Академічний курс Підручник для вищих навчальних закладів За загальною редакцією академіка нан україни Ю. С. Шемшученка удк 349. 6 Ббк х625. 9 Е зо

Вид материала

Документы

Содержание Державний моніторинг вод Видача дозволів на спеціальне використання водних ресурсів Розділ XIII. Правова охорона і використання Нормування та лімітування водокористування. Розділ XIII. Правова охорона і використання 4. Юридична відповідальність за порушення водного законодавства Дисциплінарна відповідальність Цивільна відповідальність Розділ XIV. Правова охорона Усі надра в Україні становлять Родовище корисних копалин Техногенні родовища корисних копалин

Подобный материал:

• Академічний курс Затверджено Міністерством освіти І науки України як підручник для, 8436.32kb.
• За редакцією доктора юридичних наук, професора, академіка апрн україни О. Л. Підопригори,, 9389.19kb.
• Під загальною редакцією І. П. Голосніченка, 9649.79kb.
• Під загальною редакцією І. П. Голосніченка, 9662.11kb.
• В. С. Журавського Затверджено Міністерством освіти І науки України як підручник для, 7110.73kb.
• На перший курс вищих військових навчальних закладів, 324.02kb.
• Гриф «Затверджено Міністерством освіти І науки України як підручник для студентів юридичних, 3820.01kb.
• Сливка С. С47 Юридична деонтологія. Підручник. Вид. 2-е, пере-роб. І доп, 4452.28kb.
• О. Г. Мурашин Загальна теорія держави І права, 8097.86kb.
• Спецкурс для студентів вищих навчальних, 15726.17kb.

§ 3. Державне управління і контроль у сфері використання ... водних ресурсів

Державний моніторинг вод здійснюється з метою забезпечення збирання, обробки, збереження та аналізу інформації про стан вод, прогнозування його змін та розробки науково обґрунтованих реко­мендацій для прийняття управлінських рішень у галузі використан­ня і охорони вод та відтворення водних ресурсів.

До об'єктів державного моніторингу вод належать: природні во­дойми (озера), водотоки (річки, струмки): штучні водойми (водо­сховища, ставки), канали та інші водні об'єкти: підземні води та джерела; внутрішні морські води та територіальне море; виключна (морська) економічна зона; джерела забруднення вод, включаючи зворотні води, аварійні скидання рідких продуктів і відходів, втра­ти продуктів і матеріалів при видобуванні корисних копалин у ме­жах акваторій поверхневих вод, внутрішніх морських вод, тери­торіального моря і виключної (морської) зони України та фільтрацію забруднюючих речовин з технологічних водойм та схо­вищ, масовий розвиток синьо-зелених водоростей; надходження шкідливих речовин з донних відкладів (вторинне забруднення) та інші джерела забруднення, щодо яких можуть здійснюватися спо­стереження.

Державний моніторинг вод є складовою державної системи моніторингу навколишнього природного середовища і здійсню­ється в порядку, що визначається Водним кодексом України (ст. 21), Положенням про державну систему моніторингу довкілля, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від ЗО бе­резня 1998 р. та Порядком здійснення державного моніторингу вод, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 липня 1996 р.

Видача дозволів на спеціальне використання водних ресурсів має на меті визначення екологічно допустимих меж водокористування на певних водних об'єктах, запобігання безконтрольному, не­обгрунтованому використанню вод у процесі виробничої та іншої господарської діяльності. Дозвіл на спеціальне використання вод­них ресурсів — це офіційний документ, що засвідчує право фізич­них та юридичних осіб на забір води з водних об'єктів із застосу­ванням споруд або технічних пристроїв та скидання в них зворот­них вод.

Дозвіл на спеціальне водокористування видається:

— державними органами екології та природних ресурсів — у разі використання води водних об'єктів загальнодержавного значення;

451

Розділ XIII. Правова охорона і використання вод

— Верховною Радою Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими радами за погодженням з державними органами екології та природних ресурсів — у разі ви­користання води водних об'єктів місцевого значення.

У дозволі на спеціальне водокористування визначаються ліміти забору води та скидання забруднюючих речовин. У разі маловоддя ліміт забору води може бути зменшено спеціально уповноважени­ми державними органами без коригування дозволу на спеціальне водокористування.

