Інформаційні технології в журналістиці: вітчизняний І світовий досвід Київ 2002
| Вид материала | Документы |
- Ужгордський національний університет на правах рукопису лазур ярослав володимирович, 1187.21kb.
- Електронні засоби навчального призначення світовий досвід й українська освіта // „вища, 179.96kb.
- Сучасні інформаційні технології та інноваційні методи навчання у вивченні англійської, 93.41kb.
- А втоматизация вузовских библиотек, 162.64kb.
- Інформатика та сучасні інформаційні технологіі, 40.87kb.
- Методичні рекомендації по виконанню дипломних проектів для студентів спеціальності, 366.58kb.
- Дистанційне навчання в професійно-технічній освіті, 99.88kb.
- «Інформаційні управляючи системи та технології», 20.16kb.
- Програма фахового вступного екзамену з «менеджмент організацій І адміністрування» для, 125.76kb.
- Н. І. Гомза Рецензент: канд екон наук, доцент В. О. Костюк Рекомендовано кафедрою «Прикладна, 856.34kb.
Нові технології у роботі фоторепортерів
Марина Полякова
Слово “фотографія” в перекладі на українську мову означає “писати світлом”. Яка технологія використовується в цьому процесі малювання, в принципі не має значення. Важливо тільки те, що отриманий знімок повинен відбивати об’єкт зйомки з “фотографічною точністю”, зо всіма світловими та кольоровими відтінками.
На протязі більш ніж 150 років у фотографії використовувалась єдина технологія, яка базувалась на фотохімічному галогеносрібному процесі. Останнім часом у неї з’явився конкурент – цифровий фотографічний процес.
Звичайний галогеносрібний фотографічний процес має виключні переваги, про що свідчить масштаби використання фотографії . Але процес має й свої недоліки. Перш за все він вимагає складної хімічної обробки та пов’язаних з нею витрат часу. Ще один недолік, хоча й не такий серйозний, як про нього іноді кажуть, - необхідність використання й, відповідно, витрат срібла у вигляді його галогенних поєднань що робить процес дорожчим. Тому виникла проблема пошуку альтернативного фотографічного процесу, який би не мав цих недоліків.
Цифрова фотографія – найбільш реальна альтернатива галогеносрібній фотографії, в значній мірі спирається на техніку, що отримала широкий розвиток на телебаченні та у відеозаписі. В цьому новому виді фотографії, яку також звуть електронною або відеофотографією, не використовуються витратні світлочутливі матеріали. Оптичне зображення об’єкта зйомки формується у фокальній площині цифрового фотографічного апарату такою ж оптичною системою, як у звичайному фотографічному апараті, а після цього перетворюється в електричний відеосигнал.
Цей перехід здійснюється світлочутливим сенсором – твердою платівкою розміром не більше поштової марки, яка розташована там, де в традиційних фотографічних апаратах знаходиться плівка. На платівці постійно з боків розміщено численні (за числом елементів зображення) найдрібніші фотоелементи. Платівка являє собою так званий пристрій з зарядовим зв’язком (ПЗЗ), її ще звуть матрицею або чіпом ПЗЗ (від англійського слова chip – платівка), а найдрібніші фотоелементи, що знаходяться на неї – пікселями (від англійського виразу picture element – елемент зображення).
Кожен піксель пропорційно його освітленості генерує електричні заряди. Заряди, що генеруються можуть у (заданій послідовності подаватися у вихідну ланку за допомогою імпульсів керівної напруги) і створювати на виході ПЗЗ електричний відеосигнал, що містить інформацію про зображення. Отриманий сигнал змінюється у цифрову форму та в такій формі підлягає подальшій обробці та запису.
Ця зміна й надала цифровій фотографії її найменування. Цифрові дані через проміжний накопичувач передається в основний записуючий пристрій (ЗУ), у якому реєструється зображення у формі запису відповідного електричного сигналу. Останній може бути подано потім на принтер для отримання фотовідбитка на папері або на будь-яким іншим матеріалі.
