Інформаційні технології в журналістиці: вітчизняний І світовий досвід Київ 2002

Вид материала

Документы

Содержание Основні переваги впровадження цифрового телебачення в Україні Апаратні засоби Стандарти, формати, файли

Подобный материал:

• Ужгордський національний університет на правах рукопису лазур ярослав володимирович, 1187.21kb.
• Електронні засоби навчального призначення світовий досвід й українська освіта // „вища, 179.96kb.
• Сучасні інформаційні технології та інноваційні методи навчання у вивченні англійської, 93.41kb.
• А втоматизация вузовских библиотек, 162.64kb.
• Інформатика та сучасні інформаційні технологіі, 40.87kb.
• Методичні рекомендації по виконанню дипломних проектів для студентів спеціальності, 366.58kb.
• Дистанційне навчання в професійно-технічній освіті, 99.88kb.
• «Інформаційні управляючи системи та технології», 20.16kb.
• Програма фахового вступного екзамену з «менеджмент організацій І адміністрування» для, 125.76kb.
• Н. І. Гомза Рецензент: канд екон наук, доцент В. О. Костюк Рекомендовано кафедрою «Прикладна, 856.34kb.

Основні переваги впровадження цифрового телебачення в Україні

Впровадження цифрового телебачення дає можливість:

1. Використовувати один частотний канал для передачі 5-8 телевізійних програм з багатоканальним звуковим супроводом, що дозволить використовувати звільнені частоти для звуку, оборони.

2. Покращити якість телевізійних передач, оскільки навіть при впровадженні цифрового телебачення стандартної якості (SDTV) досягається покращання якості порівняно з аналоговим телебаченням за рахунок відсутності поступового погіршення зображення на багатьох ланках доставки програм (студія, аналоговий телевізор). Ще помітнішою буде різниця в якості звуку – цифрова якість звуку і, особливо, стереозвучання виведуть її на рівень, близький до звучання CD-програвачів. Дуже важливо, що система буде готовою до переходу на стандарт телебачення високої чіткості.

3. Зменшити енергоспоживання більш, ніж у 5 разів, порівняно з аналоговим телебаченням за рахунок того, що одним передавачем у цифровому режимі передається кілька програм і, як показано вище, у цифровому режимі вихідна потужність передавачів може бути істотно знижена. Крім цього, енергоспоживання можливо зменшити завдяки тому, що сучасні твердотільні передавачі мають вищий ККД, ніж застарілі лампові, які сьогодні, в основному, використовуються на передавальних центрах.

4. Організувати з низькими витратами трансляцію регіональних програм.

5. Запровадити абонентську платню, яка враховуватиме кількість і час використання послуг цифрового телебачення.

Для телеглядачів переваги такі:

1. Більш якісне використання телебачення та більший вибір каналів, оскільки збільшення інформаційної елітності ефіру дає глядачеві впевненість у збільшенні вибору програм, а якість перегляду збільшується за рахунок можливості введення телебачення підвищеної чіткості (HDTV), гнучкої навігації по каналах і програмах, а також застосування потужної графіки. Крім цього, цифрове телебачення пропонує користувачам:

• базові пакети телепрограм;
  
• додаткові платні пакети;
  
• платний перегляд конкретної програми;
  
• перегляд фільмів на замовлення;
  
• багатокамерний огляд, наприклад, спортивних передач.
  

2. Можливість прийому значної кількості регіональних передач, в яких глядачам будуть запропоновані:

• регіональні телепрограми, новини, спортивні програми, погода;
  
• ситуація на місцевих дорогах та інформація про місцевий повітряний, залізничний та автотранспорт.
  

3. Збільшення кількості додаткових можливостей та послуг, оскільки цифровий телевізор, крім звичайних функцій телевізора з підвищеною якість зображення, можливо використовувати:

• як домашній кінотеатр;
  
• як довідник теле- і радіопрограм;
  
• для користування Інтернет, електронною поштою та телетекстом;
  
• для одержання різноманітних інформаційних послуг та освітніх програм;
  
• для банківських розрахунків;
  
• для замовлення у магазинах товарів з доставкою;
  
• для участі у голосуванні.
  

