Інформаційні технології в журналістиці: вітчизняний І світовий досвід Київ 2002
| Вид материала | Документы |
- Ужгордський національний університет на правах рукопису лазур ярослав володимирович, 1187.21kb.
- Електронні засоби навчального призначення світовий досвід й українська освіта // „вища, 179.96kb.
- Сучасні інформаційні технології та інноваційні методи навчання у вивченні англійської, 93.41kb.
- А втоматизация вузовских библиотек, 162.64kb.
- Інформатика та сучасні інформаційні технологіі, 40.87kb.
- Методичні рекомендації по виконанню дипломних проектів для студентів спеціальності, 366.58kb.
- Дистанційне навчання в професійно-технічній освіті, 99.88kb.
- «Інформаційні управляючи системи та технології», 20.16kb.
- Програма фахового вступного екзамену з «менеджмент організацій І адміністрування» для, 125.76kb.
- Н. І. Гомза Рецензент: канд екон наук, доцент В. О. Костюк Рекомендовано кафедрою «Прикладна, 856.34kb.
Проблематика свободи слова сайту Інституту масової інформації
Автор невідомий
Якщо дивитися з точки зору користувача, треба справедливо зазначити, що для тих, хто займається проблематикою свободи слова сайт Інституту масової інформації (www.imi.com.ua) є просто незамінним джерелом інформації. Тут завжди можна знайти свіжі новини на цю тему, архів, законодавство та інші матеріали. Але все по порядку.
Інститут масової інформації - це українська недержавна організація, яка займається дослідженням масової інформації в сучасному суспільстві. ІМІ є ексклюзивним представником міжнародної організації захисту свободи слова "Репортери без кордонів" в Україні. Діяльністю Інституту є: захист свободи слова, сприяння розвиткові української журналістики, дослідження громадської думки та інших явищ, пов'язаних із формуванням масової свідомості. Інститут масової інформації заснований в жовтні 1995 року українськими та зарубіжними журналістами.
В принципі, основною діяльністю інституту є виховання. Виховання українських журналістів та адаптація їхньої роботи до європейських стандартів. Тобто, іншими словами, Інститут створений журналістами для журналістів. На веб-сторінці ІМІ регулярно подаються новини про розвиток журналістики в Україні, та, зокрема, відстежується хроніка протистояння ЗМІ та владних структур України. Спільно з "Репортерами без кордонів" ІМІ залучає до захисту свободи слова в Україні компетентні міжнародні структури та фахових спеціалістів. Принаймні так написано на їхньому сайті. Тепер безпосередньо про сам предмет аналізу.
На головній сторінці сайту розміщені новини, розділені на декілька рубрик. Це, зокрема, “новини”, “преса і влада”, “планета журналіст”, “експертиза”, “дайджест”, “інформпідтримка”, “анонс”. Рубрики вміщують зібрані з різних джерел новини чи повідомлення про свободу слова в Україні та світі. Тут також анонсуються теми семінарів, що проводить Інститут. (По Інтернету, до речі, можна відправити заявку на участь.) Також є постійна незмінна рубрика, де наводиться точна кількість порушень прав журналістів.
Дані постійно поновлюються. На головній сторінці також традиційно досить зручно розміщені назви усіх сторінок сайту. Зупинюся на кожній окремо.
Сторінка “Наші видання” розповідає про нові посібники, які були видані Інститутом масової інформації. Це книжки для журналістів. Починаючи від Законодавства України і закінчуючи практичними порадами. А також інформація про видання, які тільки готуються до друку. Їх, до речі, також можна замовити за наведеною електронною адресою.
Наступна сторінка – “Часопис “Вільний мікрофон”. Це спільне видання Інституту та “Репортерів без кордонів”. Воно розповсюджується безкоштовно. Передбачається, що воно буде виходити що три місяці, і міститиме інформацію стосовно розвитку свободи слова в Україні, а також повідомлення про відповідні події в світі. На сторінці Інститут запрошує всіх надсилати повідомлення про те, як працюється журналістам у будь-якому місті чи районі, свої роздуми щодо сучасного становища в журналістиці. Зараз на сторінці архів “Вільного мікрофону” складається з п’яти номерів видання.
Наступна сторінка називається “Семінари інституту”. Як зазначається на сайті, навчальні тренінги для журналістів є пріоритетним проектом ІМІ. Вони проводяться спільно з французьким Центром підготовки й вдосконалення журналістів (CFPJ). Мета цих заходів – ознайомити фахівців українських ЗМІ з методами роботи західних колег. І далі йде перелік семінарів, які відбулися в Інституті з 1996-го року. Треба додати, що перелік досить цікавий, проте “не активний” – немає самих текстів семінарів. Подаються лише навчальні модулі.
Всім небайдужим журналістам пропоную зайти на сторінку “Барометр свободи слова”. Тут вміщені останні дані про порушення прав журналістів з початку року. Цікаво те, що подаються конкретні приклади правопорушень, як загальновідомі, так і ті, про які ми абсолютно нічого не знаємо. Позови до ЗМІ, арешти, побиття, залякування та вбивства журналістів. А також загальна статистика правопорушень.
Звичайно, веб-сторінка Інституту, заснованого Міжнародною правозахисною організацією “Репортери без кордонів”, не може обійтись без презентації цієї організації. Їй присвячений окремий розділ. Він так і називається - “Репортери без кордонів”. Тут викладені основні напрямки та принципи роботи організації. Коли була створена, ким, для чого, і т.і. Ну і, звичайно, адреса, телефони, за якими можна зв’язатися з представництвами в Німеччині, Іспанії, Італії, Бельгії, Франції, Швейцарії.
Все, що так чи інакше пов’язане із ЗМІ не може обійтись без законодавства. Розділ “Законодавство щодо ЗМІ” містить перше і головне, що стосується законів. Тут можна знайти:
- склад комітету з питань свободи слова та засобів масової інформації (з контактними телефонами);
- інтерв’ю з представниками Комітету з питань свободи слова та ЗМІ;
- звичайно ж, закони України стосовно діяльності ЗМІ;
- постанови Кабінету Міністрів щодо ЗМІ;
- є також Заява парламенту до ЄС з приводу тривожної ситуації в інформаційному просторі України;
Ну і, як на мене, найцікавіше на веб-сторінці – архів. Він містить сім окремих розділів: новини, преса і влада, планета “Журналіст”, дайджест, експертиза та інформпідтримка.
________________________________
Журнал "Хакер" як приклад типового маргінального видання на медіа просторі країн близького зарубіжжя
Сергій Верклов
Протягом останніх років інформаційні технології бурхливо розвиваються на просторі колишнього СРСР, особливо в Росії. Наявно це можна побачити по кількості російських сайтів у всесвітній комп'ютерній мережі. "Мандруючи" Інтернетом можна знайти багато цікавого, в тому числі і серед засобів масової інформації.
Серед низки найрізноманітніших видань, що останнім часом стали з'являтися на ринку мас-медіа близького зарубіжжя, особливу групу формують спеціалізовані видання. Такі газети та журнали з самого початку не орієнтуються на масового читача. Споживач спеціалізованих видань належить до чітко визначеної групи людей, об'єднаних між собою спільними інтересами, професійними заняттями, уподобаннями. Не становитиме особливих труднощів уявити собі усе розмаїття тематичних напрямків таких видань: тут і квітникарство, і подорожування, і ремонт оселі, і журнали для жінок, чоловіків та дітей, і комп'ютерні ігри і багато чого іншого, тому навести усі можливі галузі просто неможливо.
