Міністерство освіти І науки України

Вид материала

Документы

Содержание Список використаних джерел. В.І. Шандригось Аналіз останніх досліджень і публікацій. Формулювання цілей статті. Результати дослідження.

Подобный материал:

• Міністерство освіти І науки України Департамент міжнародного співробітництва та європейської, 39kb.
• Міністерство освіти І науки україни міністерство економіки україни міністерство фінансів, 18.39kb.
• Міністерство освіти І науки україни донецький обласний центр туризму та краєзнавства, 189.44kb.
• Міністерство освіти І науки україни, 335.34kb.
• Міністерство освіти І науки україни, 283.15kb.
• Міністерство освіти І науки, молоді та спорту україни, 59.16kb.
• Міністерство освіти І науки україни, 32.42kb.
• Міністерство освіти І науки, молоді та спорту України, 61.58kb.
• Міністерство освіти І науки україни положенн я про організацію фізичного виховання, 306.47kb.
• Міністерство освіти І науки україни інститут інноваційних технологій І змісту освіти, 43.77kb.

Список використаних джерел.

1. Фіцула М.М. Педагогіка: Навчальний посібник для студентів вищих педагогічних закладів освіти. – К.: Видавничий центр „Академія”, 2000. – 544 с.
   
2. Цьось А.В. Українські народні ігри та забави: Навчальний посібник. – Луцьк: „Надстир’я”, 1994. – 96 с.
   
3. Шандригось В.І. Викладання навчальної дисципліни „рухливі ігри з методикою викладання”, відповідно до Болонської конвенції // Фізична культура, спорт та здоров’я нації: Збірник наукових праць. – Випуск 6. – Вінниця: ТОВ „Планер”, 2006. – С. 367-373.
   

СПОРТИВНА БОРОТЬБА – ОДИН ІЗ ЗАСОБІВ ФІЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ ШКОЛЯРІВ

В.І. Шандригось

Постановка проблеми. Останнім часом все частіше виникають дискусії між фахівцями в галузі фізичного виховання школярів і учнівської молоді на тему: „Яким повинен бути урок фізкультури”? Аналіз ряду публікацій дозволяє виокремити такі основні підходи до переоцінки мети, завдань і сутності змісту уроків фізкультури в загальноосвітніх навчальних закладах. По-перше, це нове осмислення їхньої оздоровчої мети, для якої вищою цінністю шкільної фізкультури стає здоров’я учнів, високий рівень фізичного розвитку і фізичної підготовленості. По-друге, можна говорити про екстенсивний підхід, коли визначальним є тренувальний ефект за рахунок збільшення обсягу обов’язкових шкільних занять. І, по-третє,—про спортивно-орієнтований підхід, який ґрунтується на раціональному поєднанні класно-урочної і секційної форм занять (навчально-тренувальний тип). Є й інші підходи до змістовної значимості уроку фізкультури [1, 2, 4, 6, 9, 12].

Заняття боротьбою розглядаються багатьма фахівцями в якості одного з дієвих засобів фізичної підготовки підростаючого покоління а, отже, мають велике прикладне значення. Боротьба здавна користується великою популярністю серед дітей і молоді. Мабуть, важко знайти хлопчика, який би не боровся хоча б раз у житті: на перерві між уроками, під час гри на річці або під час купання. Дітлахам дуже цікаво помірятися силами зі своїми однолітками. Популярність спортивної боротьби у дітей і підлітків пояснюється ще й тим, що вона дуже динамічна. Щоб вийти переможцем у сутичці, потрібно бути сильним, спритним, мати швидкість мислення.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Загальновідомо, що боротьба—природна, обумовлена природою потреба дітей і підлітків у єдиноборстві. На думку П.Ф. Лєсгафта, боротьба—це один з найефективніших засобів фізичного виховання молоді. Боротьба—”є вправою,—зазначав Лєсгафт,—зі зростаючою напругою, яка складається із прояву сили відповідно до прояву її іншою особою, при умінні непохитно керувати своїм тілом на певній опорі [7]”.

