Інформаційні технології в журналістиці: вітчизняний І світовий досвід Київ 2002
Вид материала | Документы |
- Ужгордський національний університет на правах рукопису лазур ярослав володимирович, 1187.21kb.
- Електронні засоби навчального призначення світовий досвід й українська освіта // „вища, 179.96kb.
- Сучасні інформаційні технології та інноваційні методи навчання у вивченні англійської, 93.41kb.
- А втоматизация вузовских библиотек, 162.64kb.
- Інформатика та сучасні інформаційні технологіі, 40.87kb.
- Методичні рекомендації по виконанню дипломних проектів для студентів спеціальності, 366.58kb.
- Дистанційне навчання в професійно-технічній освіті, 99.88kb.
- «Інформаційні управляючи системи та технології», 20.16kb.
- Програма фахового вступного екзамену з «менеджмент організацій І адміністрування» для, 125.76kb.
- Н. І. Гомза Рецензент: канд екон наук, доцент В. О. Костюк Рекомендовано кафедрою «Прикладна, 856.34kb.
Чи допоможе Захід?
Американські колеги російських депутатів також ведуть активну роботу по розробці законопроектів, присвячених врегулюванню правових взаємин, що виникають при користуванні Internet.
В кінці минулого року Палата представництв та Сенат США, наприклад, підготували цілу низку законів, які окрім усього іншого включали положення про розіслану по електронній пошті рекламну “макулатуру”, про неприпустимість втручання в особисте життя та про електронну комерцію. По мірі того, як Конгрес США виходив на фінішну пряму законодавчої сесії 1999 року, його членам все частіше доводилося мати справу із законопроектами, які стосувалися Internet і були направлені на запобігання втрати інформації про персональні дані; на стримання хвилі електронної “макулатури”, адресованої дітям; на те,, щоб зробити Web приємним та безпечним місцем для бізнесу.
Конгресмени внесли також декілька законопроектів, які стосувалися захисту мережевих комунікацій, однак жоден з них не викликав особливої підтримки з боку захисників недоторканності особистого життя, які лобіюють прийняття загального закону, який регулював би взаємовідносини, що виникають при зборі та передачі інформації.
Закон про захист особистого життя споживача послуг Internet (Consumer Internet Privacy Protection Act of 1999), який було внесено від шт. Мінессота Брюсом Венто, покликаний регулювати розповсюдження провайдерами інформації про користувачів. Він потребує від поставника послуг Internet отримання письмового дозволу клієнта-користувача на ознайомлення будь-якої особи з наданою ним провайдеру інформацією. Законопроект також потребує надання користувачеві можливості ознайомитися з будь-якою зібраною про нього інформацією та списком тих осіб, які мають ці дані.
Раніше депутат з Нью-Джерсі Боб Френкс вніс аналогічний законопроект, який було названо законом про захист відомостей про соціальне страхування в мережевих комунікаціях (Social Security On-line Privacy Protection Act of 1999). Однак на сьогодні жоден з цих законопроектів не розповсюджується на Web-вузли. Тому якщо не зробити відповідні зміни, то закони не будуть захищати споживача як раз там, де він може бути враженим у найбільшій мірі.
Єдине законодавче положення останнього часу щодо Internet - це прийнятий у 1998 році закон про захист особистого життя дітей у мережевих комунікаціях (Children*s On-line Privacy Protection Act of 1998). Цей акт потребує від володарів Web-вузлів отримувати дозвіл батьків на збір інформації про дітей віком до 13 років. Таке турботливе ставлення американців до дітей підкреслює і інший запропонований до розгляду закон про захист особистого життя дітей та батьківського дозволу (Children*s Privacy Protection & Parental Empowerment Act of 1999). Він кваліфікує як злочинне комерційне використання відомостей про дітей віком до 16 років без письмової згоди батьків.
Багато запропонованих законопроектів торкалися захисту електронної пошти від різного виду “макулатури”. Так, сенатор з Арканзасу Френк Мурковскі знов вніс на розгляд конгресу трохи видозмінену версію минулорічного законопроекту про захист вхідної електронної пошти (Indox Privacy Act of 1999). Нова версія вимагає від відправників електронної “макулатури” в обов’язковому порядку включати у свої послання дані, необхідні для їхньої ідентифікації та у наявному вигляді надавати адресатові можливість відмовитися від пропозицій, які у них містяться. Також відправники зобов’язані дотримуватися усіх вимог адресата позбавити їх від “бруду”. Спеціальна стаття у новій редакції забороняє відправникам електронної “макулатури” відправляти непрошені послання в будь-які домени, які дотримуються політики відключення непотрібних повідомлень.
Положення, які торкаються закриття доменів для “бруду”, безумовно, скоротять потік “макулатури”, однак інші вимоги закону створюють додаткову роботу для провайдерів, які зрештою виступають проти даного законопроекту, що вже призвело до повільної смерті варіант 1998 року. Нову версію може очікувати така сама доля.
Ще один закон про кримінальну відповідальність за розповсюдження електронного “бруду” (Can Spam Act 1999), який було внесено конгресменом від Каліфорнії Гері Міллером, все більше підтримується борцями з “макулатурою”. Створений за зразком акту шт. Каліфорнія, цей закон у разі його прийняття дозволить провайдерам Internet подавати скаргу до суду на порушників їхньої політики боротьби з електронним брудом і введе кримінальну відповідальність за фальсифікацію імені домену при його розсилці. Поки що закон про кримінальну відповідальність лишається єдиним подібним федеральним законопроектом, який підтримала Коаліція проти непроханої комерційної електронної пошти (Coalition Against Unsolocited Commercial E-mail).
