Письмові роботи з політології: методичні рекомендації
| Вид материала | Методичні рекомендації |
- Рекомендації до самостійної роботи робоча навчальна програма, 1709.64kb.
- Методичні рекомендації до виконання магістерської роботи, 748.43kb.
- Методичні рекомендації діагностування в системі внутрішкільної методичної роботи, 1641.87kb.
- Методичні рекомендації для студентів спеціальності 03050901 «Бухгалтерський облік», 1826.99kb.
- Методичні рекомендації для самостійної роботи студентів затверджена, 674.29kb.
- Навчальна програма плани І методичні рекомендації до семінарських занять методичні, 1297.92kb.
- Методичні рекомендації розроблено для загального практичного використання у роботі, 100.31kb.
- Методичні рекомендації щодо самостійної роботи та контрольні завдання для студентів, 752.74kb.
- Методичні рекомендації щодо самостійної роботи та контрольні завдання для студентів, 513.22kb.
- Загальні висновки І рекомендації 8 Список використаної літератури 9 Додатки, 569.55kb.
Міністерство освіти і науки України
Львівський національний університет імені Івана Франка
ПИСЬМОВІ РОБОТИ З ПОЛІТОЛОГІЇ: МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ
Львів- 2009
ПИСЬМОВІ РОБОТИ З ПОЛІТОЛОГІЇ: МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ
Письмові роботи – обов’язкова складова підготовки майбутніх політологів, адже вони виробляють навички роботи з літературою, оволодіння мистецтвом викладу думки, розвивають навички самостійного дослідження, а також дають можливість викладачу оцінити глибину знань студента, логіку його мислення. Окрім цього, написання письмових робіт стає основним результатом самостійної роботи студента, що, згідно вимого Болонського процесу, є вагомою складовою навчання.
Цей посібник призначено для ознайомленні з різними видами письмових робіт з політології, порадами щодо технології їх написання та методичними вказівками щодо оформлення. Також розглянуто особливості підготовки студентів – політологів в рамках кредитно-модульної системи організації навчального процесу.
КРЕДИТНО-МОДУЛЬНА СИСТЕМА ОРГАНІЗАЦІЇ НАВЧАЛЬНОГО ПРОЦЕСУ: ОСНОВНІ ПОНЯТТЯ ТА ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
Для опису даного типу організації навчального процесу використовуються терміни, що подані у Законах України "Про вищу освіту" від 17.01.2002 р. № 2984-111 та "Про інноваційну діяльність" від 04.07.2002 р. № 40-V, Державному класифікаторі професій ДК 003-95, Державному класифікаторі видів економічної діяльності ДК 009-96, Комплексі нормативних документів для розробки складових системи стандартів вищої освіти та вводяться нові поняття:
Кредитно-модульна система організації навчального процесу (КМСОНП) - це модель організації навчального процесу, яка ґрунтується на поєднанні модульних технологій навчання та залікових освітніх одиниць (залікових кредитів).
Заліковий кредит – це одиниця виміру навчального навантаження необхідного для засвоєння змістових модулів або блоку змістових модулів. Іншими словами це кількість годин відведена в навантаженні викладача для викладання того чи іншого курсу. До залікового кредиту входять лекційні години, години відведені на практичні, лабораторні роботи, самостійну роботу студентів. На нинішній день в Україні один заліковий кредит дорівнює 54 годинам. В рамках Болонського процесу кількість годин одного кредиту є дещо іншою і розраховується вона наступним чином:
1) навчальний рік нараховує 35-40 робочих тижнів майже у всіх країнах;
2) якщо виходити з того, що робочий тиждень нараховує від 40 до 42 годин, то реальне число "офіційних годин", впродовж яких студент повинен працювати у межах навчального року, налічує від 1500 до 1880 годин.
3) згідно принципів Болонського процесу академічний рік містить 60 кредитів ECTS.
4) один навчальний кредит в рамках Болонського процесу нараховує, таким чином 25 - 30 годин (В Україні 54 год.). В даному випадку кількість "офіційних годин" ділиться на кількість кредитів ECTS. Середнє значення дорівнює 25-26 годин на один кредит.
