіршення якості води.

Екологічно не збалансована господарська діяльність, викорис­тання у виробничій сфері значних обсягів водних ресурсів, їх за­бруднення, штучна зміна природного режиму водних об'єктів при­звели до того, що самовідновлювальна та самоочисна здатність водних об'єктів значно погіршилась. Частина забруднюючих речо­вин надходить у водойми України з сусідніх країн — по Дніпру, Десні, Сіверському Дінцю, Дунаю.

Велику шкоду населеним пунктам і сільськогосподарським Угіддям та іншим господарським об'єктам, завдають повені, підтоплення, водна ерозія, руйнування берегів водосховищ тощо. Особливо руйнівними є паводки в басейнах річок Тиси, Прута,

429

Розділ XIII. Правова охорона і використання вод

Дністра, Західного Бугу, Прип'яті, Сіверського Дінця, а також річок Одеської області вздовж Дунаю.

На розв'язання екологічних проблем, пов'язаних зі станом вод­них об'єктів, на забезпечення раціонального використання вод, їх охорону від забруднення, засмічення та вичерпання спрямоване водне законодавство України.

$ 2. Правове регулювання використання й охорони вод

Право водокористування. Інститут права водокористування ста­новить сукупність правових норм, що регулюють водні відносини з метою забезпечення збереження, науково обґрунтованого, раціо­нального використання вод для потреб населення і галузей еко­номіки, охорону водних об'єктів та запобігання шкідливій дії вод.

Зазначені правові норми містяться у Водному кодексі України, що є головним кодифікаційним актом у сфері використання і охо­рони вод, а також у інших актах законодавства, прийнятих відповідно до цього кодексу. Відносини у сфері використання вод регулюються також Законом України «Про охорону навколишньо­го природного середовища» та актами законодавства, що регулю­ють природоресурсні, цивільні, санітарно-гігієнічні, адміністра­тивні, фінансові та інші відносини, пов'язані із водокористуван­ням.

Суб'єктами користування водними об'єктами є: органи держав­ної влади та місцевого самоврядування, що здійснюють від імені українського народу права власності на водні та інші природні ре­сурси, підприємства, установи, організації й громадяни України, а також іноземні юридичні й фізичні особи та особи без громадян­ства, які здійснюють забір води з водних об'єктів, скидають у них зворотні води або користуються водними об'єктами.

Суб'єкти права водокористування можуть бути первинними і вторинними водокористувачами.

Первинні водокористувачі — це ті, що мають власні водозабірні споруди і відповідне обладнання для забору води.

Вторинні водокористувачі (абоненти) — це ті, що не мають власних водозабірних споруд і отримують воду з водозабірних спо­руд первинних водокористувачів та скидають стічні води в їх сис­теми на умовах, що встановлюються між ними, та за погодженням

430

§ 2. Правове регулювання використання й охорони вод

з органом, який видав дозвіл первинному водокористувачу. Вто­ринні водокористувачі можуть здійснювати скидання стічних вод у водні об'єкти також на підставі дозволів на спеціальне водокорис­тування.

Об'єктами права водокористування є усі води (водні об'єкти) на території України. Це: а) поверхневі води; природні водойми (озе­ра); водотоки (річки, струмки); штучні водойми (водосховища, ставки) і канали; інші водні об'єкти; в) внутрішні морські води та територіальне море. Всі вони становлять єдиний водний фонд країни.

Залежно від територіального рівня регулювання водних відно­син водним об'єктам надається статус загальнодержавного чи місцевого значення.

До водних об'єктів загальнодержавного значення належать:

• внутрішні морські води та територіальне море;
  
• підземні води, які є джерелом централізованого водопоста­
  чання;
  
• поверхневі води (озера, водосховища, річки, канали), що зна­
  ходяться і використовуються в межах однієї області, а також їх
  притоки;
  
• водні об'єкти в межах територій природно-заповідного фон­
  ду загальнодержавного значення, а також віднесені до категорії
  лікувальних.
  

До водних об'єктів місцевого значення належать:

• поверхневі води, що знаходяться і використовуються в межах
  однієї області і які не віднесені до водних об'єктів загальнодержав­
  ного значення;
  
• підземні води, які не можуть бути джерелом централізовано­
  го водопостачання.
  

Порядок надання водних об'єктів у користування здійснюється відповідно до водного законодавства, яке виділяє загальне та спеціальне водокористування.

Загальне водокористування здійснюється громадянами для задо­волення їх потреб (купання, плавання на човнах, любительське і спортивне рибальство, водопій тварин, забір води з водних об'єктів без застосування споруд або технічних пристроїв та з криниць) бе­зоплатно, без надання відповідних дозволів.

Спеціальне водокористування — це забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв та скидання в них

431

Розділ XIII. Правова охорона і використання вод

зворотних вод. Воно здійснюється юридичними і фізичними осо­бами на підставі дозволу та за плату.

Крім того, залежно від мети використання водних об'єктів виділяють:

— спеціальне водокористування для задоволення питних і гос­
подарсько-побутових потреб населення;

• спеціальне водокористування та користування водними
  об'єктами для лікувальних, курортних і оздоровчих цілей;
  
• спеціальне водокористування та користування водними
  об'єктами для потреб галузей економіки.
  

Спеціальне водокористування для задоволення питних і господарсь­ко-побутових потреб населення. Використання водних об'єктів для питного та водогосподарського водопостачання допускається за умови відповідності вод якісним характеристикам, встановленим державним стандартом, нормативам екологічної безпеки водокори­стування і санітарним нормам (ст. 58 Водного кодексу України). Так, гігієнічні вимоги щодо цього виду водокористування містяться в Державних санітарних правилах і нормах «Вода питна. Гігієнічні вимоги до якості води централізованого господарського питного водопостачання», затверджені наказом МОЗ України від 23 грудня 1996 р. Ці вимоги визначають придатність води для питних цілей і включають: безпеку в епідемічному відношенні; нешкідливість хімічного складу; сприятливі органолептичні властивості; радіаційну безпеку. Вони поширюються на воду, яка подається централізованими системами господарсько-питного водопостачан­ня і використовується для питних та побутових цілей, виробництва харчових продуктів.

