Огляд новин законодавства

Вид материала

Закон

Содержание Щодо деяких питань оподаткування Коментарі аудиторів

Подобный материал:

• Огляд новин законодавства, 895.35kb.
• Огляд новин законодавства, 578.91kb.
• Огляд новин законодавства, 892.46kb.
• Огляд новин законодавства, 524.35kb.
• Розпорядження Кабінету Міністрів України від 17. 07. 2009 р. №838-р 3 Застосування, 469.63kb.
• Огляд новин законодавства, 843.3kb.
• Огляд новин законодавства, 563.96kb.
• Новинні змі І ліберально-демократична політика, 319.41kb.
• Право громадян на свободу мирних зібрань (огляд законодавства україни та місцевих нормативно-правових, 588.73kb.
• Висновки та рекомендації 14 Право на захист від катувань І жорстокого поводження, 2274.39kb.

Щодо деяких питань оподаткування

Лист Державної податкової адміністрації України від 03.10.2007 р. №4820/А/15-0214 (витяг)


Державна податкова адміністрація України розглянула <...> лист щодо деяких питань оподаткування і повідомляє.

1. Статтею 15 Закону України від 25.06.91 N 1251-XII "Про систему оподаткування" та статтею 1 Декрету Кабінету Міністрів України від 20.05.93 N 56-93 "Про місцеві податки і збори" (із змінами та доповненнями) до переліку місцевих податків і зборів віднесено комунальний податок, який є обов'язковим для встановлення сільськими, селищними та міськими радами за наявності об'єктів оподаткування або умов, з якими пов'язане запровадження цього податку.

Згідно із статтею 15 вищезазначеного Декрету комунальний податок справляється з юридичних осіб, крім бюджетних установ, організацій, планово-дотаційних та сільськогосподарських підприємств. Його граничний розмір не повинен перевищувати 10 відсотків річного фонду оплати праці, обчисленого виходячи з розміру неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

Абзацом ї) підпункту 4.4.2 пункту 4.4 статті 4 Закону N 2181-III "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (далі - Закон N 2181-III) визначено, що форма податкової декларації (розрахунку) встановлюється центральним (керівним) органом контролюючого органу за узгодженням з комітетом Верховної Ради України, що відповідає за проведення податкової політики.

Форма податкового розрахунку комунального податку затверджена наказом Державної податкової адміністрації України від 24.12.2003 N 625 (із змінами та доповненнями) і зареєстрована у Міністерстві юстиції України 08.01.2004 за N 4/8603.

Приміткою "*" до форми податкового розрахунку визначено, що кількісний склад працівників за відповідний базовий податковий (звітний) період дорівнює показнику середньооблікової кількості штатних працівників, визначеному відповідно до Інструкції зі статистики кількості працівників, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 28.09.2005 N 286, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 30.11.2005 за N 1442/11722. При цьому, якщо рішенням органу місцевого самоврядування про встановлення комунального податку визначено базовий податковий (звітний) період календарний місяць, то в рядку 01 указується середньооблікова кількість штатних працівників за такий місяць, якщо календарний квартал (півріччя, рік) - сума середньооблікової кількості штатних працівників за кожен місяць кварталу (півріччя, року).

Відповідно до розділу 3 вказаної Інструкції середньооблікова кількість штатних працівників, яка використовується при обчисленні суми комунального податку, розраховується на підставі щоденних даних про облікову кількість штатних працівників, які повинні уточнюватись відповідно до наказів про прийом, переведення працівника на іншу роботу та припинення трудового договору.

Облікова кількість штатних працівників за кожен день має відповідати даним табельного обліку використання робочого часу працівників, на підставі якого визначається кількість працівників, які з'явились або не з'явились на роботу.

Середньооблікова кількість штатних працівників за місяць обчислюється шляхом підсумовування кількості штатних працівників облікового складу за кожний календарний день звітного місяця, тобто з 1 по 30 або 31 число (для лютого - по 28 або 29), включаючи вихідні, святкові та неробочі дні, і ділення одержаної суми на число календарних днів звітного місяця.

Відповідальність за неподання або несвоєчасне подання податкової звітності, у тому числі і звітності по сплаті комунального податку, встановлена статтею 17 Закону N 2181-III.

Зокрема, підпунктом 17.1.1 цієї статті встановлено, що платник податків, який не подає податкову декларацію у строки, визначені законодавством, сплачує штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожне таке неподання або її затримку.

