1 Перекладацькі трансформації як складова частина адекватного перекладу

Вид материала

Документы

Содержание Матеріали, використані для перекладу Розділ 1. теоретичні аспекти використання перекладацьких трансформацій 1.2. Лексичні трансформації – один з головних типів перекладацьких трансформацій Антонімічний переклад Цілісне перетворення Розділ 2. текст перекладу Вміст СО2 Зворотній зв'язок Флора і фауна Що стосується нас? Що ми можемо зробити Розділ 3. використання лексичних трансформацій при перекладі текстів у галузі екології From heat waves to storms to floods to fires to massive glacial melts, the global climate seems to be crashing around us. Scientists have been calling this shot for decades. That's still not clear. Dumping that much water into the ocean is a very dangerous thing. Список використаної літератури Додаток а Co2 and the poles Feedback loops ... Полное содержание

Подобный материал:

• Розділ перекладацькі трансформації як спосіб адекватного перекладу, 956.07kb.
• Ключові терміни І поняття, 253.09kb.
• 1. Концептуальні основи сучасної теоретичної економіки. Мікроекономіка як її складова, 2973.45kb.
• Парламентаризм як складова частина науки галузі знань "Державне управління" та навчальна, 92.15kb.
• С. Я. Надсон На сьогоднішній день існує багато підходів до створення автоматизованих, 597.83kb.
• План Мистецтво, кіно І телебачення. Архітектура, як складова частина матеріальної культури, 94.88kb.
• Методичні рекомендації, 353.85kb.
• Постанов Кабінету Міністрів від 29. 01. 2003 №139 „Про затвердження Порядку проведення, 702.55kb.
• Методика музичного виховання Музичне виховання школярів, як складова частина естетичного, 32.08kb.
• Для вдосконалення менеджменту сталого природокористування в Карпатах, 58.23kb.

Переклад лексичних трансформацій на матеріалі текстів у галузі екології

Зміст

ВСТУП………………………………………………………………………	3
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ВИКОРИСТАННЯ ПЕРЕКЛАДАЦЬКИХ ТРАНСФОРМАЦІЙ………………………………	5
1.1. Перекладацькі трансформації як складова частина адекватного перекладу…………………………………………………………………….	5
1.2. Лексичні трансформації – один з головних типів перекладацьких трансформацій……………………………………………………………….	10
РОЗДІЛ 2. ТЕКСТ ПЕРЕКЛАДУ…………………………………………..	14
РОЗДІЛ 3. ВИКОРИСТАННЯ ЛЕКСИЧНИХ ТРАНСФОРМАЦІЙ ПРИ ПЕРЕКЛАДІ ТЕКСТІВ У ГАЛУЗІ ЕКОЛОГІЇ……………………………	28
ВИСНОВКИ………………………………………………………………….	32
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ………………………………	34
ДОДАТОК А…………………………………………………………………	36

ВСТУП


Незважаючи на відносно молодий вік теорії перекладу або перекладознавства як науки, нині існує безліч робіт, присвячених перекладацьким трансформаціям. І це недивно, оскільки цей аспект є одним з центральних, і знання його теоретичних основ надзвичайне важливо в роботі будь-якого перекладача.

Проте слід зазначити, що фахівці в області теорії перекладу так досі і не прийшли до загальної думки відносно самої суті поняття трансформації. Питанням перекладацьких трансформацій займались такі фахівці як Фітерман А. М., Левицька Т. Р., Швейцер А. Д., Рецкер Я.І., Комісаров В. Н., Бархударов Л.С., Латишев Л.К., Шевнін А.Б., Сєров Н.Б. та інші.

Невідповідності в структурі різних мов призводять до труднощів, пов'язаних зі збереженням і передачею значень слів при їх перекладі іншою мовою. Слово, як лексична одиниця, є частиною лексичної системи мови. Смислова, або семантична структура слова унікальна для кожної конкретної мови, а тому може не співпадати в лексичних системах іноземної мови та мови перекладу. Тут на перший план виходять так звані лексичні трансформації, які можна визначити як "відхилення від словникових відповідностей" [11].

Проблеми екології та особливо глобального потепління клімату та парникового ефекту останніми роками все частіше і частіше обговорюються самими різними аудиторіями, викликаючи інтерес не лише учених, але і звичайних людей, що живуть на планеті Земля. Ось чому переклад статей та різноманітних текстів галузі генетики є дуже важливим в наші дні. В цьому і полягає актуальність нашого дослідження.

Мета даної курсової роботи полягає у дослідженні перекладацьких трансформацій, а саме лексичних трансформації та аналізі використання лексичних трансформації при перекладі текстів у галузі екології.

