Відкритий міжнародний університет розвитку людини "україна"
| Вид материала | Документы |
- «відкритий міжнародний університет розвитку людини «україна» волинський національний, 137.71kb.
- Методичні вказівки, 466.9kb.
- Методичні вказівки, 193.25kb.
- Відкритий міжнародний університет розвитку людини "україна", 3615.06kb.
- Стасюк сергій олександрович, 30.22kb.
- Відкритий міжнародний університет розвитку людини “Україна”, 2965.62kb.
- Дивитися в майбутнє з упевненістю!, 223.74kb.
- Відкритий міжнародний університет розвитку людини “Україна”, 1427.34kb.
- Відкритий міжнародний університет розвитку людини, 46.51kb.
- Відкритий міжнародний університет розвитку людини “Україна”, 547.87kb.
- Скласти опорний конспект вивченого модуля і термінологічний
словник
- Питання підготовки до заліку
- Витоки державно-правової ідеології українського народу.
- Питання взаємовідносин світської і церковної влади.
- Концепція „богоугодного господаря" у творчості Феодосія та Нес-
тора-літописця.
- Концепція єдинодержавності митрополита Іларіона.
- Співвідношення Закону та Істини у творчості Іларіона.
- Трактування верховенства світської влади в „Ізборнику Святосла
ва" та „Повчанні Володимира Мономаха".
- Кирило Туровський про співвідношення світської та духовної
влади в державі.
- Ідея централізації держави у „Повісті временних літ" та „Слові о
полку Ігоревім".
- Ідеї правового регулювання суспільних відносин за „Руською
Правдою".
2.10. „Моління" Даниїла Заточеника" про державне одновладдя в Ки
ївській Русі.
141
3. Питання для самоконтролю, (відповіді можна перевірити за додатком).- Які теоретичні концепції взаємовідносин духовної і світської вла
ди домінували в Київській Русі?
- Хто є родоначальником „богоугодного господаря" в державі?
- Назвіть творця доктрини династичного князювання.
- Хто у Київській Русі започаткував ідею єдинодержавності?
- Як називався перший політичний трактат Київської Русі?
- Продовжіть думку митрополита Іларіона: єдиновладдя є опорою
християнської віри, яка...
- Як митрополит Іларіон з'ясовує взаємозв'язок Закону та Істини?
- В чому вбачав К. Туровський призначення служителів церкви?
- Назвіть автора ідеї суспільного договору як першопричини вини
кнення Давньоруської держави.
Додаток ВІДПОВІДІ НА ЗАПИТАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ
- В добу Київської Русі розв'язання питання взаємовідносин духовної
і світської влади здійснювалось на засадах двох концепцій політичної влади:
а) концепції богоугодного господаря; б) концепції єдинодержавності.
- Родоначальником ідеї „богоугодного господаря" в Київській Русі
був ігумен Печерського монастиря Феодосій.
3.3. Творцем доктрини династичного князювання був Нестор-
літописець.
- Ідея єдинодержавності була започаткована першим київським ми
трополитом Іларіоном.
- Першим політичним трактатом Давньоруської держави вважається
„Слово про закон і благодать" митрополита Іларіона.
- ...яка, в свою чергу, теж нероздільна з одноосібною владою.
- На думку Іларіона, Закон - це провідник волі Бога або державного
правителя, а Істина пов'язана з високим моральним статусом християнина,
який не потребує регулятивної дії Закону.
3.8. Призначеня служителів християнства К. Туровський вбачав у
сприянні встановлення соціальної злагоди в суспільстві, загальної справед
ливості, гармонії між світською та духовною владами.
3.9. Першим на Русі висловив думку про виникнення держави на осно
ві суспільного договору між народом і князем був автор „Слова о полку
Ігоревім".
МОДУЛЬ 4. ПОЛІТИЧНА І ПРАВОВА ДУМКА В УКРАЇНІ ДОБИ СЕРЕДНЬОВІЧЧЯ
Зміст дидактичної одиниці
Сутність політичної і правової думки України-Руси періоду входження до Литви та Польщі, поширення реформаційних ідей. Політико-правові концепції Станіслава Оріховського-Роксолана, Йосипа Верещинського, Івана Вишенського. Питання співвідношення церкви і держави в поглядах Петра Могили. Державно-правова думка козацько-гетьманської доби, погляди Богдана Хмельницького та Івана Мазепи. Зміст і значення конституції Пилипа Орлика. Погляди С.Яворського, Г.Сковороди. Аналіз вчення про фомадянське природне право Михайла Козачинського, концепція природного права і суспільного договору Якова Козельського. Твір невідомого автора кінця XVIII століття "Історія русів".
Література
Андросюк М. Гетьман Іван Мазепа як культурний діяч. - К., 1991
Захара І. Стефан Яворський. - Львів, 1991
Історія русів. - К., 1991
Кухта Б. З історії української політичної думки. - К., 1994
Литвинов В.Д. Исторические взгляды Станислава Ориховского. // Человек и история в средневековой философской мысли русского, украинского и белорусского народов. - Сб. научн. трудов. - К. 1987
Литейное В.Д. Проблемы государства в трудах С.Ориховского. // Отечественная мысль эпохи средневековья. - Сб. научн. трудов. - К. 1987
Мала енциклопедія етнодержавознавства. - К., 1996
Ничик В. Образ идеального властителя в сочинениях Петра Могилы // Человек и история в средневековой философской мысли русского, украинского и белорусского народов. - Сб. научн трудов. - К. 1987
Оріхоеський-Роксолан С. Напучення польському королю // Історія філософії України. Хрестоматія. - К., 1993р
Пашук А. Вишенський - мислитель і борець. - Львів, 1990
Шульженко Ф. Держава і право у суспільно-політичній думці України:
основні етапи розвитку. - К., 1995
Шульженко Ф., Наум М. Історія вчень про державу і право. Курс лекцій. -К., 1997
142
143
МАТЕРІАЛ ДЛЯ ВИВЧЕННЯНа сер. - другу пол. XIV ст. українські землі підпадають під владу Польського королівства і Литовського князівства. Особливо обтяжливим був польський гніт, який супроводжувався ополячуванням і окатоличенням українців. Католицизм як державна релігія Польщі мав на меті побороти православну церкву в українських землях, насадити свою систему релігійних поглядів, що викликало неприхований опір з боку корінного населення.