Модуль - це задокументована завершена частина освітньо-професійної програми (навчальної дисципліни, практики), що реалізується відповідними формами навчального процесу.
Змістовий модуль – це система навчальних елементів, що поєднана за ознакою відповідності певному навчальному об'єктові. В даному випадку мова йде про те, що навчальна дисципліна може складатися з двох і більше змістових модулів.
Метою впровадження КМСОНП є підвищення якості вищої освіти фахівців і забезпечення на цій основі конкурентоспроможності випускників та престижу української вищої освіти у світовому освітньому просторі.
Основними завданнями КМСОНП є: адаптація ідей ECTS до системи вищої освіти України для забезпечення мобільності студентів у процесі навчання та гнучкості підготовки фахівців, враховуючи швидкозмінні вимоги національного та міжнародного ринків праці; забезпечення можливості навчання студентові за індивідуальною варіативною частиною освітньо-професійної програми, що сформована за вимогами замовників та побажанням студента і сприяє його саморозвитку і відповідно підготовці до життя у вільному демократичному суспільстві; стимулювання учасників навчального процесу з метою досягнення високої якості вищої освіти; унормування порядку надання можливості студенту отримання професійних кваліфікацій відповідно до ринку праці.
Навчальний процес здійснюється у відповідності до структурно-логічної схеми підготовки фахівців згідно індивідуального навчального плану студентів. Індивідуальний навчальний план складається із змістових модулів, передбачених для засвоєння студентом, об'єднаних в блоки змістових модулів (розділи навчальної дисципліни). Формування індивідуального плану студента відбувається під керівництвом академнаставника (куратора) групи.
Куратором може бути науково-педагогічний працівник випускаючої кафедри, як правило, професор або доцент, ґрунтовно ознайомлений з вимогами відповідних галузевих стандартів освіти.
Контроль успішності студента здійснюється з використанням методів і засобів, що визначаються вищим навчальним закладом. Академічні успіхи студента визначаються за допомогою системи оцінювання, що використовується у вищому навчальному закладі, реєструється прийнятим у вищому навчальному закладі чином з обов'язковим переведенням оцінок до національної шкали та шкали ECTS.
Кредитно-модульна система передбачає вирішення наступних завдань:
- раціональний поділ навчального матеріалу дисципліни на модулі і перевірки якості засвоєння теоретичного і практичного матеріалу кожного модуля;
- перевірки якості підготовки студентів до кожного практичного чи семінарського заняття;
- використання більш широкої шкали оцінки знань;
- стимулювання систематичної самостійної роботи студентів протягом семестру і підвищення якості знань;
- підвищення об'єктивності оцінювання знань студентів; 3) запровадження здорової конкуренції у навчанні;
- виявлення та розвиток творчих здібностей студентів.
При кредитно-модульній системі навчального процесу в вищих навчальних закладах зміст навчальних дисциплін розподіляється на змістові модулі (2-4 за семестр). Змістовий модуль (розділ, підрозділ) навчальної дисципліни містить окремі модулі (теми) аудиторної і самостійної роботи студента. Кожен змістовий модуль має бути оцінений.
Студент інформується про результати оцінювання навчального модуля, як складової підсумкового оцінювання засвоєння навчальної дисципліни.
Підсумкове оцінювання засвоєння навчального матеріалу дисципліни визначається без проведення семестрового екзамену (заліку) як інтегрована оцінка засвоєння всіх змістових модулів.
Студент, що набрав протягом семестру необхідну кількість балів, має можливості: не складати екзамен (залік) і отримати набрану кількість балів як підсумкову оцінку; складати екзамен (залік) з метою підвищення свого рейтингу за даною навчальною дисципліною; ліквідувати академічну різницю, пов'язану з переходом на інший напрям підготовки чи до іншого вищого навчального закладу; використовувати час, відведений на екзаменаційну сесію для задоволення особистих потреб.
Організація та проведення модульного контролю
Модульний контроль проводиться за навчальним матеріалом, віднесеним до відповідних модулів згідно з робочою навчальною програмою. Письмова компонента модульного контролю є обов'язковою та проводиться шляхом виконання контрольних завдань (тестів).