На початку застосовували ЗУ, в основі яких був магнітний запис на мініатюрному магнітному диску. Сьогодні разом з ЗУ на магнітних дисках використовують тверді ЗУ, або карти пам’яті, устрій яких схоже з устроєм ПЗЗ.
Етапи розвитку.
З раніше зазначеного випливає, що визначним для цифрової фотографії є перетворення оптичного зображення в електричний сигнал і реєстрація зображення у формі такого сигналу на носії запису. В принципі, виходячи з тих технічних засобів, що є, апаратура, яка здатна зробити обидві функції – зміни та реєстрації, могла бути реалізована ще років 35-40 тому. Але це могла бути тільки дуже громіздка апаратура, яку не можна було б застосувати для широкого вжитку, й не конкурентноспроможна при зіставленні з традиційним фотографічним апаратом.
Технологічний прорив і створення першої системи електронної фотографії були створенні у 1981 р. японською фірмою Sony. Розроблена нею система електродної фотографії отримала назву “Мавіка”. Для реєстрації відеосигналу в ньому використовувався магнітний запис на гнучкий диск діаметром 47 мм, що знаходився у прямокутній касеті. Цей диск був названий “Мавіпак”. На “Мавіпаку” можна було записати 25 повнокадрових кольорових знімків або 50 знімків з півкадровим циклом стор.
В середині 80-х років почався досить широкий наступ на галогеносрібну фотографію, який почали ряд японських фірм, що випустили власні, значно покращенні, варіанти “Мавіки”. Але цей наступ не дав відчутних результатів – ринок галогеносрібної фотографії був непохитним. Якість “електронних” знімків, перш за все через дозволяючу спроможність, залишалась відносно низькою, а витрати на їх отримання – високими.
Новий наступ електронної фотографії, що виступив на цей раз під назвою “цифрова фотографія”, почався в середині 90-х років, судячи по всьому, буде більш вдалим та настирливим. Якість “електронних” знімків до цього часу різко зросла, а витрати на апаратуру стали нижче. Фронт наступу розширився, тому що в ньому беруть участь не тільки такі традиційно відомі фотографічні фірми, як Kodak, Canon, Nikon, Minolta та ін., але й гіганти комп’ютерної індустрії – IBM, Apple Macintosh, Casio та ін.
Якщо в електричній фотоапаратурі 80-х років зображення перетворювалось у аналоговий ЧМ-сигнал, який у такій формі і регіструвався, то в апаратурі, що відноситься до часу другого наступу електронної фотографії, зображення перетворюється у цифровий сигнал, що має ряд серйозних переваг.
Цифрова форма відеосигналу дозволяє отримати зображення більш високої якості й в значній мірі керувати ним за певною програмою – змінювати колір, контраст та кольорове забарвлення, ретушувати та т. ін. Але головна перевага фотографічного апарата у тому, що він може працювати разом з комп’ютером. Це відкриває можливості підключення до моніторів, принтерів, графічним редакторам, факс-модемам та іншим периферійним приладам, підтримка мультимедіа та стандарту PCMCIA, вихід до глобальних комп’ютерних мереж типу “Інтернет” та передача по ним високоякісних знімків.
Компоненти цифрового фотоапарата.
До матриці ПЗЗ цифровий фотоапарат не відрізняється від звичайного фотоапарату: об’єктив фокусує зображення, діафрагма обмежує світовий потік, затвор фіксує час експонування. Характеристики оптичної системи – фокусна відстань, світлосила, діафрагмові числа та ін.
У цифровій фотографії мають теж значення, що й в звичайній. Але розмір кадру в площині зображення цифрового фотоапарату, відповідає робочої поверхні ПЗЗ, значно менше, ніж у звичайному 35-мм фотографічному апараті. Тому фокусна відстань цифрового менше відповідної фокусної відстані звичайного апарата. Менше і діаметр об’єктива цифрового апарата, наприклад, об’єктив з діаметром 6,5 мм еквівалентний об’єктиву з діаметром 47 мм 35-мм фотоапарату. Світлосила об’єктиву за цифровою фотозйомкою виявляється по іншому, ніж у звичайній. Кадри цифрового зображення, що відзняті за умов малої освітленості, можна “висвітити” за допомогою електронного керування.
