Geum.ru

Міністерство праці та соціальної політики України

Вид материалаДокументы

Содержание


Культура мислення як фактор успішності менеджерів
Подобный материал:
1   2   3   4   5   6   7   8




КУЛЬТУРА МИСЛЕННЯ ЯК ФАКТОР

УСПІШНОСТІ МЕНЕДЖЕРІВ


ЧАЙКА Г.Л.

(м.Київ)

У книзі “Енциклопедія менеджменту” Пітер Друкер описує карикатуру, що була надрукована в одному з журналів. На дверях кабінету напис: “генеральний менеджер компанії”. У кріслі, закинувши ноги на порожній стіл і пускаючи у стелю кільця сигаретного диму, сидить господар офісу. Навпроти, на стіні висить великий плакат із написом “Думай”. Звичайно, невідомо, про що саме думає господар цього кабінету. Але праця менеджера полягає саме в тому, щоб думати [6, с.235]. За сучасних умов менеджер не зобов’язаний володіти тими знаннями та навичками, якими володіють підлеглі, хоч раніше це було неодмінною умовою. Він має бути мислителем. Тому автор відомого бестселера про працю менеджерів “Ціль. Процес безперервного покращання” Еліа Голдратт вважає, що найважливішим «інструментом» менеджера є його голова [3, с.80], тобто мозок людини. За допомогою мозку відбувається мислення.

Мислення – це процес пізнавальної діяльності людини, який характеризується опосередкованим та узагальненим відображенням дійсності. Це інструмент, який використовує людина для пізнання властивостей предметів та явищ дійсності, які неможливо відчути та відобразити [7, с.511]. Мислення має справу із загальними суттєвими ознаками предметів, відбиває основні закономірності, зв’язки та відносини предметів і явищ. Розуміння сутності мислення, його принципів, уміння продуктивно здійснювати мислиннєві операції надзвичайно важливі для успішної праці менеджера.

Роль мислення у праці менеджерів вивчали такі вчені як Генрі Мінцберг та Джонатан Гослінг (відомою є їхня стаття “П’ять типів мислення менеджера”), Пітер Друкер, якого називають батьком сучасного менеджменту, Еліа Годратт, Пітер Сенге, Філіп Котлер та ін.

Пітер Друкер, наприклад, багато уваги приділяє аналітичному мисленню менеджера. Він вважає, що саме таке мислення необхідне менеджерові, щоб прийняти найкраще управлінське рішення. Так, наприклад, після того, як поставлено проблему, визначено ціль та правила (це все становить першу фазу процесу прийняття рішення), необхідно проаналізувати проблему. З цією метою важливо відібрати інформацію, яка має справжню цінність, а також факти, які підтверджують проблему.

Тільки на основі аналізу – діяльності, рішень та зв’язків – можна побудувати організацію, яка функціонуватиме успішно. «Синтез інформації плюс синтез мозку дозволяють більш активно входити у дійсність на ранніх етапах розвитку ситуації. Це дає можливість формувати подію, уводячи її від негативного варіанту», - пише український учений Георгій Почепцов. Хороший аналіз, вважає він, дає можливість прогнозувати розвиток ситуації, щоб усунути ризики, запобігти можливій кризі [10].

Важливе значення для менеджерів має стратегічне мислення. Це процес, завдяки якому менеджери ставлять перспективні завдання, розробляють альтернативні варіанти їх розв’язання, порівнюючи із сьогоднішньою ситуацією та діями конкурентів. Це процес відбиття управлінської філософії керівника в судженнях, умовисновках із метою орієнтації діяльності на запити споживачів.

Це дає змогу організації мати конкурентні переваги і досягати своєї цілі у довгостроковій перспективі.

Для розвитку аналітичного та стратегічного мислення необхідно спиратися на логіку. Логіка виробляє певні принципи мислиннєвих операцій і забезпечує належну закономірну послідовність і несуперечливість управлінських дій, процесів, процедур прийняття управлінських рішень та їхньої реалізації. Відомий український учений В. Кремень наголошує, що управління повинно спиратися на принципи логіки, зокрема [8, с.311-313]:
  • структура системи управління повинна виходити із сукупності цілей і завдань, які має вирішувати керована система;
  • система цілей управління повинна вибудовуватися за чіткою ієрархією і визначати несуперечливу сукупність завдань кожного з рівнів управлінської ієрархії;
  • система управління не повинна мати ізольованих або розімкнених управлінських контурів;
  • у системі управління має бути визначена сукупність чітких і однозначних критеріїв оцінювання проміжних та кінцевих цілей;
  • у разі виникнення складної проблемної ситуації, яка принципово унеможливлює виконання управлінського рішення на відповідному рівні, необхідно обгрунтувати цю неможливість та розглянути нові пропозиції;
  • у системі управління повинна визначатися чітка процедура проходження і перетворення інформації по вертикалі та горизонталі системи;
  • командна інформація має бути послідовною і несуперечливою, а управлінські дії та рішення виходити з реальних можливостей системи та її ресурсів.