Також заокеанських законодавців турбують і перспективи розвитку Мережі. Наприклад, закон про ріст та розвиток Internet (Internet Growth & Development Act of 1999), згідно з оцінкою його автора – конгресмена від шт. Вірджинія Ріка Буше – є всеохоплюючим законодавчим актом, покликаним зробити Internet процвітаючою економічною зоною. Закон Буше окрім усього іншого у правовому відношенні прирівнює електронний підпис до звичайного. Крім того, він вимагає, щоб Web-вузли вивішували повідомлення про свою політику щодо персональних даних.
Не забуті й покупці Internet-магазинів. Так, сенатор від Нью-Хемпширу Роберт Сміт вніс закон про податковий мораторій для Internet (Internet Tax Moratorium Act 1999), який міг би замінити нинішнє трирічне призупинення оподаткування продаж в Мережі постійною відмовою від такого податку. У разі прийняття цього закону влада не зобов’язувала б Web-торговців брати податки з продаж у тих штатах, де вони мають значний об’єм продаж від Internet-торгівлі або торгівлі за каталогами, оскільки ті вже сплачуть податки в штатах, де присутні фізично.
Зрештою, під категорію “доступ до інформації про користувача” підпадають ще два гідних уваги законопроекти. По-перше, це запропонований конгресменом від шт. Нью-Йорк Майклом Форбсом закон про покращання доступу користувачів до інформації про подорожі (Improved Consumer Access to Travel Information Act 1999), який дозволяє перевірити, які перепони чинять авіакомпанії мережевому бізнесу, що займається організацією авіаподорожей.
По-друге, голова Комітету з торгівлі Палати представництв, депутат від Вірджинії, Том Блайлі вніс законопроект про доступ споживачів та інвесторів до інформації (Consumer & Investor Access to Information Act of 1999), який покликаний гарантувати, що цінності акції та інша важлива для інвестицій інформація залишаться вільно досяжними для користувачів у Web.
Відсутність таких норм і правил не тільки завдає шкоди функціональному використанню Мережі, але й не дозволяє у повній мірі використовувати широкі можливості Internet як глобальної міжнародної комунікаційної магістралі для реалізації комерційної діяльності.
__________________________________
Проблеми правового регулювання кіберпростору у глобальному інформаційному просторі
Наталія Яструбенко
Концентрація комунікації у світі зумовила інтенсивний розвиток інформаційної сфери у найбільш розвинених регіонах, зокрема в Європі. Найбільш впливові регіональні міжнародні організації: Рада Європи, Європейський Союз значно посилили свою увагу до проблем комунікації, ролі засобів масової інформації у висвітленні глобальних проблем людства. Комунікація як пріоритетна програма діяльності входить до всіх проектів міжурядових європейських організацій, концепцій зовнішньополітичної діяльності європейських держав, виступає складовою економічного зв’язку регіону. Рада Європи визначила основні положення і принципи для побудови інформаційного суспільства в Європі:
1. Створення об’єднаної системи комп’ютерних мереж для вільного обігу інформації;
2. Стимулювання соціального та спільного розвитку європейських країн;
3. Впровадження концепції інформаційної економіки, розвиток глобального ринку інформаційних послуг та електронної торгівлі;
4. Захист основних прав і свобод людини та ЗМІ;
5. Дослідження проблем негативного впливу новітніх інформаційних і комунікативних технологій на соціальний захист і трудові права населення Європи;
6. Дотримання культурної самобутності та ідентичності нації;
7. Захист прав інформаційної інтелектуальної власності у європейському інформаційному просторі.
Зростання кількості та обігу інформації в комп’ютерних мережах, базах і банках даних викликає необхідність захисту інформаційної інтелектуальної власності, недоторканості приватного життя, банківських послуг в умовах вільного доступу до інформації та ін. Тому нагальною проблемою становлення інформаційного суспільства в Європі стали розробки законодавчої бази європейського кіберпростору.
Перехід до інформаційного суспільства обумовлює правове регулювання ринкових відносин на всеєвропейському рівні. Стандартизація європейських програмних та телекомунікаційних технологій сприятиме їх конкурентоспроможності на інформаційному ринку. Головним чинником європейського ринку інформаційних послуг, стане вільна конкуренція, обмеження монополій, європейський вихід на світові ринки.
Політика у сфері конкуренції – це головний елемент європейської комунікаційної стратегії, він має особливе значення для консолідації єдиного ринку та залучення приватного капіталу, необхідного для розширення інформаційної інфраструктури в Європі, створення і функціонування всесвітньої інформаційної магістралі “Europet”. Напрямки використання інформаційних технологій визначені наступним чином:
1. Індивідуальне використання;
2. Ділове використання;
3. Суспільне використання.
Суспільне використання інформаційних технологій включає дистанційну освіту, працю, наукові дослідження, транспорт, торгівлю, адміністративне управління, охорону здоров’я, інформаційний маркетинг, що надає можливість об’єднати зусилля європейських держав для вирішення глобальних і регіональних проблем, для досягнення спільної мети – прогресивного розвитку європейського співтовариства.
