Програма конференції «Актуальні питання клінічної медицини» програма конференції «Мікроелементози в клінічній медицині» програма конференції «Actual problems of fundamental and clinical medicine (in english)»
| Вид материала | Документы |
- Я україни міністерство освіти І науки, молоді та спорту україни сумський державний, 6359.55kb.
- Я україни міністерство освіти І науки, молоді та спорту україни сумський державний, 3595.69kb.
- Програма проведення конференції 11 квітня 2011 року приїзд учасників конференції, 80.08kb.
- Програма п’ятої міжфакультетської студентської наукової конференції " актуальні проблеми, 95.02kb.
- Програма конференції передбачає: пленарні засідання, роботу в секціях, а також майстер-класи., 21.94kb.
- Програма ІІ міжнародної науково-практичної інтернет-конференції Аграрна наука ХХІ століття, 297.6kb.
- Програма Житомир 2011 Зміст План заходів щодо відзначення Днів науки у 2011 році, 2359.69kb.
- Програма конференції включає проведення пленарного та секційних засідань, презентацію, 55.12kb.
- Програма третьої всеукраїнської наукової конференції студентів та молодих вчених актуальні, 146.71kb.
- Міністерство освіти І науки України Донецький державний університет управління Кафедра, 1256.36kb.
Вижунов В.Л.
Научный руководитель – проф. К.К. Васильев
СумГУ, кафедра гигиены и экологии, социальной медицины и организации здравоохранения
Важным источником изучения развития аптечного дела в Ахтырском уезде являются Российские медицинские списки (РМС), которые издавались в Российской Империи ежегодно до 1916 года, а с 1890 года содержат сведения о вольных (частных) аптеках царской России. К 1890 г. в Ахтырском уезде действует три вольные аптеки. В том числе, две из них были в Ахтырке: провизора А.И. Букрабо (поляк, римокатолик) и дрогиста О.И. Страусса, управляющий – провизор К.А. Пумпарев (правсолавный). Третья вольная аптека была в слободе Котельва, владелец – аптекарский помощник Д.Д. Куличенко (православный). В 1891 г. аптекарский помощник Г.И. Пинцевич (поляк, римокатолик) открывает четвертую аптеку в с. Боромля. По состоянию на 1897 г. количество аптек в уезде не изменилось. Аптека О.И. Страусса переходит в собственность дворянина И.М. Ковтуновского, управляющий – провизор Б.Ф. Польковский (поляк, римокатолик), аптекой в с. Боромля владеет провизор А.И. Чеборовский (поляк, римокатолик).
В 1901 г. аптека в с. Боромля закрывается, по видимому по экономическим причинам. В 1908 г. в слободе Краснополье открывает аптеку аптекарский помощник В.Т. Костюков (русский, православный). В 1909 г. в слободе Тростянец функционирует аптека провизора Г.К. Квасневского (поляк, римокатолик). С 1910 г. возобновляется работа аптеки в слободе Боромля, управляющий – аптекарский помощник Д.Х. Франкфурт (еврей, иудей). В 1911 г. в г. Ахтырка отрывается третья вольная аптека провизора Г.П. Акимова (русский, православный).
Данные исследования позволяют проследить развитие аптечного дела в Ахтырском уезде Харьковской губернии с 1890 по 1916 г. Так если в 1890 г. в г. Ахтырке было 2 аптеки, то к 1916 г. их становиться 3, количество сельских аптек за исследуемый период также увеличилось на 3.
Пользуясь данными Российских медицинских списков по Ахтырскому уезду можно определить национальную принадлежность владельцев и управляющих вольных аптек. Большинство аптек принадлежало полякам, меньше – русским и евреям.
На 1897 г. в Ахтырском уезде действовало четыре аптеки, население составляло 161243 человека. Показатель обеспеченности аптеками на 10000 населения составил – 0,15. Количество работающих – 3 провизора, 2 аптечных помощника, 1 ученик аптекарского помощника. Обеспеченность фармацевтическими работниками на 10000 населения составляла 0,29.
По состоянию на 1914 г. в уезде семь аптек, население 206458 человек. Показатель обеспеченности аптеками на 10000 населения составлял 0,33. Количество работающих – 5 провизоров, 5 аптекарских помощников, 4 ученика аптекарского помощника. Обеспеченность фармацевтическими работниками на 10000 человек населения составляла 0,67.
ИЗ ИСТОРИИ ДЕЯТЕЛЬНОСТИ ОБЩЕСТВА ОДЕССКИХ ВРАЧЕЙ В НАЧАЛЕ XX cт.
Васильев Ю.К.
Научный руководитель – проф. К.К. Васильев.
