Інформаційні технології в журналістиці: вітчизняний І світовий досвід Київ 2002

Вид материала

Документы

Содержание Євгенія Руденко Характеристика он-лайнового Інтернет-ресурсу “Кореспондент.net” Чи варто Україні замінити президента”? Рейтинг і реклама Детальна статистика Аналіз сайту "Українська правда"

Подобный материал:

• Ужгордський національний університет на правах рукопису лазур ярослав володимирович, 1187.21kb.
• Електронні засоби навчального призначення світовий досвід й українська освіта // „вища, 179.96kb.
• Сучасні інформаційні технології та інноваційні методи навчання у вивченні англійської, 93.41kb.
• А втоматизация вузовских библиотек, 162.64kb.
• Інформатика та сучасні інформаційні технологіі, 40.87kb.
• Методичні рекомендації по виконанню дипломних проектів для студентів спеціальності, 366.58kb.
• Дистанційне навчання в професійно-технічній освіті, 99.88kb.
• «Інформаційні управляючи системи та технології», 20.16kb.
• Програма фахового вступного екзамену з «менеджмент організацій І адміністрування» для, 125.76kb.
• Н. І. Гомза Рецензент: канд екон наук, доцент В. О. Костюк Рекомендовано кафедрою «Прикладна, 856.34kb.

Євгенія Руденко

З розвитком глобальних інформаційних та комунікаційних технологій наприкінці ХХ ст. з’являються нові можливості для роботи журналіста. Крім основних каналів передачі інформації – радіо, телебачення та друкованих ЗМІ – з’явилася всесвітня мережа Інтернет. Вона не тільки приєдналася до світового інформаційного простору, а й стала ефективним засобом спілкування. У мережі Інтернет мільйони людей кожну хвилину обмінюються інформацією. З'явилася можливість проводити конференції, укладати угоди та навіть купляти продукти, сидячи за своїм комп'ютером. Однак не в усіх країнах Інтернет став загальнодоступним – серед них країни колишнього Радянського Союзу і, зокрема, найбільша з них – Росія.

Потенційна аудиторія, яку може охопити Інтернет, – це весь світ. Але не всі громадяни країн СНД зараз можуть мати комп’ютер удома і користуватися мережею Інтернет на відміну від західних колег. У таких умовах провайдери (постачальники телекомунікаційних послуг) були змушені пропонувати Інтернет за високими цінами. Навіть зараз ринок російського зони Інтернет вважається одним із найдорожчих у світі. На 1000 жителів Росії лише 0,13% мають доступ до Інтернет. Це 35-е місце у світі. Для порівняння: у США – 21,2%, у Великій Британії – 8,3% і у Німеччині – 5,85%.

Основну масу користувачів Інтернет становлять мешканці столиці або великих промислових міст і наукових центрів. За даними соціологічної компанії “Комкон-2”, більшість користувачів – люди 20 – 35 років, що мають вищу освіту та мають доступ до мережі на роботі. Рівень їхньої заробітної плати вище середнього. Близько 10% користувачів – молодь і студенти. Для них Інтернет – це хобі та засіб спілкування.

Споживачі інформації мають великий інтерес до Інтернет. Це електронна пошта, яка допомагає встановити інтерактивний зв'язок із джерелом інформації та всесвітня служба (World Wide Web), де зосереджені основні інформаційні ресурси Інтернет. Крім того, сама мережа – частина ЗМІ, бо у ній представлені як електронні версії традиційних ЗМІ, так і мережеві. Газета.Ру – один із найхарактерніших прикладів електронної газети: вона існує тільки в Інтернет. Газета.Ру не орієнтується на певну аудиторію – відвідувачами сайту можуть бути як звичайні користувачі Інтернет, яким необхідна інформація про основні події у політиці, культурі та спорті, так і журналісти-професіонали, що потребують оперативної інформації з Росії та всього світу. Співробітництво з найбільшими російськими, зарубіжними інформаційними агентствами та незалежними джерелами зробило можливим зображати користувачу Інтернет повну інформаційну картину дня.