Порядок видачі дозволів на спеціальне водокористування виз­начається Водним кодексом України (ст. 49) та Положенням про порядок видачі дозволів на спеціальне використання природних ресурсів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 10 серпня 1992 р. (із змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 29 липня 1999 р.).

Нормування та лімітування водокористування. Вони здійснюють­ся з метою визначення критеріїв оцінки екологічно допустимого впливу на водні об'єкти виробничої та іншої господарської діяль­ності та встановлення обсягів водокористування із врахуванням наявного потенціалу водних ресурсів на відповідних територіях.

Система нормативів у галузі використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів складається з:

1) нормативів екологічної безпеки водокористування, а саме: гранично допустимих концентрацій речовин у водних об'єктах, во­да яких використовується для задоволення питних, господарсько-побутових та інших потреб населення; гранично допустимих кон­центрацій речовин у водних об'єктах, вода яких використовується для потреб рибного господарства; допустимих концентрацій радіоактивних речовин у водних об'єктах, вода яких використо­вується для задоволення питних, господарсько-побутових та інших потреб населення.

Ці нормативи встановлюються для оцінки можливостей вико­ристання води з водних об'єктів для потреб населення та галузей економіки. Вони розробляються і затверджуються: МОЗ України та Національною комісією з радіаційного захисту населення України — для водних об'єктів, вода яких використовується для задоволен­ня питних, господарсько-побутових та інших потреб населення; Мінагрополітики України — для водних об'єктів, вода яких вико­ристовується для потреб рибного господарства. Нормативи еко-

452

§ 3. Державне управління і контроль у сфері використання ... водних ресурсів

логічної безпеки водокористування вводяться в дію за погоджен­ням з Мінприроди України;

2. 
   екологічних нормативів якості води водних об'єктів, які
   містять науково обгрунтовані значення концентрацій забруднюю­
   чих речовин та показників якості води (заґальнофізичні,
   біологічні, хімічні, радіаційні). Вони встановлюються для оцінки
   екологічного благополуччя водних об'єктів та визначення ком­
   плексу водоохоронних заходів. Ці нормативи розробляються і за­
   тверджуються Мінприроди України і МОЗ України;
   
3. нормативів гранично допустимого скидання забруднюючих
   речовин, що встановлюються з метою поетапного досягнення еко­
   логічного нормативу якості води водних об'єктів. Порядок розроб­
   ки та затвердження цих нормативів та перелік забруднюючих речо­
   вин, що нормуються, встановлюється Кабінетом Міністрів Ук­
   раїни;
   
4. галузеві технологічні нормативи утворення речовин, що ски­
   даються у водні об'єкти (нормативи гранично допустимих концен­
   трацій речовин у стічних водах, що утворюються в процесі вироб­
   ництва одного виду продукції при використанні однієї й тієї ж си­
   ровини), встановлюються для оцінки екологічної безпеки вироб­
   ництва. Вони розробляються і затверджуються відповідними цент­
   ральними органами виконавчої влади за погодженням з Мінприро­
   ди України;
   
5. технологічні нормативи використання води, а саме: поточні
   технологічні нормативи використання води — для існуючого рівня
   технологій; перспективні технологічні нормативи використання
   води — з урахуванням досягнень на рівні передових світових тех­
   нологій. Вони встановлюються для оцінки та забезпечення
   раціонального використання води у галузях економіки. Розробка та
   затвердження цих нормативів покладається на відповідні міністер­
   ства та інші центральні органи виконавчої влади за погодженням з
   Мінприроди України.
   

Ліміти обсягів використання вод з водних об'єктів, на основі яких видаються дозволи на спеціальне водокористування, встанов­люються відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 10 серпня 1992 р. (зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 29 липня 1999 р.) «Про порядок видачі доз­волів на спеціальне використання природних ресурсів і встановлен­ня лімітів використання ресурсів загальнодержавного значення».

453

Розділ XIII. Правова охорона і використання вод

Державний контроль у галузі використання та охорони вод має своїм завданням забезпечення додержання усіма юридичними і фізичними особами вимог водного законодавства. Він здійснюється Кабінетом Міністрів України, державними органами екології та природних ресурсів, державними органами водного гос­подарства, іншими спеціально уповноваженими державними орга­нами відповідно до законодавства.

Так, Мінприроди України здійснює відповідно до законодавст­ва державний контроль за додержанням норм і правил у сфері ви­користання та охорони поверхневих вод, підземних вод та джерел, внутрішніх морських вод та територіального моря.

