Міністерство освіти І науки україни чернівецький національний університет імені юрія федьковича географічний факультет
| Вид материала | Документы |
- Міністерство освіти І науки, молоді та спорту України Чернівецький національний університет, 479.77kb.
- Міністерство освіти І науки україни чернівецький національний університет імені юрія, 5658.45kb.
- Міністерство освіти І науки україни чернівецький національний університет імені юрія, 3398.91kb.
- Міністерство освіти І науки україни чернівецький національний університет імені юрія, 5355.91kb.
- Міністерство освіти І науки україни чернівецький національний університет імені юрія, 8176.59kb.
- Міністерство освіти І науки україни чернівецький національний університет імені юрія, 3361.25kb.
- Міністерство освіти І науки україни чернівецький національний університет імені юрія, 2777.59kb.
- Міністерство освіти І науки україни чернівецький національний університет імені юрія, 6718.7kb.
- Міністерство освіти І науки україни чернівецький національний університет імені юрія, 3131.05kb.
- Міністерство освіти І науки україни чернівецький національний університет імені юрія, 2382.22kb.
НЕ 1.2 Загальна психологічна характеристика студентського віку та студентської групи
Психологічна характеристика студентського віку як періоду пізньої юності або ранньої дорослості. Суперечливості та кризи студентського віку. Типологічні особливості сучасних студентів. Вищий навчальний заклад - один із провідних факторів соціалізації особистості студента як фахівця (адаптація, індивідуалізація, інтеграція)
ЗМ 2. ПСИХОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ОРГАНІЗАЦІЇ ПРОЦЕСУ НАВЧАННЯ І ВИХОВАННЯ У ВИЩІЙ ШКОЛІ ТА УПРАВЛІННЯ НАВЧАЛЬНО-ПРОФЕСІЙНОЮ ДІЯЛЬНІСТЮ СТУДЕНТІВ
НЕ 2.1. Становлення особистості студента як майбутнього фахівця з вищою освітою у навчально-професійній діяльності
Навчально-професійна діяльність як провідна, її ознаки. Професіоналізація особистості студента як новоутворення віку: а) професіоналізація пізнавальної сфери; б)формування мотиваційно-професійної спрямованості особистості; в) розвиток «Я-концепції» як показника професійного зростання; г) формування професійних здібностей. Фахова компетентність як показник психологічної готовності студента до професійної діяльності. Роль самовиховання в професійному зростанні студента.
НЕ 2.2. Психологічний аналіз учіння студентів.
Студент як суб'єкт власної навчально-професійної діяльності. Роль мотивації в навчально-професійній діяльності. Організація самостійної навчально-пізнавальної діяльності студентів та розвиток їх творчого потенціалу як майбутніх фахівців. Психологічні передумови і показники успішності студентів у навчально-професійній діяльності, причини неуспішності і шляхи їх усунення.
НЕ 2.3. Психологія виховання особистості студента як фахівця з вищою освітою.
Сучасні вимоги до особистості фахівця з вищою освітою та мета, зміст, завдання виховання студентів. Психологічні механізми формування якостей особистості та аналіз відповідних функцій виховання. Основні напрями реалізації виховних функцій у вищому навчальному закладі та їх характеристика.
НЕ 2.4. Психологічний аналіз функцій управління навчально-виховним процесом у вищій школі.
Освіта як система, характерні для неї особливості. Необхідність і об'єктивні можливості управління системою освіти. Психологічний аналіз функцій педагогічного управління.
ЗМ 3. ПСИХОЛОГІЯ ОСОБИСТОСТІ ТА ДІЯЛЬНОСТІ ВИКЛАДАЧА ВНЗ
НЕ 3.1. Психологічна характеристика науково-педагогічної діяльності та особистості викладача вищої школи.
Психологічний аналіз видів науково-педагогічної діяльності викладачів ВНЗ. Психолого-педагогічна структура діяльності викладача.
НЕ 3.2. Психологія педагогічної комунікативної взаємодії викладача зі студентами.
Психологічна характеристика педагогічної взаємодії. Педагогічне спілкування як форма контактної взаємодії. Труднощі та бар'єри в професійно-педагогічному спілкуванні викладачів і студентів. Діалогічне спілкування, його психологічна характеристика.