На сайті Газета.Ру інформація розташована за тематичними блоками. Їх всього 12 – новини, політика, бізнес, культура, спорт тощо. Найбільше в цьому електронному виданні журналістів приваблює безкоштовна стрічка новин, яка працює у режимі он-лайн. Тобто, цілодобово поповнюється "гарячими" новинами, які надійшли до редакції. Якщо новина з-за кордону, то це, як правило, переклад інформації зарубіжного інформагентства. Однак одним із основних недоліків Газета.Ру є неточність та наявність повідомлень-чуток. Наприклад, на сайті Газета.Ру була інформація про те, що на колишнього прем'єр-міністра Японії Йосіро Морі було здійснено замах. Газета.Ру була першим і єдиним сайтом, який повідомив таку інформацію. Природно, що всі журналісти намагалися розповісти її найоперативніше. Але враховуючи, що лише Газета.Ру мала таку новину, більшість газет та телеканалів посилалися саме на цей сайт, тим самим рекламуючи його. Однак незабаром виявилося, що це була антиреклама, бо на сайті Газета.Ру новин про подальший стан здоров'я Йосіро Морі або спростування цього факту не було.

Такий же резонанс викликало повідомлення на сайті Газета.Ру про те, що помер азейрбаджанський президент Гейдар Алієв. Через декілька годин сайт Газета.Ру спростував цю інформацію (на відміну від минулого повідомлення), але було вже запізно, бо новина ледь не встигла облетіти весь світ, і незабаром сам Гейдар Алієв був змушений з'явитися на телеекрані та повідомити, що його стан здоров'я нормальний.

Але це окремі випадки – загалом, стрічка новин російської електронної газети інформаційно насичена та повідомляє перевірені факти. Крім коротких "гарячих" повідомлень на сайті є аналітичні статті про основні внутрішні та міжнародні події дня.

Але сайт не користувався б такою популярністю без відповідної зовнішньої оболонки. Відразу видно, що над дизайном працюють професіонали. Сайт має добре продуманий та зроблений інтерфейс із власним стилем, що вирізняє його з-поміж інших сайтів. Крім того, тут, як правило, не буває низькоякісних фотографій (тільки, якщо інформація "гаряча" і її треба обов'язково проілюструвати).

Також треба врахувати назву сайту. На мою думку, творці е-видання влучили у ціль, коли назвали сайт Газета.Ру. По-перше, назва коротка і добре запам'ятовується, по-друге, сайт з такою назвою легко знайти на пошукових серверах (газета – одне з ключових слів у користувачів, які шукають новинну інформацію), по-третє, влучна назва відображає наповнення сайту. Додає сайту відвідувачів й прогноз погоди на три дні в усіх країнах світу та курс валют, що постійно оновлюється. Крім того, Газета.Ру часто проводить різні конкурси для відвідувачів сайту, що теж підіймає рейтинг.

Серед інших оригінальних ідей на сайті варто відзначити посилання “Разверни газету”, де автоматично відкриваються більше 10-и “вікон” з інформацією на кожну рубрику. Це зручно для тих користувачів, які не шукають окрему новину, а просто хочуть ознайомитися з інформаційною картиною дня.

Для тих, у кого немає часу для того, щоб дізнаватися про останні події у світі, є розділ “Подписка”, де відвідувач сайту може залишити свій e-mail та отримувати новини у свою власну електронну скриньку.

Творці сайту Газета.Ру розраховують не тільки на російськомовну аудиторію – основна частина інформації перекладена англійською мовою. Однак треба зауважити, що в англомовній версії новини дещо застарілі, що не відповідає основній перевазі Інтернет над іншими джерелами інформації – оперативності.

Російський Інтернет особливо активізувався у 1999 – 2000 рр. Аналітики це пов’язують не зі зростанням технічного потенціалу країни, а з виборами у Державну Думу Росії та перевиборами президента. Політичний фактор став одним із найважливіших в освоєнні нового каналу передачі інформації. У 2000 р. майже всі політичні партії та громадські рухи, які претендували на місце у парламентських структурах, мали свої електронні сторінки в Інтернет. Це свідчить про те, що крім суто інформативної функції, Інтернет (як і всі інші ЗМІ) може стати засобом пропаганди та впливу на масову свідомість.

