Інформаційні технології в журналістиці: вітчизняний І світовий досвід Київ 2002

Вид материала

Документы

Содержание Можливості Інтернет для журналіста Електронна газета

Подобный материал:

• Ужгордський національний університет на правах рукопису лазур ярослав володимирович, 1187.21kb.
• Електронні засоби навчального призначення світовий досвід й українська освіта // „вища, 179.96kb.
• Сучасні інформаційні технології та інноваційні методи навчання у вивченні англійської, 93.41kb.
• А втоматизация вузовских библиотек, 162.64kb.
• Інформатика та сучасні інформаційні технологіі, 40.87kb.
• Методичні рекомендації по виконанню дипломних проектів для студентів спеціальності, 366.58kb.
• Дистанційне навчання в професійно-технічній освіті, 99.88kb.
• «Інформаційні управляючи системи та технології», 20.16kb.
• Програма фахового вступного екзамену з «менеджмент організацій І адміністрування» для, 125.76kb.
• Н. І. Гомза Рецензент: канд екон наук, доцент В. О. Костюк Рекомендовано кафедрою «Прикладна, 856.34kb.

Можливості Інтернет для журналіста

Леся Городенко


На думку ряду вчених, в останні роки технічні засоби соціальної комунікації окреслюють три великі групи: засоби масової інформації, телекомунікація, інформатика. Об’єднання цих галузей під загальним терміном “масова комунікація” не нівелює їх принципові відмінності як у концептуальному, так і у антропологічному планах.

У надрах ЗМІ намічається ще один, поки остаточно не оформлений сектор, який, очевидно, найближчим часом буде автономно виділений – це “комунікативний менеджмент”, що включає в себе, крім стосунків із громадськістю, рекламу, внутрішні комунікаційні та інформаційні служби.

За прогнозами фахівців, домашні ЗМІ – відеомагнітофони, відеодиски, лазерні програвачі, телевізори високої чіткості, мікроЕОМ із вмонтованим модемом, телепатичні термінали, відеофони тощо – будуть об’єднані у нову сукупність, при чому деякі з них зможуть підключатися до полівалентних і взаємодіючих громадських мереж, що дасть їм вихід одночасно на класичні канали ТБ, на передплатні телевізійні й музичні програми, на служби відеотексту і на банки даних, а також на перегляди програм, що передаються через супутниковий зв’язок.

Усі ці досягнення домашньої техніки докорінно змінюють сферу розподілу товарів і послуг, створюючи принципово нову споживацько-комунікаційну парадигму, у якій зливаються воєдино маркетинг, менеджмент, дистрибуція в галузі інформації. За цих умов споживачі, крім суто економічних фактів купівлі, за допомогою засобів масової інформації прагнуть забезпечити ринок повідомленнями про свої смаки, звички і спосіб життя, а свого роду “взаємодіючий” маркетинг відображає нові стосунки і нові цілі, що виникають у період, який уже окреслили на Заході як заключну фазу у розвитку “суспільного споживання” – “суспільства масової комунікації”.

Різноманітні за своїми типологічними характеристиками, засоби масової інформації у сукупності створюють цілісну систему журналістики. Вони взаємодіють між собою, координують зусилля, конкурують, обмінюються досягненнями і досвідом.

Водночас життя постійно вносить зміни у розвиток і вдосконалення системи ЗМІ. Ще недавно йшлося про традиційність поняття цієї системи як взаємообумовленої, зі своєю координацією і субординацією сукупності видань і програм, інформаційних агентств і центрів, а також служб, засобів доставки та організацій, що забезпечують їх функціонування.

Створення системи суспільно-правових засобів масової інформації – важливий спосіб впливу на процеси демократизації суспільства, гарант забезпечення права на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань.

Не допускається використання засобів масової інформації для пропаганди війни, розпалювання расової, національної, релігійної ворожнечі, а також поширення передач, що пропагують порнографію, культ насильства і жорстокості.

ЗМІ становлять переважну частину соціальної комунікації, прийнявши на себе її усні, писемні і візуальні функції, сфера використання яких має постійну тенденцію для розширення.

Телефонний зв’язок, і в більш широкому смислі, усі служби, що забезпечують передачу повідомлень, є складовою частиною соціальної комунікації. Телекомунікації успадкували традицію, коли панували пошуки у галузі кодування інформації, економії й надійності її передачі.

