Міністерство освіти І науки України
| Вид материала | Документы |
- Міністерство освіти І науки України Департамент міжнародного співробітництва та європейської, 39kb.
- Міністерство освіти І науки україни міністерство економіки україни міністерство фінансів, 18.39kb.
- Міністерство освіти І науки україни донецький обласний центр туризму та краєзнавства, 189.44kb.
- Міністерство освіти І науки україни, 335.34kb.
- Міністерство освіти І науки україни, 283.15kb.
- Міністерство освіти І науки, молоді та спорту україни, 59.16kb.
- Міністерство освіти І науки україни, 32.42kb.
- Міністерство освіти І науки, молоді та спорту України, 61.58kb.
- Міністерство освіти І науки україни положенн я про організацію фізичного виховання, 306.47kb.
- Міністерство освіти І науки україни інститут інноваційних технологій І змісту освіти, 43.77kb.
Амонашвили Ш.А. Размышления о гуманной педагогике. – М.: 1995. - 496 с.
Барило О.А. Ідеї вільного виховання в реформаторській педагогіці кінця ХІХ – першої третини ХХ ст. Автореферат на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук. К.: 2004. – 20 с.
Бондаренко Т. Проблеми підготовки дітей до школи в історії зарубіжної і вітчизняної педагогічної думки// Рідна школа, 2003.- №9. - с.70-73.
Бєлова Світлана Андріївна Проблема гуманізації шкільного навчання у спадщині Бременської педагогічної школи на початку ХХ століття. - Рівне – 2003.
Духавнева А. В. История зарубежной педагогики и философии образования.- Ростов- на Дону.
Образцова Л. В. Гуманистическая педагогика Германии конца XIX - начала XX вв., 1870 -1933 гг.- Пятигорск. - 2002.
Сфери професійної діяльності соціального педагога у сучасному суспільстві: на прикладі Німеччини
О. Ю.Пришляк
Сфери професійної діяльності соціального педагога у сучасному суспільстві: на прикладі Німеччини. У статті розглядається роль і місце соціального педагога у сфері професійної діяльності, місце професійної соціально-педагогічної діяльності серед інших видів економічної діяльності.
Актуальність статті зумовлюється зростанням ролі соціально- педагогічної діяльності як важливого чинника реалізації ідеї соціальної держави, стабілізації соціальної ситуації, створення оптимальних умов для життєдіяльності і життєвого забезпечення громадян.
Мета статті. Охарактеризувати роль і місце соціального педагога в суспільстві, місце соціально-педагогічної діяльності серед інших видів економічної діяльності у сучасній Німеччині.
Місія соціального педагога в сучасному суспільстві обумовлюється роллю і місцем професійної соціально-педагогічної діяльності серед інших видів економічної діяльності. Чітко визначити сферу діяльності соціального педагога у Німеччині доволі проблемно. Це зумовлено особливостями взаємин професійної соціально-педагогічної і соціальної діяльності. Ці дві професії тісно переплелись і сфера їх професійної діяльності вийшла далеко за межі традиційної сфери соціальної допомоги, про що свідчить здійснений нами аналіз.
До 70-х років минулого століття сфера діяльності соціальних педагогів була обмежена сферами впливу на дітей і молодь. Проте під впливом суспільних вимог концепція компетентності соціальної педагогіки була змінена, тому що соціально-педагогічної допомоги, консультування і виховання потребували різні вікові групи і категорії населення. Зокрема Й.Шиллінг зауважує: „...сфера діяльності соціального педагога поширюється на виховання, освіту та навчання. Клієнтами соціального педагога першочергово були бездоглядні діти. Проте зважаючи на той факт, що виховання, освіта та навчання є процесами, що тривають ціле життя, сьогодні клієнтами соціальної педагогіки є всі вікові групи [4].
Науковці соціально-педагогічні послуги за змістом типологізують на: 1) консультаційні; 2) лікувальні; 3) інформаційні; 4) правові; 5) загального догляду; 6) організаційні [3, с. 342-352].