Релігійний гніт і національне поневолення негативно впливали на розвиток політико-правової думки в Україні. Однак, незважаючи на це, на українських землях зародилася національно політико-правова ідеологія. Цьому сприяло те, що у XV-XVI ст. в Україну через Польщу почали проникати західноєвропейські ідеї Реформації, спрямовані проти феодального ладу і католицизму. В українських землях поширення реформаційних ідей було пов'язане з антифеодальною національно-визвольною боротьбою народу проти польських магнатів, покатоличення і полонізації. Ці ідеї знаходили прояв у демократичній інтерпретації Біблії, у критиці верхівки православного духовенства, яка пішла на укладення Берестейської церковної унії та утворення уніатської церкви, у вимозі громадянської рівності.
Носіями реформаційних ідей і гуманістичних поглядів того часу були переважно світські феодали та нижчі прошарки духовенства. Вони підривали основи церковної влади, сприяли утвердженню нової політико-правової ідеології.
Помітною постаттю серед мислителів України першої половини XVI ст. був Станіслав Оріховський-Роксолан. Його політико-правові концепції вплинули на розвиток права і держави і стосувалися поглядів на походження і сутності держави, аналізу форм державного правління. Ідеалом мислителя була освічена монархія, обмежена законом.
Майже за століття до Гроція і Гоббса він обґрунтував ідею природного права і торкнувся питання поділу влади. Людські закони, на думку С.Оріховського-Роксолана, мають відповідати природним і змінюватися в разі їх невідповідності. Діяльність монархів повинна бути спрямована на створення умов життя, які відповідали б природному праву. Метою держави є гарантування прав і користі кожного індивідуума, стосовно якого держава має низку обов'язків. Але в той же час і громадянам слід спрямувати свою діяльність на забезпечення інтересів суспільства і держави.
Філософ виступив проти теологічної концепції про божественну основу держави і права. Світська влада, на його думку, непідвладна духовній. Він зробив спробу розділити їх функції: єпископ під час богослужіння не підлягає королю, а влада короля не поширюється на церкву. Королю владу надає народ, і основним його обов'язком є захист підданих, турбота про них.
У поглядах мислителя про ідеальну державу послідовно проводиться і
захищається думка про природну рівність людей. Він намагався переконати короля провести низку реформ, які стосувалися України. Зокрема, досить виразно ним висловлена думка про необхідність надання Україні автономних прав у єдиній спільності з Литвою і Польщею. Пропонується перемістити центр державного життя з польського Кракова і литовського Вільнюса до Києва. Такий захід сприяв би відновленню державотворчих процесів в Україні, спонукав би зростання на українських землях освіти і культури.
С. Оріховський-Роксолан сповідував ідею обмеження королівської влади законом, яка стала значимим досягненням в українському національному політико-правовому вченні того часу. Він ставив закон на найвищий щабель суспільних відносин, доводячи, що закон у державі - вищий від короля. Мислитель чітко протиставляє конституційну (гуманну) монархію і тиранію (анти-гуманну). Перша на той час мала місце у Польщі, інша - в Московії. За конституційної монархії король шанує справедливість, доблесть, а в умовах тиранії утверджується несправедливість, доблесть губиться ганьбою.
Вчений-мислитель виступає проти спадкової монархії, оскільки, на його думку, жодна людина не народжується королем. Король має бути виборним і теж обмежуватися законом. Саме таким шляхом можна уберегтись від тиранії. Король обирається задля процвітання держави, а не держава існує заради короля. Претендент на трон повинен відрізнятися від інших своїми моральними і розумовими якостями.
Першим теоретиком-фундатором козацької держави задовго до її втілення у практичній діяльності Богдана Хмельницького та його наступників був український шляхтич Йосип Верещинський.
- Свою державно-правову концепцію державного устрою України мис
литель побудував на основі козацької держави у формі князівства (або гер
цогства) з васальною залежністю від Польщі. Ця ідея була втілена гетьманом
Іваном Виговським у Галицькому договорі України з Польщею 1658 року.
- Він вперше накреслив устрій України як козацької держави, на чолі
якої стояв би князь (про гетьмана тут не згадується). Країна поділялася б за
територіальним устроєм на полки як окремі адміністративно-територіальні
одиниці. Зазначимо, що ця ідея була втілена у середині - другій половині
XVII ст. Населення територіального полку з полковим містом і сільсько
господарським округом мало б підлягати юрисдикції місцевих органів вла
ди. В такій державі повинні панувати самоврядування та традиційні коза
цькі звичаї. Князь поширював би свою адміністративну владу над усім ци
вільним населенням будь-якого полку.
Після унії Польщі і Литви 1569 року Україна повністю втратила залишки власної автономії, остаточно зникли надії на відновлення її державності. Тому національна державно-правова думка цього періоду існувала у формі гострої релігійної полеміки та культурно-освітницької діяльності братств. Серед полемістів найяскравішою постаттю був Іван Вишенський.
144
Ю — 4-2005
145
Ототожнюючи церкву і суспільство, мислитель змалював ідеал суспільства істинних християн, втіливши його в концепції про "істинну церкву", її основними аспектами були:
а) Ідея соборності церкви (суспільства), де всі люди були б рівні перед
Богом. Реалізація ідеї рівності та свободи людини й народу можлива лише з
поверненням до демократичних основ раннього християнства.
б) Дотримання принципу соборності мислитель розглядав як запоруку
рівності людей у церковно-релігійному і суспільно-політичному житті. До
тримуючись ідеалів раннього християнства, він вбачав головне призначення
влади — ствердження законності і християнської справедливості.