Таким чином, в цифровому фотографічному апараті від звичайного залишається лише оптична система.
Професійні цифрові камери.
Професійні цифрові камери - це пристрої, призначені насамперед для фотографів. Можливо, коли сформується досить велика когорта людей, що займаються цифровою фотографією, ці апарати стануть іншими. На сьогоднішній день з ними працюють фотографи в компанії з комп'ютерними дизайнерами або люди, що освоїли обидві ці спеціальності. Цифрові фотокамера діляться на дві великі групи: студійні і польові. Більшість польових апаратів представляють з себе добре відомі зеркалки вищого класу, у яких замінена задня кришка і доданий цифровий блок. Працювати в звичайному режимі камери, виконані на базі 35 міліметрових апаратів, як правило, не можуть. Фірма KODAK випускає свої камери на базі як зеркалок Nikon N90, так і апаратів Canon EOS1, а фірми Minolta і Agfa взяли за основу Minolta Dynax 500SI.
Окрему підгрупу представляють камери, виконані у вигляді знімної касети для середньоформатних фотоапаратів Hasselblad або Mamiya. У цьому класі зустрічаються як студійні камери - Leaf Digital Camera Back Lumina, так і польові - Kodak DCS 465. Передбачається, що фотограф використовує цифрову камеру разом з однойменним фотоапаратом і користується одним комплектом об'єктивів і аксесуарів. Оскільки основне застосування таких камер - це створення складних композицій з багатьох знімків, то і до програм обробки зображень тут пред'являються вимоги, відмінні від вимог до цифрових мильниць, де основна задача показати без змін відзнятий матеріал.
Саме тому в камері не передбачений прямий перегляд кадрів. Передбачається, що в польових умовах перегляд кадрів для оцінки можливості їх подальшої обробки може здійснюватися за допомогою портативного комп'ютера. Ціна цифрових камер сьогодні складає від 6 до 30 тисяч доларів і, здається на сьогодні є основним стримуючим чинником їх масового застосування великотиражних періодичних виданнях, де щодня потрібно по 15 - 20 нових фотографій, хоча багато періодичних видань вже використовують камери вищого класу у роботі своїх фотослужб. У репортажний фотографії при виробничому циклі, що перевищує декілька годин, ці камери представляються мало рентабельними в порівнянні з альтернативними методами, наприклад, використання матеріалів фірми Polaroid + сканування. Застосування комп'ютерних апаратів в процесі навчання студентів як творчих, так і технічних вузів може вивести викладання на якісно новий рівень. Цифрові камери корисні і у випадку, коли необхідна повна незалежність від лабораторії. Саме в таких умовах працює зараз більшість професійних фотокореспондентів.
За своїми можливостями цифрові камери дуже близькі. Істотна різниця в технології фіксації зображення слабо відбилася на їх споживчих якостях. Можливість використовувати змінну оптику - основна перевага дзеркальних камер, тому представлялося б логічним продавати окремо камеру і об'єктиви. Основна розбіжність полягає в базових можливостях фотокамер. Апарат Nikon N 90 більш універсальний і дозволяє використати широку лінійку об'єктивів і спалахів різних виробників. Електронна частина камери також більш повно реалізовує можливості що надаються комп'ютером.
Повна інформація про установку апарата і можливість запису звукових коментарів істотно полегшує аналіз результатів зйомки і дозволяє уникнути помилок, що повторюються, а можливість керувати зйомкою за допомогою комп'ютера дозволяє використати цифрові апарати у місцях, в яких людині знаходитись дуже небезпечно.
Інтернет та його роль у забезпеченні передачі матеріалу в інформаційному просторі Землі.