Отже, підприємство, яке не має штатних працівників, у даному випадку - новостворене, повинно подавати розрахунок сплати комунального податку за місяць, на який припадає його державна реєстрація у разі, якщо воно взято на податковий облік у відповідному органі державної податкової служби як платник цього податку, з прокресленнями.

Узяття на облік платника податків органами державної податкової служби провадиться не пізніше наступного робочого дня з дня отримання відомостей від державного реєстратора, як встановлено пп. 4.15 - 4.18 Порядку обліку платників податків, зборів (обов'язкових платежів), затвердженого наказом ДПА України від 19.02.98 N 80 (із змінами та доповненнями).

Нараховувати і сплачувати комунальний податок підприємство повинно з дня прийняття на роботу першого штатного працівника. При цьому слід враховувати положення рішення органу місцевого самоврядування про встановлення комунального податку на відповідній території, оскільки згідно зі статтею 18 Декрету Кабінету Міністрів України від 20.05.93 N 56-93 "Про місцеві податки і збори" органи місцевого самоврядування самостійно встановлюють і визначають порядок сплати місцевих податків і зборів відповідно до переліку і в межах установлених граничних розмірів ставок.

2. Пунктом 1.23 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (далі - Закон) визначено, що безоплатно надані товари (роботи, послуги) - це товари, що надаються платником податку згідно з договорами дарування, іншими договорами, які не передбачають грошової або іншої компенсації вартості таких матеріальних цінностей і нематеріальних активів чи їх повернення, або без укладення таких угод.

Відповідно до п. 1.31 ст. 1 Закону продаж товарів - це будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію, незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів.

Відповідно до пп. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4 Закону валовий дохід включає загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг).

Якщо підприємство здійснює безоплатну передачу малоцінних необоротних матеріальних активів, які були в експлуатації на підприємстві та списані з балансу, то у підприємства виникають валові доходи на вартість таких активів, яка визначається відповідно до законодавства.

<...>

8. Щодо застосування Положення про порядок розрахунку податкових різниць за даними бухгалтерського обліку
   

Лист Міністерства фінансів України від 18.10.2007 р. №31-34010-10/23-6668/6492


Міністерство фінансів України на лист щодо скасу­вання наказу Міністерства фінансів України від 29 груд­ня 2006 року №1316 «Про затвердження Положення про порядок розрахунку податкових різниць за даними бухгалтерського обліку» повідомляє, що зазначені пропо­зиції не можуть бути підтримані.

Положення про порядок розрахунку податкових різниць за даними бухгалтерського обліку є норматив­но-правовим актом, яким визначено методологічні заса­ди формування в бухгалтерському обліку інформації про податкові різниці для визначення валових доходів, ва­лових витрат, відстрочених податкових активів, зобов'­язань та розкриття зазначеної інформації у фінансовій звітності. Це Положення не належить до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку. Відповід­но до статті 6 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» Міністерством фінансів України здійснюється державне регулювання питань бух­галтерського обліку та фінансової звітності, затверджен­ня національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку, інших нормативно-правових актів щодо веден­ня бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності.

До таких нормативно-правових актів, зокрема, нале­жать Інструкція з бухгалтерського обліку податку на до­дану вартість, затверджена наказом Міністерства фінансів України від 1 липня 1997 року № 141, Положення про порядок бухгалтерського обліку окремих активів та опе­рацій підприємств державного, комунального секторів економіки і господарських організацій, які володіють та/або користуються об'єктами державної, комунальної влас­ності, затверджене наказом Міністерства фінансів Украї­ни від 19 грудня 2006 року №1213, та інші. При цьо­му нормативно-правові акти з бухгалтерського обліку визначають методологічні засади та порядок відображення у бухгалтерському обліку господарських операцій відпо­відно до вимог господарського та податкового законо­давства України.

Положення про порядок розрахунку податкових різниць за даними бухгалтерського обліку визначає про­цедури і методи, які не суперечать концепції та методо­логії формування фінансового результату за міжнародни­ми стандартами бухгалтерського обліку/фінансової звітності та національними положеннями.

Міжнародними стандартами фінансової звітності рег­ламентуються лише основні, принципові моменти, від яких залежить формування фінансових результатів діяль­ності суб'єктів господарювання та відображення їх у фінансовій звітності. Вони визначають ключові підходи до формування показників фінансової звітності, а про­цедурну сторону бухгалтерського обліку, методику обчис­лення показників не відображають. Окрім того, міжна­родні стандарти не обмежують функції бухгалтерського обліку лише складанням фінансової звітності, є за змістом гнучкими, передбачають багатоваріантність підходів до вирішення тих чи інших облікових питань.

