Інформаційні технології в журналістиці: вітчизняний І світовий досвід Київ 2002

Вид материала

Документы

Содержание Григорій Вагапов Економіка й інвестиційна принадність інформаційних Особливості дизайну інформаційного серверу

Подобный материал:

• Ужгордський національний університет на правах рукопису лазур ярослав володимирович, 1187.21kb.
• Електронні засоби навчального призначення світовий досвід й українська освіта // „вища, 179.96kb.
• Сучасні інформаційні технології та інноваційні методи навчання у вивченні англійської, 93.41kb.
• А втоматизация вузовских библиотек, 162.64kb.
• Інформатика та сучасні інформаційні технологіі, 40.87kb.
• Методичні рекомендації по виконанню дипломних проектів для студентів спеціальності, 366.58kb.
• Дистанційне навчання в професійно-технічній освіті, 99.88kb.
• «Інформаційні управляючи системи та технології», 20.16kb.
• Програма фахового вступного екзамену з «менеджмент організацій І адміністрування» для, 125.76kb.
• Н. І. Гомза Рецензент: канд екон наук, доцент В. О. Костюк Рекомендовано кафедрою «Прикладна, 856.34kb.

Григорій Вагапов

У мережі майже немає таких місць, що порівнянні з телевізором по кількості глядачів. І не буде, тому що глядач приходить сам, коли йому треба, і бере те, що йому треба. "Дай"-протокол тим і хороший, що не треба вистрілювати інформацію в світ, як "в копієчку", а це заощаджує пропускну спроможність каналів.

Інтернет - зона підвищеного очікування. І часто ці очікування виявляються набагато більш дорогим товаром, ніж власне продукти, послуги або структури, що забезпечують постійний виторг. Незважаючи на численні нарікання, що нам доводиться в останні роки чути з приводу невідповідності між ринковою вартістю і реальною прибутковістю інтернетівських фірм (назва Netscape Communications Inc. є в цьому розумінні прикладом), ні на біржах, ні в інвестиційних фондах не переводяться оптимісти, готові і далі вкладати сотні мільйонів доларів у "перспективні розробки", що у найближчому майбутньому не можуть окупитися навіть теоретично.

В Інтернеті сьогодні йде поділ сфер впливу, і інвестор дотепер готовий платити за місце в ненаселеній частині ринку - розраховуючи, що рано чи пізно це місце стане самим жвавим і "розкрученим".

Цілком можливо, що багато інвесторів, що скуповують патенти й авторські права на "перспективні технології", в результаті прогорять і втратять свої гроші. Однак тим винахідникам і розроблювачам, що створюють предмети інтелектуальної власності з метою продажу, це не так вже і важливо...

Сьогодні Інтернет - повноцінна сфера діяльності досить широкої категорії людства взагалі, і українства зокрема. За різними підрахунками в цілому ця аудиторія наближається до відмітки у 4 сотні мільйонів.

І хоча поки що Україна в аспекті розвитку даних технологій значно відстає від, скажімо Росії, однак за оцінками спеціалістів Інтернет в Україні розвивається стрімкіше ніж на подібному етапі у північного сусіди.

Та потрібно визнати, що для багатьох зацікавлених власне українських бізнес та медіа структур мати представництво в Інтернеті – це поки що забавки. Користувачів Інтернетом в Україні – лише 2 відсотки. Хоча з іншого боку – уже цілих 2 відсотки. Тим паче, що їх кількість, у відповідності до статистики постійно збільшується. Знову ж таки за статистикою все більше відвідувачів приходять за цільовою інформацією і пріоритети розставлені приблизно наступним чином: 60 відсотків – відвідування порносайтів та подібних такого ж спрямування. 25 відсотків – новини та балачки на всілякі навколоновинні теми на форумах новинних ресурсів Інтернету. І близько 15 відсотків – різноманітні ресурси розважального спрямування (чати, форуми, анекдоти і таке інше ).