СумГУ, кафедра гигиены и экологии, социальной медицины и организации здравоохранения.
Общество одесских врачей (ООВ) было образовано в 1849 г. В начале XX в. оно продолжало успешно функционировать. Председателями общества в этот период вначале был Густав Теофилович Духновский (1840-1906), а с 1902 г. Яков Юльевич Бардах (1857-1929). Численный состав ООВ был стабильный и составлял до 200 действительных членов. Число заседаний доходило до 13-14 в год. Каждое заседание собирало 30-60 действительных членов, но присутствовали и гости – врачи, не состоящие членами общества, а так же и студенты медицинского факультета Новороссийского университета, а после открытия Одесских высших женских медицинских курсов в 1910 г. и курсистки этих курсов. Так, на пяти заседаниях ООВ в марте-мае 1903 г. в среднем присутствовало 45 членов общества и 32 гостя.
В 1900 г. в Одессе при Новороссийском университете был открыт медицинский факультет. Однако профессорско-преподавательский состав этого факультета не влился в состав ООВ, а пошел на создание своего общества. Медицинское общество при Новороссийском университете было создано в 1904 г. В списках ООВ мы находим фамилии только отдельных представителей университета: проф. П.А. Вальтер, приват-доцент Л.А. Тарасевич. С докладом в ООВ выступил профессор-фармаколог П.Я. Борисов. В этом была особенность Одессы, в отличие, скажем от Киева, где в местном общества врачей активно участвовали как практические врачи, так и профессора-медики университета.
Большинство сообщений заслушиваемых в этот период было посвящено внутренней медицине – около 19%, и приблизительно столько же вопросам хирургии (1901-1913 гг.). Затем следует акушерство-гинекология (9%), педиатрия (8%), нервные болезни (около 7%). Обращает на себя внимание, что бальнеологии посвящено всего около 1% всех докладов, что объяснимо тем, что в Одессе еще с 1876 г. активно работало Бальнеологическое общество. Этим же обстоятельством – открытие специализированных обществ - можно объяснить небольшое число сообщений по дермато-венерологии (в 1902 г. создано Одесское дерматологическое и венерологическое общество), офтальмологии (с 1903 г. в городе работает Одесский офтальмологический кружок, который в 1910 г. преобразован в Одесское офтальмологическое общество), по болезням уха, горла и носа (с 1911 г. Одесское отоларингологическое общество). Создание же в 1916 г. Одесского общества невропатологов и психиатров, в 1917 г. Общества детских врачей, в 1920 г. Одесского хирургического общества, в 1921 г. Одесского акушерско-гинекологического общества поставило на повестку дня переименование ООВ в Одесское терапевтическое общество, что и было осущественно в 1924 г.
ДО ПИТАННЯ ПРО ОРГАНІЗАЦІЮ СИСТЕМИ ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я В НОРВЕГІЇ
П'ятигор В.О., Хоппестад Н.В., Михайленко С.М. , студ. 6-го курсу
Науковий керівник – ст. викл. С.В. Павичева
СумДУ, кафедра гігієни та екології, соціальної медицини та органiзацiї охорони здоров'я
На сучасному етапі пошук оптимальної моделі і обгрунтування шляхів реформування системи охорони здоров'я є актуальним завданням для багатьох європейських країн, у тому числі і для України. В зв'язку з цим досвід найблагополучніших країн світу і розгляд організаційно-правових основ передових систем охорони здоров'я представляє особливий інтерес. Норвегія посідає перші місця у рейтингу ООН за рівнем людського розвитку, загальний обсяг фінансування системи охорони здоров’я країни становить більше, ніж 9 % від ВВП, частка державних витрат в структурі загальних витрат на охорону здоров’я становила в 2008 р. 82,5%. Досвід Норвегії у забезпеченні права на охорону здоров’я та високої результативності діяльності медичної галузі потребує детального вивчення з метою можливого використання при плануванні та здійсненні реформ в системі охорони здоров’я України.
Система охорони здоров’я Норвегії є моделлю національної системи охорони здоров’я з децентралізацією управління, фінансуванням за рахунок податків, з охопленням усіх громадян медичним обслуговуванням, його широкою доступністю, превалюванням державного сектору і невеликою часткою платних послуг, з державною системою соціального страхування. Система охорони здоров'я України є моделлю державної системи охорони здоров'я, заснованої на принципах загальної доступності і безоплатності. Система має трьохрівневу структуру і фінансується за рахунок витрат з державного бюджету і місцевих бюджетів.
