«Регіональні інноваційні системи як сучасний інструмент регіонального розвитку»

Вид материала

Документы

Содержание Схема класифікації кластерів Регіональний кластер— область (група областей) Локальний кластер – місто (район) Список використаної літератури Морской кластер и предпосылки создания

Подобный материал:

• Монографії, 240.7kb.
• Сучасний стан та проблеми розвитку системи соціального захисту населення україни петращук, 116.01kb.
• Оголошення про збір ідей проектів до Плану реалізації Стратегії регіонального розвитку, 1352.28kb.
• Студенніков І., Ткаченко В. Інституційна інфраструктура регіонального розвитку в Україні:, 199.99kb.
• Жителів області (юридичних та фізичних осіб) ідей проектів, які дозволять сформувати, 1476.4kb.
• Програма з курсу “ Інформаційні системи й технології у фінансах” розділ І. Сучасний, 83.18kb.
• Жителів області (юридичних та фізичних осіб) ідей проектів, які дозволять сформувати, 608.39kb.
• Сучасний стан глобального суспільного розвитку характеризується формуванням основ шостого, 310.46kb.
• Перевірила: Павленко, 601.69kb.
• Від моменту свого створення (1999-2000 рр.) спеціальні економічні зони (сез) в Україні, 184.04kb.

Таблиця 2

Схема класифікації кластерів

Макрокластер – Національний інноваційний кластер
Об'єднання роботодавців України		Профільний комітет ВР України, профільний департамент КМУ - координація
Об'єднання профспілок України
Національна академія наук України		Міністерство промислової політики
Асоціація банків України		Міністерство освіти та науки
Торгово-промислова палата України, галузеві асоціації, спілки, об'єднання
Провідні підприємства, ВУЗи та НДІ

Регіональний кластер— область (група областей)
Обласні об'єднання роботодавців		Профільні комісії обласних рад народних депутатів
Обласні об'єднання профспілок
Регіональні наукові центри НАНУ
Обласна асоціація банків		Профільні управління обласних державних адміністрацій
Регіональні відділення торгово-промислових палат, конфедерацій ділових кіл, галузевих асоціацій, спілок, об'єднань
Провідні підприємства, ВУЗи та НДІ

Локальний кластер – місто (район)
Агенції регіонального розвитку, місцеві ділові кола, асоціації, підприємства, середні та вищі навчальні заклади		Профільні комісії районних рад, відділи міськвиконкомів (райдержадміністрацій)

Регіональний рівень кластеризації промисловості є найбільш важливим і реальним до реалізації вже сьогодні, він не потребує бюджетного фінансування та виступає консолідуючим чинником для регіональних еліт. Роботу з кластеризації необхідно розпочати з:

• структуризації бізнес–середовища за галузевими та професійними ознаками, а також місцезнаходженням;
  
• формування асоціативних утворень, ініціативних груп, дорадчих органів при органах регіональної влади, спілок, гільдій та ін.;
  
• визначення пріоритетів промислового розвитку за участю професійних бізнес-середовищ та регіональних наукових центрів;
  
• створення (залучення) експертних рад, консалтингових фірм, агенцій територіального розвитку, агенцій інноваційного розвитку, девелоперського розвитку, бюро супроводу інвестицій та ін.;
  
• створення ініціативних груп щодо кластеризації і проведення кластерних аналізів окремих сегментів (галузей) промисловості, в тому числі за участю закордонних експертів (грантів);
  
• формування (залучення) недержавних координаційних центрів, конфедерацій ділових кіл, торгово-промислових палат, об’єднань роботодавців, рад профспілок та об’єднань підприємців до узгодження пріоритетів та розробки стратегії розвитку регіону;
  
• відбір стрижневих структур – потенційних засновників кластерів (бізнес, наука, консалтинг);
  
• пошук компетентних менеджерів (управляючих компаній) потенційних операторів кластерів;
  
• здіснення консультативних заходів щодо узгодження потенційними учасниками кластерів їх цілей, структури, бюджетів;
  
• остаточне анкетування керівників кластерів щодо стратегій їх розвитку та пріоритетів;
  