Європейська стратегія інформаційного розвитку регіону реалізована в глобальних проектах Ради Європи, в тому числі:
*Було надано підтримку європейській промисловості у сфері телекомунікації;
*Вжито заходів для забезпечення соціальної орієнтації інформаційного суспільства і вироблено спільні підходи для переходу до глобального інформаційного співтовариства;
*Втілено наукові ідеї і розробки.
Виникнення глобальних інформаційних і телекомунікаційних структур свідчить про перехід передових країн світу від індустріальної до інформаційної орієнтації розвитку економіки і суспільства, що вимагає переоцінки багатьох цінностей і зміни пріоритетів, які традиційно склалися в соціально-економічній та інформаційній політиці держав.
Взаємозалежність сучасного універсалізованого та інтегрованого світу приводить до необхідності забезпечення його інформаційної єдності і транскордонного переміщення зростаючих потоків інформації. Тому в інформаційну епоху закономірно зростає значення правового регулювання міжнародного обміну інформацією, яка є могутнім інститутом формування громадської думки і впливає через нього значним чином на зовнішню і внутрішню політику держав.
Міжнародні відносини в галузі інформації підпадають під регулятивну дію передусім загальновизнаних принципів міжнародного права, що конкретизовано в ряді міжнародних документів, які мають різну юридичну силу. Крім того, діють міжнародно-правові документи, що регулюють різні аспекти міжнародного обігу інформації та функціонування інформаційних мереж і систем комунікацій: Міжнародна конвенція про використання радіомовлення (1936 р.), Угода про полегшення міжнародних обмінів візуальними і звуковими матеріалами освітнього, наукового і культурного характеру (1950 р.), Конвенція про міжнародний обмін виданнями (1958 р.), Конвенція про обмін офіційними виданнями і урядовими документами між державами (1958 р.), Регламент радіозв’язку Міжнародного союзу радіозв’язку (1979 р.), Міжнародна конвенція електрозв’язку (редакція 1982 р.), а також ряд міжнародних конвенцій у сфері авторського права.
Питання використання і передачі інформації регламентовані також в міжнародних документах, що мають рекомендаційну силу, таких, як Декларація ЮНЕСКО про принципи супутникового зв’язку (1972 р.), Заключний акт загальноєвропейської наради в Гельсінки 1975р.,Принципи безпосереднього телевізійного мовлення, прийняті ООН (1982 р.), резолюція Генеральної асамблеї ООН від 5 лютого 1996 р. про інформацію проголошуються і регулюються також Загальною декларацією прав людини 1948 р. (ст.19) і Міжнародним пактом про громадянські і політичні права 1966 р.(ст.19, 20), Європейською (1950 р.) і Американською (1969 р.) конвенціями про права людини.
Переконливі свідоцтва стану і тенденцій розвитку інформаційного права дають документи, які розробляються на міжнародному рівні й покликані встановити уніфікований підхід до регулювання міжнародної економіки. У компромісах, відображених у цих документах, безумовно, виявляються домінуючі глобальні тенденції до уніфікації розвитку права, вдосконалення внутрішніх державних правових актів, положення яких поки що відрізняються від міжнародних стандартів.
Оскільки інформація виступає все більше товаром, що широко використовується, до неї відносяться не тільки такі міжнародно-правові документи, як Конвенція ООН про договори міжнародної купівлі-продажу 1980р. (Віденська конвенція), але й матеріали, що набувають останнім часом міжнародного авторитету. Ці документи суть неформальної кодифікації, які здійснюються з метою виявлення найбільш адекватних і юридично досконалих міжнародних правил, і внаслідок чого широко застосовуються на практиці. До таких документів відносять, насамперед, Принципи міжнародних комерційних контрактів Міжнародного інституту уніфікації державного права (УНИДРУА) і розроблений Комісією з європейського договірного права (звід положень “Європейське договірне право”), тощо.
На міжнародні інформаційні обміни розповсюджують свою дію всі загальні імперативні принципи міжнародного права. Вони доповнюються рядом спеціальних принципів: право держав на здійснення або санкціонування здійснення транскордонного радіо- і мовлення; зобов’язання держав припиняти і попереджати розповсюдження ідей, заборонених міжнародним співтовариством; зобов’язання держав забезпечувати вільний доступ громадськості до джерел інформації (за винятком обмеженого доступу за національним законодавством); право держав не припиняти на своїй території ідей, заборонених співтовариством, які несуть загрозу державній безпеці, громадському порядку, моральному здоров’ю націй; право держав розвивати свої інфраструктури для досягнення політичних, економічних та культурних цілей; зобов’язання припиняти і попереджати використання засобів інформації для ворожої пропаганди і втручання у внутрішні справи держав.
Спеціалісти різних країн прогнозують радикальні зміни в галузі міжнародно-правового регулювання інформаційних обмінів та комунікації внаслідок формування глобального інформаційного поля вимагає адекватних міжнародно-правових рішень.
Міжнародна інформаційна діяльність – одна з форм здійснення міжнародних відносин і тому підпадає під дію охоронних норм міжнародного права, норм про відповідальність держав за дії (або бездіяльність), що порушують свої міжнародні зобов’язання.