У розвитку системи ЗМІ у наш час відбуваються карколомні зміни.

В Україні все більше використовується галузь комп’ютерних мереж. У зв’язку з її активним розвитком упорядковуються послуги Інтернет для державних органів, установ та підприємств, створюються державні провайдери, розробляється нормативно-правова база у сфері інформатизації з урахуванням питань інформаційної безпеки, забезпечення прийняття органами державної влади організаційно-технічних рішень, які дозволяли б створювати власні “електронні” інформаційні ресурси на базі веб-технологій, платформно-незалежні інформаційні системи, здійснювати інформаційний обмін між державними органами в Україні з використанням єдиних інтерфейсів і протоколів обміну Intranet/Extranet-мереж та забезпечення захисту інформації.

Одним словом, йде процес координації зусиль як державних органів, так і підприємств та організацій різних форм власності в створенні цивілізованого механізму регулювання ринку інформаційних послуг, в тому числі в інформаційних мережах України, та налагодження рівноправного обміну українських і закордонних користувачів і виробників інформаційних ресурсів, у тому числі в міжнародних комп’ютерних мережах.

Інформаційна присутність України в міжнародних комп’ютерних мережах досягається шляхом створення електронних варіантів періодичних офіційних видань, подання матеріалів провідних видань країни з проблем розбудови Української держави, поширення економічної інформації про Україну з метою сприяння покращанню інвестиційного клімату в державі.

Напевне, ніде слово “віртуальний” не отримало такого широкого розповсюдження, як у сфері інформаційних технологій: віртуальна пам’ять, віртуальна машина, віртуальна реальність, віртуальний канал, віртуальний офіс, віртуальний секретар… Це відбулося завдяки можливості програмувати логіку функціонального об’єкта так, що для користувача його логічні поведінка і властивості не будуть відрізнятися від реального прототипу. Втечу у “віртуальний світ” може викликати принципова неможливість оперувати з реальним об’єктом, економічними важелями або часовим фактором.

Перш, ніж переходити до аналізу причин, що викликали такий ріст популярності VPN (Virtual Private Networks), нагадаємо, що прості приватні (корпоративні) мережі передачі даних будуються, як правило, з використанням орендованих каналів зв’язку, комутованих телефонних мереж загального користування. Протягом багатьох років такі приватні мережі проектувалися з урахуванням конкретних корпоративних вимог, що в результаті перетворилися на фірмові протоколи. Виділені канали дозволяють забезпечити надійний захист конфіденційної інформації, проте у них досить висока ціна експлуатації і труднощі при розширенні мережі, не говорячи вже про неможливість підключення до неї мобільного зв’язку. Одночасно для сучасного бізнесу характерні значне розповсюдження і мобілізація робочої сили. Все більше користувачів потребує доступу до корпоративної інформації через комунікативні канали, збільшується також кількість працівників, зайнятих удома. Західні аналітики прогнозують, що до кінця 2001 р. 90% корпоративних користувачів будуть мати мінімум по одному портативному комп’ютерові.

Приватні мережі не в змозі забезпечити увесь спектр Інтернет-послуг. Взаємодія в режимі on-line вимагає об’єднання приватних мереж, які базуються на різних технологіях, суперечать динаміці розвитку бізнесу, його намаганнями до централізації і виразній тенденції до злиття компаній.

Одночасно паралельно існують мережі передачі даних загального характеру та Інтернет, які буквально захопили всю земну кулю. Правда, вони не мають найголовнішої переваги приватних мереж – надійного захисту корпоративної інформації. Ці дві технології мають об’єднати масштабність, низьку ціну, доступність до різних режимів і безпеку інформації.

Приватні мережі характерні простотою управління. Адміністратори приватних мереж завжди мають можливість здійснювати наскрізне управління корпоративною мережею, включаючи й ту частину, яка належить телекомунікаційним компаніям. Виявляється, VPN надають у цьому плані більше можливостей, ніж звичайні приватні мережі. Типові приватні мережі адмініструються “від межі до межі”, тобто сервіс-провайдер керує мережею до фронтальних маршрутизаторів корпоративної мережі. Технологія VPN дозволяє уникнути своєрідного розподілу влади, надаючи і провайдерам, і абонентам єдину систему управління мережею в цілому – як її корпоративною частиною, так і інфраструктурою загальнодоступної мережі.