в) І.Вишенський був прихильником домінування духовної влади над
світською. Влада належить Богові, а не царям чи королям. Все світське
життя мислитель намагався оперти на начала християнської віри, очищеної
від католицизму. На його переконання, християнська віра у своїй духовній
чистоті містить демократичні основи рівності, свободи і справедливості. І,
навпаки, насильство, деспотизм і тиранія є наслідками світського життя,
багатства і розкошів, бажання необмеженої влади. Водночас, виступаючи
проти тиранії і поневолення народів, філософ відкидає практику насильни
цьких методів зміни форм правління, навіть якщо вони здійснюються зара
ди рівності, свободи і справедливості.
г). У своєму суспільному ідеалі І.Вишенський не знайшов місця ортодоксальному католицизмові, викривав узурпацію папою римською права абсолютної влади у релігійній сфері. Ватиканський правитель ігнорує природні права, які втіленні у святому Письмі. Успіх у визволенні від гніту і побудові держави залежить від вирішення трьох взаємопов'язаних проблем:
- очищення християнської релігії від католицизму, повернення до ран
ньохристиянських демократичних істин православного християнства;
- відновлення освіти і науки, відмова від схоластичного католицького
вчення як духовного засобу зміцнення абсолютної влади папи римського;
- відмова від омертвілої латини і повсюдне поширення української мо
ви і культури українського народу.
Полемічна патріотична діяльність І.Вишневського, його просвітницька робота не ставила своєю метою відновити державність, але вона будила політичну свідомість, вимагаючи релігійних свобод, права участі у прийнятті доленосних для українців рішень, закликала до збереження української мови, культури, звичаїв і традицій нашого народу. Все це в умовах бездержавності українського народу набувало політичного забарвлення.
Типовим представником тих патріотично настроєних українських мислителів, які порушували питання про характер майбутньої державності, був київський митрополит Петро Могила (1596-1647).
Як і його попередники, П. Могила теж окреслив проблему співвідношення світської і духовної влади, вказуючи на недопустимість втручання
держави у справи церкви. При цьому наголошувалось, що правитель одержує владу безпосередньо від Бога і звітує про свої вчинки лише перед ним, а церква виступає у ролі його радника. Державно-правові погляди П. Могили відображали його прагнення посилити позиції православних у їхньому протистоянні наступу католицизму. З урахуванням того, що Україна не мала власної державності, православна церква переслідувалась, а владу польської адміністрації українське населення вважало чужою, мислитель пропагував ідею верховенства в суспільства і духовної влади - влади православної церкви.
Якщо Іван Вишенський окреслив ідеал суспільства в своїй концепції "істинної церкви", то П. Могила виклав концепцію "ідеального володаря", маючи на увазі перспективи розвитку Української держави і здобуття нею самостійності. Він висловив вимоги до монарха: ідеальний правитель повинен бути носієм політичних і духовно-моральних якостей, втілювати чесність, рішучість, правду і справедливість, бути вірним православній церкві, сприяти добру своїх підданих.
У політико-правовому вченні П.Могили закон є даром Божим. Він уособлює справедливість, а тому законам мусять коритися всі, в тому числі і сам правитель, який їх схвалює.
Верховна державна влада діє у трьох напрямах: політичному, мирському і духовному. Найголовнішими є політичні і мирські справи, до яких мислитель відносив законодавство, суд, управління, внутрішні політичні питання, відстоювання суверенітету країни.
Становлення та розвиток Української гетьманської держави справили подальший позитивний вплив на політичні погляди і державно-правову думку. Біля витоків Гетьманської держави виразно постає постать Богдана Хмельницького. Під час Визвольної війни він вів активну політичну діяльність, яка дала підстави розцінювати його спрямування як державотворчі. Але ідея державності не була основною на той час, коли він розпочав війну з Польщею. На думку М.Грушевського, ні Б.Хмельницький, ні козаччина, розгортаючи повстання, ще не думали про якийсь новий устрій українського життя. Основною їхньою метою було відновлення козацьких прав і привілеїв, скасованих Ординацією (законом) 1638р., а народ використовувався як засіб для досягнення цієї мети. І лише перші перемоги над поляками у 1648 р. дещо змінили політичні погляди керівників повстання, хоча вони були нечіткими і головне - без визначення кінцевої мети.
Укладення військово-політичного союзу з Московією більш чітко окреслило ідеї державотворення Б.Хмельницького. Особливо детально вони викладені у "Березневих статтях" 1654 року, де йшлося про автономний устрій України. За жителями України залишилися їхні майнові права, які повинні бути підтверджені жалуваними грамотами московського царя. Вся влада на території України зосереджувалась у руках гетьмана, який мав
146
ю*
147
обиратися на демократичних засадах без участі представників царя. Московський цар лише інформувався про результати виборів і приймав присягу нового гетьмана.
Демократичні засади були притаманні місцевому управлінню, де владні функції виконували обрані земські та городські уряди. Правосуддя здійснювалось незалежними військовими судами, на чолі яких був виборний старшина. Судочинство серед цивільного населення мали вести суди земських і громадських урядників, які теж обиратимуться з-поміж місцевого населення.
Поновлювалися права ідеологічної основи держави - православної церкви, яка зберігала за собою права державної релігії і право на володіння майном. У міжнародних відносинах Україна зберігала суверенітет, за вина-тком її відносин з Польщею і Туреччиною, які були можливі лише з дозволу московського монарха. Передбачалося, що Московія стане гарантом безпеки України, своїми військами стане оберігати її кордон з Польщею, а південні кордони охоронятимуться за надання матеріальної допомоги з боку Москви.
Певний слід в історії політичної думки в Україні залишив гетьман Іван Мазепа. Демократичні засади політичного устрою на українських землях він намагався замінити на монархічні. Гетьман поширив свою владу на Правобережну Україну, що було не до вподоби російському правителю. Зрозумівши, яку небезпеку для української державності несе російське самодержавство, І.Мазепа шукає вихід у союзі із шведським королем Карлом XII, закликаючи його об'єднати зусилля у боротьбі з Петром 1.