Санітарно-гігієнічні вимоги до захисту питної води, експлуатації господарсько-побутових водопроводів містяться також у Правилах надання населенню послуг з водопостачання та водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від ЗО груд­ня 1997 р., Правилах користування системами комунального водо­постачання та водовідведення в містах і селищах України, затвер­джених наказом Держкомбуду України від 1 липня 1994 р., та інших нормативно-правових документах.

Питне та господарсько-побутове водопостачання буває цент­ралізованим і нецентралізованим. Централізована система водопос­тачання — ~в& технологічний комплекс з об'єктами, спорудами, розподільчими мережами, зв'язаними єдиним технологічним про-

432

§ 2. Правове регулювання використання й охорони вод

цесом виробництва, транспортування та доведення питної води до споживачів населених пунктів. Централізоване водопостачання здійснюється підприємствами, установами та організаціями, що мають відповідну ліцензію (дозвіл). Вони зобов'язані здійснювати постійне спостереження за якістю води у водних об'єктах, підтри­мувати в належному стані зону санітарної охорони водозабору та повідомляти державні органи санітарного нагляду, екології та при­родних ресурсів, водного господарства, місцеві ради про відхилен­ня від встановлених стандартів і нормативів якості води.

На централізованих водозаборах підземних вод у межах їх родо­вищ та на прилеглих територіях водокористувачі повинні облашто-вувати локальну мережу спостережувальних свердловин.

Нецентралізована система водопостачання — це забезпечення споживачів питною водою із колодязів, за допомогою пунктів роз­ливу води (в тому числі пересувних), використання індивідуальних установок, пристроїв для забору води безпосередньо з поверхневих або підземних водних об'єктів, постачання фасованої води.

Спеціальне водокористування та користування водними об'єкта­ми для лікувальних, курортних і оздоровчих цілей. Для цього викори­стовуються як поверхневі, так і підземні мінеральні води, що ма­ють природні лікувальні властивості. Перелік водних об'єктів, віднесених до категорії лікувальних, із зазначенням запасів вод та їх лікувальних властивостей, а також інших сприятливих для ліку­вання і профілактики умов, затверджується Кабінетом Міністрів України за поданням МОЗ України, Мінприроди і Держводгоспу України. Водні об'єкти, що включені до зазначеного переліку, мо­жуть використовуватися виключно у лікувальних і оздоровчих Цілях.

Користування водними об'єктами з оздоровчою, рекреаційною метою може здійснюватися в порядку загального водокористуван­ня, тобто без надання відповідних дозволів, безоплатно, без закріплення водних об'єктів за окремими особами. З метою охоро­ни здоров'я людей, охорони навколишнього природного середови-Ща районні й міські ради за поданням державних органів екології та природних ресурсів, водного господарства, санітарного нагляду та інших спеціально уповноважених органів виконавчої влади встановлюють місця, де забороняється купання, плавання на чов­нах, забір води для питних або побутових потреб, водопій тварин, а також за певних підстав визначають інші умови, що обмежують

433

Розділ XIII. Правова охорона і використання вод

загальне водокористування на водних об'єктах, розташованих на їх території.

Спеціальне водокористування та користування водними об'єкта­ми для потреб галузей економіки. Водокористувачі, що використову­ють водні об'єкти для потреб сільського і лісового господарства, для промислових і гідроенергетичних потреб, а також потреб вод­ного транспорту, рибного і мисливського господарства та протипо­жежних потреб, повинні здійснювати заходи щодо раціонального використання вод, запобігання забрудненню, виснаженню водних об'єктів.

Для потреб сільського господарства користування водами здійснюється в порядку загального і спеціального водокористуван­ня. Особливість водокористування в цій сфері визначається на­явністю спеціальних вимог щодо зрошення та осушення земель сільськогосподарського призначення. Під час зрошення даної ка­тегорії земель водокористувачі зобов'язані здійснювати заходи що­до запобігання підтопленню, заболоченню, засоленню та забруд­ненню цих земель. Якість води, що використовується для зрошен­ня земель сільськогосподарського призначення, має відповідати встановленим нормативам.

Зрошення сільськогосподарських угідь стічними водами може бути дозволено державними органами екології та природних ре­сурсів за погодженням з державними органами санітарного і вете­ринарного нагляду. Зрошення сільськогосподарських угідь та ски­дання дренажних вод у водні об'єкти здійснюються на підставі доз­волу на спеціальне водокористування, який видається власнику зрошуваних угідь у встановленому порядку.

Під час осушення земель сільськогосподарського призначення мають здійснюватися заходи щодо запобігання деградації, вітровій ерозії цих земель, погіршенню стану водних об'єктів.

Зазначені положення поширюються також на зрошувані та осу­шувані землі лісового фонду.

Водокористувачі, що користуються водними об'єктами для про­мислових і гідроенергетичних потреб зобов'язані дотримуватися встановлених умов спеціального водокористування, екологічних вимог, а також вживати заходів щодо зменшення втрат води (особ­ливо питної) та припинення скидання забруднених зворотних вод шляхом удосконалення виробничих технологій, схем водопоста­чання та очищення стічних вод.

434

§ 2. Правове регулювання використання й охорони вод

У разі стихійного лиха, аварій, інших екстремальних ситуацій, а також перевитрати водокористувачем встановленого ліміту спожи­вання води місцеві ради мають право зменшувати або забороняти споживання питної води для промислових потреб з комунальних водопроводів і тимчасово обмежувати споживання її з відомчих господарсько-питних водопроводів у інтересах першочергового за­доволення питних і господарсько-побутових потреб населення.

