Інформаційні технології в журналістиці: вітчизняний І світовий досвід Київ 2002
| Вид материала | Документы |
СодержаниеДанило Радовський Катерина Ющенко Наталія Ковальчук Марина Полякова Веб-сторінки друкованих та електронних ЗМІ Тетяна Дубинянська |
- Ужгордський національний університет на правах рукопису лазур ярослав володимирович, 1187.21kb.
- Електронні засоби навчального призначення світовий досвід й українська освіта // „вища, 179.96kb.
- Сучасні інформаційні технології та інноваційні методи навчання у вивченні англійської, 93.41kb.
- А втоматизация вузовских библиотек, 162.64kb.
- Інформатика та сучасні інформаційні технологіі, 40.87kb.
- Методичні рекомендації по виконанню дипломних проектів для студентів спеціальності, 366.58kb.
- Дистанційне навчання в професійно-технічній освіті, 99.88kb.
- «Інформаційні управляючи системи та технології», 20.16kb.
- Програма фахового вступного екзамену з «менеджмент організацій І адміністрування» для, 125.76kb.
- Н. І. Гомза Рецензент: канд екон наук, доцент В. О. Костюк Рекомендовано кафедрою «Прикладна, 856.34kb.
Максим Драбок ………………………………………………………………………. 145
* Власний Інтернет-сайт у мобільному телефоні
Наталія Кеуш….. ……………………………………………………………………… 53
* Інтернет-трансляції у сучасному світі
Данило Радовський ……………………………………………………………………. 153
* Ананова – нове ім’я у світовій електронній журналістиці
Артем Білодід ………………………………………………………………………... 154
* Радіо в Інтернет та можливості цифрового радіо
Катерина Ющенко ……………………………………………………………………. 163
* Кому “світить” майбутнє: мобільному супутниковому зв'язку через Інтернет
чи IP-телефонії?
……………………………………………………………………………………… 168
* Супутникове телебачення
Наталія Ковальчук …………………………………………………………………… 173
* Кабельне телебачення
Олена Євенко ………………………………………………………………………… 178
* Перспективи розвитку цифрового телебачення в Україні
……………………………………………………………………………………….. 185
* DVD. Цифрова якість сьогодні
Ірина Форись ………………………………………………………………………… 192
* Нові технології у роботі фоторепортерів
Марина Полякова ……………………………………………………………………... 195
* Товкмач в коробочці (електронні кишенькові перекладачі)
Тетяна Литвин ……………………………………………………………………….. 203
Передмова
Веб-сторінки друкованих та електронних ЗМІ
та інші аспекти застосування мережі Інтернет
у сфері мас-медіа
Тетяна Дубинянська
На сучасному етапі важко уявити собі роботу будь-якої більш-менш солідної організації мас-медіа за умови ігнорування нею необмежених можливостей всесвітньої комп’ютерної мережі Інтернет. Якщо ще 10-15 років тому Інтернет у масовій свідомості був не більш ніж екзотичною західною новинкою, то на сьогодні це невід’ємний компонент нормального функціонування багатьох галузей людської діяльності, серед яких журналістика посідає не останнє місце.
Основа Інтернет – сервери – “вузлові точки” “павутиння” – являють собою потужні ПЕОМ, здатні обробляти і пересилати великі масиви інформації. Фактично, сервером може бути будь-який персональний комп’ютер, але його потужності вистачить щонайбільше на 5-10 ПЕОМ, підключених до нього. Переважна більшість серверів – багатопроцесорні ЕОМ, що набагато перевищують потужністю звичайні “персоналки”. Сервером може бути комплекс ЕОМ, куди входить декілька потужних комп’ютерів, що виконують різні функції. Такими є пошукові сервери Yahoo!, AltaVista, Magellan, Loner, Yandex, Aport та ін.
Пошуковий сервер – комп’ютерна система, покликана допомогти користувачеві знайти необхідну інформацію. За одним ключовим словом або словосполученням можна відшукати те, що треба. Проблема в тому, що пошуковий сервер здебільшого видає список всіх інформаційних джерел і їх може бути дуже багато (більше тисячі). Зрозуміло, переглянути їх усі фізично неможливо за короткий проміжок часу.
Особливістю пошукових серверів є їхня багатофункціональність. Тобто, окрім власне пошуку інформації, вони надають послуги електронної пошти, прогнозу погоди, останніх новин, реклами тощо. Таким чином користувач отримує набагато більше інформації, ніж йому треба. Один із недоліків Інтернету – перенасиченість інформацією.