Історична заслуга І.Мазепи полягає в тому, що саме він першим сміливо висунув ідею незалежної Української держави і підняв її на висоту загальнонаціональної мети. Його політичні погляди були покладені в основу українсько-шведського союзного договору 1708 року, який гарантував Україні збереження її державного ладу, єдність земель і недоторканність території.
Наступником поглядів Івана Мазепи щодо утвердження незалежної Української держави був Пилип Орлик. Метою свого життя він поставив створення антиросійської коаліції для вирішення українського питання. Будучи генеральним писарем в уряді Івана Мазепи, він узяв безпосередню участь у розробці українсько-шведської угоди 1708 року. І коли оригінал договору було втрачено під час трагічних подій Полтавської битви, П.Орлик відновив його зміст, виклавши під назвою "Вивід прав України" (1712р.). Але основна заслуга гетьмана полягає у розробці і прийнятті з його участю Конституції від 5 квітня 1710 року ("Пакти і конституції прав і вольностей Війська Запорозького").
Написаний під час обрання П. Орлика гетьманом цей документ склався як договір між трьома основними політичними силами: гетьманом, гене-
148
ральною старшиною і козацтвом. В ньому передбачалося повне визволення України і відновлення її державності. Це був договір-забов'язання гетьмана, його політико-правова програма дій у разі обрання на найвищу державну посаду.
- Цей документ продовжив процес українського конституціоналізму,
започаткованого Зборівським і Білоцерківським договорами України з
Польщею; Переяславськими, Батуринськими, Московськими, Глухівськи-
ми, Конотопськими і Коломацькими договірними статтями Української
держави з Московією середини другої половини XVII ст.
- Особливе значення Бендерської конституції полягає в тому, що в ній
здійснена спроба не лише визначити права і обов'язки гетьмана та козаць
кої старшини на майбутнє, а й узагальнити суспільно-політичний устрій
козаччини, який склався на основі соборності, звичаєвого права і військо
вої демократії наших пращурів.
- Конституція стала своєрідним акумулятором державно-правової ду
мки і державницької практики народів світу. її автори не зробили якихось
концептуальних відкриттів, не створювали нових державних моделей, не
проголошували невідомих до них правлінських принципів. Вони досить
творчо підійшли до того, що на практиці пройшло багатолітнє випробуван
ня. Свій виклад автори зробили на підґрунті засвоєних ними досягнень єв
ропейської політико-правової думки:
- визнання природних прав і свобод людини, натуральних прав народу;
- договірного походження держави;
- необхідності обмеження абсолютної влади монарха;
- прав громадян на участь у політичному житті, на зайняття виборних
посад, на захист особистих і майнових прав у суді, на приватну власність,
на станові привілеї;
- права народів на повалення тиранії.
Відчувається вплив на творців Конституції ідей Арістотеля, Марсилія Падуанського, Д. Локка, С Оріховського про розподіл влади; вчення Ж. Бодена, Гроція про народний суверенітет; принципових положень "Великої хартії вольностей" 1215 p. і "Білля про права" 1689 р. (Англія) про обмеження свавілля у податках, про скасування надзвичайних судів, недоторканність особи.
4. Перша у світі Конституція визначала державний статус України, її
внутрішній устрій та міжнародне становище. В державі передбачалися три
гілки влади: законодавча, судова і виконавча:
• законодавча влада відводилася Генеральній раді, до якої мали вхо
дити генеральна старшина, городові полковники, полкова і сотенна стар
шина, а також по одному депутату від кожного полку і депутати від запоро
зького козацтва;
149
-
виконавча влада належала гетьманові, але обмежувалася генераль
ною старшиною у питаннях, що стосувалися міжнародних відносин, фінан
сів, суду, виборів урядовців;
- правосуддя здійснював Генеральний суд, який стежив за дотриман
ням законів. Принцип верховенства закону був наріжним каменем у судо
чинстві. Його виконання — основний обов'язок гетьмана, посадових осіб і
всіх громадян.
Однак трагедія П. Орлика і його соратників полягала саме в тому, що їхні погляди відображали бажання виключно козацької старшини. Абсолютна більшість козацтва, як і селянство, ідеї Орлика не сприйняли. Головною причиною його фіаско стало не прагнення справжньої незалежності України, а зафіксована у Бендерських статтях мета віддати її під черговий іноземний протекторат. Не козацький парламент, а саме шведський король Карл XII затвердив Конституцію. "Найсвітлішими їх милостями" називалися в ній султан турецький і кримський хан.
Політико-правові погляди гетьманів України сприяли формуванню і розвиткові національної політичної і правової ідеології XVIIIct. Серед її представників - викладач Києво-Могилянської академії Стефан Яворсь-кий (1658-1722).
Предметом його роздумів було співвідношення світської і духовної влади. Ще під час перебування в Україні він дотримувався думки про юридичну рівність церкви і держави. Ці інституції мають свої сфери впливу і не повинні втручатися у справи одна одної.
Перебуваючи на службі у Петра 1, С. Яворський був свідком втрати церквою своєї незалежності від держави. І все ж він намагається обґрунтувати невтручання держави у справи церкви, яка повинна захищати православну віру і бути партнером держави у справі її зміцнення. Водночас мислитель захищав ідею сильної централізованої влади монарха.
Значний внесок у розвиток української політичної думки зробив Михайло Козачинський (1699-1755) - перший в Україні професійний філософ, який сформулював основи громадянського природного права. У своєму трактаті "Громадська політика" він порушив питання про природне право, яке є невід'ємною частиною людської природи. Людські закони М. Козачинський розглядав через призму подвійності світської та духовної влади і поділяв на цивільні і канонічні.
Досягнення суспільного ідеалу через освіту молодого покоління та моральне вдосконалення людини обгрунтував у своєму вченні Григорій Сковорода (1722-1794). Визначаючи об'єктивну необхідність держави, мислитель засуджував злочинну владу, а закони розглядав як результат людської діяльності, а не як продукт природи. Людину Г. Сковорода розглядав як мірило правди, засуджував феодальну систему з її правом та судочинством і визнавав волю найбільшим надбанням людини. Суспільно-політичним
150
ідеалом мислителя була республіка, де були б відсутні майнова нерівність, гноблення. Закони гарантують рівні права всім громадянам, і республіканський устрій забезпечує умови для чесної праці всім вільним людям відповідно до їхніх здібностей.