Для досягнення цієї мети ми маємо використати ряд завдань, а саме:

• Дослідити перекладацькі трансформації, визначити їх місце у процесі досягнення адекватності перекладу;
  
• Визначити лексичні трансформації, виявити їх місце в системі перекладацьких трансформацій;
  
• Проаналізувати досліджувані тексти на використання лексичних трансформацій у процесі перекладу.
  

Матеріали, використані для перекладу складаються з текстів у галузі генетики, а саме текстів, пов’язаних з темою глобального потепління та парникового ефекту. Ми обрали саме цей матеріал, оскільки проблеми екології в наш час являють досить актуальну проблему і переклад статей поданої тематики набуває важливості.


РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ВИКОРИСТАННЯ ПЕРЕКЛАДАЦЬКИХ ТРАНСФОРМАЦІЙ


1.1. Перекладацькі трансформації як складова частина адекватного перекладу

Переклад – діяльність, що полягає в передачі змісту тексту на одній мові засобами іншої мови, а також результат такої діяльності. Її теоретичним осмисленням і оптимізацією займається дисципліна, що називається наукою про переклад і що включає декілька напрямів, серед яких виділяються теорія перекладу, аналіз перекладу, методика навчання перекладу. Особливе місце займає машинний переклад - наукова і одночасно технологічна дисципліна, пов'язана і з наукою про переклад, і з комп'ютерною лінгвістикою. Як і багато інших розділів прикладної лінгвістики, переклад по суті міждисциплінарний - він пов'язаний не лише з наукою про мову, але і з літературознавством, когнітивними науками, культурною антропологією тощо [17].

Головна мета перекладу – досягнення адекватності. Адекватний, або як його ще називають, еквівалентний переклад – це такий переклад, який здійснюється на рівні, необхідному і достатньому для передачі незмінного плану змісту при дотриманні відповідного плану вираження, тобто норм мови перекладу [14, с.120].

Деякі лінгвісти розрізняють поняття «адекватності» та «еквівалентності» перекладу. Так, В. Н. Комісаров розглядає "еквівалентний переклад" і "адекватний переклад" як поняття неідентичні, хоча і тісно пов’язані між собою. Термін "адекватний переклад", на його думку, має ширший сенс і використовується як синонім "хорошого" перекладу, тобто перекладу, який забезпечує необхідну повноту міжмовної комунікації в конкретних умовах. Термін "еквівалентність" розуміється В. Н. Комісаровим як смислова спільність прирівнюваних одна до однієї одиниць мови і мовлення. [9, с.25-27].

За визначенням А.В. Федорова, адекватність – це «вичерпна передача смислового змісту оригіналу і повна функціонально-стилістична відповідність йому» [24, с.120].

В процесі перекладу початковими є одиниці тексту оригіналу, а кінцевими - одиниці тексту перекладу. Таким чином, ми маємо справу як з текстами на початковій мові і на мові перекладу, так і з процесом перетворення тексту оригіналу в текст перекладу. Але і такий підхід виявився недостатнім. «Перекладацька діяльність по визначенню носить посередницький характер, оскільки її мета полягає в тому, щоб зробити доступним для читачів перекладу повідомлення, зроблене автором оригіналу на іншій мові.» [9, с.40]. Іншими словами, завдяки перекладу забезпечується можливість спілкування між людьми, що говорять на різних мовах, можливість міжмовної комунікації.

Для створення повноцінного перекладу перекладач повинен брати до уваги характерні особливості автора повідомлення (джерела інформації) і тих одержувачів (рецепторів) інформації, для яких призначалось це повідомлення, їх знання і досвід, відбивану в повідомленні реальність, характер і особливості сприйняття людей, яким адресується переклад, і усі інші аспекти міжмовної комунікації, що впливають на хід і результат перекладацького процесу. Саме для цього при перекладі використовуються перекладацькі трансформації.

Отже, основне завдання перекладача при досягненні адекватності – вміло провести різні перекладацькі трансформації, для того, щоб текст перекладу як можна більш точно передав всю інформацію, закладену в тексті оригіналу, при дотриманні відповідних норм мови перекладу.

Трансформація – основа більшості прийомів перекладу. Полягає в зміні формальних (лексичні або граматичні трансформації) або семантичних (семантичні трансформації) компонентів вихідного тексту при збереженні інформації, призначеної для передачі. [5, с.25]. Я.І. Рецкер визначає трансформації при перекладі на російську як «прийоми логічного мислення, за допомогою яких ми розкриваємо значення іншомовного слова в контексті і знаходимо йому російську відповідність, яка не збігається зі словниковим» [19, с.138]. Те ж саме справедливо і для української мови.