Зараз уже неможливо обійти увагою значення Інтернет та інформаційних мереж взагалі для людства і прогресу. Необмежений доступ до будь-якої інформації, можливість спілкуватися, обмінюватися інформацією незалежно від відстані та кордонів робить наше життя зручнішим, роботу продуктивнішою, мистецтво натхненним. Відкритий доступ до інформації, про який деякий час тому ми могли тільки мріяти, давно вже є синонімом свободи, яка при неправильному користуванні обертається проти нас самих. Для еволюції людства Інтернет схожий на важіль, яким Архімед збирався перевернути світ.

В Інтернет можна знайти все, що завгодно. Але питання, як добратися до необхідної інформації з найменшими втратами для часу і психіки, залишається відкритим. Навіть використовуючи в цілях організаційного пошуку WWW – “Всесвітню павутину”, в якій все більш-менш зрозуміло, Мережа водночас являє собою темний ліс. Неспокушеній людині лізти туди небезпечно.

Небезпека ховається не в комп’ютерних іграх і не в еротичних картинках, і взагалі ми не будемо торкати питання морального виховання. Проблема в тому, що в процесі еволюції, розвиваючись технічно та культивуючи наші добрі вчинки, ми культивуємо і наші пороки. Інерція мислення – порок, що є свого роду запобіжником від надінтелектуальних навантажень, що дозволяє плисти поверхнею тієї чи іншої проблеми, не допускаючи занурення в прірву абсолютного знання. Кожен раз, коли людство з великою мужністю досягло правдивого, абсолютно наукового способу мислення, інертність нашого розуму приводила обхідними шляхами до примирення між істинними шляхами розвитку і старими замученими стежками лінивої псевдоеволюції. Поява інформаційних мереж дозволяє нам ефективно використовувати знання, накопичені людством у ході свого розвитку. Структура “мережі мереж” дозволяє користувачу безконтрольно стрибати у мережах і серверах, гублячи при цьому нитку роздумів і початкового інтересу.

Обмежити право користувача бути в мережі Інтернет скільки завгодно часу – значило б увійти з ним у конфлікт.

На даному етапі користувачу досить далеко до того, щоб відразу отримати необхідну інформацію, адреси, її зміст. Можна годинами блукати в океані інформації, потрапляти на помилкові адреси, прокладаючи багаточисельні маршрути, а Мережа буде надавати гору повідомлень, з якими розбиратися можна безкінечно. Тут починається найцікавіше: ми починаємо нервувати, перестрибувати з одного повідомлення на інше, і, в результаті, маємо купу різноманітної інформації, яка, на жаль, є без конкретного знання.

Утискати права споживачів, як і критикувати продукт, справа невдячна. Кінець ХХ ст. характерний набуттям тієї суми недоторканих істин (тобто істин, що витримують усі бурі скепсису), яка в прогресії збільшуючись, дасть людству можливість створення універсальної моделі мислення. Довгий час розвиток йшов несвідомо і випадково, і, враховуючи ту технічну базу, кількість знань і інформації. якою користується людство, ми і на кінець можемо собі дозволити свідомий розвиток і удосконалення нової культури, кращі умови народження і виховання.

Що в кінцевому випадку приведе до розсудливого управління світом в цілому. Мета цієї, більш удосконаленої моделі мислення, – перемогти атавістичні прояви старої моделі, яка часто вела рослинне, несвідоме – тваринне життя, і інертність мислення не кращий з її виявів.

При тому хаосі, в якому перебуває Інтернет, про чистоту діалогу між користувачем і мережею залишається тільки мріяти. Адже прямуючи пасивно за зносками, користувач залежить від тих законів, які активно використовуються виробниками реклами і агітації. Законам, що використовують інертність нашого мислення, ту напівтваринну здатність розуму, якій більш притаманно пасивно наслідувати графічні символи на екрані, ніж звернутися за інформацією в потрібне джерело чи просто задуматися.

Ситуація, яка склалася тепер в Інтернет, нагадує події 30-річної давнини з точністю до навпаки. Як вважають міжнародні Інтернет-провайдери, створювана на сучасному етапі мережа реально зовсім не є такою. Безумовно, більше половини внутрішньоєвропейського трафіку (також і внутрішньоазіатського) проходить через Сполучені Штати. На думку експертів, в найближчому майбутньому буде подальше зростання попиту на лінії, що зв’язують увесь світ з Америкою, хоча і без того 90% трафіку Інтернет йде в США або через США.