НЕ 3.3. Психологічний аналіз протиріч і конфліктів у педагогічній взаємодії, шляхи їх запобігання та вирішення.
Протиріччя і конфлікти в педагогічній взаємодії та засоби їх регулювання.
Психологічні передумови запобігання та шляхи вирішення педагогічного конфлікту.
ІІІ. Література до вивчення курсу:
Вітвицька С.С. Основи педагогіки вищої школи. - К.: центр. Навчальної літератури, 2003. – 316 с.
- Вітвицька С.С. Практикум з педагогіки вищої школи: Навч. посіб. за модульно-рейтинговою системою навчання для студентів магістратури. – К.: Центр навчальної літератури, 2005. – 396 с.
- Кузьмінський А.І. Педагогіка вищої школи: Навч. посіб. – К.: Знання, 2005. – 486 с.
- Педагогіка вищої школи: Навч. посібник /За ред. З.Н.Курлянд. – К.: Знання, 2005. – 399 с.
- Фіцула М.М. Педагогіка вищої школи: Навчальний посібник. – К.: «Академвидав», 2007. – 352 с.
- Організація самостійної роботи студентів в умовах інтенсифікації навчання. – К., 1993.
- Слєпкань З.І. Наукові засади педагогічного процесу у вищій школі. – К., 2005.
- Васьков Ю.В. Педагогічні теорії, технології, досвід (Дидактичний аспект). - X.: Скорпіон, 2000. - 120 с.
- Болюбаш Я.Я. Положення про організацію навчального процесу у вищому навчальному закладі. - К., 1996
- Положення про організацію навчального процесу в кредитно-модульній системі підготовки фахівців. - Тернопіль: Вид-во ТНПУ ім. В.Гнатюка, 2004. - 48 с.
- Авдєєва І.М., Мельникова І.М. Інноваційні комунікативні технології в роботі куратора академгрупи. – К., 2007. – 304 с.
- Виховна робота зі студентською молоддю . Навч. посібник. – Одеса, 2006. – 288.
- Виховна робота зі студентською молоддю. – Концепція виховної роботи. - Тернопіль, 2001.
- Мороз В.Д. Сучасні проблеми управління вищою школою // Педагогіка і психологія. - 2002. - №3.
- Подоляк Л.Г., Юрченко В.І. Психологія вищої школи К.: 2000, – 313с.
- Смирнов С.Д. Педагогика и психология высшего образования М.: 2005. – 392 с.
- Подоляк Л.Г., Юрченко В.І. Психологія вищої школи (Практикум), – К.: 2008, – 333
ДИСЦИПЛІНА МЕНЕДЖМЕНТ ОРГАНІЗАЦІЇ ПРИРОДООХОРОННОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
Для напрямку підготовки 8.050201 «Менеджмент організацій»
Кількість годин (кредитів): 81 (2,5)
Форма контролю: залік
І. Пояснювальна записка
1.1. Мета курсу - закласти основи з теорії та практики управління природокористуванням і природоохоронною діяльністю, показати основні шляхи ефективного управління екобезпекою.
1.2. Головні завдання курсу: розкрити теоретико-методологічну основу оптимального управління процесами охорони навколишнього природного середовища, предмет, мету і завдання курсу на сучасному етапі; ознайомити з сучасними методами і діючою організаційною структурою екологічного управління на державному і регіональному рівнях; звернути увагу на управління регіональними природоохоронними програмами та методи підвищення їх економічної ефективності; сформувати у майбутніх спеціалістів вміння й навички застосування правового та економічного механізмів управління.
1.3. Компетенції, якими має володіти студент у процесі вивчення дисципліни: в результаті засвоєння курсу студенти повинні знати основні поняття менеджменту природоохоронної діяльності та уміти застосовувати їх у реальному житті.
ІІ. Змістові модулі (ЗМ) та зміст навчальних елементів (НЕ).
ЗМ 1. Менеджмент природоохоронної діяльності в системі наук, предмет, об’єкт, структура, методи.