Відповідно до пункту В.2 Міжнародного стандарту бух­галтерського обліку 12 «Податки на прибуток» (далі - МСБО 12) метод зобов'язань за звітом про прибутки та збитки забороняється до застосування, оскільки він передбачає визначення різниць у часі. Різницями в часі виз­навалися різниці між оподаткованим та обліковим при­бутками, які виникають в одному періоді і сторгуються в одному або кількох наступних періодах. Цей метод було замінено методом зобов'язань за балансом, який перед­бачає визначення тимчасових різниць. Відповідно до По­ложення (стандарту) бухгалтерського обліку 17 «Податок на прибуток», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28 грудня 2000 року №353, Положення про порядок розрахунку податкових різниць за даними бух­галтерського обліку та МСБО 12 тимчасовими податко­вими різницями визнаються різниці між оцінкою активу і зобов'язання за даними фінансової звітності та податко­вою базою цього активу або зобов'язання відповідно.

Відповідно до пунктів 7, 8 МСБО 12 податкова база активу визначається за основними засобами та нема­теріальними активами, дебіторською заборгованістю, запасами, витратами на розробку продукції, інвести­ціями, а податкова база зобов'язань включає зобов'я­зання за кредиторською заборгованістю, нараховани­ми штрафами, відстроченими податками на прибуток, поточними податками на прибуток, що підлягають сплаті, довгостроковою заборгованістю. Зазначена норма не суперечить національному законодавству з бухгал­терського обліку.

Наказом Міністерства фінансів України від 29 груд­ня 2006 року №1316 затверджено Розрахунок подат­кових різниць за даними бухгалтерського обліку, який є додатком до Приміток до річної фінансової звітності, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 29 листопада 2000 року № 302, і має подаватися підприємством за звітний 2007 рік у складі річної фінансової звітності органам, до сфери управління яких воно належить, та іншим користувачам, визначеним Законом України «Про бухгалтерський облік та фінан­сову звітність в Україні».

Запровадження зазначеного Положення створює умови для розрахунків всіх показників Декларації з податку не прибуток у системі взаємопов'язаних облікових регістри та полегшує процедуру складання фінансової і податкової звітності.

Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів Ук­раїни від 19 лютого 2007 року №56-р «Про схвалення Концепції реформування податкової системи» та з ураху­ванням вищенаведених підходів, що не суперечать Міжнародним стандартам бухгалтерського обліку/фінансової звітності та національним положенням, розроблено про­ект Податкового кодексу України, що також свідчить пре системність та обґрунтованість здійснених заходів.

9. Щодо індексації збору за забруднення навколишнього природного середовища
   

Постанова Кабінету Міністрів України від 14.11.2007р. №1317. Набрала чинності 14.11.2007р.


Кабінет Міністрів України постановляє:

Доповнити додаток 1 до Порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 березня 1999 р. N 303 (Офіційний вісник України, 1999 р., N 9, ст. 347; 2003 р., N 14, ст. 613; 2005 р., N 30, ст. 1808; 2006 р., N 42, ст. 2803), після абзацу другого новим абзацом такого змісту:

"Платники збору за забруднення навколишнього природного середовища проводять починаючи з 1 січня 2008 р. індексацію його нормативів за формулою

Ні = Нп х І / 100,

де Ні - проіндексований норматив збору у поточному році, гривень з копійками (з округленням до двох десяткових знаків) за 1 тонну (одну одиницю); Нп - проіндексований норматив збору у попередньому році, гривень з копійками (з округленням до двох десяткових знаків) за 1 тонну (одну одиницю); І - індекс споживчих цін (індекс інфляції) за попередній рік, відсотків.".

У зв'язку з цим абзаци третій і четвертий вважати відповідно абзацами четвертим і п'ятим.


Коментарі аудиторів

Якщо індекс споживчих цін (індекс інфляції) за 2007 рік перевищить 100 %, то наступного року (так само, як і в поточному) платникам збору за забруднення навколишнього природного середовища доведеться проводити індексацію нормативів збору. При цьому їм треба буде врахувати, що КМУ коментованою постановою дещо змінив порядок такої індексації.

Тому платники «брудного» збору повинні:

- при складанні Податкового розрахунку збору за забруднення за 2007 рік - застосовувати «старий» (той, що діє зараз) порядок.