Однак група спеціалізованих видань не є кінцевою ланкою поділу ЗМІ на такі, що розраховуються на масового та немасового читача. До складу спеціалізованих входять і так звані маргінальні видання, які формують особливу групу, варту детальнішого розгляду. Типовим прикладом маргінального видання може послужити "журнал компьютерных хулиганов "Хакер". Попри те, що журнал доступний і в друкованому варіанті, розглядатиметься саме електронна його версія (www.xakep.ru).
Перше, на мою думку, на що слід звернути увагу, це правові підстави реєстрації та існування видань такого типу, адже ще в назві журналу "Хакер" зазначено "журнал компьютерных хулиганов". Достовірно відомо, що й досі хуліганство, в тому числі й комп'ютерне вважається хоч і незначним, але кримінальним злочином.
І все ж таки, після перегляду журналу стає очевидним, що ніхто відверто не закликає ламати техніку, зламувати сервери, сайти та комп'ютерні мережі, створювати та активізовувати віруси і т.ін. Все нібито цілком пристойно. Максимум, що ви тут знайдете - "рецепти" та інструкції до того, як що робити. Вочевидь, в Росії відсутність цензури та задекларована повна свобода слова призвели до того, що такі маргінальні видання типа журналу "Хакер" перебувають поза увагою громадськості.
Ймовірно, за такими ЗМІ все ж таки наглядають спецслужби. Здавалося б простіше заборонити друкувати відверті посібники по хакингу, ніж потім ліквідовувати його наслідки. Приміром, нещодавно один американський юнак зламав сайт в Інтернеті власною програмою, яку він написав, прочитавши книжку зі звичайної книжкової крамниці.
Виходить, що влада не хоче запобігати скоєнню подібних "електронних" злочинів або все йде до легалізації хакерської діяльності. В одному з номерів "Хакера" читаємо, що в деяких країнах спроба зламати сайт/мережу вважається злочином тільки тоді, коли вона завершилася вдало. Йдучи такою стежкою, уряди таких країн, можливо і нашої також, заохочують хакерство як таке. Виходить, що суспільство не звертає уваги на хакерів доти, доки ця проблема не стане перед ним гостро, а даремно, адже це явище в окремих випадках тягне щонайменше на комп'ютерний тероризм.
Хочеться вірити, що влада нарешті належно оцінить ситуацію і відповідно відреагує. Небезпека існування таких видань в тій інформації, що її вони друкують, адже журнал може потрапити і до недобрих рук того, хто захоче випробувати наведені "рецепти" в дії. Тому, доки такі видання існують, завданням журналістів, тобто нас з вами, є їх аналізування з метою привертання до них уваги широких кіл громадськості.
На момент розгляду сайт журналу перебував в стадії конструювання, тому деякі рубрики виявилися порожніми. Слід зазначити, що найбільшим недоліком саме електронної версії є те, що видавці вирішили спочатку розмістити на сайті перші числа журналу, в той час як останні 5-6 номерів лишаються недосяжними. Таким чином, читач матиме до них доступ з великим запізненням, що призведе до програшу видання перед іншими ЗМІ в царині оперативності. Ймовірно, в майбутньому нове число журналу з'являтиметься в мережі раніше, ніж у друкованому вигляді, як то роблять провідні західні видавці.
Електронна версія видання складається з двадцяти п'яти рубрик, потрапити до яких можна одразу ж з титульної сторінки. На сьогодні доступними для читача є лише дев'ять, серед яких: "Команда", "X-News", "X-Hard News", "Ferrum", "PC Zone", "Взлом", "FAQ-HACK", "Западлостроение" та "X:/games/scandals", що будуть розглянуті пізніше. Про зміст решти - "Без рамок", "Следствие", "Зал суда", "Мастерская", "Изнанка", "Ломка", "Трепанация", "Deathmatch", "X:/games/WWW", "World WILD Web", "Шаровары", "F.A.Q.", "Л-mail", "Халява", "Хумор", "WWW-Борда" - можна лише здогадуватись.
Окрім повного переліку рубрик на титульній сторінці сайту можна також побачити вигляд останнього числа паперової версії видання, що надійшла до продажу. І хоча в нас нема можливості зазирнути в усі рубрики, розглянувши ти з них, що містять матеріали, можна в цілому судити про тематичну спрямованість видання та жанрове розмаїття матеріалів.
Продовжуючи перераховувати недоліки інтернетівської версії "Хакера", хотілося б наголосити на відсутності інформації про видавців, засновників та журналістів видання, тобто будь-які вихідні дані, що ускладнює зворотній зв'язок читача з редакцією. В той же час в деяких статтях автори лишають адреси своїх поштових скриньок в Інтернеті, а рубрика "FAQ-Hack" (Питання, пов'язані з комп'ютерним хуліганством, що ставлять частіше за все) повністю присвячена відповідям журналістів дописувачам журналу. Щоправда читачі переважно ставлять запитання не стосовно надрукованих матеріалів. Приміром, типові запитання з цієї рубрики такі: "Як стати хакером?" або "Хто такі ламери?", що й не дивно з огляду на читацьку аудиторію видання. Вочевидь, творці електронної версії журналу взяли за взірець західні сайти, де зворотній зв'язок передбачений саме рубрикою "FAQ".
Небайдужі до історії особи будуть неприємно вражені відсутністю хоч якихось хронологічних відомостей про заснування журналу. Більшість поважних видань чи інформаційних агентств, виставляючи в Інтернеті власний сайт, відводять на ньому місце і для історичних даних. Щоправда під рубрикою "Команда" у матеріалі без назви автор пише про те "як це було", однак ніяких хронологічних даних не наводить, тому про період заснування журналу можна лише здогадуватись по числах "Хакера". Очевидно, в "Хакері" вважають, що знати, коли було засновано журнал не є головним.
З точки зору графіки електронна версія журналу виконана без використання складних графічних елементів. Як уже зазначалося, на титульній сторінці сайту знаходиться зображення з назвами рубрик - гіперпосиланнями, а також піктограмою вигляду друкованої версії видання, яка щойно надійшла до продажу. Крім того, саме на першій сторінці можна знайти посилання на рубрику, що містить кумедні картинки.
Натискання мишкою на будь-яке гіперпосилання відправляє вас до однієї з рубрик видання. В шапці кожної рубрики розміщено заголовок "Хакер" та підзаголовок "журнал компьютерных хулиганов".
З лівого боку сторінки для спрощення користування сайтом і економії часу користувача винесено перелік усіх рубрик, тобто, перебуваючи в якійсь з рубрик, не потрібно повертатися до головної сторінки сайту для того щоб перескочити на іншу рубрику.
Текст матеріалів білого кольору з виділеними жовтим заголовками набрано на приємному темно зеленому тлі і тому не подразнює очі. Статті йдуть одна за одною, причому усталеної схеми розміщення імені автора не існує - цілком можливо побачити його як одразу під заголовком, так і після самого матеріалу. Підписуючись під матеріалом, автори користуються власними іменами чи псевдонімами (Клим Собакін, Деніс Давидов, Андрій Ніколаєнко, Євген Черешнев, Newsmaster: (Tik-Tak), Холод), а інколи вдовольняються просто ініціалами (А.К.), як у рубриці "X-Hard News".
З точки зору мови та стилістики журнал "Хакер" можна вважати справжньою знахідкою по кількості прикладів найрізноманітніших архаїзмів (буржуи), професіоналізмів (микрик, тумблер), термінів (мікросхема, паяльник), жаргонізмів (крутые перцы, бакенщик, заливати, замочил, бакланит, приколист, халявщик, бодяга...), розмовної лексики (на всю катушку, Митька) і мало не арготизмів.