Соціальні педагоги у Німеччині сьогодні залучені до роботи у різних сферах діяльності, починаючи від роботи з дітьми та молоддю (виховні дитячі заклади, захист прав та свобод дітей та молоді, у позашкільних молодіжних установах, у закладах для дітей та молоді з особливими потребами, з неповнолітніми злочинцями) і завершуючи проблемними категоріями населення (люди, що втратили роботу / житло, перебувають у місцях позбавлення волі; люди девіантної поведінки, душевно-хворі та інваліди) а також людьми похилого віку. Соціальні педагоги, що успішно завершили навчання в університетах, працюють викладачами у вищих фахових школах та фахових академіях.
Соціальні педагоги працюють з різними категоріями клієнтів (дітьми, школярами, молоддю, інвалідами, людьми похилого віку, сиротами, біженцями, узалежненими від наркотиків, алкоголізму та іншими категоріями громадян), у церквах, дитячих садках, школах, закладах інтернатного типу, дитячих будинках, лікарнях, у благодійних закладах, молодіжних центрах, в інших соціально-педагогічних установах з надання медичної, психологічної, соціальної допомоги населенню. Соціальні педагоги Німеччини можуть працювати:
у соціальній сфері (керівник інтернату, дитячого будинку, чи будинку для інвалідів);
у педагогічній сфері (соціальний педагог спеціальної школи, педагог-реабілітатор тощо);
у терапії (дипломований музикотерапевт, мистецтвотерапевт);
у консультаційній службі (консультант з працевлаштування у реабілітаційних закладах);
документація / журналістика;
управління та менеджмент.
У Німеччині соціальні педагоги є штатними працівниками загальноосвітніх закладів, працюють з так званими „важкими підлітками”, займаються організацією їх дозвілля, консультуванням батьків тощо. У судах і закладах корекції поведінки, закладах позбавлення волі вони працюють з неповнолітніми, що вступили у конфлікт із законом, до порушення кримінальної справи і після рішення суду. Соціальний педагог займається попередженням дитячої злочинності, залучає дітей і підлітків до волонтерської роботи з самотніми людьми похилого віку, до роботи в будинках інвалідів та у лікарнях. У закладах позбавлення волі соціальні педагоги допомагають молодим людям, які відбувають покарання, скласти програму (план) навчання чи оволодіння професією на весь термін перебування в ув’язненні, допомагають організувати відпочинок, владнати фінансові справи, а після закінчення терміну ув’язнення – влаштуватися на роботу. На багатьох підприємствах Німеччини соціальний педагог займається проблемами навчання молодих робітників без відриву від виробництва та підвищенням кваліфікації робітників [1, c.391].
На думку К. Ляуерманн „Комплексність поняття „соціальна педагогіка” виявляється серед іншого і у сферах діяльності соціальних педагогів, котрі працюють в дитячих садках та денних закладах, благодійних установах, центрах для молоді, освіти дорослих та інших. Соціально-педагогічна діяльність охоплює роботу з різними клієнтами та суспільними групами у житловій, шкільній сферах, у сферах праці та дозвілля” [5]. Її зумовленість суспільним розвитком та перспективами, на думку дослідниці, сприяє виникненню все нових сфер діяльності.
Незалежна енциклопедія Вікіпедія (Die Freie Enzyklopädie Wikipedia) визначає такі сфери діяльності соціального педагога як класичні: робота у соціальних службах, робота з людьми похилого віку, робота з емігрантами та допомога біженцям, соціальна педагогіка на підприємствах, догляд за людьми з фізичними вадами, розумово відсталими та душевнохворими, допомога умовно ув’язненим, котрі мають випробувальний термін, ..., консультування наркоузалежнених, педагогіка переживання, підліткова освіта, консультування з виховних питань, консультування сім'ї, робота з сім'єю, педагогіка дозвілля, робота з громадою, соціальна робота з групою, опікун-вихователь, соціально-педагогічна допомога сім'ї, виховання в певній групі, цілодобовий догляд, виховання у дитячих будинках та соціальних установах, інтенсивне соціально-педагогічне обслуговування окремих випадків, допомога молоді, консультування молоді, робота з дітьми та молоддю, інформування молоді, допомога молоді при працевлаштуванні, допомога молоді у судах, міжнародна робота з молоддю, консультування школярів, соціально-педагогічна шкільна діяльність, спеціальна педагогіка, статеве виховання (консультування), консультування вагітних жінок, котрі потрапили у конфліктну ситуацію, супервізія, соціальна допомога у сфері юстиції, соціально-психіатрична робота та психіатрія, соціокультурна анімація, соціально-педагогічна робота за місцем проживання; консультування людей, котрі мають борги; соціальна допомога у лікарнях; терапевтично орієнтаційна робота; управління; дитяча та юнацька психіатрія [6].