УАНЕТ порівняно недавно зробив перші кроки у всіх трьох напрямках, історія ж власне новинного Інтернету не сягнула ще й десятиліття (я не враховую ані поштових програм, які існують вже понад 40 років, ані Фідонету, з якого власне все і почалось), відтак цей ринок в Україні як ніде готовий прийняти нові інформаційні ресурси, яких, безумовно, потребує. Створення такого, показує досвід, не вимагає таких великих витрат, як скажімо створення теле- чи радіопрограми, однак вартість у даному випадку не єдиний критерій оцінки можливості створення власного сайту. На цій стежці є свої особливості, які необхідно знати для планомірної роботи над ним. Це і надає, я вважаю, цій роботі актуальності. Розповісти про специфіку створення інформаційного ресурсу я маю на меті.


Часові рамки дослідження можна визначити періодом 1994 – 2001 рік. 94 – рік появи першого спеціалізованого ресурсу. В цілому віхи розвитку Інтернет мають безперервний графік, однак історія розвитку власне українського Інтернету (чи то пак точка відліку) – все ще предмет для палких суперечок (переважно серед провайдерів, які обстоюють пальму першості на українському ринку). Що ж стосується Українських ЗМІ в Інтернеті, то з упевненістю можна сказати лише про найперший спеціалізований ресурс (1994 рік “Електронні Вісті”).

Предмет дослідження – процес та особливості створення успішного інформаційного веб-серверу.

Наукова новизна. Дана кваліфікаційна робота вперше узагальнює процес творення та основні тенденції еволюції успішності новинного ресурсу в зоні UA.

Практичне значення кваліфікаційної роботи полягає в тому, що вона сприятиме розширенню уявлень про українську зону Інтернет, допоможе осмислити першооснови успіху в цій специфічній сфері діяльності та практично допоможе зорієнтуватися людині, що стала на шлях створення власного чи корпоративного інформаційного ресурсу в Україні. Робота стане в пригоді в освітньому плані: під час викладання першооснов розробки та втілення в життя веб-сторінки інформаційного профілю. Крім того, нею можуть скористатись різні колективи журналістських редакцій найширшого профілю (від преси до телебачення), які допоки не мають власного представництва в Інтернеті.

Структура роботи. Кваліфікаційна робота складається із вступу, п‘яти глав, висновків та списку використаних джерел.

Економіка й інвестиційна принадність інформаційних

контент-проектів в Україні

Читацький попит на контент-проекти інформаційної спрямованості виник в українському Інтернеті лише кілька років тому. Самі проекти існували задовго до цієї дати (перший Інтернет провайдер, що розробив повноцінний інформаційний проект (“Електронні вісті”) у 1994 році виник у 1991-му). Однак, порівняно недавно вони цілком категорично поділилися на дві категорії: інтерактивні і статичні.

Інтерактивні проекти - такі, що вишиковувалися у відповідь на реальний попит аудиторії, як скажімо РБК у Росії та “Українська правда” у нас - створили прецедент успішного з точки зору рейтингу проекту (хоча один з одним не йдуть ні в яке порівняння). Статичні - такі, що не були готові враховувати кон'юнктуру інфоринку - втратили позиції, що завоювали раніше - UATOP (157 місце в рейтингу ТОР) порівняно з 15 ще півтора роки тому.

Спосіб трансформації читацького попиту в готівку не є очевидним для сторонніх (позамережних) інвесторів, хоча в мережних колах прибутки російського РБК від продажу реклами увійшли в прислів'я вже до 1998 року.

Але то Росія. Інвестиційна принадність українських контент-проектів все ще занадто мала. Хоча б тому, що постійними користувачами мережі Інтернет є всього 250-260 тис. українців, а ще 140-150 тис. користуються послугами Інтернет час від часу (статистика “Інтерфакс - Україна”).

Що ж до можливості створення інвестиційних прецедентів, то на мою думку, стратегія тут повинна бути досить проста, інтернет-залежна: не прицільне обертання до вузькоспеціалізованої аудиторії, а завоювання масової аудиторії і позицій у рейтингу приміром російського "Рамблера" (російський ринок є надзвичайно принадним для українських проектів, саме тому більшість з них, як мінімум двомовні)- у розрахунку на те, що вузькоспеціалізована аудиторія туди теж дивиться. Свого часу такий розрахунок виправдався у “Газети. Ру”, індекс цитування “Газети” в ефірних і паперових ЗМІ виявився безпрецедентно високим.