Для проведення модульного контролю лектор готує варіанти контрольних завдань. Завдання модульного контролю повинні бути однаковими або рівноважкими. Структура завдання, система та критерії оцінювання результатів їх виконання розглядаються методичною комісією базової кафедри та затверджуються її завідувачем.
Критерії оцінювання результатів виконання контрольних завдань доводяться до відома студентів перед проведенням модульного контролю. До модульних контролів студент допускається завжди.
Виконання контрольних завдань здійснюється студентом індивідуально. Студент може звернутися до викладача за поясненням змісту контрольного завдання. Під час проведення модульного контролю студенту дозволяється користуватися матеріалами, які визначені кафедрою. Студенту забороняється в будь-якій формі обмінюватися інформацією з іншими студентами та користуватися матеріалами крім дозволених.
При виявленні викладачем порушення студентом встановлених правил модульного контролю, лектор усуває цього студента від проведення контролю, не перевіряє роботу студента, робить на ній відповідний запис і оцінює нулем балів.
Результати контрольного заходу студента, який не з'явився на нього оцінюються нулем балів.
Результати перевірки письмових контрольних завдань доводяться до відома студентів не пізніше ніж за два робочі дні після дати проведення модульного контролю.
Студент, який не погоджується з оцінкою має право звернутися до лектора і отримати ґрунтовне пояснення. У випадку незгоди студента з рішенням лектора, він має право звернутися з письмовою апеляцію до завідувача кафедри не пізніше як на наступний робочий день після оголошення результатів.
Лектор і завідувач кафедри повинні розглянути апеляцію в присутності студента на протязі двох днів і прийняти остаточне рішення. В результаті апеляції оцінка студента не може бути зменшена, а тільки залишена без змін або збільшена.
Студент не може повторно складати модульний контроль.
Організація та проведення семестрового контролю
Семестровий контроль проводиться за навчальним матеріалом, визначеним робочою навчальною програмою дисципліни в повному обсязі за семестр.
До семестрового контролю з навчальної дисципліни лектор не допускає студента, який не виконав усіх видів обов'язкових робіт, передбачених робочою навчальною програмою.
Для проведення семестрового екзамену лектор готує варіанти однакових (рівноважких) завдань (білети), які повинні охоплювати навчальний матеріал з даної дисципліни за семестр. Структура завдання, критерії оцінювання відповідей затверджуються завідувачем відповідної кафедри. При проведенні семестрового екзамену студент має мати при собі залікову книжку.
Семестровий екзамен з навчальної дисципліни проводиться у письмовій та усній формі. Письмова компонента (написана відповідь студента) є обов'язковою. Максимальна оцінка на всі запитання сформульовані у завданні становить 50 балів. Письмовий екзамен проводиться для всієї групи разом і може тривати до 4-х годин. Оголошення оцінок за екзамен робиться лектором не пізніше наступного дня.
При порушенні студентом дисципліни при проведенні семестрового екзамену (списування, підміна завдання і т.д.) лектор усуває його від складання екзамену виставляючи нуль балів і державну семестрову оцінку "незадовільно".
Студент, який на семестровому екзамені одержав незадовільну оцінку і не підлягає умовам відрахування з Університету, або не складав його з якихось причин, складає його перед комісією в усній формі.
Комісія створюється завідувачем кафедри. Вона оцінює знання студента у 100-бальній системі та переводить її у державну семестрову оцінку. Екзаменаційна оцінка . виставлена комісією є остаточною.
Семестрова оцінка з навчальної дисципліни, з якої передбачений диференційований залік, є сумарною оцінкою отриманою за виконання обов'язкових індивідуальних завдань, складання колоквіумів, праці на семінарських заняттях. Оцінюється по 100-бальній системі. Присутність студента під час оформлення результату семестрового заліку потрібна лише для повідомлення йому залікової оцінки та внесення державної семестрової оцінки до залікової книжки. Диференційований залік виставляється студентам до початку семестрового контролю (екзаменаційна сесія).
ДОПОВІДІ НА СЕМІНАРАХ
Семінарські заняття є вагомою складовою навчальної роботи. Досвід проведення семінарів свідчить, що підготовані завчасно доповіді дозволяють глибше пізнати навчальний матеріал, розширюють дискусію, формують навички роботи з аудиторією. Процес підготовки семінарської доповіді включає в себе такі етапи:
• вибір теми доповіді;
• осмислення проблеми;
• визначення характеру виступу;
• постановка мети та завдань доповіді;
• побудова логічної схеми;
• збір матеріалу;
• аналіз матеріалу;
• складання плану, тез доповіді;
• написання тексту доповіді.