Незважаючи на кризові явища в економіці України, науковці та виробники нашої країни мають потенціал на рівні сучасних вимог, володіють необхідними теоретичними знаннями, мають практичний доробок у цій сфері і цілком готові включитися у процес “цифровізації” вітчизняного телебачення.

Протягом тривалого часу існуватимуть як окремі аналогові і цифрові мережі, так і комбіновані. Не виключено, що протягом певного часу здійснюватиметься паралельно аналогова і цифрова трансляція одних і тих же програм, будівництво цифрових, супутникових, кабельних і сотових мереж зв’язку, впровадження аудіовізуальних систем і служб різноманітного застосування. З’явиться мовлення для груп користувачів, а також індивідуальне.

Розвиток телемовлення в Україні повинен здійснюватися у трьох напрямках:

1. створення повністю цифрових мереж розподілу програм до телеприймача споживача;
   
2. створення первинної цифрової мережі розподілу телепрограм до виходів РПС чи кабельних терміналів з наступним їх мовленням у системі SEKAM;
   
3. поліпшення існуючої аналогової мережі телемовлення системи SEKAM.
   

Для забезпечення формування високоякісного телесигналу, широких можливостей здійснення мовлення цифровими мережами, необхідно, аби телестудії були повністю цифровими і могли приймати та обробляти телесигнал в усіх широковикористовуваних у світі телесистемах і стандартах, а на виході формувати кодовані сигнали MPEG-2 і сигнали аналогової системи SEKAM.

Українське науково-виробниче підприємство “Квант-Ефір” у співпраці з фірмами ELETTRONIKA (Італія), SAGEM (Франція), BARKO (Нідерланди) та ін. провело дослідження і розробило технічний проект та бізнес-план впровадження цифрового телебачення в Україні, зокрема в Києві та багатьох обласних центрах України, а також розробило цифрові передавачі та інше цифрове передавальне обладнання. Це підприємство запропонувало такий план розгортання системи цифрового мовлення в Україні:

1. Впровадження тестового мовлення в першу чергу в місті Києві.
   

На цьому етапі все обладнання встановлюється на передавальному центрі у безпосередній близькості до передавача. У якості вхідних аудіо/відеосигналів використовуються вже розведені на аналогові передавачі аудіо/відеосигнали. Схема використовується для визнання зони покриття, визначення кількості каналів, параметрів модуляції, оцінки якості зображення. Можлива почергова експлуатація передавача в аналоговому і цифровому режимах.

2. Впровадження комерційного мовлення у місті Києві у 2001 році.
   

При цьому обладнання формування цифрового потоку, яке на першому етапі було встановлено на передавальному центрі, переноситься в апаратно-студійний комплекс. На цьому етапі на вході MPEG-2-кодерів по можливості подаються сигнали в цифровій формі у студійному форматі. Передача сигналу на телевізійний передавальний центр виконується за допомогою цифрової лінії.

3. Формування мережі розповсюдження національних програм у великих містах і залучення місцевих телерадіокомпаній.
   

На початку експлуатації мережі доцільно розповсюдити її на великі міста. Мережа будується по багаточастотній схемі. Організація багаточастотної мережі дозволяє залучати до системи цифрового телебачення місцеві регіональні телекомпанії. Оскільки кількість великих міст обмежена і вони розташовані досить далеко одне від одного, вибір частотних каналів визначається лише вільними каналами в даному місті. Проте, при технічній можливості краще вибирати один частотний канал для як найбільшої кількості міст.

Петренко Віктор Михайлович – голова Асоціації працівників ЗМІ, а в минулому – голова Національної ради Україні з питань телебачення та радіомовлення, має свою думку щодо розвитку цифрового телебачення в нашій державі: “Стосовно впровадження в Україні цифрового телебачення, можна сказати, що ця справа поки що перебуває на початковій стадії. Якщо говорити про обладнання, яке використовується в сфері безпосередніх відеозйомок і відеомонтажу, тобто в сфері підготовки телепрограм, то тут абсолютна більшість телекомпаній України використовує сьогодні, звичайно ж, аналогове обладнання.