Встигати за подіями допомагає головна особливість цифрової фотографії - її оперативність. Відзнятий кадр вже через хвилину буде в комп’ютері, що дуже важливо для по дійових зйомок. Якість, яка нині доступна більшості спеціалістів, навіть недорогих камер, влаштовує поліграфічні вимоги друку газет. Головною ж вадою (з точки зору фотографа-професіонала), є неможливість отримання відбитку гарної якості на звичайному фотопапері. І хоча сьогодні такі технології запропоновані на ринку, потрібен ще деякий час, для того щоб цей процес став простим, недорогим та розповсюдженим. Та це можливо потрібно, якщо мить, яку зафіксовано цифровою камерою, вже через декілька хвилин можуть побачити мільйони користувачів глобальної мережі Інтернет, а за декілька годин читачі газет в багатьох країнах світу.
Загальна число людей у світі, які мають доступ до Інтернету, за даними Global Research, становить близько 230 мільйонів чоловік, з них 57 відсотків - англомовна аудиторія, майже 29 відсотків говорить європейськими мовами. Все це не більш ніж 4 відсотки населення Землі. Близько 40 відсотків від загальної кількості - англомовна аудиторія.
По країнах лідуючу позицію з великим відривом займає США: там більш 110 мільйонів користувачів, у Японії, яка знаходиться на другому місті - трохи менше - 18 мільйонів. У першу десятку країн-користувачів Інтернету входять: Великобританія, Канада, Німеччина, Австралія, Бразилія, Китай, Франція і на останньому місті Південна Корея, де Інтернетом користується більш 5,5 мільйонів чоловік. Цю статистику показує Internet.com.
Цифрові процеси у сучасній фотожурналістиці
Сучасний фоторепортер щодня мусить сприймати великі обсяги інформації. І чим більше інформації він здатний "проковтнути", тим більшим стає обсяг останньої (або ж навпаки). В свою чергу, збільшилася кількість носіїв інформації.
Поряд з давно відомими друкованими засобами масової інформації, як-то: газета, журнал, нині маємо найоперативніший ЗМІ - Інтернет. Звичайно, у таких умовах інформація, що являє собою лише текст, сприймається гірше, ніж ілюстрована інформація. Саме тут і виникає необхідність оперативного отримання зображення. Тому зараз майже всі фотожурналісти переходять з класичного способу отримання зображення (зйомка на фотоплівку, проявка, отримання відбитків) до використання новітніх технологій.
Отже, сучасний фотограф від моменту фотографування до моменту отримання електронної версії фотографії може дістатися декількома шляхами: сканування готового фотозображення за допомогою планшетного сканера, сканування плівки за допомогою фільм-сканера, отримання зображення за допомогою цифрового фотоапарата.
Робота фотографа у редакції англомовного тижневика
"What's on Kyiv".
Тижневик "What's on Kyiv" вже півтора роки видається в Києві, і за цей час схема роботи фотографа є постійною. Технологічно вона має такий вигляд: зйомка, проявка плівки, друк фотографій, сканування фотокартки за допомогою планшетного сканеру та розміщення на шпальтах журналу (верстка). Ця схема має недоліки, пов'язані з фінансовою стороною діяльності редакції, але є оптимальною для такого виду видання у зв'язку зі своєю, на перший погляд, дешевизною, хоча це твердження здається спірним.
Видання має більш розважальний характер ніж суто інформаційний, тому на сторінках тижневика висвітлюються заходи, що відбуваються у п'ятницю та суботу ввечері. Журнал здається у друк у понеділок, тому максимальний строк сканування знімків - це неділя, до цього їх слід надрукувати у фотолабораторії.
Перевагами ж такої схеми є, по-перше, можливість фотографа на етапі друку у фотолабораторії проконтролювати кольорокорекцію, яскравість та відкадрувати (збільшити відбитки); по-друге, з причини відсутності більд-редактора, друкування знімків у фотолабораторії дає змогу фотографові робити відбір найвдаліших знімків, на яких зображена не просто "потрібна" людина, на думку журналіста, а й підібраний вдалий ракурс, який відображає повною мірою сутність події.