Тексти журналу настільки насичені усім вищенаведеним, що видання можна сміливо рекомендувати як практичний посібник для студентів філологічних факультетів. Зі стилем матеріалів взагалі виходить плутанина - за логікою, якщо матеріали друкуються в періодичному виданні, вони безумовно належать до публіцистичного стилю. Проте, публіцистичні матеріали мусять бути зрозумілими для широкого загалу людей, через що цей стиль письма і характерний для періодики. Певне, тут спрацьовує похибка на те, що у спеціалізованих, а тим паче і маргінальних видань коло читачів чітко окреслене.
Якщо ж людина, яка не дуже цікавиться комп'ютерною тематикою, візьме в руки журнал і намагатиметься зрозуміти текст матеріалів, вона із здивуванням помітить, що попри те, що видання нібито російськомовне, тексти писані якоюсь іноземною мовою, так що зрозуміти матеріали повністю не вдається. Після цього хочеться віднести "Хакер" до якоїсь групи професійних, чи то вузькогалузевих видань. А чом би й ні? Основна тематика журналу комп'ютерна, то й вважатимемо його вузькоспеціалізованим.
Чому ж тоді на сторінках галузевого видання, хай навіть і комп'ютерного, друкують сварливі слова (сволочи, придурок...), а відчуття після прочитання матеріалів такі, ніби "потусувався" десь із парою-трійкою "кул хацкерів" чи то "кракерів"? Залишимо це питання відкритим, сподіваючись, що мовознавці і тут знайдуть раціональне зерно.
Настав час поговорити про вміст рубрик і їхню коротку характеристику. Розпочнемо з однієї з найпопулярніших рубрик (на мою авторську думку), яка називається "Западлостроение". Для початку - короткий перелік матеріалів, що були під цією рубрикою надруковані:
* "Как нагадить соседу, заглушить чемпионат мира по футболу", - Х., №2, 99.
* "Как стать рабовладельцем в сети (Stealth II)", - Х., №2, 99.
* "От Советского Информбюро", - Х., №3, 99.
* "Как напакостить начальнику", - Х., №5, 99.
* "Краткий курс западлостроения для начинающих или ведение партизанских действий против соседа", - Х., №6, 99.
Назви матеріалів говорять самі за себе, проте - декілька слів про кожний з них. Наприклад, у статті "Как нагадить соседу, заглушить чемпионат мира по футболу" наводиться схема пристрою для створення радіоперешкод з метою заглушити телесигнал і додаються детальні інструкції щодо зборки та експлуатації пристрою, що виводить з ладу комп'ютерні TV-тюнери та цифрові телевізори. Статті "Как стать рабовладельцем в сети (Stealth II)" та "Как напакостить начальнику" більше пов'язані з комп'ютерами і мережами, адже з них можна дізнатися про те, як вкрасти в користувача Інтернет його пароль доступа і "насолоджуватись життям" за його рахунок.
А от з четвертого матеріалу юний хакер-початківець дізнається про те, як "урізноманітнити" життя свого керівника, який не дуже добре знається на комп'ютерах. До речі, в статті розповідається, як просто і остаточно вивести з ладу ZIP-дисковод комп'ютера. І, нарешті, статті "От Советского Информбюро" та "Краткий курс западлостроения для начинающих или ведение партизанских действий против соседа" здавалося б взагалі нічого спільного з хакінгом (комп'ютерним хуліганством) не мають. Перша з них розповідає як підключитися до домашньої радіомережі і познущатися з сусідів, оголосивши голосом Левітана про землетрус, що ось-ось станеться. А другий взагалі може стати посібником праведної помсти та ведення воєнних дій проти тих, що перед тобою завинили, проте не перетинаючи межі закону.
Так от, щодо питання зв'язку хакінгу з такими матеріалами. Погортавши журнал, розумієш, що твоє уявлення про хакерів як про комп'ютерних хуліганів дещо застаріле. Виявляється, хакер не просто комп'ютерний хуліган. Точнішим визначенням хакінгу, як і журналістиці, як це не парадоксально (на думку авторів "Хакера") можуть стати особливий спосіб та стиль життя. Тут можна прочитати і про те, як хакери вдягаються, яку музику вони слухають, який безлад у них вдома і як вони поводять себе на вулиці. Приміром, випивши банку Coca-Cola, хакер не викине її, він мусить її "використати". Зім'явши таку банку, справжній хакер заб'є її до автоматичної стрілки трамвайних рейок, що на хакерському жаргоні означає "хакнути стрілку", чи будь-що інше (за уподобанням). Більше тут говорити нічого не треба.
Єдине, що хотілося б відзначити, це спробу авторів застерегти потенційних "кракерів" про потенційну небезпеку такої діяльності, мовляв "справа небезпечна, якщо кортить - ризикни, і не кажи, що тебе не попереджали".
З-поміж інших рубрик короткими інформаційними замітками виділяються "X-News" та "X-Hard News". Тут пишуть про усілякі новини світу інформаційних технологій, проте з нетрадиційного погляду. Скажімо, замітка про відкриття в Інтернеті сайту електронної поліції Росії не обмежується лише повідомленням. Автор матеріалів рубрики "X-News" першого числа журналу Андрій Князєв висловлює своє критичне ставлення до сайту та підбадьорює своїх колег до рішучих дій аби показати, хто в російських мережах хазяїн.
Проте не всі замітки, хоч вони й витримані в критичному стилі, такі агресивні. Хотілося б тут же нагадати, що ще в перших числах "Хакера" Сергій Покровський, очевидно один з засновників видання, пише, що журнал був задуманий як альтернатива усім традиційним комп'ютерним виданням, в якому, на відміну від інших, ніколи не писатимуть матеріали на зразок "как все круто в вашем Windows". Отже, тим, хто свято ненавидить Windows, Біла Гейтса і усе традиційне, присвячується.
На додаток до рубрик "X-News" та "X-Hard News" журнал містить розділ "Online", в якому знаходимо рубрику "X-Soft" з невеличким багажем програм для зміни вигляду курсорів, конвертери та ін. До речі, ніяких програм-зламщиків, адже це не законно. Крім того, тут також є рубрика "X-News". На відміну від основної рубрику з таким самим ім'ям ця значно менша і містить лише кілька заміток переважно про новини комп’ютерної індустрії світу. Хоча тут є і репортаж про хід "першого в Росії чемпіонату по хаку".
Любителям та цінителям комп'ютерних ігор до смаку прийдеться рубрика "X:/ games/scandals" чи просто "Скандали ігрового світу". Не буду ще раз пояснювати, що традиційних оглядів ігор тут годі й очікувати. Навпаки, як видно з назви рубрики, тут розповідають проте, про що інші мовчать.
І, нарешті, десерт. Рубрика "PC-Zone". З матеріалів, що друкуються тут, можна винести для себе багато корисного тому, хто любить експериментувати з комп'ютером. Приміром, у шостому номері журналу в матеріалі "Выбивание д...а из Windows" Андрій Ніколаєнко розповідає, як швидко вибити у Windows, обтяженої сентиментальними шпалерами, заставками та ін., дорогоцінні ресурси.
Ну, а рубрика "Ferrum" взагалі гідна усіляких схвалень. От що дійсно виявилося корисним!
У п'ятому номері читаємо аналітичний матеріал про монітори. Тут кожний хто купує собі додому, а може не тільки додому, комп'ютер, знайде короткі характеристики та авторські враження від користування вісьмома моніторами різних виробників. Аж якось не віриться, що в такому войовничому журналі є така миролюбива стаття.