Держводгосп України здійснює державний контроль за додер­жанням режиму роботи водосховищ комплексного призначення, водогосподарських систем і каналів, використання прибережних захисних смуг, достовірністю державного обліку водокористуван­ня, технічним станом гідротехнічних споруд, які належать підприємствам, установам, організаціям, що перебувають у сфері його управління.

Мінагрополітики України бере участь у державному контролі в сфері охорони вод у частині запобігання та усунення забруднення рибогосподарських водойм, забезпечення охорони рибних запасів під час будівництва і експлуатації гідротехнічних споруд.

МОЗ України здійснює нагляд за санітарно-гігієнічним станом водних об'єктів, вода яких використовується для задоволення пит­них, господарсько-побутових та інших потреб населення.

Крім того, Держкомлісгосп України та Держкомзем України у межах своїх повноважень здійснюють державний контроль за до­триманням режиму використання і охорони відповідних природ­них ресурсів у водоохоронних зонах та землях водного фонду.

Ці державні органи мають право: обстежувати підприємства, ус­танови та організації незалежно від форми власності з метою пе­ревірки додержання вимог щодо використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів; одержувати в установленому порядку від органів виконавчої влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, що є водокористувачами, інформацію, необхідну для здійснення контрольної діяльності в цій сфері; давати обов'язкові для виконання приписи щодо усу­нення виявлених порушень водного законодавства, розглядати справи про адміністративні правопорушення, подавати позови про

454

§ 4. Юридична відповідальність за порушення водного законодавства

відшкодування шкоди, заподіяної порушеннями водного законо­давства, передавати правоохоронним органам, у разі наявності підстав, передбачених законодавством, матеріали про виявлені факти злочинів у сфері використання та охорони вод, а також за­стосовувати інші заходи реагування до осіб, що порушують норми і правила, встановлені водним законодавством.

Нагляд за додержанням законодавства про використання і охо­рону вод та відтворення водних ресурсів здійснюють також органи прокуратури відповідно до законодавства.

£ 4. Юридична відповідальність за порушення водного законодавства

Склади правопорушень водного законодавства визначені ст. ПО Водного кодексу України, а також КК України та КпАП. Умовно їх можна поділити на три групи:

• порушення права державної власності на води;
  
• забруднення, засмічення та виснаження вод, невиконання за­
  ходів щодо запобігання шкідливій дії вод;
  
• недотримання умов та вимог щодо водокористування, по­
  шкодження водогосподарських та гідрометричних споруд і прист­
  роїв, порушення правил їх експлуатації.
  

Особи, винні у порушенні вимог водного законодавства, притя­гуються до дисциплінарної, адміністративної, цивільної або кримінальної відповідальності. Водокористувачі звільняються від відповідальності за порушення водного законодавства, якщо вони виникли внаслідок дії непереборних сил природи чи воєнних дій.

Дисциплінарна відповідальність застосовується в разі порушення водного законодавства винною особою в процесі виконання трудо­вих обов'язків.

КпАП передбачається адміністративна відповідальність у ви­гляді штрафу на посадових осіб та громадян за такі порушення водного законодавства:

— порушення права державної власності на води: самовільне за­
хоплення водних об'єктів або самовільне водокористування, пере-
уступка права водокористування, а також укладання інших угод,
які в прямій чи прихованій формі порушують право державної
власності на води (ст. 48);

455

Розділ XIII. Правова охорона і використання вод

• порушення правил охорони водних ресурсів: забруднення і
  засмічення вод, порушення водоохоронного режиму на водозабо­
  рах, яке спричиняє їх забруднення, водну ерозію грунтів та інші
  шкідливі явища; введення в експлуатацію підприємств, комуналь­
  них та інших об'єктів без споруд і пристроїв, що запобігають за­
  брудненню і засміченню вод або їх шкідливому діянню (ст. 59);
  
