Інформаційні технології в журналістиці: вітчизняний І світовий досвід Київ 2002

Вид материала

Документы

Содержание Постійна доступність Великі масиви інформації Конкурентне середовище Універсальність у формі інформації Поганий зв'язок Скрутний фінансовий стан Неконтрольованість поширення інформації на сайті Зловживання вседозволеністю Нерегульованість прав журналіста мережевого ЗМІ Детальний аналіз сайту “Versii.com” Леонід Кучма Віктор Ющенко Юлія Тимошенко Олександр Мороз Михайло Потебенько Георгій Гонгадзе З початку жовтня до середини січня Січень- березень

Подобный материал:

• Ужгордський національний університет на правах рукопису лазур ярослав володимирович, 1187.21kb.
• Електронні засоби навчального призначення світовий досвід й українська освіта // „вища, 179.96kb.
• Сучасні інформаційні технології та інноваційні методи навчання у вивченні англійської, 93.41kb.
• А втоматизация вузовских библиотек, 162.64kb.
• Інформатика та сучасні інформаційні технологіі, 40.87kb.
• Методичні рекомендації по виконанню дипломних проектів для студентів спеціальності, 366.58kb.
• Дистанційне навчання в професійно-технічній освіті, 99.88kb.
• «Інформаційні управляючи системи та технології», 20.16kb.
• Програма фахового вступного екзамену з «менеджмент організацій І адміністрування» для, 125.76kb.
• Н. І. Гомза Рецензент: канд екон наук, доцент В. О. Костюк Рекомендовано кафедрою «Прикладна, 856.34kb.

Оперативність

Цю перевагу прийнято ставити на перше місце по відношенню до мережевих ЗМІ. Варто навести лише приклад з другим арештом Юлії Тимошенко. Сталося це у катастрофічний для ЗМІ час – у п'ятницю ввечері, коли редакції газет закриті до понеділка, сама друкована преса виходить у вівторок, вечірні випуски теленовин вже закінчилися, і, фактично, країна опиняється у вакуумі до вечора суботи, коли виходять випуски новин на ТБ. “УП” перша передала цю інформацію через годину після того, як це сталося, у ніч з п'ятниці на суботу. В суботу зранку новину про це активно передавали інформаційні агенції, а телевізійники готували сюжети з місця подій. Та головне, що Інтернет ліквідував ті перепони, через які інші інформаційні джерела не мали фізичної можливості передати цю новину.

Інша риса – це репортажі у режимі он-лайн, які, на відміну від телебачення, не обмежені часом ефіру або газетною площею і знаходяться у режимі постійного оновлення. Так, читачі “УП” могли стежити за перебігом подій 9 березня на вулицях Києва чи за подіями у Верховній Раді під час звіту уряду чи силових міністрів щодо справи Гонгадзе.

Критичність

Спостерігачі виділяють цікавий факт – український Інтернет, чи принаймні той його сегмент, де розміщена політична інформація, є опозиційним до нинішнього президента. Навіть на "кілерському" сайті, де "доброзичливці" Головатого спробували зробити щось на кшталт антипропаганди, у гостьовій книзі відвідувачі пройшлися не найкращими словами по самих авторах сайту.

Сьогодні в українській частині мережі фактично відсутня будь-яка цензура з боку держави, і про причини цього також було сказано вище. Однак від вітчизняних провайдерів у неофіційних бесідах вдалося отримати інформацію про те, що в штаті їх компаній є співробітники СБУ, які відслідковують зміст інформації, що проходить через цього провайдера. Хоча говорити про це офіційно ніхто не наважується, і випадки, коли якась інформація не пройшла через "фільтри", також не є надбанням гласності.

Тим не менш, у мережі кожен має право на власну думку, і саме тут воно реалізовується найбільш повно. Інтернет-ЗМІ дають можливість читачам робити власні висновки на базі всіх точок зору, які представлені в мережі. Також саме завдяки Інтернет надбанням гласності стали плівки Мельниченка, і саме у мережі, зокрема, за допомогою сайту “УП” будь-хто може не тільки прочитати їх зміст, а також прослухати їх та навіть переглянути на відео свідчення Мельниченка, які він дав депутатам Головатому, Жиру та Шишкіну.