НЕ 1.1. Визначення менеджменту природоохоронної діяльності, його зв‘язки з іншими дисциплінами: предмет та об‘єкт вивчення; структура управління природокористуванням і природоохоронною діяльністю; функції, методи і форми управління; принципи екологічного управління.
НЕ.1.2. Господарський механізм природокористування та управління: Зміст, мета, структура, основні завдання господарського механізму природокористування; організаційна структура управління природокористуванням і природоохоронною діяльністю в Україні; аппарат державного управління. Важливіші надвідомчі органи управління природокористуванням і природоохороною діяльністю та їх функції. Органи управління міністерств і відомств.
НЕ 1.3. Планування й прогнозування природокористування і природоохоронної діяльності:
Мета планування, основні його показники. Прогноз як важливіший передплановий документ, його мета,завдання, структура і принципи побудови. Порядок розробки плану з охорони природи і раціонального природокористування та методи його обгрунтування. Цільові комплексні програми як метод управління природокористуванням. Основні етапи підготовки цільових комплексних програм.
ЗМ 2. Основні напрямки екологічного управління.
НЕ 2.1. Контроль і нагляд як основні функції екологічного управління: екологічне інспектування: зміст, мета, завдання, порядок здійснення; державний контроль в галузі охорони атмосферного повітря, водних ресурсів, земельних ресурсів, надр, тваринного та рослинного світу. Держконтроль за дотриманням природоохоронного законодавства; екологічний аудит та його значення для природоохоронної діяльності; об’єкт, мета, завдання і основні вимоги до екологічного аудиту; методи проведення екологічних аудиторських програм; екологічна експертиза в Україні: завдання, об‘єкти та суб‘єкти експертизи, порядок проведення;
НЕ 2.2. Економічний механізм управління природокористуванням і природоохоронною діяльністю: система основних стимулюючих методів економічного механізму. Система управління природокористуванням в розвинутих країнах світу та в Україні; платежі за природні ресурси, їх функції і види; екологічні податки, їх значення, принципи визначення. штрафні санкції; міжнародні стандарти у галузі систем екологічного менеджменту (СЕМ).
НЕ 2.3.. Проблеми та перспективи вдосконалення менеджменту природоохоронної діяльності: екологічна політика України на сучасному етапі та її недоліки. Завдання екологічного менеджменту згідно з еколого-економічною моделлю розвитку Міжнародні стандарти у галузі систем екологічного менеджменту (СЕМ) та їх застосування в Україні. Переваги впровадження СЕМ в Україні.
ІІІ. Література до вивчення курсу:
БалацькийО., Лук’янихін В., Лук’янихіна О. Екологічний менеджмент: проблеми і перспективи становлення та розвитку //Економіка України.– 2000.–№ 5.–С. 67-73.
- Екологічний менеджмент: навч. Посіб./ за ред.. В.Ф. Семнова, О.Л. Михайлюк. – К.: Центр навчальної літ-ри, 2004. – 407 с.
- Екологічне управління: підручник / В.Я. Шевчук, Ю.М. Саталкін, Г.О. Білявський та ін. – К.: Либідь, 2004. – 432 с.
- Екологія і закон: Екологічне законодавство України: У 2-х кн. /Відп. ред. проф. В.І. Андрейцев.- К.: Юрінком Інтер, 1997.– Кн. 1.– 704 с.
- Збірник законодавчих актів України про охорону навколишнього середовища. В 10-ти Т.- Чернівці: Зелена Буковина, 1996-2004 р.р.
- Кібич І.В. Менеджмент організації природоохоронної діяльності: Навч. посібник. – Чернівці: Рута, 2002. – 104 с.
- Сівак В.К., Солодкий В.Д., Робулець С.В. Природоохоронне інспектування: Посібник. – Чернівці: Зелена Буковина, 2004.- 264 с.
- Трегобчук В., Веклич О. Необхідність еколого-економічної моделі ринкових реформ в Україні //Економ. України.– 1997.– № 4.– С.12-23.
- Шмандій В.М., Солошич І.О. Управління природоохоронною діяльністю: навчал. посібник. – К.: Центр навчал. літ-ри, 2004. – 296 с.