Більше того, сьогодні абсолютна більшість телекомпаній України – це невеликі телекомпанії в областях і невеликих містах. Ці телекомпанії використовують напівпрофесійне обладнання, а інколи навіть побутове обладнання. Таким чином можна зробити висновок, що у найближчий час, в силу економічної ситуації в нашій країні, більшість невеликих телекомпаній, які становлять абсолютну більшість у загальній питомій вазі телекомпаній України, буде використовуватись обладнання старої модифікації”.

Про ступінь впровадження цифрового обладнання можна говорити лише в контексті діяльності таких телекомпаній, як Українська незалежна телекорпорація “Інтер”, канал “1+1” і до певної міри Національна телекомпанія України. Цифрові технології на цих телекомпаніях поступово займають все більше і більше місця. Спочатку вони впроваджувалися для підготовки інформаційних програм, тому що цифрова технологія дозволяє робити якісні випуски новин.

Взагалі-то, є три можливі варіанти побудови цифрової мережі. Перший – полягає в розподілі ТВ-програм, призначених для мовлення на всю територію України, обміні програмами, або їх фрагментами між обласними центрами, відповідно між студіями і РПС, через супутниковий ретранслятор у цифровому форматі MPEG-2 у відповідності з міжнародним стандартом DVB-S. При цьому кількість розподілювальних ТВ-програм у порівнянні з аналоговими супутниковими системами багатократно зростає.

До запуску вітчизняного супутника, космічне мовлення можна розпочати на основі використання орендованих супутникових каналів зарубіжних і міжнародних організацій.

Другий варіант розбудови первинної мережі може розглядатися як основний, якщо у найближчі 5-10 років Україна не матиме свого супутника зв’язку і не використовуватиме орендованих супутникових каналів і найближчим часом не будуть споруджені оптиковолоконні кабельні магістралі для цієї мережі. У певний період первинна мережа на основі РРСП може доповнювати супутникову та кабельну. У цьому випадку цифровий сигнал MPEG-2 необхідно розподіляти як по РРСП, як раніше використовувались для передачі аналогового сигналу, так і шляхом розвитку мережі малопотужних цифрових РРСП. Одначе і у цьому випадку можна буде доставляти велику кількість високоякісних у технічному відношенні програм лише на радіопередавальну станцію, і не вирішуються питання повного покриття мовлення території усієї країни.

Один із шляхів вирішення проблеми високоякісних частотних каналів наземної мережі – це створення наземної аналогової і цифрової мережі в СВЧ діапазоні. Побудова аналогових локальних багатоканальних кабельних мереж, на головний термінал яких надходитиме цифровий сигнал MPEG-2, можлива у місці розташування ретранслятора РРСП, або у місці прийому сигналу наземною цифровою мережею в ОВЧ/УВЧ/СВЧ діапазонах.

Третій варіант побудови первинної мережі полягає у розподілі цифрових сигналів телепрограм магістральними оптиковолоконними мережами зв’язку, які поєднують обласні центри, з наступним розподілом наземною, внутриміською і міською локальними кабельними мережами.

З допомогою одномовного оптичного волокна можна організувати передачу цифрового потоку інформації на дільниці без генерації на відстань 70-100 км. Таким чином, можна здійснювати розподіл такою мережею щонайменше сотні високоякісних телепрограм. При цьому з’являється можливість використання будь-яких систем аудіовізуального зв’язку мовлення. На цій основі може також здійснюватися перехід до телебачення високої чіткості та інтерактивного ТБ.

В якості ж вторинної цифрової мережі можуть виступати:

• цифрова наземна мережа в діапазоні ОВЧ/УВЧ;
  
• цифрова наземна мережа в діапазоні СВЧ;
  
• цифрові кабельні оптиковолоконні, коаксіальні і гібридні мережі;
  
• цифрові кабельні гібридні мережі, які становлять поєднання оптиковолоконної мережі і мережі двопровідного кабелю.
  

Вторинна цифрова мережа призначена для розподілу загальнонаціональних програм, які доставляються первинною мережею розподілу, а також обласних і місцевих програм.

Отже, передумовами широкомасштабної розробки і впровадження аудіовізуальних систем і служб у світі, стало розповсюдження цифрових мереж зв’язку і створення на їх основі відповідних інформаційних служб і систем, пов’язаних з передачею інформації зі звуковим супроводом каналами зв’язку, для кожного з яких існують свої алгоритми і основні параметри роботи апаратури і програмного забезпечення.