Аналіз інтегральних показників здоров’я населення цих країн дозволив виявити значні їх відмінності. В Україні відмічається зниження чисельності і регресивний тип відтворення населення, тоді як в Норвегії спостерігається зростання чисельності населення і прогресивний тип його відтворення. Як і в Україні, показники народжуваності в Норвегії низькі. Разом з тим, в Україні відмічається високий показник смертності населення, тоді як в Норвегії цей показник низький. За ключовим показником здоров’я - середньою очікуваною тривалістю життя - Україна на 12.7 років відстає від Норвегії. Зростання рівнів смертності на тлі низьких рівнів народжуваності призводить до формування негативного природного приросту населення України.
Інший ключовий показник здоров’я населення – смертність дітей першого року життя, в Україні має чітку тенденцію до зниження, однак він перевищує аналогічний показник в Норвегії в 3,46 разу. В Україні та Норвегії сформувався неепідемічний тип патології, у структурі смертності та захворюваності провідну роль відіграють хронічні неепідемічні захворювання - хвороби системи кровообігу та злоякісні новоутворення. На тлі сформованого неепідемічного типу патології в Україні зростає захворюваність на деякі інфекційні захворювання, зокрема, продовжується епідемія туберкульозу, показник захворюваності на який в України перевищує аналогічний показник в Норвегії в 13,94 разу. Таким чином, одні з найкращих у світі та Європі інтегральні показники здоров’я свідчать про ефективність системи охорони здоров’я Норвегії.
ФАКТОРИ СМЕРТНОСТІ ДІТЕЙ (ЗА ДАНИМИ СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ, 2007 РІК)
Рашевська В.А., студ. 6-го курсу
Науковий керівник - проф. К.К. Васильєв
СумДУ, кафедра гігієни та екології, соціальної медицини та організації охорони здоров’я
Сучасну демографічну ситуацію України фахівці оцінили як кризову, тобто таку, за якої відбувається поєднання депопуляції з погіршенням якісних характеристик населення. Зокрема, стрімке зростання смертності населення є найбільшим проявом демографічної кризи в країні. Смертність населення детермінована багатьма чинниками. Взаємодіючи, вони у кінцевому підсумку визначають показник смертності населення, який помітно впливає на численні демографічні (кількість населення, статево-вікова структура, рівень демоекономічного навантаження, освітній і трудовий потенціал), соціальні, економічні та інші процеси в країні.
Метою нашої роботи було саме з'ясувати фактори ризику смертності дітей в залежності від місця проживання ( місто, село), статі та оцінити вплив цих факторів в залежності від віку дітей (0, 1-4, 5-9, 10-14 років).
Для виконання цієї роботи використовувалися розрахунки наступних показників: абсолютний ризик, відносний ризик, додатковий популяційний ризик та ДДПР.
При порівнянні даних щодо смертності дітей від 0 до 15 років, які проживали в сільській та міській місцевості ми отримали наступні дані. АР-598,3, ВР-1,7, ДПР-34,2, ДДПР-3,3, що свідчить про те, що проживання в сільській місцевості являється фактором ризику смертності. При порівнянні цих даних у кожній віковій групі вдалося з’ясувати, що найбільший показник смертності склав серед дітей першого року життя, в подальшому, в кожній наступній групі показник смертності зменшувався.
При порівнянні даних щодо смертності хлопчиків та дівчаток від 0 до 15 років було виявлено, що АР склав 556,8, ВР- 1,7, ДПР- 51,3, ДДПР- 4,9, що в свою чергу демонструє, що чоловіча стать є фактором ризику смертності. При чому при досліджені по віковим групам виявлено 2 піки смертності - діти до року та 10-14 років.
При порівнянні показників смертності хлопчиків від 0 до 15 років, які проживали в сільській місцевості з дівчатками с міста було встановлено, що АР- 1302,4, ВР- 2,9, ДПР- 18,5, ДДПР- 1,7, що свідчить про те, що хлопчики з села гинуть частіше за дівчаток з міста при чому більшою мірю це діти до року.
Отже, вік до року, чоловіча стать та проживання в сільській місцевості являються основними факторами ризику дитячої смертності, особливо при поєднанні всіх цих факторів. Недостатній соціальний та матеріальний рівень, низька освіченість батьків, неможливість вчасно отримати кваліфіковану медичну допомогу та багато інших причин можуть призводити до підвищених показників смертності при поєднанні факторів ризику, але зниження цього показника повинно стати однією з головних цілей сучасної демографічної політики України.