Гіпотеза про ефективність Інтернет-ЗМІ як інструменту впливу на масову аудиторію одержала статус аксіоми…в Росії. У нас відсоток посилання на вітчизняні ресурси ще досить малий. Бо ресурсів малувато, та й якісний контент новинного характеру ще – рідкість.

А от у Росії, через 3-4 місяця після появи Газети. Ру в природі, необхідність будівництва власних Інтернет-ЗМІ стала очевидна для кожного угруповання (партії або ФПГ), що готувалась брати участь у думських і президентських виборах (1998 рік) або робити інформаційну підтримку кому-небудь із кандидатів.


Так в Росії виник первинний інвестиційний тиск на ринку мережних ЗМІ, що не мав економічного підґрунтя, зате був забезпечений всією міццю і непідзвітністю передвиборних бюджетів. Так він починає виникати у нас, адже з огляду на статистику наша інтернет-аудиторія є досить принадною для політиків напередодні парламентських виборів 2002-го: дві третини аудиторії - чоловіки, а три чверті - молодь до 30 років - досить соціально активна частина населення.

Хоча по древньому економічному закону "гроші до грошей", відразу виникає і перпендикулярний інтерес - із боку інвесторів, байдужних до політики, у цьому відношенні український Інтернет – поки неперспективний. (А відтак виникає небезпека політизації молодого UA).

І все ж таки Український Інтернет розвивається. До сьогодні в зоні UA зареєстровано біля 11 тис. доменів; інформаційні ресурси розміщаються на понад 6 тис. web-серверів.

Поступово визначається зовсім ринкова, а тому втішна, формула: із появою кожного нового життєздатного контент-проекту, ціна "за вхід" для видавця, що бажає повторити його хоч і сумнівний, але успіх, зростає. Формула досить умовна, оскільки кількість принципово нових типів контент-проекту обмежена, а клонування - шлях тупиковий. Речі, що сьогодні можна створити з інвестицією в 1. 000 доларів, через півроку коштуватимуть на порядок дорожче.

Втім, тема насичення українського ринку новинних контент-проектів відноситься до області прогнозів. І залежать вони передусім від економічного розвитку країни.

Тож, внаслідок досить низької собівартості українські контент-проекти на сьогоднішній день можна вивести на рівень досить скромної витратності. З огляду на капіталізацію (що розраховується, як відомо, по числу постійних відвідувачів серверу), можна вже сьогодні назвати значну більшість новинних проектів прибутковими. Не в розумінні окупності усіх витрат надходженнями від реклами (навіть проект такого формату, як Лента. Ру, понад 10. 000 доларів на місяць сьогодні заробляти не може), скільки в розумінні завоювання частки ринку з наступною капіталізацією. А відтак створювати їх так чи інакше будуть.

Інформація, як основа інформаційного сервера

Хто володіє інформацією…

(Класик)

Що ж лежить в його основі інформаційного ресурсу? За аксіому приймемо твердження, що це – ІНФОРМАЦІЯ. Саме вона в першу чергу приваблює відвідувача. Все інше лише допомагає зорієнтуватися в ній і полегшує доступ. Однак яка саме і як її подати.

І з цього погляду, найперше питання, що можна пред'явити WEB-сайту - для чого ти, власне, потрібен? Що ти можеш сказати мені такого, чого я не знаю? Чим ти краще інших? На яке коло людей розрахований WEB-сайт?

Отже, для тінейджерів чи для професорів-медиків? - від цього питання прямо залежить і дизайн сайту, і та інформація, яку варто розміщати на ньому. В Україні – користувачі Інтернет – переважно люди віком від 18 до 35 років, тобто найбільш активна частина населення. Виходячи з такого списку аудиторії спробуємо поглянути з "їх дисплея" і розставити пункти меню сайту в порядку привабливості для відвідувача (а не для web-майстра) - це зазвичай зробити досить проблематично, можна вже після запуску сайту перевірити статистику відвідування розділів і, виходячи з цього, скорегувати меню.

Як приклад можна привести, приміром, деякий передбачуваний web-сайт деякої передбачуваної компанії, що спеціалізується на наданні новинних послуг. А тепер питання: яка сама цікава інформація для користувача? Історія компанії? Ні… Штат співробітників? Навряд… Кореспондентська мережа? Не зовсім. Власне новини? Так, безумовно, І ця інформація повинна бути доступна на першій сторінці, а не в якомусь там меню, закопаному в глибинних закромах сайту.