Україні потрібне широке впровадження цифрових технологій у сфері виробництва телепрограм. Але, безумовно, існуючий рівень і подальший його розвиток буде визначатися рівнем економічного розвитку країни.

Сьогодні все обладнання для телевізійного виробництва стає цифровим. Та ніхто не переходить на цифрові методи тільки через те, що вони захоплюють. Цифрова апаратура виконує ті ж дії, що і аналогова, проте зовсім іншим способом і з більшою технологічною свободою. Експлуатація старанно розробленого цифрового комплексу обходиться дешевше, ніж традиційного аналогового з тими ж функціями. Такий комплекс має менше відмов у роботі і вимагає менше технічного обслуговування.

Отже, у всьому світі відбувається інтенсивне витіснення аналогового телебачення цифровим. Та для України виникає небезпека. Вона полягає у тому, що країни, які вже освоїли нові технології, впроваджуючи у себе нові цифрові мережі, будуть наповнювати ринок України застарілими аналоговими. Розвиток систем розподілу програм телемовлення за рахунок аналогових мереж призведе до відтягування застосування нових технологій в нашій країні. То ж державна політика має здійснюватися таким чином, щоб сприяти переважаючому впровадженню цифрових мереж.

__________________________________


DVD: цифрова якість сьогодні

Ірина Форись


DVD - оптичні диски, подібні CD. Уже давно початий випуск цих пристроїв, що знаменують перехід до 17-Гб носіїв даних і цифровому відео. В тім, загальновідомо, що звичайні диски CD-ROM, породжені для запису звуку, не так вже й добре підходять для комп'ютерів.

Після декількох років обговорення (і досить твердої конкуренції) різних варіантів поліпшених оптичних дисків, що мали звучні назви, 15 вересня 1995 року між різними групами розробників була досягнута принципова згода про технічні основи створення нового диску. 8 грудня 1998 року найбільші виробники приводів CD-ROM і зв'язаних з ними пристроїв (Toshiba, Matsushita, Sony, Philips, Time Warner, Pioneer, JVC, Hitachi and Mitsubishi Electric) підписали остаточну угоду, затвердивши не тільки "тонкості" формату, але і назву новинки DVD (раніше - Digital Video Disk, зараз – Digital Versatile Disk – цифровий універсальний диск).

Втім, суперечки навколо нового стандарту не закінчилися з прийняттям угоди — навіть назва не знаходить одноголосної підтримки в рядах засновників: дуже розповсюдженої є версія розшифровки абревіатури як Digital Versatile Disk — цифровий багатофункціональний* диск. Більш того, екстремісти думають, що DVD варто розглядати просто як "нове слово" в англійській мові. І, можливо, вони праві, якщо доля новинки буде так успішна, як передвіщають, і викликатиме революцію не тільки в обчислювальній техніці, але й у побутовій електроніці.

Відсутність єдиного розуміння технічних і юридичних аспектів нового виробу ускладнює не тільки підготовку виробництва, але й нашу розповідь. Незважаючи на швидко розширюється коло учасників ліцензійних угод і початок випуску перших пристроїв, що пройшов у США 10-11 квітня 1998 року

Переклад не дозволяє відбити гру слів навколо слова Versatile. Його друге значення — "багатобічний" — обіграє не тільки функціональні можливості, але і технологічні особливості новинки, котра може використовувати до чотирьох однотипних "шарів", ємність кожного з яких більше 4 ГБ.

АПАРАТНІ ЗАСОБИ

DVD може існувати в декількох модифікаціях. Найпростіша з них відрізняється від звичайного диска тільки тим, що шар, що відбиває, розташований не на складовому майже повну товщину (1,2 мм) шарі полікарбонату, а на шарі половинної товщини (0,6 мм). Друга половина — це плоский верхній шар (мал. 1). Ємність такого диска досягає 4,7 ГБ і забезпечує більш двох годин відео телевізійної якості (компресія MPEG-2). Крім того, без особливої праці на диску можуть додатково зберігатися високоякісний стереозвук (кількома мовами!) і титри (також багатомовні).