• порушення вимог щодо охорони територіальних і внутрішніх
  морських вод від забруднення і засмічення: забруднення і
  засмічення територіальних і внутрішніх морських вод внаслідок
  скидів із суден, здійснених без дозволу спеціально уповноважених
  державних органів або з порушенням встановлених правил; прове­
  дення навантажувальних та розвантажувальних робіт, що можуть
  призвести до забруднення територіальних і внутрішніх морських
  вод, без дозволу органів державного контролю в галузі охорони на­
  вколишнього природного середовища, якщо одержання такого
  дозволу передбачено законодавством України, неповідомлення
  адміністрації найближчого порту України про проведене внаслідок
  крайньої необхідності без належного на те дозволу скидання у мо­
  ре шкідливих речовин з судна або іншого плавучого засобу,
  повітряного судна, платформи чи іншої штучно спорудженої у морі
  конструкції, а у випадках скидання з метою поховання — і органу,
  який видає дозволи на таке скидання, одразу після здійснення або
  в ході здійснення такого скидання (ст. 59^і);
  
• порушення правил водокористування: забір води з порушен­
  ням правил водокористування, самовільне проведення гідро­
  технічних робіт, безгосподарне використання води (добутої або
  відведеної з водних об'єктів), порушення правил ведення первин­
  ного обліку кількості вод, що забираються з водних об'єктів і ски­
  даються до них, та визначення якості вод, що скидаються (ст. 60);
  
• пошкодження водогосподарських споруд і пристроїв, пору­
  шення правил їх експлуатації (ст. 61);
  
• невиконання капітаном або іншими особами командного
  складу судна чи іншого плавучого засобу передбачених чинним
  законодавством обов'язків по реєстрації в суднових документах
  операцій із речовинами, шкідливими для здоров'я людей або для
  живих ресурсів моря, чи сумішами, які містять такі речовини понад
  установлені норми, внесення зазначеними особами до суднових
  документів неправильних записів про ці операції або незаконна
  відмова пред'явити такі документи відповідним посадовим особам
  (ст. 62).
  

456


§ 4. Юридична відповідальність за порушення водного законодавства

Адміністративні штрафи накладаються відповідно до виду пра­вопорушення посадовими особами державних органів екології та природних ресурсів, водного господарства, охорони здоров'я.

У випадках, коли у діях порушників водного законодавства є оз­наки кримінальних злочинів, орган (посадові особи), що здійсню­ють державний контроль у сфері використання і охорони вод, го­тують по них відповідні матеріали і надсилають їх у правоохоронні органи для вирішення питання про притягнення винних осіб до кримінальної відповідальності.

КК України (ст. 242) визнає злочином порушення правил охо­рони вод (водних об'єктів), якщо це спричинило забруднення по­верхневих чи підземних вод і водоносних горизонтів, джерел пит­них, лікувальних вод або зміну їхніх природних властивостей, або виснаження водних джерел і створило небезпеку для життя, здо­ров'я людей чи для довкілля.

Передбачена кримінальна відповідальність й за забруднення мо­ря (ст. 243 КК України) в межах внутрішніх морських чи тери­торіальних вод України або в межах вод виключної (морської) еко­номічної зони України матеріалами чи речовинами, шкідливими для життя чи здоров'я людей, або відходами внаслідок порушення спеціальних правил, якщо це створило небезпеку для життя чи здоров'я людей або живих ресурсів моря чи могло перешкодити за­конним видам використання моря, а також незаконне скидання чи поховання в межах внутрішніх морських чи територіальних вод Ук­раїни або у відкритому морі зазначених матеріалів, речовин і відходів.

Про незаконний характер зазначених дій має свідчити їх невідповідність Правилам охорони внутрішнього моря і тери­торіальних вод від забруднення та засмічення, затвердженим по­становою Кабінету Міністрів України від 29 лютого 1996 р. Кримінальна відповідальність передбачається й за недодержання відповідними посадовими особами суден та інших плавучих за­собів, повітряних суден, платформ чи інших штучно споруджених у морі конструкцій вимог щодо повідомлення адміністрації найб­лижчого порту України, організації, яка видає дозволи на скидан­ня, відомостей про скидання чи втрати речовин, небезпечних для здоров'я людей або для живих ресурсів моря, якщо за такі самі дії до зазначених посадових осіб було застосовано адміністративне стягнення.

457

Розділ XIII. Правова охорона і використання вод

Згідно з КК України злочинними визнаються також:

• порушення законодавства про континентальний шельф Ук­
  раїни, що заподіяло істотну шкоду, а також невжиття особою, що
  відповідає за експлуатацію технологічних установок або інших
  джерел небезпеки в зоні безпеки, заходів для захисту живих ор­
  ганізмів моря від дії шкідливих відходів або небезпечних ви­
  промінювань та енергії, якщо це створило небезпеку їх загибелі або
  загрожувало життю чи здоров'ю людей (ст. 244);
  
• незаконне зайняття рибним, звіриним або іншим водним до­
  бувним промислом, якщо воно заподіяло істотну шкоду (ст. 249);
  
• проведення вибухових робіт з порушенням правил охорони
  рибних запасів або диких водних тварин (ст. 250).
  