Розвиток техніки в галузі інформації і комунікацій йде такими швидкими темпами, що міжнародне право не завжди в стані врахувати всі правомірні і протиправні аспекти використання кожного нового засобу збирання, передачі, обробки і поширення інформації. Згідно зі ст.3 і 4 Міжнародної конвенції про використання радіомовлення в інтересах миру (1936 р.), держава відповідає за достовірність відомостей, що передаються з його території, і зобов’язана виправити недостовірну інформацію. Ст.10 Конвенції підкреслює, що держава відповідає по міжнародних зобов’язаннях за інформаційну діяльність неурядових і приватних організацій країни. Конвенція 1936 р. має велике значення для визначення критеріїв відповідальності держав, однак на 1985р. її підписали лише 29 держав.
Держава відповідає в рамках своєї юрисдикції за забезпечення прав людини на інформацію і свободу слова в обсязі, визначеному в міжнародних документах, насамперед в Міжнародних пактах про права людини 1966р., зокрема в ст.19 Пакту про громадянські і політичні права.
Науково-технічний прогрес в галузі засобів інформації ставить нові проблеми, пов’язані із забезпеченням і поглибленням прав людини. Це торкається таких питань, як збирання і накопичення інформації про особу та її діяльність, участь людини у використанні досягнень науково-технічного прогресу в сфері інформації, форми і методи використання індивідуальних засобів збирання і передачі інформації, тощо.
Ці проблеми визначаються не тільки впливом масової інформації на об’єм прав людини, але і співвідношенням прав людини з розвитком цифрової інформації(банки даних, індивідуальні засоби інформації та ін.). З розвитком інформаційних комунікаційних технологій розвивалась і концепція прав людини в галузі інформації, зокрема в середині 70-х рр. Була розроблена концепція “Права людини на комунікацію”.
Нова оцінка тієї ролі, яку інформація відіграє в світовому розвитку, привела і до нової оцінки інформатики і даних як чинника розвитку. Такі процеси як створення міжнародних банків даних, розгортання широкої мережі обміну науково-технічною інформацією створюють умови для широкого міжнародного співробітництва в цій галузі. Однією з основних проблем міжнародної співпраці в сфері інформатики є те, що велика частина засобів для їх передачі, обробки і накопичення знаходиться під контролем приватних корпорацій.
Зокрема, корпорація ІБМ (США) контролює переважну частину світового ринку комп’ютерної техніки. США зосередили в своїх руках велику частину інформаційної техніки: 56% комп’ютерів і 80% банків даних всього світу. У той же час частка країн, що розвиваються, в світових витратах на інформатизацію складає лише 5% і з роками зменшується.
Накопичення і обробка даних в одній державі є серйозною загрозою для незалежності інших держав і для здійснення їх суверенних прав. Указані явища і тенденції породжують необхідність урегулювати міжнародний обмін інформацією і доступ до банків даних, розробити загальні міжнародні принципи доступу всіх держав до світових досягнень в інформаційній сфері.
Зв’язок проблем інформатики із загальними принципами міжнародного права і новими міжнародними концепціями простежуються і в Африканській декларації з інформатики, розвитку і міжнародного миру, підписаній у Дакарі (Сенегал, 1982) 25 африканськими державами.
Розробка норм інформатизації вимагає багато дисциплінарного підходу. Ці норми повинні бути поширені на такі сфери, як обмін технікою і технологіями, економічне співробітництво, соціально-економічний розвиток, захист прав людини та ін. Необхідна міжнародно-правова оцінка політичних, економічних та ін. Наслідків циркулювання і накопичення даних, використання інформації в міжнародному масштабі. Значно випереджає процес розробки принципів і норм міжнародного співробітництва в галузі інформатизації. Ця співпраця має великі перспективи, але воно пов’язані з міжнародним розв’язанням юридичних питань. Створення загальних принципів міжнародного використання досягнень в інформації і комунікації є необхідною передумовою подальшого розвитку широкомасштабного міжнародного інформаційного співробітництва.
Розвиток глобальної інфраструктури, створення світового кіберпростору потребує нового погляду на правове регулювання обігу інформації. ЮНЕСКО ініціювала розгляд проблеми кіберпростору і правового регулювання всесвітньої мережі Інтернет.
Встановлення міжнародних правових рамок кіберпростору, безумовно, є довгостроковим процесом. Він передбачає здійснення міжнародним співтовариством колективних зусиль для досягнення угоди в особливо чутливій сфері, де відмічаються численні розходження в інтересах, концепціях і практиці. Для цього процесу основоположне значення мають права користувачів і загальний доступ до інформації. Важливо також зміцнити основні цінності, такі, як вільне вираження переконань, повага суспільного надбання і захист приватного життя, з тим, щоб сприяти демократії на всіх рівнях суспільства.
Під егідою ЮНЕСКО почалася підготовка колективної роботи з міжнародного права і кіберпростору. Брати участь у цьому проекті було запропоновано ряду відомих юристів та іншим зацікавленим міжнародним організаціям, включаючи МСЕ, ОЕСР, ЮНІСТРАЛ, ЮНІСЕФ та ін., а також Раду Європи, Європейський союз і міжнародний суд.
Відповідно до Статуту ЮНЕСКО проводить в рамках своєї компетенції нормотворчу діяльність, спрямовану, зокрема, на збереження, розширення і розповсюдження знань, поважаючи права людини і основні свободи.