• рейтингування пріоритетів діяльності кластерів та внесення їх в проекти статутів кластерів;
  
• проведення установчих зборів, юридичне оформлення кластерів;
  
• інформування бізнес–середовища та суспільства загалом щодо створення виробничих мереж;
  
• створення веб–сайту кластерів, звернення до Європейського Кластерного Альянсу щодо можливих напрямків співпраці;
  
• поступове залучення нових учасників кластерів з регіонального бізнес–середовища;
  
• робота над проектами щодо участі кластерів в європейських програмах співпраці;
  
• узгодження спільних стратегій розвитку кластерів між членами їх наглядових рад за участю операторів кластерів та координаційних регіональних центрів;
  
• створення регіональних координаційних рад з питань кластеризації економіки;
  
• розробка моделей регіональної технологічної платформи за участю технопарків, бізнес–інкубаторів, кластерів, інноваційних структур, дослідницьких університетів, науково–дослідних інститутів, наукових центрів та експертних груп;
  
• оцінка проекту моделей регіональної технологічної платформи бізнес–середовищем за критеріями: інноваційність, динамічність, євроінтеграційність, мільтиплікаційність, екологічність, енергоощадність.
  
• переведення системи регіонального управління програмою соціально–економічного розвитку на засади проектного менеджменту із врахуванням моделей регіональної технологічної платформи;
  
• створення моніторингової групи для спостереження за процесами кластеризації та життєвими циклами кластерів;
  
• впровадження механізму зворотного зв’язку для коригування кластеризаційних процесів.
  

Частина регіональних кластерів може стати у майбутньому окремими структурними елементами національних інноваційних кластерів. Деякі кластери локального рівня також можуть перерости в регіональні кластери чи злитися з ними. Дуже перспективним напрямком подальшого розвитку кластерів є їхня інтеграція у європейські кластерні мережі. Схема інноваційного зростання промисловості на регіональному рівні представлена на рис.1.

Для забезпечення виконання поставлених завдань необхідний перерозподіл функцій між державними та регіональними органами управління. На сьогодні, в органах виконавчої влади існує багаторівнева (5–7 рівнів) галузева структура управління. Така система скалькована з радянських органів виконавчої влади, з тією різницею, що в умовах попередньої суспільної формації вони безпосередньо управляли державними підприємствами та регіональними виробничими комплексами, які складали основу економіки держави. Трансформаційні процеси, які відбулись в реальному секторі економіки, перш за все торкнулись зміни форми власності більшості суб’єктів господарювання. Одночасно органи влади втратили предмет управління у переважній більшості галузей та секторів економіки. Крім того, втручання в роботу приватних підприємств з боку органів влади заборонене чинним законодавством України. В таких умовах ефективність державної системи управління промисловістю, особливо на регіональному рівні, є дуже низькою. Подання звітів підприємствами, щодо


Регіональна влада,

Регіональний науковий центр

Центральні органи влади

Держбюджет

Програми підтримки інноваційного розвитку регіону

(бюджет розвитку)

Обласний фонд підтримки винахідництва та інновації

Створення творчого середовища на продукування ідей



Дослідний взірець

Мала серія продукції

у

Серійне виробництво

Дослідне виробництво в спеціалізованих технопарках

Спеціалізовані економічні зони

Галузеві кластери

Бюро реєстрації ідей

Головне управління промисловості та розвитку інфраструктури

Підтримка наукового середовища







Результат:

Створення регіональної доданої вартості

у промисловому секторі


Експертна рада



Ідея


Винахід


Патентне бюро

Бізнес-інкубатор

Регіональний центр стандартизації, метрології і сертифікації





Сертифікат

Патент



Рис.1. Схема інноваційного зростання промисловості регіону


показників розвитку свого бізнесу, органам влади є суто добровільним процесом, і вибірка економічної інформації має нерепрезентативний характер. З іншого боку, органом Держкомстату законодавчо заборонено надавати, в тому числі органам виконавчої влади, абсолютні показники стосовно результатів діяльності підприємств. Доступними є лише відносні показники за КВЕДами в галузевому розрізі. Таким чином, здійснювати координацію діяльності галузей промисловості, не говорячи вже про середньо– та довгострокове прогнозування та планування, неможливо. Органам виконавчої влади на місцях залишається лише реагувати на наслідки їх дій. Суть перерозподілу функціональних обов’язків полягає у впровадженні європейської моделі управління. В українській інтерпретації це могло б виглядати наступним чином: найменшою структурною одиницею обласної державної адміністрації є відділ, і він повинен стати оператором одного підгалузевого і одного функціонального пріоритету. Управління відповідно супроводжує реалізацію одного стратегічного регіонального проекту, головне управління стає оператором відповідного розділу (підпрограми) Програми соціально економічного розвитку області. Програмно–цільовий підхід доцільно застосовувати всім рівням виконавчої влади.


Висновки

1. Кластеризація — це своєрідне цифрування економічного простору. Індикативна оцінка діяльності кластерних систем дозволяє більш точно фіксувати тренди промислового розвитку та може лягти в основу складання середньо– та довгострокових прогнозів.
   
2. Мережі підприємств отримують ефективні механізми колективного управління бізнес–процесами, що значно підвищує їх конкурентоспроможність.
   
3. Ресурси учасників кластерів кооперуються і скеровуються, переважно, на забезпечення виходу на глобальні ринки, а не витрачаються на боротьбу один з одним у вузькому регіональному розумінні.
   
4. Кластери оптимізують накладні витрати учасників за рахунок інтегрованого підходу щодо спільних процедур.
   
5. Довкола кластерів формуються дослідницькі середовища та зростає компетенція всіх учасників.
   
6. Кластеризація охопила економіку Євросоюзу, що значно полегшує імплементацію цього процесу в Україні.
   
7. ЄС створив цілий набір інструментів партнерства та сусідства для України з достатнім фінансовим наповненням.
   
8. З формуванням кластерної економіки встановлюється структурний баланс між різними видами виробничих мереж: ТНК – ВІНК – ФПГ – ДКП – ОАТ – КС.
   
9. Регіональна політика стає ефективною та результативною опираючись на регіональні виробничі кластери, вирівнюється диспропорція регіонального розвитку.
   

10. Промисловість отримує інноваційний імпульс на основі прозорих умов для інвестиційного потоку у вищі технологічні уклади.

11. Створення технологічних платформ та політика на засадах проектного менеджменту дає значні переваги у зростання конкурентоспроможності підприємств, регіонів та держави загалом.

12. Впровадження інноваційної моделі управління промисловим комплексом вимагає розподілу повноважень між центральними і регіональними органами виконавчої влади та самоврядування шляхом делегування більшої частини повноважень у регіони.

13. Значна частина регуляторних функцій державної влади повинна бути делегована структурованим бізнес–середовищам у формі громадських неприбуткових організацій.

14. Аналіз реалізації антикризових заходів в Україні свідчить про те, що діюча управлінська система не забезпечила готовність української промисловості до ефективної протидії кризовим явищам. Це сталося тому, що антикризові програми опираються на застарілі інструменти впливу та недієздатні механізми державного управління промисловістю.

15. В основу державної економічної політики необхідно покласти три найважливіші складові: інноваційність, конкурентоспроможність, євроінтеграція.


СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Сорока Р. Ю. Огляд динаміки розвитку промислового комплексу Литви в світлі євро інтеграційних процесів / Сорока Р. Ю. — Львів: ГУПРІ ЛОДА, 2006.— 22 с. — (Препринт ЛОДА, 2006).
   
2. Сорока Р. Ю. Регіональний конкурентний продукт/ Сорока Р. Ю. — Львів: ГУПРІ ЛОДА, 2008.— 35 с. — (Препринт ЛОДА, 2008).
   
3. Сорока Р. Ю. Механізм запуску стратегії організації регіональних кластерів / Сорока Р. Ю. — Львів: ГУПРІ ЛОДА, 2008.— 39 с. — (Препринт ЛОДА, 2008).
   