Видатним представником державно-правової думки в Україні був Яків Козельський (1728-1764). Державно-правові проблеми розглядались ним через призму теорії природного права і суспільного договору. Розвиваючи концепцію природного права, вчений послідовно проводив думку, що закладені природою в людині закони її життєдіяльності є джерело законів суспільства. Якщо закони держави не ґрунтуються на природному праві, то вони не можуть вважатися справедливими.
Теорія суспільного договору Я. Козельського містила ідею рівності всіх громадян перед законом, взаємної відповідальності влади і громадян за виконання договору. За переконанням ученого, природне право передувало державі і лише в результаті справедливої суспільної угоди поступилося місцем в державі. Завдяки суспільному договору людина здобуває волю і
власність.
Найвищим досягненням національно-політичної думки України став політичний трактат невідомого автора кінця XVII ст. "Історія русів". Твір справив величезний вплив на українських і російських мислителів.
На думку автора, державне життя українського народу бере свій початок з часів створення ним (а не російським народом) Київської Русі. Створивши власну Давньокиївську державу, український народ згодом втратив державну самостійність, об'єднавшись на добровільних засадах з рівними собі Польщею та Литвою у федеративній Речі Посполитій і лише через те, що поляки почали позбавляти українців прав і вольностей, переслідувати віру, козаки почали проти них повстання.
У творі - вперше в історичній і публіцистичній літературі чітко -сформовано ідею, що найбільшою цінністю для народу є незалежна національна держава. Саме в її досягненні автор вбачає зміст боротьби народних мас України з кінця XVI до початку XVIII ст.. Автор переконливо розкриває антиукраїнський характер політики московських правителів, виступає палким захисником збереження державної самостійності України, демократичності її форм правління, протиставляючи її московському самодержавству. "Історію русів" іноді не без підстав називають Декларацією прав української нації.
Курсові завдання
- Скласти опорний конспект вивченого модуля та термінологіч
ний словник.
- Питання підготовки до заліку:
151
-
Загальна характеристика державно-правової думки України-Руси
доби середньовіччя.
- Політико-правова концепція С Оріховського-Роксолана.
- Йосип Верещинський - теоретик-фундатор козацької держави.
- Концепція "істинної церкви" Івана Вишенського.
- Питання співвідношення церкви і держави в поглядах Петра Могили.
- Державно-правові погляди Богдана Хмельницького.
- Ідея незалежної Української держава Івана Мазепи.
- Зміст та значення конституції Пилипа Орлика.
2.9. Співвідношення світської і духовної влади у поглядах
С. Яворського і М. Козачинського.
- Суспільно-політичний ідеал Г. Сковороди.
- Теорія природного права і суспільного договору Якова Козельського.
- Політичний трактат "Історія русів".
3. Питання для самоконтролю (відповіді можна перевірити за додатком):
- В чому виявлявся вплив західноєвропейських реформаційних ідей
на середньовічне українське суспільство?
- Що було політичним ідеалом С Оріховського-Роксолана?
- Як мислив майбутню козацьку державу Й. Верещинський?
- Назвіть складові частини концепції І. Вишенського про "істинну
церкву".
- Як мотивував П. Могила ідею верховенства в суспільстві духовної
влади?
- В чому полягає історична заслуга І. Мазепи як українського дер
жавотворця?
- Окресліть поділ державної влади в Україні за Конституцією П.
Орлика.
- В чому полягав суспільно-політичний ідеал Г.Сковороди?
- Що вважав найбільшою цінністю для українського народу автор
трактату "Історія русів"?
Додаток
ВІДПОВІДІ НА ЗАПИТАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ
- Поширення реформаційних ідей в українських землях було пов'я
зане з антифеодальною національно-визвольною боротьбою проти поляків,
покатоличенням і ополяченням українців. Це виявлялося у демократичному
тлумаченні Біблії, у критиці верхівки православного духовенства, яка піш
ла на утворення церковної унії, у вимозі громадянської рівності.
- Політичним ідеалом С Оріховського-Роксолана була освічена мо
нархія, обмежена законом.
152
- Свою державно-правову концепцію державного устрою України
Й. Верещинський побудував на основі козацької держави у формі князівст
ва з васальною залежністю віл Польщі.
- Основними аспектами концепції І. Вишенського про "істинну
церкву" були: а) ідея соборності церкви (українського суспільства); б) рів
ність людей у церковно-релігійному і суспільно-політичному житті; в) до
мінування духовної влади над світською.
- У своїй мотивації верховенства влади православної церкви П. Мо
гила виходив з того, що Україна була позбавлена власної державності, пра
вославна церква переслідувалась, а влада польської адміністрації була чу
жою для українців.
- Історична заслуга І. Мазепи полягає в тому, що він першим сміли
во підняв ідею незалежної Української національної держави на рівень за
гальнонаціональної мети.
- Конституція передбачає поділ влади на три гілки: законодавча відво
дилась Генеральній раді; виконавча - гетьманові; судова - Генеральному суду.
- Суспільно-політичним ідеалом Григорія Сковороди була республі
ка, в якій була б відсутня майнова нерівність і гноблення, панували б зако
ни, які гарантували рівні права громадян та умови для чесної праці.
- Невідомий автор трактату "Історія русів" вважав найбільшою цін
ністю для українського народу незалежну національну державу.