У обов'язки фотографа редакції входить також створення фотоархіву, класифікація плівок по номерах журналів та по тематиках, що зручніше було б робити в електронному вигляді, наприклад на компакт-дисках. Це може суттєво спростити пошук та подальше використання відзнятого матеріалу. Тверді копії з часом псуються, розгублюються, а електронні варіанти, теоретично, можуть зберігатися вічно.
Поєднання цифрових та аналогових процесів у роботі
фотослужби агенції новин УНІАН.
Українське незалежне інформаційне агентство новин (УНІАН) створене в березні 1993 року. Серед засновників агентства - Спілка журналістів України, Спілка юристів України, Товариство по зв'язках з українцями за межами України. Сьогодні агентство випускає 15 інформаційних продуктів, серед яких УНІАН-Фото-Новини, УНІАН-Фото-Архів. Головний офіс агентства знаходиться у Києві на Хрещатику, а представництва - в усіх регіонах України та в Москві. Споживачами продукції і послуг УНІАН є близько 400 друкованих та електронних засобів масової інформації, світові інформаційні агентства - Рейтер, Ассошиейтед Прес, ІТАР-ТАСС, радіо "Свобода", "Голос Америки", а також органи виконавчої і законодавчої влади, іноземні посольства, комерційні структури тощо.
Схема, за якою працює фотослужба УНІАН має такий вигляд:
- редактор фотослужби замовляє фотографу, враховуючи його специфіку, зйомку;
- з проявленої плівки відбирає кадри, які більш вдало розкривають необхідну тему;
- сканує їх за допомогою фільм-сканера;
- разом із фотографом пише текстівку;
- розміщує перев’ю на веб-сторінці агентства.
Редактор має кореспондентські контакти майже з 50 фотографами по всій Україні, знає специфіку кожного з них, його професійні якості. З регіону фотокартки від фотографів посилаються електронною поштою і після цього розміщуються на веб-сторінці.
До фотографій існують технічні та естетичні вимоги. В цифровому вигляді вона повинна мати цифрову спроможність достатню для друку у поліграфії: формат А4, 200-300 dpi. В естетичному плані вона повинна відповідати стилю, який обрало агентством, хоча в деяких випадках це зовсім не головне, головним залишається фіксація факту. Важливо отримати інформацію сьогодні, зараз, ніж витвір мистецтв завтра.
Структура фотослужби інформаційної агенції Ассошиейтед Прес
Ассошіейтед Прес - це всесвітньо відоме інформаційне агентство, передплатники якого отримують сотні фотографій з усього світу кожного дня, тому для них як для нікого є дуже важливою швидкість передачі зображення. Особливо гостро ця проблема стоїть у репортажах з гарячих точок. Обробити плівку в польових умовах не завжди можливо та оперативно передати її в штаб-квартиру у Лондон не завжди реально, тому фотослужба агентства практично повністю перейшла на цифрову безплівочну фототехніку.
У відрядженні фоторепортер проводить зйомку, переганяє знімки у портативний комп'ютер і засобами мобільного зв'язку передає відзнятий матеріал у штаб-квартиру. У штаб-квартирі редактори працюють над текстівками, кадрують та по скоросних супутникових каналах відсилають передплатникам.
Електрона фотографія як реальність існує з часу появи системи “Мавіка” у 1981 році. З тих пір опубліковано велика кількість присвячених їй робіт, і майже в кожній в той чи іншій формі заторкнуте питання про перспективи розвитку електронної, а зараз частіше називають цифровою, фотографії. Іноді питання стає більш радикально – чи зможе електрона фотографія замінити галогеносрібну? А якщо зможе замінити, то коли це станеться?
