Міністерство освіти І науки україни чернівецький національний університет імені юрія федьковича географічний факультет
| Вид материала | Документы |
- Міністерство освіти І науки, молоді та спорту України Чернівецький національний університет, 479.77kb.
- Міністерство освіти І науки україни чернівецький національний університет імені юрія, 5658.45kb.
- Міністерство освіти І науки україни чернівецький національний університет імені юрія, 3398.91kb.
- Міністерство освіти І науки україни чернівецький національний університет імені юрія, 5355.91kb.
- Міністерство освіти І науки україни чернівецький національний університет імені юрія, 8176.59kb.
- Міністерство освіти І науки україни чернівецький національний університет імені юрія, 3361.25kb.
- Міністерство освіти І науки україни чернівецький національний університет імені юрія, 2777.59kb.
- Міністерство освіти І науки україни чернівецький національний університет імені юрія, 6718.7kb.
- Міністерство освіти І науки україни чернівецький національний університет імені юрія, 3131.05kb.
- Міністерство освіти І науки україни чернівецький національний університет імені юрія, 2382.22kb.
Змістовний модуль 2.
НЕ 2.1. Державне регулювання міжнародної туристичної діяльності. Сутність, структура та інструменти державного регулювання туризму. Механізми підтримки розвитку міжнародного туризму. Правове регулювання розвитку міжнародної туристичної діяльності в різних країнах. Туристична політика держав.
НЕ 2.2. Географія туристичного попиту. Географічні фактори розвитку міжнародного туризму. Географія світових туристських потоків. Туризм із метою відпочинку і розваг. Європа. Америка. Азійсько-Тихоокеанський регіон. Африка, Близький Схід та Південна Азія. Спортивний туризм. Міжнародні спортивні заходи. Гірськолижний туризм. Діловий туризм Бізнес-подорожі. Конгресово-виставковий туризм. Інсентив-туризм. Лікувально-оздоровчий туризм. Релігійний туризм.
НЕ 2.3. Туристичні ресурси. Поняття та сутність туристичних ресурсів. Принципи класифікації туристичних ресурсів. Природно-кліматичні туристичні ресурси. Історико-культурні туристичні ресурси. Соціально-економічні туристичні ресурси. Інформаційні туристичні ресурси.
НЕ 2.4. Світова спадщина ЮНЕСКО. Характеристика списку Світової спадщини ЮНЕСКО. Критерії об’єктів Світової спадщини ЮНЕСКО. Розподіл об’єктів Світової спадщини ЮНЕСКО по країнам світу. Об’єкти Світової спадщини ЮНЕСКО в Україні.
НЕ 2.5. Процеси транснаціоналізації та глобалізації в міжнародному туризмі. Транснаціональні компанії на ринку міжнародного туризму. ТНК у готельному господарстві. Вплив туристських ТНК на національну економіку. Процеси глобалізації у світовому туризмі.
ІІІ. Література до вивчення курсу:
Александрова А.Ю. Международный туризм Учебник. - М.: Аспект Пресс, 2002. – 470 с.
- Дейнека А. Г. Страноведение: Общая часть: Учебник. – Х.: Бизнес Информ, 2000. – 252 с.
- Зорин И.В., Квартальников В.Н. Туристский терминологический словарь.
- Дмитревский Ю. Д. Туристские районы мира. М., 2000. С.75.– М., 1999.
- Мальська М. П., Антонюк Н. В., Ганич Н. М. Міжнародний туризм і сфера послуг: Підручник. - К.: Знання, 2008. - 661 с.
- Максименко С.В. Туристская деятельность: международно-правовые аспекты Одесса: Латстар, 2001. – 168 с
- Масляк П.О. Рекреаційна географія: навч.посіб. – К.: Знання, 2008. – 343 с.
- Мироненко Н.С. Страноведение: Теория и методы: Учебное пособие для вузов. – М.: АспектПресс, 2001. – 268 с.
- Романов А.А., Саакянц Р.Г. География туризма: Учебное пособие. 3-е издание. – М, 2004.
ДИСЦИПЛІНА «ТУРИСТИЧНЕ КРАЇНОЗНАВСТВО»
Для напряму підготовки 6.050201 „Менеджмент організацій”
Кількість годин (кредитів): 135(3,5)
Форма контролю: залік
І. Пояснювальна записка
1.1. Мета даного курсу – надання майбутнім фахівцям комплексу знань про особливості територій країн та їх ресурсів щодо можливості їх використання в туристичній діяльності
1.2. Головні завдання курсу: ознайомити студентів з роллю й місцем туристичного країнознавства в системі географічних наук; визначити специфіку формування туристичного країнознавства, а саме: термінологію, поняття, визначення, що використовуються в країнознавчих дослідженнях; ознайомити з проблемами туристичного районування світу; охарактеризувати найрозвиненіші в туристичному плані країни – лідери певного регіону; проаналізувати ресурсні бази та інфраструктури основних туристичних регіонів, країн; визначити тенденції та перспективи розвитку індустрії туризму окремої країни.
1.3. Компетенції, якими має оволодіти студент у процесі вивчення дисципліни:
- знати критерії класифікації туристичних макрорегіонів і місце окремих країн на туристичному ринку світу;
- вивчити поняття «історико-культурного потенціалу» та історико-культурні особливості провідних туристичних країн світу
- уміти визначати особливості туристичної спеціалізації окремих регіонів і країн світу;
- оцінювати геополітичне становище країни чи регіону та його вплив на розвиток тур індустрії;
- аналізувати проблеми і перспективи розвитку туризму в країнах світу.