Хоча усі перераховані категорії зазвичай можна зустріти саме на новинному сайті. Світова журналістики переходить на авторську форму подачі матеріалу, а тому звідси і такі рубрики на новинних сайтах як “Обличчя каналу”, “Голоси станції” чи просто “Команда”. Знову ж таки інформаційні ресурси в Інтернеті можуть слугувати ще й непоганою енциклопедією компанії, і хоча така інформація цікава лише невеликому колу спеціалістів, однак бути вона повинна. А для компанії це ще один шанс похизуватися власними здобутками, бо хто ж впише в її історію невдачі?

Що собою являє інформація.

On-line публікацію статті або статистичні дані, полеміку з гарячого питання чи інтерв'ю з зіркою? Справді, що таке інформація в Інтернеті?

Давайте почнемо з публікації в Internet інформації книжного обсягу (великі аналітичні матеріали, архів новин за якийсь відтинок часу однієї тематики). Книги розраховані на читання від початку до кінця (крім довідників і словників) - ми до цього звикли, тому й у Internet розміщені вони повинні бути таким чином, щоб їх можна було читати від початку і до кінця. Гіпертекст дозволяє організувати зміст у вигляді зручних гіперпосилань і перейти відразу до потрібного розділу, але якщо людина читає усе підряд, то наприкінці кожного розділу варто зробити посилання на наступний, не примушуючи її пробиратися назад в пошуках змісту.

Крім цього, на відміну від звичайної книги, у котрої весь час з’являються зноски, у HTML-документі таку зноску можна і треба оформити як перехід до окремої сторінки, на котрій ця виноска пояснюється (якщо це періодичний матеріал, то також практикується система посилань на внутрішні матеріали подібного спрямування, або на першоджерело, якщо це передрук)

Тепер розглянемо випадок, коли в нас статистичні дані. Як представляється статистика? Зазвичай у вигляді таблиць. А тепер питання: Ви любите довжелезні таблиці, у яких можна знайти усе що завгодно через яких-небудь півгодини після початку дослідження? Я - ні. Тому треба подбати про користувача і дати йому ту інформацію, що йому цікава (зовсім не обов'язково при цьому публікувати в Internet усю базу даних).

У випадку, якщо інформація не вміщається у вікні браузера і вимагає скролування по горизонталі, варто розділити одну велику таблицю на кілька маленьких і легко зрозумілих, а потім зв'язати їх перехресними посиланнями (на те він і гипертекст). А якщо усе ж утворюється довга таблиця, то візуально відокремити, припустимо, кожний п'ятий рядок за допомогою зміни кольору ячейки (усі сучасні браузери це підтримують).

І у випадку, якщо стаття або таблиця займає більше п'ятьох екранів, на початку розміщується короткий список підрозділів і від них локальні посилання в межах матеріалу.

Ці види інформації безумовно використовуються і в новинних сайтах, та специфіка опублікування якої-небудь наукової статті або гарячого матеріалу полягає в тому, що коло користувачів ним набагато більше, а отже, як правило, з‘являються відгуки і рецензії. Зазвичай під них відводиться місце на форумах сайту. Причому ці форуми відповідним чином називаються і з практично кожної новини на сайті мають на себе посилання.

Зміст або контент - є однієї з найважливіших складових. Якщо на сайті немає корисної інформації, здатної зацікавити певне коло людей, то можна порушувати питання про необхідність існування сайту як такого.

Особливості дизайну інформаційного серверу

Дизайн - друга по важливості складова гарного сайту. Від дизайну залежить, наскільки привабливі будуть сторінка, тобто в решті решт, скільки людей додатково захочуть прийти і подивитися на Ваш сайт. Адже якщо Вам дуже сподобався дизайн сайту, то Ви, напевне, розповісте про нього своїм друзям. Не варто забувати, що зустрічають-то по "одёжке".

Для того, щоб зробити гарний сайт, не обов'язково навіть використовувати графіку. Є корисні сайти з мінімумом графіки (або навіть без неї взагалі) і маса непотрібних, забитих мегабайтними картинками. Для web-сайту, як утім, і для інших дизайнерських проектів, дуже важливим є стиль сайту, що додає йому власної індивідуальності.

