Наказ моз україни від 10 серпня 2011 р
| Вид материала | Документы |
- Програма структурована на модуль, змістовні модулі, теми у відповідності до вимог "Рекомендації, 575.36kb.
- Назва реферату: Аптеки, завдання, функції, класифікація, вимоги до діяльності Розділ, 108.15kb.
- Наказ моз україни від 21 жовтня 2011, 3815.77kb.
- Наказ моз україни від 05 травня 2011, 3646.93kb.
- Наказ моз україни від 03 жовтня 2011, 3578.04kb.
- Наказ моз україни від 28 січня 2011 р. №39, 7215.06kb.
- Міністерство транспорту та зв'язку україни наказ від 31 серпня 2005 року n 507 Про, 4303.44kb.
- Наказ моз україни від 14 липня 2011, 1358.47kb.
- Наказ моз україни від 18 березня 2011 р. №148, 2253.04kb.
- Кабінету Міністрів України від 8 серпня 2007 року №1016, згідно з Положенням про Всеукраїнські, 146.84kb.
Препарат проникає у грудне молоко у концентраціях, достатніх, щоб спричинити побічні ефекти у немовляти, тому застосування матерям, які годують груддю, протипоказане.
Діти. Препарат у даній лікарській формі застосовують дітям віком від 5 років при епілепсії. У період лікування слід контролювати рівень фенітоїну в сироватці крові. Призначають з обережністю дітям із проявами рахіту.
Дітям (особливо в період росту) рекомендується призначати Дифенін у поєднанні з вітамінами D і К, оскільки можливий розвиток остеопатій на зразок рахіту, гіпокальціємії, порушень згортання крові.
Особливості застосування.
Раптове припинення прийому фенітоїну у хворих на епілепсію може спровокувати приступ епілепсії або розвиток синдрому відміни. Якщо за рішенням лікаря необхідно зменшити дозу, припинити застосування або перейти на альтернативні протиепілептичні препарати, то робити це необхідно поступово.
При підвищеній чутливості до одного з гідантоїнових протисудомних засобів можлива підвищена чутливість до інших препаратів цієї групи.
У пацієнтів з епілепсією при необхідності раптової відміни фенітоїну (наприклад, при розвитку алергічних реакцій або реакцій підвищеної чутливості) слід застосовувати протисудомні засоби, які не належать до похідних гідантоїну.
ПЕП, у тому числі Дифенін, підвищують ризик розвитку суїцидальних думок або відповідної поведінки. У пацієнтів, котрі приймають будь-який ПЕП за будь-яким із показників, має бути контроль за появою або загостренням депресії, суїцидальних думок або поведінки та/або незвичною зміною у настрої або поведінці. Ризик виникнення суїцидальних думок та поведінки однаковий по відношенню до усіх ПЕП та істотно не відрізняється за віком (5-100 років).
Пацієнти та їхні родичі мають бути проінформовані про збільшення ризику суїцидальних думок та поведінки при вживанні ПЕП та мають бути попереджені про необхідність спостереження за виникненням ознак депресії, будь-яких незвичайних змін у настрої або поведінці, або за появою суїцидальних думок. У разі появи будь-яких змін у поведінці необхідно повідомити лікарю.
Є кілька випадків, що свідчать про зв’язок між вживанням фенітоїну та виникненням лімфаденопатії (локальної або загальної), враховуючи доброякісну гіперплазію лімфатичних вузлів, лім-фоцитому шкіри, лімфоми та хворобу Ходжкіна. Хоча причинно-наслідковий зв’язок не вста-новлено, при появі лімфаденопатії необхідно розрізняти дані умови від інших типів патології лімфатичного вузла.
Вживання алкоголю може збільшити вміст фенітоїну в сироватці крові.
Є дані, що повідомляють про взаємозв’язок вживання фенітоїну із загостренням порфірії, тому необхідно дотримуватись заходів безпеки при вживанні препарату пацієнтам, котрі страждають на це захворювання.
Фенітоїн підлягає інтенсивному метаболізму в печінці, тому пацієнтам з порушеннями функції печінки, а також особам літнього віку потребується корекція режиму дозування.