Сукупність навичок і вмінь оперувати поняттями та судженнями, робити умовисновки та обгрунтовувати докази становить логічну культуру людини. Про наявність логічної культури говорять, якщо людина вміє:

1) чітко і послідовно викладати ідею;

2) розглядати її доказово й аргументовано;

3) розставляти логічні акценти у процесі обгрунтування ідеї.

Свідоме використання законів логіки дисциплінує мислення, робить його продуктивнішим, допомагає уникати помилок, що особливо важливо для прийняття управлінських рішень.

Водночас логічне мислення має певні обмеження. Воно не дає широкого погляду на проблему, не сприяє пошуку творчих підходів. Тому за сучасних умов менеджери мають розвивати латеральне мислення. Цей термін запропоновано психологом Едвардом де Боно. Це процес, за допомогою якого можна відійти від стереотипів та подивитися на проблему з іншого боку, відкинути послідовність плину думок та логіку, адже вони ставлять певні обмеження.

Латеральне мислення спирається на інтуїцію. Це здатність досягати істину без попереднього обгрунтування на основі доказів. Інтуїція як озаріння, як здогадка неначе охоплює людину. Саме інтуїція, спираючись не тільки на знання людини, а й на соціальний досвід, сприяє створенню кардинально нових продуктів. Мабуть, тому Альберт Ейнштейн писав, що інтуїція – це єдина, по-справжньому цінна річ [15]. Еліа Голдратт, виходячи із власного досвіду, наголошує, що інтуїція є дійсно необхідною умовою для знаходження кращого рішення [3, с.530]. Розвиток інтуїції нерозривно пов’язаний із тренуванням уваги та вмінням виходити за межі звичного раціонального досвіду.

Один із відомих спеціалістів у галузі управлінських рішень Дес Дерлоу підкреслює, що ефективний процес прийняття управлінського рішення базується на балансі трьох елементів: логіки, інтуїції та досвіду. Кожен із них важливий для розуміння задіяних чинників та формулювання висновків [4, с.33]. Лауреат Нобелівської премії Герберт Саймон вважав, що завдяки інтуїції та здатності формулювати судження на підставі багаторічного досвіду можна швидко пристосовуватися до будь-якої ситуації..

Ключ до поєднання логіки та інтуїції (тобто аналітичного, стратегічного та латерального мислення) дає системне мислення. Системний підхід допомагає зрозуміти, що ціле може бути значно більшим, аніж сума окремих його частин (тобто завдяки саме цьому виду мислення виникає ефект синергії) [12, с.30-36]. Здатність бачити складні структури за багатьма деталями і взаємодіями, якими насичена управлінська діяльність, дає можливість менеджеру зрозуміти, в якому місці структура потребує змін і які саме зміни дадуть значне та стійке покращання.

Відомі спеціалісти з менеджменту, зокрема Пітер Друкер, наголошують на тому, що менеджери мають виробляти в собі управлінський тип мислення, поєднуючи аналітичний, стратегічний, латеральний та системний його види [5, с.37]. Інший учений Говард Гарднер вважає, що люди, які займаються управлінням, повинні наполегливо підвищувати власну дисципліну мислення, здатність до аналізу та синтезу, креативність, а також дотримуватися етичності в мисленні. Завдяки цьому вони зможуть дати відповідь на питання, яким чином створювати команду, як урівноважувати сильні сторони одних людей із слабкими інших, яким має бути бізнес, як ставитися до конкурентів. До того ж потрібно враховувати, що на мислення менеджерів впливають три сучасні тенденції:

1) інформаційні технології;

2) взаємопов’язаність усіх і кожного у глобальному світовому середовищі;

3) потужні зміни, що відбуваються у суспільстві і які вимагають умінь ефективно спілкуватися з іншими [2].

Люди, які мають управлінський тип мислення і здатні сприймати світ як системні мислителі, вміють виявляти та вибудовувати інтелектуальні моделі. Процес вибудовування інтелектуальних моделей, роль мислення у праці менеджерів розглядає в книгах «Ціль» та “Ціль-2” Еліа Голдратт [3].