На пошукових серверах, з дозволу їх власників, організації та окремі люди можуть розмістити свої сторінки – так звані веб-сторінки (сайти) – куди вміщують інформацію про себе, свою діяльність, про співробітників, рекламу.
* * *
Сучасні мас-медіа вважають справою честі мати власну сторінку в Інтернет. На веб-сторінці можна розмістити дуже багато інформації, причому її розміри практично необмежені. Найпростіша веб-сторінка – звичайний текст, який можна прочитати на моніторі ПЕОМ. Але її можливості набагато ширші. Сучасна веб-сторінка – дуже розгалужена і містка система текстів, графіки, мультимедіа. Усе залежить, в першу чергу, від майстерності та фантазії веб-дизайнера.
Типовий браузер Internet Explorer дозволяє розшукати потрібну сторінку за вказаною адресою, переглянути її зміст і, при бажанні, зберегти окремим файлом на комп’ютерному диску. Адреса, за якою слід шукати веб-сторінку (коротша назва – сайт, веб-сайт, англ. “site”), традиційно починається з літер www, що є абревіатурою від World Wide Web – “світова павутина”. Звичайно, перед адресою можна вписати протокол передачі – літери http або ftp, але останні версії браузерів вставляють їх автоматично.
Протокол http застосовують переважно для завантаження графічної інформації, перегляду звичайних сторінок в мережі Інтернет, а протокол ftp – для завантаження окремих файлів великого розміру (програмного забезпечення). Протокол http функціонально може замінити ftp, але зазвичай їх чітко розмежовують. Після літер www йде назва сайту. Наприклад, сторінка газети “Факти” має адресу .kiev.ua .
Здебільшого, з назви сторінки можна дізнатися про країну, місто або тип організації, що володіє сторінкою. Із сайту “Фактів” видно, що редакція знаходиться в Києві, в Україні. Українські сторінки здебільшого мають закінчення на ua. Російські веб-сторінки здебільшого закінчуються літерами ru. Наприклад, – це сторінка “Комсомольськой правды” в мережі Інтернет. “Аргументы и факты” мають сторінку u. Адреса російського пошукового сервера “Апорт” - .ru. Якщо організація комерційна, то ім’я сторінки має закінчення com. Наприклад, адреса популярного пошукового сервера – .com. Або поштового сервера Майкрософт – il.com.
Коли ж організація некомерційна, то адреса має закінчення на org. або net. Зауважимо, що назва сторінки – це звичайна фантазія веб-майстра, який може вписати туди все, що завгодно. Проте мусить бути певна система, диференціація імен за типами організацій, за географічним принципом тощо. Більшість веб-майстрів це розуміють і ставляться до роботи уважно й коректно, полегшуючи користувачам пошук сторінки.
Перша сторінка, що виводиться на екран після запиту, має назву index. Індексова сторінка традиційно є орієнтуючою і робиться вона для того, щоб спрямувати користувача в потрібному напрямку. На неї виводяться головні теми номера, видання (якщо це газета), тематика та час виходу в ефір телепередач (якщо це телекомпанія), заголовки, а іноді й анонси публікацій, назви рубрик і т.д. Звичайно, на будь-якій популярній веб-сторінці багато реклами, інколи веб-дизайнер навмисно використовує рекламні оголошення, щоб прикрасити сторінку.
Вказавши назву рубрики або статті, користувач вмикає так званий лінк (ланцюжок) і потрапляє на другу сторінку. Яка підпорядкована першій і містить основну інформацію. Або ще один каталог (зміст). Більшість електронних веб-сторінок нашої преси мають подвійну або потрійну структуру. Тобто, через першу сторінку. Натиснувши на лінк, ми потрапляємо на другу, з неї на третю і т.д. В мережі трапляються сторінки з не одним десятком лінків і найбільша проблема – не заблукати в них.
Часто на першій сторінці проводиться інтерактивне опитування відвідувачів. Найпростіша його форма – запитання-відповідь. Навпроти запитання треба замаркувати одну з відповідей (уведених на сторінку заздалегідь) – поставити маркер, крапку, галочку чи хрестик. Таке опитування ні до чого не зобов’язує, бо відвідувач залишається анонімним. Отримана таким чином інформація може використовуватися в соціологічних дослідженнях для вивчення громадської думки або з іншою метою.