Доповіді зачитуються в присутності учасників семінару і критично аналізуються викладачем та студентами. Виступ та обговорення доповіді покликані не лише формувати навички дослідника, аналітика, а й публічної особи, яка спроможна відстоювати власні позиції.
Для більш детального аналізу доповіді зазвичай призначається опонент, який заздалегідь знайомиться з доповіддю та готує на неї рецензію.
Обсяг доповіді встановлюється викладачем, як правило, це 3 – 5 сторінок друкованого тексту (14 кегль, 1,5 інтервал, шрифт Times New Roman, поля – 2 см з усіх боків).
Для змістовного та широкого обговорення бажано попередньо надати учасникам семінару тези доповіді для ознайомлення.
КОНТРОЛЬНА РОБОТА
Контрольна робота є не лише важливою формою поточного та підсумкового контролю успішності студентів (своєрідним письмовим іспитом), але й ефективним засобом вивчення матеріалу курсу, систематизації набутих знань. Підготовка контрольної роботи дає змогу отримати важливий досвід самостійної роботи з навчальною, методичною та спеціально науковою літературою, апробувати важливість теоретичних знань та практичних навичок в ході вирішення конкретних теоретичних і практичних завдань.
В ієрархії академічних робіт важливість контрольних подекуди незаслужено применшується, відсувається на другорядні позиції. Втім, за ступенем складності, контрольні роботи, часто переважають курсові, особливо, якщо контрольну роботу належить писати безпосередньо на занятті (семінарському чи заліковому). Адже, студенту доводиться працювати цілком самостійно без можливості отримати допомогу від викладача у вигляді уточнюючого питання чи репліки-підказки. І це за умови прискіпливої уваги до деталей і величезному значенні, яке завжди надається писаному тексту!
Втім, в центрі нашої уваги постануть контрольні роботи іншого типу – ті, що пишуться вдома на заздалегідь визначену тему.
Переважно такий вид робіт виконується студентами-заочниками, але не тільки, адже окремі курси та спецкурси які вивчаються студентами стаціонарної форми навчання також завершуються контрольною роботою як підсумковою формою контролю.
Для успішного виконання контрольної роботи належить дотримуватися наступних принципів:
По-перше, контрольна робота повинна бути виконана самостійно, на основі глибокого та усебічного вивчення рекомендованої літератури. На жаль, окремі студенти замість самостійного вивчення та викладу теми копіюють контрольні роботи, виконані іншими студентами або механічно переписують відповідні розділи підручників та навчальних посібників. Навчальна користь від такої роботи мінімальна, а тому, таку роботу не буде зараховано!
По-друге, в ході розробки теми і виконання поставлених завдань важливо продемонструвати глибокі знання та розуміння основних питань теми. При цьому студент повинен відбирати найбільш важливий матеріал, весь час тримаючись теми, водночас, належить позбавлятись як непотрібних деталей так і стерегтися загубити зв’язок з темою, віддалившись від неї в тексті дослідження.
По-третє, положення контрольної роботи належить розкривати на високому теоретичному рівні: усі ключові поняття та категорії потрібно супроводити визначенням; методи дослідження в тексті контрольної роботи визначати не обов’язково, але бути послідовним в питаннях обраної дослідницької стратегії необхідно; кожне хоч скільки-небудь суперечливе твердження потрібно підкріплювати фактами, статистичними даними або посиланням на авторитетні джерела.
По-четверте, викладати матеріал в контрольній роботі потрібно логічно виважено та послідовно, уникаючи повторення, необґрунтованих пропусків матеріалу.
По-п’яте, в кінці кожного розкритого питання та роботи загалом належить робити висновки та узагальнення.
Окрім змісту контрольної роботи потрібно бути уважним щодо правил її оформлення. Дотримання цих вимог є не простою формальністю, а свідченням наукової культури автора, важливої наукової етики та трудової дисципліни, виявом поваги до всіх, хто буде знайомитися із текстом дослідження!