ІІ. Змістові модулі (ЗМ) та зміст навчальних елементів (НЕ), література []
ЗМ 1. Туристичне країнознавство як наука і навчальна дисципліна
НЕ 1.1. Поняття, предмет і система курсу «Туристичне країнознавство»
Короткий нарис історії країнознавчої думки. Ранні уявлення про країнознавство. Місце країнознавства в системі наукових знань. Методика і функції туристичного країнознавства. Провідні наукові школи країнознавства: німецька, французька, антропогеографії, районна школа М.Баранського. Сучасні концепції розвитку країнознавства [2,3,5].
НЕ 1.2. Програма країнознавчого дослідження.
Поняття природно-рекреаційних ресурсів у країнознавстві. Поняття інфраструктури у туристичному країнознавстві. Туристично-рекреаційне районування країн світу. Поняття історико-культурних ресурсів країни [3,5,8].
НЕ 1.3. Порівняння і типологія в країнознавстві. Основні типи регіонів і країн світу.
Глобальні просторові структури і туристичне країнознавство. Загальна характеристика історико-географічних регіонів світу. Туристичне районування за класифікацією Всесвітньої туристичної організації [2,4,8].
ЗМ 2. Характеристика провідних туристичних країн світу
НЕ 2.1. Характеристика Франції як провідної туристичної країни європейського регіону.
Природно-рекреаційні ресурси для розвитку туризму Франції. Історико-культурні особливості Франції. Стан розвитку туристичної інфраструктури Франції. Характеристика основних туристичних районів Франції. Проблеми і перспективи розвитку туризму Франції [2, 4, 6].
НЕ 2.2. Характеристика Сполучених Штатів Америки як провідної туристичної країни американського регіону.
Природно-рекреаційні ресурси для розвитку туризму США. Історико-культурні особливості США. Стан розвитку туристичної інфраструктури США. Характеристика основних туристичних районів США. Проблеми і перспективи розвитку туризму США [1,2,4]
НЕ 2.3. Характеристика Китаю як провідної туристичної країни східноазійського і тихоокеанського регіонів.
Природно-рекреаційні ресурси для розвитку туризму Китаю. Історико-культурні особливості Китаю. Стан розвитку туристичної інфраструктури Китаю. Характеристика основних туристичних районів Китаю. Проблеми і перспективи розвитку туризму Китаю [1,6,7].
НЕ 2.4. Характеристика Південно-Африканської республіки як провідної туристичної країни африканського регіону.
Природно-рекреаційні ресурси для розвитку туризму ПАР. Історико-культурні особливості ПАР. Стан розвитку туристичної інфраструктури ПАР. Характеристика основних туристичних районів ПАР. Проблеми і перспективи розвитку туризму ПАР [5,6,8].
НЕ 2.5. Характеристика Єгипту як провідної туристичної країни регіону Близького Сходу.
Природно-рекреаційні ресурси для розвитку туризму Єгипту. Історико-культурні особливості Єгипту. Стан розвитку туристичної інфраструктури Єгипту. Характеристика основних туристичних районів Єгипту. Проблеми і перспективи розвитку туризму Єгипту [1,4,7].
ІІІ. Література до вивчення курсу:
1. Александрова А. Ю. Международный туризм. – М.: Аспект-Пресс, 2001. – 467с.
2. Бейдик О.О. Районування і ресурси як базові поняття рекреаційної географії та географії туризму // Розвиток туризму в Україні: Зб. наук. праць. – К., 1995. – С. 95-103.
3. Квартальнов В.А., Романов А.А. Международный туризм: политика развития. – М.: Сов. спорт, 1998. – 142с.
4. Клець В.К. Країнознавство: У 2-х т. – Дніпропетровськ: Арт Прес, 1998.
5. Любіцева О. О. Ринок туристичних послуг ( геопросторові аспекти). К.: Альтерпрес, 2003. – 436с.
6. Масляк П.О. Рекреаційна географія: навч. посібник. – К.: Знання, 2008. – 343с.
7. Романов А.А. Зарубежное туристское страноведение: Учеб. Пособие. – М.: Сов.спорт, 1999. – 158с.
8. Сапожникова Е.Н. Страноведение. Теория и методика туристского изучения стран: Учеб.пособие. – М.: Академия, 2004. – 240с.
ДИСЦИПЛІНА «СІЛЬСЬКИЙ ЗЕЛЕНИЙ ТУРИЗМ»
Для напряму підготовки 6.050201 „Менеджмент організацій”
Кількість годин (кредитів): 135(3,5)
Форма контролю: залік
І. Пояснювальна записка
1.1. Мета даного курсу – ознайомити студентів із теоретичними напрацюваннями у сфері менеджменту, маркетингу та організації сервісу сільського зеленого туризму, проаналізувати досвід організації такої форми масового дозвілля у країнах Європейського Союзу, окреслити сучасний стан і тенденції становлення сільського туризму в Україні, навчити студентів визначати передумови та етапи розвитку сільського зеленого туризму в регіонах України
1.2. Головні завдання курсу:
- ознайомитись із поняттєво-термінологічними, концептуально-теоретичними та методологічними аспектами сільського зеленого туризму;
- проаналізувати європейський досвід організації сільського зеленого туризму;
- розглянути організацію та планування сільського зеленого туризму в Україні;
- вивчити особливості менеджменту та маркетингу сільського зеленого туризму;
- розглянути передумови та етапи розвитку сільського зеленого туризму в Україні;
- навчитись застосовувати отримані теоретичні знання на практиці.