Цивільна відповідальність настає незалежно від притягнення винних осіб до адміністративної та кримінальної відповідальності. Підприємства, установи, організації і громадяни України, а також іноземні юридичні й фізичні особи та особи без громадянства зо­бов'язані відшкодувати збитки, завдані ними внаслідок порушень водного законодавства, в розмірах і порядку, встановлених законо­давством України.

У цій сфері застосовуються загальні правила відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок порушення законодавства про охоро­ну навколишнього природного середовища, визначені ст. 69 Зако­ну України «Про охорону навколишнього природного середо­вища».

Крім того, постановою Кабінету Міністрів України від 14 серп­ня 1996 р. встановлено спеціальний Порядок відшкодування збитків, завданих водокористувачам припиненням права або зміною умов спеціального водокористування. Так, передбачено, що збитки відшкодовуються юридичними і фізичними особами, які порушили правила спеціального водокористування та охорони вод, що спричинило порушення прав, наданих іншим водокорис­тувачам.

Розмір відшкодування збитків, завданих порушенням водного законодавства, розраховується за спеціальними правилами, мето­диками. Зокрема, вони містяться в Положенні про порядок обчис­лення розміру відшкодування та сплати збитків, заподіяних внаслідок забруднення із суден, кораблів та інших плавучих засобів територіальних і внутрішних морських вод України, затверджено­му наказом Мінекобезпеки України від 26 жовтня 1995 р., та Ме-

458

Рекомендована література

тодиці розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних дер­жаві внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженій наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України від 18 травня 1995 р.

Відшкодування збитків, завданих внаслідок порушень водного законодавства не звільняє винних від плати за спеціальне водоко­ристування, а також від необхідності здійснення заходів щодо ліквідації шкідливих наслідків.

Рекомендована література

1. 
   Водне господарство в Україні / За ред. А. В. Яцика, В. М. Хо-
   рєва. — К., 2000.
   
2. Гордєєв В. І. Правові питання використання малих річок //
   Право України. — 1984. — № 1—2. — С. 31—32.
   
3. Калініченко Л. І., Карук Б. П., Тищенко О. І. Управління водо­
   господарським комплексом: Навч. посібн. — К., 2000.
   

4. 
   Концепція розвитку водного господарства України. — К.,
   2000.
   
5. Малишева Н. Р., Єрофеєв М. І. Організаційно-правові питан­
   ня захисту малих рік // Вісник Академії наук УРСР. — 1989. —
   № 6.
   

459

Розділ XIV

Правова охорона і використання надр

§ 1. Надра як об'єкт охорони та використання

Надра є частиною земної кори, розташованої під поверхнею суші та дном водоймищ, яка простягається до глибин, доступних для геологічного вивчення та освоєння (ст. 1 Кодексу України про надра). Головним елементом надр є корисні копалини. Корисні копалини — це мінеральні утворення земної кори, які за хімічним складом і фізичними властивостями придатні для використання в матеріальному виробництві. Україна вирізняється різноманітністю і багатством мінерально-сировинних ресурсів. На сьогодні в країні нараховується понад 9 тис. родовищ корисних копалин, 3290 з яких залучено до промислового освоєння, та 90 видів корисних ко­палин: вугілля, нафта, газ, марганцеві, титанові й уранові руди, ртуть, каолін, сірка, графіт, будівельні матеріли, вогнетривкі гли­ни, питні та мінеральні води тощо. До промислового освоєння за­лучено від 40 до 75% розвіданих запасів основних видів корисних копалин. До них належать тверді, рідкі й газоподібні речовини в надрах землі, які можуть бути використані як безпосередньо, так і шляхом вилучення з них корисних компонентів. Надра тісно пов'язані із землею. Цей зв'язок простежується в тому, що надра є безпосереднім продовженням земельної території.

Надрам притаманні й специфічні особливості. Зокрема, вони є як основним знаряддям виробництва (при видобуванні корисних копалин), так і просторовим організаційним базисом (при викори-

460

§ 1. Надра як об'єкт охорони та використання

станні простору надр для розміщення підземних складів, споруд­женні газових і нафтових трубопроводів, газових і нафтових схо­вищ, прокладання ліній метрополітену, для захоронення шкідли­вих речовин, підземного скидання стічних вод) тощо.