Стильний web-сайту - це коли кожна сторінка публікації має яскраво виражену приналежність до усього web-сайту. Коли легко орієнтуватися і пошук інформації не сполучений із небезпекою заблукати і втратити час. Коли сторінки завантажуються менше, ніж за хвилину. Досягається стильність кількома способами:

• шрифт - у межах публікації він повинен мати однакові характеристики - такі, як гарнітура (накреслення), кегль (висота), колір.
  

• абзац - бажано, щоб переважав який-небудь один із видів вирівнювання на сторінці, наприклад, публікація зроблена з відступом від лівого краю і вирівнюванням уліво.
  
• кольорова схема web-сайту - починається з вибору тих трьох кольорів сторінки, що використовуються для подачі звичайного тексту, посилань і відвіданих посилань. Всі ці параметри вказуються в тегі . Нижче, для прикладу, наведений рядок, що задає колір на цих сторінках:
  

Кольорова схема повинна повторюватися на всіх сторінках публікації, це створить у відвідувача відчуття пов’язаності сайту. Кольори посилань варто вибирати таким чином, щоб, з одного боку, читач бачив, що це посилання, а з іншого боку, воно не заважало йому читати основний текст. З приводу посилань є два корисні зауваження: перше - як би не хотілося зробити колір посилань і відвіданих посилань однаковими (без вагомих на те причин), потрібно себе перебороти і трохи їх розрізнити, для цього можна просто зробить колір вже відвіданих посилань трішки темнішим; і друге - так вже сталося, що підкреслений текст у Web символізує посилання, тому використовувати підкреслений текст у публікації неприпустимо. Погодьтесь, дуже неприємно, коли, припустимо, рука тягнеться до посилання з метою прочитати подробиці, а мишка на неї не реагує

• графічне оформлення сайту - по-перше, воно повинно укладатися в загальну кольорову схему; по-друге, потрібно продумати загальну концепцію графічного оформлення. Всі графічні елементи можна розділити на два великі класи: мальовані і фотореалістичні. Змішувати ці два типи, провідні дизайнери (Лебедєв, Кірсанов) не рекомендують. Крім цього, у випадку, якщо на сайті використані фотографії, як ілюстрації, то перед "заливкою" варто відповідним чином стилізувати їх - зробить тонову і колірну корекцію, кадрування, вибрати стандартний для сайту розмір фотографій у публікації, знайти спосіб обробки країв фото. А потім використовувати дане оформлення по всьому сайту. Варто завжди писати пояснення до фотографій у параметрі ALT тегу IMG - це буде сприйматися як підпис до фотографії і, крім того, звільнить користувача від чекання у випадку, якщо його не цікавить дана інформація.
  
• навігація по сайту - саме вона не дає відвідувачу заплутатися в сайті. Для її полегшення варто залишити відвідувачу можливість переходу на головну сторінку публікації. Крім цього, не слід забувати, що дуже багато людей потрапляють на сторінку через пошукові системи, тобто не на першу сторінку, і нормальний сайт повинен дозволяти читачу перейти на першу сторінку (це досягається дублюванням на кожній сторінці навігаційної карти). У випадку, якщо навігаційна панель виконується графічними засобами, то обов'язково потрібно зробити її текстову копію і розмістити де-небудь знизу (текст у будь-якому випадку завантажуються швидше графіки.
  

Графіка, колір і вся композиція складають інформаційний зміст сторінки. Основний відсоток одержуваної людиною інформації сприймається зором. За статистикою, сприймається 83% інформації зорової. І 40% із неї запам'ятовується людиною (проти 20% почутого!). А зображення може нести в собі нітрохи не менше (а іноді і більше) інформації, ніж текст. Але як зв'язати їх в єдине ціле? Як змусити дизайн нести тему сторінки? Це вже питання психології.
Дамо спокій Юнгу і Фрейду з їхніми фундаментальними теоріями і звернемося до прикладної психології.

Будь-яке зображення викликає у людини асоціації. Але проблема в тому, що одні предмети, сюжети або графічні елементи викликають в усіх людей (вірніше, у багатьох) однакові асоціації, а інші - зовсім різні. Так Дон Кіхот на “Українській правді” сприймається зовсім адекватно, але варто його намалювати червоним, і в людини, що вперше прийшла на сайт, виникнуть певні анахронічні сумніви.