1.3. Компетенції, якими має оволодіти студент у процесі вивчення дисципліни:
- вивчити основні поняття та концепції сільського зеленого туризму
- розглянути форми організації відпочинку в селі і європейський досвід організації сільського зеленого туризму
- ознайомитись з організацією та плануванням сільського зеленого туризму в Україні
- засвоїти особливості менеджменту та маркетингу сільського зеленого туризму
- розглянути перспективи розвитку сільського зеленого туризму в Україні.
ІІ. Змістові модулі (ЗМ) та зміст навчальних елементів (НЕ), література []
ЗМ 1. Сільський зелений туризм як окрема форма рекреаційної діяльності
НЕ 1.1. Теоретичні та методологічні аспекти сільського зеленого туризму
Територіальна організація сільського зеленого туризму. Пропускний потенціал сільського туризму. Типологія сільських поселень України. Анімація зеленого туризму. Відмінності між міським та сільським туризмом [2,3,5].
НЕ 1.2. Організація та планування сільського зеленого туризму
Чинники організації сільського туризму. Основні вимоги щодо облаштування агрооселі для прийому туристів. Технологічні основи гостинності. Гостьовий цикл зеленого туризму. Особливості планування у сільському туризмі [3,5,8].
НЕ 1.3. Менеджмент сільського зеленого туризму
Особливості менеджменту сільського туризму. Управління іміджем сільської території. Менеджмент людських ресурсів сільського туризму [2,4,8].
НЕ 1.4. Маркетинг сільського зеленого туризму
Сутність маркетингу сільського зеленого туризму. Інформаційні системи маркетингових комунікацій у сільському зеленому туризмі [1,6,7].
ЗМ 2. Сільський зелений туризм у сучасному туристському бізнесі
НЕ 2.1. Права та обов’язки власників агроосель
Права власників агроосель. Обов’язки власників агроосель. Забезпечення умов безпечного відпочинку [3,4,7].
НЕ 2.2. Туристичний продукт агро господарства
Комплекс послуг сільського зеленого туризму. Специфічні риси агротуристичних послуг. Основні та додаткові послуги сільського туризму [1,2,4]
НЕ 2.3. Організація надання послуг тимчасового проживання і харчування у сільському зеленому туризмі
Основні вимоги щодо облаштування агро оселі. Сервісне облаштування номерів садиби. Окремі аспекти організації надання послуг харчування [1,6,7].
НЕ 2.4. Проблеми і перспективи розвитку сільського зеленого туризму в Україні.
Реалії розвитку сільського зеленого туризму в Україні на початку ХХІ ст. Рекомендації щодо розвитку сільського зеленого туризму в Карпатському регіоні [5,6,8].
Література
1. Горішевський П., Аронець М. Сільський зелений туризм: посібник для початківця. – Посібник – Івано-Франківськ: Місто-НВ, 2003. – 148с.
2. Горішевський П.В., Васильєв В., Зінько Ю., Коберніченко Т. Сільський зелений туризм: організація діяльності. – Посібник – Київ: НМЦ «Освіта», 2005. – 128с.
3. Горішевський П.В., Васильєв В.П., Зінько Ю.В. Сільський зелений туризм: організація гостинності на селі: Підручник. – Івано-Франківськ: Місто-Н, 2003. – 158с.
4. Євдокименко В.К., Садова У.Я., Шевчук Л.Т. Соціальна інфраструктура Карпатського регіону: пошук перспектив розвитку. – Чернівці: Прут, 1995. – 80с.
5. Кифяк В.Ф. Організація туристичної діяльності в Україні: Навч. посіб. - Чернівці: Зелена Буковина, 2003. – 312с.
6. Петранівський В.Л., Рутинський М.Й. Туристичне краєзнавство: Навч. посіб./ За ред.. Ф.Д. Заставного. – К.: Знання, 2006. – 550с.
7. Рутинський М.Й., Зінько Ю.В. Сільський туризм: Навч.посіб. – К.: Знання, 2006. – 271с.
8. Розробка та реалізація Стратегій розвитку територіальних громад: вітчизняний досвід / За ред. С.Максименка та ін. – К.: Дата Банк Україна, 2003. – 272с.
ДИСЦИПЛІНА РЕКРЕОЛОГІЯ
Для напряму підготовки 6.050201 „Менеджмент організацій”
Кількість годин (кредитів): 81 (2,5)
Форма контролю: залік
І. Пояснювальна записка
1.1. Мета курсу
Засвоїти теоретичні і практичні навики, що пов’язані з вивченням предмета, об’єкта і суб’єкта рекреології, а також засвоєння термінологічної бази і знань оцінювання рекреаційних умов різних ландшафтних утворень території природних зон України.
1.2. Головні завдання курсу:
засвоєння студентами теоретико – методологічної і методичної складових даної науки; вміння оперувати понятійним апаратом термінів, визначень, логічних математичних; знання основ моделювання кількісних і якісних змін складових довкілля, як середовища здоров’я і життєдіяльності людини.
1.3. Компетенції, якими має володіти студент у процесі вивчення дисципліни:
Студенти повинні знати: джерела інформаційної бази з даної навчальної дисципліни; уміти користуватися картографічними, статистичними матеріалами і уміти користуватися інформацією з Інтернет мережі по даному предмету.
ІІ. Змістові модулі (ЗМ) та зміст навчальних елементів (НЕ).
ЗМ 1. Теоретичні засади та основні поняття рекреології.
НЕ 1.1. Теоретико-методологічні засади рекреології
НЕ 1.2. Особливості природних рекреаційних ресурсів та умов України.