Постійна доступність

Завдяки Інтернет людина на жодну секунду не випадає з інформаційного простору планети. І якщо в Україні сайти, які оновлюються цілодобово, є поодиноким явищем, що трапляється у надзвичайних ситуаціях, то сайти CNN або того ж НТВ дають нову інформацію – здебільшого це міжнародні новини – навіть уночі. Саме цей напрям має бути опановано усіма ресурсами, які планують займати інформаційну нішу.

Великі масиви інформації

З часом новинний сайт, якщо на ньому є архів та система пошуку, набуває рис міні-портала. Доза інформації, яку можна отримати за один перегляд сайту, подорожуючи по посиланням, не іде ні в яке порівняння з тим обсягом, що несе в собі газета або випуск новин. Також з одного джерела можна безпосередньо перейти на інше або переглянути першоджерело, що так саме неможливо у випадках з традиційними ЗМІ. До речі, вільне використання інформації з однією лише умовою – посиланням на джерело не тільки на словах, але й технічно, що б дозволяло користувачу прямо потрапити туди – є одним з головних неписаних принципів мережі.

Конкурентне середовище

Ще одна перевага Інтернет-ЗМІ – це те конкурентне середовище, в якому вони знаходяться та що змушує їх постійно вдосконалюватися. Читач, який не знайде на одному сайті відповіді на всі питання, які його цікавлять щодо якоїсь проблеми, або якщо взагалі не знайде новину, без жодних сумнівів та втрат у грошах перейде на інший ресурс. Для “новинників”, які не змогли задовольнити читача, крім втрати авторитету, це також доволі часто означає і втрату грошей, оскільки головним критерієм при виборі рекламодавців є показник відвідуваності.

Тому написи, які доводиться читати на деяких поважних сайтах (Время.Ру, Газета.Ру, АПН.Ру, ПроУА.нет) "Ми на канікулах" або "Чекаємо на зустріч з Вами після свят" є своєрідною зрадою принципів мережі. Ці декілька слів також означають, що людина, яка у пошуках інформації зайшла на цей ресурс, більше не з'являтиметься тут до тих пір, поки колектив редакції не повернеться на свої місця. А за цей час користувач може знайти те, що його цікавить, в іншому місці, і назавжди забути про любителів відпочити.

Слід визнати, що ця помилка мала місце і в “УП” влітку 2000 р., коли редакція пішла на два тижні на канікули під час відпустки президента та Верховної Ради. Після бурхливих дискусій всередині колективу “УП” була досягнута домовленість, що більше таке повторюватися не буде, і на політично пасивні часи в редакції має залишатися один черговий журналіст.

Економічність

Ще одна дуже значуща риса Інтернет-проекту – це невеликі порівняно з іншими видами ЗМІ витрати на його утримання.

За словами редактора газети Utro.ru Михайла Гуревича, на створення повноцінного інформаційного ресурсу в мережі потрібно близько $100 тис. плюс майже $50 тис. щомісяця – на обслуговування сайту. Ці витрати незрівняно нижче, ніж утримання телеканалу, а місячні бюджети центральної преси тільки починаються від $100 тис. Як говорить редактор “УП” Олена Притула, в Україні витрати на заснування Інтернет-проекту на порядок нижчі. У 1999 р. можна було починати, маючи на руках $2 тис. та кілька комп'ютерів з підключенням до мережі. Саме таким шляхом пішла “УП”. Зараз цей показник зріс, але не до рівня російської мережі.

Ще один момент, в якому досягається економічна ефективність Інтернет-проекту – це малий штат, а, отже, порівняно невеликі витрати на зарплату. Економія має місце за рахунок відсутності багатьох технічних штатних одиниць, а також можливості поєднувати в одній особі кілька функцій.

Звертаючись до прикладу тієї ж “УП”, можна навести такі досить цікаві дані. У проекті ніколи не працювало більше 6 співробітників, причому майже півроку, з моменту зникнення Георгія і до березня 2001 р. в “УП” було всього два журналісти – Олена Притула та ваш покірний слуга, а також два технічних робітники – веб-майстер і системний адміністратор. На сьогоднішній момент штат “УП” становить все ті ж 4 особи, щоправда, одним журналістом стало більше.