- Шматко В.Г., Нікітін Ю.В. Екологія і організація природоохоронної діяльності: Навч. посібник. – К.: КНТ, 2006. – 304 с.
ДИСЦИПЛІНА МЕНЕДЖМЕНТ ЕКОЛОГІЧНИХ КОРИДОРІВ
Для напрямку підготовки 8.050201 «Менеджмент організацій»
Кількість годин (кредитів): 162 (4,5)
Форма контролю: залік
Пояснювальна записка
- Мета навчальної дисципліни – навчити студентів пізнавати, засвоювати та практично використовувати концептуальні засади створення та функціонування екомережі різного таксономічного рівня як інструменту збереження біоландшафтного різноманіття.
2. Головні завдання курсу:
- засвоїти теоретико-методологічні засади формування екомережі;
- вміти обгрунтувати необхідність створення екомережі як інструменту збереження біорізноманіття;
- творчо осмислити та вміти реалізовувати на практиці методичні підходи щодо формування регіональної екомережі
3. Компетенції, якими має оволодіти студент у процесі вивчення дисципліни:
- знати науково-методичні засади формування та розвитку екомережі в Європі та в Україні;
- знати основні елементи національної екомережі та проблеми повязані з її функціонуванням та формуванням.
- розуміти сновні функції та методи управління екологічними коридорами, як невідємними складовими екомережі;
- вміти обгрунтовувати критерії вибору майбутніх елементів екомережі з метою створення національних, регіональних та локальних екомереж
- вміти приймати оптимальні управлінські рішення при виділенні природних ядер і екологічних коридорів як основних елементів екомережі різного таксономічного рангу з врахуванням наукових, правових, технічних, організаційних та фінансово-економічних критеріїв вибору
Змістовні модулі (ЗМ) та зміст навчальних елементів (НЕ)
ЗМ 1. Науково-методичні засади формування та розвитку екомережі в контексті збалансованого розвитку територій
НЕ1.1.Екологічний коридор, як структурна складова екомережі
Зміст, предмет та завдання дисципліни у природоохоронному менеджменті. Сутність та функціональна структура екомережі : ключові території (ядра), екологічні коридори, буферні зони. Критерії обгрунтування виділення структурних елементів екомережі різного таксономічного рангу.
НЕ1.2. Історичні аспекти становлення та формування екомережі.
Основні етапи становлення та формування Всеєвропейської екомережі. Програми європейської екологічної мережі. Особливості екомережі європейських країн
НЕ1.3.Законодавчо-правові основи формування екологічної мережі в Єропі та Україні
Концептуальні положення формування Всеєвропейської екомережі .
Закони України – правова основа формування екомережі
НЕ 1.4 Методологія управління екомережею та повязаними з нею територіями ПЗФ
Принципи управління екомережею. Основні умови збалансованого управління територіями
Основні завдання управління структурними елементами екомережі в Україні.
НЕ 1.5. Обєкти природно-заповідного фонду як основа формування екомережі
Класифікація та критерії виділення обєктів природно-заповідного фонду. Структурні особливості ПЗФ України. Аналіз співвідношення категорій ПЗФ України з категоріями МСОП
ЗМ 2. Структурні особливості, проблеми та перспективи формування екологічної мережі України
НЕ2.1.Функціонально-структурні особливості національної екомережі України.
Обгрунтування виділення та характеристика природних ядер екомережі. Обгрунтування виділення та характеристика широтних екокоридорів. Обгрунтування виділення та характеристика меридіональних екокоридорів. Звязки екомережі України з екомережами сусідніх держав
НЕ2.2.Створення регіональних та локальних екологічних мереж
Методичні аспекти формування регіональної екомережі. Створення регіональної екологічної мережі Карпат, Полісся, Степу. Сучасний досвід формування локальної екомережі
НЕ 2.3.Шляхи формування та механізми забезпечення реалізації програми формування національної екомережі.
Шляхи збільшення площі екомережі.Відтворення природного стану територій. Створення єдиної територіальної системи. Умови створення спільних транскордонних елементів. Нормативно-правове забезпечення реалізації програми формування екомережі. Наукове та організаційне забезпечення програми формування екомережі.