НЕ 1.3. Вчення про геосистеми. Рекреаційна система як об’єкт рекреології.
ЗМ 2. Медико-екологічні проблеми території України.
НЕ 2.1. Показники якості навколишнього середовища в Україні
НЕ 2.2. Курортно-оздоровчі заклади України.
НЕ 2.3. Рекреалогічна характеристика степової зони України.
НЕ 2.4. Гідро-кліматичні і медико-біологічні характеристики курортів Азово-Чорноморського рекреаційного регіону.
ІІІ. Література до вивчення курсу:
1. Данилова Н.А. Климат и отдых в нашей стране.- М.: Мысль,1980-156 с.
2.Дриневский Н. П. К концепции развития санаторно-курортного дела в Украине // Медична реабілітація, курортологія і фізіотерапія. – № 3. – 2002. – С. 39–42.
3.Здравницы профсоюзов Украины. – К.: Тамед, 1997, - 317 с.
4.Кадастр мінеральних вод України. /Під ред. М.В.Лободи. — К., 1996. — 27с.
5.Курорты: Энциклопедический словарь /Под ред. Е.И.Чазова – М.: Советская знциклопедия, 1983. – 592 с.
6.Лобода М.В. Курортологія України на порозі ХХІ століття // Український бальнеологічний журнал. – 2003. – №1. – С. 11-26.
7. Стафійчук В.І. Рекреалогія: Навчальний посібник. – К.: Альтерпрес, 2006. – 264 с.
8. Царфис П.Г. География природных лечебных богатств СССР. – М.: Мысль, 1986 - 237с.
ДИСЦИПЛІНА КУРОРТОЛОГІЯ
Для напряму підготовки 6.050201 „Менеджмент організацій”
Кількість годин (кредитів): 162 (4,5)
Форма контролю: екзамен
І. Пояснювальна записка
1.1. Мета курсу – сформувати знання про потенціал природних лікувальних ресурсів України, розуміння використання курортно-рекреаційних можливостей України для покращення здоров’я населення, застосування лікувальних природних чинників для відновлення самопочуття людини – в особистому житті та професійній діяльності, формування мотивації до здорового способу життя і його пропаганда серед молоді.
1.2. Головні завдання курсу:
Сформувати у студентів поняття про курортологію як комплексну науку, розкрити етапи її розвитку та охарактеризувати сучасний стан;
Познайомити з класифікацією та географією курортів Світу, розглянути основні тенденції розвитку курортів різних країн;
Познайомити з класифікацією та географією курортів України, виділити та охарактеризувати основні курортно-рекреаційні райони;
Розкрити суть та проблеми лікувального туризму як сучасного напрямку курортної медицини;
Розкрити значення природних лікувальних ресурсів України у відновленні здоров’я населення, познайомити студентів з їх класифікацією та способами використання у цілях оздоровлення;
Виявити сучасні проблеми функціонування та розвитку санаторно-курортних територій України.
1.3. Компетенції, якими має володіти студент у процесі вивчення дисципліни: У результаті вивчення дисципліни „КУРОРТОЛОГІЯ” студент повинен:
знати і розуміти: структуру та зміст навчальної дисципліни; основні терміни, поняття і визначення; законодавчі акти, що регулюють здійснення курортної діяльності в Україні;
основні типи природних лікувальних чинників, їх поширення по території України та вплив на здоров’я й самопочуття людини при використанні у лікувальних технологіях курортних установ; принципи розміщення і функціонування курортів і санаторно-курортних закладів а також закономірності формування курортно-рекреаційних районів на території України;
інноваційні методи та технології, що використовуються для покращення стану здоров’я на курортах Світу та в Україні; основні тенденції розвитку курортів Світу.
вміти: формулювати основні поняття та положення курсу; знаходити, використовувати і аналізувати статистичну та картографічну а також Інтернет інформацію по основних темах курсу; використовувати галузеві законодавчі акти у навчальній, науковій та практичній діяльності; характеризувати основні типи курортів на території України, визначати їх лікувальний профіль та спеціалізацію.
ІІ. Змістові модулі (ЗМ) та зміст навчальних елементів (НЕ).
ЗМ 1. ТЕОРЕТИЧНІ, МЕТОДИЧНІ ТА ПРАВОВІ ЗАСАДИ КУРОРТОЛОГІЇ
НЕ 1.1. – Курортологія як наука
Курортологія як наука. Зміст поняття «Курортологія». Завдання курортології як науки. Основні терміни та поняття в курортології.
Законодавче забезпечення функціонування санаторно-курортної галузі України. Закон України «Про курорти». Законодавчі акти, що регулюють діяльність санаторно-курортної галузі України.
НЕ. 1.2 – СКЛАДОВІ КУРОРТОЛОГІЇ.
Наукові та прикладні дисципліни, що формують курортологію. Бальнеологія. Грязелікування. Кліматологія. Термінологія. Терміни і поняття, якими оперують наукові та прикладні дисципліни, що формують курортологію
НЕ. 1.3 – КУРОРТИ ЗАРУБІЖНИХ КРАЇН
Історія виникнення і розвитку курортів та курортолікування у різних країнах. Історичний зміст поняття курорт. Курортолікування у різних державах та культурах (Римська імперія, Європейські держави, Американський континент, Японія, Росія). Сучасні курорти.
Курорти Світу: географія, класифікація та основні тенденції розвитку. Сучасний стан курортної мережі Світу. Курорти Європи. Курорти Азії. Курорти Америки.