4. Сорока Р. Ю. Промислові пріоритети Львівської області / Сорока Р. Ю. — Львів: ГУПРІ ЛОДА, 2003.— 24 с. — (Препринт ЛОДА, 2003).
   
5. Сорока Р. Ю. Огляд програм економічного стимулювання промислового розвитку країн–членів ЄС які можуть бути використані для формування промислової політики України / Сорока Р. Ю. — Львів: ГУПРІ ЛОДА, 2008.— 22 с. — (Препринт ЛОДА, 2008).
   
6. Сорока Р. Ю. Засади регіональної промислової політики / Сорока Р. Ю. — Львів: ГУПРІ ЛОДА, 2008.— 25 с. — (Препринт ЛОДА, 2008).
   
7. Державна регіональна політика України: особливості та стратегічні пріоритети : монографія. / За ред. Варналія З. С. — Київ: Національний інститут стратегічних досліджень, 2007.— С. 560–602.
   
8. Towards world–class clusters in the European Union. — Luxembourg: Office for Official Publications of the European Communities, 2008. — 9 p.
   
9. CMQ — Cluster manager qualification. — Austria: Еcoplus , 2009. — 31 p.
   
10. The concept of clusters and cluster policies and their role for competitiveness and innovation: main statistical results and lessons learned.— Luxembourg: Office for Official Publications of the European Communities, 2008. — 77 p.
    
11. Europe INNOVA. Innovation and clusters: the experience of 11 networks.— 30 p.
    

МОРСКОЙ КЛАСТЕР И ПРЕДПОСЫЛКИ СОЗДАНИЯ

ЕГО В СЕВАСТОПОЛЬСКОМ РЕГИОНЕ.


Вялова Оксана Юрьевна

кандидат биологических наук, н.с. Института биологии южных морей им. А.О.Ковалевского НАН Украины, г. Севастополь

- зам.директора компании ООО «Яхонт ЛТД», г. Днепропетровск.

voksa@optima.com.ua


Севастопольский регион является интенсивно развивающимся приморским регионом Украины. В настоящее время наблюдается изменение основного статуса города как базы военно-морского флота страны, происходит поиск новых перспективных направлений дальнейшего развития. Изучая опыт развития приморских городов Европы, становится актуальной и научно-обоснованной идея создания морского кластера Севастополя. Результаты организации и работы региональных и межгосударственных (или транспограничных) кластеров показали экономическую эффективность такого образования.

Для четкого понимания принципов функционирования кластера необходимо дать несколько определений. Михаил Портер, лектор Гарвардского Университета, один их наиболее известных авторов в развитии кластерной концепции, в 1998 году дал следующее определение кластера: «… группа одинаковых или подобных элементов, собранных вместе или появившихся рядом…». И далее «…данная структура вовлекает конкурирующие компании определенной индустрии в единую производственную сеть. Развитие и успех таких производственных сетей или систем зависит от вертикальных, т.е. производитель (поставщик) – покупатель, взаимосвязей и горизонтальных, таких как общее обеспечение, затраты, технологии, распространение или расширение кластерной сети…».

Согласно специалистам Гарвардской школы бизнеса, кластер определяется как «…географически близлежащие группы взаимосвязанных компаний и ассоциированных институтов в определенной сфере деятельности, включающие сообщества производителей товара, поставщиков товара и сопутствующих услуг, университетов и коммерческих организаций. Условия существования кластера характеризуется общей вдохновляющей идеей, базовыми исследованиями, изучением и развитием, специализированным обеспечением, производством, маркетинговым и коммерческим обслуживанием, составляющие единую взаимосвязанную систему».

Целью любого существующего кластера является рост продуктивности, эффективности и творческого потенциала для ускорения динамического регионального развития. Это все должно привести к увеличению первоначальных размеров кластера, однако не должно являться основополагающей мотивацией развития. Следовательно, должна быть определена иерархия четко сформулированных задач. Кластеры могут управляться как одной или несколькими крупными международными ключевыми партнерами в рамках определенной отрасли, или же несколькими инновационными компаниями, связанными оперативными сетями для создания высокой степени открытости к информации и имеющимся знаниям.