НЕ 2.4. Проблеми формування екомережі та основні шляхи їх розвязку в Україні.
ІІІ. Література до вивчення курсу:
1.Закон України “Про загальнодержавну програму формування національної екологічної мережі України на 2000 – 2015 роки” від 21 вересня 2000 р.
2.Національна екологічна мережа як складова частина Пан-Європейської екологічної мережі / Шеляг-Сосонко Ю.Р., Дудкін О.В., Коржнєв М.М., Аксьом О.С. – К.: “Лібра”, 2005. – 63 с.
3.Розбудова екомережі України / Науковий редактор Ю.Р. Шеляг-Сосонко. – К., 1999. – 127 с.
4. Солодкий В.Д., Товажнянський Л.Л., Масікевич Ю.Г. та ін. Заповідна справа: Підручник. –Чернівці: Зелена Буковина, 2005. – 288 с.
5. Сівак В.К. Солодкий В.Д. Заповідна справа: Навчальний посібник.– Чернівці: Зелена Буковина, 2001 - 208с.
6. Збереження та невиснажливе використання біорізноманіття України: стан та перспективи.- Київ: Хімджест, 2003.-248 с.
7. Мотиви та принципи створення Європейської екомережі / Парчук Г.В. // Заповідна справа в Україні на межі тисячоліть: Матеріали всеукраїнської конференції, присвяченої виконанню державної Програми перспективного розвитку заповідної справи в Україні “Заповідники” – Канів: ЧДТУ, 1999. – С. 20–25.
8. Формування регіональних схем екомережі: Методичні рекомендації. – Київ, 2006. – 42 с.
9. Методика формування регіональної екомережі / За ред. А.Гриценко.- К, 2003. – 60 с.
10. Концептуальні засади розвитку заповідної справи в Україні. – К.: Державна служба заповідної справи Мінекоресурсів України, Київський еколого-культурний центр, 2004. –16 с.
МЕНЕДЖМЕНТ ГОТЕЛЬНО-РЕСТОРАННОГО ГОСПОДАРСТВА
для напряму підготовки 8.050201 „Менеджмент організацій”
Кількість годин (кредитів): 81 (2,5)
Форма контролю: іспит
І. Пояснювальна записка
1.1. Мета курсу – забезпечити майбутнього менеджера в галузі туристичної індустрії теоретичними знаннями і практичними навичками з менеджменту готельно-ресторанного господарства.
1.2. Головні завдання курсу: сформувати у студентів поняття про менеджмент, управління, управлінські відносини у галузі готельно-ресторанного господарства; розкрити сутність місії, мети і завдань менеджменту готельно-ресторанного господарства; охарактеризувати види організаційних структур, які застосовуються у готельно-ресторанному бізнесі; ознайомити студентів із різними формами управління підприємствами гостинності; висвітлити функції управління підприємствами готельно-ресторанного господарства: організації, планування, мотивації і контролю; розкрити сутність основних методів і стилів управління в індустрії гостинності; сформувати в студентів уявлення про сутність управлінського процесу в готелях і ресторанах; охарактеризувати зміст, види управлінських рішень, процеси, методи і стилі прийняття управлінських рішень.
1.3. Компетенції, якими має володіти студент у процесі вивчення дисципліни:
- розуміти сутність понять «менеджмент», «управління», «управлінські відносини» у галузі готельно-ресторанного господарства;
- чітко розрізняти види організаційних структур, які застосовуються у готельно-ресторанному бізнесі;
- знати характерні риси різних форм управління підприємствами гостинності;
- розуміти і вміти характеризувати функції управління підприємствами готельно-ресторанного господарства: організації, планування, мотивації і контролю;
- вміти застосовувати на практиці основні методи і стилі управління в індустрії гостинності;
- знати особливості змісту, видів управлінських рішень, процесів, методів і стилів прийняття управлінських рішень
ІІ. Змістові модулі (ЗМ) та зміст навчальних елементів (НЕ).
ЗМ 1. Основні поняття менеджменту готельно-ресторанного господарства
НЕ 1.1 Менеджмент готельно-ресторанного господарства на сучасному етапі розвитку ринкової економіки України
Значення готельно-ресторанного господарства у розвитку економіки держави.