Підсумовуючи, хотілося б відзначити в цілому позитивну динаміку розвитку журналу, хоча деякі матеріали і навіть рубрики відверто агресивні. Проте взагалі видання непогане і цілком заслуговує на існування і читацьку увагу за умови вилучення з матеріалів деструктивного та "рецептів" його здійснення.
________________________________
“Навіжений кролик” для дітей
Юлія Талабан
Що вам спадає на думку, коли ви чуєте слова “Санька – навіжений кролик”. Скажу чесно, відкриваючи сайт цього Інтернет-видання, я сподівалася одразу зустріти такого собі дикуватого зелено-фіолетового представника родини вухатих.
А виявилося, що “Санька” – це зовсім не кролик, а простий хлопчик, від імені якого видається дане видання. Саме він господарює на сторінках київського дитячого пізнавально-розважального Інтернет-журналу “Санька – бєшенний кролік”. Видається воно російською мовою, під пильним керівництвом головного редактора – Сергія Тишковця та редактора журналу Наталії Дядькової.
У творчому доробку редакції є вже шість номерів. Звичайно, вони відрізняються один від одного.
Перші не вирізняються особливою “мерехтливістю”. В них ще мало рубрик, не зовсім розкриваються всі тематичні напрямки, що можуть цікавити дітей різного віку. Наприклад, № 1 “Саньки” має лише чотири теми: “Як і для чого люди створили комп’ютер”, “Земля – кругла. То чому ж люди все ж таки з неї не падають?”, “Де “живе” наша Земля” та “Навіщо фараонам потрібні були піраміди”.
Останній же номер вже містить постійні рубрики, такі як “”Життєпис” Саньки – навіженого кролика ( “роман” з продовженням )”, де наводиться цілий список маленьких оповідань про життя головного героя; “Наша картинна галерея”, в якій “виставляються” роботи юних читачів журналу – їх поки що мало, але вони зроблені на високому професійному рівні.
Також вже встигла полюбитися рубрика “Поетична збірка”, де місце присвячується виключно творчості юних ( від 9 до 11 років ) дописувачів-поетів.
Журнал приділяє багато уваги комп’ютерній освіті дитини. Тому зовсім не дивно, що на його сторінках що номера з’являються публікації, де йдеться мова про певні терміни, операції, задачі і їх вирішення через Інтернет. От, наприклад, № 2 розповідає своїм юним читачам про дивних створінь “смайликів” – хто і для чого їх придумав, як їх зробити та для чого ними користуватися. А № 6 повідав, як відкрити власну сторінку в Інтернеті. А це, погодьтеся, корисно буде знати і дорослим.
Ще однією тематичною особливістю є розповідь про Чудеса світу та різні фізичні і природні явища на сторінках “Саньки”. Це дає дитині змогу через цікаву та просту подачу інформації засвоювати корисні та необхідні знання.
В першому номері дітям був запропонований конкурс – написати найцікавіше оповідання. Той, хто виграє – отримає головний приз – мишку для комп’ютера. І “Саньку” читачі буквально “засипали” своїми творами. Але оскільки конкурс триватиме до липня місяця, то ще рано говорити про потенційного володаря дорогого призу. Та, звичайно, слід відмітити, що всі учасники стараються.
І, мабуть, кожен погодиться, що важко уявити дитину без ігор. Так само і дитяче видання. У “Саньки” під це діло відведена ціла сторінка, яка так і називається “ХО – ігрова кімната Саньки…” В ній зібрано понад двадцять найрізноманітніших ігор. Це і забавки для розвитку логічного мислення, і веселі лічилки, і гумористичні загадки. Все, що вчить дитину думати, концентрувати увагу.
Щодо графічного оформлення, то його можна порівняти з малюнками дворічної дитини – море кольору і повна відсутність логіки. На головній сторінці “Саньки” вся площа поділена на кольорові сектори з назвами рубрик, і єдиним малюнком є маленький смайлик в середині екрану. Все це нагадує серйозний каталог для дорослих, а зовсім не дитячий журнал.
Те ж саме можна сказати і про оформлення сторінок самих номерів – воно дуже скупе, хоча і яскраве. Не вистачає, мабуть, якихось дивних казкових героїв, відомих ще з раннього дитинства; звіряток. Увагу привертає хіба що скрізь ( на кожній сторінці ) блимаюча назва “Санька – навіжений кролик”.
Але не варто прискіпливо ставитися до журналу. Він ще зовсім молодий, а вже такий необхідний своєму читачу. І, мабуть, той, хто ніколи не намагався втриматися на бурхливих хвилях у безкрайому океані під назвою Інтернет, не зрозуміє, як важко виживати і бути “на рівні”. Тут не тільки кролик стане навіженим.
_______________________________
Перший спортивний український сайт uaSport.net
Автор невідомий
Із розвитком Інтернет в Україні цілком закономірною стала поява у всесвітній мережі спортивної інформації і цілих веб-сайтів присвячених цій тематиці. Тим паче, що весь світ вже давно використовує глобальну мережу, яка дозволяє стерти кілометрові перешкоди і у максимально короткий час доставити “гарячі” новини у будь-який куточок світу.
Те, що за кордоном використовується вже давно, до України докотилось лише наприкінці 90-их у вигляді спочатку домашніх сторінок вболівальників. Прикладом може слугувати неофіційний сайт “Динамо” Київ від Шуріка. Згодом він переріс у щось глобальніше і зараз слугує місцем зустрічі всіх футбольних фанатів країни і зарубіжжя.
З плином часу потреби споживачів спортивної інформації вузько спрямовані тематично сторінки почали не достатньо задовольняти, що призвело до появи більш глобальних спортивних інтернет-ресурсів. Тим паче, що був приклад розвитку таких у російському Інтернеті. Тому поява українського сайту uaSport.net стала першою ластівкою, яка дала поштовх розвитку іншим сторінкам у пізніший час.
uaSport з’явився у 1999 році, як приватна сторінка кількох вболівальників. Тоді вона дістала назву "Мир Спорта".
Хлопці на власному ентузіазмі створили непоганий імідж сторінці, що логічно закінчилось діловою пропозицією з боку іноземних інвестицій. “Американські гроші” початку створили відоме друковане видання “Київ Пост”, а потім зайнялись виходом в Інтернет. Більш продуктивна і оперативна робота видання стала можливою завдяки SputnikMedia.net – видавцю електронно-інформаційних ресурсів Корреспондент.net; Kpnews.com; довідників Ukrbiz.net та Ukrjob.net; безкоштовного поштового сервісу GoMail; рейтингу та каталогу BigMir)net.
З багатьох сторінок, які було створено, спортивну не змінили за наповненням, лише поміняли назву на uaSport.net і обновили дизайн. З цього часу України обзавелась своєю повноцінною спортивною сторінкою, яка охоплювала не вузьку спеціалізацію (футбол, хокей, баскетбол тощо), а по можливості всі цікаві новини професійного спорту в Україні та світі.
У сайта відкрилось друге дихання. Інформаційне наповнення сайту лягло на плечі трьох не журналістів:
Максим Грвачевський – керівник проекту;
Кирило Крижанівський – спортивний оглядач;
Іван Чуперка – спортивний журналіст;
Розробка і реалізація проекту:
Павло Жданов – програмування;
Іван Турук – дизайн.
Кожен з хлопів має свою спеціалізацію. Так Іван займається боксом і українським баскетболом, Кирило – футболом, міжнародним баскетболом, хокеєм. На Максима покладені обов’язки адміністратора, який обновлює сайт, і Формула 1.