Він наголошує, що мислення менеджерів лежить в основі провалів і успіхів у діяльності організації. На його думку, філософією управління бізнесом, яка змінює мислення менеджерів і підвищує успішність їхньої діяльності, є теорія обмежень системи (ТОС). Ключова ідея цієї теорії, полягає в тому, що кожна система має бути спрямована на досягнення цілі.

Водночас «небажані явища» (вислів Е. Голдратта) заважають досягати позитивних результатів. Розуміючи це, менеджери мають зосереджувати увагу на виявленні «небажаних явищ» (тобто обмежень у обсягах виробництва та управлінні) з метою їх ліквідації.

Теорія обмежень пропонує змінити вектор управління і перейти від управління “зверху-вниз” до управління “зліва-направо”. Замість того, щоб витрачати великі зусилля на інтеграцію окремих функцій, потрібно керувати потоком формування цінності для клієнта. Причиною будь-якої функціональної проблеми є порушення ритму цього потоку. Виявляючи суттєву причину уповільнення потоку, менеджери усувають небажані явища, тобто обмеження системи.

Фундаментальні інструменти ТОС (процеси мислення) дають змогу вирішити будь-які конфлікти в бізнесі, швидко та ефективно проаналізувати будь-яке бізнес-середовище, розробити унікальні стратегічні й тактичні рішення для бізнесу.

За теорією Е. Голдратта основні кроки для усунення обмежень як в управлінні, так і в мисленні менеджерів такі [3, с.394]:
    1. знайти найслабшу ланку в собі, у своєму мисленні (виявити чи спрацьовує аналітичне, стратегічне, латеральне, системне мислення);
    2. визначити ключову проблему, яка призводить до «небажаного явища»;
    3. знайти ідею, як усунути «небажане явище» або чим його замінити;
    4. вирішити, як саме забезпечити проведення зміни;
    5. не допускати інерції мислення, шукати нестандартний підхід до проблеми.

Щоб зняти обмеження в мисленні, менеджер має послуговуватися не тільки управлінськими прийомами, а й мислиннєвими процесами, виробляти в собі вміння формувати нові ідеї. «Якщо менеджер не знає, як зробити перші три кроки, - зазначає Е. Голдратт, - то чи можна його назвати менеджером? Йому, насамперед, треба вчитися мислиннєвим процесам. Тільки тоді він буде знати, що дійсно робить свою роботу» [3, с.432-433].

Джон Адаїр, автор книги “Гуру менеджменту”, дає такі поради щодо того, як позбутися обмежень у мисленні менеджерів [1]:

- якщо є сумнів у тому, чи відомі всі необхідні та доступні факти, то

треба вивчити питання додатково і прийняти рішення щодо того, чи працювати в цьому напрямі далі;

- якщо є сумнів у тому, чи правильно обраний напрям дій, то треба перевірити ще раз пріоритетність задачі;

- якщо задача здається надто складною і не видно, звідки краще починати її вирішувати, то треба починати працювати, а натхнення прийде з часом;

- якщо з’являється сумнів щодо перспективи, то треба відкласти роботу над проблемою на деякий час, проконсультуватись з іншими людьми і подивитися на проблему під новим кутом;

- якщо відсутня мотивація для вирішення проблеми, то треба ще раз поглянути на проблему та на ті цілі, які були поставлені, та прийняти відповідне рішення.

Теорію обмежень системи, в т. ч. й обмежень у мисленні, взяли на оззброєння менеджери в багатьох країнах і в різних галузях виробництва. Серед клієнтів Еліа Голдратта багато відомих транснаціональних корпорацій, таких як: “Дженерал моторз”, “Моторола”, “Інтел”, “Проктер енд Гембл”, “Філіпс”, «Боїнг» та ін.

Відомо, що президент компанії “Тойота” зобов’язав усіх менеджерів прочитати книгу “Ціль”. Теорію обмежень системи, запропоновану Е. Голдраттом вже починають упроваджувати й менеджери окремих українських організацій, зокрема фармацевтичної корпорації «Артеріум», підприємства “Холодний продукт” та ін.

Для того, щоб мислиннєві процеси протікали результативно, є кілька важливих умов [3]:
  • по-перше, потрібно знати й уміти користуватися повним набором, а не кількома інструментами управління;
  • по-друге, необхідно спиратися на логіку та інтуїцію;
  • по-третє, потрібно навчитися формулювати свої інтуїтивні відкриття у словесній формі.

На думку Еліа Голдратта, організація може суттєво збільшити прибутки не шляхом зниження витрат або збільшення обсягів роботи, а завдяки мислиннєвим процесам, які дозволяють усунути «небажані явища». «Той, хто оволодів мислиннєвими процесами, - пише Еліа Голдратт, - стає генієм менеджменту» [3, с.547, 685].