Також говорити про велику ефективність Інтернет-ресурсів можна з огляду на велику кількість рекламних площ і розцінки на рекламу, які поступово наближаються до газетних. У той же час нормативних обмежень щодо реклами в мережі немає, як і її оподаткування. А надходження від реклами в ідеалі є головними статтями прибутків Інтернет-ЗМІ. Хоча ті, за якими перебувають певні політичні сили, можуть розраховувати й на їх підтримку.

Аудиторія

Також до плюсів Інтернет-ресурсів слід віднести їх доступність з будь-якої точки планети. Серед читачів “УП” близько половини мешкає поза межами України. Іноді, особливо у вихідні, майже 40% заходів на сайт припадає на американців.

Уже зараз за показниками аудиторії провідні Інтернет-ресурси наближаються до тиражів друкованих видань. У деякі дні, як, наприклад, після першого арешту Тимошенко, на “УП” протягом доби було "зареєстровано" понад 11 тис. хостів. (Хостом може вважатися кожний окремий комп'ютер або комп'ютерна мережа, вузол, а іноді і провайдер. Якщо врахувати, що часом у мережу включені від 3 до 10 і більше комп'ютерів, а також той факт, що на одному й тому ж комп'ютері можуть працювати декілька користувачів, аудиторію “УП” за той день можна оцінити як мінімум у 30 – 40 тис. осіб, що, наприклад, відповідає накладу газети "День").

Зараз, коли політична криза йде на спад, у робочі дні “УП” "реєструє" 8 – 9 тис. хостів, тобто на сайт заходять з 8 – 9 тис. серверів, за кожним з яких може бути один, а може і 100 користувачів. Наприклад, у локальну мережу "Нового каналу" об'єднано близько півсотні комп'ютерів, а на лічильнику відвідуваності “УП” це відображається як один хост.

Інтерактивність

Ще одна риса, притаманна Інтернет-виданням – це інтерактивність. Читачі можуть перебувати у діалозі з редакцією завдяки опитуванням, листуванню електронною поштою або спілкуванню на форумах. Крім того, ці форуми та чати створюють окреме середовище для спілкування між читачами.

Універсальність у формі інформації

Про це вже також згадувалося вище – Інтернет-ЗМІ можуть поєднувати у собі текст, звук та відео. Хоча через слабкий технічний рівень українських телефонних каналів цей шлях поки не є найбільш перспективним, на сайті каналу “Студія “1 + 1” уже два роки розміщують відео деяких сюжетів, що виходили у випусках новин ТСН. Також відеоверсії є на сайтах усіх російських провідних телекомпаній – РТР, ОРТ та НТВ. Завдяки розвитку програм, що дозволяють стискати звук, трансляцію радіо через Інтернет здійснюють як українські радіостанції – Гала-радіо – так і "західні голоси": Бі-Бі-Сі, "Свобода", "Німецька хвиля" та "Голос Америки".

Однак жодне позитивне явище не може бути абсолютом, і в Інтернет-видань також є свій зворотній бік. Провина за деякі "мінуси" дійсно лежить на самих ЗМІ, у деяких випадках вони не залежать від зусиль редакції щодо покращення інформаційного продукту.

Поганий зв'язок

Це одна з головних проблем, яка гальмує розвиток мережі в Україні і тим самим позначається на динаміці відвідування Інтернет-сайтів. На аналогових АТС можна всю ніч провести за спробами приєднатися до мережі, а потім зайти на якийсь сайт. Усвідомлюючи неможливість багатьох користувачів “скачувати” великі за обсягами пам'яті масиви інформації, редакції свідомо примітивізують графічне наповнення сайту.

Чи не єдиний шлях вирішення цієї проблеми – дедалі більше вводити цифрові АТС.

Скрутний фінансовий стан

Як вище було сказано з посиланням на доповідь президента Кучми, близько половини українців взагалі не здогадується про існування мережі Інтернет. А для багатьох користувачів мережа є доступною тільки на роботі. Витратити $500 на пристойний персональний комп'ютер, а потім ще $10 – 30 щомісяця як абонплату за підключення до Інтернет для багатьох українців є занадто великими витратами. Це, звичайно, також гальмує розвиток мережі в цілому та інформаційних ресурсів зокрема.