В даний час існує безліч класифікацій перекладацьких трансформацій запропонованих різними авторами. Розглянемо деякі з них.

Л.К. Латишев у своїх роботах дає класифікацію перекладацьких трансформацій за характером відхилення від міжмовних відповідностей, в якій всі трансформації підрозділяються на:

• Морфологічні – заміна однієї категоріальної форми іншою або декількома;
  
• Синтаксичні – зміна синтаксичної функції слів і словосполучень;
  
• Стилістичні – зміна стилістичного забарвлення відрізка тексту;
  
• Семантичні – зміна не тільки форми вираження змісту, а й самого змісту, а саме, тих ознак, за допомогою яких описана ситуація;
  
• Змішані – лексико-семантичні та синтаксично-морфологічні.
  

У класифікації Л.С. Бархударова перекладацькі трансформації розрізняються за формальними ознаками: перестановки, додавання, заміни, вилучення. При цьому Л.С. Бархударов підкреслює, що подібний розподіл є значною мірою приблизним і умовним.

Перестановками називаються зміни розташування (порядку наступності) мовних елементів у тексті перекладу в порівнянні з текстом оригіналу. Під замінами маються на увазі як зміни при перекладі слів, частин мови, членів речення, типів синтаксичного зв'язку, так і лексичні заміни (конкретизація, генералізація, антонімічний переклад, компенсація). Додавання припускають використання в перекладі додаткових слів, що не мають відповідностей в оригіналі. Під випущенням мається на увазі пропуск тих або інших слів при перекладі.

Л.С. Бархударов, Л.К. Латишев, Т.Р. Левицька, А.М. Фітерман, В.Н. Комісаров, Я.І. Рецкер підрозділяють перекладацькі трансформації на лексичні, граматичні, стилістичні. Трансформації можуть поєднуватися одна з однією, приймаючи характер складних комплексних трансформацій. Наприклад, З.Д. Львовська вважає, що між різними типами трансформацій немає глухої стіни, одні й ті ж трансформації можуть іноді являти собою спірний випадок, їх можна віднести до різних типів [4, с.58].

Різниця граматичного ладу англійської та української мов, з точки зору перекладу, виражається в двох категоріях перекладацьких проблем: проблеми перекладу в умовах схожості граматичних властивостей мовних одиниць та проблеми перекладу в умовах розходження граматичних властивостей мовних одиниць у вихідній мові та мові перекладу. Крім того, специфічні ускладнення пов'язані з перетворенням окремих граматичних одиниць (морфологічні перетворення на основі словоформ) і складових граматичних одиниць (синтаксичні перетворення на основі словосполучень, речень і надфразових єдностей) [6, с.46].

Граматичні властивості мовних одиниць складаються з цілого ряду мовних явищ: форма слова, словосполучення, речення, порядок елементів, граматичні значення форм, контекстуальні функції форм і значень. Кожного разу, розглядаючи інформаційну потужність тієї чи іншої мовної одиниці, що підлягає перекладу, ми приймаємо до уваги не тільки лексико-семантичне значення слів та їх поєднань, а й їхні граматичні властивості, які можуть досить суттєво впливати на міру впорядкованості повідомлення, що перекладається.

Спільність між граматичними властивостями української та англійської мов задається їхньою спільною належністю до індоєвропейської сім'ї і виявляється в наявності спільних граматичних значень, категорій і функцій, наприклад: категорій числа в іменниках, категорій ступенів порівняння у прикметників, категорії часу у дієслова, функціональної значущості порядку слів і т. п. [9, с.150].

У той же час відмінність принципів граматичного ладу, що виражається в приналежності цих мов до різних граматичних груп, відображається в істотних відмінностях між граматичними властивостями, наприклад, в існуванні несхожих граматичних категорій: артиклі в англійській мові, дієслово в українській мові; повнозначні узгодження в українській мові , фіксований порядок слів в англійській мові, і т. д.

При цьому не слід забувати, що як відмінність, так і схожість між граматичними формами, їх функціями і значеннями може бути повною і неповною. Відповідно, можливий повний переклад або різні варіанти неповного перекладу. Повна схожість, як правило, зустрічається порівняно рідко, так само як і повна, некомпенсована відмінність. Тому головне, з чим доводиться мати справу перекладачеві, – це, по-перше, ступінь необхідності компенсації і, по-друге, характер компенсації при перекладі граматичних форм [10, с.95].