Сьогоднішній Інтернет – “американоцентричний”. Саме там групується переважна більшість інфраструктури й проходить головний трафік. Лінії зв’язку з Америкою переповнені, в той час як попит на інші регіони залишається помірним. Тенденції дальшого розвитку такі, що можуть стати у загрозі самому існуванню Інтернет як глобальної мережі. Інтернет кинуто виклик, і вона повинна відреагувати на нього відповідним чином.

Причина сучасної американізації Інтернет має глибокі коріння. І справа зовсім не в претензіях Америки на світове павутиння. Інтернет зародилася, отримала розвиток і далі продовжує розвиватися саме в Сполучених Штатах. Там у неї багато прихильників, які активно її підтримують, в тому числі і на найвищому рівні. Подібної підтримки з боку уряду Інтернет не має, напевне, більше ніде. Крім того, в Америці найвищий рівень концентрації інформаційних ресурсів – головного товару Інтернет. Велике значення має і міцна американська економіка, що є матеріальною основою всесвітнього впливу США. На правах міжнародної у всіх сферах людської діяльності функціонує англійська мова. Не стала винятком і мережа Інтернет: переважна більшість матеріалів подається англійською. Без знання цієї мови в кіберпросторі практично немає що робити.

В Інтернет практично відсутні міжрегіональні зв’язки. Тому майже кожен міжнародний біт трафіка проходить через Сполучені Штати, долаючи на своєму шляху не менше двох міжмагістральних сполучень. Відповідно, точки доступу в мережу поза США не отримують розвитку, їх мало, вони з досить низькою пропускною властивістю.

Неамериканські поставники вказують на інші фактори, що стримують глобалізацію інфраструктури Інтернет – високу ціну установки, експлуатації і ремонту мереж, їх погану якість. А також недостатню підготовку персоналу. Усе це істотно уповільнює розвиток Інтернет за межами США.

Проте головним фактором, що стримує розвиток регіональних магістралей, є висока ціна оренди ліній. В Європі, наприклад, через недостатню конкуренцію оренда ліній коштує в 3 – 10 разів дорожче, ніж в США.

Потрібно відзначити і несправедливий розподіл оплати за трафік. Коли Інтернет тільки починалась, підключення до неї означало підключення до Америки. Це було нормально. Тим більше, що майже всі інформаційні ресурси були розташовані в Сполучених Штатах. Проте зараз, коли зміст Інтернет глобалізується, оплата повинна бути переглянута, щоб провайдери поза США не брали на себе 100% оплати за підключення. Відповідно до підрахунків, у 2000 р. вона досягла $2,5 млрд.

Відсутність доступу до Інтернет, яка потихеньку об’єднує всі світові інформаційні ресурси, грозить економічним застоєм і відсталістю від Сполучених Штатів усього світу, і в першу чергу країн, що розвиваються. Якщо інфраструктура Інтернет буде і надалі концентруватися в Америці, то весь викотехнологічний сектор економіки поза США може опинитися в серйозній небезпеці.

Оскільки Інтернет стає вирішальним інструментом для розвитку програмного забезпечення (ПЗ), то концентрація сили Мережі в Штатах може привести до концентрації там же й інновацій. І справді, важко уявити собі процвітання великої галузі виробництва ПЗ в Індії, якщо її доступ до Інтернет буде там набагато гірший, ніж у конкурентів з Сполучених Штатів.

Деякі дослідники попереджають, що провал спроб зменшити дисбаланс в Інтернет може поставити деякі нації також і в політично невигідне становище. Роблячи висновки, можна сказати, що Інтернет стає все більш і більш залежною від США.

* * *

Усі суб’єкти комп’ютерного світу – персональні комп’ютери і програми до них, принтери і периферійні прилади, сканери і модеми – завжди мають документацію і файли допомоги. Одночасно Інтернет – одна з найскладніших комп’ютерних систем – з’являється на нашому ПК без будь-яких інструкцій.

Інтернет – це добровільне і слабко структуроване об’єднання тисяч мереж і мільйонів комп’ютерів у всьому світі, яке дозволяє обмінюватися інформацією між ними. Метафора “інформаційна супермагістраль” визначає Інтернет досить точно.

