Наказ моз україни від 10 серпня 2011 р
| Вид материала | Документы |
- Програма структурована на модуль, змістовні модулі, теми у відповідності до вимог "Рекомендації, 575.36kb.
- Назва реферату: Аптеки, завдання, функції, класифікація, вимоги до діяльності Розділ, 108.15kb.
- Наказ моз україни від 21 жовтня 2011, 3815.77kb.
- Наказ моз україни від 05 травня 2011, 3646.93kb.
- Наказ моз україни від 03 жовтня 2011, 3578.04kb.
- Наказ моз україни від 28 січня 2011 р. №39, 7215.06kb.
- Міністерство транспорту та зв'язку україни наказ від 31 серпня 2005 року n 507 Про, 4303.44kb.
- Наказ моз україни від 14 липня 2011, 1358.47kb.
- Наказ моз україни від 18 березня 2011 р. №148, 2253.04kb.
- Кабінету Міністрів України від 8 серпня 2007 року №1016, згідно з Положенням про Всеукраїнські, 146.84kb.
| Гепатобіліарні розлади: Були зареєстровані синусоїдальний синдром печінкової обструкції, також відомий як оклюзійне захворювання вен, або патологічні прояви, пов'язані з таким розладом печінки, зокрема, печінкова пурпура (пеліоз печінки), вузлувата регенеративна гіперплазія, перисинусоїдальний фіброз. Клінічними проявами можуть бути портальна гіпертензія та/або підвищення рівня трансаміназ. Порушення з боку нирок і сечовивідної системи Була зареєстрована гостра тубуло-інтерстиціальна нефропатія, яка веде до гострої ниркової недостатності. Застосування у період вагітності або годування груддю. Вагітність. На сьогоднішній день не існує доступної інформації щодо безпеки застосування препарату у вагітних жінок. У ході досліджень на тваринах спостерігався токсичний вплив оксаліплатину на репродуктивну систему. Отже, оксаліплатин не рекомендується призначати у період вагітності, а також жінкам репродуктивного віку, які не застосовують протизаплідних засобів. Застосування оксаліплатину необхідно розглядати тільки після інформування пацієнта щодо ризику для плода і тільки, при наявності згоди пацієнта. Відповідні протизаплідні заходи необхідно застосовувати у ході лікування, а також протягом 4 місяців після припинення лікування для жінок і 6 місяців для чоловіків. Оксаліплатин може мати негативний вплив на фертильність. Годування груддю. Проникнення препарату у грудне молоко не вивчалось. Годування груддю у ході лікування оксаліплатином протипоказане. Діти. Препарат призначений для застосування тільки дорослим пацієнтам. Особливі заходи безпеки. Оксаліплатин необхідно застосовувати тільки у спеціалізованих онкологічних відділеннях і вводити тільки під наглядом досвідченого онколога. Через обмеженість інформації щодо безпечності для пацієнтів з помірним порушенням функції нирок, введення препарату необхідно розглядати тільки після належної оцінки співвідношення користь/ризик для пацієнта. У такій ситуації необхідно ретельно контролювати функцію нирок та здійснювати корекцію доз відповідно до проявів токсичності. Стан пацієнтів з алергічною реакцією на сполуки платини в анамнезі слід контролювати щодо симптомів алергічної реакції. У випадку розвитку анафілактоїдної реакції на оксаліплатин інфузію необхідно негайно припинити і розпочати відповідне симптоматичне лікування. Повторне введення оксаліплатину протипоказане. У випадку екстравазації оксаліплатину інфузію необхідно негайно припинити і розпочати звичайне симптоматичне лікування. Неврологічну токсичність оксаліплатину необхідно ретельно контролювати, особливо при супутньому введенні інших препаратів, що виявляють неврологічну токсичність. Необхідно проводити неврологічний огляд перед кожним введенням препарату, і періодично в подальшому. Для пацієнтів, у яких розвивається гостра ларинго-фарингеальна дизестезія (див. «Побічні реакції») в ході інфузії або в межах кількох годин після 2-годинної інфузії, наступну інфузію оксаліплатину необхідно здійснювати впродовж 6 годин. У разі розвитку неврологічних симптомів (парестезія, дизестезія) подальша корекція доз оксаліплатину має ґрунтуватися на тривалості і тяжкості таких симптомів:
Пацієнтів слід поінформувати щодо можливості збереження постійних симптомів периферичної сенсорної нейропатії після закінчення лікування. Локалізована помірна парестезія, або парестезія, яка може заважати функціональній діяльності, може зберігатися до 3 років після припинення ад'ювантного лікування. Шлунково-кишкова токсичність, яка виявляється нудотою і блюванням, є підставою для призначення профілактичної та/або лікувальної протиблювальної терапії (див. розділ 4.8). Дегідратація, паралітична непрохідність кишечнику, кишкова обструкція, гіпокаліємія, метаболічний ацидоз і ураження нирок можуть бути спричинені тяжким проносом/блюванням, особливо при комбінуванні оксаліплатину з 5-фторурацилом. Були зареєстровані поодинокі випадки панкреатиту. Якщо розвивається гематологічна токсичність (нейтрофіли < 1,5 x 109/л або тромбоцити < 50 x 109/л), проведення наступного курсу лікування необхідно відкласти до повернення гематологічних показників до прийнятних рівнів. Необхідно проводити розгорнутий аналіз крові з визначенням лейкоцитарної формули до початку лікування і перед кожним наступним курсом. Пацієнтів слід належним чином поінформувати щодо ризику проносу/блювання, мукозиту/стоматиту та нейтропенії після введення оксаліплатину і 5-фторурацилу, а також про необхідність негайно контактувати з лікарем для відповідного лікування. Якщо розвивається мукозит/стоматит з нейтропенією або без неї, подальше лікування необхідно відкласти до одужання від мукозиту/стоматиту до 1 ступеня або менше та/або до того часу, поки кількість нейтрофілів не досягне рівня ≥ 1,5 x 109/л. Для оксаліплатину у поєднанні з 5-фторурацилом (з фолінієвою кислотою або без неї) необхідно проводити звичайну корекцію доз з урахуванням токсичності, яка супроводжує застосування 5-фторурацилу. Якщо розвивається діарея IV-го ступеня, нейтропенія III-IV ступеня (кількість нейтрофілів < 1,0 x 109/л), тромбоцитопенія III–IV ступеня (кількість тромбоцитів < 50 x 109/л), то дозу оксаліплатину необхідно зменшити з 85 мг/м2 до 65 мг/м2 (антиметастатична терапія) або 75 мг/м2 (ад'ювантна терапія), на додаток до необхідного зменшення дози 5-фторурацилу. У випадках патологічних результатів аналізів функції печінки або при наявності портальної гіпертензії, яка не є очевидним результатом метастазів у печінці, необхідно пам’ятати про дуже рідкісні випадки судинних розладів печінки, спричинених лікарським засобом. У випадках непояснених симптомів з боку дихальних шляхів, таких як непродуктивний кашель, задишка, вологі хрипи або легеневі інфільтрати, лікування оксаліплатином необхідно припинити до того часу, поки подальше обстеження легень не дозволить виключити інтерстиціальне захворювання легень (див. «Побічні реакції»). У доклінічних дослідженнях спостерігалися генотоксичні ефекти при застосуванні оксаліплатину. Тому чоловікам, яких лікують оксаліплатином, рекомендують не зачинати дитину протягом лікування і 6 місяців після закінчення лікування; також рекомендується зібрати і законсервувати сперму до початку лікування, оскільки оксаліплатин може здійснювати необоротний вплив на фертильність. Жінкам необхідно уникати вагітності протягом лікування оксаліплатином і застосовувати ефективні методи контрацепції (див. «Застосування у період вагітності або годування груддю»). Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами. Дія на здатність керувати автомобілем не вивчалася. Проте, оскільки прийом оксаліплатину викликає підвищений ризик виникнення запаморочення, нудоти, блювання та інших неврологічних симптомів, що впливають на ходу і рівновагу, лікування може мати незначний або помірний вплив на здатність керувати автомобілем і роботу з потенційно небезпечними механізмами. Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій. У пацієнтів, які одержували єдину дозу оксаліплатину 85 мг/м2 безпосередньо перед введенням 5-фторурацилу, не спостерігалось змін рівня біодоступності 5-фторурацилу. In vitro не спостерігається значущого заміщення зв’язування з білками плазми оксаліплатину при застосуванні наступних засобів: еритроміцин, саліцилати, гранісетрон, паклітаксел і натрію вальпроат. | |||||
| Наказ МОЗ України від 10 серпня 2011 р. № 494 | МІТОТАКС® | розчин для ін'єкцій, 6 мг/мл по 5 мл (30 мг), або по 16,7 мл (100 мг), або по 41,7 мл (250 мг) у скляних флаконах № 1 UA/5173/01/01 | Д-р Редді'с Лабораторіс Лтд Індія | Побічна дія. Найбільш розповсюджені побічні реакції: мієлосупресія - виражена нейтропенія, тромбоцитопенія, анемія з або без проявів гарячки або зі зниженням температури тіла; кашель або хриплість, біль в нижній ділянці живота, болісне або утруднене сечовиділення; тяжкого ступіню або періодична дозозалежна периферична нейропатія, включаючи легку парестезію; реакції гіперчутливості з задишкою, гіпотензією та ангіоневротичним набряком; артралгія, міалгия; розлад функції ШКТ (нудота, блювання, діарея, запор, запалення слизової оболонки, кишкова непрохідність), енцефалопатія; брадикардія та сердцева недостатність, біль у грудний клітці, гіперемія шкіри, висип, алергічні реакції в місці ін´єкції та тромбофлебіт, дистрофія нігтьової пластинки, некроз печінки, збільшення рівня печінкових ферментів та рівнів білірубіну. Екстравазація (транссудація) може призвести до пошкодження тканин. Набряк Квінке, бронхоспазм, AV-блокада, шлуночкові тахікардія, тахікардія в сполученні з бігемінією, периферичні набряки,вкрай рідко – інфаркт міокарда, епілептичні напади типу grand mal, вкрай рідко – м´язова слабкість, ушкодження зорового нерва, порушення зору (скотоми, що світяться), оборотна алопеція. Протипоказання. Підвищена чутливість до препарату, виражена нейтропенія (менше 1500 клітин у 1 мм3), період вагітності і годування груддю. Особливості застосування. Не допускати контакту нерозведеного концентрату з утримуючим пластифікатор полівінілхлоридом, з якого можуть бути виготовлені пристрої для переливання інфузійних розчинів. Щоб звести до мінімуму ризик потрапляння до організму хворого пластифікатора (ди-[2-етилгексил]фталату), що може екстрагуватися з полівінілхлоридних контейнерів або інфузійних наборів, розведені розчини Мітотаксу варто готувати і зберігати в контейнерах зі скла, поліпропілену або поліолефінів і вводити через інфузійну систему з внутрішньою поверхнею з поліетилену. У системі для введення Мітотаксу повинен бути встановлений мембранний фільтр з діаметром мікропор не більше 0,22 мкм. Мітотакс застосовують тільки у вигляді розведеного розчину! Перед введенням препарату проводять відповідну премедикацію (див. розділ „Спосіб застосування та дози”). У разі розвитку тяжких реакцій гіперчутливості введення Мітотаксу слід негайно припинити і не призначати препарат повторно; при необхідності проводять симптоматичну терапію. При застосуванні Мітотаксу показаний регулярний контроль складу периферичної крові, артеріального тиску, частоти серцевих скороченнь, електрокардіограми, особливо протягом 1-ї години інфузії препарату. У разі розвитку у хворого на період лікування препаратом порушень у системі провідності міокарда при повторних введеннях необхідно проводити безупинний моніторинг електрокардіограми. При роботі з препаратом слід бути обережним; медичному персоналу варто користуватися захисними рукавичками. У разі потрапляння розчину Мітотаксу на шкіру чи слизові оболонки їх варто негайно промити великою кількістю проточної води. При місцевому контакті з препаратом відзначають відчуття поколювання, печіння, а також гіперемію шкіри; випадкове вдихання парів препарату може викликати задишку, біль у грудях, відчуття печіння в очах, біль у горлі і нудоту. Взаємодія з іншими лікарськими засобами. При застосуванні Мітотаксу разом з цисплатином мієлосупресія більш виражена в тому разі, коли Мітотакс вводять після цисплатину (кліренс Мітотаксу при цьому зменшується приблизно на 33 %). Кетоконазол може пригнічувати метаболізм Мітотаксу. Концентрація доксорубіцину і його активного метаболіту доксорубіцинолу в плазмі крові може значно підвищуватися при застосуванні спочатку паклітакселу, а потім – доксорубіцину. | Протипоказання. Підвищена чутливість до будь-якого з компонентів препарату, виражена нейтропенія (<1,5 х 109/л), період вагітності і годування груддю, дитячий вік. Побічні реакції. Мітотакс взагалі добре переноситься пацієнтами у разі, дотримування рекомендованої схеми лікування. Очікувана токсичність не залежить від віку пацієнта. Застосовування Мітотаксу у комбінації з цисплатиною не змінює профіль безпеки визначений для Мітотаксу при монотерапії. Побічні реакції при монотерапії паклітакселом шляхом тригодинних інфузій. Інфекції та інвазії Дуже часті (≥ 10 %). Інфекції (переважно сечового тракту і верхніх відділів дихальних шляхів), у поодиноких випадках – з летальним кінцем. Нечасті (≥ 0,1 % – < 1 %). Септичний шок. Поодинокі (≥ 0,01% – < 0,1%). Пневмонія, перитоніт, сепсис. З боку системи крові і лімфатичної системи Дуже часті (≥ 10 %). Мієлосупресія, нейтропенія, анемія, тромбоцитопенія, лейкопенія, кровотечі. Поодинокі (≥ 0,01 % – < 0,1 %). Фебрильна нейтропенія. Рідкісні (< 0,01 %). Гострий мієлоїдний лейкоз, мієлодиспластичний синдром. З боку імунної системи Дуже часті (≥ 10 %). Слабкі реакції гіперчутливості (переважно припливи і висипання). Нечасті (≥ 0,1 % – < 1 %). Серйозні реакції гіперчутливості, що вимагають вживання терапевтичних заходів (зокрема артеріальна гіпотензія, ангіоневротичний набряк, респіраторний дистрес, генералізована кропив'янка, озноб, біль у спині, біль у грудях, тахікардія, абдомінальний біль, біль у кінцівках, профузне потовиділення, артеріальна гіпертензія). Поодинокі (≥ 0,01 % – < 0,1 %). Анафілактичні реакції. Рідкісні (< 0,01 %). Анафілактичний шок. Метаболічні розлади Рідкісні (< 0,01 %). Анорексія. Психіатричні ефекти Рідкісні (< 0,01 %). Стан сплутаності свідомості. З боку нервової системи Дуже часті (≥ 10 %). Нейротоксичні ефекти (переважно периферична нейропатія). Поодинокі (≥ 0,01 % – < 0,1 %). Моторна нейропатія (що виявляється в помірно вираженій слабкості дистальних