Відносини, які виникають у зв'язку з вивченням, використан­ням і охороною надр та використанням відходів гірничодобувного комплексу і пов'язаних із ним переробних виробництв (торфу, са-пропелей та інших специфічних мінеральних ресурсів, включаючи підземні води, ропу соляних озер і заливів морів) називаються гірничими відносинами. Вони регулюються: Конституцією Ук­раїни, Законом України «Про охорону навколишнього природного середовища», Кодексом України про надра, Гірничим законом Ук­раїни, законами України «Про державну геологічну службу Ук­раїни», «Про концесії», «Про угоди про розподіл продукції», «Про нафту і газ», «Про рентні платежі за нафту, природний газ і газо­вий конденсат», «Про державне регулювання видобутку, вироб­ництва і використання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та контроль за операціями з ними», «Про видобування та переробку уранових руд», «Про поводження з радіоактивними відходами», розпорядженнями і указами Президента України, а та­кож постановами Кабінету Міністрів України з питань вивчення, використання і охорони надр, нормативними актами Мінприроди України, Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської ката­строфи та іншими актами законодавства України.

Кодекс України про надра є базовим у регулюванні гірничих відносин. Його завданням є регулювання цих відносин з метою за­безпечення раціонального, комплексного вивчення і використання надр для задоволення в мінеральній сировині та інших потреб суспільного виробництва, охорони надр, гарантування при корис­туванні надрами безпеки людей, майна та навколишнього природ­ного середовища, а також охорона прав і законних інтересів підприємств, установ, організацій та громадян.

Надра в межах території України, включаючи підземний простір і корисні копалини, які містяться в надрах, енергетичні та інші ре­сурси, відповідно до ст. 4 Кодексу України про надра є виключною власністю народу України і надаються тільки в користування. Уго­ди або дії, які в прямій або прихованій формі порушують це пра­во, є недійсними. Це означає, що ділянки надр і права користуван-

461

Розділ XIV. Правова охорона і використання надр

ня ними не можуть бути предметом купівлі-продажу, дарування, спадкування, вкладу, застави або відчуження в іншій формі, крім випадків, передбачених цим кодексом.

Усі надра в Україні становлять державний фонд надр. Він вклю­чає як надра, що використовуються, так і ділянки надр, не залучені до використання, в тому числі континентального шельфу і ви­ключної (морської) економічної зони.

Складовою частиною надр визнаються як відкриті, так і ще не відкриті корисні копалини. За своїм значенням їх поділяють на ко­рисні копалини загальнодержавного і місцевого значення, а за їх по­ширенням — на незагальнопоширені та загальнопоширені.

Віднесення корисних копалин до загальнодержавного та місце­вого значення здійснюється Кабінетом Міністрів України за по­данням Мінприроди України. Правовий режим ділянок надр, наданих у користування для розробки цих корисних копалин, має суттєві відмінності. Встановлено, зокрема, різний порядок надан­ня гірничих відводів з метою розробки корисних копалин загаль­нодержавного і місцевого значення. Крім того, розробка корисних копалин місцевого значення для своїх господарських потреб дозволена усім землевласникам і землекористувачам у межах нада­них їм земельних ділянок без надання гірничих відводів або видачі спеціальних дозволів, тоді як розробка корисних копалин за­гальнодержавного значення для своїх господарських потреб земле­власникам і землекористувачам у межах наданих їм земельних ділянок без надання гірничих відводів і одержання ліцензій забо­ронена.

Особливий вид корисних копалин становлять поклади торфу, на які поширюється особливий правовий режим і які належать до родовищ місцевого значення.

Крім терміна «корисні копалини», гірниче законодавство містить поняття «родовище корисних копалин» та «техногенні ро­довища корисних копалин».

Родовище корисних копалин — це накопичення мінеральних ре­човин у надрах, на поверхні землі, у джерелах вод та газів, на дні водоймищ, які за кількістю, якістю та умовами залягання придатні для промислового використання.

Техногенні родовища корисних копалин — це місця, де накопи­чилися відходи видобутку, збагачення та переробки мінеральної сировини, запаси яких оцінені й мають промислове значення. Такі

462