Сферою професійної діяльності соціальних педагогів є також альтернативні загальноосвітні заклади, такі, наприклад, як „Місто як школа”, створена у 1972 р. Ф. Курі та Р. Сафраном. Дана школа є державною експериментальною моделлю відкритої школи для підлітків, що навчаються та проходять практику за індивідуальними навчальними програмами, працюючи в різних частинах міста. Ідея даної школи полягає в наданні молоді, що залишила навчання у традиційній школі другого шансу, та ліквідувати прогалини і недоліки в системі освіти. У школі працюють кілька професійних педагогів, що займаються освітою підлітків та соціальні педагоги, котрі здійснюють соціальну групову роботу, проектну роботу, встановлюють зв’язки з іншими інституціями та батьками. Використовуючи методи соціально-педагогічного впливу, вони підтримують учнів школи у вирішенні конкретних проблем (житло, сімейні конфлікти, фінансове забезпечення тощо) [2, с.215-217].
Дослідники виокремлюють такі основні типи соціально-педагогічних закладів Hімеччини, де можуть працювати соціальні педагоги [3, с. 342-352]: соціально-педагогічні заклади загального спрямування (інтернати, житлові заклади для незабезпечених, консультації з питань виховання, заклади для відпочинку та ін.); групи самодопомоги (інваліди, хворі); державні, відомчі, громадські та приватні заклади з надання ночівлі для бездомних, наркоманів; медичні заклади (лікарні, денні стаціонари, реабілітаційні центри, консультаційні пункти з питань планування сім’ї та ін.); психіатричні, діагностико-психологічні і психотерапевтичні заклади (психіатричні центри, шкільні психіатричні та медичні пункти, консультації з питань сім’ї та шлюбу); служби по догляду за людьми, що потрапили у скрутне становище (виїзна служба Червоного Хреста та ін.); добровільні соціальні заклади (служби роздачі продуктів харчування, служби надання допомоги людям на дому, служби підтримки родичів інвалідів та ін.); консультаційні центри при церквах, релігійних общинах; заклади допомоги школярам та молоді при школах, центри професійної орієнтації; соціально-освітні заклади для дорослих (батьківські університети, центри спілкування, профорієнтаційні центри та ін.); заклади догляду за дітьми, групи продовженого дня; посередницькі служби (з питань житла, роботи, дотацій на дітей, найма обслуговуючого персоналу, та ін); юридичні консультації з загальних та спеціальних питань, адвокатура; служби допомоги при міліції; управління та адміністрація в соціальній сфері, в сфері охорони здоров’я та освіти.
Список використаних джерел
- Василькова Ю. В. Василькова Т.А. Социальная педагогика: Курс лекций: Учеб. пособие для студ. пед. вузов и коледжей. – М.: Издательский центр „Академия”, 1999. – 440 с.
- История социальной педагогики. Становление и развитие зарубежной социальной педагогики: Учебник / Под ред. В. И. Беляева. – М.: Гардарики, 2003. – 255 с.
- Основы социальной работы: Учебник / Отв. ред. П. Д. Павленок. – М.: ИНФРА – 2000. – 368 с.
- Schilling Johannes. Soziale Arbeit. Geschichte, Theorie, Profession. Stuttgart. – 2005. – 312 s.
- Lauermann Karin. Sozialpädagogische Berufsbildung. Genese – Gegenwart - Zukunftsperspektiven. Innsbruck. – 1998. –123 s.
- Wikipedia. Sozialpädagogik. Ihr Inhalt steht unter der GNU-Lizenz für freie Dokumentation. – Berlin, 2006. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: 13.10.2006: <ссылка скрыта>. – Загол. з екрану. – Мова нім.