Неконтрольованість поширення інформації на сайті

На жаль, це явище також має місце, і доволі часто не з вини редакції. Так, у квітні 1999 р. на сайті "Політ.Ру" була вміщена інформація про самогубство губернатора Санкт-Петербурга Володимира Яковлєва в зв'язку з його арештом у справі Юрія Шутова. Джерело не було вказано. Повідомлення з'явилося в "гостьовій книзі", в якій може висловитися кожний бажаючий. Так само фактично будь-яка інформація може з'явитися на загальнодоступних форумах або чатах інформаційних сайтів, і виправити становище видання може вже тільки постфактум, прибравши сумнівне повідомлення.

Проте з часу його появи його прочитає якась кількість осіб. Єдиний шлях позбутися непорозумінь – вказувати щось на кшталт "редакція не відповідає за інформацію у таких-то розділах", що, однак, не стало усталеною практикою для вітчизняних Інтернет-ЗМІ.

Зловживання вседозволеністю

Це також проблема, яка дискредитує конкретний сайт та загалом інформацію, що розповсюджується через мережу. Відверто антипропагандистські проекти мали місце в Росії, коли через посередництво Інтернет політичні опоненти дискредитували один одного. Наприклад, за часів кампанії з виборів мера Москви було створено два співзвучних, схожих за дизайном та абсолютно протилежних за змістом сайти – lugkov.ru lujkov.ru. На одному московський мер змальовувався у райдужних кольорах, на іншому – у чорних.

За регулярне розповсюдження непідтверджених чуток та відвертих вигадок втратив свою популярність АПН.Ру (Агентство політичних новин). В Україні цю нишу не так активно опановує проект, який фінансує один з лідерів "Трудової України" Андрій Деркач – "Версії.Ком". Такі ж гріхи були помічені за ресурсом Вадима Рабіновича "МІГньюс", який одного разу видав за сенсацію вже півроку як оприлюднені матеріали зі справи Лазаренка у США, а також розповсюдив інформацію про арешт Тимошенко ще за часів її віце-прем'єрства.

Нерегульованість прав журналіста мережевого ЗМІ

Ця проблема виникає тому, що в Україні до журналістів Інтернет-ЗМІ поки не ставляться як до повноцінних представників мас-медіа. Також є елементарна проблема у тому, що реєструватися мережеві видання вимушені як звичайні підприємства – чи ТОВ, чи ЗАТ – оскільки визначення "Інтернет-ЗМІ" у вітчизняному законодавстві просто ще не прописано. Найоригінальніше зареєструвалося видання "Парт.Орг." – як друковане ЗМІ. Ну а як: взяв, роздрукував Інтернет-сторінку – ось і отримав друковане ЗМІ.

__________________________


Детальний аналіз сайту “Versii.com”

за 4 квартал 2000 року – 1 квартал 2001 року

Богдан М’яновський


“Vеrsii.сom” – українська інформаційно-аналітична Інтернет-газета. Виходити в українському інформаційному Інтернет-просторі почала у жовтні 2000 р. Мета газети – виклад не просто оперативної інформації (формат майже усіх інформаційних Інтернет-сайтів), а розміщення на власних сторінках оперативних матеріалів з повним та грунтовним аналізом. Підтримує сайт “Центр політичного ризику”, який займається прогнозуванням політичних подій в Україні та відстежує політичні тенденції.

Виходить Інтернет-газета російською мовою. “Vеrsii.сom” мають 7 розділів: “Політика” (аналітичний огляд основних подій дня); “Економіка” (економічні новини); “Зовнішня політика” (інформація про діяльність українських політичних та економічних органів за межами України); “Світ” (міжнародні події); “Інший світ” (розважальна інформація); “Зовнішня політика” (відносини України та інших держав); “Спорт та Преса” (огляд засобів масової інформації).

У 2000 р. “Vеrsii.сom” вели розділ “Національна безпека” (тема про захист громадян України, українських компаній, інформаційного простору, державних таємниць та військових досягнень), але 2001 р. цей розділ став частиною розділу “Політика”. Має газета і так звані “гарячі новини” (on-line) – тут подаються останні важливі події. У 1999 р. погодинного надходження новин на головній сторінці “Vеrsii.сom” не вели. Просто подавали найцікавішу інформацію, що сталась у світі та в Україні.