Найчастіше редакції газет, що мають свої сторінки в мережі Інтернет, пропонують таку послугу, як передплата. Така послуга має дуже мало спільного із звичайною поштовою. Вона безкоштовна. Але здобута таким чином інформація редукована, призначена для поверхового ознайомлення із змістом номера. Для того, щоб скористатися електронною передплатою, треба мати електронну поштову скриньку, в яку й будуть надсилатися анонси найцікавіших публікацій номера. А тоді користувач сам вирішує, варто йому заходити на сторінку цієї газети чи ні.
Звичайно, електронна веб-сторінка має мало спільного з паперовою газетою – крім інформації. Але для бажаючих редакція пропонує електронні номери газет у форматі *.pdf. Цей формат відкривається програмою Adobe Acrobat і застосовується там, де необхідно подати інформацію, максимально наближену до оригіналу. Тобто газетна сторінка виводиться на екран монітора у первісному, паперовому вигляді, відповідно оформлена і відформатована, з ілюстраціями. Таку послугу пропонують київські “Факты” – .kiev.ua, чий номер можна отримати і в електронному вигляді, і у форматі *.pdf для майбутнього роздруковування. Недолік цього формату – його великий розмір, що ускладнює отримання з мережі Інтернет (дуже повільно завантажується), і неможливість подальшого редагування.
Окремої розмови заслуговує ілюстративний матеріал. В електронному вигляді графіка (графічні файли) займає дуже багато місця, а тому повільно виводиться на екран. Для порівняння – сторінка тексту в мережі займає 4 – 5 Кб. Невеликий кольоровий малюнок займає 50 – 100 Кб. Виходячи з цього, автори веб-сторінок намагаються обмежити кількість графіки на сторінці до прийнятного рівня, щоб не забивати канали зв’язку і прискорити передачу даних. Більшість веб-сторінок взагалі позбавлені великих ілюстрацій, містять зменшені їх варіанти, так звані “банери”, натиснувши на які, за бажанням, користувач може вивести на екран великий малюнок, або потрапити на іншу сторінку.
* * *
Розглянемо сайт популярної в Києві газети “Факты” – v.ua.
Структура веб-сторінки “Фактів” проста. На першій сторінці знаходиться перелік публікацій номера, які згруповані за рубриками (близько 10). Зверху першої сторінки розміщена ілюстрація і анонси найцікавіших (на думку редакції) публікацій (5 – 6). Решта статей подаються без анонсів.
Натиснувши на назву будь-якої статті, користувач потрапляє в рубрику, де містяться тексти публікацій або посилання, де їх можна прочитати. Часто розміри статті завеликі для екрана монітора. Тоді його можна змістити вгору-вниз або вправо-вліво. Особливості браузера такі, що він дозволяє “прокручувати” текст по екрану як ролик – згори донизу і справа наліво або в зворотному напрямку.
На першій сторінці “Фактов”, крім назв статей, розміщена кнопка “Архів”. Це – той лінк, через який потрапляємо на сторінку – каталог минулих публікацій газети. Їх також можна прочитати. Управління браузером дозволяє: повернутися на попередню сторінку, якщо це необхідно, зупинити пошук, роздрукувати побачене на екрані, скопіювати виділений текст в окремий файл чи перенести його в текстовий редактор тощо.
* * *
Зручним, з точки зору користувача, є сайт газети “Дзеркало тижня” - r.kiev.ua. Зручний він тому, що пропонує читачеві крім обов’язкових рубрик анонси всіх публікацій номера. Перед тим, як читати весь матеріал, є змога ознайомитися з анонсом. Технічно ця сторінка зроблена дуже досконало – кожен новий матеріал виводиться в окремому вікні, що дає змогу, прочитавши, просто його закрити, не повертаючись до індексової сторінки, бо вона вже завантажена і лишається на екрані. В окрему рубрику згруповані ілюстрації номера, які можна переглянути окремо від публікацій. Це дуже зручно. Бо не гальмується виведення на екран основного матеріалу.
* * *
Цікаву послугу пропонують користувачеві “Аргументы и факты” – u. З першої сторінки можна завантажити відео-анонс номера газети, тобто рекламний ролик-відеофайл. Їхній сайт зроблений таким чином, що можна переходити від попереднього матеріалу до наступного, не повертаючись на основну сторінку. Недоліком такого методу є постійне очікування виводу на екран нової сторінки з матеріалом.
* * *
На сайті “Комсомольськой правды” - перша сторінка містить анонси всіх публікацій номера, і тільки натиснувши на кнопку “Свежий номер”, потрапляємо, власне, у газету. На цій сторінці зібрані основні публікації номера, які йдуть одна за одною суцільним текстом. Тобто можна перечитати всю газету, не переходячи зі сторінки на сторінку. Це досить зручно – не треба витрачати час на виведення нової сторінки.