Фенітоїн може підвищувати рівень глюкози в сироватці крові у хворих на цукровий діабет. Терапія фенітоїном може бути пов’язана з остеомаляцією через вплив фенітоїну на метаболізм вітаміну D. У період лікування, особливо тривалого, рекомендується дієта, яка задовольняє потребу у вітаміні D, фізіологічний вплив УФ-опромінення.
Стійкий підвищений вміст фенітоїну в крові може призвести до сплутаності свідомості, так званих «марення», «психозу», «енцефалопатії», або рідко – до незворотних мозочкових дис-функцій. Якщо рівень фенітоїну у плазмі крові підвищений, необхідно зменшити дозу фенітоїну. Якщо симптоми не зникають, рекомендується припинення прийому препарату.
Пацієнти, котрі приймають фенітоїн, мають бути повідомлені про важливість дотримання строго приписаного режиму дозування, а також мають інформувати лікаря про будь-які клінічні умови, при яких вживання препарату протипоказане (наприклад, операції тощо). Необхідно ретельно слідкувати за гігієною порожнини рота, щоб звести до мінімуму розвиток гіперплазії ясен та її ускладнень.
При гострій алкогольній інтоксикації концентрація фенітоїну у плазмі крові може підвищуватися, при хронічному алкоголізмі – знижуватися.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами. У період лікування спостерігається сповільнення швидкості психомо-торних реакцій. Це необхідно враховувати особам, які займаються потенційно небезпечними видами діяльності, що потребують підвищеної уваги і швидкості психомоторних реакцій (керування автотранспортом, робота з механізмами).
Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій. При одночасному застосуванні фенітоїну з іншими препаратами, які виявляють пригнічувальний вплив на центральну
нервову систему, можливе посилення депресії ЦНС; посилює гепатотоксичність та подовжує ефект парацетамолу, збільшує токсичність хлорпромазину та інших похідних фенотіазину, резерпіну, сульфаніламідів.
Препарати, при одночасному застосуванні з якими можливе підвищення концентрації фенітоїну у плазмі крові, що призводить до посилення його терапевтичної дії і підвищує ризик розвитку побічних ефектів: аміодарон, протигрибкові засоби (у т.ч. амфотеріцин В, флуконазол, кетоконазол, міконазол, ітраконазол), хлорамфенікол, хлордіазепоксид, діазепам, дикумарол, циметидин, дисульфірам, блокатори гістамінових Н1-рецепторів, галотан, ізоніазид, метилфенідат, омепразол, ранітидин, естрогени, фенотіазини, фенілбутазон, саліцилати, сукциніміди, сульфонаміди, толбутамід, тразодон, противірусна вакцина, антикоагулянти (кумаринові та гідантоїнові).
Препарати, при одночасному застосуванні з якими можливе зниження концентрації фенітоїну в плазмі крові і зменшення його терапевтичної дії: карбамазепін, фолієва кислота, резерпін, сукральфат, вігабатрин, антациди, котрі містять солі Al3+, Mg2+ та кальцію карбонат; лікарські засоби для парентерального харчування, сукральфат.
Препарати, при одночасному застосуванні з якими можливе підвищення або зниження концентрації фенітоїну у плазмі крові: фенобарбітал, натрію вальпроат, протипухлинні засоби і деякі антациди. При цьому непередбачений вплив фенітоїну на концентрацію у плазмі крові фенобарбіталу, вальпроату натрію; вальпроєва кислота та фенітоїн інгібують метаболізм одне одного, що може призвести до підвищення гепатотоксичності.
Препарати, терапевтична дія яких змінюється при застосуванні фенітоїну: протигрибкові засоби, протипухлинні засоби (сукцинімід, карбамазепін), клозапін, глюкокортикостероїди, дикумарол, дигітоксин, доксициклін, фуросемід, естрогени, гормональні контрацептиви для застосування всередину, хінідин, рифампіцин, теофілін, вітамін D, циклоспорин, дакарбазин, серцеві глікозиди, дизопірамід, леводопа, мексилетін, метадон, празиквантель, амінофілін, кофеїн, окстрифілін – метаболізуються більш інтенсивно (за рахунок індукції фенітоїном мікросомальних ферментів печінки), у результаті чого знижується їх концентрація в крові.