Ще одна особливість цієї Інтернет-газети – нерівномірне поповнення інформацією: періодичність подачі матеріалу коливається від 10 хв. до декількох годин (обумовлено тим, що головні події аналізуються). Наприклад, якщо на сайт ви зайшли 8 червня, то можна оглянути інформацію не тільки за 8-е, а й за 7-е червня (тобто останні події цього дня, анонси).

Також на сайті часто розміщуються фотоматеріали, що підкреслюють експресивність матеріалу або візуалізують текст.

Щоденно в розділах “Політика”, “Економіка” та “Світ” можна побачити та прочитати від 3 до 10 матеріалів. Якщо проаналізувати Інтернет-видання за 6 міс., то журналісти готують у середньому від 5 до 30 матеріалів у кожному розділі. Має газета архів, за яким через систему пошуку можна знайти потрібні матеріали.

Однією з переваг “Vеrsii.сom” є їхня форма. Наприклад, у розділі “Політика” ви знайшли інформацію про певну подію і, якщо прочитавши її, хочете повернутись до огляду усіх подій дня, то вам не варто знову повертатись на головну сторінку. Одразу після інформації (на тій же сторінці) Інтернет-видання розміщує решту подій у розділі “По теме” (на інших сайтах, наприклад, потрібно постійно повертатись на головну сторінку, щоб знайти інформацію про наступну подію).

Ще однією особливістю сайту можна вважати той факт, що заголовок і вріз ніколи не повторюються у тексті (хоча це практикується на сайтах “Кореспондент.nеt”, “For.com”, BBC та ін.).

Пріоритетним для газети можна вважати політичні події. Часто матеріали взаємопов’язані, тобто журналісти намагаються знайти логічні зв’язки не тільки в самій події, а і між певними подіями, які на перший погляд здаються доволі віддаленими. Ще одна тенденція, яка спостерігається у газеті – відстеження подій через певний проміжок часу.

Якщо можна зобразити схему подачі інформації на сторінках “Версій” – то приблизно виглядатиме це так: подія (виклад матеріалу) – додаткова інформація (безпосередній зв’язок між подією та фактами, що їй передували) – аналіз (об’єктивна оцінка та пошук логічного зв’язку) – версії та гіпотези наступного розвитку події (на кшталт “Кому це потрібно?” і що, ймовірно, буде далі?). І ще одна особливість сайту – це використання чуток.

Проаналізувавши матеріали, котрі були розміщені в цьому Інтернет-виданні за 6 міс., потрібно сказати, що найбільше уваги приділяється внутрішній політиці України – 60%, зовнішній політиці – 23%, міжнародній інформації – 15%.

Розділ “Політика”. Як уже зазначалось, “Vеrsii.сom” акцентують свою увагу на найбільш важливих подіях, дають їм грунтовну оцінку. Переважно відстежується діяльність органів виконавчої, законодавчої та судової влади, Фонду держмайна, МЗС, Міноборони, МВС, кадрові зміни, міжконфесійні відносини, коментарі провідних політиків, останнім часом – діяльність опозиції, яка виникла внаслідок касетного скандалу та зникнення журналіста Георгія Гонгадзе, а також діяльність ЗМІ.

Ще одна особливість: “Vеrsii.сom” пов’язують економічні події з політичними (в якості прикладів наводяться укази Президента, закони ВР, розпорядження уряду, що мають політичне та економічне значення, а також стосуються відносин з іншими державами), внутрішньополітичні та економічні з подіями у світі (наприклад, антидемпінгова кампанія у Росії проти українських виробників металевих труб або приватизація в Україні та діяльність російських промислових магнатів (ймовірних інвесторів на українському ринку).

Якщо простежити тенденцію, то з початком касетного скандалу “Vеrsii.сom” намагаються скептично поставитись до всіх політичних подій, що відбуваються в Україні (навіть можна сказати трохи з іронією).

Автором був проведений контент-аналіз від жовтня 2000 р. до березня 2001 р. (він стосується лише робочих днів, оскільки у вихідні сайт майже не поповнювався новинами). Спочатку проглянемо статистику, кому з відомих в інформаційному просторі осіб журналісти сайту найбільше приділяли уваги і про кого найбільше писали (знову ж таки у політичних і економічних аспектах). Потрібно зазначити, що у зв’язку з активізацією політичних процесів в Україні (зрозуміло, що багато політичних подій мали і економічні сторони) наприкінці 2000 р. та на початку 2001 р. зростає або зменшується згадуваність багатьох політичних фігур (назвемо їх так умовно), але всеодно при цьому спробуємо дати об’єктивну статистику.