Вимоги до оформлення контрольних робіт:
Обсяг контрольної роботи повинен становити друкованого тексту 8-10 сторінок. Текст друкують з однієї сторони стандартного аркуша білого паперу формату А4 (210×297 мм); комп’ютерний набір – 14 кегль, 1,5 інтервали, шрифт Times New Roman; розмір берегів (полів): ліве – 25 мм, праве – 10 мм, верхнє – 20 мм, нижнє – 20 мм.
Структура роботи складається з:
• титульної сторінки, яка оформлюється за зразком (див. Додаток А);
• основної частини, в якій розкривається тема роботи (в разі необхідності можна розділити текст основної частини на логічно завершені змістові розділи; кожен наступний розділ не потрібно починати з нової сторінки);
• висновку, який є обов’язковою частиною роботи і повинен резюмувати результати вивчення теми;
• на відміну від інших видів письмових робіт структура контрольної роботи не передбачає ні плану, ні змісту, але список використаних джерел вказати необхідно, розпочавши з нової сторінки, звичайно 3-7 позицій. Усі використані джерела подаються згідно правил оформлення бібліографії із зазначенням автора, повної назви джерела, його вихідних даних та загальної кількості сторінок (виняток становлять лише Інтернет-джерела) див. Додаток Б.
Оцінювання контрольних робіт здійснюється у відповідності з вимогами курсу!
РЕФЕРАТИ
Реферат (з лат. referrer – доповідати, повідомляти) – короткий точний виклад суті певного питання, теми на основі репрезентативних книг, монографій або інших першоджерел. Реферат повинен містити основні фактичні відомості і висновки з даного питання.
Реферат відповідає на питання – що міститься в даній публікації (публікаціях). Проте реферат – не механічний переказ декількох книг, а виклад суті порушеної проблеми.
При оцінці реферату до уваги беруться:
- Вміння студента працювати з джерелами, відзначати основне та другорядне у суті питання;
- вміння створювати вторинний текст;
- вміння кодування і отримання наукової інформації;
- робота з науковим категоріальним апаратом.
Реферат формує уміння працювати з первинними текстами та створювати вторинні. Вторинні тексти служать для зберігання, накопичення, обробки і вдосконалення первинної інформації. Створення вторинних тексів пов’язане з двома основними процесами: згортанні і розгортання інформації. При згортанні інформації відбувається скорочення первинного тексту, при цьому зберігається інформація, потрібна для розкриття теми реферату. Зворотній процес – розгортання. Це уточнення тексті поясненнями, міркуваннями автора, що роблять скорочення зроблені попередньо автором єдиним цілісним текстом. Зміст реферованого твору висловлюється об’єктивно від імені автора. Якщо в первинному документі головна думка сформульована недостатньо чітко, в рефераті вона повинна бути конкретизована і виділена У процесі розгортання реферат набуває нових смислових якостей. Отже, реферат не дає нових знань, однак відіграє важливу роль у її засвоєнні.
Реферат вимагає від студента аргументованого викладу власних думок з даного питання. Автор повинен викласти розгорнені аргументи, міркування, порівняння. Матеріал подається не стільки в розвитку, скільки у формі констатації або опису.
Вимоги до мови реферату: він повинен відрізнятися точністю, стислістю, ясністю і простотою.
Структура реферату та обсяг реферату
Теми та вимоги щодо обсягу реферату визначаються викладачем. Як правило, обсяг реферату становить 15сторінок друкованого тексту. Існують вимоги щодо кількості джерел, що використовуються в рефераті, зазвичай х повинно бути не менше 10 -8.
Текст друкують з однієї сторони стандартного аркуша білого паперу формату А4 (210×297 мм); комп’ютерний набір – 14 кегль, 1,5 інтервали, шрифт Times New Roman; розмір берегів (полів): ліве – 25 мм, праве – 10 мм, верхнє – 20 мм, нижнє – 20 мм. Допускається розміщувати таблиці та інші ілюстративні матеріали на аркушах формату А3 (не більше 40 рядків на сторінку).