Нагадаємо, що для визначення проіндексованого нормативу збору в поточному році (Ні) необхідно базовий норматив збору з додатка 1 до Порядку № 303 з урахуванням підвищувального коефіцієнта 2,373 (Нп) пом­ножити на індекс інфляції 2006 року у відсотках, поділений на 100 (І / 100).

При цьому показник Нп відображається у графі 3 «Нормативи збору, грн/т (грн/одиницю)», а показник І / 100 -у графі 4 «Коефіцієнт індексації нормативів збору» Податкового розрахунку за 2007 рік.

- починаючи із звітності за І квартал 2008 року - застосовувати новий порядок.

Для визначення проіндексованого нормативу збору в 2008 році (Ні) необхідно буде проіндексований норматив збору (Нп) у 2007 році (тобто Ні минулого року - добуток показників граф 3 та 4 Податковогорозрахунку за 2007 рік, у гривнях з копійками) помножити на індекс інфляції 2007 року у відсотках, поді­лений на 100 (І / 100).

Показник Нп треба буде відобразити у графі 3, а показник І / 100 - у графі 4 Податкового розрахунку за І квартал 2008 року.

10. Щодо обліку довіреностей
    

Лист Міністерства фінансів України від 22.10.2007 р. №31-34000-10-10/21625


Міністерство фінансів України розглянуло лист щодо зас­тосування Інструкції про порядок реєстрації виданих, повер­нутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16 трав­ня 1996 року № 99 та зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 12 червня 1996 року за № 293/1318, і повідомляє.

Наказом Міністерства фінансів України від 19 лютого 1998 року №37 «Про квартальний бухгалтерський звіт підприємств» було внесено зміну до Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіренос­тей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністер­ства фінансів України від 16 травня 1996 року №99. Наказ Мінфіну від 19 лютого 1998 року №37 втратив чинність згідно з наказом Міністерства фінансів України від 4 липня 2007 року №787.

Абзацом сьомим пункту 2.33 Порядку подання норматив­но-правових актів на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України та проведення їх державної реєстрації, за­твердженого наказом Міністерства юстиції України від 12 квітня 2005 року № 34/5, встановлено, що визнання нормативно-правового акта таким, що втратив чинність, не поновлює дію актів, які в свою чергу визнані ним такими, що втратили чинність.

Аналогічно визнання нормативно-правового акта таким, що втратив чинність, не скасовує зміни, що були внесені цим актом до інших нормативно-правових актів.

Враховуючи наведене, довіреності зараховуються на поза­балансовий рахунок 08 «Бланки суворого обліку» виходячи з ціни за 1 бланк 1 гривня 50 копійок.

11. О служебных командировках
    

Письмо Министерства труда и социальной политики Украины от 05.10.2007 г. №327/13/116-07


В Департаменте по вопросам государственного регулирования заработной платы и условий труда рассмотрено Ваше обращение <...> и сообщается.

Порядок учета рабочего времени работников определен приказом Минстата от 09.10.95 №253 "Об утверждении типовых форм первичного учета". Отметки в табеле о причинах неявок на работу или о фактически отработанном времени делаются на основании документов, оформленных надлежащим образом.

Типовой формой №П-12, утвержденной вышеупомянутым приказом, в частности, предусмотрено, что в табеле учета использования рабочего времени и расчета заработной платы делаются отметки о служебных командировках - "к".

В соответствии с частью третьей статьи 121 Кодекса законов о труде Украины за командированными работниками сохраняются в течение всего времени командировки место работы (должность) и средний заработок.

В соответствии с Инструкцией о служебных командировках в пределах Украины и за границу, утвержденной приказом Министерства финансов Украины от 13.03.98 №59 и зарегистрированной в Минюсте Украины 31.03.98 за №218/2658 (в редакции приказа Минфина Украины от 10.06.99 №146), днем выбытия в командировку считается день отправления поезда, самолета, автобуса или другого транспортного средства из места постоянной работы командированного работника, а днем прибытия из командировки - день прибытия транспортного средства к месту постоянной работы командированного работника. При отправлении транспортного средства до 24-х часов включительно днем выбытия в командировку считаются текущие сутки, а с 0 часов и позднее - следующие сутки. Если станция, пристань, аэропорт расположены за пределами населенного пункта, где работает командированный, в срок командировки засчитывается время, необходимое для проезда до станции, пристани, аэропорта. Аналогично определяется день прибытия командированного работника к месту постоянной работы.

Если работник отбывает в командировку в выходной день, то ему после возвращения из командировки в установленном порядке предоставляется другой день отдыха.

Если приказом о командировке предусмотрено возвращение работника из командировки в выходной день, то работнику может предоставляться другой день отдыха в соответствии с законодательством в сфере регулирования трудовых отношений.