В Інтернет основні лінії, якими інформація передається з одного кінця в інший, об’єднуються загальним поняття хребта. Хребет Інтернет формується з мереж великих телекомунікаційних компаній.

Значна частина Інтернет – об’єднані суперкомп’ютерні центри для наукових дослідів і освіти – обслуговується урядовими агентствами й університетами. Коли раніше вони були основними користувачами Мережі, то тепер переважна більшість інформації генерується приватними і корпоративними користувачами, що викликає невдоволення академічного середовища.

У зв’язку з цими проблемами уряд і дослідні організації висунули ідею Інтернет майбутнього покоління. В рамках цього проекту планується створити новий хребет з більш високою пропускною здатністю. Так звана Інтернет ІІ не повинна стати заміною для існуючої мережі; просто вона надасть додаткові канали обміну інформації для урядових і дослідних закладів.

Історія не дає нам права назвати засновником Інтернет якусь конкретну людину чи організацію.

Усе почалося в 1962 р., коли доктор Ліклайдер з Масачусетського технологічного інституту написав серію докладних записок про концепцію "Мережа всесвіту". В них він змалював глобальну мережу, в якій би будь-який користувач міг би передавати дані програми.

Протягом кількох наступних років урядові агентства, університети і приватні компанії продовжували працювати над розвитком Інтернет. Перша презентація Інтернет та електронної пошти відбулася в 1972 р. на комп'ютерній конференції по Інтернет. У 1973 – 1974 рр. створили TCP/IP-протокол практично в його сучасній формі, хоча авторська група продовжувала роботу над ним до початку 80-х рр.

Інтернет не належить ні приватній особі, ні компанії, ні урядовому закладу. Ніхто сам не оплачує витрати і не володіє контрольним пакетом акцій. Інтернет – це продукт колективної роботи і співпраці всіх її прихильників.

Багато закладів і компаній безповоротно надають свої комп'ютерні ресурси (безпосередньо машини, персонал) для підтримки якоїсь частини Інтернет – наприклад, критичного зв'язку між двома регіонами. Уряд впливає на Мережу через затвердження законодавчих актів. Також кілька комітетів встановлюють стандарти Інтернет, без яких взаємодія між різними компонентами мережі була б неможливою.

Постає питання про безпеку використання Інтернет. У мережі, як правило, можна себе почувати спокійно. Хоча деяка небезпека, звичайно, існує, проте ми маємо всі шанси обійти серйозні неприємності.

Усі загрози можна розділити на два класи: викрадення конфіденційної інформації та намагання вплинути на працездатність вашого комп'ютера. До другого класу належать віруси з веб-файлів; зіпсовані елементи ActiveX, "дірки" Java, які дозволяють хакерам читати файли з вінчестера і багато інших недоліків, які поки що зустрічаються в ПЗ для Інтернет.

Проте вірогідність стати жертвою хакерів досить мала. Набагато простіше отримати вірус, але велика кількість антивірусних програм, які існують на ринку, надають досить надійний захист. Ніколи не можна відкривати додатки до електронної пошти, – там може бути що завгодно.

Із загрозами першого класу боротися складніше, але і тут виручає увага і здоровий глузд. Будьте особливо уважні при використанні кредитних карток в Інтернет: якщо ви ніколи не чули про компанію-продавця і не знаєте, де її можна знайти в реальному світі, краще утриматись від покупки. Для захисту вашої електронної пошти можна використовувати програми кодування, які перетворюють ваші повідомлення на секретний код, який може прочитати тільки особа, яка знає ключ для розкодування.

Багато компаній спеціально збирають інформацію про кожного користувача. що зайшов на їх веб-сервер. Для цього при першому візиті вони записують на вашому вінчестері невеликий файл, так званий "ключик".

Постає питання, чи потрібен Інтернет взагалі і коли його можна купити? Якщо вам здається, що ще не прийшов час купити модем і підключитися до Інтернет, то ви дуже помиляєтесь. Багатьох людей лякає незнання англійської мови. Справді, англійська мова найбільш розповсюджена, але тих україномовних і російськомовних ресурсів абсолютно вистачить для задоволення ваших потреб. А якщо ви знаєте ще якусь мову, то поле вашої діяльності надзвичайно розширюється.