Гідроенергетичні підприємства зобов'язані дотримуватися вста­новлених правил експлуатації водосховищ, режимів накопичення та спрацювання запасів води, режимів коливань рівня у верхньому і нижньому б'єфах та пропускання через гідровузли, забезпечувати в установленому порядку безперебійний пропуск суден, а також пропуск риби до місць нересту відповідно до проектів рибопропу­скних споруд.

Користування водними об'єктами для потреб водного транспорту здійснюється на річках, озерах, водосховищах, каналах, інших во­доймах, а також на внутрішніх морських водах та територіальному морі, які є внутрішніми водними шляхами загального користуван­ня, за винятком випадків, коли відповідно до законодавства Ук­раїни їх використання з цією метою повністю чи частково заборо­нено. Перелік внутрішніх водних шляхів, віднесених до категорії судноплавних, затверджується Кабінетом Міністрів України.

До плавання на водних об'єктах допускаються лише судна та інші плавучі засоби, що обладнані ємкостями для збирання забруд­нених вод. Ці води мають систематично передаватися на спеціальні очисні споруди для очищення та знезараження.

У територіальне море забороняється заходити суднам, які не здійснили заходів щодо запобігання забрудненню морських вод (не провели заміни ізольованого баласту і не обладнані цистернами і закритими фановими системами для збирання стічних вод будь-якого походження чи установками для очищення та знезараження цих вод, що відповідають міжнародним стандартам).

Користування водними об'єктами для плавання на маломірних суднах (веслових, моторних човнах) дозволяється з дотриманням правил, що встановлюються Верховною Радою Автономної Рес­публіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими радами за погодженням з Українською державною інспекцією Регістру і безпеки судноплавства.

435

Розділ XIII. Правова охорона і використання вод

Певні особливості має спеціальне водокористування водними об'єктами для потреб рибного і мисливського господарства. На вод­них об'єктах, що використовуються для зазначених цілей, права водокористувачів можуть бути обмежені в інтересах рибного госпо­дарства та водного промислу.

Перелік промислових ділянок рибогосподарських водних об'єктів (їх частин) визначається Кабінетом Міністрів України. Во­докористувачі, яким надано в користування рибогосподарські водні об'єкти (їх частини), зобов'язані здійснювати заходи, що за­безпечують поліпшення екологічного стану водних об'єктів і умов відтворення рибних запасів, а також утримувати в належному санітарному стані прибережні захисні смуги в місцях вилову риби.

Проведення гідромеліоративних робіт у місцях, де перебувають водоплавні птахи, хутрові звірі, а також промисловий вилов риби в місцях, де розводяться бобри і хохулі, здійснюється за погоджен­ням з державними органами рибного і мисливського господарства.

Зазначені та інші питання користування водами для потреб рибного і мисливського господарства регулюються Водним кодек­сом України, Законом України «Про тваринний світ», іншими ак­тами законодавства.

Користування водними об'єктами може здійснюватися також для протипожежних потреб. Для такого водокористування спеціальний дозвіл не потрібен. Забір води для зазначених потреб може здійснюватися з будь-яких водних об'єктів, в кількості, необхідній для ліквідації пожежі. Натомість забороняється з водних об'єктів, спеціально призначених для протипожежних потреб, використову­вати воду в будь-яких інших цілях.

Окремим видом водокористування є скидання стічних вод у водні об'єкти. Таке скидання дозволяється лише за умови наявності нор­мативів гранично допустимих концентрацій та встановлених нор­мативів гранично допустимого скидання забруднюючих речовин.

Водокористувачі зобов'язані здійснювати заходи щодо за­побігання скиданню стічних вод чи його припинення, якщо вони:

• можуть бути використані в системах оборотного, повторного
  і послідовного водопостачання;
  
• містять цінні відходи, що можуть бути вилучені;
  
• містять промислову сировину, реагенти, напівпродукти та
  кінцеві продукти підприємств у кількості, що перевищує встанов­
  лені нормативи технологічних відходів;
  

436



§ 2. Правове регулювання використання й охорони вод

• містять речовини, щодо яких не встановлено гранично допу­
  стимі концентрації;
  
• містять токсичні речовини та збудників інфекційних захво­
  рювань;
  
• за обсягом скидання забруднюючих речовин перевищують
  гранично допустимі нормативи;
  
• призводять до підвищення температури води водного об'єкта
  більш ніж на 3 градуси за Цельсієм порівняно з її природною тем­
  пературою в літній період;
  
• є кубовими залишками, шламами, що утворюються в резуль­
  таті їх очищення і знезараження.
  

Крім того, забороняється скидати стічні води, використовуючи рельєф місцевості (балки, пониззя, кар'єри тощо). Скидання ж вод з накопичувачів промислових забруднених стічних вод у поверх­неві водні об'єкти має здійснюватися згідно з індивідуальним рег­ламентом, погодженим з державними органами екології та природ­них ресурсів.

Правова охорона вод. Правова охорона вод виявляється в прий­нятті й реалізації правових норм, спрямованих на здійснення за­ходів щодо їх охорони від забруднення, засмічення та вичерпання, запобігання шкідливим діям вод та ліквідації їх наслідків, поліпшення стану водних об'єктів.

Заходами, спрямованими на охорону вод, є:

• визначення територій зі спеціальним водоохоронним режи­
  мом користування;
  
• заходи щодо охорони вод у процесі виробничої та іншої гос­
  подарської діяльності;
  
• заходи щодо запобігання шкідливим діям вод та аваріям на
  водних об'єктах і ліквідації їх наслідків.
  

До територій зі спеціальним водоохоронним режимом належать: водоохоронні зони, прибережні захисні смуги, смуги виділення, берегові смуги водних шляхів, зони санітарної охорони, території та об'єкти природно-заповідного фонду, до складу яких входять водні об'єкти.