Тематичні публікації номера містяться в рубриках, які на сторінці знаходяться ліворуч. До рубрики можна потрапити, натиснувши відповідну кнопку. Після цього потрапляємо в каталог статей, вміщених в “Комсомольськой правде” за останній рік.
Цікаво, що тематичні публікації на сайті “Комсомолки” зберігаються тривалий час, тоді як основні (щоденні) публікації змінюються щодня. Поруч із рубриками тут містяться кнопки “Архив”, “Гостевая книга”, “Голосование” та ще деякі, призначені для інтерактивного спілкування з читачем.
“Комсомолка” пропонує передплату на анонси щоденних публікацій. Усі тематичні статті ілюстровані. Це стосується рубрик “Автоликбез”, “Мир моды”, “Мужской клуб”, “33 и 1/3”. Публікації, вміщені під цими рубриками, зберігаються тривалий час.
* * *
Власні сайти мають теле- і радіокомпанії. Сторінка “Студії “1 + 1” називається www.1plus1.net, сторінка Гала-радіо – www.galaradio.com або www.gala.net.
Веб-сторінка Гала-радіо www.galaradio.com цілком створена з рекламною метою і призначена для визначення місця тієї чи іншої мелодії в хіт-параді тижня, місяця, року. Крім цього тут можна “скачати” мелодію у форматі MP3, або прослухати її через Real Audio плеєр, подивитися на портрети улюблених виконавців і навіть написати їм листа. Можна почитати біографію того чи іншого виконавця, дізнатися подробиці його життя.
Вміщені на сайті Гала-радіо відеокліпи завантажуються у форматі *.rm (Real Video). Якість зображення невисока, але кліп можна зберегти на вінчестері комп’ютера і переглядати його потім. Також тут регулярно вміщуються європейські та американські музичні хіт-паради, активно проводиться інтерактивне опитування щодо тієї чи іншої музики тощо. І все це зроблено на фоні яскравої реклами. Керівництво Гала-радіо часто проводить рекламні акції, конкурси, метою яких є збільшити кількість відвідувачів тих чи інших заходів, комерційних фірм, магазинів і т.д. Надзвичайно широко рекламуються на київських FM-станціях послуги операторів мобільного та пейджингового зв’язку, реалізаторів побутової та офісної техніки. Безперечно, в першу чергу ця реклама з’являється в Інтернет.
Перевагою такої інформації для користувача є її абсолютна доступність, а для організації – можливість заявити про себе на весь світ. Крім цього, розміщення веб-сторінки в Інтернеті коштує набагато дешевше за друкування буклетів на папері чи за рекламу на телебаченні або радіо.
Недоліком Інтернет-публікацій, як і мережі Інтернет взагалі, є малочисельність аудиторії, невелика кількість персональних комп’ютерів у слаборозвинених країнах, де люди часто не вміють працювати з комп’ютером взагалі. Україна поки що належить до ряду країн, де послуги світової мережі доступні далеко не всім. Великі міста країни мають потужних провайдерів (фірми, що пропонують підключення до Інтернет), якісні телефонні лінії, придатні для передачі даних, але провінція здебільшого цього не має. На селі навіть звичайні телефони є рідкістю, не кажучи вже за комп’ютер. Та й у великому місті не кожна людина може собі дозволити придбати ПЕОМ, вартість якої коливається в межах $400 – 1000 а потім сплачувати $10 – 50 на місяць за користування Інтернет й телефонною лінією.
* * *
Обов’язковою передумовою підключення до Інтернет є якісна телефонна лінія – як ланка між користувачем та провайдером послуг Інтернет. На цьому етапі деякі райони Києва обладнані цифровими АТС, що пропонують широкий спектр послуг (автоматичний визначальник номера, тональний набір тощо), але більшість телефонних станцій є релейними типу “Квант”. Або декадно-кроковими виробництва 50 – 60 рр. ХХ ст., якість роботи яких невисока. Звичайно, вони поступово витісняються більш сучасними, цифровими. Але тривати цей процес в нашій країні буде довго.