На думку ряду авторів, заняття боротьбою розглядаються як один із прекрасних засобів фізичної підготовки школярів дитячого і підліткового віку [3, 4, 5, 8, 10, 11, 13, 14]. Разом з тим аналіз літературних джерел показав, що цей вид спорту залишився поза межами навчальної програми загальноосвітньої школи з фізичної культури.

Багаторічний досвід розвитку спортивних видів боротьби в нашій країні і за кордоном дозволяє говорити про те, що розділ боротьби в шкільній програмі повинен пронизувати весь процес фізичного виховання, починаючи з початкових класів. Стримуючим фактором тут є слабка наукова і методична база. Нами не виявлено аргументованих даних із широкого використання спортивних видів боротьби на уроках фізкультури школярів. Опубліковані ж окремі результати практичного досвіду роботи вчителів загальноосвітніх шкіл не дають повної відповіді на запитання про можливість використання спортивних видів боротьби як одного з основних засобів фізичного виховання школярів різного віку і статі.

Формулювання цілей статті. Метою проведеного нами дослідження було проаналізувати проблему використання спортивної боротьби у фізичному вихованні школярів. Із методів дослідження нами використовувався аналіз науково-методичної літератури, документальних джерел та інтернет-ресурсів.

Результати дослідження. Проведені дослідження [4, 11, 14] показали, що заняття боротьбою сприяють правильному і всебічному фізичному розвитку учнів, удосконаленню всіх рухових якостей і, що особливо важливо, розвитку багатьох цінних якостей характеру: волі, наполегливості, самоволодіння, цілеспрямованості. Окрім того, боротьба справляє сильний фізіологічний вплив на організм учнів. Заняття зі спортивної боротьби проходять у порівнянні з іншими уроками більш щільно, пульсова крива учнів правильно і безупинно наростає і в останній чверті уроку дорівнює приблизно 160 ударам на хвилину. Уроки з елементами боротьби звичайно емоційно насичені і викликають в учнів інтерес і прагнення займатися боротьбою також і в позаурочний час.

Різні види спортивної боротьби досить широко практикувалися в навчальних закладах. Навчальною програмою 1975 року були передбачені уроки з класичної боротьби для хлопців 14-17 років (7-10-й класи) у другій чверті навчального року. У 7 і 8 класах боротьбі було відведено по 8 уроків, у 9 і 10 класах – по 10 уроків. Включення боротьби як програмного матеріалу в уроки з фізичної культури, безумовно, сприяло розвитку масовості і популярності цього виду спорту серед старших школярів.

Однак в останній програмі з фізичної культури для школярів [15], на жаль, місця для боротьби не знайшлося. Частково можна зрозуміти розробників шкільної програми. Навчальні програми у загальноосвітніх школах на даний час настільки ущільнені, що ввести новий розділ або вид можна або лише за рахунок інших розділів чи видів, або шляхом збільшення кількості годин, а відповідно, кардинальної перебудови всього навчального плану.

На предмет „Фізичне виховання” відведена визначена кількість годин і, як би там не було, але вмістити в цей предмет ледь не всю програму літніх і зимових олімпіад неможливо. Розробники програми з фізичної культури змушені були обмежитися лише тими видами спорту, що необхідні для всебічного розвитку організму, для зміцнення здоров’я, для вироблення психічних і рухових якостей і навичок, необхідних у повсякденному житті тощо. При підборі вправ враховувався вік і стать учнів. Вправи не повинні були бути занадто складними і вимагати дорогого обладнання. При цьому обов’язково враховувалась ступінь підготовленості вчителя фізичної культури, тому що він повинен здійснювати кваліфіковане проведення уроків.

Вилучення спортивної боротьби із шкільної програми було викликане певними труднощами. По-перше, це стосувалося обладнання місць для занять боротьбою. По-друге, більшість учителів фізичної культури були слабо знайомі або зовсім не знайомі з прийомами і методами занять з боротьби. Багатьом викладачам доводилося займатися самоосвітою, використовуючи методичні посібники і розробки.