Регулювання кіберпростору в Україні
Новий статус України як суверенної і незалежної держави передбачає право контролювати та розпоряджатися інформаційними ресурсами, визначати політику у галузі інформації і комунікації. Розвиток національного інформаційного поля вимагає відповідного правового регулювання, трансформації міжнародних норм в національному законодавстві, зокрема в кіберпросторі. Законодавча база в цій галузі складається з документів різної юрисдикції, Законів, постанов, указів, зокрема Закону України про науково-технічну інформацію (1993р.), Про захист інформації в автоматизованих системах (1994р.), Про національну програму інформатизації України (1998р.), Про авторське право і суміжні права (1993р., доповнення 1998 р.), указ про захист криптографічної інформації (1998р.). Законодавча база в галузі комунікації в Україні почала формуватися, що свідчить про розуміння державою своїх інтересів в кіберпросторі, забезпечення національної безпеки в сфері інформації та побудові демократичного громадянського суспільства. Прискорений темп інформаційної революції стимулює вирішення глобальних завдань і кінцевої мети інформаційного суспільства в інтересах міжнародного співтовариства, досягнення консенсусу щодо норм і принципів правового і етичного регулювання кіберпростору як оптимальних можливостей використання світових інформаційних ресурсів.
______________________________
Інтернет: відкриття Японії
(за “Дослідженням користувачів Інтернету”)
Олег Фесенко
Інтернетом в Японії користується 17 млн. чоловік.
Потік інформації з Інтернет вважається стрімким на 1999 рік, коли кількість користувачів зросла до 15 відсотків. Згідно з “Фінансовим оглядом користувачів комунікаціями на 1999 рік”, Інтернет проник у 11% осель. Враховуючи, що розповсюдження у бізнес-офісах становить 19,2%, а у корпораціях досягло 80%, це свідчить лише про одне: Інтернет стає серйозною гранню суспільства, тією сировиною, на якій цементований розвиток найсучасніших технологічних процесів.
За останні п’ять років, що Японія відкрила Інтернет (1993), він поширився у 10% осель. Якщо порівнювати головні інформаційні медіа-комунікації, можна побачити, що Інтернет став стрімким завойовником осель.
Ось час, що пішов на вдосконалення основних пристроїв від моменту заснування до вступу в експлуатацію в Японії:
Інтернет – 5 років, ПК – 13, мікрофон – 15, факсиміле – 19, радіо – 24, телефон – 76;
З творчістю “юзерів” інформація почала формуватись та доставлятись з прискореною швидкістю. Згідно з “WWW оглядом” використавши збережені статистиками роботи, у лютому 1999р., за результатами огляду локальної японської “павутини” на 75 тис. користувачів, Інтернетом взагалі користуються 58,2 млн., WWW-сторінками – 29,5 млн. чоловік, а загальна потужність оцінюється в 1,024 гБ.
Згідно з інформацією зробленою Network Wizard’s на січень 1999 року 1.688 мільйонів комп’ютерів в Японії мають:
Лютий 1998 серпень 1998 лютий 1999
Загальну кількість серверів 36000 54000 75000
Загальну кількість файлів 8,9 млн. 36,5 млн. 58,2 млн.
Кількість сторінок 10,2 млн. 17,9млн. 29,5 млн.
Потужність (гБ) 305 670 1,024
Кількість Інтернет-сторінок в Японії на 10 тис. мешканців:
Лютий 1993 – 2,3; Січень 1994 – 4,3; Січень 1995 – 9,7; Січень 1996 – 26,7; Січень 1997 – 73,4; Січень 1998 – 116,9; Січень 1999 – 168,8.
Світова популяція користувачів Інтернету становить 160 млн.
За даними NUA Ltd., у світі 160 млн. користувачів Інтернету : у Північній Америці – 94,2 млн., у Європі – 36,11 млн., у Латинській Америці – 4,5 млн., у Азії – 26,55 млн., у Африці – 1,14 млн., в Середній Азії – 0,78 млн. Загалом у 41-й країні світу кількість користувачів перевищує 1% від загальної кількості населення. Північна Європа (Ісландія – 45%, Фінляндія – 35%, Швеція – 33%), Канада та США – 30%.
Згідно з інформацією Network Wizard’s 43,23 млн. комп’ютерів підключені до сітки Інтернет в Японії. Розгляд країн за кількістю підключень: США – 70,5%, Японія – 3,9%, Велика Британія – 3,3%, Німеччина – 3,0, Канада – 2,6%.
Бізнес в Інтернеті
За останні декілька років, Інтернет-бізнес в Японії набув шалених темпів. “Інтернет-бізнес”, “бізнес, що несе комерційний доступ користувачам ТКП/ІП (трансмісія контрольних протоколів/ інтернет-протокол) та операції відносно конструкцій або комерційних трансакцій як от “нетворк”.
Так Інтернет-бізнес, грубо кажучи “Інтернет-комерція”, “Інтернет-зв’язок і бізнес”, “Інтернет - відносини бізнесу”. За спостереженнями на зиму 1998 р., кількість жінок, що користуються Інтернетом зросла у порівнянні з 1995 р. майже на 10%. За віком більшість користувачів серед 20-30-ти річних.
Якщо поглянути на користувачів Інтернету, то більшість користується Інтернетом для роботи або навчання. Найчастіше, це досвідчені користувачі та користувачі з обмеженим доступом роботи в Інтернет. Доступ до інтернет-розсилки мають щоденно 52,1% , 82% населення взагалі. Кількість користувачів WWW-серверів – 70,6% кожного дня.