Ще одне, що варто зауважити, – невелика кількість поновлень матеріалів.

1. Леонід Кучма, діючий президент України – 18% інформації та матеріалів.
   

Увагу цій політичній особі приділяють теж майже щотижня. Активізація появи матеріалів починається десь на початку листопада (зникнення журналіста Георгія Гонгадзе, таращанське тіло, касетний скандал, опозиція, ПЕК, Віктор Ющенко і уряд, Юлія Тимошенко, силовики, відносини з Росією. Матеріалів не зменшується аж до кінця березня. Активні місяці: кінець січня, лютий.

2. Віктор Ющенко – екс-прем’єр - міністр України.
   

На нього на сайті припадає майже 30% з усієї інформації. Варто зазначити, що протягом усіх 6-ти місяців журналісти сайту приділяють рівномірну, якщо можна так сказати, увагу цій політичній особі. Що на початку жовтня, що наприкінці березня виходить по два (у середньому) матеріали, пов’язані з цією особою. Найчастіше прем’єр-міністр згадується у таких подіях (економічні будуть перераховані трохи пізніше): політика Кабміну (позитивна оцінка), паливно-енергетичний комплекс – ПЕК (нейтральна оцінка), економічна криза, відставка уряду, лист, ставлення до появи касет майора Мельниченка (негативна оцінка), парламентська більшість, коаліційний уряд (негативна оцінка), Юлія Тимошенко, Олег Дубина, опозиція, ФНП (Форум національного порятунку), Ющенко – неформальний лідер опозиції, звернення трьох (Кучма – Ющенко – Плющ), реформування ПЕК, конфлікт з Медведчуком, звільнення Грідасова – Єрмілова, нові призначення (це найголовніші події, у яких згадується прем’єр) та ін.

Позитивні відгуки в основному переважали в період жовтня – січня. Далі прем’єр все частіше піддається критиці.

3. Юлія Тимошенко – екс-віце-прем’єр - міністр
   

16% матеріалів були присвячені їй протягом останніх півроку. Головні теми, у яких фігурувало прізвище екс-віце-прем’єра: реформування ПЕК, звинувачення Генпрокуратури, опозиція олігархам, фракція “Батьківщина”, ІТЕРА (російська нафтова компанія), звільнення, арешт, звернення трьох, акція “Україна без Кучми”, Мельниченко, Павло Лазаренко.

Про Юлію Тимошенко написано швидше більш позитивно, ніж негативно. Усі події, які точились навколо неї, скоріше оцінюються журналістами критично-позитивно.

4. Олександр Мороз – народний депутат, голова Соціалістичної партії.
   

Варто зазначити, що найбільш активно матеріали про Олександра Мороза з’являються наприкінці жовтня (оприлюднення касет, майор Мельниченко), листопад, лютий (опозиція, акція “Україна без Кучми”, Форум національного порятунку.

Кінець лютого і початок березня – матеріали не переважають 2 – 3% на місяць. Загалом же про Олександра Мороза у політичному розділі написано 14% з усіх матеріалів.

Теми: касетний скандал, майор Мельниченко, судовий позов Генпрокуратури на Мороза за наклеп на президента, акція “Україна без Кучми” та ін.

Ще одна важлива деталь, якщо брати матеріали до жовтневого періоду 2000 р.: до Олександра Мороза спостерігається нейтральне ставлення, тобто його дії як політичної особи, критикують, але не іронізують. Під час зав’язки подій, пов’язаних з касетним скандалом та утворенням руху “Україна без Кучми”, над Морозом швидше іронізують , ніж ставляться нейтрально.

5. Іван Плющ – спікер. Цьому представники політичного істеблішменту Інтернет-видання приділяє, напевно, найменше уваги. За підрахунками, про нього написано лише 7% матеріалів. Майже усі теми пов’язані з парламентом.
   
6. Михайло Потебенько – генеральний прокурор України – 18%.
   

7. Микола Мельниченко – майор, екс-працівник управління охорони президента. Напевно єдина людина, що не є представником українського політичного бомонду. На нього припадає 15% інформацій. Теми: касетний скандал, заяви політиків, пов’язані з майором Мельниченко, його інтерв’ю іноземним ЗМІ.