Курорти Світу: географія, класифікація та основні тенденції розвитку. Організація лікувального туризму в зарубіжних країнах. Курорти Африки Австралії та Океанії.
Н.Е. 1.4. – КЛАСИФІКАЦІЯ ТА ТИПОЛОГІЯ КУРОРТІВ
Класифікація та типологія курортів Етапи становлення систематики та класифікації курортів. Огляд сучасних тенденцій розвитку курортної справи та постнеокласичних підходів до систематики та класифікації курортів. Класифікація та типологія курортів.
Класифікація та типологія курортів (складання та аналіз інтегральної блок-схеми за лекційним матеріалом)
Н.Е. 1.5. – ПОНЯТТЯ ПРО ЛІКУВАЛЬНИЙ ТУРИЗМ
Лікувальний туризм як сучасний напрямок курортної медицини. Рекреаційна сутність курортної справи. Лікувальний туризм – новий розділ курортології. Розвиток лікувального туризму в Україні: основні тенденції. Мотиваційна структура споживачів туристсько-рекреаційних послуг.
Менеджмент та маркетинг санаторно-курортної галузі. Сутність поняття «стратегічне управління» рекреаційним підприємством. Методи управління персоналом. Маркетингові комунікації санаторно-курортного закладу. Маркетингові технології у санаторно-курортних закладах.
Географія закладів лікувального туризму в Україні (по адміністративним областям України) - виконання аналітично-графічної роботи з використанням даних статистичного щорічника України та програмного забезпечення ПК
ЗМ 2. – КУРОРТНА МЕРЕЖА УКРАЇНИ: ІСТОРІЯ ФОРМУВАННЯ, ПРИНЦИПИ РОЗТАШУВАННЯ, ВИКОРИСТАННЯ НАЯВНИХ ПРИРОДНИХ РЕСУРСІВ, ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ
Н.Е. 2.1. – ГЕОГРАФІЯ КУРОРТІВ УКРАЇНИ
Географія населених пунктів України, віднесених до курортних. Курорти Чорноморського та Азовського узбережжя України. Курорти Карпатського регіону. Курорти Українського Полісся. Інші (Придністров’я, Західне Поділля, Придніпров’я).
Рекреаційно-курортне районування території України. Мета і принципи рекреаційно-курортного районування. Районоутворюючі ознаки і таксономічні одиниці. Схеми рекреаційно-курортного районування України. Характеристика окремих рекреаційних районів
Географія курортів України (робота на контурній карті з використанням атласу України та тексту постанови КМ України). Співставлення схеми рекреаційно-курортного та економічного районування України.
Н.Е. 2.2. – ПРИРОДНІ ЛІКУВАЛЬНІ РЕСУРСИ УКРАЇНИ ТА ЇХ ВИКОРИСТАННЯ
Кліматичні рекреаційні ресурси. Клімат як основний ресурс, що обумовлює просторову організацію лікування та відпочинку. Характеристика і оцінка основних метеорологічних факторів. Загальна характеристика кліматичних умов на території України. Кліматичні курорти та їх медична спеціалізація. Адаптація та акліматизація на курортах.
Бальнеологічні рекреаційні ресурси. Історія розвитку бальнеолікування в Україні. Характеристика і загальноприйнята класифікація мінеральних вод. Типи мінеральних вод України. Основні методи бальнеолікування.
Ресурси лікувальної грязі (пелоїдів) Поняття про лікувальні грязі та їх властивості.
Класифікація пелоїдів. Грязьові озера і лимани України та їх практичне використання. Основні методи пелоїдотерапії. Оцінка використання природних лікувальних чинників у лікувальних технологіях санаторно-курортних установ адміністративних областей України.
Санаторно-курортне лікування і реабілітація в розрізі адміністративних областей України – комплексна робота з використанням Інтернет-джерел по характеристиці курортів та наявних природних лікувальних чинників.
Природні оздоровчо-лікувальні ресурси Буковини. Загальні тенденції розвитку закладів санаторно-курортного відпочинку та лікування на Буковині - виконання аналітично-графічної роботи з використанням даних статистичного щорічника Чернівецької області
Н.Е. 2.3. – ВИДИ І МЕТОДИ КУРОРТНОГО ЛІКУВАННЯ
Використання природних і преформованих лікувальних фізичних чинників в оздоровчих технологіях курортних закладів. Бальнеотерапія. Пелоїдотерапія. Кліматотерапія. Фізіотерапія. Інші методи лікування в оздоровчих технологіях курортних закладів (фіто-, механотерапія, аромотерапія, масаж тощо).
Використання нетрадиційних методів лікування в оздоровчих технологіях курортних закладів (кумисотерапія, ампелотерапія, апітерапія, герудотерапія, іпотерапія, дельфінотерапія тощо)
Правила відбору на курорти та у санаторії. Медичний відбір на курорти та у санаторії. Протипокази до санаторно-курортного лікування. Методи та процедури у лікувальних комплексах на курортах України. Поняття про сумісні та несумісні процедури. Необхідність дотримання санаторного режиму, дієтотерапії, правил поведінки у санаторно-курортному закладі для прискорення досягнення бажаного результату (корисні поради тим, хто збирається на курорт).
Н.Е. 2.4. – СУЧАСНИЙ СТАН І ПЕРСПЕКТИВИ САНАТОРНО-КУРОРТНОЇ ГАЛУЗІ УКРАЇНИ
Сучасний стан, проблеми і перспективи розвитку санаторно-курортної галузі України. Сучасний стан сан.-курортної галузі. Галузь у цифрах і фактах. Основні проблеми та можливі шляхи їх подолання. Концепція розвитку санаторно-курортної галузі України.