Для електронної пошти, чатів, Бі-Бі-Сі, порівняна кількість молодих людей становить 32,85 від загальної кількості користувачів. В “досягненні фактичної зустрічі з новими людьми (offline)”, подвійні тарифи річні або домашні. Здається, молоді користувачі знижують спротив користування Інтернет в розробці нових контактів.
Ця частина торгівлі між молодими японцями швидко перейняла нові методи комунікацій, не тільки Інтернет, але й мікрофони та PHS-тести у листах-посланнях. Молоді користувачі швидко адаптуються до нових методів у повсякденному житті та повністю використовують їх. Люди похилого віку користуються Інтернетом для хобі та вивчення для збільшення своїх життєвих навичок.
“Комунікація з людьми, які мають схожі інтереси” та “погляд на нову мету в житті”, здається, може стати підняттям мотивації у використанні Інтернету для 30% респондентів.
Як би там не було, проблеми та занепокоєння збільшуються. У ПК та Інтернеті виникає також чимало труднощів, багато хто хвилюється за робочі місця, тільки 10% каже, що “це досить важко в користуванні”.
В загальній кількості користувачів Інтернету, 41,2% домашніх користувачів використовують комп’ютери для доступу до Інтернету у членів своєї родини. Велика кількість інформації у домашніх користувачів – це “хобі” та так звані “вечори інформації” поєднані в комбінації з “частим використанням” та “користуванням інформацією”. На запитання, яким чином Інтернет афективно впливає на життя людини, 73,2% домашніх користувачів заявили, що “простір для загальних інтересів та званих вечорів” немає ніякого небажаного впливу. Так, 45, 5% відповіли, що вони “зустріли людину з тим самим колом інтересів”, а 37, 7% - для встановлення соціальних контактів. Домашні користувачі у 76% заявили, що хотіли б бачити Інтернет в майбутньому “як набуття або збільшення інформації про хобі” причому на досить високому рівні. 53, 3% респондентів заявили, що використовують Інтернет “користуючись випадком” чи “можливістю роботи на дому”.
Три чверті (73, 5%) працюючих в Інтернет обрали бізнес та приватну мету. Цей тип набагато перевищує домашніх користувачів. Жінки, що працюють в Інтернеті заявили, що вони не мають вільного часу тому що, “кінцева інформація надто дорога”, 37, 2% оцінили комунікації та зв’язок на досить високому рівні.
За даними “Обстеження користувачів Інтернету” жінки користуються:
- тільки для бізнесу – 30%;
- для бізнесу та приватних пропозицій – 33, 8%;
- тільки приватні пропозиції – 9, 8%;
- взагалі не користуються – 25, 9%;
Включене спілкування
Інтернет забезпечує віртуальну соціальну війну, у якій спілкування набуває форм тисяч сайтів, включаючи зведення дорожніх систем (BBS), кімнати спілкування, листи розсилок та індивідуальні домашні сторінки для користувачів, які цікавляться подорожами, спортом, оточуючим середовищем, грою, бізнесом та здоров’ям. Так, фани професійного бейсболу використовують Інтернет для вільного спілкування, розмови та обміну враженнями з іншими шанувальниками цього виду спорту. Не має значення, чи вільно встановлюється соціальний контакт між користувачами.
Сполучені Штати швидко запровадили Інтернет-спілкування. Нестача місцевого спілкування, час доступу до Інтернету чи потреба користувачів у відкритті їх справжньої ідентифікації - ця експансія зробила комерційну підтримку в бізнесі. Прямий зв’язок медіа, заповнений рекламними доходами та сайтами спілкування легко захопили рекламісти з доступу та підготовки змісту.
З рекламних прибутків сайти перейменовано як великі “хіти” в заполонені та рівнях відвідувань, управління сайтами для спілкування як золотої середини промоушінгу так і приватних компаній. Пошуки руху, змісту сайтів та покупка сайтів у “світовій павутині” направлена на збільшення комунікативних функцій в порядку заохочення заможних візитерів. З грудня 1998 р. “WWW Sities Reach Estimate” (сайти оцінки заможності), Media Metrix Inc., які спостерігали за рядом веб-сайтів як домашніх так і робочих користувачів, 25 найбільш популярних сайтів у США, в тому числі, 20 - для спілкування. Тепер відносно просто користуватися доступними матеріалами для збільшення дорожніх карт в індивідуальних домашніх сторінках та сторінках місцевого спілкування.
WWW має інший важливий фактор після диверсифікації та експансії у відкритих комунікаціях. Аби відкрити такий сайт як BBC (форум або електронна конференція), чати та домашні сторінки, Інтернет спілкування стає серединою приватних комунікацій між особами чи серед груп, що мають отримати частину такої інформації як адресні книги та листи. Така розбіжність користувачів, які приймають участь на різних рівнях, так чи інакше потрібна для відсилки листів чи знаходження інформації, активного обміну та соціальних контактів.
Велика Хансін-Авадзі у Західній Японії у січні 1995р. започаткувала комп’ютерні комунікації та Інтернет як головну сировину для отримання інформації, і народження нових типів добровільного активного напрямку в інформаційний нетворк. Це важливо, насамперед тому, що новітні системи комунікації не обмежують у доступі до інформації дату та час, коли її можна отримати, що й дозволяє юзерам обмінюватись інформацією.