8. І остання особа, якою цікавились журналісти Інтернет-газети – Георгій Гонгадзе – 26%.

Головні теми: зникнення журналіста, “таращанське тіло”, касетний скандал, ідентифікація тіла, експертиза на ДНК, Генпрокуратура і сім’я Гонгадзе.

* * *

А зараз хочу навести прізвища інших політичних осіб, що згадуються на сторінках Інтернет-газети. З початку жовтня до середини січня:

Віктор Медведчук – 3% (віце-спікер ВР),

Сергій Тигипко – 2% (екс-віце-прем’єр),

Євген Марчук – 4% (секретар СНБО),

Володимир Горбулін – 1%,

Юрій Мітюков – 1% (екс-міністр фінансів),

Юрій Єхануров – 3%(екс- віце-прем”єр),

Віктор Пинзеник (лідер партії ПРП) та Юрій Костенко (лідер партії УНР) – по 1%

Січень- березень:

Юрій Кравченко – 2% (екс-міністр МВС),

Леонід Деркач – 1% (екс-голова СБУ),

Юрій Луценко – 3% (координатор акції “Україна без Кучми”).

Загалом згадуються як політики, так і економісти (Микола Азаров з’являється наприкінці березня, Петро Порошенко, Олександр Волоков, Григорій Суркіс).

* * *

Найбільше уваги на сайті приділялося наступним подіям:

1. Касетний скандал – 58%.
   

2. Зникнення журналіста Георгія Гонгадзе – 46%.

3. Імплементація рішення референдуму у парламенті – 8%.

4. Юлія Тимошенко і Генпрокуратура – 23%.

5. Акція “Україна без Кучми” – 28%.

6. Діяльність уряду Ющенка – 15%.

6. Парламентська більшість та її розкол – 21%.

Що стосується матеріалів про засоби масової інформації, то переважно йдеться про захист національного інформпростору, виступи секретаря Ради національної безпеки Євгена Марчука, обстановка після зникнення журналіста Георгія Гонгадзе, указ президента про державну підтримку ЗМІ та журналістів.

Вдруге ЗМІ згадувались у скандалі, коли Національна Рада з питань телебачення і радіо почала переліцензування інформаційного простору (тобто радіочастот). Тоді майже усі матеріали були про радіо “Континент” та радіо “Довіра”, що на тоді і сьогодні є головними ретрансляторами іноземних радіокомпаній, таких як: BBC, “Голос Америки”, “Німецька хвиля” та радіо “Свобода” (Прага).

Про жодну з українських телекомпаній сайт не написав стільки, скільки було написано журналістами про НТВ (Росія) – в основному про продаж компанії її минулим господарем Володимиром Гусинським.

Економічний розділ. Як уже зазначалось вище, майже усі економічні теми пов’язані з політичними подіями, що відбуваються в Україні. Тому, якщо переглядаєш такі теми, як-от: приватизація, бюджетні баталії, ПЕК та інші, то майже усі вони висвітлені у розділі “Політика”. А в розділі “Економіка” автори часто дають оцінку події, викладають факти та аналізують. Водночас пошук причинно-наслідкових зв’язків подій можна спостерігати у матеріалах на політичну тематику.

Теми, що найчастіше фігурували у матеріалах розділу “Економіка”, розміщених на сайті:

1. Приватизація обленерго – 8%.
   
2. Бюджет 2001 р. – 3%.
   
3. Приватизація стратегічних підприємств (завод ім. Ілліча, ЗАЛК, “Рівнеазот”) – 12%.
   
4. Антидемпінгова компанія (імпорт українських труб до Росії) – 4%.
   
5. ПЕК – 28%.
   
6. Діяльність уряду – 10%.
   
7. МВФ, ЄБРР – 24%.
   

* * *

Політики, що безпосередньо згадуються в економічних темах:

1. Віктор Ющенко (екс-прем’єр-міністр України) – бюджет, діяльність уряду, реструктуризація боргів України, приватизація, ПЕК).
   
2. Леонід Кучма (президент України).
   
3. Юлія Тимошенко (на посаді віце-прем’єр-міністра) – ПЕК, закупка газу.
   
4. Олександр Бойко (голова ФДМ) – приватизація.
   