Якщо обидва шари несуть інформацію (у цьому випадку нижнє покриття, що відбиває, напівпрозоре — мал. 2), то сумарна ємність складає 8,5 ГБ (деяке зменшення ємності кожного шару викликається необхідністю скоротити взаємні перешкоди при зчитуванні далекого шару). Toshiba і Time Warner пропонують використовувати також двосторонній двошаровий диск. У цьому випадку його ємність складе 17 ГБ!

Уже цієї характеристики досить, щоб уявити собі вплив, який може зробити такий диск на кіно/відео індустрію. Недарма значна частина суперечок і затримок з виробництвом пристроїв DVD викликана узгодженням різнонаправлених способів захисту авторських прав.

Цифрові системи, як відомо, зберігають якість сигналу при копіюванні і вже не є перешкодою для створення неліцензійних копій. Тому Асоціація кіно виробників Америки (МРАА — Motion Picture Association of America) разом з Асоціацією виробників побутової електроніки (Consumer Electronics Manufacturer's Association) збуджено обговорює можливості вбудовування захисту від неліцензійного копіювання безпосередньо в пристрої, а також законопроекти, зв'язані з захистом від копіювання. Пропонуються не тільки виключення можливості прямого копіювання, але і більш серйозні міри, такі як модифікація операційної системи, з метою недопущення копіювання даних, лічених з DVD на інші носії.

Радикальна міра — модифікація архітектури ПК із метою принципового виключення можливості влучення DVD-даних на системну шину, відкіля вони далі можуть бути скопійовані. Ємності найпростішого одношарового DVD досить для відтворення більш 2 годин відео телевізійної (студійної) якості, при цьому кількість інформації на диску складає 4,7 ГБ. Двошаровий диск зберігає 8,5 ГБ!

Робоча група (Technical Working Group), що представляє інтереси виробників комп'ютерів, не залишається осторонь, тому що звуження функціональних можливостей пристроїв може виявитися не безболісним. Залишивши для майбутніх істориків докладний розгляд юридичних баталій, відзначимо тільки, що якщо кіно/відеовиробництво прийме DVD як носій, то, з огляду на дуже низьку вартість екземпляра диска при багатотиражному випуску, можна чекати дійсно революційних змін у домашній електроніці.

Як же досягається настільки значне збільшення обсягу інформації на DVD диску? Для відповіді на це питання порівняємо його зі знайомим нам CD-ROM. Головна відмінність, звичайно, у підвищеній щільності запису інформації. За рахунок перекладу лазера, що зчитує, з інфрачервоного діапазону (довжина хвилі 780 нм) у червоний (з довжиною хвилі 650 нм чи 635 нм) і збільшення числової апаратури об'єктиву*) до 0,6 (проти 0,45 у CD) досягається більш ніж дворазове ущільнення доріжок і укорочення довжини пітов (відбиваючих западини).

Змінилася не тільки фізична щільність розміщення інформації на диску, але і способи її представлення. Так, на зміну відомому способу модуляції 8/14 (EFM — eight to fourteen modulation) прийшов спосіб, називаний EFM+. Він відрізняється трохи іншим алгоритмом перетворення і, головне (!), вимагає введення на границі наступних друг за другом 14-розрядних кодів не трьох, а тільки двох додаткових битів, що підтримують умову обмеженості розмірів піта в діапазоні від 3 до 11 битів (тобто між двома послідовними одиницями після кодування не менш 2 і не більш 10 нулів). Таким чином, з кожного байта одержуємо не 14+3=17, а 14+2=16 кодових битів (що дає привід гострословам вимагати зміни назви цей спосіб модуляції з EFM+ на EFM -). Зміна методу модуляції — тільки одне з безлічі форматних змін, що дозволяють у цілому збільшити обсяг даних, що зберігається. Власне перехід до EFM+ додає ще майже 6% до обсягу диска. Більш могутній механізм корекції помилок RS-PC (Red Solomon Product Code) обіцяє бути на порядок більш стійким до можливих помилок відтворення*).

З неназваних ще характеристик відзначимо номінальну швидкість передачі даних — 1108 Кб/з, підтримувану при постійній лінійній швидкості (CLV — constant lineal velocity) 4 м/с.