Одночасно не потрібно забувати, що Інтернет дороге задоволення. Справді ж, активно користуючись електронною поштою і сидячи приблизно годину кожен день у мережі, навряд чи ви заплатите більше $25 за місяць.

Потрібно запам'ятати, що не всі джерела інформації є акуратними і надійними. Адже інформація заноситься в мережу людьми, а люди, як відомо, схильні до помилок. Крім того, вони часто висловлюють свою власну точку зору. Допускається можливість навіть умисно неправдивої інформації, хоча це досить рідко.

Ще один аспект, яким лякає Інтернет, – порнографія. Щоб отримати на екрані оголені натури, потрібно спочатку знайти порносайти. Окрім того, більшість порнокартинок платні, а системи оплати за кредитками у нас поки що слабо розвинуті.

Коли ви вже опинилися в Інтернет, то не забувайте, за чим ви туди звернулися. Інакше ви витратите купу грошей, а необхідної інформації не знайдете. Чітко сформулюйте, що вам потрібно й рухайтесь далі до своєї мети.

Так само небезпека хакерів є досить відносною. Їх цікавить інформація, на якій можна зробити гроші, а забирати у себе час і сили тільки для того, щоб дізнатися, що ви зберігаєте у себе вдома на комп'ютері, нема сенсу.

Перспективи електронної преси в Інтернет уже створили необхідну інфраструктуру для її масового розповсюдження – десятки мільйонів користувачів (в основному представників середніх прибутків) є бажаною аудиторією практично для будь-якого видання. Чи означає це, що оперативно відправлений на персональні комп'ютери гіпертекст найближчим часом замінить звичний текст? Ні, для цього змін, що відбулися, замало. Паперова преса має свої переваги: вона є самодостатньою (для роботи з нею не потрібні додаткові пристрої і спеціальні звички), якість відтворення текстів і графіки вище, ніж у середніх моніторів комп'ютерів, і, що не менш важливо, вона звичніша. Найближчим часом електронні версії газет і журналів, більше за все, будуть доповненням, а не заміною більш традиційних форм публікації.

* * *

Ми не сумніваємося, що творці і персонал Інтернет, не покладаючи рук, трудяться над структурним і функціональним виглядом Мережі мереж, але боїмося, що надмірна демократичність і любов до споживача не дозволять жорстко структурувати і створити контроль на тому рівні, на якому порушена проблема.

Як будь-яку технічну новинку, мережу задумали і створили як чудовий інструмент для роботи з інформацією. Але очевидно, що для великої кількості необізнаних Інтернет виглядає тільки модним технічним надлишком, приблизно так, як колись було з телефоном, і поки він став підсвідомою необхідністю як інструмент для спілкування і обміну інформації і над самою ідеєю, і над її технічним вираженням довелось достатньо потрудитися. Виступаючи посередником між людиною і знанням, зібраним попередніми поколіннями, інформаційна мережа несе відповідальність не тільки за збереження чистоти і точності першоджерела, але й за те, як споживач отримує і, відповідно, споживає це знання.

___________________________


Електронна газета

Голусяк Марина


Вибух науково-технічного прогресу в ХХ ст. докорінно змінив існування людства. З'явилося багато абсолютно нових технологій та ноу-хау, що невпинно впливають на людину та на її світосприйняття. Ці технології, добровільно залучені Homo sapiens, втручаються в усі галузі життя соціуму на всіх його рівнях.

Одна з економічних істин: кошти вкладаються в ту справу, яка дає прибуток. Американське прислів'я: хто має гроші - той має все. І, нарешті, висновок людства наприкінці другого тисячоліття: хто володіє інформацією – той володіє світом.

Людство завжди цікавило питання інформації: її запис, збереження, відтворення, передача та захист, але ще ніколи в нього не було настільки широкого вибору способів і техніки для вирішення цих питань. Відколи з'явився ЕОМ, ми забули про тортури друкарських машин і помітно змінили вигляд друкованої продукції. Але не встигли ми отямитися від перших комп’ютерних вражень, як наукова думка з'єднала комп’ютери в одній мережі – глобальній мережі Інтернет.