Водоохоронні зони встановлюються для створення сприятливого режиму водних об'єктів, запобігання їх забрудненню, засміченню і ви­черпанню, знищенню навколоводних рослин і тварин, а також змен­шенню коливань стоку вздовж річок, морів та навколо озер, водосхо­вищ і інших водойм. До складу водоохоронних зон обов 'язково входять заплава річки, перша надзаплавна тераса, бровки і круті схили бе-

437

Розділ XIII. Правова охорона і використання вод

регів, а також: прилеглі балки і яри. Розміри і межі водоохоронних зон визначаються проектом на основі нормативно-технічної докумен­тації. Проекти цих зон розробляються на замовлення органів водного господарства та інших спеціально уповноважених органів, узгоджу­ються з державними органами екології та природних ресурсів, дер­жавними органами земельних ресурсів, власниками землі, землекорис­тувачами і затверджуються відповідними місцевими державними адміністраціями та виконавчими комітетами місцевих рад.

На території водоохоронної зони встановлюється спеціальний режим для господарської діяльності. Тут забороняється: використан­ня стійких та сильнодіючих пестицидів; влаштування кладовищ, скотомогильників, звалищ, полів фільтрації; скидання неочищених стічних вод, використовуючи рельєф місцевості (балки, пониззя, кар'єри тощо), а також потічки. В окремих випадках у водоохо­ронній зоні може бути дозволено добування піску і гравію за ме­жами земель водного фонду на сухій частині заплави, у праруслах річок за погодженням з державними органами охорони навколиш­нього природного середовища, водного господарства.

Порядок визначення розмірів і меж водоохоронних зон та ре­жим ведення господарської діяльності в них встановлений ст. 87 Водного кодексу України та постановою Кабінету Міністрів Ук­раїни від 8 травня 1996 р.

Прибережна захисна смуга — частина водоохоронної зони відповідної ширини вздовж річки, моря, навколо водойм, на якій встановлено більш суворий режим господарської діяльності, ніж на решті території водоохоронної зони. Прибережні захисні смуги встановлюються обабіч річок та навколо водойм уздовж урізу води у меженний період (період річного циклу, протягом якого спос­терігається низька водність) шириною: для малих річок, струмків і потічків, а також ставків площею менше 3 гектарів — 2,5 метрів; для середніх річок, водосховищ на них, водойм, а також ставків площею понад 3 гектари — 50 метрів; для великих річок, водосхо­вищ на них та озер — 100; якщо крутизна схилів перевищує 3 гра­дуси, мінімальна ширина прибережної захисної смуги под­воюється. У межах існуючих населених пунктів прибережна захис­на смуга встановлюється з урахуванням конкретних умов, що скла­лися. Уздовж морів та навколо морських заток і лиманів виділяється прибережна захисна смуга шириною не менше 2 кіло­метрів від урізу води.

438

§ 2. Правове регулювання використання й охорони вод

У прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойм та на островах забороняється: розорювання земель (крім підготовки Грунту для залуження і заліснення), а також садівництво та город­ництво; зберігання та застосування літніх таборів для худоби; будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних, гідрометрич­них та лінійних), у тому числі баз відпочинку, дач, гаражів та сто­янок автомобілів; миття та обслуговування транспортних засобів і техніки; влаштування звалищ сміття, гнієсховищ, накопичувачів рідких і твердих відходів, кладовищ, скотомогильників, полів фільтрації тощо.

Об'єкти, що знаходяться у прибережній захисній смузі, можуть експлуатуватись, якщо при цьому не порушується її режим. Не­придатні для експлуатації споруди, а також ті, що не відповідають встановленим режимам господарювання, підлягають винесенню з прибережних захисних смуг.

У прибережних захисних смугах уздовж морів, морських заток і лиманів та на островах у внутрішніх морських водах забороняється: застосування стійких та сильнодіючих пестицидів; влаштування полігонів побутових та промислових відходів і накопичувачів стічних вод, влаштування вигребів для накопичення господарсько-побутових стічних вод обсягом більше 1 кубометра на добу, влаш­тування полів фільтрації та створення інших споруд для прийман­ня і знезаражування рідких відходів.

Правовий режим прибережних захисних смуг визначається статтями 88—90 Водного кодексу України.

Смуги відведення є складовою частиною водоохоронних зон. Особливий режим користування ними встановлюється для забез­печення потреб експлуатації та захисту від забруднення, пошкод­ження і руйнування магістральних, міжгосподарських та інших ка­налів на зрошувальних і осушувальних системах, гідротехнічних та гідрометричних споруд, а також водойм і гребель на річках. Розміри смуг відведення та режим користування ними встановлю­ються за проектом, який розробляється і затверджується водокори­стувачами за погодженням з державними органами екології і при­родних ресурсів та державними органами водного господарства.

Земельні ділянки в межах смуг відведення надаються органам водного господарства та іншим організаціям для спеціальних по­треб і можуть використовуватися ними для створення водоохорон­них лісонасаджень, берегоукріплювальних та протиерозійних

439

Розділ XIII. Правова охорона і використання вод

гідротехнічних споруд, будівництва переправ, виробничих при­міщень.

Берегові смуги водних шляхів встановлюються на судноплавних водних шляхах за межами міських поселень для проведення робіт, пов'язаних з судноплавством. Щодо визначення розміру берегових смуг водних шляхів, режиму господарської діяльності на них вста­новлено ті ж вимоги, що й до встановлення смуг відведення та ко­ристування ними.