Сторінка має постійні рубрики Футбол, Хокей, Баскетбол, Формула 1, Бокс і Інше, куди входить інформація, яка не знайшла собі місця в жодному з розділів. Окрім цього на сайті працюють Форуми, де відвідувачі можуть залишити свої відгуки, побажання. Варто сказати, що він великою популярністю серед відвідувачів не користується. Найбільше своїх записів залишають у розділі Формули один. Він є прикладом невдало реалізованої гарної ідеї.
На сайті розміщується Телепрограма спортивних передач центральних телеканалів, яка дає змогу вболівальникам ще й побачити новини.
Оригінальним використанням переваг Інтернету хлопці відзначились у створенні розсилки новин. Ця послуга абсолютно безкоштовна і її ідея полягає в розсилці спортивної інформації на e-mail користувачів, а саме відвідувачів сторінки. Цей розділ користується популярністю, адже дає оперативну інформацію спорту прямо на власну скриньку.
Як відомо, футбол наразі є найпопулярнішим видом спорту. Тому цілком закономірно, що пальму першості віддано саме цьому видові спорту. У цьому розділі поміщені огляди національних чемпіонатів “футбольних” країн Англії, Італії, Іспанії, Німеччини, а також Росії, Франції і звісно ж України. Окрім чемпіонатів багато уваги відведено Єврокубкам: Лізі Чемпіонів та Кубка УЄФА, а також Кубку Світу. В оглядах національних чемпіонатів різних країн сайтом впродовж усього часу його існування подається необхідна інформація про щойно зіграні матчі чергових турів і їхніх героїв й турнірне становище команд. Вони позбавлені зайвого аналізу, від чого розділ тільки виграє. Навколофутбольну інформацію поміщено у підрозділі Новини, де “вивішуються” усі злободенні події починаючи від трансферів закінчуючи допінг-скандалами.
Багато уваги автори приділяють висвітленню життя українських легіонерів за кордоном. Це в першу чергу Ребров та Шевченко.
Не обходять стороною і легіонерів в українських клубах.
Загалом за останні півроку на електронних шпальтах uaSport.net з’явилось понад 800 матеріалів, які стосуються футбольної тематики. Всі вони подані об’єктивно, єдиною “несправедливістю” можна вважати те, автори, описуючи іноземні чемпіонати, звертають більшу увагу на “українські” клуби (ті, де грають вихованці вітчизняного футболу). Але це, зважаючи на те, що сторінка українська, є цілком нормальним.
Хокейний розділ в основному стосується заокеанського чемпіонату НХЛ. Тут оперативно з’являється інформація про матчі регулярного чемпіонату з їхніми результатами і короткою інформацією про матч та найцікавішими моментами.
На український чемпіонат сайт не звертає уваги з однієї простої причини: такого, як це не парадоксально, не існує. Наразі в Україні є 2 професійних клуби Беркут і Сокіл і весь чемпіонат склдається з того, що фони у фіналі розігрують чемпіонське золото. А перед цим кілька напівпрофесійних клубів з регіонів роблять вигляд першості, борючись щза вихід до фінальної стадії. Недоліком є ігнорування чемпіонату Східно-Європейської хокейної ліги, де виступають обидва українські клуби. Таке ігнорування є не зовсім коректним щодо них. Тай про українців у НХЛ згадують доволі рідко.
Українського в цьому розділі є тільки згадки про Олімпійський турнір та чемпіонат світу.
Загалом у розділі Хокей за 2001 рік з’явилось близько 300 публікацій, переважна більшість з яких про НХЛ. Втім не варто категорично засуджувати творців. Адже зараз потрібно виготовляти продукт, який купують, в даному випадку – читають. А в хокеї найбільш читабельна сторінка саме про хокей заокеанський НХЛ.
За Баскетболом справи куди кращі. Цим насамперед завдячуємо Івану Чуперці, який є вболівальником столичного “Будівельника”, що загалом у нього викликає інтерес до чоловічої баскетбольної української Суперліги. З огляду на це, можна стверджувати про певну упередженість автора, але варто віддати належне об’єктивності матеріалів. Навіть в разі програшу кумирів з’являються справедливі матеріали.
Достатньо стримані матеріали, які стосуються БК “Київ”. Це пояснюється дуже просто: два клуби є представниками одного міста і запеклими конкурентами на баскетбольному майданчику, що не може не відображатись на вболівальника. Втім ці матеріали дуже стримані, у них немає безпідставних звинувачень, що робить честь автору.
Звертається увага й на жіночий баскетбол. Це є беззаперечною перевагою, оскільки більшість телеканалів, на яких лежать обов’язки вивсітлення спорту в ефірі, часто просто ігнорують жіночу Вищу лігу. Хоча там боротьба точиться не менш запекла, ніж у чоловіків.
Основною подією початку року у баскетболі стає кваліфікація української чоловічої баскетбольної збірної на Чемпіонат Світу, який стартує на початку вересня у Туреччині.
Серед інших матчів баскетбольного життя пальма першості, як і в хокеї, належить заокеанському чемпіонату НБА. Лев’яча доля матеріалів припадає саме на цей чемпіонат. Причому першість NEBL, де виступає український клуб БК “Київ”, а з наступного сезону до нього приєднається МБК “Одеса”, FIBA та ULEB. У НБА грає легіонер з України Станіслав Медведенко у зірковому Лос-Анджелес Лейкерз, та Віталій Потапенко у Бостон Селтікс, але, на щастя, автор на цьому не зациклюється і подає повну картину асоціації.
Найрозповсюдженішою формою подачі є результат матчу і коротка статистика.
Як не дивно, але така форма подачі є дуже зручною і в максимально малих обсягах площі дозволяє вмістити максимально велику кількість інформації. Така форма подачі успішно експлуатується у подачі баскетбольних новин і у закордонних спортивних ресурсах.
uaSport.net на сьогодні є чи не єдиним українським виданням, яке найповніше висвітлює перегони Формули один. У цьому заслуга Максим Гривачевського, який цілком і повністю веде розділ Формули. Тут є все необхідне як для профі, так і для новачка у королівських перегонах. Детальна інформація про команди та пілотів, календар змагань, результати Гран-Прі, змагання пілотів і Кубок Конструкторів – без цієї інформації складно навіть професіоналам спортивної справи. Суха статистична інформація про перегони розбавляється новинами з розряду чуток, кулуарів.
Детальний огляд усіх Гран-Прі у підзаголовку Гран Прі. Правда, якісним наповненням цього підрозділу займається партнер юаспортівців F1 Racing Club. Втім це ніяк не впливає на відвідуваність цього пункту в меню сторінки, оскільки висвітлює ще й атмосферу всередині команди.
Початку цьогорічних перегонів Формули 4 березня на веб-сторінка запропонувала всім повні “розклади” перед сезоном, що, безумовно, пояснює подальші події на трасах формули.
Особливої уваги потребує висвітлення боксерської теми на uaSport.net. без перебільшення, це єдиний сайт в українському Інтернеті, де так повно і об’єктивно висвітлена боксерська тематика. Більшість спортивних видань воліють акцентувати свою увагу лише на поєдинках суперважковаговиків, прикриваючись при цьому потужними постатями братів Кличків. uaSport.net зламав ці стереотипи, оглядаючи абсолютно всю національну боксерську дружину у всіх вагових категоріях.
До уваги відвідувачів і рейтинги боксерів провідних боксерських версій та календар поєдинків за ними. Активна співпраця з Федерацією Боксу України(ФБУ) народила рубрику Боксери України, де описані всі досягнення та параметри провідних українських боксерів. Але інформації про іноземних боксерів теж вистачає.