Загальні тенденції розвитку закладів санаторно-курортного відпочинку та лікування в Україні - виконання аналітично-графічної роботи на основі офіційної статистики (даних статистичного щорічника України).
ІІІ. Література до вивчення курсу:
- Бокша В. Г., Богуцкий Б. В. Медицинская климатология и климатотерапия. – К.: Здоров’я, 1980. – 248 с.
- Ветрова Н.М.. Стратегическое управление в системе экономических инструментов управления рекреационным предприятием // Вестник физиотерапии и курортологии. – 2004. – №2. – С.19-20.
- Волошин О.І., Пішак В.П. Оздоровчі ресурси Буковини. – Чернівці: Прут, 1999. –240 с.
- Закон України „Про курорти" від 5.10.2000 р., № 2026-ПІ // Відомості Верховної Ради України. – 2000. – № 50. – Ст. 435.
- Иванов В. В., Невраев Г. А. Классификация подземных минеральных вод. – М.: Недра, 1964. – 168 с.
- Курортні ресурси України/Під ред. М.В.Лободи. – К.: ЗАТ "Укрпрофоздоровниця", "ТАМЕД", 1999. – 344 с.
- Курортологія: методичні рекомендації до практичних занять/ Укл. І.Д. Бойко. – Чернівці: Рута, 2008. – 42 с.
- Лобода М.В. Курортологія України на порозі ХХІ століття // Український бальнеологічний журнал. – 2003. – №1. – С. 11-26.
- Мешков В. В. Санаторно-курортное дело и рекреация: взаимосвязь, соотношение и проблемы // Вестн. физиотерапии и курортологии. – 1998. – № 1. – С. 8–9.
- Омецинский Б.Ф. Курортная отрасль Украины и перспективы ее развития // Український бальнеологічний журнал. – 2002. – №4. – С.7-11.
- Панасик Є. М., Федорів Я. М., Модилевський В. М. Загальна фізіотерапія і курортологія. – Львів: Світ, 1990. – 136 с.
- Про затвердження переліку населених пунктів, віднесених до курортних: Постанова Кабінету Міністрів України від 28 грудня 1996 р. № 1576 (із змінами, внесеними згідно з постановою КМ від 15.12.1997 р. № 1391). – http/www.nau.kiev.ua
- Разумов А.Н., Яшина Е.Р.. Лечебный туризм как современное направление курортной медицины //. Медична реабілітація, курортологія, фізіотерапія. – 1999. – №3. – С.46-49
- Рутинський М.Й. Географія туризму України: Навчально-методичний посібник. - К.: Центр навчальної літератури, 2004. – 160 с.
- Туристична курортологія: конспект лекцій. / Укл. І.Д. Бойко, Л.А. Савранчук. – Чернівці: Рута, 2007. – 116 с.
- Фоменко Н.В. Рекреаційні ресурси та курортологія: навчальний посібник. - К.: Центр навчальної літератури, 2007. – 312 с.
- Царфис П.Г. Природа и здоровье человека (Лечебно-профилактические основы курортологи). – М.: Высшая школа, 1987. – 480 с.
- Стафійчук В.І. Рекреалогія: Навчальний посібник. – К.: Альтерпрес, 2006. – 264 с.
- ссылка скрыта
Дисципліни вільного вибору студента
ДИСЦИПЛІНА ОСНОВИ ЕКОЛОГІЇ ТА ПРИРОДОКОРИСТУВАНН
Для напряму підготовки 6.030601 „Менеджмент організацій”
Кількість годин (кредитів): 270 (7,5)
Форма контролю: іспит
І. Пояснювальна записка
1.1. Мета даного курсу -
на базі курсів шкільної програми розширити в студентів знання, розвинути навички та уміння в розумінні основних положень, понять й завдань сучасної екології, основних сучасних концептуальних підходів до проблем гармонійного розвитку суспільства, специфіки екологічно збалансованого розвитку України. Акцентувати увагу студентів на екологічних аспектах і екологічних взаємозв’язках біосфери, техносфери, агросфери і ноосфери, еколого-економічних основах природокористування.
1.2. Головні завдання курсу:
- надання студентам системних відомостей про теоретичні аспекти сучасної екології – загальну екологію, вчення про біосферу, екологію людини;
- ознайомлення та закріплення в студентів знань прикладної екології – антропогенних впливів на біосферу, екологічного захисту та охорони навколишнього природного середовища, питань еколого-економічних аспектів раціонального природокористування;
- набуття теоретичних та практичних знань та навичок з питань еколого-економічних засад раціонального природокористування, оцінки природних ресурсів, платежів за забруднення довкілля.
1.3. Компетенції, якими має оволодіти студент у процесі вивчення дисципліни:
- знання теоретичних аспектів сучасної екології та природокористування;
- розуміння основних законів та закономірностей, теоретичних та практичних аспетів прикладної екології;
- уміння творчо осмислювати, узагальнювати та реалізовувати знання в напрямку безпеки довкілля.
ІІ. Змістові модулі (ЗМ) та зміст навчальних елементів (НЕ), отримувані бали, література.
ЗМ 1. Теоретичні аспекти сучасної екології та природокористування. (10 балів).
НЕ 1.1. Сучасна екологія та природокористування: предмет, історія розвитку, методи, завдання та структура, зв’язок екології та природокористування з іншими науками.
Основні термінологічні визначення, поняття, положення. Методологічні особливості сучасної екології та природокористування. Визначення межі, методи екології та природокористування. Історія розвитку екології та природокористування. Розділи і тематика екології та природокористування, зв’язок її з іншими науками.