МОНІТОРИНГ ЧУТЛИВОСТІ ДО АНТИБІОТИКІВ ЦИРКУЛЮЮЧИХ ШТАМІВ SALMONELLA ENTERICA
Дем'янова А.А., студ. 5-го курсу
Науковий керівник - проф. А.Г. Дьяченко
СумДУ, кафедра гігієни та екології, соціальної медицини та організації охорони здоров'я
Salmonella enterica вважається однією з головних причин діарейних захворювань у світі, які інколи переходять у системні захворювання. Ципрофлоксацин (та інші фторхінолони, ФХ) є препаратом вибору при лікуванні системного сальмонельозу. Зменшення чутливості бактерій до фторхінолонів пригортає значну увагу наукової спільноти, оскільки інфекція ФХ-резистентними штамами S.enterica супроводжується смертністю, що більш ніж у 10 разів перевищує рівень смерності від звичайних штамів.
Зважаючи на це, метою роботи було визначення чутливості клінічних штамів сальмонел до спектру протимікробних засобів, включно з ФХ. У кількох штамів із суттєвою резистентністю до ФХ була визначена послідовність частки гена, який детермінує топоізомеразу.
Показано, що переважна більшість штамів S.enterica мають виражену чутливість до ФХ. Лише два штами були резистентними до окремих ФХ (два до офлоксацину і гатіфлоксацину та один з них – до левофлоксацину). Найбільша активність у відношенні сальмонел притаманна ципрофлоксацину та левофлоксацину. Слід зазначити, що детермінанти резистентності у сальмонел до хінолонів з’явилися лише в останні роки. Максимальне значення МІК фторхінолонів (за виключенням офлоксацина), що вивчалися, становило 1мкг/мл і офлоксацина – 2 мкг/мл.
А
наліз гену топоізомерази 6 штамів з проміжним чи значним рівнем резистентності до ФХ показав наявність мутацій заміщення Ser83 Phe (TCC TTC) в одному ізоляті сальмонел та Asp87 Asn (GAC AAC) – в трьох. Обидві мутації виявлені в двох штамах. Cаме ці штами відзначалися значною стійкістю до ФХ. Жодної мутації не виявлено в 5 рандомізовано вибраних високо чутливих до ФХ ізолятів сальмонел. ДЕЯКІ АСПЕКТИ АДАПТАЦІЇ ІНОЗЕМНИХ СТУДЕНТІВ ДО УМОВ ЖИТТЯ І НАВЧАННЯ В УКРАЇНІ
Дорош Д.С., Ільченко М.В., студ. 5-го курсу
Науковий керівник - доц. І.М. Терлецька
СумДУ, кафедра іноземних мов
Останнім часом постійно зростає кількість іноземних студентів у СумДУ, освіта в якому приваблює такими перевагами як гідний рівень підготовки молодих фахівців за різними профілями спеціалізації, (який відповідає міжнародним стандартам), так і порівняно вигідні (за вартістю) умови проживання і навчання в Україні. Відповідно більш актуальним постає питання адаптації іноземців до навчання і різнопланового спілкування як в межах ВНЗ, так і у межах міста (країни).
Мета роботи: по-перше, виявити джерела існуючих на сьогоднішній день проблем іноземних студентів-медиків; по-друге, дослідити виявлені першопричини та їх вплив на перебіг навчального процесу; по-третє, знайти імовірні шляхи вирішення існуючих питань.
Були застосовані такі методи: інтерв'ю з викладачами студентів, кураторами груп, замісником директора по навчальній роботі, адміністраторами гуртожитків та безпосередньо зі студентами-іноземцями.
Згідно з результатами проведеного дослідження проблема комунікації стає першочерговою. Хоча навчання іноземних студентів-медиків ведеться англійською мовою, відсутні попередні підготовчі мовні курси з української мови для них, а більшість українського населення не володіє вільно англійською мовою, що призводить до певних труднощів як у побуті, так і у вирішенні практичних питань (магазин, пошта, банк,тощо).
Іншим, не менш важливим питанням є нестача персональних комп'ютерів для доступу до глобальної мережі Інтернет. Це значно сповільнює перебіг навчального процесу, та обмежує спілкування з рідними та близькими людьми.
В перші місяці проживання в Україні у зв’язку з різкою зміною клімату, іноземці стикаються з певними труднощами, але через деякий час вони звикають до кліматичних умов країни. Як виявилось, студенти з країн Африки потребують окремого приміщення для дозвілля і спілкування між собою, при чому бажано неподалік від місця їх проживання.
Висновок. Отже, пропонується декілька шляхів вирішення існуючих питань: по-перше, заснувати мовні курси довузівської підготовки іноземних студентів-медиків, попередньо проінформувавши про це абітурієнтів; по-друге, організувати Інтернет-кафе на території інституту та кімнату відпочинку в гуртожитку; по-третє, для прискорення процесу адаптації залучати іноземних студентів до колективних видів відпочинку та активній участі в громадському житті університету, інституту та гуртожитку.
АЛІМЕНТАРНИЙ ПОРТРЕТ СТУДЕНТА