м'язів). Рідкісні (< 0,01%). Вегетативна нейропатія (що призводить до паралітичної непрохідності кишечнику й ортостатичної гіпотензії), великі епілептичні напади (grand mal), судоми, енцефалопатія, запаморочення, головний біль, атаксія. З боку органа зору Рідкісні (< 0,01 %). Ураження зорового нерва та/або порушення зору (миготлива скотома), особливо у пацієнтів, які одержували дози вище рекомендованих. З боку системи слуху і лабіринтні порушення Рідкісні (< 0,01 %). Ототоксичні ураження, втрата слуху, шум у вухах, вертиго. З боку серцевої системи Часті (≥ 1 % – < 10 %). Брадикардія. Нечасті (≥ 0,1 % - < 1 %). Кардіоміопатія, безсимптомна шлуночкова тахікардія, тахікардія у поєднанні з бігемінією, атріовентрикулярна блокада і непритомність, інфаркт міокарда. Рідкісні (< 0,01%). Фібриляція передсердь, надшлуночкова тахікардія. З боку судинної системи Дуже часті (≥ 10 %). Артеріальна гіпотензія. Нечасті (≥ 0,1 % – < 1 %). Артеріальна гіпертензія, тромбоз, тромбофлебіт. Рідкісні (< 0,01 %). Шок. З боку дихальної системи Поодинокі (≥ 0,01 % – < 0,1 %). Задишка, плевральний випіт, інтерстиціальний пневмоніт, фіброз легенів, емболія легеневої артерії, дихальна недостатність. Рідкісні (< 0,01 %). Кашель. З боку травної системи Дуже часті (≥ 10 %). Нудота, блювання, діарея, запалення слизових оболонок. Поодинокі (≥ 0,01 % – < 0,1 %). Обструкція кишечнику, перфорація кишечнику, ішемічний коліт, панкреатит. Рідкісні (< 0,01 %). Мезентеріальний тромбоз, псевдомембранозний коліт, езофагіт, запор, асцити, нейтропенічний коліт. З боку гепатобіліарної системи Рідкісні (< 0,01 %). Некроз печінки, печінкова енцефалопатія (відзначені випадки з летальним кінцем). З боку шкіри і підшкірних тканин Дуже часті (≥ 10 %). Алопеція. Часті (≥ 1% – < 10 %). Транзиторні незначні зміни нігтів і шкіри. Поодинокі (≥ 0,01 % – < 0,1 %). Свербіж, висипи, еритема. Рідкісні (< 0,01 %). Синдром Стівенса-Джонсона, епідермальний некроліз, мультиформна еритема, ексфоліативний дерматит, кропив'янка, оніхолізис (пацієнтам, які одержують паклітаксел, слід носити одяг з довгими рукавами і довгі штани для захисту рук і ніг від сонця). З боку кістково-м'язової системи Дуже часті (≥ 10 %). Артралгія, міалгія. Ефекти загального характеру і місцеві реакції Часті (≥ 1 % – < 10 %). Реакції у місцях ін'єкцій (локалізований набряк, біль, еритема, індурація, випадкова екстравазація може спричинити целюліт, фіброз шкіри і некроз шкіри). Поодинокі (≥ 0,01 % – < 0,1 %). Астенія, підвищення температури тіла, дегідратація, набряк, нездужання. Лабораторні показники Часті (≥ 1 % – < 10 %). Значне підвищення рівнів АСТ і лужної фосфатази. Нечасті (≥ 0,1 % – < 1 %). Значне підвищення рівня білірубіну. Поодинокі (≥ 0,01 % – < 0,1 %). Підвищення рівня креатиніну крові. Побічні ефекти при комбінованій хіміотерапії При комбінованій терапії паклітакселом і цисплатином частота і тяжкість нейротоксичних ефектів, переважно периферичної нейропатії, були вищою при введенні паклітакселу у дозі 175 мг/м2 поверхні тіла шляхом тригодинних внутрішньовенних інфузій (нейротоксичні ефекти були відзначені у 85 % пацієнтів, у 15 % – тяжкі), ніж при введенні паклітакселу в дозі 135 мг/м2 поверхні тіла шляхом 24-годинних внутрішньовенних інфузій (нейротоксичні ефекти були відзначені у 25 % пацієнтів, у 3 % – тяжкі). У хворих на рак яєчників, які одержували хіміотерапію першої лінії паклітакселом шляхом тригодинних внутрішньовенних інфузій у поєднанні з цисплатином, частота і тяжкість