Нумерацію сторінок, пунктів, рисунків, таблиць, формул подають арабськими цифрами без знака №. Першою сторінкою курсової роботи є титульна сторінка, яка включається до загальної нумерації сторінок і на якій номер сторінки не ставиться. План , що розміщують після титульної сторінки, нумерують як другу сторінку. Нумерація без крапки після неї проставляється у правому верхньому куті подальших сторінок.
Структура реферату:
- Титульний аркуш
- План
- Вступ
- Основна частина
- Висновок
- Список літератури.
Титульний аркуш заповнюється за встановленим зразком, див. додаток В.
У плані вказуються назви всіх структурних елементів реферату. При цьому, «план», «вступ», «висновки» не мають порядкового номера; у плані не вживається термін «основна частина», вказуються лише назви розділів та їх порядковий номер. План реферату – див. додаток.
Вступ має на своїй меті зорієнтувати читача в подальшому викладі матеріалу. Тут аргументується актуальність дослідження, констатується, що зроблено у даній сфері попередниками, формулюються мета та завдання роботи, перераховуються положення, які будуть обґрунтовані. Обсяг вступу – 1-2 сторінки.
Основна частина реферату може мати один або декілька розділів, в яких осмислено і логічно викладено головні положення й ідеї, що містяться у вивченій літературі. У тексті обов’язкові посилання на першоджерела. Важливо прослідкувати, щоб основна частина не мала форми монологу. Аргументуючи власну позицію, потрібно аналізувати і оцінювати позиції різних дослідників, з чимось погоджуватися, щось заперечувати, дещо спростовувати. Установка на діалог дозволить уникнути некритичного запозичення матеріалу з чужих праць - компіляції. Виклад матеріалу основній частині здійснюється згідно з планом. План основної частини може бути складений з використанням різних методів угрупування матеріалу: класифікації (емпіричні дослідження), типології (теоретичні дослідження), періодизації (історичні дослідження).
Висновок містить головні підсумки з тексту основної частини, наголошується, як виконані завдання і чи досягнуті цілі, сформульовані у вступі. Обсяг висновків – 1,5 – 2 сторінки.
Список літератури містить джерела, які реально використані для написання реферату Список складається згідно правилам бібліографічного опису (Додаток Б).
Етапи роботи над рефератом:
- Підготовчий етап, що включає вивчення предмету дослідження;
- Виклад результатів вивчення у вигляді зв’язного тексту;
- Усне повідомлення за темою реферату.
Особливу увагу на підготовчому етапі слід приділити роботі з пошуку джерел. Грамотно сформульована тема реферату містить чітко окреслений предмет вивчення, завдання студента знайти інформацію щодо даного предмета. Пошук джерел доцільно почати з рекомендованої викладачем літератури до курсу та роботи з енциклопедіями і енциклопедичними словниками (звертати особливу увагу на список літератури, приведений в кінці тематичної статті). Необхідно згадати як працювати з систематичними і алфавітними каталогами бібліотек; як оформляти список літератури (виписуючи вихідні дані книги і відзначаючи бібліотечний шифр).
Роботу з джерелами треба починати з ознайомлювального читання, тобто проглянути текст, виділяючи його структурні одиниці. При ознайомлювальному читанні закладками наголошуються ті сторінки, які вимагають уважнішого вивчення.
Виклад зібраного матеріалу робиться науковою мовою. Матеріал повинен подаватися послідовно, логічно. Слід уникати повторень, не починати нову думку, якщо не завершено попередню. В наукових роботах прийнято робити менше посилань на себе, а якщо робити, то про себе - в третій особі : “автор вважає”, “на нашу думку” тощо. Текст реферату розкривати тему, бути зв’язним та цілісним. Розкриття теми означає, що в тексті реферату висловлюється матеріал, що відноситься до теми, і пропонуються шляхи вирішення проблеми, що міститься в темі; зв’язаність тексту припускає смислову співвідносність окремих компонентів, а цілісність - смислову закінченість тексту.
Усне повідомлення за темою реферату передбачає підготовку виступу тривалістю 5 хвилин. При цьому не потрібно зачитувати чи переказувати реферат, досить тезово викласти мету та завдання реферату, структуру, основні положення та висновки. При цьому слід бути готовим до відповідей на запитання колег з тематики реферату.