НЕ 1.2. Всесвіт, Земля та біосфера в еволюційному процесі.
Всесвіт і Земля. Природне середовище. Еволюція біосфери. Еволюція людини. Еволюція антропогенної діяльності та взаємовідносин людини з біосферою. Ноосфера.
НЕ 1.3. Основні поняття і закони загальної екології та природокористування.Найголовніші екологічні закони, правила і принципи. Екологічні фактори. Екологічна ніша. Екологічна система. Сукцесія. Антропогенні і штучні екосистеми. Трофічні ланцюги (мережі). Екологічна піраміда. Природний колообіг речовин. Енергетика природних екосистем.Ресурсний цикл в антропогенних сисемах. Біологічна та екологічна рівновага.
ЗМ 2. Прикладна екологія. (35 балів).
НЕ 2.1. Природні ресурси та їх класифікація.
Класифікація природних ресурсів. Вода. Атмосферне повітря. Енергія. Сировина. Грунти. Клімат. Простір для життя. Продовольство. Генетичний фонд та надбання людського інтелекту.
НЕ 2.2. Природні та антропогенні забруднення біосфери.
Забруднення та їх класифікація. Природне забруднення біосфери. Антропогенне забруднення біосфери. Характеристика забрудників. Фізичні забруднення біосфери. Нормування і методи визначення властивостей забруднення. Екологічне навантаження. Екологічний моніторинг і якість природного середовища.
НЕ 2.3. Екологічна безпека атмосфери.
Забруднення атмосфери. Класифікація забруднень атмосфери. Екологічний вплив забруднень атмосфери. Трансформація забруднень в атмосфері. Парниковий ефект. Кислотні дощі. Руйнування озонового шару. Ядерна зима. Нормування якості повітря та визначення концентрацій. Очищення промислових газодимових викидів.
НЕ 2.4. Екологічна безпека гідросфери.
Споживачі води. Забруднення вод Світового океану. Екологічний стан водойм України. Поведінка забруднень у водоймах та вплив їх на життєдіяльність організмів і здоров’я людей. Класифікація забруднювальних речовин. Контроль і управління якістю води. Нормативні вимоги до якості води. Умови скидання стічних вод у водойми. Визначення необхідного ступеня очищення стічних вод. Очищення стічних вод.
НЕ 2.5. Екологічна безпека літосфери.
Забруднення літосфери. Поведінка забруднень у літосфері та вплив їх на здоров’я людини. Бережливе ставлення до надр і земної поверхні. Контроль і управління якістю грунтів. Охорона ландшафтів
НЕ 2.6. Раціональне природокористування та ресурсозбереження.
Антропогенний ресурсний цикл. Безвідходні і маловідходні технології. Раціональне використання водних ресурсів. Рекуперація і утилізація відходів та комплексна переробка сировини. Розробка нових технологічних процесів. Територіально-виробничі комплекси. Раціональне використання енергоресурсів. Раціональне використання фітоценозів. Раціональне використання зооценозів.Раціональне використання земельних ресурсів. Заповідна справа. Оптимізація взаємовідносин людини і біосфери. Перспективні напрями раціонального природокористування. Новітні напрями прикладної екології.
НЕ 2.7. Екологічна безпека людини.
Зміст предмета “Екологія людини”. Вплив навколишнього зовнішнього середовища на здоров’я людей. Негативний вплив на людство антропогенних порушень біосфери. Харчування людини і нормування якості харчових продуктів. Вплив забруднювальних речовин на організм людини. Еколгічно безпечні продукти харчування. Раціональне харчування. Методи виведення шкідливих речовин з організму людини. Тютюновий нікотин, алкоголь, наркотики і СНІД –“ядерна бомба” сповільненої дії.
НЕ 2.8. Еколого-економічні аспекти раціонального природокористування.
Еволюція економічних принципів природокористування. Еколого-економічні засади раціонального природокористування. Платежі за забруднення довкілля.
НЕ 2.9. Економічна оцінка природних ресурсів: поняття, значення, основні принципи і атрибути.
Види економічної оцінки. Варіантність оцінки. Цілі застосування економічної оцінки. Основні принципи економічної оцінки.
НЕ 2.10. Концепції економічної оцінки природних ресурсів. Кадастр природних ресурсів.
Затратний підхід. Рентний підхід. Результативний і відтворювальний підходи. Концепція загальної економічної цінності. Концепція альтернативної вартості (упущеної вигоди). Ринкова оцінка. Експертна оцінка. Економічна оцінка природних ресурсів у вітчизняній науці. Міжнародна практика оцінки природних ресурсів. Кадастр природних ресурсів.
ЗМ 3. Система управління екологічною безпекою довкілля. (10 балів).
НЕ 3.1. Організаційна та правова системи управління екологічною безпекою довкілля та природокористуванням.
Правова система управління. Правова відповідальність за екологічні злочини. Організаційна система управління. Екологічна освіта і виховання. Екологічний менеджмент. Екологічний аудит і експертиза. Екологічний маркетинг. Екологічна паспортизація підприємств. Екологізація виробництва і “зелені” технології.
НЕ 3.2 . Державна програма охорони навколишнього природного середовища.
Основні пріоритети охорони навколишнього природного середовища і раціонального використання природних ресурсів. Стратегія і тактика розвитку виробничого та природоресурсного потенціалу. Утилізація та перероблення промислових відходів. Екологічні аспекти військово-промислового комплексу. Збалансоване використання й відновлення природних ресурсів. Екологічна конверсія антропогенної діяльності.