Перелік внутрішніх водних шляхів, що належать до категорії судноплавних, затверджено постановою Кабінету Міністрів Украї­ни від 12 червня 1996 р., а Порядок установлення берегових смуг водних шляхів та користування ними затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 14 квітня 1997 р. Встановлено, що в межах берегових смуг водних шляхів дозволяється: влаштування причалів, установлення пристроїв для навантаження і розванта­ження самохідних суден і барж, тимчасових пристроїв для шварту­вання суден і наплавних споруд, а також тимчасове зберігання ван­тажів та механічної тяги суден: установлення берегових навіга­ційних знаків; установлення гідрометеорологічних постів; зберіган­ня твердого палива для суден підприємств і організацій водного транспорту, а також тимчасове зберігання суднового обладнання; влаштування тимчасових зимових приміщень і проведення інших робіт у разі випадкової зимівлі чи виходу з експлуатації судна:

Зони санітарної охорони встановлюються з метою забезпечення охорони водних об'єктів у районах забору води для централізова­ного водопостачання населення, лікувальних та оздоровчих потреб. Межі зони санітарної охорони водних об'єктів встановлюються ор­ганами місцевого самоврядування на їх території за погодженням з державними органами земельних ресурсів, санітарно-епідеміологічного нагляду, екології і природних ресурсів, водного господарства. У разі розташування зони санітарної охорони на те­риторіях двох і більше областей їх межі встановлюються Кабінетом Міністрів України за поданням Держбуду України та за погоджен­ням з МОЗ України, Мінприроди України, Держкомземом Ук­раїни, Держводгоспом України та відповідними органами місцево­го самоврядування.

Зони санітарної охорони поверхневих та підземних водних об'єктів належать до складу водоохоронних зон і поділяються на три пояси особливого режиму:

440

§ 2. Правове регулювання використання й охорони вод

• перший пояс (суворого режиму) включає територію розміщен­
  ня водозабору, майданчика водопровідних споруд і водопідвідного
  каналу;
  
• другий і третій пояси (обмежень і спостережень) включають
  територію, що призначається для охорони джерел водопостачання
  від забруднення.
  

У межах першого поясу санітарної охорони забороняється: ски­дання будь-яких стічних вод, а також купання, прання білизни, ви­лов риби, водопій худоби та інші види водокористування, що впливають на якість води; перебування сторонніх осіб, розміщен­ня житлових та громадських будівель, організація причалів плава­ючих засобів, застосування пестицидів, органічних і мінеральних добрив, прокладання трубопроводів, видобування гравію чи піску, проведення днопоглиблювальних та інших будівельно-монтажних робіт, безпосередньо не пов'язаних з експлуатацією, реконст­рукцією чи розширенням водопровідних споруд та мереж. Тут доз­воляється здійснення санітарно-гігієнічних заходів та діяльності, пов'язаної з благоустроєм території.

У межах другого поясу забороняється: розміщення складів паль­но-мастильних матеріалів, накопичувачів промислових стічних вод, нафтопроводів та продуктопроводів, що створюють небезпеку хімічного забруднення вод, розміщення кладовищ, скотомогиль­ників, полів асенізації та фільтрації, зрошувальних систем, споруд підземної фільтрації, гноєсховищ, силосних траншей, тваринниць­ких і птахівничих підприємств та інших сільськогосподарських об'єктів, що створюють загрозу мікробного забруднення води, а та­кож розміщення полігонів твердих відходів, біологічних та мулових ставків; зберігання і застосування пестицидів та мінеральних доб­рив; розорювання земель (крім ділянок для залуження і заліснен­ня), а також садівництво та городництво; осушення та використан­ня перезволожених і заболочених земель у заплавах річок; прове­дення головної рубки лісу; здійснення видобудку з водного об'єкта піску та проведення інших днопоглиблювальних робіт, не пов'яза­них з будівництвом та експлуатацією водопровідних споруд; влаш­тування літніх таборів для худоби та випасання її ближче ніж за 300 метрів від берега водного об'єкта.

У цьому поясі санітарної охорони дозволяється: виконання заходів Щодо санітарного благоустрою території населених пунктів та інших об'єктів; купання, заняття туризмом, водним спортом та ви-

441

Розділ XIII. Правова охорона і використання вод

лов риби лише в установлених місцях; обладнання суден, дебарка­дерів і брандвахт пристроями для збирання фанових та підслане-вих вод і твердих відходів у разі здійснення судноплавства; вико­нання протиерозійних заходів щодо охорони земель.

У межах третього поясу зони санітарної охорони забороняється відведення у водні об'єкти стічних вод, що не відповідають санітар­ним правилам і нормам та нормам Водного кодексу України. Тут здійснюється регулювання, а в разі потреби — і обмеження відве­дення території для забудови населених пунктів, спорудження ліку­вально-профілактичних та оздоровчих закладів, об'єктів транспор­ту, енергетики, промисловості і сільського господарства, а також внесення можливих змін у технологію виробництва промислових і сільськогосподарських підприємств, пов'язаного з ризиком забруд­нення джерел водопостачання стічними водами, виявлення об'єк­тів, що забруднюють джерела водопостачання; розроблення планів впровадження конкретних водоохоронних заходів; виконання захо­дів щодо санітарного благоустрою території населених пунктів.

Водні об'єкти, віднесені до територій та об'єктів природно-за­повідного фонду, підлягають охороні та використанню відповідно до вимог, встановлених Законом України «Про природно-заповідний фонд України». На водних об'єктах, віднесених до природно-за­повідного фонду, забороняється здійснення будь-якої діяльності, що суперечить їх цільовому призначенню.

Заходи щодо охорони вод у процесі виробничої та іншої госпо­дарської діяльності. Водне законодавство особливу увагу приділяє регулюванню охорони вод під час розміщення, проектування, будівництва, реконструкції й введення в дію підприємств, споруд та інших об'єктів, що можуть впливати на стан вод. У процесі цих видів робіт, а також при впровадженні нових технологічних про­цесів мають забезпечуватися раціональне використання вод, перед­бачатися технології, які забезпечують охорону вод від забруднення, засмічення і вичерпання, запобігання їх шкідливій дії, охорону зе­мель від засолення, підтоплення або переосушення, а також спри­яють збереженню природних умов і ландшафтів як безпосередньо в зоні їх розміщення, так і на водозабірній площі водних об'єктів.

Також забороняється: проектування і будівництво прямоточних систем водопостачання промислових підприємств; здійснення про­ектів господарської та іншої діяльності без оцінки їх впливу на стан вод.