ПОРІВНЯЛЬНИЙ АНАЛІЗ ПРОГРАМ ПІДГОТОВКИ ФАХІВЦІВ НАПРЯМКУ „СПОРТ” У ТЕРНОПІЛЬСЬКОМУ НАЦІОНАЛЬНОМУ ПЕДАГОГІЧНОГО УНІВЕРСИТЕТУ ім. ВОЛОДИМИРА ГНАТЮКА ТА ВРОЦЛАВСЬКІЙ АКАДЕМІЇ ФІЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ
А.В. Огнистий, В.Д. Єднак
У 1984 році Європейська Комісія виступила з ініціативою створення системи інструментів з метою підвищення мобільності людського капіталу на європейському ринку праці [3, 5]. Країни, що приєднуються, забезпечують громадян і університети компетентною інформацією про можливості та вимоги з академічного визнання дипломів і окремих курсів навчання в зарубіжних університетах [2].
Ідея виникла спочатку в рамках європейської програми Еразмус в 1988 році і в даний час охоплює більше 1100 університетів і мережу „ліній допомоги” (ЕСТS Helplines). Зіставність навчальних планів дозволяє студентам вибирати програми, відповідно обраній кваліфікації. За умови успішного їх опанування, зараховуються як засвоєний матеріал в своєму університеті [1, 2].
Україна, як європейська країна, задекларувала свої наміри приєднатися до європейського освітнього середовища як повноцінний партнер. Першим кроком на шляху до цього є взаємне визнання фахового рівня спеціалістів, які випускають вищі навчальні заклади [6, 7].
Співпраця між країнами–партнерами повинна проводитись на взаємному довір’ї.
У квітні 2005 року, під час візиту президента України до Польщі, підписана низка двосторонніх документів, в тому числі і про взаємне визнання дипломів вищих навчальних закладів двох країн.
Приєднання України до Болонського процесу вимагає від вищих навчальних закладів узгодити навчальні плани і програми із закордонними вузами–партнерами. Яскравим прикладом такої співпраці можуть слугувати дружні взаємовідносини між факультетом фізичного виховання ТНПУ і Академією фізичного виховання в місті Вроцлав (Польща).
Першим кроком до взаємного партнерства повинно стати вивчення і узгодження навчально-методичних документів [4]. Нижче приведений аналіз спеціальності „Спорт”, підготовка фахівців з якої проводиться у вище зазначених вузах.
Вивчення польського досвіду, а він для нас є особливо корисним, оскільки Польща є партнером України по Болонському процесу, ми розпочали з визначення тривалості навчання. Він, так само як і у нас, триває п’ять років і складається з двох ступенів – бакалавра (в Польщі ще називають ліцензіат) і магістра. Єдина різниця в тому, що у нас підготовка бакалавра триває чотири роки, а у поляків три. Але, якщо провести аналіз інших європейських навчальних закладів, то ми побачимо, що там також немає єдиної стратегії тривалості підготовки фахівців того чи іншого рівня кваліфікації.
Наступним кроком було узгодженість тривалості навчального процесу протягом року. Польські студенти вчаться так само, як і українські: два семестри протягом року. Різниця полягає в тривалості, в поляків він триває 13 тижнів, а в наших студентів 18 тижнів. Це, як показав глибший аналіз документів, пов’язано з обрахунком кредитів, що присвоюються студентам.
Щодо кількості кредитів, то і польський вуз, і наш, український, їх мають однакову кількість. Студент повинен здобути 30 кредитів протягом семестру, не менше 60 кредитів протягом року та 300 кредитів за весь період навчання.
Аналіз програми присвоєння кредитів у Вроцлавській академії фізичного виховання виявив деяку відмінність по відношенню з їх нарахуванням на факультеті фізичного виховання ТНПУ. Так, в поляків є навчальні предмети, за які кредити не нараховуються, але вони є обов’язковими до вивчення. Це такі навчальні дисципліни, як іноземна мова і основи науково-дослідної роботи. В українському вузі за всі предмети вони нараховуються.
На факультеті фізичного виховання, на відміну від польського вузу, нарахування балів, які складають оцінку за кредит, проводиться і за самостійну та індивідуальні роботу.
Система оцінки видів діяльності студента також відрізняється. В Тернопільському вузі вона формується на базі стобальної шкали, яка трансформується в національну п’ятибальну і переводиться в шкалу, що відповідає стандартам Болонської системи (табл. 1.).