Трициклічні антидепресанти, бупропіон, клозапін, галоперидол, локсапін, мапротилін, молиндон, інгібітори МАО, фенотіазини, пімозид, тіоксантени, сульфінпіразон знижують протису-домну дію (тому може знадобитися корекція дози дифеніну).
Дифенін може підвищувати концентрацію глюкози в крові, тому знижує ефект інсуліна та пер-оральних гіпоглікемічних лікарських засобів; зменшує комплексоутворення левотироксину з білками плазми на 15-25 %.
Барбітурати, примідон, флуоксетин, фолієва кислота можуть змінювати концентрацію фенітоїну в крові (виникає необхідність у моніторуванні його концентрації).
Діазоксид знижує гіперглікемічну активність дифеніну.
Допамін може сприяти розвитку аритмії та зниженню АТ.
Енфлуран, галотан, метоксифлуран – використання дифеніну перед анестезією може підвищувати метаболізм анестетика та ризик розвитку гепатотоксичності і нефротоксичності.
Лідокаїн та бета-адреноблокатори разом з дифенілом можуть пригнічувати серцеву діяльність; при цьому значно виростає метаболізм лідокаїну.
Наказ МОЗ України від 10 серпня 2011 р. № 494
ЕКЗИФІН®
крем 1 % по 10 г у тубах UA/4720/01/01
Д-р Редді'с Лабораторіс Лтд Індія
Побічна дія. У місці нанесення крему іноді відзначаються гіперемія, свербіж або відчуття печіння, які не потребують відміни препарату. З появою алергічних реакцій препарат відміняють.
Протипоказання. Підвищена чутливість до препарату та інших компонентів препарату.
Особливості застосування. Крем „Екзифін” призначений тільки для зовнішнього застосування, варто уникати його потрапляння в очі. Досвід місцевого застосування препарату у дітей обмежений. Малоймовірно, що невеликі кількості екзифіну, які всмокталися через шкіру при місцевому застосуванні, вплинуть на немовля, тому, враховуючи відносно малу концентрацію тербінафіну в крові, припускається застосування крему вагітним, але слід уникати використання в період лактації.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами. При застосуванні крему лікарські взаємодії не описані.
Протипоказання. Підвищена чутливість до тербінафіну або до інших компонентів препарату.
Належні заходи безпеки при застосуванні. Крем призначений тільки для зовнішнього застосування. Слід уникати потрапляння крему в очі та на інші слизові оболонки. При випадковому потраплянні крему в очі їх необхідно ретельно промити проточною водою.
Особливі застереження.
Застосування у період вагітності або годування груддю. Ефективність та безпека застосування тербінафіну крему жінкам у період вагітності або годування груддю не вивчалися. Слід уникати контакту немовлят зі шкірою, на яку нанесений крем.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами. Застосування препарату не впливає на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами.
Діти. Ефективність та безпека застосування тербінафіну крему дітям не вивчалися.
Спосіб застосування та дози. Крем наносять тонким шаром 1-2 рази на добу на уражені ділянки очищеної підсушеної шкіри і злегка втирають. При локалізації інфекції під молочними залозами, у міжпальцевій зоні, між сідницями або у паховій ділянці місця нанесення можна покривати марлею, особливо на ніч. Тривалість лікування залежить від тяжкості перебігу інфекції, але рекомендується застосовувати протягом 1 тижня при епідермофітії стоп, дерматомікозі гладкої шкіри, паховій епідермофітії або шкірному кандидозі та протягом 2 тижнів при різнобарвному лишаї.
Для пацієнтів літнього віку коригування дози не потрібне.
Полегшення симптомів зазвичай відбувається через кілька днів. При нерегулярному застосуванні або передчасному припиненні лікування можливі рецидиви захворювання. При відсутності ознак покращення стану після 2-х тижнів лікування слід обов’язково звернутися до лікаря.
Побічні ефекти. У місці нанесення крему іноді виникає почервоніння шкіри, відчуття свербежу або печіння, проте такі реакції рідко вимагають припинення лікування. Такі прояви слід відрізняти від алергічних реакцій: свербежу, кропив’янки та висипання (у т.ч. бульозних висипань), які завжди потребують припинення лікування.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій. Невідома.