442

§ 2. Правове регулювання використання й охорони вод

Сільськогосподарські і промислові підприємства, установи, ор­ганізації і громадяни зобов'язані дотримуватися заборон щодо за­бруднення і засмічення водних об'єктів виробничими, побутови­ми, радіоактивними та іншими відходами, сміттям, хімічними та іншими забруднюючими речовинами. Це також стосується влас­ників засобів водного транспорту, трубопроводів, плавучих та інших споруд на водних об'єктах.

Спеціальні заборони встановлені щодо введення в дію підприємств, споруд та інших об'єктів, що впливають на стан вод. Так, заборо­няється введення в дію:

• нових і реконструйованих підприємств, цехів, агрегатів, ко­
  мунальних та інших об'єктів, не забезпечених пристроями і очис­
  ними спорудами необхідної потужності, що запобігають забруд­
  ненню і засміченню вод або їх шкідливій дії, та необхідною
  вимірювальною апаратурою, що здійснює облік об'ємів забору і
  скидання води;
  
• зрошувальних і обводнювальних систем, водосховищ і кана­
  лів — до проведення передбачених проектами заходів, що запобіга­
  ють затопленню, підтопленню, заболоченню, засоленню земель і
  ерозії грунтів, а також забрудненню поверхневих та підземних вод
  скиданням із зрошувальних систем;
  
• осушувальних систем — до повної готовності водоприймачів
  та інших споруд відповідно до затверджених проектів;
  
• водозабірних споруд — без рибозахисних пристроїв та обла-
  штованих відповідно до затверджених проектів зон санітарної охо­
  рони водозаборів;
  
• гідротехнічних споруд — до повної готовності пристроїв для
  пропускання паводкових вод і риби відповідно до затверджених
  проектів;
  
• експлуатаційних свердловин на воду — без оснащення їх во-
  дорегулюючими та контрольно-вимірювальними пристроями.
  

Забороняється також наповнення водоймища до здійснення пе­редбачених проектами заходів щодо підготовки його ложа.

Спеціальні правові вимоги встановлені щодо охорони підземних вод. Підприємства, установи і організації, діяльність яких може не­гативно впливати на стан підземних вод, повинні здійснювати за­ходи щодо запобігання забрудненню підземних вод, а також облад­нувати локальні мережі спостережувальних свердловин для кон­тролю за якісним станом цих вод. У разі розкриття водоносних го-

443

Розділ XIII. Правова охорона і використання вод

ризонтів з підземною водою питної якості особи, які проводять бу­рові, гірничі та інші роботи, пов'язані з пошуками, розвідкою, ек­сплуатацією родовищ корисних копалин, мають повідомити про це у встановленому порядку державні органи екології і природних ре­сурсів та санітарного нагляду для вжиття заходів щодо охорони підземних вод від вичерпання і забруднення (ст. 105 Водного ко­дексу України).

Особливій охороні підлягають внутрішні морські води і тери­торіальне море. Законодавство (ст. 102 Водного кодексу України) забороняє скидати з суден і плавучих засобів, платформ та інших морських споруд і повітряних суден хімічні, радіоактивні та інші шкідливі речовини, а також радіоактивні або інші відходи, ма­теріали, предмети та сміття, які можуть спричинити забруднення моря. Правила охорони внутрішніх морських вод територіального моря від забруднення і засмічення, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 29 лютого 1996 р. Ними передбаче­но, що з метою запобігання забрудненню внутрішніх морських вод і територіальних вод конструкція і обладнання суден мають відповідати вимогам, встановленим міжнародними договорами Ук­раїни щодо запобігання забрудненню морського середовища із су­ден. Операції із забруднюючими речовинами, їх сумішами, а також із зворотними водами підлягають обов'язковій реєстрації в судно­вих документах, форми яких узгоджуються з державними інспекціями охорони Чорного і Азовського морів Мінприроди Ук­раїни. Забороняється скидання із суден очищених господарсько-побутових стічних вод у чотиримільній зоні прибережних вод. Такі стічні води повинні накопичуватися та здаватися на судна-збірни-ки або на берегові очисні споруди. В зазначених Правилах вста­новлені й інші вимоги щодо охорони внутрішніх морських вод та територіального моря.

Окремим напрямом охорони вод є забезпечення водності річок, запобігання їх виснаженню. З цією метою законодавство передбачає здійснення комплексу заходів, що включає:

• створення прибережних захисних смуг;
  
• створення спеціалізованих служб по догляду за річками, при­
  бережними захисними смугами, гідротехнічними спорудами та
  підтримання їх у належному стані;
  
• впровадження ґрунтозахисної системи землеробства з кон­
  турно-меліоративною організацією території водозабору;
  

444

§ 2. Правове регулювання використання й охорони вод

• здійснення агротехнічних, агролісомеліоративних та гідро­
  технічних протиерозійних заходів, а також створення для організо­
  ваного відводу поверхневого стоку відповідних споруд (водостоки,
  перепуски, акведуки тощо) під час будівництва і експлуатації
  шляхів, залізниць та інших інженерних комунікацій;
  
• впровадження водозберігаючих технологій, а також здійснен­
  ня інших водоохоронних заходів, передбачених законодавством, на
  підприємствах, в установах і організаціях, розташованих у басейні
  річки;
  
• створення гідрологічних пам'яток природи тощо.
  

З метою оцінки екологічного стану басейну річки та розробки заходів щодо раціонального використання і охорони вод та відтво­рення водних ресурсів має складатися паспорт річки (ст. 81 Водно­го кодексу України). Порядком складання паспортів річок, затвер­дженим постановою Кабінету Міністрів України від 14 квітня 1997 р., встановлено, що такий паспорт розробляється на річки, які мають площу водозабору до 50 тис. квадратних кілометрів, за за­мовленням водогосподарських організацій Держводгоспу України. Паспорт річки має містити уніфіковані зведені основні дані про водний режим, фізико-географічні особливості, використання природних ресурсів і екологічну обстановку в басейні річки.