153
МОДУЛЬ 5. ПОЛІТИКО-ПРАВОВА ІДЕОЛОГІЯ ЛІБЕРАЛЬНОГО ТА ДЕМОКРАТИЧНОГО РУХІВ В УКРАЇНІЗміст дидактичної одиниці
Становлення ліберального і демократичного напрямів політичної і правової думки в Україні. Ідея національно-соціального визволення українського народу в творчості радикальної течії українства. Політична програма Ки-рило-Мефодіївського товариства. Політичне вчення Миколи Костомарова. Вчення про обмежену монархію та державний устрій України Г. Андрузь-кого. Погляди на державу і право Михайла Драгоманова, Сергія Подолинсь-кого. Ідея федеративного устрою слов'янства Остапа Терлецького.
Література
Андрусяк Т. Шлях до свободи(Михайло Драгоманов про права людини).-Львів, 1998.
Драгоманов М. Чудацькі думки про національну справу// Історія філософії України: Хрестоматія. - К., 1993.
Драгоманов М. Вибране. - К., 1991.
Драгоманівський збірник „Вільна спілка та сучасний конституціоналізм." (за ред. Т. Андрусяка). -Львів, 1996.
Костомаров М. Закон Божий (Книга буття українського народу). - К. 1991.
Крестовская Н.Н., Цвиркун А.Ф. История политических и правовых учений. Курс лекций. - Харьков, 2002.
Мірошниченко М., Мірошниченко В. Історія вчень про державу і право.-К., 2001.
Українське державотворення. Словник-довідник. - К., 1997.
Шупьженко Ф.П. Андрусяк ТТ. Історія політичних і правових вчень. Навчальний посібник . - К., 2002.
МАТЕРІАЛ ДЛЯ ВИВЧЕННЯ
Розвиток політичної і правової думки в Україні у XIX ст. відбувався під впливом соціально-економічних відносин, пов'язаних із занепадом феодалізму і становленням буржуазного укладу. Він проходив у непростих умовах відсутності власної державності, а тому політична наука розвивалась переважно на теоретичному грунті, в межах історичних та етнографічних досліджень.
154
Держава і право стають об'єктом пізнання, з'ясовуются питання їх виникнення, взаємодії, ролі у суспільстві та соціальної цінності. Раціональне осмислення держави і права як соціальних інститутів спрямовувалось у русло конституційної регламентації державного устрою, політичного режиму, прав і свобод людини, її взаємовідносин з державою і суспільством.
Центральною проблемою для політико-правової науки в Україні була проблема національно-державного відродження українського народу, пошуки оптимальних форм його державності. її реалізація здійснювалась у двох напрямках. Перший пов'язаний із поєднанням долі українського народу і його політичних інститутів з долею Росії. Звідси - поява федеративних проектів і планів автономізації у складі свого північно-східного сусіда. Другий напрям пов'язаний із дистапціюванням України від самодержавної „тюрми народів", від російського політичного досвіду і формування ідеї національно-соціального визволення українського народу.
Стосовно форми майбутньої Української держави, то тут теж не було єдності, хоча більшість мислителів були прихильниками демократичного республіканського устрою.
Реалізації ідеї самостійного розвитку України, її національно-державного самобуття присвятили свою діяльність представники радикальної течії українства, яка знайшла ідейно-політичне відображення в діяльності Кирило-Мефодіївського товариства. Створене у 1846 році групою київських інтелігентів і студентів університету воно було першою в історії України таємною політичною організацією. Назва товариства походить від імен Кирила і Мефодія - перших християнських просвітителів слов'ян. В його ідеології простежується вплив російських декабристів, польських демократів, слов'янофілів і християнства у його ранньому апостольському варіанті. Товариство існувало нетривалий час і було ліквідоване царським урядом, однак його керівники зуміли скласти ряд програмно-політичних документів, які відобразили їхні політичні устремління.
Творцем основних політичних документів товариства, ідеологом лібералізму в Україні був Микола Костомаров (1817-1885), який за участь у товаристві зазнав переслідувань, був ув'язнений і засланий. Підготовлені ним документи - „Устав" і програма товариства „Закон Божий" (Книга буття українського народу) - втілили концепцію історичного розвитку та політичну доктрину, яка мала чіткий український зміст.
Концепція історичного розвитку містила в собі ідеї християнського соціалізму: творцем історії визнавався Бог, рушійною силою - християнська релігія, яка вказує шлях до спасіння - осягнення Царства Божого.
Політична доктрина випливає з концепції історичного розвитку і базувалась на таких засадах.
Перше. На відміну від більшості російських істориків ХІХст., які продовжували вбачати історію України і Росії як історію правителів, Костома-
155
ров виходив із розуміння визначальної ролі народу в історії. А це привело його до висновку про значення історії для самого народу, зокрема для народу України . Тому всі ідейно-політичні дослідження Костомарова базувались на грунті української історії.Друге. Вивчення історії та етнографії Росії та України, національної психології привело Костомарова до однозначного висновку про самостійність українського народу як етносу, в той час як офіційна точка зору твердила, що українці - частина російського народу.
Третє. Мислитель доводить, що демократичні нахили щодо рівності і виборності були притаманні в давнину всім слов'янам. Це виразилось, зокрема, у федеративному облаштуванні Київської Русі. Ліквідація політичної самостійності слов'янства перервала цю традицію у всіх народів, крім українців. Доказом тому є історія Запорізької Січі. Українці є безкласовим народом, у якого експлуататорами стають іноземці.
Четверте. Костомаров різко критикував соціально-політичну дійсність царської Росії, її самодержавний устрій, кріпосне право. Український народ, який зберіг властиві колись слов'янству демократичні риси, покликаний бути провідником у справі соціального та національного звільнення всіх слов'янських народів. Його найвища місія - стати основною ланкою майбутньої слов'янської держави, яка б базувалась на засадах любові, рівності, братерства, соціальної справедливості.
П'яте. Політичним ідеалом вченого була панслов'янська федерація, фундатором якої мав стати український народ. Суб'єктами федерації повинні стати рівноправні республіки всіх слов'янських народів, які проживають в Росії і за її межами. Християнське слов'янське об'єднання будувалось на демократичних засадах на чолі з президентом, який репрезентує виконавчу владу, і сеймом - законодавчим органом.