Деякі організації та користувачі можуть дозволити собі виділену лінію, тобто кабель прямого зв’язку, який не під’єднаний до жодної АТС, а працює тільки між провайдером та його клієнтом. В умовах великого міста такий вид зв’язку є пріоритетним, оскільки, маючи виділену лінію, організація може собі дозволити не лімітований швидкісний доступ в Інтернет. Якщо звичайний комп’ютерний модем, працюючи через телефонну лінію, має швидкість передачі даних 22800 – 33600 Б/с, то власник виділеної лінії може працювати із швидкістю 1 – 10 Мб/с, залежно від прийомного пристрою (модему, рутера, мережевої карти). Максимальна швидкість телефонної лінії 128 Кб/с. Більшість сучасних модемів підтримують протокол ISDN – 56 Кб/с. Це швидкісний доступ, але реальна швидкість передачі даних в Інтернет сильно залежить від завантаженої лінії і рідко перевищує 28800 Б/с.
Для комфортної роботи з Інтернет необхідний досить потужний комп’ютер – не нижче 486 процесора (типу ІВМ), на якому можна запускати браузер – так називається програма для перегляду веб-сторінок. На сьогоднішній день існує близько 20 популярних браузерів. Але найбільш поширені із них тільки два – Internet Explorer фірми “Майкрософт” та Netscape Navigator фірми “Нетскейп”. Браузер дозволяє користувачу знайти потрібні сторінки, гортати їх, переглядати малюнки, вміщені в мережі, посилати та отримувати електронну пошту, редагувати власну веб-сторінку (якщо така є).
Комп’ютери ІВМ становлять 90% персональних комп’ютерів у світі. Решта 10% – виробництва Apple Computer, які є переважно потужними графічними та видавничими системами, досить дорогими і недоступними рядовим користувачам. Крім того, більшість програмного забезпечення розроблено саме для комп’ютерів типу ІВМ. Таку популярність вони здобули завдяки гнучкості системи, можливості розширення окремої ПЕОМ, пристосування її для тих чи інших цілей. Найпопулярніша в світі операційна система Windows розроблена саме для цих комп’ютерів. Вона є багатозадачною системою, дозволяє виконувати декілька програм одночасно, тоді як Mac Os для Макінтошів виробництва Apple Computer не є багатозадачною системою, крім того не дуже зручна для використання.
Пропускна здатність комп’ютерних мереж – слабке місце в Інтернет. Це особливо стосується країн колишнього СРСР, де такі мережі почали створюватися лише близько 10 років тому. Та навіть у розвинутих країнах кількість бажаючих “погуляти” в мережі Інтернет така велика, що виникають постійні інформаційні “пробки” – перевантаження мережі. Великою проблемою є вартість ліній, яка сягає $10 за 1 м для оптоволокна і $4 – 5 за прокладання метра звичайного кабеля. Навіть у масштабах України прокладення лінії зі сходу на захід виливається в круглу суму. Фінансувати такі проекти може тільки уряд держави за спеціальними програмами. Щоб вивести на орбіту супутник, треба докласти ще більших зусиль, але в цілому експлуатація космічного апарата вигідніша, ніж користування наземними лініями цифрового та аналогового зв’язку, за якими необхідний постійний догляд і ремонт.
Для приєднання до сервера користувача, який має персональний комп’ютер, необхідна звичайна телефонна лінія і модем. Таким чином, міські телефонні лінії можна зарахувати до обладнання “павутиння”. Скажемо більше – звичайні телефонні лінії становлять переважну більшість ліній аналогового та цифрового зв’язку у світі, оскільки вони є найдешевшими, і їх пропускна здатність досить висока, принаймні достатня для одного користувача. Сучасні технології певним чином дозволяють “ущільнювати” телефонний канал. Робиться це за допомогою спеціальних пристроїв ущільнення (типу PCM, PGS-4, PGS-8, PGS-16 виробництва шведської фірми “Ericsson”), які дозволяють по одному телефонному кабелю одночасно розмовляти (або працювати в Інтернет) 4, 8, 16 і більше абонентам. Використання пристроїв подібного типу дозволяє зекономити великі кошти на прокладання додаткових кабелів зв’язку. Подібні пристрої корисні ще й тим, що знижують ймовірність перешкод на шляху сигналу, оскільки використовують під час передачі цифрові протоколи, стійкіші за аналогові. Звичайні телефонні апарати, мобільні телефони стандарту NMT-450 працюють в аналоговому режимі. Це зручний і недорогий (здебільшого) вид зв’язку, проте, на жаль, на нього дуже впливають зовнішні фактори – атмосферні розряди, іскріння реле на АТС, магнітні наводки, шуми, навіть якість телефонної трубки (її мікрофона). Застосування динамічних мікрофонів в телефонних апаратах і цифрових протоколів зв’язку (наприклад мобільні стандарти GSM-900, GSM-1800) дозволяє уникнути неприємностей.