Наказ МОЗ України від 10 серпня 2011 р. № 494
ІКЗИМ
порошок для 50 мл оральної суспензії, 100 мг/5 мл у флаконах № 1 UA/4880/01/01
Люпін Лімітед Індія
Побічна дія. Препарат добре переноситься. Можуть виникати слабкі негативні реакції, такі як запаморочення, головний біль, розлади шлунково-кишкового тракту: діарея та рідкі випорожнення, нудота і блювання; алергійні реакції, анемія.
Протипоказання. Цефіксим протипоказаний пацієнтам з гіперчутливістю до антибіотиків групи цефалоспоринів і пеніцилінів, до інших компонентів препарату, у хворих з порушенням функції печінки, при шлунково-кишковій кровотечі, виразковому коліті. Дітям до 6 місяців.
Особливості застосування. Загальні: при тривалому лікуванні можлива поява стійких організмів, що характеризуються швидким розростанням. У такому випадку необхідно провести ретельне обстеження пацієнта. При виникненні інфекції під час лікування необхідно призначити відповідне лікування, залежно від типу інфекції.
В 1 мірній ложці (5 мл) препарату міститься 2,31 г цукру, що необхідно враховувати при лікуванні хворих на цукровий діабет.
Застосування цефиксиму може призвести до хибно-позитивної реакції на глюкозу в сечі при використанні Клінітесту, розчину Бенедиктс або розчину Фейлінгс. Рекомендується використовувати тест на глюкозу, що заснований на ферментній реакції оксидази глюкози. При проведенні лікування іншими антибіотиками цефалоспорину був відмічений псевдопозитивний прямий Кумбс-тест. Отже, необхідно визнати, що позитивний Кумбс-тест може бути викликаний дією препарату. З обережністю призначають при захворюваннях ШКТ.
Вагітні і жінки, які годують груддю. Дія цефиксиму не вивчалося під час вагітності і родового періоду. Слід припиняти годування груддю під час застосування препарату.
Ефективність і безпека препарату у дітей до 6 місяців не вивчалася.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами. Підвищує концентрацію карбамазепіну в крові.
Протипоказання.
Підвищена чутливість до антибіотиків групи цефалоспоринів і пеніцилінів, до інших компонентів препарату. Порушення функції печінки, шлунково-кишкові кровотечі, виразковий коліт, порфірія.
Побічні реакції.
З боку травного тракту: спазми кишечнику, біль у животі, помірна діарея, нудота, блювання, кандидози слизової оболонки рота, псевдомембранозний коліт, сухість у роті, анорексія, диспепсія, метеоризм, дисбактеріоз, іктеричність шкіри; у поодиноких випадках – стоматит, глосит.
З боку нервової системи: головний біль, запаморочення, підвищена втомлюваність, слабкість, гіперактивність.
З боку системи крові та лімфатичної системи: панцитопенія, еозинофілія та гіпереозинофілія, лейкопенія, тромбоцитопенія, тромбоцитоз, нейтропенія, анемія, гемолітична анемія, гіпопротромбінемія (кровотечі і синці без видимих причин), тромбофлебіт, подовження тромбінового та протромбінового часу, агранулоцитоз.
Гепатобіліарні розлади: транзиторне підвищення активності трансаміназ печінки та лужної фосфатази, білірубіну, гепатит, гіпербілірубінемія, холестатична жовтяниця, іктеричність склер.
З боку нирок та сечовидільної системи: підвищення азоту сечовини або креатиніну у сироватці крові, інтерстиціальний нефрит, порушення функції нирок.
З боку імунної системи: анафілаксія, анафілактичні реакції, включаючи шок, набряк гортані з обструкцією дихальних шляхів, гарячка; сироваткова хвороба, ангіоневротичний набряк.
З боку опорно-рухової системи: артралгія.
З боку шкіри та підшкірної клітковини: висипання, свербіж, кропив’янка, мультиформна еритема або синдром Стівенса-Джонсона, пурпура, підвищене потовиділення, макулопапульозні та везикулобульозні висипання, грибковий дерматит, злущення епітелію, сухість шкіри, випадання волосся, сонячні опіки, токсичний епідермальний некроліз.
Інфекції та інвазії: вагінальні кандидози (вагінальний свербіж або виділення), вагініт.
