Тема 1 Теоретичні аспекти бюджетного менеджменту

Содержание

Тема 4

1. Поняття та складові бюджетного процесу в Україні.
   
2. Бюджетне планування в Україні.
   

1. складання проекту бюджету;
   
2. розгляд бюджету;
   
3. затвердження бюджету;
   
4. виконання бюджету;
   
5. складання, розгляд і затвердження звіту про виконання бюджету;
   
6. контроль за виконанням бюджету.
   

1. Визначення чіткого розмежування функцій між органами державної влади і державного управління.
   
2. Встановлення необхідної документації, яка використовується у бюджетному процесі.
   
3. Визначення особливого порядку виконання бюджету у разі його несвоєчасного затвердження.
   
4. Визначення відповідальності органів за порушення бюджетного регламенту, а саме:
   
   • органів виконавчої влади – за неякісний проект бюджету та несвоєчасне подання проекту бюджету;
     
   • органів законодавчої влади – за порушення встановлених термінів розгляду і затвердження бюджету;
     
   • Міністерства фінансів України – за нецільове використання бюджетних коштів.
     

1. Визначення обсягу валового внутрішнього продукту та національного доходу на плановий рік.
   
2. Відповідно до функцій, що бере на себе держава, визначення співвідношень між обсягами ресурсів, що залишатимуться у розпорядженні юридичних і фізичних осіб, та централізуються державою.
   
3. Встановивши обсяг фінансових ресурсів, який необхідно державі для виконання своїх функцій, визначення частини, яку передбачається мобілізувати податковим методом, а яку неподатковим.
   
4. Визначення обсягу доходів за окремими джерелами і загального обсягу доходів бюджету з урахуванням резервів їх збільшення.
   
5. Визначення видатків бюджету за всіма підрозділами бюджетної класифікації і загального обсягу видатків з врахуванням економного, ефективного і раціонального використання бюджетних коштів.
   
6. Раціональний розподіл доходів і видатків бюджету між окремими ланками бюджетної системи та збалансування всіх бюджетів нижчого рівня.
   
7. Утворення державних матеріальних та бюджетних резервів
   

1. Принцип політичного підходу до бюджетного планування означає, що бюджетне планування необхідно розглядати в якості інструменту реалізації економічної політики держави, основні напрями якої розробляються і визначаються Верховною Радою України.
   
2. Принцип взаємозв’язку бюджетного планування з прогнозуванням соціально-економічного розвитку та комплексного підходу до основних прогнозних показників.
   
3. Принцип забезпечення провідної ролі бюджетного планування у системі фінансового планування полягає у визначенні джерел доходів, оптимального розподілу та використання бюджетних коштів з метою першочергового забезпечення фінансовими ресурсами пріоритетних напрямів розвитку економіки та соціальної сфери через наявну систему фінансових планів в Україні.
   
4. Принцип єдності у використанні показників, методики законодавчої та нормативної бази, бюджетної класифікації і бюджетної документації при бюджетному плануванні.
   
5. Принцип стабільності означає, що всі показники бюджету повинні бути стабільними і незмінними протягом року.
   
6. Принцип директивності означає, що після затвердження бюджет набуває сили Закону України, а його показники стають обов’язковими для виконання всіма суб’єктами бюджетних відносин.
   
7. Принцип безперервності має забезпечуватися, з одного боку, використанням показників бюджету та аналітичних показників базового року для визначення доходів і видатків бюджету планового року, а з іншого – єдністю перспективного, поточного та оперативного бюджетного планування.
   
8. Принцип повного бюджету полягає в тому, що до складу доходів і видатків бюджетів включаються всі доходи держави, органів місцевого самоврядування від будь-яких джерел надходжень, а також будь-які бюджетні витрати на потреби держави або територіальних громад.
   
9. Принцип періодичності складання і затвердження бюджетів означає, що бюджети всіх рівнів повинні складатися і затверджуватися з певною періодичністю.
   
10. Принцип реальності показників бюджетів, який передбачає наукове обґрунтування і реальність розрахунків, їх економічне обґрунтування.
    
11. Принцип збалансованості доходної і видаткової частин усіх бюджетів забезпечується дотриманням балансу показників доходної і видаткової частин бюджетів.
    