Загалом сайт створює загальну картину стану в великому боксі. При послідовному перегляді інформації відпадає необхідність шукати додаткові ресурси, що безперечно впливає на рейтинг сторінки в цілому. А безпосереднє спілкування автора з боксерами додає сторінці солідності і довіри.
Останній розділ сайту Інше представляє собою підбірку різнопланової інформації на будь-який смак, яка не підпала під жоден з вищеописаних розділів. Тут знаходяться новини тенісу і гандболу, велоспорту і ралі. Наявність цього розділу органічно завершує спортивну картину, змальовану сайтом. Недоліком є те, що він розташований на самому “дні” сторінки і не кожен відвідувач знаходить цю інформацію. В результаті з’являються записи у Форумі:
“Господа, у Вас прекрасный сайт, но хотелось бы видеть на нем и другие виды спорта. Ведь, не только футболом, боксом, хоккеем, баскетболом и Формулой1 славятся наши спортсмены. Возможно я ошибаюсь, но на Вашем сайте следовало-бы создать раздел посвященный силовым видам спорта. Кстати, сегодня завершился Чемпионат Мира по пауэрлифтингу (Япония), сборная Украины завоевала 1 золотую, 3 серебряных и 3 бронзовых медали, заняв 2 место в общем зачете. Информацию о последних событиях в пауэрлифтинге Вы можете узнать на официальном сайте Киевской городской федерации паурлифтинга www.powerlifting.kiev.ua.” С уважением, В. Н. Сафронов, пресс-секретарь КГФП.
Тому варто дещо змінити дизайн, а так він цілком прийнятний для повсякденного користування любителями спорту. Іншим недоліком вважаю відсутність гідної конкуренції.
Правда, з’явився нещодавно інший спортивний сайт схожого спрямування www.champion.com.ua. Але, на жаль, нічого, окрім гарного оформлення там знайти не можна. Сайт шкутильгає на перо, що значно ускладнює сприйняття тексту. Перевага його в повнішому висвітленні повсякденної спортивної картини, але окрім “необтесаних” фактів там нічого не знаходиться. Це не може не відбитися на всій спортивній інтернет-журналістиці, в тому числі й на uaSport.net. Недоліком також є те, що uaSport.net виходить російською мовою. Але зважаючи на те, що сайт планує зламати державні кордони, використання російської мови є цілком виправданим. Таким чином, uaSport.net не є представником ідеальної моделі спортивної інтернет-сторінки, але в той же час – це найкращий on-line ресурс спортивної тематики.
_____________________________
Огляд сайту www.champion.com.ua
Автор невідомий
Інтернет-сайт www.champion.com.ua порівняно молоде видання. Воно з’явилось на світ восени минулого року в перший день ХХІІ Олімпійських ігор в австралійському Сіднеї. Не зважаючи на свою “сирість” сторінка зайняла свою нішу у спортивному Інтернеті України і з кожним днем її зміцнює. На початках керівником проекту був тепер уже всім відомий Георгій Гонгадзе. Саме під його керівництвом був створений початковий варіант видання, який, втім, незмінний і до сьогодні.
Щомісяця сайт додавав у відвідуваності 100 користувачів. Задуманий сайт як інтернет-видання, яке б на 70% висвітлювало події українського спорту, а все інше місце, яке залишається, відводилося для найгучніших закордонних спортивних новин. З цього огляду можна сказати, що керівництво на 100% з цим упоралося. На електронних шпальтах видання знаходять місце всі події, починаючи від футбольного чемпіонату, до веслування на байдарках і каное та греко-римської боротьби.
З першого погляду дизайн і оформлення сайту впадає у вічі. Оформлення милує око м’якими кольорами і не дратує яскравими вивісками. Зовнішнє оформлення продумане до дрібниць. Тут подається інформація як по рубриках, так і в новинній стрічці за останню добу-дві. Це дає змогу швидко віднайти інформацію, яку шукаєте, а в разі, якщо зайшли з ціллю дізнатись про новини, то до вашої послуги короткі заголовки з гіперпосиланнями.
Найгучніші події знаходять своє відображення в центрі сайту під рубрикою “Форвард-новини” з більш детальним оглядом та фото. Це значно оживлює сайт. Сторінка має постійні рубрики: футбол, баскетбол, легка атлетика, бокс, гімнастика, плавання, теніс, хокей, зимові види спорту, автоспорт та інше.
Інформаційним наповненням сайту займаються всього дві особи: Наталка Турчака і Микола Аврамчук. Микола в 2000 році закінчив київський Інститут журналістики імені Тараса Шевченка. Наталка навчається на філологічному факультеті цього ж університету. Чіткого розподілу тем не існує. Микола займається футболом, хокеєм, боксом, й іншими видами спорту. Наталка – тим, що залишилось.
Оперативна інформація, яка з’являється в он-лайні, безперечно зацікавить будь-якого відвідувача. Перевагою сайту над іншими аналогічними виданнями є використання української мови. Втім, це зв’язую руки творцям і обмежує їх лише географічними кордонами країни. І, можливо, діаспора. Але це вже не так мало. Зібрати з всесвітньої мережі інформацію і подати її простою, дохідливою мовою – це теж треба вміти. Серйозним недоліком є неймовірна кількість помилок як граматичних, так і контекстуальних.
“Сьгоднішня гра проходила майже за таким ж сценарієм як і перший матч, в якому перемогу отриали кияни. Столичні баскетболісти були влучнішими в кидках, а також краще зіграли в відборах. І перше половина гри відповідно закінчилася їх перемогою з рахунком 25:18. В другій частині матчу одесити мали нагоду дещо скоротити розрив, але порушення правил проти киянина Балашова, звело нанівець всі зусилля, через тещо було призначено два штрафн, після виконання яких м'яч знову переходив до діючих чемпіонів України, і кияни використали свій шанс на 100% довівши і другу половину гри до перемоги - 50:37.” Баскетбол. Суперліга. Чемпіон України визначиться в Одесі champion.com.ua, 22.05.2001, 19:37
Такі огріхи значно ускладнюють сприйняття тексту взагалі і викликають недовіру до джерела. Це в свою чергу дуже б’є по авторитету. Але наповнювачі сторінки, здається, на це не реагують і філологічна освіта Наталки не допомагає творцям у коректності.
Переваги, які надає Інтернет, авторами сайту використовуються не на повну потужність. З усіх переваг над друкованими виданнями Чемпіони застосовують лише інтернет-опитування. Тай то не регулярно обновлюють злободенні питання. Наразі на сайті “вивішено” одне запитання:
| Чи складе Шахтар конкуренцію Динамо в другому колі чемпіонату України? |
Питання цікаве але воно ж не єдине у вітчизняному спорті.
З інших переваг можна відзначити наявність пошуку по сторінці. Це значно спрощує процедуру пошуку інформації, яка цікавить.
Якщо у футболі перевага віддана закордонним турнірам, то в баскетболі пальма першості належить вітчизняним майстрам помаранчевого. Із “імпортного” баскетболу творці звертають увагу лише на НБА і повністю ігнорують Єврокубки, за винятком Північноєвропейської баскетбольної ліги. Там грає єдиний український представник у євротурнірах БК “Київ”. Матеріали про НБА дуже скупі і далі рахунку і статистики, як правило, не йдуть. Ця інформація подається з посиланням на російськомовні джерела.
Більш детальну інформацію подають автори вкрай рідко. А ось вітчизняний баскетбол висвітлений у прийнятному розмірі. Тут присутня інформація як і про чоловічі Суперлігу, так і про жіночу Вищу. І звісно ж NEBL.