Американці запевняють, що скандал Клінтон – Лєвінські “зроблений” в Інтернет. Саме тоді, у розпал скандалу, всі новинні сайти повідомляли подробиці цієї справи. Однак не вся інформація була достовірною, адже у гонитві за сенсацією журналісти порушували свій основний етичний принцип: говорити тільки правду та не спотворювати факти. Через постійний потік нової інформації та пікантність справи усі інформаційні програми розповідали чергові подробиці скандалу, тим самим акцентуючи на ньому увагу. Новинні сайти тиражували інформацію, і таким чином про особисте життя президента Америки знав увесь світ. З цього часу Інтернет почав займати рівноправне місце серед інших джерел інформації і полегшив роботу журналістам, які працюють в інших ЗМІ.

_____________________________________


Характеристика он-лайнового Інтернет-ресурсу “Кореспондент.net”

Федор Орищук


“Кореспондент.net” – українська он-лайн газета, що подає новини російською, українською й англійською мовами про Україну і світ (оновлюються щодня і без вихідних). Хоча при цьому в якості основного варінату обрано російськомовний – саме він запускається при завантаженні сайту.

“Кореспондент.net” розпочав свою роботу в серпні 2000 р. Сервер заснований і підтримується компанією “SputnikMedia”, яка створила англомовну он-лайн газету “Kpnews.com”, “B2B портал “Ukrbiz.net”, сервер працевлаштування “Ukrjob.net”, електронне спортивне видання “uaSport.net” і безкоштовний поштовий сервіс “GoMail.com.ua”. “SputnikMedia” – Інтернет-підрозділ компанії “KP Publications” (видавця газети “Kyiv Post” і довідника ділової інформації “Kyiv Business Directory”).

Інтернет-видання є інформаційним сервером новин, який претендує за своєчасністю подання новин на статус інформагентства (до речі, це йому вдається). При цьому новини подаються широко і різнобічно. “Кореспондент.net” має свій штат журналістів: за неперевіреними даними, їх кількість досягає 30.

Сам сайт характеризує себе наступним чином: “Кореспондент.net” являє собою найповніший он-лайновий інформаційний Інтернет-ресурс російськомовних міжнародних новин”.

Увібравши в себе найкращі традиції аналітики, притаманні провідному англомовному виданню “Kyiv Post”, “Кореспондент.net” ставить за мету подання найважливіших новин про Україну і світ. Оновлюючись щогодини на добу, 7 днів на тиждень, “Кореспондент.net” нині є найвпливовішим інформаційно-новинним ресурсом.

Щодня “Кореспондент.net” пропонує своїм читачам повноцінну інформацію про найважливіші події, що відбуваються у вітчизняному і зарубіжному бізнесі, політиці, мистецтві, спорті, науці, сфері сучасних технологій.

Окрім того, “Кореспондент.net” пропонує сотням своїх передплатників безкоштовний щоденний бюлетень, який містить "гарячі" новини, а також корисну інформацію для рекламодавців.

Особливості сайту

Проте не все з наведеного відповідає дійсності. Крім того, що видання оперує власними журналістськими матеріалами, досить часто використовуються інформаційні повідомлення з інших сайтів. Переважно це події в світі. Звичайно, використовуються запозичені матеріали і про події в Україні. Але вони перероблюються, доповнюються власними архівними матеріалами і подаються як свої. Лише в середині тексту робиться посилання на джерело. Не завжди використовується гіперпосилання – можливість через назву джерела потрапити на відповідний сайт.

“Кореспондент.net” не надає переваги чи то політичним новинам, чи то економічним, чи ін. Вони йдуть поруч, а переваги – де розмістити ту чи іншу новину, яку винести на індексі як головну, яку поставити раніше – залежить від значущості.

У тому, що “Кореспондент.net” намагається виступати максимально інформативним, є деякі недоліки. У гонитві за інформативністю сайт дуже часто ставить в стрічку новин “жовті” новини – ті, які аналогічні ресурси не ставили б, бо витримують свій імідж виробників якісного продукту.