НЕ 3.3 . Міжнародне співробітництво в області екології та природокористування.
Основні принципи міжнародного екологічного співробітництва та природокористування. Міжнародні об’єкти охорони навколишнього природного середовища. Участь України в міжнародному екологічному співробітництві.
ІІІ. Література до вивчення курсу:
1. Банк даних еколого-економічної оцінки природно-ресурсного потенціалу адміністративного району/області. – Чернівці: Рута, 1999.
2. Білявський Г.О., Бутченко Л.І.,Навроцький В.М. Основи екології: теорія та практикум. Навчальний посібник. – К.:Лібра, 2002. – 352 с.
3. Богданкевич О.В. Лекции по экологии. – М.: ФИЗМАТЛИТ, 2002. – 208 с.
4. Винклер Х. Мировые ресурсы: Пер. с нем. – М.:Знание, 1986. – 272 с.
5. Глушкова В.Г., Макар С.В. Экономика природопользования: Учеб. пособие. – М.: Гардарики, 2003. – 448 с.
6. Запольський А.К., Салюк А.І. Основи екології. Підручник /За ред. К.М.Ситника. – К.Вища школа, 2001 – 358с.
7. Екологічне право України. Підручник. За ред. В.К.Попова та А.П.Гетьмана. – Харків:Право, 2001 – 479 с.
8. Коробкин В.Н., Передельский Л.В. Экология. – Ростов н/Д: изд-во «Феникс», 2001 – 576 с.
9. Крисаченко В.С., Хилько М.І. Екологія. Культура. Політика: Концептуальні засади сучасного розвитку. – К.: «Знання України», 2002. – 598 с.
10. Руденко В.П. Географія природно-ресурсного потенціалу України. У 3-х частинах: Підручник. – К.: ВД»К.-М. Академія» – Чернівці: Зелена Буковина, 1999. –568 с.
11. Лебединський Ю.П., Потравний І.М., Краснянський Б.Ю. Управління природокористуванням. – К.: Урожай, 1987.- 256с.
12. Менеджмент природоохоронної діяльності: Вибрані програми нормативних і спеціальних курсів. Частина 1. – За ред. Акад. УЕАН В.П.Руденка. – Чернівці: Рута, 1996. – 100с.
13. Никаноров А.М. Хоружая Т.А. Глобальная экология: Учебное пособие. – М.: «Издательство ПРИОР, 2001. – 284 с.
14. Проблеми екологічної освіти і виховання: Збірник науково-методичних праць. – Львів: НМК «Тезарус», 1993. Т.2.
15. Паламарчук М.М., Горленко И.А., Яснюк Т.Е. География минеральных ресурсов Украинской ССР. Пособие для учителей /Под ред. Академика АН УССР М.М. Паламарчука. – К.: Рад. шк. 1985.-136 с.
16. Руденко В.П. Географія природно-ресурсного потенціалу України. У 3-х частинах: Підручник. – К.: ВД «К.-М. Академія» – Чернівці: Зелена Буковина, 1999. – 568 с.
17. Руденко В.П. Географія природно-ресурсного потенціалу України.- Львів: Світ, 1993. 226с.
18. Руденко В.П., Вацеба В.Я., Соловей Т.В. Природно-ресурсний потенціал природних регіонів України. – Чернівці: Рута, 2001. – 268 с.
19. Руденко В.П., Трофимчук О.М. Український природно-ресурсний потенціал: Серія оцінкових картсхем. Част. 2. – К.: ІДНС, 2000. – 186 с.
20. Rudenko V.P. Ukrainian Natural Resources Potential: An Evaluative Reference – Book. – K.: Vyshcha shkola, 1995. – 193 p
ДИСЦИПЛІНА КОНЦЕПЦІЇ СУЧАСНОГО ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ
Для напряму підготовки 6.030601 „Менеджмент організацій”
Кількість годин (кредитів): 81 (2,5)
Форма контролю: іспит
І. Пояснювальна записка
1.1. Мета курсу - закласти основи з теорії та практики сучасного природокористування, показати необхідність екологізації всіх сфер життя людства, зокрема природокористування.
1.2. Головні завдання курсу:
розглянути основні концепції природокористування та виявити найпрогресивніші з них; розкрити географічну і соціально-економічну суть поняття“ природокористування”; сформувати усвідомлення необхідності раціонального природокористування та управління ним на сучасному етапі; оволодіти принципами раціонального природокористування, усвідомити основні напрямки еколого-економічної політики і стратегії природокористування на майбутній період;
1.3. Компетенції, якими має володіти студент у процесі вивчення дисципліни:
В результаті засвоєння курсу студенти повинні знати основні концепції сучасного природокористування в різних галузях виробництва і господарської діяльності та уміти застосовувати їх у реальному житті.
ЗМ 1. Людина і природа.
НЕ 1.1. Взаємодія суспільства і природи: потреби людини; історія взаємодії суспільства і природи; головні концепції природокористування в різні історичні часи; глобальні проблеми людства; моделі еколого безпечного розвитку; концепція ноосфери .І.Вернадського; поняття «коеволюції»; еволюція принципів природокористування; принципи раціонального природокористування.
НЕ.1.2 Використання людством біосфери: вплив господарської діяльності на суходіл; стан використання ресурсів літосфери; використання Світового океану й континентальних вод; поняття водокористування; ресурси Світового океану та їх використання; використання людиною атмосфери та космосу.
ЗМ 2. Концепції галузевого природокористування.