Виникнення Інтернету, а отже й Інтернет-технологій, ініціювало стрімкий розвиток комп’ютерних технологій, який помітно відбився на формах, ефективності та швидкості роботи ЗМІ. Комп'ютерні мережі повністю входять у межі масовокомунікаційних процесів, але, звичайно, відрізняються від традиційних засобів масової комунікації. Інтернет виділяється, насамперед, своєю децентралізованою системою. Для повідомлень, переданих через Інтернет, характерні такі ознаки, як, по-перше, глобалізація, тобто вони розповсюджуються фактично у межах всього світу. По-друге, широке використання можливостей мультимедіа, тобто текст може поєднуватися із рухомим зображенням та звуком. По-третє, інтерактивність, тобто на відміну від традиційних мас медіа для Інтернету притаманний активний двобічний зв'язок між комунікатором і реципієнтом, який сам у будь-який момент стає комунікатором.

Інтернет є надзвичайно привабливим засобом комунікації, що, до речі, пояснює його безпрецедентний розвиток.

Каталоги, наукові матеріали, дослідження ринку та економічна інформація, замовлення покупок, дискусійні форуми, архіви програмного забезпечення, книги та періодичні видання, гіпертекстові версії музейних експонатів – усе це можна розповсюджувати в електронній формі та без затримки зробити доступним для будь-кого будь-де у світі.

Зростаюча популярність Інтернет пояснюється передусім тією простотою, з якою будь-який користувач, без будь-якої спеціальної підготовки може вільно працювати у мережі.

Використання найновіших розробок і технологій як в програмному, так і в апаратному забезпеченні, використання надзвичайно простого в користуванні інтерфейсу сприяло зростанню мережі та поширенню її у світі. Саме за допомогою вебу світ стає свідком народження нового виду засобів масової комунікації, який посяде у ХХІ ст. особливе місце серед таких традиційних ЗМІ, як телебачення, преса, радіо.

* * *

З розвитком комп'ютерної журналістики з'являються нові типи видань, змінюються форми спілкування читачів з газетами.

Електронні газети, незалежно від способу розповсюдження, переважно мають форму гіпертексту. Гіпертекст – нова концепція викладення інформації. На відміну від простого тексту, до якого ми звикли, гіпертекст – це структурований документ, інформаційний масив, що складається із багатьох фрагментів, поєднаних між собою лінками-посиланнями (лінк-посилання – запрограмоване посилання на яке-небудь інше джерело інформації, асоційоване із частиною гіпертексту) та механізмами переходу від одного елементу до іншого. Концепцію гіпертексту розроблено так, що інформація, яку він містить, повністю доходить до споживача відповідно до його бажання та вимог. Користувач сам визначає послідовність та ефективність потоку, форму (текст, аудіо, відео, графіка, програмне забезпечення), у якій він бажає продовжити опанування змісту обраного масиву інформації.

Отже, за усіма ознаками структурна природа гіпертексту якнайкраще відповідає загальній концепції форми періодичного видання, газети, журналу. Вона несе цілу низку логічно обумовлених безперечних переваг. По-перше – це набагато вища за аналогові зразки (друковані видання) організованість матеріалу. Читач, користувач має змогу, так би мовити, бачити усе одразу. Інформаційний масив, подібно до систем штучного інтелекту, реагує на користувача у чітко завданих ним напрямах запиту. Можна з будь-якого місця масиву перейти в інше. По-друге – це можливість одночасного надання інформації у різних, більш відповідних формах – не тільки текст, графічні образи, але й аудіо-, відеоінформація, яка може складати органічну частину гіпертекстового інформаційного масиву. По-третє – об'єктивно маючи первинно цифрову форму, інформація, подана в електронній газеті, може підлягати відтворенню або збереженню, у той час як з друкованого видання можна зробити лише ксерокопію.

В Україні перша електронна газета “Все – всім” з’явилася у 1991 р. Слід зазначити, що електронні газети на сьогодні вже дуже поширене явище. Кожне поважне періодичне видання переймається фактом своєї інтерактивної присутності. Росте популярність такого фаху, як веб-майстер, – це людина, що відповідає за інтерактивну присутність компанії і отримує за це відповідну платню. Українські видання намагаються не відставати від західних. Газети “День”, “Kyiv Post”, “Киевские Ведомости” тощо, а також журнали та навіть канали українського радіо і телебачення на сьогодні присутні в Інтернет на рівні сервісу www.