Чемпіон – єдине вітчизняне електронне видання, яке має легку атлетику окремим розділом. Вона поповнюється вкрай рідко, але містить важливу для вболівальників інформацію. Втім, не цураються і передруковувати інформацію.
Бокс на сайті не користується великою популярністю з кількох причин. Вся оперативна інформація щодо боксерського життя з’являється на сайті www.uasport.net, а те, що найбільше цікавить українців – брати Клички, є на їхньому офіційному сайті www.klichko.com. А лев’яча частка площі тут віддана саме братам.
Гімнастика теж є знахідкою для сайту. ion.com.ua/gymnastics/ - чи не єдине місце, де є інформація про досягнення гімнастів, які не стосуються Чемпіонатів світу, Європи…
Роль рубрики Плавання теж важко переоцінити. Сайт вдало акумулює всю інформацію, яка стосується українських приборкувачів басейнів. Чільне місце тут відведено “золотій рибці” Яні Клочковій.
Тенісному розділу важко конкурувати з російськими виданнями, але творці знайшли вихід із ситуації. Вони зосередили свою увагу на досягненнях українських тенісистів, зокрема Андрію Медведєву та Тетяні Перебийніс.
У хокейній частині сайту автори зробили ставку на НХЛ і промахнулись. Інформації про заокеанський турнір і так достатньо, а турнір, де виступають вітчизняні клуби “Беркут” та “Сокіл” СЄХЛ просто пропустили. Про виступи українських хокеїстів в східноєвропейській хокейній Лізі можна дізнатись лише з неофіційного сайту “Сокола” www.sokol.kiev.ua або прибалтійського www.sportnews.lv.
У зимових видах спорту зібрано біатлон, фігурне катання, лижі. Знову ж таки, в цьому сайт випередив інші українські видання. На сторінках сайту з’являється інформація про досягнення українців на світовому льодові та снігу, але пропускаються українські змагання. Зважаючи на обмежений штат працівників, таке наповнення цього розділу цілком прийнятне, але з іншого боку вболівальників не цікавить штат, їх цікавить кінцевий результат.
Рубрика Автоспорт не відповідає своїй назві. Під автоспортом автори сайту розуміють лише Формулу Один. Інший автоспорт на зразок ралі права на життя на сайті не має...
Все, що не знайшло місця в інших розділах, відображене у розділі Інші види спорту. Він представляє собою калейдоскоп багатьох менш популярних видів спорту, такі як велоспорт, дзюдо, акробатика, волейбол і навіть більярд.
Сайт не охоплює всього спорту, що не можна зробити в принципі. Але він на достатньому рівні висвітлює досягнення українських спортсменів як в Україні, так і за її межами. Тому сторінка з усіма її недоліками має право на життя. Зважаючи на всі негаразди, пов’язані з “Українською правдою”, редколегія підтримує на належному рівні наповнення сайту і робить його конкурентноспроможним виданням. Але це тільки до того часу, поки не з’явилось щось подібне.
___________________________________
Оформлення та змістове наповнення сайту телеканалу “Новий канал”, його історія та шляхи розвитку
Марина Котвицька
Сьогодні, веб–сторінки на телебаченні – явище багатофункціональне. Це реальна можливість не тільки показати та розповісти користувачам Інтернет про телеканал, його новини та передати повний зміст усіх програм, що там виробляють, але й надати можливість поспілкуватися із виробниками програм, висловити свою думку і навіть вплинути на розвиток тематичного спрямування каналу. Окрім цього, на веб–сторінці каналу можна знайти й будь–який архівний інформаційний продукт.
Про переваги веб–сторінок говорити можна багато. Проте, головною залишається оперативність подання інформації, звичайно, коли рубрики з новинами вчасно оновлюються та завчасно готуються. На сайті “Нового каналу”, наприклад, новини дня можна прочитати раніше, ніж подивитися по телевізору.
Сьогодні сайтами телевізійних каналів вже нікого не здивуєш. Однак, якщо раніше Інтернет використовували більше як засіб реклами фабричної марки каналу, то подальші розробки інтернет-технологій призвели до того, що він стає засобом розповсюдження телевізійних програм за своїми власними законами та правилами.
Веб–сторінка “Нового каналу” у рейтингу популярності.
Телебачення та Інтернет - це зовсім різні речі, кожна з яких виконує свої завдання. Інша справа, що на сучасному етапі, з розвитком Інтернет, виникає багато можливостей та необхідність взаємодії телебачення з Інтернетом.
Важливість такої взаємодії відчув і “Новий канал”, тому створив свій Інтернет – сайт: novy.tv. Сьогодні, у рейтингу ця веб–сторінка обігнала навіть сайт російського телеканалу “REN-TV”.
Серед 245 сайтів різних телеканалів, в тому числі Російських, сайт “Нового каналу” на 12-му місці. Попереду – “НТВ”, “ТВ-6”, “НТВ-ПЛЮС”, “РТР”, “ТВЦ”, інші телеканали Росії. В Україні, серед телевізійних сайтів, “Новий канал” на 3-му місці популярності. Переважають за рейтингами сайти телекомпанії “Інтер” та “1+1”. Це пояснюється певною специфікою. Наприклад, як відомо, “Інтер” створює веб – сторінку, орієнтовану більше на новини, це є певною специфікою сайту, він спрямований на конкретну аудиторію, плюс – продумана рекламна кампанія сайту. Веб – сторінка телекомпанії “1+1” має свої переваги: створено 2 проекти, один з яких – переважно анонси новин, власне новини, а інший – орієнтований на кожну програму більш конкретно.
Сайт “Нового каналу” існує з лютого 2001 року. Саме з цього періоду був запущений форум і кількість відвідувачів одразу збільшилася майже вдвічі. На графіку веб–сторінки видно зростання кількості відвідувачів за тижнями. Сьогодні, їх кількість сягає 3-х тисяч осіб за тиждень.
За жанром сайт “Нового каналу” - інформаційно розважальний, спрямований на різну аудиторію. Він є корпоративним – висвітлює як ефірну інформацію каналу, так і створює свої окремі рубрики: конкурси, гороскопи, опитування, анонси тощо.
“ Обличчя” сайту novy.tv
Як відомо, зустрічають за одягом. Тож, безперечно, від якості оформлення веб-сторінки залежить чи залишиться на ньому відвідувач.
Дизайн сайту, як кажуть його розробники, класичний. По-перше - кольорова гама: блакитний та синій – кольори телебачення. По-друге – ці ж відтінки використовують комп’ютерні дизайнери каналу для створення заставок на “Новому каналі”. Наприклад, “главная” сторінка схожа на новини “Репортер”, підсторінки інших програм – в їхніх кольорах. Так, програма “Підйом” на сайті, як і в ефірі на телебаченні – яскраво жовта з оранжевим. Програма “Живий звук”, що виходить у нічному ефірі на веб–сторінці – темно-синя.
На “главной” сторінці можна одразу зорієнтуватися, яку інформацію взагалі можна отримати на сайті. У верхній частині головної сторінки “висять” назви підсторінок: “главная”, “программы”, “гороскоп”, “сериалы”, “фильмы”, “тв”, “о нас”, “программа передач”, “новости репортёр+”, “что у нас нового”. З правого верхнього кутка можна потрапити в “чат”, або на “форум” – найпопулярніші рубрики.