Між 1-м часом страйку 17 січня 1995р. та шостою наступного дня, в інформаційному меню комп’ютерного нетворку Niftyserve, було 1,01 млн. людей, включаючи 2, 7 млн. хвилин ціни часу користування. 26 січня у прямому зв’язку “Катастрофи форуму волонтерів” з відкритим поцілом збільшення інформації для волонтерів та логістичної підтримки для дистриб’юторів відбулось збільшення зв’язку для багатьох вільних організаторів операцій у просторі.
У березні три головні комерційні комп’ютери Японії (Niftyserve, PC-VAN та People) суттєво збільшили в Інтернеті долю інформації, оперуючи в “InterVNet” з новими групами, зведеннями ситуації на дорогах та Інтернет-сайтами. У квітні 1995 р., АсахіНет, Ніккей Мікс та ASCIINet ввійшли до InterVNet, що дозволило урядові нетворку використати вільні організації, бізнес, громадські сектори та мас-медіа.
З квітня 1995 р. “NHK Volunteer Net” збільшили кількість організацій волонтерства в Японії для широкої лінії активності та бажання людей допомогти. Система користувачів більшості комп’ютерів у Токіо, в яких інформація обмінюється між потенційними волонтерами організаціями, що поповнюють захист процесів перед пересилкою. У лютому 1999 р., на тисячу одиниць інформації постійного доступу членів 140 зареєстрованих в країні організацій відбувся рекорд тарифу доступу у 400000 на місяць в середньому.
Наприклад інтерес виник у випадку з Комітетом соціального забезпечення Унадзукі, в префектурі Тояма, який запросив подарунки від старої студії грамзапису стереомагнітофони для людей з порушеними функціями мови. В результаті, приблизно 1700 штук було продано в країні разом з пишучими плеєрами.
NHK Volonteer Net оперує спеціальними дорожніми бюлетенями з додатками. Сайт, створений через п'ять днів після загибелі “Находки” у січні1997 року та нафтового забруднення прибережних вод, протягом 50днів відвідало мільйон користувачів. Інша катастрофа після шквалу злив, що знесли північне Канто та південне Тохоку у серпні 1998 року , група добровольців з префектури Фукусіма використали нетворк як допомогу та запросили інші групи з Фукуї.
Користувачі веб-сайтів.
За період 1996-97 рр. 66,7% компаній відповіли спостерігачам, що користуються веб-сайтами в ранзі новачків. 52,7% фірм, що набирають інформацію з веб-сайтів тільки-но відкрили доступ і 18,3% працюють вже більше року. Інформація на веб-сайтах листів включає деякі аспекти умови роботи, наголошуючи на схожості інформації в цих компаніях. Фірми, що використовують Інтернет для новачків приймають замовлення на майбутнє використання електронної пошти та веб-сайтів компанії для зустрічі з новачками. У 36% таких зустрічей вагомим джерелом є веб-сайту, у 25% - телефони та у 38% - листування. Для компаній з електронною поштою у 72% спілкування по телефону та у 27% листування.
52,7% респондентів компаній сказали, що користуються кореспонденцією для важливості роботи та відбору інформації для інтерв’ювання. 60% важливих e-mail адрес знаходяться в академічному володінні.
Поряд зі зростанням користувачів Інтернет в японських компаніях для новачків, зросло також робоче використання. Згідно з “Дослідженням користувачів Інтернет”, найбільш активними виявились молоді люди від 18 до 25 років.
Респонденти у 1996 році тільки у 22% заявили, що проглядають Інтернет на роботі, у 1998 році їх кількість зросла до 93,7%. Приблизно 30% потенційних робочих “хантерів” використовують Інтернет з певною метою. Головним чином, нетворк використовують для збирання інформації , яка знадобиться для спілкування з майбутніми роботодавцями.
Не дивлячись на те, що Інтернетом користувалось 93,7% молодих людей, лише 58,7% з них заявили, що роблять це за необхідністю. Користувачі нетворку оцінюють це безпосередньо за допомогою телефонного номеру чи листування.
SOHO
За останні роки, зі зростанням проникнення в Інтернет, надійшли попередження від Смалл Офіс Хоум Офіс (SOHO). Як одна з форм телеворку, SOHO змінює час і кошти для податливості робочих стилів. Категорія “телеворк” включає використання великих робочих компаній домашніх користувачів або супутникові офіси, але SOHO використовує робочих з дому або малих офісів.
Робота SOHO розподіляється на категорії “творчість”, “технічні системи”, “редакція” або “документи”. Кожна SOHO є незалежною, але їх форми нетворку підтримують роботу над великими проектами. В такому випадку вирішальну роль відіграє координація SOHO, яка визначає ціну на переговори або за звичайною вимогою.
Запити e-mail Інтернет-користувачів більшою частиною шлях до передачі тексту, але з рухом до e-mail-технологій за останні роки розширилась трансмісія іміджу, звуку та зображення дати у ідеальному вигляді. Користувачі SOHO, телекомунікаційного обладнання є в основному, рівними.
У жовтні 1998 року у префектурі Сайтама було проведено першу місцеву владну конференцію за прес-релізами та інформацією з нових конференцій та сформовано веб-сайт у місцевому прес-клубі. За спостереженнями відкриття 3,8% місцевих установ та громадських систем нового місця такої інформації на веб-сайтам, 17% інформації на веб-сайтам майже безпосередньо з преси.