У 80-х роках головним недоліком електронної фотографії справедливо вважалось її порівняно низька дозволяюча спроможність. З двох важливих фотографічних характеристик – світлочуттєвість та дозволяюча спроможність, перша швидко припинила викликати заперечення, тому що спочатку у ПЗЗ та у фотопівки була приблизно однакової. (Сучасні ПЗЗ за світлочуттєвістю у два-три рази перевищує фотоплівку.) А дозволяюча спроможність ПЗЗ, що визначається числом пікселів, дійсно була значно нижче, ніж у фотоплівки.
Але спочатку 90-х років ситуація суттєво змінилася. Число пікселів у ПЗЗ стало майже відповідним їх числу у фотоплівці. Але з’ясувався новий аргумент – надмірна вартість цифрової фотоапаратури, а саме високодозволяючих ПЗЗ. Точніше цей аргумент був відомий раніше, але до останнього часу залишався в тіні більш значного заперечення, обумовленого низькою дозволяюча спроможністю ПЗЗ.
На початку 1996 року вартість менш дорогого цифрового фотографічного апарату з набором програм для роботи з комп’ютером складала $499 США. Це на один-два порядки вище вартості найдешевшого звичайного фотоапарату.
Взагалі, цифрова фотографія на сьогоднішній день характеризується високою вартістю апаратів та супутнього обладнання (монітор, принтер та ін.), низькою вартістю матеріалів, що витрачаються (папір, фарби та т.п.), а також зручністю та оперативністю отримання знімка. У галогеносрібній фотографії, навпаки, апарати порівняльно недорогі (практично мають вартість цифрових фотографічних апаратів без витрат на відновлюючу частини – Digital Camera Back ); матеріали, що витрачаються (плівка, хімікати, фотопапір та ін.) дорожче, а зручність та оперативність нижче, ніж у цифровій фотографії.
Таким чином, що стосується якості зображення, зручності, оперативності обробки та отримання відбитків, все більш менш з’ясовано, та закінчення конкурентної боротьби між звичайною та цифровою фотографією, а також відповідь на питання “хто кого?” вирішиться в залежності від вартості цифрової фотоапаратури.
Вартість цифрових фотоапаратів буде безперечно знижатись в залежності від удосконалення технології мікросхем та ростом попиту на них, і при виборі, на яких апаратах зупинитися, можна не чикати повного вирівнювання вартості цифрових та звичайних фотографічних апаратів, тому що на терезах поряд із вартістю будуть присутні й інші фактори – зручність, оперативність, можливість співпраці з комп’ютером та ін.
Коли питання вартості з врахуванням тільки що зробленого зауваження буде вирішено, а це рано чи пізно станеться, не залишиться жодних аргументів на захист галогеносрібної фотографії, та перехід до цифрової стане неминучим.
Але конкретно вказати строк такого переходу важко перш за все тому, що існує великий парк засобів звичайної фотографії. Функціонує велика промисловість, яка створює сьогодні ці засоби; існує певний соціально-економічний зв’язок між нею та користувачем.
Перехід до цифрової фотографії станеться раніше у професійній сфері; в аматорській фотографії він затримається. Поруч з тим, цифрова фотографія вже використовується у поліграфії, фотожурналістиці, видавничій справі, для друку зображення на посвідчення осіб.
Зростає кількість моделей, та змінюються ціни. Якщо на початку 1995 року мінімальна ціна цифрових професійних фотографічних апаратів була 9000 дол. США, а любительських – 1000-1500 дол., то на початку 1996 року фірма Polaroid повідомила про випуск цифрового професійного апарату вартістю 3900 дол., а мінімальна ціна на цифрові любительські апарати понижена до 499дол. Цей розвиток навряд буде припинено або призупинено.
У деяких галузях діяльності, наприклад у фотожурналістиці, можливо перехід до цифрової фотографії: репортер або кореспондент пов’язаний з фотографією, та з комп’ютером, який прийшов на зміну друкарській машинці, а оскільки цифровий фотоапарат і комп’ютер як би пов’язані один з одним, то й це може бути прискорювачем переходу.
___________________________________