Граматичні трансформації полягають у перетворенні структури речення в процесі перекладу відповідно до норм мови перекладу. Трансформація може бути повною або частковою залежно від того, чи змінюється структура речення повністю або частково. Зазвичай, коли замінюються головні члени речення, відбувається повна трансформація, якщо ж замінюються лише другорядні – часткова. Крім замін членів речення можуть замінюватися і частини мови. Найчастіше це відбувається одночасно [7, с.304].

Слід враховувати всі фактори, які можуть впливати на застосування граматичних трансформацій, а саме:

• синтаксичну функцію речення;
  
• його лексичне наповнення;
  
• його змістову структуру;
  
• контекст (оточення) речення;
  
• його експресивно-стилістичну функцію.
  

Логічна структура речення може вимагати від перекладача не тільки зміни, але й збереження іншомовної конструкції, коли це пов'язано з точністю передачі логічного наголосу. Контекстуальне оточення речення також може вимагати його граматичної трансформації в перекладі. Найчастіше це спостерігається при перекладі англійських періодів або ряду речень, що починаються з одного й того ж особистого займенника. Якщо розглядати окремі види граматичних трансформацій, то, мабуть, найбільш поширеним прийомом слід вважати заміну англійських іменників українськими дієсловами. Це явище пов'язане з багатством і гнучкістю дієслівної системи української мови. Заміна іменника дієсловом може вимагатися з різних причин: як через відсутність відповідного іменника в українській мові, так і через необхідність змінити будову речення відповідно до норм української мови [9, с.115-127].

Отже ми виявили, що основні перекладацькі трансформації, що використовуються для досягнення адекватності перекладу, це граматичні та лексичні трансформації. Оскільки предметом нашого дослідження являються лексичні трансформації, розгляньмо їх більш детально.


1.2. Лексичні трансформації – один з головних типів перекладацьких трансформацій

У лексичних системах англійської та української мов спостерігаються розбіжності, які проявляються в типі смислової структури слова. Будь-яке слово, тобто лексична одиниця - це частина лексичної системи мови. Цим пояснюється своєрідність семантичної структури слів в різних мовах. Тому суть лексичних трансформацій полягає в заміні окремих лексичних одиниць (слів і стійких словосполучень) вихідної мови лексичними одиницями мови перекладу, які не є їх словниковими еквівалентам тобто, які мають інше значення, ніж передаванні ними в перекладі одиниці вихідної мови.

Розгляньмо головні причини, що викликають необхідність такого типу трансформацій.

У значенні слова в різних мовах часто виділяються різні ознаки одного і того ж явища або поняття, де відбито бачення світу, властиве цій мові, вірніше, носіям цієї мови, що неминуче створює труднощі при перекладі.

Другою причиною, що викликає лексичні трансформації, є різниця в смисловому об'ємі слова. Немає абсолютно однакових слів у вихідній мові та мові перекладу.

Класифікацій лексичних трансформації існує чимало. Так, наприклад, Я.І. Рецкер пише, що «хоча не завжди можна класифікувати кожний приклад перекладу через переплетення категорій, загалом можна виділити 7 різновидів лексичних трансформацій:

• Диференціація значень;
  
• Конкретизація значень;
  
• Генералізація значень;
  
• Змістовий розвиток;
  
• Антонімічний переклад;
  
• Цілісне перетворення;
  
• Компенсація втрат у процесі перекладу.
  

Латишев Л.К. виділяє наступні лінгвістичні трансформації:

• Лексико-семантичні заміни – конкретизація, генералізація, смисловий розвиток або модуляція;
  
• Антонімічний переклад;
  
• Цілісне перетворення [11, с.31-32].
  

Бачимо, що класифікації приблизно однакові, розбіжності дещо в назмах прийомів. У нашій дослідницькій роботі ми будемо дотримуватись класифікації Латишева Л.К. розгляньмо подані прийоми більш детально.

Конкретизацією називається заміна слова або словосполучення вихідної мови (далі ВМ) з ширшим предметно-логічним значеним словом і словосполученням мови перекладу (далі МП) з вужчим значенням. В результаті застосування цієї трансформації створювана відповідність і початкова лексична одиниця опиняються в логічних стосунках включення: одиниця ВМ виражає родове поняття, а одиниця МП - видове поняття, що входить в неї.

У ряді випадків застосування конкретизації пов'язане з тим, що у МП відсутнє слово з таким широким значенням. Іноді родова назва на мові перекладу не може бути використана із-за розбіжності конотативних компонентів значення.

Генералізацією називається заміна одиниці ВМ, що має вужче значення, одиницею МП з ширшим значенням, тобто перетворення, зворотне конкретизації. Створювана відповідність виражає родове поняття, що включає початкове видове. Використання слова із загальнішим значенням позбавляє перекладача від необхідності уточнювати, що саме суботу або неділю має на увазі автор, кажучи про "уікенд". Іноді конкретне найменування якого-небудь предмета нічого не говорить рецептору перекладу або нерелевантно в умовах цього контексту.