До негативних рис інформаційного блоку належить і практика використання повідомлень з інших джерел без щонайменшої їхньої зміни. Робляться лише посилання, які при цьому стоять в середині матеріалу замість того, щоб стояти в кінці. Адже посилання в середині означає, що матеріал власний і лише використовується певна частка запозиченого матеріалу.

Проте на сайті є рубрика “Народні новини”, яка містить або несерйозні повідомлення, або інформацію локальної ваги, або певні неперевірені дані. Під матеріалом міститься вказівка, що “Кореспондент.net” відповідальності за них не несе.

Хоча сам сайт в кінці сторінки вказує на копірайт: “Використовувати матеріали “Кореспондент.net” можна, лише пославшись (для Інтернет-видань – зробивши гіперпосилання) на “Кореспондент.net”. Але при цьому сам сайт не завжди дотримується цих правил.

Ще однією особливістю, притаманною, мабуть, лише сайту “Кореспондент.net” є форма подачі інформації. Кожний матеріал починається із вказівки сайту, внаслідок чого у читача складається враження, що авторство цього матеріалу належить “Кореспондент.net”. Насправді ж це може бути і зовсім запозичений матеріал, лише трохи змінений. А при натисненні на цей виділений “Кореспондент.net” з’являється віконце пошти – можна надіслати листа до редакції. Звичайно, що така потреба – писати листа після прочитання матеріалу, особливо, коли прочитав лише перший абзац, навряд чи у кого виникне. Тим більше, що для обговорення певної теми на сайті є розділ “Форуми”.

Кожне повідомлення оформлене фотографією. Як правило, це власні фото власних фотокореспондентів.

За загальною структурою новини поділяються на інформативні й аналітичні матеріали. Інформативні – блискавки, йдуть у стовпчику з правого боку сайту вгорі. Зліва, також вгорі, розміщені посилання на всі рубрики сайту: “Україна”, “Світ”, “Суспільство”, “Шоу-біз”, “Чудасії”, “Бізнес”, “Світ про нас”, “Спорт”, “Технології”. Окреме місце займають матеріали на актуальні теми: Ющенко, Тимошенко, Кучмагейт… Залежно від актуальності вони зникають чи з’являються знову.

Індексна (головна) сторінка має необмежену довжину. При завантаженні сайту з’являється верхня частина, де є “шапка”, можлива навігація, стрічка новин, рубрики сайту і дві головні новини дня, які розміщені посередині.

Додолу йдуть новини за темами, перерахованими вище, – “Україна”, “Світ”, “Технології”… Кожна відокремлюється від іншої горизонтальною лінією. Під кожною темою є знову ж таки головна подія на дану тему. А з правого боку в стовпчик йдуть назви матеріалів на цю ж тему. Прочитати будь-який матеріал можна, натиснувши на цю назву або на активне виділене слово “детальніше >>”.

Закінчується сторінка питанням дня. Наприклад, “ Чи варто Україні замінити президента”?

- Ні	- Так, це буде зміна на краще
- Україні це нічим не зарадить	- Україні взагалі не потрібен президент

При обранні варіанту і натисненні “голосуй” – видаються результати. А поруч подане попереднє питання і його результати. Більш за все для того, щоб, проголосувавши сьогодні, була можливість подивитись результати і завтра, якщо завтра питання зміниться.

Ні - 6.67%	Так, це буде зміна на краще - 8.76%
Україні це нічим не зарадить - 8.99%	Україні взагалі не потрібен президент

Форуми

Форуми побудовані з одного боку логічно – за темами: “Політика”, “Економіка”, “У світі”, “Суспільство”, “Про нас”, “Розваги”, “Про сайт”. Але з точки зору промоушена сайту (це, звичайно, мій погляд) це невірно. Адже читач в першу чергу заходить обсудити не якусь загальну тему, а щось конкретне. Наприклад, тема “Відставка Ющенко”, чи “Справа Гонгадзе розкрита?”. Звичайно, якщо я зайду на тему “Політика”, і там пильно продивлюсь ряд записів, то знайду те, що мене цікавить. Але я можу і не шукати. А як свідчить статистика, на інформаційних ресурсах Інтернет форуми – чи не найвідвідувані сторінки сайтів. Іноді попереду йдуть безпосередньо новини. Але це залежить вже від ресурсу.