Средний заработок за время пребывания работника в командировке сохраняется на все рабочие дни недели по графику, установленному по месту постоянной работы.

Согласно пункту 1.7 раздела II Инструкции суточные расходы на время пребывания в командировке возмещаются в рамках предельных норм за каждый день командировки, включая дни выбытия и прибытия.

Указанной Инструкцией не оговорена обязанность работника находиться на работе в день отъезда в командировку и в день прибытия.

Учитывая то, что в соответствии со статьей 7 Закона Украины "О коллективных договорах и соглашениях" в коллективном договоре устанавливаются взаимные обязательства сторон относительно режима работы, продолжительности рабочего времени и отдыха, указанные вопросы, по нашему мнению, могут регулироваться в коллективном договоре.

Для более конкретного ответа по сути затронутых вопросов советуем обратиться непосредственно к разработчику указанной инструкции - Министерству финансов Украины.

12. Относительно премирования работников
    

Письмо Министерства труда и социальной политики Украины от 01.10.2007 г. №700/13/84-07


Департамент по вопросам государственного регулирования заработной платы и условий труда рассмотрел Ваше обращение и сообщает.

Статьей 15 Закона Украины "Об оплате труда" определено, что формы и системы оплаты труда, нормы труда, расценки, тарифные сетки, схемы должностных окладов, условия введения и размеры надбавок, доплат, премий, вознаграждений и других поощрительных, компенсационных и гарантийных выплат устанавливаются предприятиями в коллективном договоре с соблюдением норм и гарантий, предусмотренных законодательством, генеральным и отраслевыми (региональными) соглашениями.

Следовательно, все вопросы относительно премирования работников предприятия решают самостоятельно, путем разработки Положения о премировании.

Положение о премировании является составной частью действующей системы оплаты труда на предприятии и, как правило, утверждается как приложение к коллективному договору. При этом, как и коллективный договор, указанное Положение должно быть согласовано с профсоюзным или другим уполномоченным на представительство трудовым коллективом органом, а при его отсутствии - представителями трудящихся, избранными и уполномоченными трудовым коллективом.

В Положении о премировании определяется круг работников, на которых распространяется действие системы премирования, показатели, условия, размер, сроки, а также порядок начисления премий по каждой категории работников.

Премии работникам могут выплачиваться за любой промежуток времени, например по итогам работы за месяц, квартал и т. п.

Если премирование производят по итогам работы за месяц, то премию выплачивают за выполнение показателей и условий премирования в каком-либо определенном месяце и, как правило, начисляют на должностной оклад (ставку), надбавку, которые имел работник в месяце начисления премии.

Право увеличения (уменьшения) размера премии Положением о премировании может предоставляться руководителю предприятия в одностороннем порядке или по согласованию с профсоюзным органом. Решение об уменьшении размера премий, в том числе и в связи с допущенными работником производственными упущениями, руководитель предприятия вправе принять единолично, если соответствующим Положением о премировании не предусмотрено иное.

Уменьшение размера премии, производимое руководителем предприятия по своему усмотрению в пределах своей компетенции, лишение премии полностью или частично в связи с совершением работником производственного упущения должно оформляться приказом по предприятию, в котором указаны основания уменьшения или лишения премии полностью или частично.

В случае если Положением о премировании не предусмотрены производственные упущения и другие нарушения, за совершение которых работник лишается премии полностью или частично, производственные премии должны выплачиваться, поскольку они не являются мерами поощрения, а согласно Инструкции по статистике заработной платы, утвержденной приказом Госкомстата Украины от 13.01.2004 N 5, относятся к дополнительной заработной плате.

Одновременно сообщаем, что, в случае если коллективный договор на предприятии не заключен, условия и размеры оплаты труда (в том числе премирования) определяются отдельным локальным документом (Положением), утверждаемым приказом.

Что касается Рекомендаций относительно определения заработной платы работников в зависимости от личного взноса каждого работника в конечные результаты работы предприятия, утвержденных приказом Минтруда от 31.03.99 N 44, то данный документ не является нормативно-правовым актом, регламентирующим порядок и механизм премирования на предприятиях, а является методическим пособием предприятиям при организации системы премирования.

13. Щодо дотації на працевлаштування безробітних
    

Наказ Міністерства праці та соціальної політики України від 17.10.07 р. №563. Зареєстровано в Мін’юсті України 05.11.07 р. за №1246/14513. Набрав чинності 16.11.07 р.