Лабораторні показники: більшість лабораторних змін транзиторні та не мають клінічного значення. Можлива позитивна реакція на кетони у сечі в тестах із застосуванням нітропрусиду, але не з нітрофериціанідом. Прийом цефіксиму може призводити до хибнопозитивних тестів на глюкозу у сечі, тому слід використовувати ферментні тести, зміни показників печінкових та ниркових проб.
Застосування у період вагітності або годування груддю.
Препарат застосовують дітям.
Діти. Препарат застосовують дітям віком від 6 місяців.
Особливості застосування.
Перш ніж призначати цефіксим, необхідно з’ясувати, чи спостерігалися раніше у даного пацієнта реакції гіперчутливості на цефалоспорини або пеніциліни у зв’язку з перехресною гіперчутливістю.
Слід з обережністю призначати препарат пацієнтам із підвищеною чутливістю до пеніцилінових антибіотиків, оскільки існує ризик виникнення анафілактичної реакції. Якщо розвинулася алергічна реакція на цефіксим, слід припинити застосування препарату.
Ікзим не рекомендується застосовувати пацієнтам із підвищеною чутливістю до цефалоспоринових антибіотиків. Алергічні реакції (особливо анафілаксія), що спостерігаються при застосуванні b-лактамних антибіотиків, можуть бути тяжкими, а в поодиноких випадках – летальними.
При застосуванні препарату можуть виникати побічні реакції з боку травного тракту, тому цефіксим слід з обережністю призначати хворим, які мають в анамнезі кровотечі, захворювання травного тракту, особливо такі як виразковий коліт, регіонарний коліт або ентерит, а також при порушенні функції печінки. Антибіотики широкого спектра дії, особливо при тривалому застосуванні, можуть зумовити розвиток псевдомембранозного коліту. Легкі форми коліту можуть проходити після відміни препарату, помірні або тяжкі випадки можуть потребувати спеціального лікування. При тривалому застосуванні препарату можливе порушення нормальної мікрофлори кишечнику, що може спричиняти спалах росту Candida albicans, і, як результат, – кандидоз слизової оболонки рота.
Виникнення тяжкої діареї під час лікування препаратом може бути наслідком розвитку псевдомембранозного коліту. У цих випадках застосування цефіксиму слід припинити і провести відповідне обстеження. Хворим з колітами в анамнезі препарат застосовують з обережністю.
При застосуванні b-лактамних антибіотиків можливий розвиток нейтропенії та агранулоцитозу, особливо протягом тривалого лікування. При тривалості застосування препарату понад 10 днів слід контролювати аналіз крові, а при розвитку нейтропенії необхідно припинити лікування цефіксимом.
При лікуванні цефіксимом можлива поява хибнопозитивної реакції Кумбса і глюкозуричного тесту. Зміни функції нирок спостерігалися при одночасному застосуванні з аміноглікозидами або сильними діуретичними засобами, у такому разі необхідний моніторинг функції нирок.
Тривале застосування препарату може призвести до надлишкового росту нечутливих мікроорганізмів.
При наявності b-гемолітичних стрептококових інфекцій групи А курс лікування повинен становити не менше 10 діб, щоб запобігти гострій ревматичній гарячці.
Цефалоспорини підвищують токсичність алкоголю, тому при лікуванні цефіксимом не слід вживати алкогольні напої.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами.
Препарат застосовують дітям.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.
Супутнє застосування з:
– пробенецидом підвищує максимальну концентрацію цефіксиму у сироватці крові;
– саліциловою кислотою підвищує вільний цефіксим на 50 % внаслідок переміщення цефіксиму з місць зв’язування з протеїнами. Цей ефект є залежним від концентрації;
– карбамазепіном може спричиняти підвищення його концентрації у плазмі крові, тому доцільно контролювати його рівень у плазмі крові;
– ніфедипіном підвищує біодоступність цефіксиму;
– фуросемідом, аміноглікозидами підвищує нефротоксичність препарату;
– розчинами Бенедикта або Фелінга або тест-таблетками сульфату міді може дати хибнопозитивну реакцію на глюкозу у сечі (але не з тестами, основаними на ферментативних глюкозо-оксидазних реакціях);
– цефалоспориновими антибіотиками може дати хибнопозитивний прямий тест Кумбса. Отже, слід мати на увазі, що позитивний тест Кумбса може бути спричинений даним препаратом;
– варфарином та антикоагулянтами можливе збільшення протромбінового часу з/без клінічних проявів кровотеч;
– іншими цефалоспоринами підвищує протромбіновий час, що було відзначено у кількох пацієнтів. Таким чином, слід з обережністю застосовувати препарат пацієнтам, які отримують терапію антикоагулянтами.