На головній сторінці основне місце посередині від початку до кінця сторінки займає “репортер+” – це головні новини дня. В Інтернеті на сайті вони з’являються раніше, ніж в ефірі “Нового каналу”. На мою думку, новини розумно подають на “главной” сторінці одним реченням. Наприклад,
[20.05 18:46] Сегодня 140 годовщина перезахоронения праха Тараса Шевченко
На “главную” виносять майже усі новини, які потім йдуть у випуск новин “Репортер”. До того ж, упорядковані у тій послідовності, в якій виходять по телевізору. Першою, як правило, йде головна новина дня. Далі – основні новини в Україні.
[20.05 15:59] В Донецкой области на шахте "добывают" грибы
і т.д. Загалом, до 5 новин з України. Після цього – 3-4 міжнародні події:
[20.05 13:41] 300 человек спасали восьмерых швейцарских студентов из каменной ловушки
[20.05 13:39] Российский город Якутск под угрозой полного затопления і т.п.
Далі, як правило, ще 1-2 новини з України – менш важливі. І, насамкінець, спорт (2-3 події). Звичайно, натиснувши на будь –яку з цих новин, прочитати її можна з подробицями. На мою думку, велика кількість подій, які представлені на “главной” сторінці, не є ефективним методом приваблення відвідувачів. Насправді, сторінка перевантажена інформацією. Можливо, краще було б давати справді лише особливо важливі події, бо вони губляться в потоці інших новин.
На першій же сторінці сайту “висять” відкриті питання на форумі:
Корпоративная солидарность журналистов
Дело Гонгадзе раскрыто?
Книга жалоб и предложений.
Лето - пора отпусков!
Языковой вопрос
О нашем сайте
Телепузики!!!
Свобода слова в Украине
Техническая поддержка
Далі під форумом – “новости канала”, за ними – “погода”, з лівого боку – “опрос”, зверху – анонс фільмів.
Мова сайту novy.tv
Суперечки з приводу того, якою мовою повинен бути сайт ведуться вже давно, нещодавно, на форумі “О нашем сайте” розмову про це почали працівники каналу. Андрій Шевченко, журналіст “Нового каналу”, наприклад, вважає, що “те, що наш канал (гордість українського ТБ-простору і взагалі - сонечко ясне) не спромігся на українську веб-версію, - позорище несусвітнє. Виправдання типу "сил замало" не витримує критики: переклад самих лише РЕПОРТЕРівських текстів на російську забирає сили і час щоденно, погодинно.
Треба чесно визнати: в Інтернеті канал робить ставку на російськомовних і не виявляє жодної поваги до тих, кому українська - не державна, а рідна. Це тим більше дивно, якщо зважити, що в ефірі українська - базова (левова частка своїх програм, міжпрограмний продукт, реклама), цією мовою на "Новому" ведуть діловодство… "Внятної" аргументації на користь русифікації від рідного каналу, я не чув. Спочатку керівники обіцяли, що сайт буде двомовний, потім - що українці отримають свою версію із запізненням на місяць, потім-нічого. Винні, звичайно, не веб-майстри. Хлопцям і без того піт очі заливає. Закинути можна хіба що невміння завжди вибивати з начальства оптимальні рішення. Прикро.”
У форумі більшість відвідувачів підтримали Андрія Шевченка, проте багато хто вважає, що мова сайту – не повинна бути проблемою. “Факт, что сайт есть. Мне он понравился. Главное есть возможность в доступной форме получить Ваши новости. И потом, всё в развитии. Плохо когда ЯЗЫК выполняет функцию идеологическую.
Ваш канал и сайт предоставляет информацию и я Вам желаю держать марку. НОВОМУ -Успехов и долголетия!”(Митя)
“Ребята, мне кажется, вы до сих пор не определились, зачем вам этот сайт, - пише Утя, - Если вы хотите стать молодежным пустотрепно-развекушным сайтом, берите пример с Фоменковых сайтов, они "пустые", но народ туда валит от нечего делать. Я хочу сказать, что там нет ни серьезных тем, ни серьезных собеседников (чатников), ни культуы и т.д. Но вы ж, сайт Нового канала, а следовательно, должны постоянно набирать аудиторию… за четыре месяца существования не появилось сколько-нибудь интересных оппонентов на форумах, а значит и посетителей сайта…Может у вас много других посетителей, что вы так бросаетесь украинцами? Да дайте вы им их зеркало…”
Звичайно, що від веб – майстрів ні в якому разі не залежить, якою мовою жити сайту, вони готові робити його й українською. Мовну політику диктує керівництво, до того ж, як відомо, веб-сторінка не є могутнім фінансовим проектом, та й відвідувачів більше російськомовних. Тож, питання залишається відкритим, а в перспективі – робити сайт двомовним.
“ Форум” – найпопулярніша рубрика на сайті “Нового каналу”.
Новоканальський форум залишається на сьогодні найбільш популярною сторінкою. Там точаться гарячі дискусії навколо відставки Ющенка, справи Гонгадзе, свободи слова. Найпопулярніші теми:
“Языковый вопрос” - 320 листів
“Ведущие Нового” - 222
“О нашем сайте” – 241
“Журналисты Нового” - 143
“Фильмы на Новом” – 80 і т.п.
Прикро те, що Інтернет–форум дедалі частіше стає полігоном для вирішення особистих стосунків, наприклад, журналістів інших телеканалів з працівниками “Нового”, які сторонньому відвідувачу навряд чи цікаві. Відволікаючись від основної теми, завданої на сайті, любителі – словоплети, користуючись анонімністю, із задоволенням пишуть свої припущення щодо політики каналу. До того ж, конкуренти на форумі знаходять місце й особистісним образам.
На форумі можна прочитати й реальну оцінку веб – сторінки: “Программа новостей - это устойчивый формат. Вэб-портал - также устойчивый формат. Вэб-портал телеорганизации - отличается от поисковых, развлекательных, тематических порталов и уж тем более от сайтов персональных. На сайте "Нового" нет смысла собирать все: рецепты еды, новинки моды, советы студентам, рефераты, почту, поисковик по Интернету и так далее... Это не сайт на все случаи жизни!... Главное для вэб-дизайнера презентовать компанию, ее продукты и основные сопутствующие этому направления. Создатели сайта выбрали сами из того что хотели бы сконструировать и что физически и материально могут (не всегда возможны такие вещи, как, например, вэб-трансляция эфира или отдельных телесюжетов, живая картинка с Крещатика. Последнее для телекомпании, кстати, не обязательно, по большому счету, и трафик это увеличивает только если это делает единственная камера. Но, это уже тонкости маркетинга...)”.
Окрім улюблених тем відвідувачів форуму, що винесені окремо, свої форуми мають кожна з програм “Нового каналу”. Найпопулярніший форум програми “Репортер”, на другому місці за кількістю листів – “Телепузики”, на третьому - програма “Підйом”.
Сайт “Нового каналу” в найближчому майбутньому.
Тож, самі розробники сайту реально оцінюють його якість. За чотири місяці існування, веб сторінка “Нового каналу” досягла неабияких результатів. Лише за останній час, з’явилося багато нових рубрик, тем для обговорень. Серед планів – створення нового форуму програми “Київський репортер”. На меті – залучення мешканців Києва до розвитку тематики столичних новин, корисна взаємодія із киянами, яка допомогла б, можливо, вирішити деякі їхні проблеми. Наразі створюється окрема розважальна рубрика – “Плейбой”, через яку в конкурсі можуть взяти участь усі бажаючі користувачі Інтернет. Найближчим часом, обговорюватимуть нові теми, з’являтимуться нові рубрики та навіть підсторінки.
Тож, усе розвивається поступово, і з часом, сайт “Нового каналу” вдосконалиться із урахуванням в тому числі усіх побажань його постійних відвідувачів.
___________________________________