Треба зазначити, що “Кореспондент.net” має і деякі недоліки у своїй роботі. Так, будучи тримовним сайтом, оновлюються всі мовні варіанти не завжди одночасно. Особливо це помітно на вихідних, коли з’являються нові інформаційні повідомлення в російськомовній версії сайту, в той час як в україномовній “висять” ще повідомлення за попередній день.

Рейтинг і реклама

Попри всі недоліки, “Kоресподент.net” має досить високий рейтинг відвідування.

У рейтингу Інтернет-видань “Kоресподент.net” займає 25 сходинку, при тому, що попереду йдуть такі гранти, як Rambler.ru, Lenta.ru, Gazeta.ru… “Українська правда” займає 17-у позицію в цьому рейтингу.

А серед українських інформаційних ресурсів сайт займає другу позицію після “Української правди”.

Детальна статистика

Відвідувачів (хостів)

Сьогодні 1670

Вчора 2790

За 7 днів 22013

За 30 днів 124151

Всього 654190


Скільки разів продивлялися (хитів)

Сьогодні 8292

Вчора 15038

За 7 днів 193094

За 30 днів 932741

Всього 5073311


Відношення хитів/хостів

Сьогодні 4.9

Вчора 5.3

За 7 днів 8.7

За 30 днів 7.5

Всього 7.7


Остання характеристика показує, скільки разів певний матеріал “змусив” читача повернутися на сторінку. Програмісти сайту можуть відслідкувати, на який саме матеріал було більше заходів і відповідно в подальшому посилюється акцент надання переваги саме таким матеріалам. Крім того, продаючи рекламне місце на сайті, враховується не тільки кількість відвідувачів, а й кількість їх заходів на сайт.

Реклама на сайті коштує залежно від розташування банерів.

Верхній лівий банер: рекламне місце розміром 160x60 пікселів у верхній частині сторінки. Гарантований мінімум – 175 тис. показів на місяць. $12 за 1 тис. показів або $1950 місяць.

Верхній правий банер: рекламне місце розміром 160x120 пікселів у верхній правій частині сторінки. Гарантований мінімум – 175 тис. показів на місяць. $16 за 1 тис. показів або $2500 на місяць.

Центральний банер 468х60, що розміщується по центру сторінки. Гарантований мінімум – 175 тис. показів на місяць на головнiй сторiнцi, 550 тис. показів по сайту. $14 за 1 тис. показів або $2250 за місяць.

Нижній банер: рекламне місце розміром 468x60 пікселів під текстовим змістом сторінки. Гарантований мінімум – 175 тис. показів на місяць на головнiй сторiнцi, 550 тис. показів по сайту. $10 за 1 тис. показів або $1500 на місяць.

Розсилка Бюлетеня Розміщення банера(ів) клієнта в регулярному інформаційному Бюлетені розсилки “Kоресподент.net”. Гарантований мінімум адресантів – 1100 чол. за одну розсилку. Остання коштує $200.

__________________________________


Аналіз сайту "Українська правда"

Сергій Лещенко


Офіційним днем народження "Української правди" у самій редакції вважають 17 квітня 2000 р., хоча перші матеріали на сайті були вміщені на кілька днів раніше. Із самого початку, за зізнанням головного редактора проекту Олени Притули, Георгій Гонгадзе планував зробити не Інтернет-видання, а авторську сторінку, на якій він хотів виступати просто з коментарями щодо поточних подій в українській політиці.