Відомий психолог Тоні Бьюзан на допомогу людям, для яких мислиннєві процеси є необхідною умовою професійної діяльності, розробив техніку ментальних карток або структурно-логічних схем. Це – технологія відображення інформації в графічному вигляді. На думку Тоні Бьюзана, лише 10 % будь-якого тексту складають ключові слова, але саме вони є каркасом для розуміння і запам’ятовування будь-якої інформації.

Оперуючи цими ключовими поняттями, будь-який текст, подію, ідею можна представити схематично, показавши логічний зв’язок між окремими складовими. Ці схеми можуть виглядати по-різному, але принцип їхньої побудови єдиний. Визначається основна ідея (або проблема) як ядро, з якого виростають (у вигляді гілок) зв’язані з ним поняття, асоціації, види тощо.

Потім кожна гілочка може ділитися на більш тонкі гілочки (для деталізації проблеми або виділення окремих напрямів). Гілочок може бути багато (залежно від складності проблеми). Для того, щоб виділяти смислові блоки, доцільно використовувати олівці різного кольору.

Такий схематичний виклад проблеми допомагає не тільки краще її проаналізувати, запам’ятати, але й генерувати нові знання та ідеї. “До того часу, поки організації ігноруватимуть принципи людського мислення, - наголошує в одному з інтерв’ю Тоні Бьюзан, - вони втрачатимуть власні гроші. Мозок людини – це система, яка здатна до самоорганізації, вона наділена всіма необхідними важелями та потужністю для здійснення такої діяльності” [11].

Видатний учений зі світовим ім’ям Альберт Ейнштейн розглядав процес мислення за такими підходами:

1) конкретна постановка задачі (задача має ставитися конструктивно, в розрахунку на нестандартні рішення, які відрізняються від первинних очікувань);

2) ламання шаблонів (відомо, що він шукав вирішення ідеї теорії відносності, уявляючи, що мандрує Всесвітом, сидячи верхи на промені сонця);

3) порушення правил (розгляд неймовірних варіантів);

4) вирощування нових ідей. Він вважав, що головне – оволодіти універсальним принципом: навчитися порушувати правила. Тільки тоді мислення стає творчим. Водночас саме про цей вид мислення А. Ейнштейн писав: «Я не впевнений, чи можна зрозуміти чудо мислення» [15, с.262].

Водночас, як зауважує Річард Фарсон, мислення в менеджменті є парадоксальним. Найкращі управлінські рішення у менеджерів з’являються тоді, коли вдається поглянути на давно відоме як на щось зовсім нове. Шаблонність мислення призводить до втрати творчого підходу при прийнятті управлінських рішень. Водночас коли менеджери стикаються з несподіванкою, із складною ситуацією їхнє мислення стає креативним [14, с.22, 188]. Вміння мислити нешаблонно, поза звичними рамками, продукувати нові ідеї, щоб успішно конкурувати на ринку, - це, на думку видатних учених із менеджменту, - «найвищий підприємницький талант» менеджерів [9, с.411].

Отже, культура мислення формується у менеджера, якщо він:

- приймаючи рішення, спирається на закони логіки, інтуїцію, а також на життєвий і професійний досвід;

- володіє різними видами мислення;

- адекватно сприймає інших людей, розуміє їхнє мислення;

- вміє створювати інтелектуальні моделі, вибудовувати мислиннєві процеси. Найуспішніші менеджери ХХ століття Коносуке Мацусіта («Мацусіта електрик»), Білл Гейтс («Майкрософт»), Акіо Моріта ( «Соні»), Альфред Слоан («Дженерал моторз»), Стів Джобс («Епл»), Майкл Делл (“Делл комп’ютерз”), Джек Уелч («Дженерал електрик»), Лі Якокка («Крайслер») у своїх книгах відзначають, що успіху вони досягли завдяки сформованій культурі мислення.

Враховуючи їхній досвід, українські менеджери, прагнучи бути успішними у довгостроковій перспективі, мають, насамперед, розвивати культуру мислення. Наші організації працюють так, як зараз, тільки тому, що ми самі працюємо і думаємо не краще.

Тільки змінивши наш спосіб мислення, ми зможемо змінити політику і практику управління.

Здатність до постійного розвитку мислення, прийняття нестандартних інноваційних рішень – це умова виживання сучасного бізнесу.


Література:
  1. Адаир Д. Гуру менеджмента: Пер. с англ. – М., 2004.