5. Олег Дубина (віце-прем’єр-міністр) – ПЕК, вугільна промисловість.
   
6. Юрій Єхануров (віце-прем’єр-міністр) – приватизація, промисловість.
   

* * *

Розділ “СВІТ”. Якщо порівнювати саме цей розділ із схожими розділами решти інформаційних сайтів, то, знову ж таки, будь-яка подія міжнародного масштабу має повну оцінку, а не просто викладений фактаж. Найактуальнішими темами за останні 6 міс. можна назвати:

конфлікт на Близькому Сході, вибори в Ізраїлі, переговори між Ізраїлем та Палестиною. Прізвища: Ехуд Барак, Аріель Шарон, Шимон Перес.

Індія: землетрус.

Події у Росії (крізь призму україно-російських відносин).

США: вибори президента, Альберт Гор та Буш-молодший (боротьба після виборів), формування нового уряду, США – Україна.

Паризькій клуб , МВФ, ЄБРР – кредити.

Білорусь: Олександр Лукашенко (президент Білорусі), О.Лукашенко – В.Путін (президент Росії), опозиція Білорусі.

Розділ “СПОРТ”: футбол, НБА, хокей, легка атлетика.

Висновок: Якщо запитати себе, що відрізняє “Vеrsii.сom” від усіх інших інформ-сайтів – напевно, аналітично-інформаційні матеріали, а не інформаційно аналітичні. Якщо, наприклад, на сайті “Кореспондент.net” розміщується лише інформація про головну подію у ВР, то “Vеrsii.сom” подію розглядають різнобічно, відстежують причину та її наслідок, шукають логічний зв’язок між цією подією та рештою.

Звичайно, що обсяг матеріалів на сайті значно більший, ніж маленькі повідомлення BBC, “Кореспондент.net”, “Лента.РУ” та інші, і тому їх поновлень набагато менше. Якщо відстежувати подію в архіві, то легше це робити за пошуковою системою, ніж за самим архівом, тому що обсяг матеріалів дуже великий.

Коментарі та аналіз до події журналісти розміщують у самому тексті (наприклад, на сайті “For.com.ua” практика трохи інша: там окремо у розділах “Хіт-аналіз” та “Коментарі” можна прочитати або знайти коментарі відомих політиків та економістів). Це пояснюється аналітичною спрямованістю матеріалів, де потрібні коментарі. Але самі коментарі на сайті озвучують журналісти.

Ще можливо одна відмінність сайту – немає так званої “стрічки новин”, де розміщуються усі події, що стались протягом дня. Усі новини на сайті розміщені по розділах.

Один з вагомих плюсів сайту – це відстеження та прогнозування події. Наприклад, якщо будь-який інформ-сайт розміщує лише інформацію про події у ВР, то “Vеrsii.сom” роблять своєрідний “серійний огляд” події, де відстежують усі нюанси політичних процесів дня, а також шукають логічне пояснення тому чи іншому рішенню політичного бомонду України.

Інформація на інших сайтах надходить і по вихідних, майже погодинно, у той час як “Vеrsii.сom” продуктивні лише з понеділка по п’ятницю. У суботу та неділю надходження матеріалів скорочується до 1 – 2.

Головними проблемно-тематичними лініями більшості Інтернет-видань України є або суто політика, або політика у тісному зв’язку з економікою.

Читати “Vеrsii.сom” корисно, тому що можна отримати не тільки факти, а й повну картину про події, з екскурсом та авторськими ремарками. Журналісти цього сайту не лише компетентні, а й обізнані у темах (більшість веде власні теми, займається журналістськими розслідуваннями), їхні прогнози аргументовані й підкріплені документами.

Зрозуміло, що ідеальних сайтів немає, кожний працює у певному форматі й стилі. Поки що на українському Інтернет-просторі дуже мало гідних сайтів аналітичного спрямування. Інформативність – це добре, але тільки тоді, коли ти сам здатен аналізувати. Не завжди все можна й відстежити. Попри те, що “Версії” не володіють тією оперативністю, як-от: “Lenta.ru”, “ВВС”, “Газета.ру” – тим не менше вони володіють аналізом і компетентним коментарем до події. Взагалі про саму подію можна дізнатись оперативно і за допомогою радіо, а от відстежити її причину та наслідки – не завжди.

_______________________________