Виходячи з вище зазначеного, коротко викладемо особливості проведення заняття фізичної культури з елементами боротьби. Відсутність борцівського килима і спеціального устаткування не повинна бути на перешкоді для проведення занять з боротьби. Якщо в школі немає борцівського килима, ряд вправ можна проводити на маленьких килимах або на гімнастичних матах, причому у цьому випадку виконуються лише вправи і прийоми у партері. Вправи і прийоми у стійці можна вивчати без опору партнера. Окрім того, можна виконувати ряд підготовчих вправ таких, наприклад, підворот, перетягування і перештовхування (опирання), вправи з набивними м’ячами тощо. Для проведення прийомів у партері рекомендується використовувати гімнастичні мати. З чотирьох матів можна скласти квадрат і накрити його килимом, а з боків – килимовими доріжками.

Заняття з боротьби починаються після хорошої гімнастичної і акробатичної підготовки, у якій чільне місце посідають різні вправи з переходу у положення моста. Якщо в школі наявний борцівський килим, то звичайно застосовується коловий метод тренування. Перша половина уроку відводиться на вивчення нових вправ; усіх школярів поділяють на пари. Попередньо у розминці учні розігріваються за допомогою спеціальних борцівських вправ, близьких за формою до сутички, що проводиться в основній частині уроку, або розігрівають ті групи м’язів, що беруть участь при виконанні основної вправи чи прийому. До кожного прийому учні виконують по 4-5 підвідних вправ.

Одночасно на уроці можуть вправлятися від 12 до 18 чоловік, або від 6 до 9 пар. На кожну пару дається 2 гімнастичних мати, на яких відпрацьовується новий прийом без опору партнера. Фронтально розучуються нові вправи з боротьби, потім основні завдання прийому вивчаються всією групою (усі пари виконують вправу одночасно). Це не важко здійснити, якщо в залі є 10 і більше матів. Вчитель уважно спостерігає за учнями, керує і допомагає більш якісному виконанню технічного прийому.

Наступним завданням вчителя є пояснити школярам, які групи м’язів беруть найбільшу участь у виконанні прийому. Під час розучування прийому вчитель зупиняє один або два рази всіх учнів, розповідає, які групи м’язів беруть участь у виконанні прийому, а для кращого засвоєння техніки показує і виправляє помилки школярів.

У другій половині основної частини уроку вивчені прийоми закріплюються і удосконалюються. Для цього колове тренування є одним з методів організації, що дає хороші результати. Одночасно усі пари виконують вправи. Після цього дається сутичка, яка в основній частині, як правило, триває від 1,5 до 2 хв.

Як варіант уроку можна запропонувати комбінацію з включенням „станцій” без регламенту вправ. На такій „станції” учні за власним бажанням вибирають, яку вправу чи прийом вони будуть відпрацьовувати. Звичайно на такій „станції” удосконалюються улюблені прийоми. Включення таких „станцій” в урок активізує учнів на краще засвоєння техніки.

В усіх випадках вчитель фізичної культури зобов’язаний, проводячи заняття зі спортивної боротьби, домагатися від учнів дисципліни і дотримання гігієнічних вимог, щоб уникнути насамперед травм і нещасливих випадків.

У зміст занять окрім навчання техніці боротьби повинні включаться вправи з обтяженнями, на гімнастичних приладах, рухливі і спортивні ігри. Основне завдання цих занять – домогтися всебічного фізичного розвитку, виховати необхідні морально-вольові якості.

Висновки. Підсумовуючи, слід зазначити, що заняття боротьбою є потужним оздоровчим засобом, який впливає на розвиток основних фізичних якостей учнів, прискорює фізичний розвиток, сприяє покращенню функціонального стану дітей і підлітків, окрім того, боротьба є видом, який не вимагає значних матеріальних затрат і доступний для викладання на уроках фізичної культури у загальноосвітніх навчальних закладах.

Отже, для покращення ставлення учнів загальноосвітніх шкіл до фізичної культури, піднесення рівня їхнього фізичного стану, необхідно ввести в програму з фізичної культури види спортивної боротьби, починаючи з початкових класів. Це також буде одним із шляхів популяризації і розвитку спортивної боротьби серед учнів.