Таблиці 1
Система оцінки в ТНПУ
| За шкалою ECTS | За національною шкалою | Цифрою | За шкалою факультету фізичного виховання Тернопіль |
| А | відмінно | 5 | 90–100 |
| В | дуже добре | 4 | 85-89 |
| С | добре | 4 | 75–84 |
| D | посередньо | 3 | 65-74 |
| E | задовільно | 3 | 60–64 |
| F X | незадовільно | 2 | 35–59 |
| F | незадовільно | 2 | 1–34 |
Таблиці 2
Система оцінки в Академії фізичного виховання м. Вроцлав
| За шкалою |
| Дуже добре – 5,0 |
| Хороший плюс – 4,5 |
| Добре – 4,0 |
| Достатній плюс – 3,5 |
| Достатньо – 3,0 |
| Недостатньо – 2,0 |
Аналіз предметів, які вивчаються, показав значну різницю, як у кількості так і у напрямках їх вивчення.
У відповідності до вимог Болонської конвенції, обов’язковими для нарахування кредитів є курси, які мають професійну спрямованість. Ті навчальні дисципліни, які не несуть професійної спрямованості, не можуть бути оцінені, оскільки студент з цих курсів не здобуває фахової підготовки і не може рахуватись спеціалістом в даній галузі знань. Для прикладу можна навести курси соціально-гуманітарного циклу, фізичне виховання, іноземна мова.
Дана вимога виконується польським вузом, де в навчальному плані є три такі навчальні дисципліни – філософія, етика та соціологія. Всі інші дисципліни носять професійно-зорієнтований характер.
На відміну від польських вузів, в ТНПУ цей блок становить чотирнадцять предметів.
Якщо порівнювати предмети, які безпосередньо впливають на фахову підготовку, то за кількістю в польському вузі вони переважать над факультетом фізичного виховання Тернопільського вузу.
Для більш детальної характеристики подаємо перелік дисциплін, які вивчаються польськими студентами за фахом „Спорт”.
Шість семестрів формуються базові знання для студентів різних напрямків (фізичне виховання учнів, спорт, здоров’я).
Студенти напрямку „Спорт” вивчають наступні дисципліни: дидактика фізичного виховання, методика наукових досліджень, правові основи спорту, спортивний маркетинг, біомеханіка спорту, організація змагань та навчально-тренувальних зборів, педагогіка спорту, психологія спорту, теорія спортивного тренування, організація та діяльність спортивних клубів, фізіологія спортивного тренування, навчання спортивної техніки, харчування спортсмена, соціологічні аспекти інваспорту, спортивна етика.
Окрім того, студенти можуть вибрати спеціальний і необов'язковий курс відповідно їх інтересу.
В українських вищих навчальних закладах вивчається лише частина вище поданих навчальних курсів (відмічені виділеним текстом).
Висновки. Підводячи висновки вище викладеному, ми можемо визначити певні відмінності між факультетом фізичного виховання Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка та Академією фізичного виховання в м. Вроцлав. Для більшої наочності, узагальнені дані ми подаємо в таблиці №3.
Таблиця 3
Відмінності в підготовці фахівців за напрямком „Спорт”
| Пункт підготовки | Факультет фізичного виховання м. Тернопіль, Україна | Академія фізичного виховання м. Вроцлав, Польща |
| Тривалість навчання | 5 років | 5 років |
| Кількість семестрів в рік | 2 | 2 |
| Тривалість семестру | 18 тижнів | 13 тижнів |
| Кількість кредитів в семестр | 30 | 30 |
| Кількість кредитів в рік | 60 | 60 |
| Кількість кредитів за весь період навчання | 300 | 300 |
| Система оцінювання | 100 бальна, семи рівнева | 5 бальна, шестирівнева |
| Цикл соціально-гуманітарних дисциплін | 14 предметів | 3 предмети |
| Врахування і оцінка самостійно роботи | Так | Ні |
| Врахування і оцінка індивідуальної роботи | Так | Так – врахування Ні – оцінка |
| Оцінювання в кредитах навчальних дисциплін | Нараховуються кредити зі всіх навчальних дисциплін | Нараховуються кредити лише з професійно-зорієнтованих дисциплін |