Потенційно, подібно до інших антибіотиків, при застосуванні цефіксиму може виникати зменшення реабсорбції естрогенів та зниження ефективності комбінованих пероральних контрацептивних засобів.
Наказ МОЗ України від 10 серпня 2011 р. № 494
КАЛЬЦІЮ ГЛІЦЕРОФОСФАТ
таблетки по 200 мг № 10 у стрипах UA/4725/01/01
ПАТ "Луганський хіміко-фармацевтичний завод" Україна, м. Луганськ
Спосіб застосування і дози. Призначають внутрішньо після їди дорослим по 1-2 таблетки (0,2-0,4 г) 2-3 рази на добу, дітям, включаючи новонароджених – по 1 таблетці (0,2 г) 1-3 рази на день. Дітям віком до 1 року таблетки подрібнюють і розчиняють у невеликій кількості води, молока або фруктового соку.
Курс лікування 2-4 тижні, при необхідності можна повторити.
Побічна дія. З боку травної системи: слабко виражені нудота, діарея, запор, болі в животі.
З боку обміну речовин: гіперкальціємія, гіперкальціурія.
Протипоказання. Підвищена чутливість до компонентів препарату, гіперкальціємія, виражена гіперкальціурія, тромбоз, виражений атеросклероз, підвищена зсілість крові, важка ниркова недостатність.
Особливості застосування. Рекомендується поєднувати з препаратами заліза. При застосуванні у пацієнтів, які одержують серцеві глікозиди і/або діуретики, а також при тривалому лікуванні слід контролювати концентрацію кальцію та креатиніну в крові. У випадку підвищення їх концентрації, слід зменшити дозу препарату або тимчасово припинити його прийом. У зв'язку з тим, що вітамін D3 підвищує абсорбцію кальцію з шлунково-кишкового тракту, щоб уникнути передозування кальцію, необхідно враховувати надходження вітаміну D3 та кальцію з інших джерел.
Всмоктування кальцію із шлунково-кишкового тракту може зменшуватися при одночасному прийомі деяких продуктів, наприклад, шпинату, ревеню, висівків і зернових.
Кальцій виділяється із грудним молоком, що слід враховувати при призначенні жінкам в період лактації. Якщо дитина приймає препарати кальцію або вітамін D3, то прийом Кальцію гліцерофосфату жінці слід припинити.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами. При сумісному застосуванні препарати кальцію можуть потенціювати терапевтичні та токсичні ефекти серцевих глікозидів, підвищувати абсорбцію тетрациклінів і знижувати абсорбцію бісфосфонатів із шлунково-кишкового тракту. Глюкокортикостероїди зменшують абсорбцію кальцію. Одночасне застосування з тіазидними діуретиками або кальційвміщуючими препаратами підвищує ризик розвитку гіперкальціємії. Петльові діуретикі, навпаки, збільшують виведення кальцію нирками.
Протипоказання. Підвищена чутливість до компонентів препарату, гіперкальціємія, виражена гіперкальціурія, тромбоз, виражений атеросклероз, підвищене згортання крові, тяжка ниркова недостатність.
Належні заходи безпеки при застосуванні. Рекомендується поєднувати з препаратами заліза. При застосуванні пацієнтам, які одержують серцеві глікозиди і/або діуретики, а також при тривалому лікуванні слід контролювати концентрацію кальцію та креатиніну в крові. У випадку підвищення їх концентрації слід зменшити дозу препарату або тимчасово припинити його прийом. У зв'язку з тим, що вітамін D3 підвищує абсорбцію кальцію зі шлунково-кишкового тракту, щоб уникнути передозування кальцію, необхідно враховувати надходження вітаміну D3 та кальцію з інших джерел.
Всмоктування кальцію зі шлунково-кишкового тракту може зменшуватися при одночасному прийомі деяких продуктів, наприклад, шпинату, ревеню, висівків і зернових.
Особливі застереження.