Европейский опыт организации и функционирования приморских кластеров показал существование двух отличных подходов, которые могут быть отражены в двух типах кластеров:

1) Первый подчиняется «индустриально основанному подходу» Портера, и часто развивается вокруг производства определенного продукта на национальном уровне. Например, модель приморского кластера северных Европейских стран, таких как Норвегия, Финляндия и Швеция, является преобладающей, благодаря деятельности, касающейся традиционной, так называемой, морской индустрией. Он представляет собой целостный технологический сектор, в который входят судоходные компании, связанных с их работой брокерские и страховые учреждения, портовые службы, судоремонт и судостроение, судовое снабжение и т.д.

2) Второй подход подразумевает интегрированное взаимодействие всех структур в направлениях «сверху-вниз» и «снизу-вверх» в развитии кластера и управляется путем передачи навыков и знаний между высококвалифицированными специалистами науки, коммерческих структур и органов государственной власти и самоуправления. Такой принцип называется «Принцип Тройной Спирали». Данный подход обеспечивает полный доступ к региональным ресурсам и возможность оперативной экспертной оценки, а в конечном итоге к более эффективному использованию региональных возможностей.

Как правило, компании, участвующие в данном типе кластера, в основном являются мелкими и средними предприятиями. Технология передается из университетов, исследовательских центров и инженерных школ к частным компаниям через организацию совместных инновационных проектов и научно-технического сотрудничества. В качестве примера можно привести Датский морской кластер, который включает в себя не только все традиционные морские отрасли, но и аквакультуру, марикультуру, морской и прибрежный туризм, морские исследования, морскую индустрию, береговое проектирование, океанографические услуги и т.д.

Строго говоря, некоторые модели приморских кластеров Европейских стран представляют собой одну из представленных типов, сочетающихся с элементами другого типа. Кластер объединяет несколько компаний по производству, обслуживанию и снабжению в одной отрасли и/или компании смежных отраслей. Кроме этого, морской кластер часто может быть разделен на ряд тематических суб-кластеров с разной степенью значимости, когда приоритет отдается одной или двум темам. Суб-проекты одного кластера могут касаться организации семинаров, конференций, ярмарок, выставок, разработки новых информационных продуктов и т.д.

При разработке структуры морского кластера морепродуктов Севастопольского региона можно выделить в качестве приоритетных две темы: рыболовство и марикультура. Необходимо четко сформулировать реальные возможности и недостатки города.

На наш взгляд основными условиями успешного морского кластера являются следующие:

- хороший интеллектуальный потенциал Севастополя, высококвалифицированные специалисты в области морских наук, рыболовства и производства морепродуктов;

- небольшие активно работающие рыболовные компании и морские фермерские хозяйства;

- высокий спрос на свежую рыбу и рыбную продукцию;

- большой рынок труда и относительно низкая стоимость труда;

- важное географическое расположение Севастополя, в центре основных транспортных коридоров Азово-Черноморского бассейна;

- особый статус Севастополя, как города Республиканского значения;

- наличие предприятий перерабатывающей отрасли;

- развитая инфраструктура портовых предприятий и служб.

Однако ряд негативных обстоятельств, требуют безотлагательного решения для реализации кластерного проекта:

- отсутствие согласованной политики развития Севастополя;

- отсутствие четких интеграционных процессов;

-устаревшее законодательство, касающееся природопользования и производства морепродуктов;

-отсутствие заинтересованности и финансовой поддержки со стороны государства;

-низкий уровень технической оснащенности рыбодобывающих и перерабатывающих компаний;

- отсутствие полноценного сотрудничества и взаимодействия между научно-исследовательскими институтами, промысловыми и рыбодобывающими компаниями и органами государственной власти и самоуправления.

Таким образом, для создания морского кластера морепродуктов Севастополя необходимо четко определить структуру кластера, приоритетные кластерные темы и суб-проекты, сопутствующие основному кластеру, сформулировать первоочередные задачи и пути их решения, придерживаясь «Принципа Тройной Спирали».


М.А. Цымбал

Украинский морской институт

Севастополь