Радикальну систему політично-правових поглядів в галузі українського державознавства виклав член Кирило-Мефодіївського товариства, юрист за освітою Георгій Андрузький. Найвідомішою його працею є „Начерки Конституції Республіки", вилучена у нього під час обшуку у 1850 р.
На перших порах він був прибічником обмеженої монархії, однак пізніше дійшов висновку про необхідність встановлення федеративної республіки. В його остаточному конституційному проекті передбачалась слов'янська федерація, яка мала б об'єднати сім автономних штатів на чолі зі своїми президентами: 1) Україна з Причорномор'ям Кримом та Галичиною; 2) Польща; 3) Литва; 4) Бессарабія; 5) Сербія; 6) Болгарія; 7) Дон). Для Росії місце у складі федерації не передбачалося. Більше того, мислитель вважав, що для створення незалежної України необхідно було зруйнувати Росію. Це було характерним для української суспільно-політичної думки того періоду.
В документі чітко проводиться принцип виборності всіх органів влади та розподілу її законодавчих, судових і виконавчих функцій.
156
Політичні концепції Костомарова і Андрузького у своєму теоретичному викладі, на перший погляд, здаються утопічно нездійсненними. Але, попри все, вони стали першим в історії України та Росії чітко сформульованим закликом до федеративного облаштування суспільно-політичного життя, першою заявою про право українського народу на самостійну державність.
Помітний внесок у розвиток політичної і правової ідеології ліберального і демократичного рухів в Україні зробив Михайло Драгоманов (1841-1895) - талановитий філософ, публіцист, вчений-історик.
- Він створив концепцію суспільства, яке базується на ідеї асоціації
розвинених особистостей. Реалізація цього ідеалу можлива за федералізму
з максимальною децентралізацією влади та самоврядування громад і облас
тей. Для Драгоманова людина - основа основ соціального устрою, найвища
цінність, гарантом права якої може бути лише вільна самоврядна асоціація
(громада), а не держава.
- Аналізуючи форми держави, Драгоманов наголошував, що унітар
на, централізована держава - це втілення деспотизму, диктатури небага
тьох. Найкращою формою, на його думку, є організована федерація (на зра
зок США чи Швейцарії), основою якої є громадське самоуправління, міс
цеве самоврядування, - гарантія природних прав і свобод людини.
- Як і Костомаров, Драгоманов був прихильником федералізму в по
будові держави. Однак, якщо Костомаров висловлювався за об'єднану пан
слов'янську державу, то Драгоманов обмежувався федеративною перебу
довою Росії. Він мислив побудову майбутньої федерації на принципово
нових засадах:
а) він відстоював пріоритет прав і свобод особи в державі. На думку
мислителя, терор і диктатура не можуть бути засобами побудови прогреси
вного суспільно-політичного ладу. Новий устрій держави передбачався на
засадах політичної свободи, яка гарантуватиме права людини і громадяни
на, скасування тілесних покарань і смертної кари, недоторканість житла без
судової постанови, таємницю приватного листування, свободу совісті, дру
ку, слова і віросповідання. Церква відділялася від держави;
б) будівництво федерації вчений розглядав не як дарування прав і сво
бод суб'єктам федерації „зверху", а як делегування повноважень вищим
органам держави „знизу";
в) на сторожі прав і свобод стояв суд. Сюди громадянин міг зверну
тися з позовом не тільки проти співгромадян, а і проти будь-якого чинов
ника, що для тодішньої Росії було надзвичайно актуально.
4. Драгоманов не уявляв політичної свободи громадян без серйозних і
соціальних реформ. Сюди входили:
- ліквідація такого пережитку кріпосництва, як юридична нерівність;
- подолання станового принципу розподілу податків;
157
- здійснення поступової націоналізації головних засобів виробництва з наданням права користування ними населенню.5. У державно-правовій концепції Драгоманова передбачалося три гілки влади: законодавча, судова і виконавча. Законодавча належала б двом думам - державній і союзній. Главою держави міг бути імператор з успадкованою владою чи обраний. До третьої гілки влади - судової, крім Верховного суду (сенату), входили судові палати обласних, повітових і міських дум. Статус суддів визначався законом. Члени верховного суду призначалися главою держави довічно.
Таким чином, своєю державно-правовою концепцією М. Драгоманов пропонував парламентську державу із засадами самоуправління, яка б впливала на соціальну та економічну сфери суспільства, надавала б великого значення просвітництву і законодавству, відкривала перспективи для реформ.
Цінність політичного вчення Драгоманова налягає в тому, що, по-перше, воно спрямоване на захист прав і свобод людини. Ні до, ні після Драгоманова ніхто в Україні і Росії не стверджував з такою силою ідею пріоритету особи перед державою. Вчений впритул підійшов до окреслення найважливішої ознаки правової держави - відповідальності держави перед громадянином у випадку порушення його прав.
По-друге, не може не тішити сучасників європейський вибір Драгоманова, його намагання ввести Україну у європейську спільноту народів шляхом наближення її до європейських політичних і правових стандартів .
По-третє, вчений надав перший в історії Росії проект федеративної перебудови держави, окремі аспекти якого були реалізовані на практиці у пізніші часи. Прикладом цього є сьогоднішній російський двопалатний парламент.
У середовищі київської громади близьким другом Драгоманова був Сергій Подолинський (1850 -1891). Він обстоював ідею федеративного устрою слов'янських народів, теж вважав, що основою майбутньої демократичної держави повинна бути асоціація (громада), яка розглядалась як об'єднання людей для виконання виробничих функцій і розв'язання громадських справ. Мислитель пов'язував залежність влади, прав і свобод від рівня господарської самостійності громади і розвитку продуктивних сил суспільства.
На відміну від своїх соратників і попередників, Подолинський критикував ідею поділу влад на три гілки і висловлювався за диктатуру як взірець дисциплінованості і порядку.
Ідею федеративного устрою у слов'янських народів підтримував соратник Драгоманова та Подолинського галицький демократ Остап Терле-цький (1850-1902). Будучи поборником соборності України, він розвивав ідею єдиної української нації і вважав, що Галичина повинна возз'єднатися
158
з Наддніпрянською Україною. Це сприятиме формуванню демократичної республіки з повною політичною і соціальною рівністю.