* * *
Набагато цікавішою стала робота в Інтернет після появи засобів мультимедіа. Комп’ютер – пристрій, призначений для введення, обробки та відтворення інформації. Інформація має не тільки текстову, а ще й графічну або звукову форму.
Будь-який звук, будь-яке зображення можна записати і відтворити на комп’ютері. На сьогодні створено декілька десятків електронних форматів та безліч пристроїв, що дозволяють перетворювати звук і зображення на комп’ютерні файли, а потім відтворювати їх за допомогою спеціальних програм. Звичайний аналоговий стандарт відео – VHS (video home system) – за допомогою спеціальної графічної плати може трансформуватися в комп’ютерний формат (файли із розширенням *.dat, *.mpeg, *.mov, *.vbs, *.avi тощо). Зазвичай такі файли великі за розміром (годинний ролик займає 650 – 740 Мб). Комп’ютерні відеофайли крім зображення несуть ще й звук. Для їх відтворення крім потужного комп’ютера потрібне спеціальне програмне забезпечення. Існують так звані плеєри, що дозволяють відкривати різні формати файлів. Популярністю в користувачів користуються програми компанії Xingtechnology, Microsoft, Apple Computer, Asus, Matrox, Creative.
Таким чином, маючи ПЕОМ, потужну графічну плату і CD-ROM, можна переглядати відеофільми на моніторі. Якість такого зображення невисока, але цілком прийнятна для домашнього перегляду. Крім того, лазерні диски зберігаються набагато краще од відеокасет і не псуються від сонячного проміння та електромагнітних наводок, не бояться води, можуть зберігатися десятиліттями.
В останні роки розроблений стандарт цифрового комп’ютерного відео, що за якістю не поступається стандарту Betacam. Це – DVD (формат *.vob). Поєднуючи високу роздільну здатність (800 х 600 і вище) із стереозвуком високої якості, DVD дозволяє створити справжній домашній кінотеатр. Мабуть єдиним недоліком цього стандарту є поки що його висока ціна – понад 100 грн. за один диск. Порівняно з попереднім стандартом комп’ютерного відео DVD займає набагато більше місця на диску, близько 10 – 17 Гб. Така велика ємність пояснюється високою інтенсивністю передачі інформації, її насиченістю (висока чіткість зображення зумовлює великий розмір файлу і, відповідно, більшу ємність диска).
Звук також підлягає комп’ютерній обробці, пристрої для його відтворення називають звуковими платами. Існує дуже багато різновидів таких плат, але усі вони мають одне призначення – розкривати і відтворювати комп’ютерні звукові файли, формувати звук. Потрібно сказати, що звукова плата для сучасного комп’ютера так само необхідна, як і графічна, без неї неможливий повноцінний перегляд відеороликів чи прослуховування звуку, музики. Звичайний CD-ROM може працювати як програвач лазерних дисків. Але на сьогодні створено декілька десятків форматів (*.wav, *.mp3, *.mp2, *.mid, *.rmi), що дозволяють “переганяти” аналоговий звук в “цифровий”, наприклад, записувати свій голос з мікрофона і пересилати його потім по Інтернету. Для відтворення звукових форматів також необхідний спеціальний плеєр ( програмне забезпечення).
Лазерний диск – це цифровий звук. Але у звичайному програвачі він перетворюється в аналоговий, підсилюється і подається на гучномовці. У комп’ютері ситуація дуже подібна. Записаний у цифровому коді звук піддається обробці, “дешифрується” звуковою платою в аналоговий і подається в навушники або на колонки.
Зазвичай розміри звукового файлу великі, але значно менші за розміри відео: 4-хвилинний музичний запис високої якості займає близько 30 Мб на диску. Зараз робота ведеться в напрямку “стиснення” файлів, з метою їх швидкої передачі по Інтернет. Таким чином, з’явився формат МР3 – “стиснений” у 12 разів порівняно з лазерним диском звуковий файл пристойної якості, але все-таки відчутно нижчої, ніж у лазерного диска. Файли МР3 дозволяють швидко пересилати цілі пісні, мелодії, звукові ролики через Інтернет. У комп’ютерному використанні такі файли дійсно зручні. Без сумніву, у найближчому майбутньому і вони будуть широко використовуватися у сфері мас-медіа.
_______________________________