нейротоксичних ефектів, артралгії/міалгії і реакцій гіперчутливості були вище, ніж при лікуванні циклофосфамідом у поєднанні з цисплатином. Частота і тяжкість мієлосупресії були нижчою в групі, яка одержувала паклітаксел шляхом тригодинних внутрішньовенних інфузій у поєднанні з цисплатином, порівняно з групою, яка одержувала циклофосфамід у поєднанні з цисплатином. При хіміотерапії першої лінії метастатичного раку молочної залози частота і тяжкість нейтропенії, анемії, периферичної нейропатії, артралгії/міалгії, астенії, пропасниці та діареї були вищою при введенні паклітакселу у дозі 220 мг/м2 поверхні тіла шляхом тригодинних внутрішньовенних інфузій через 24 години після введення доксорубіцину у дозі 50 мг/м2 поверхні тіла порівняно зі стандартною терапією 5-фторурацилом (500 мг/м2), доксорубіцином (50 мг/м2) і циклофосфамідом (500 мг/м2) (схема FAC). Частота і тяжкість нудоти і блювання при терапії паклітакселом (220 мг/м2) і доксорубіцином (50 мг/м2) були нижчими, ніж при лікуванні за схемою FAC. Частково це може пояснюватися застосуванням кортикостероїдів. При хіміотерапії першої лінії паклітакселом шляхом тригодинних внутрішньовенних інфузій у поєднанні з трастузумабом частота перелічених нижче небажаних ефектів (незалежно від їхнього причинного зв'язку з терапією паклітакселом або трастузумабом) у хворих на метастатичний рак молочної залози була вищою, ніж при монотерапії паклітакселом: серцева недостатність (8 % порівняно з 1 %), інфекції (46 % порівняно з 27 %), озноб (42 % порівняно з 4 %), пропасниця (47 % порівняно з 23 %), кашель (42 % порівняно з 22 %), висипи (39 % порівняно з 18 %), артралгія (37 % порівняно з 21 %), тахікардія (12 % порівняно з 4 %), діарея (45 % порівняно з 30 %), артеріальна гіпертензія (11 % порівняно з 3 %), носові кровотечі (18% порівняно з 4%), вугри (11% порівняно з 3%), простий герпес (12% порівняно з 3 %), випадкові травми (13 % порівняно з 3 %), безсоння (25 % порівняно з 13 %), риніт (22 % порівняно з 5 %), синусит (21 % порівняно з 7 %), реакції в місцях ін'єкцій (7 % порівняно з 1 %). Розбіжності в частоті деяких небажаних ефектів можуть пояснюватися більшою кількістю і тривалістю курсів лікування паклітакселом і трастузумабом порівняно з монотерапією паклітакселом. Частота серйозних побічних ефектів при комбінованій хіміотерапії паклітакселом і трастузумабом і монотерапії паклітакселом була порівнянною. Порушення скорочувальної здатності серця (зниження фракції викиду лівого шлуночка більш ніж на 20 %) спостерігалися у 15% хворих на метастатичний рак молочної залози, які одержували доксорубіцин у поєднанні з паклітакселом, і у 10 % хворих, які одержували стандартну терапію 5-фторурацилом, доксорубіцином і циклофосфамідом (схема FAC). Частота розвитку застійної серцевої недостатності становила < 1 % як при лікуванні паклітакселом у поєднанні з доксорубіцином, так і при стандартній терапії за схемою FAC. У разі комбінованої хіміотерапії трастузумабом і паклітакселом частота і тяжкість порушень функції серця у хворих, які раніше одержували антрацикліни, були вищою, ніж при монотерапії паклітакселом (серцева недостатність I-II функціонального класу за класифікацією NYHA у 10 % пацієнтів порівняно з 0 %, серцева недостатність III-IV функціонального класу у 2 % пацієнтів порівняно з 1 %). У поодиноких випадках ці порушення асоціювалися з летальним кінцем. В усіх випадках, окрім згаданих поодиноких винятків з летальним кінцем, пацієнти відповідали на адекватну терапію. |