Якщо помилково побудувати асоціативний ряд, то можна завести користувача зовсім не туди, куди хотілося б. Тому для побудови стійких асоціацій, настрою або способу часто потрібно доповнювати композицію елементами, зміцнюючи тематичну лінію. Такими елементами може бути що завгодно: зображення, слово (первинне джерело інформації) або ціла фраза, лінія, розмивка, колаж.

Головне - прагнути не до сліпого ускладнення, а до створення стійкого асоціативного ряду по конкретній темі. Характерно, що на складних, деталізованих, іноді не зрозумілих із першого погляду зображеннях хочеться затримати погляд і вони надовго залишаються в пам'яті. Але деякі з них дійсно несуть тему або настрій. Більшість схоже на просту мозаїку, добірка не зв'язаної між собою графічної інформації. Творчість дизайнера в індивідуальних роботах може бути будь якою - це його особиста справа. Тут працює поняття "дизайн заради дизайну". Але в оформленні інформаційного сайту, розрахованого на велику і різну аудиторію, важливо не перестаратися.

Користувач, продивляючись оформлення, завжди прагне зробити висновок, шукає закінченість у розумінні поданої інформації. І, зробивши його, отримує естетичне задоволення. Завдання дизайнера - допомогти йому в цьому. Побудувати твердий, конкретний асоціативний ряд, розкриваючи тему. Простий приклад - коли використовується перевернутий текст. (скажімо у банерах). Це проста перешкода для його сприйняття, і користувач здатний прочитати цей текст, але рішення цієї загадки приносить підсвідоме задоволення і загострює увага на цьому слові або фразі. Інша справа - чи доречна така дія в конкретній ситуації.

Тепер про способи й інструменти. Перше, на чому хочеться зупинити увагу, це способи проведення користувача по композиції, побудова асоціативного ряду в потрібному напрямку. Сприйняття текстової інформації (у більшості мов) відбувається зліва праворуч і зверху вниз. Це правило добре допомагає в карикатурах та банерах, коли є сюжетний текст (наприклад, питання - відповідь).

Щоб глядач правильно зрозумів сюжет, потрібно змусити його прочитати спочатку питання, а потім відповідь. Текст питання виноситься вгору зображення, ближче до лівого кута, а текст відповіді - вниз зображення або праворуч від питання.

Це перший принцип, але є й інші способи загострити увагу на конкретних деталях.

Ще є просторове поняття сприйняття інформації. Те, що знаходиться ближче (на передньому плані), сприймається раніше, ніж те, що на задньому. Ефект заднього плану можна одержати досить сильною розмивкою. Об'єкт із нормальною різкістю буде виглядати розташованим на передньому плані і сприйматися першим. Великі і досить яскраві (такі, що контрастують) елементи також сприймаються раніше дрібних, деталізованих. Будь-який "виділений" об'єкт у композиції стає тематичним центром.

Ще один спосіб загострити увагу на конкретній деталі - це освітлення. Будь-яке джерело світла гарантовано змушує звертати на себе увагу. Навіть тінь і затемнення деяких деталей припускають існування джерела світла. І затемнені деталі відтісняються більш яскравими. Але, використовуючи ефект освітлення (вносячи джерело світла), можна зробити грубу помилку. Людське око легко розрізняє неправильне (неприродне) накладення тіней. Тому поняттям світла і тіні приділяється дуже велика увага в програмі навчання художників.

Не рекомендується грати на пропорціях і перспективі в реалістичних зображеннях і колажах без конкретної цілі. Закони просторової геометрії і природних пропорцій - це закони природи. Так люди з вищою художньою освітою розповідають, що часу на вивчення тонкостей перспектив і пропорцій вони витратили немало. Людське око легко помічає неправду в цій області. І є небезпека, що користувач підсвідомо, відволікаючись від теми, зосередить увагу на пошуку джерела зорового дискомфорту в зображенні і зробить цілком інші висновки, ніж ті, до яких ти їх підводиш.

Інша ситуація - коли це зроблено свідомо, зосереджуючи увагу на цьому. Тоді потрібно постаратися забрати інші складні елементи, уникаючи конфліктів.