12. Принцип гласності в процесі складання та затвердження бюджетів означає, що показники бюджетів повинні оприлюднюватися в засобах масової інформації.
    
13. Принцип формування резервів забезпечується утворенням резервів у кожному бюджеті за рахунок бюджетних джерел.
    

1. Метод прямого розрахунку передбачає обчислення показників бюджету, виходячи з реальних потреб в розрізі окремих статей доходів і видатків по кожному підприємству, організації, установі чи фізичній особі.
   
2. Нормативний метод. Суть його полягає в тому, що за основу беруться нормативи, які регламентують види надходжень і видатків. При цьому враховується економічний стан підприємств, установ, галузей народного господарства, фізичних осіб. Цей метод дає можливість цілковито виявити бюджетні резерви і сприяє їх економії.
   
3. Балансовий метод. За допомогою цього методу вдається досягти узгодженості між джерелами доходів та видатків за видами і регіонами.
   
4. Аналітичний метод передбачає обчислення планових показників на основі визначення впливу на них різноманітних факторів і базується на моделюванні бюджетних показників.
   
5. Предметно-цільовий метод використовується при фінансуванні окремих державних програм економічного і соціального розвитку.
   

1. Зведене бюджетне планування – активно використовується у процесі складання проектів бюджетів з метою забезпечення їх збалансованості на всіх рівнях. Зведені бюджети складаються на державному рівні і на кожному рівні регіонального управління.. Показники зведеного бюджету розраховуються на основі макроекономічних показників держави, нормативів бюджетного забезпечення, укрупнених норм та спеціальних розрахунків, і використовуються з метою визначення обсягів регулюючих доходів та бюджетних трансфертів до бюджетів нижчого рівня.
   
2. Територіальне бюджетне планування здійснюється органами законодавчої та представницької влади самостійно. Вони складають, розглядають та затверджують свої бюджети, які є їх безпосередньою фінансовою базою.
   
3. Адресне бюджетне планування тісно пов’язане з територіальним, мета якого полягає у встановленні конкретних зв’язків показників бюджетів з показниками фінансових планів усіх суб’єктів господарювання, що беруть участь у бюджетному процесі. Така адресність забезпечується, з одного боку, централізацією бюджетного планування, а з іншого, - тісним зв’язком та узгодженістю показників бюджету з показниками фінансових планів головних розпорядників коштів.
   

1. розробку основних прогнозних макропоказників економічного і соціального розвитку України на плановий рік;
   
2. розробку і затвердження Постанови Верховної Ради України “Про основні напрями бюджетної політики на наступний бюджетний рік” (бюджетної резолюції);
   
3. аналіз виконання бюджету за минулий рік і очікування виконання бюджету в поточному році;
   
4. підготовку інструктивних листів про особливості складання розрахунків до проектів бюджетів на наступний бюджетний рік.
   

• обсяг валового внутрішнього продукту і національного доходу;
  
• показники зведеного балансу фінансових ресурсів;
  
• показники балансу доходів і витрат населення, платіжного балансу, валютного плану;
  
• індекси змін оптових і роздрібних цін порівняно з попереднім роком;
  
• обсяг прибутку в цілому та в розрізі адміністративно-територіальних утворень;
  
• показники по фонду оплати праці;
  
• обсяг геологорозвідувальних і топографо-геодезичних робіт та надходжень коштів до бюджету в порядку відшкодування витрат на геологорозвідувальні роботи;
  
• потреби у бюджетних асигнуваннях, пов’язаних з здійсненням державного регулювання цін на товари і послуги.
  

• граничний розмір дефіциту державного бюджету та джерела його покриття;
  
• доходи державного бюджету відповідно до бюджетної класифікації;
  
• видатки державного бюджету відповідно до бюджетної класифікації;
  
• доходи і видатки цільових загальнодержавних фондів, включених до складу державного бюджету;
  
• суми субсидій, дотацій і субвенцій та розміри відрахувань від регулюючих доходів до бюджетів Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя;
  
• розмір обігової касової готівки державного бюджету;
  
• суми вилучених коштів з місцевих бюджетів на користь державного бюджету;
  
• рішення щодо бюджетних позичок;
  
• зміни, які відбулися у податковому законодавстві.