Не слід особливо зваблюватися — збільшується на порядок також і обсяг даних. Які нам хотілося б прочитати без помилок. Крім того, різке зменшення окремих елементів на поверхні, що відбиває, неминуче приведе до збільшення кількості випадкових збоїв при читанні.

Стандарти, формати, файли

Користувачі, що активно працюють з компакт-дисками знають, наскільки різноманітні і важко сумісні різні види цих дисків. Нічого дивного. Стандарти де-факто на різні види дисків приймалися часто в конкурентній боротьбі. З DVD усіх може бути по-іншому: цей пристрій представляється навряд чи не єдиним високотехнологічним технічним рішенням останніх десятиліть.

На відміну від CD, диски DVD народжуються відразу з можливістю запису, і навіть перезапису інформації. Однак ці стандарти найменш устояні.

Особливо варто сказати про сумісність із вже існуючими дисками. Переважна більшість виробників готує пристрої здатні зчитувати CD-ROM за рахунок використання спеціально сконструйованої оптичної голівки, що володіє можливістю перенастроювання, чи навіть за рахунок установки додаткового об'єктива. В усіх випадках можна думати, що нові пристрої зможуть читати звичні нам "старі" диски.

Висновок. Історія техніки знаходиться на "крутому повороті", і хоча ми можемо тільки догадуватися, "що він нам несе" усе-таки деякі принципи поступово проясняються. Так, наприклад, можна з упевненістю сказати, що 2000 рік принесе масові поширення цифрового відео шляхом зниження вартості базових апаратних засобів. У сукупності зі швидко розвиваються комп'ютерними мережами це дасть принципово нові можливості, може бути, більш схожі не на перехід від грамплатівок до CD, а на перехід від рукописів до друкарства. Цифрове відео з його природними можливостями (починаючи з по кадрового перегляду) не просто поліпшує якість відтворення - змінює функціональні можливості сприйняття.

Сполучення величезного обсягу інформації, що може зберігатися на DVD, і високопродуктивних систем обробки цієї інформації зі звички називаних ПК, також може привести до різких змін і в техніку, і у світі. На жаль, розвиток ніколи не походить на пряму магістраль. Проте, розвиток DVD для нестатків комп'ютерної індустрії вже не зупинити, незабаром ми, напевно, зможемо якщо не вмонтувати у свій комп'ютер новий привід те хоча б потримати в руках новий диск .

Наприклад, популярний у США електронний телефонний довідник PhoneDisc PowerFinder USA, що містить 112 млн. телефонних номерів, використовує шістьох дисків CD-ROM, і навіть при наявності пристрою для їхньої зміни своппінг відбувається досить повільно. У червні минулого року вийшла нова версія цього продукту на диску DVD; який цілком вміщає всю згадану базу даних розміром 3,7 GB. причому ще і залишається вільне місце.

Нова технологія напевно прийдеться до душі і розробникам мультимедіа-додатків, адже для розміщення усієї вхідної в додатки реалістичної графіки, видеокліпів і стереофонічних звукових фрагментів одного диска CD-ROM уже недостатньо. У той же час, наприклад, розроблена компанією Sierra гра Phantasmagoria, що займає сім дисків CD-ROM, легко уміщається на одному DVD-ROM.

Апаратура для відтворення DVD швидко дешевшає: сьогодні DVD-плеєр коштує вже не тисячу доларів, а в межах 150 – 250$, при тому, що ця техніка якісніше усіх винайдених раніше. Ціна ліцензійного диска коливається в районі 25 $ за диск. На Петрівці піратський DVD коштує 50 гривень. Поява піратів говорить про те, що виник реальний інтерес до нової цифрової технології і молодий ринок заробив нормально. На місяць з'являється біля 20-ти нових дисків з фільмами і музичними програмами. Виробники DVD сподіваються до осені 2000 року вийти на рівень нинішнього відео і продавати в рік від 5 до 7 копій фільмів (зараз дуже успішної вважається продаж 1-2 тисяч дисків – ліцензійних, звичайно). DVD прокат повинний збільшитися в 2 рази. Будемо чекати і збирати гроші на нові DVD плеєри.

______________________________