На думку вченого, гарантом такої рівності буде держава у якій пануватиме право. Подолинський спробував дати визначення права як юридичного акту державної влади, що окреслює правила поведінки для певних класів, груп населення або для всієї нації. Водночас він наголошував, що сутність права полягає не в словесному змісті нормативного акту, а у правильному впровадженні його приписів у життя.
Курсові завдання
- Скласти опорний конспект вивченого модуля та термінологіч
ний словник.
- Питання підготовки до заліку.
- Загальна характеристика ліберальної і демократичної і політико-
пра-вової думки в Україні у XIX ст.
- Політична програма Кирило-Мефодіївського товариства.
- Концепція історичного розвитку М. Костомарова.
- Політична доктрина Миколи Костомарова.
- Вчення про слов'янську федерацію Г. Андрузького.
- Концепція суспільства М. Драгоманова.
- М. Драгоманов про форми державного устрою.
- Значення політико-правового вчення М. Драгоманова.
- Федеративний устрій держави і права в поглядах С Подолинсько
го і О. Терлецького.
3. Питання для самоконтролю (відповіді можна перевірити за до
датком).
3.1. В яких напрямах реалізовувалась проблема національно-
державного відродження України у XIX ст.?
- Який державний устрій був політичним ідеалом Костомарова?
- Окресліть коротко значення державно-правових концепцій Косто
марова і Андрузького.
- Яку форму держави Драгоманов вважав найкращою?
- Назвіть гілки влади та їх органи за концепцією Драгоманова.
- В чому полягала цінність політичного вчення Драгоманова?
- Дайте визначення права за Подолинським.
Додаток
ВІДПОВІДІ НА ЗАПИТАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ
3.1. Проблема національно-державного відродження України у XIX ст. реалізовувалась у двох напрямах) у поєднанні долі українського народу і його політичних інститутів з долею Росії; б) у дистанційованості України
159
від Росії і формуванні ідеї національно-соціального визволення українського народу.- Політичним ідеалом Костомарова була панслов'янська федерація,
фундатором якої мав стати український народ.
- Політико-правові концепції Костомарова і Андрузького стали пер
шим в історії України та Росії чітко сформульованим закликом до федера
тивного облаштування суспільно-політичного життя, першою заявою про
право українського народу на самостійну державність.
- У своєму аналізі форм держави Драгоманов критикував унітарну,
централізовану державу і вважав найкращою формою держави організова
ну федерацію.
- За концепцією Драгоманова, передбачалися три гілки влади: а) за
конодавча в особі двох дум; б) виконавча в особі імператора; в) судова в
особі Верховного суду та судових палат обласних, повітових і міських дум.
- Цінність політичного вчення Драгоманова полягала в тому, що во
но було спрямоване на захист прав і свобод людини; в ньому окреслені
ознаки правової держави; зроблений європейський вибір України та розро
блений проект федеративної перебудови російської держави.
- За визначенням Подолинського, право є юридичним актом держав
ної влади, що визначає правила поведінки для класів, груп населення або
всієї нації.
ТЕСТИ-ТРЕНІНГИ ДО МОДУЛІВ БЛОКУ IV
- Чому, на Вашу думку, С. Десницький, визнаючи природні права лю
дини на життя, здоров'я, власність, не виступав із засудженням кріпацтва?
- Поясніть, чи є „раціональне зерно" у твердженні М. Муравйова про
те, що основним аспектом реалізації природного права людини на свободу,
упередження деспотії є побудова влади за принципом її поділу на три гілки?
- Підтвердіть або спростуйте твердження, що російські вчені-юристи
переважно обфунтовували принцип верховенства закону, а не права.
- Чому у програмі Пестеля домінувала ідея республіканського уст
рою, а в програмі Муравйова - ідея конституційної монархії?
- Дайте загальну характеристику особливостей та рис державно-
правової думки України з урахуванням рис ментальності українського
народу.
- Проаналізуйте поетапно процес формування державно-правової ду
мки в Україні і з'ясуйте, які концептуальні засади домінували, як
розв'язувались проблеми взаємозв'язку держави і особи.
- Співставте і порівняйте державно-правові погляди Костомарова і
Драгоманова.
160
Блок V.
ДЕРЖАВНО-ПРАВОВІ ВЧЕННЯ XIX - XX СТ.
Модуль 1. Концепція держави і права Росії доби буржуазних реформ
Розглядається вплив на розвиток державно-правової думки ідеології народництва, концепція анархізму Михайла Бакуніна, правовчення Олександра Куніцина. Аналізується правова концепція Володимира Соловйова, питання свободи, держави і права Бориса Чичеріна, Констянтина Победоносцева, державно-правові погляди Павла Новгородцева.
Модуль 2. Державно-правові концепції в Україні кінця XIX- початку XX століття
Аналізується внесок у розвиток державно - правових ідей українськими вченими, політиками та філософами. Висвітлюється соціальний дарвінізм Івана Франка, конституційні теорії та проекти Михайла Грушевського та Володимира Винниченка, дослідження Олександра та Богдана Кістяків-ських, елітистична теорія держави В'ячеслава Липинського. Характеризуються конституційні проекти Братства тарасівців та М.І. Міхновського.
Модуль 3. Державно-правові вчення соціалістичного та комуністичного напрямів
Висвітлюються погляди соціалістів-утопістів Томаса Мора, Джованні Кампанелли, Сен-Сімона, Фур'є, Оуена. Розглядається марксистська теорія держави та права, політичне вчення Едуарда Бернштейна. Аналізується політичне вчення Володимира Ульянова (Леніна).
Модуль 4. Основні державно-правові вчення західноєвропейських мислителів XIX -XX cm.
161
Розглядаються державно-правові теорії юридичного позитивізму, соціологічні державно-правові концепції, сучасні концепції природного права, доктрини правової і соціальної держави.
1 _ 4-2005