Сутність категорій „менеджмент”, „управління” та „управлінські відносини” в готельно-ресторанному бізнесі. Підприємство готельно-ресторанного бізнесу як суб'єкт господарської діяльності. Місія, мета та завдання менеджменту підприємств готельно-ресторанного бізнесу.
НЕ 1.2 Визначення організації як соціальної структури
Сучасна організація та її залежність від факторів макросередовища. Вертикальний і горизонтальний поділ праці. Види організацій сфери готельно-ресторанного бізнесу України. Види організаційних об’єднань, які існують у міжнародній практиці.
ЗМ 2. Організаційні структури і форми управління підприємствами індустрії гостинності
НЕ 2.1 Організаційна структура закладів гостинності
Сутність та особливості організаційних структур, застосовуваних на підприємствах. Типи організаційних структур. Лінійна і функціональна організаційні структури. Їхні переваги та недоліки. Комбіновані структури управління: лінійно-функціональні; лінійно-штабні; бюрократичні; дивізійні; матричні. Пірамідальна структура управління. Функції менеджерів на різних рівнях управління.
НЕ 2.2 Форми управління підприємствами гостинності
Управління за контрактом. Переваги та недоліки форми управління за контрактом. Управління через угоду франчайзинга. Сильні і слабкі сторони управління через угоду франчайзингу. Оренда. Інші форми управління підприємствами гостинності.
ЗМ 3. Особливості управлінського процесу в готельно-ресторанному господарстві
НЕ 3.1 Функції управління.
Функції управління. Види функцій управління. Планування. Принципи, методи і прийоми планування. Організаційна функція. Мотивація як функція управління. Стимулювання праці працівників виробництва в готельно-ресторанному бізнесі. Види стимулювання. Функція контролю. Сутність функції контролю, вимоги до контролю. Види контролю.
НЕ 3.2 Методи і стилі управління.
Методи управління Економічні методи управління. Організаційно-адміністративні методи. Соціально-психологічні методи управління. Стилі управління. Авторитарний стиль керівництва. Демократичний стиль управління. Ліберальний стиль керівництва. Управлінська решітка.
Тема 3.3 Управління процесами праці в готелях і ресторанах.
Трудовий процес готелю. Управління процесами праці. Управлінська праця в готелях і ресторанах. Принципи раціональної організації управлінської праці. Технічне забезпечення управлінської праці. Нормування праці. Культура управлінської праці. Норми культури управлінської праці. Елементи культури управлінської праці менеджера.
НЕ 3.4 Менеджмент персоналу готелів і ресторанів.
Кадрова служба готельного комплексу. Вимоги до менеджера. Формування трудових колективів. Влада та особистий вплив менеджера на колектив. Планування персоналу. Підбір персоналу. Розвиток і забезпечення персоналу.
НЕ 3.5 Управління процесами обслуговування на підприємствах харчування.
Класифікація підприємств харчування. Функція менеджменту в організації виробництва послуг харчування. Управління харчовим комплексом готелю. Кухня. Економічні показники роботи кухні. Ресторани. Обов’язки ресторанних менеджерів. Секція прибирання внутрішніх приміщень і миття посуду. Відділ обслуговування масових заходів. Функції відділу обслуговування масових заходів. Обслуговування номерів. Контроль за діяльністю харчового комплексу.
НЕ 3.6 Управління якістю послуг.
Якість послуги як об’єкт управління. Стандартизація і сертифікація в управлінні якістю послуг. Рівні стандартизації. Види стандартів. Сертифікація. Складові частини системи сертифікації. Особливості обов’язкової і добровільної сертифікації. Загальне Управління Якістю (ЗУЯ). Постулати Демінга. Особливості систем покращення якості КАЙРІО та КАЙЗЕН. Політика розосередження.
НЕ 3.7 Управлінські рішення.
Зміст і види управлінських рішень. Критерії класифікації управлінських рішень. Процес прийняття рішень. Складові частини процедури прийняття управлінських рішень. Методи прийняття управлінських рішень. Індивідуальні стилі прийняття рішень. Умови ефективності управлінських рішень. Організація і контроль за виконанням рішень.