Треба зауважити, що електронні газети можна поділити на дві основні групи за критерієм принципу одержання їх користувачами, який у свою чергу визначається типом сервісу Інтернет, що використовується з метою передачі. Як і аналогові (друковані), електронні газети можуть бути безкоштовними та ексклюзивними, які треба передплачувати або платити за кожен “примірник” окремо. Отже, йдеться про два основних типи: електронні газети, що розповсюджуються на рівні www-сервісу, та електронні газети, що розповсюджуються на рівні e-mail-сервісу. Перші, зазвичай, містять у назві посилання на “on-line”. Інші треба замовляти за допомогою кредитної картки: система, що працює в усіх випадках купівлі-продажу через Інтернет.

Як уже зазначалося, періодичне видання існує сьогодні в двох вимірах: аналоговий (друкований) та цифровий (інтерактивний, “on-line” або Інтернет-вимір). Інтернет-вимір може знаходитися на рівні www-сервісу або рівні e-mail-сервісу. Ці два рівні постійно різняться навіть під однією назвою видання. Одна і та ж газета, скажімо “Нью-Йорк таймс”, існує у двох типах “on-line” газети. Це, насамперед, зумовлено ринковими правилами. Газети рівня e-mail-сервісу більш змістовні та повні. Вони містять матеріали та інформаційні масиви, що не підлягають загальному користуванню. Це – ексклюзив. Їх треба купувати.

Незалежно від типу “on-line” продукту електронні газети – це програми, гіпертексти, складені мовою HTML (Hyper Text Markup Language). На рівні www-сервісу електронна газета об’єктивно являє собою файл HTML-формату, розміщений на віддаленому комп'ютері. Такі електронні газети доступні усім користувачам “Всесвітньої павутини”. При розсилці ексклюзивного варіанту електронної газети за допомогою рівня e-mail-сервісу вона так само є файлом HTML-формату, але вже приходить до вашої особистої скриньки електронної пошти у вигляді додатку до листа (зазвичай, захищеного програмним паролем).

Розглянемо електронну газету на прикладі. У газеті “Електронні Вісті” маємо змогу розглянути дуже різноманітне, велике коло питань, тем, які нас цікавлять. Газета щотижнево пропонує такі рубрики: “Економіка України”, “Світова економіка”, “Банки”, “Екологія”, “Охорона здоров'я”, “Інвестиції”, “Приватизація”, “Мас-медіа”, “Кримінал”, “ВПК (оборонна промисловість)”, “Комп'ютери”, “Комунікації”, “Наука і техніка”, “Освіта”, “Культура”, “Спорт”, “Це цікаво”. Отже, як бачимо, будь-який користувач може задовольнити свою цікавість з тієї чи іншої теми, адже запропоновано майже увесь тематичний спектр.

Газета “День”, як і багато інших сучасних періодичних видань України, також представлена у глобальній мережі Інтернет. Вeб-сторінка газети дещо лаконічніша за “Електронні Вісті”. Це зумовлюється програмними можливостями HTML. Файл газети “День” має більш організовану структуру.

* * *

Уже сьогодні ясно, що Інтернет, який об'єднує більш ніж 50000 локальних та корпоративних мереж, 5 млн. комп'ютерів та 30 млн. користувачів у всьому світі, стає одним із головних елементів масової комунікації на планеті. Для розвитку мережі використовуються найсучасніші технології: електронне транспортування інформації, цифрові телефонні та швидкісні локальні мережі, системи мультимедіа, оптоволоконні лінії, супутниковий зв'язок.

Зрозуміло, що Інтернет, який несе на собі величезне інформаційне навантаження, стає реальністю нашого життя, фактором людського розвитку, значним елементом інформаційного суспільства майбутнього.

Користувач послуг Інтернет сьогодні в змозі самотужки, без сторонньої допомоги, облаштувавши у себе вдома інтерактивну студію, виробляти відео- та аудіоінформацію, не кажучи вже про тексти, поширювати цю інформацію, спілкуватися у реальному часі з іншими користувачами, у мить долаючи кордони та континенти. Крім багатьох інших послуг, які пропонує Інтернет, користувач має змогу оперативно отримати потрібну йому інформацію у вигляді електронних газет. І хоча, як здається сьогодні, паперові газети можуть зникнути, поступившись електронним виданням, – це не зовсім так. Паперові газети мають свої об'єктивні риси, які за виникнення електронної конкуренції не дозволять їм зникнути з полиць “Преса” ще не одне десятиріччя.

_________________________________


Електронні ЗМІ на прикладі російського сайту Газета.Ру