Особливій охороні підлягають малі річки. До них належать річки з площею водозабору до 2 тис. квадратних кілометрів (частина чет­верта ст. 79 Водного кодексу України). З метою охорони водності малих річок забороняється: змінювати рельєф басейну річки; руйну­вати русла пересихаючих річок, струмки та водотоки; випрямляти русла річок та поглиблювати їх дно нижче природного рівня або перекривати їх без улаштування водостоків, перепусків чи акве­дуків; зменшувати природний рослинний покрив і лісистість басей­ну річки; розорювати заплавні землі та застосовувати на них засо­би хімізації; проводити осушувальні меліоративні роботи на забо­лочених ділянках та урочищах у верхів'ях річок; надавати земельні ділянки у заплавах річок під будь-яке будівництво (крім гідро­технічних, гідрометричних та лінійних споруд), а також садівництва та городництва; здійснювати інші роботи, що можуть негативно впливати чи впливають на водність річки і якість води в ній.

Заходи щодо запобігання шкідливвй дії вод та аваріям на водних об'єктах і ліквідації їх наслідків. Шкідливою дією вод є: наслідки повені, що призвели до затоплення і підтоплення земель та населе-

445

Розділ XIII. Правова охорона і використання вод

них пунктів; руйнування берегів, захисних дамб та інших споруд; заболочення, підтоплення і засолення земель, спричинені підви­щенням рівня ґрунтових вод внаслідок ненормованої подачі води під час зрошення, витікання води з водопровідно-каналізаційних систем та перекриття потоків підземних вод при розміщенні вели­ких промислових та інших споруд; осушення земель, зумовлене за­бором підземних вод у кількості, що перевищує встановлені обсяги відбору води; забруднення (засолення) земель у районах видобуван­ня корисних копалин, а також після закінчення експлуатації родо­вищ та їх консервації; ерозія ґрунтів, утворення ярів, зсувів і селей. З метою запобігання шкідливій дії вод мають вживатися спеціальні заходи, а саме:

• залуження та створення лісонасаджень на прибережних за­
  хисних смугах, схилах, балках та ярах;
  
• будівництво протиерозійних, гідротехнічних споруд, земля­
  них валів, водоскидів, захисних дамб, водосховищ-регуляторів;
  
• спорудження дренажу;
  
• укріплення берегів тощо.
  

У разі загрози стихійного лиха, пов'язаного із шкідливою дією вод, місцеві ради із залученням підприємств, організацій зо­бов'язані вжити невідкладних заходів щодо запобігання цьому ли­хові, а в разі його настання — щодо негайної ліквідації його наслідків.

Підприємства, установи чи організації, з вини яких сталася аварійна ситуація на водних об'єктах, пов'язаних з їх забруднен­ням, що може шкідливо вплинути на здоров'я людей і стан водних екосистем, повинні негайно розпочати здійснення заходів щодо ліквідації її (аварії, аварійної ситуації) наслідків і повідомити про аварію державні органи екології і природних ресурсів, санітарного нагляду, водного господарства та відповідну місцеву раду.

На державні органи водного господарства покладено обов'язок щодо забезпечення безаварійного функціонування водних об'єктів під час повеней і паводків, прогнозування поширення спричине­них ними наслідків. Також у даній ситуації державні органи вод­ного господарства спільно з відповідними місцевими радами мають здійснювати заходи щодо забезпечення безперебійного водопоста­чання населення і галузей економіки.

Спостереження за розвитком стихійних явищ мають здійснюва­ти державні органи екології і природних ресурсів. Ці ж органи ма-

446

§ 3. Державне управління і контроль у сфері використання ... водних ресурсів

ють забезпечувати місцеві ради та органи виконавчої влади не­обхідною гідрологічною і гідрохімічною інформацією.

Місцеві ради зобов'язані інформувати населення про аварію, стихійне лихо, їх масштаби, можливе порушення екологічної без­пеки та про вжиті заходи щодо ліквідації їх наслідків.

£ 3. Державне управління і контроль у сфері використання та охорони водних ресурсів

Державне управління в галузі використання і охорони вод здійснюють Кабінет Міністрів України, центральні органи вико­навчої влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації. Крім того, функції управління в даній сфері здійснюють органи місцевого самоврядування відповідно до зако­нодавства.

Серед цих органів слід виділити Мінприроди України, Держвод-госп України, що є спеціально уповноваженими центральними ор­ганами виконавчої влади з питань використання та охорони вод.

На Мінприроди України покладається здійснення комплексно­го управління в галузі охорони водних ресурсів, проведення єдиної науково-технічної політики з питань використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів, координація діяльності міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, підприємств, уста­нов та організацій у цій галузі, а також здійснення інших функцій, пов'язаних із регулюванням діяльності в сфері використання і охо­рони вод та відтворення водних ресурсів. Компетенція Мінприро­ди України в даній галузі управління визначається Водним кодек­сом України (ст. 15) та Положенням про це міністерство.

До відання Держводгоспу України належить державне уп­равління в галузі водного господарства, здійснення єдиної технічної політики, впровадження у водне господарство досягнень науки, техніки, нових технологій і передового досвіду, розробка і встановлення режимів роботи водосховищ комплексного призна­чення, водогосподарських систем і каналів, затвердження правил їх експлуатації, а також здійснення інших функцій, пов'язаних із за­безпеченням реалізації державної політики в цій сфері суспільних відносин. Компетенція Держводгоспу України визначається Вод­ним кодексом України (ст. 16) та Положенням про цей комітет.

447

Розділ XIII. Правова охорона і використання вод

Державне управління в галузі використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів має здійснюватися за басейновим прин­ципом. Це зумовлено тим, що, по-перше, постійно зростає роль водного фактору, від якого залежать розвиток та розміщення об'єктів виробництва на території річкового басейну; по-друге, в межах басейну замикаються кругообіги речовин і саме водні об'єкти найчастіше є шляхами поширення, забруднюючих речовин і їх акумуляції.