За “Дослідженням місцевих установ”, 44,4% респондентів заявили, дивляться веб-сайти “раз або кілька на місяць” і 30,1% відповіли що “декілька разів на рік”. 9,8% (можливо, найменша місцева громадська група) не обмінюється інформацією в їх веб-сайтах за особистими ініціалами. Вони радять не підтримувати багато веб-сайтів.
Держустанови в Інтернеті
За даними “Місцевого управління з досліджень”, 77,2% місцевих державних офісів у Японії зареєстровано в Інтернеті. 74% місцевих урядів підключені до Інтернету.
Персональні комп’ютери за доступом до Інтернету:
80%-100% - 1,8%; 50 – 69% - 1,4%; 49% та менше – 74%; не підключено – 22%; нема даних – 0,9%. Для порівняння, центральні міністерства і агенції на 92,6% підключені до Інтернету, а на кожного службовця приходить 1,2 комп’ютери.
Так, 66,7% загальних місцевих управлінь, ще не підключених до Інтернету, планується підключити протягом одного року. Тільки 9,2% місцевих управлінь отримують адреси державних службовців, і майже 50% префектурних управлінь та управлінь розробників сайтів.
Місцеві управління та громадські установи у Японії у 61,5% відкрили в Інтернеті службові сайти, що стало результатом швидкої експансії Інтернету. За останні два роки, на кінець 1999 року, майже 70% місцевих управлінь відкрило свої сторінки у веб-сайтах.
Найбільші місцеві уряди та громадські установи мають записи веб-сайтів з досить частим доступом. Відвідування деяких “хітів” на різних сторінках як одного так і багатьох доступів, коливається між 10,000 та 50,000 для найбільших управлінь та управлінь-розробників сайтів, та більше 500 для муніципалітетів з 5 тис. мешканців.
________________________________
Український Інтернет у дзеркалі статистики
Наталія Кеуш
Інтерес до контенту вітчизняного Інтернету з боку закордонних користувачів сьогодні нижчий, ніж інтерес українців. Це, зокрема, засвідчили результати статистичних досліджень компанії SpyLOG за серпень і вересень 2001 р.
За її даними, у вересні максимальна кількість користувачів українського сегмента глобальної мережі зросла на 15% порівняно із серпнем і склала 2,18 млн. осіб. На 1,5% збільшилась і частка українців у загальній кількості користувачів вітчизняного Інтернету. Сьогодні вони становлять 56,2% усієї його аудиторії. Зростання відбулося в основному за рахунок нерегулярної української аудиторії, тобто тих користувачів, що заходять до Мережі раз на тиждень і рідше. Ядро максимальної аудиторії українського Інтернету сьогодні становить 620 тис. осіб, а ядро вітчизняної його аудиторії – 440 тис. Цікаво, що збільшення ядра української аудиторії (на 9,4%) нижче, ніж ріст її кількісного складу (на 11,6%).
Серед закордонних відвідувачів українського Інтернету значна частина користувачів – випадкові, тобто такі, що навіть не знайомляться з вітчизняними ресурсами, потрапивши на сайт. На країни СНД припадає близько 22% усієї аудиторії Уанету. Цікаво, що частка російських відвідувачів становить 19,2%, тоді як активних користувачів-росіян українськими мережевими ресурсами лише 12,7%.
Приблизно 8% аудиторії Уанету – мешканці США, Німеччини та Ізраїлю. Причому активність даної аудиторії цілком узгоджується з її кількістю. А це означає, що відвідувачі згаданих країн користуються лише вибраними ресурсами.
Одним із найцікавіших показників, опублікованих дослідниками, стали дані за глибиною перегляду українських ресурсів. Так, протягом майже половини усіх сеансів відвідування користувачем сайту (сесій) переглядається лише одна Інтернет-сторінка. І майже 56% усіх сеансів тривають протягом лише однієї хвилини. 1–3 хвилини триває 10% сесій, 3–10 хвилини – 14, 3% сесій, 10–20 хвилин – 8,3% сесій, 20–60 хвилин – 8,8% і понад одну годину проходить лише 2,4% сесій.
В Уанеті зафіксовано близько 42% користувачів, що мають доступ до Інтернету з місця роботи або навчання. Відвідування українських ресурсів у будні тримається на одному рівні, і на вихідні дні активність користувачів помітно зменшується: на 39% – у суботу, та ще на 11% – у неділю. Пік відвідування протягом доби дослідниками було зафіксовано з 13 по 17 години за київським часом, а максимальне зростання (на 30–40%) відвідувань – з 8 до 10 години. Найнижчі показники користування українськими ресурсами припадають на 4–6 години ранку, коли основними відвідувачами Уанету стають мешканці східної частини Росії, США та Канади.
Мовою цифр
- Максимальна тижнева аудиторія Уанету – 790 тис. осіб.
- Українська тижнева аудиторія – 440 тис. осіб.
- Максимальна добова аудиторія у будні – 240 тис. осіб, у вихідні – 140 тис. осіб.
- Українська добова аудиторія у будні – 135 тис. осіб, у вихідні – 80 тис. осіб.
____________________________
Особливості створення інформаційного Інтернет-серверу