Як у кожного успішного проекту – а “УП”, враховуючи його аудиторію та цитування в традиційних мас-медіа, без сумніву є проектом успішним – "Українська правда" має легенду про створення. Ідея організувати в мережі ресурс, завдяки якому можна було б дізнаватися про перебіг політичного життя в Україні, Георгію Гонгадзе прийшла у Нью-Йорку на початку грудня 1999 р. Перебуваючи на іншому континенті, він з новин дізнався про призначення Ющенка прем'єр-міністром України, але, перевіривши наявні на той час Інтернет-видання і не маючи доступу до традиційних українських ЗМІ, він так і не зміг дізнатися про персональний склад нового Кабінету міністрів.

"Наша місія – надання правдивої об'єктивної інформації про політичні події в Україні. Це необхідно для інформування громадськості та побудови громадянського суспільства. Це особливо важливо напередодні парламентських виборів, коли виборцям в умовах олігархічних та пропрезидентських ЗМІ доведеться робити демократичний вибір. Ресурс "Українська правда" розповідає про головні події в українській політиці українською та російською мовами в режимі он-лайн", – так характеризував свій проект сам Георгій Гонгадзе.

Джерела інформації “УП” – власні інтерв'ю і знахідки в Інтернеті, а також повідомлення агентств. Новини виходять в максимально стислі терміни за підсумками події у вигляді статті. Головне завдання – не просто подати новину, але і дати коментар, пояснити, що стоїть за тією або іншою заявою політика, повідомити читачеві, до чого може призвести те або інше рішення. Для цього, як правило, найрезонансніші новини супроводжуються думками експертів і політиків різної політичної орієнтації.

"Зараз практично вся преса в Україні підконтрольна владі, отже, журналісти не можуть дозволити собі демонструвати об'єктивний погляд на те, що відбувається. Критику влади можна зустріти тільки в опозиційній партійній пресі, часом в Інтернет. Журналісти “УП” не вважають себе за опозиційних. Колектив газети прагне до повного різностороннього викладення подій, але за відсутності альтернативної інформації в українській пресі навіть такий принцип викладення матеріалів може здатися опозиційним", – пояснював мету, з якою він створював проект, Георгій Гонгадзе.

З таким підходом "Українська правда" не підпадає під канони американської журналістики та більше тяжіє до практики подання інформації, прийнятої у Німеччині. Екс-голова Спілки журналістів ФРН Херман Майн так охарактеризував позицію провідних газет "Зюддойче цайтунг", "Вельт", "Франкфуртер альгемайне" та "Франкфуртер рундшау": "Хоч вони намагаються висвітлювати події чесно та всебічно, тим не менш у кожної з них свій політичний профіль. Вони постійно займають якусь позицію, не те щоб позицію тієї чи іншої партії, а скоріше позицію "за" чи "проти" тієї або іншої точки зору, тих або інших інтересів" (Майн Херманн. Засоби масової інформації у Німеччині. – Берлін: UVK Medien, 2000).

Робочий день в “УП” починається зі "сканування" мережі – перегляду провідних міжнародних та російських новинних сайтів на предмет пошуку ексклюзивної інформації. У цей же час інший співробітник, якщо зранку заплановано якийсь захід, що знаходиться в полі зору “УП”, знаходиться на місці події. Часто інформація спочатку передається телефоном у короткому викладі, потім вона доповнюється менш значущими даними вже після повернення репортера до редакції. Уже протягом розвитку новини “УП” доповнює матеріал (чи створює окремий) коментарями політиків та політологів. Непоодинокі випадки, коли з поданням інформації “УП” випереджає провідні інформаційні агентства України – “Інтерфакс” або УНІАН.

Як приклад можна навести такий випадок. Одного разу уже після закінчення робочого дня кореспондентами “УП” та двох згаданих вище агенцій було взято інтерв'ю у депутата Головатого. Новина на сайті “УП” з'явилася у той же вечір і з посиланням на “УП” була оприлюднена о 22 год. у випуску новин "Репортер", що виходить на "Новому каналі". Агенції роздали інформацію лише за півдоби, наступного ранку.

Цей приклад можна вважати саме тією безумовною перевагою, яку надають ЗМІ нового покоління. Це перевага і для читачів, і для самих ЗМІ. Тож, час більш детально зупинитися на тих "плюсах", які несуть аудиторії Інтернет-видання – порівняно з традиційними родичами.