Басейнове управління має базуватися на таких принципах, як:

• пріоритетність екологічної безпеки природокористування, уз­
  годженість і збалансованість екологічної політики суб'єктів водо­
  користування і водогосподарської діяльності;
  
• економічна цілісність басейнового водогосподарського ком­
  плексу, самодостатність та самоокупність водогосподарської і во­
  доохоронної діяльності;
  
• забезпечення взаємодії територіальних та галузевих суб'єктів
  управління водним господарством на основі програмно-цільового
  методу;
  
• стандартизація процедур і процесів басейнового управління і
  посилення відповідальності всіх суб'єктів водокористування і водо­
  господарської діяльності за стан водного басейну і якість водних
  ресурсів;
  
• інформаційне та наукове забезпечення управлінських рішень,
  участь громадськості в рішенні водогосподарських і екологічних
  проблем басейну.
  

Застосування басейнового принципу дає змогу підвищити ефек­тивність державного управління в сфері використання і охорони водних об'єктів у межах їх водозабірних басейнів, максимально по­вно враховувати екологічні інтереси відповідних територій та водо­користувачів.

Басейновий принцип управління в сфері використання і охоро­ни вод, відтворення водних ресурсів передбачено Водним кодексом України (частина перша ст. 13), а умови та вимоги щодо реалізації цього принципу в управлінській діяльності визначені Концепцією розвитку водного господарства України, схваленої постановою Верховної Ради України від 14 січня 2000 р.

Управлінська діяльність зазначених органів державної влади та місцевого самоврядування реалізується в межах певних функцій, ос­новними з яких є:

448

§ 3. Державне управління і контроль у сфері використання ... водних ресурсів

• розробка і реалізація державних, міждержавних та регіональ­
  них програм використання і охорони вод та відтворення водних
  ресурсів;
  
• здійснення державного обліку вод, ведення водного кадастру;
  
• здійснення моніторингу вод;
  
• видача дозволів на здійснення спеціального водокористу­
  вання;
  
• нормування та лімітування водокористування;
  
• здійснення державного контролю за використанням і охоро­
  ною вод.
  

Державні, міждержавні та регіональні програми використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів розробляються з метою здійснення цілеспрямованої і ефективної діяльності щодо задово­лення потреб населення і галузей економіки у воді, збереження, раціонального використання і охорони вод, запобігання їх шкідливій дії. Зазначені програми розробляються на основі даних державного обліку вод, водного кадастру, схем використання і охо­рони вод та відтворення водних ресурсів тощо.

Схема використання і охорони вод та відтворення водних ре­сурсів — це предпроектний документ, що визначає основні водо­господарські та інші заходи, які підлягають здійсненню для задо­волення перспективних потреб у воді населення і галузей еко­номіки, а також для охорони вод або запобігання їх шкідливій дії.

Програми використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів, як і інші екологічні програми, мають висвітлювати такі питання, як: необхідність і стисле обгрунтування доцільності роз­роблення програми; основну мету програми і термін її реалізації; характеристику сучасного стану проблеми, на розв'язання якої орієнтована програма; основні (пріоритетні) напрями дій для до­сягнення кінцевої мети програми; етапи вирішення завдань про­грами і терміни їх виконання та інші питання, вирішення яких не­обхідно для поставлених завдань.

Прикладом даного роду програм може бути Національна програ­ма екологічного оздоровлення басейну Дніпра та поліпшення якості питної води, затверджена постановою Верховної Ради Украї­ни від 27 лютого 1997 р. Цією програмою передбачається віднов­лення і забезпечення сталого функціонування екосистеми Дніпра, якісного водопостачання, екологічно безпечних умов життєдіяль­ності населення і господарської діяльності та захист водних ресурсів

15 52оо 449

Розділ XIII. Правова охорона і використання вод

від забруднення та виснаження. Розробка та реалізація зазначених програм має здійснюватися за рахунок Державного бюджету Ук­раїни, бюджету Автономної Республіки Крим та місцевих бюджетів, коштів підприємств, установ та організацій, позабюджетних фондів, добровільних внесків організацій і громадян, інших коштів.

Державний облік вод та державний водний кадастр. Державний облік вод має своїм завданням встановлення відомостей про кількість і якість вод, а також даних про водокористування (про забір та використання вод, скидання зворотних вод та забруднюю­чих речовин, наявність систем оборотного водопостачання та їх потужність, а також діючих систем очищення стічних вод та їх ефективність тощо). На основі цих відомостей здійснюється роз­поділ води між водокористувачами та розробляються заходи щодо раціонального використання і охорони "вод та відтворення водних ресурсів.

Державний облік та аналіз стану водокористування здійсню­ється шляхом подання водокористувачами звітів про водокори­стування до державних органів водного господарства за встановле­ною формою.

Форма звітів про водокористування, порядок їх заповнення та періодичність подання затверджуються Держкомстатом України за поданням Держводгоспу України та за погодженням з Мінприро­ди України.

Державний облік поверхневих та підземних вод здійснюється Мінприроди України шляхом спостережень за їх кількісними і якісними характеристиками.

Державний водний кадастр складається з метою систематизації даних державного обліку вод та визначення наявних для викорис­тання водних ресурсів. Він містить систематизований звіт відомо­стей про: поверхневі, підземні, внутрішні морські води та тери­торіальне море; обсяги, режим, якість і використання вод (водних об'єктів); водокористувачів (крім вторинних). До державного вод­ного кадастру включаються також відомості про водогосподарські об'єкти, що забезпечують використання води, очищення та ски­дання зворотних вод.

Державний водний кадастр ведеться Мінприроди України та Держводгоспом України в порядку, що визначений Водним кодек­сом України (ст. 28) та Порядком ведення державного водного кадастру.

450