Загальніше позначення може бути переважним і із стилістичних причин.

Модуляцією (компенсація у І.Я. Рецкера) або смисловим розвитком називається заміна слова або словосполучення ВМ одиницею МП, значення якої логічно виводиться зі значення початкової одиниці. Найчастіше значення співвіднесених слів в оригіналі і перекладі опиняються при цьому пов'язаними причинно-наслідковими стосунками. При використанні методу смислового розвитку причинно-наслідкові стосунки часто мають ширший характер, але логічний зв'язок між двома найменуваннями завжди зберігається.

Антонімічний переклад - це лексична трансформація, при якій створюється заміна ствердної форми в оригіналі на негативну форму в перекладі або, навпаки, негативної на ствердну супроводжується заміною лексичної одиниці ВМ на одиницю МП з протилежним значенням. У англо-українських перекладах ця трансформація застосовується особливо часто, коли в оригіналі негативна форма спожита із словом, що має негативний префікс. У рамках антонімічного перекладу одиниця ВМ може замінюватися не лише прямо протилежною одиницею МП, але й іншими словами та поєднаннями, що виражають протилежну думку. Латишев Л.К. зазначає, що застосування антонімічного перекладу нерідко поєднується з використанням інших трансформацій (лексичних або граматичних) [11, с.32].

Цілісне перетворення - коли при перекладі словосполучення, смислової групи або речення не представляється можливим відштовхнутися від словникових відповідностей або контекстуальних значенні окремих слів, але необхідно зрозуміти смислове значення усього цілого, що перекладається, та "перефразувати" його українськими словами, іноді дуже далекими від слів оригіналу, ми прибігаємо до прийому цілісного переосмислення. На думку Латишева Л.К. це один з найважчих прийомів трансформаційного перекладу. Найширше застосування цей прийом знаходить при перекладі фразеології, яка відбиває специфіку англійської живої розмовної мови.

Отже ми виявили, що до основних лексичних трансформацій відносяться: прийом конкретизації та генералізації, прийом модуляції або смислового розвитку, антонімічний переклад та прийом цілісного перетворення.


РОЗДІЛ 2. ТЕКСТ ПЕРЕКЛАДУ


Земля в пасці - глобальне потепління наближається.

Джеффрі Клюгер, Неділя 26 березня 2006

Ніхто не може сказати точно, як виглядає хвора планета, але ймовірно вона дуже схожа на нашу землю. Це омана те, що ви чули про глобальне потепління, як про повільне явище, яке займає десятиліття. Раптово та несподівано, лихо вже дуже близько.

Звичайно, все це дуже схоже на те, що відбулось минулого тижня: атмосферний фронт, який спричинив циклон Ларрі - шторм силою в 4 бали з поривами вітру, який досягнув 125 миль / год. та обрушився на північно-східну Австралію. Це також схоже на те, що відбувалось минулого року: завіси вогню та пилу перетворили небо Індонезії на помаранчевий колір, та засуха, охопивши острів, витіснила населення, яке там мешкало. Це, безумовно схоже на частини льоду розміром з невеликі країни, які відколюються від Арктики та Антарктики. Також на промоклі уламки Нового Орлеану, який продовжує загнивати, у той час, коли атлантичні води збираються для нового сезону ураганів.

Катастрофи завжди мали місце і, звичайно, завжди будуть відбуватися. Але коли вони трапляються все частіше та посідають значне місце у нашому житті, це означає, що коїться щось страшне. Це щось і є глобальне потепління.

Напевно вчений-еколог Джеймс Лавлок перебільшив, коли зобразив нашу планету як самостійний організм, але це не означає, що планета не може вести себе як жива істота, і сьогодні ми бачимо наявний приклад її боротьби з лихоманкою. Від спалахів спеки до ураганів та повенів, від пожеж до глобального льодовикового танення, - все це приклади змін світового клімату. Вчені передбачали всі ці події ще кілька десятиліть потому. Вони неодноразово попереджали, що трапиться, якщо не припиниться викид парникових газів в атмосферу, затримання сонячних променів і підвищення глобальних температур.

Екологи та законодавці витратили роки на суперечки стосовно того, чи дійсно сумні прогнози стосовно глобального потепління правдиві, але, нарешті, десь приблизно за останні п’ять років серйозні дебати мирно закінчилися. Навіть великі скептики дійшли висновку, що дійсно, всесвітнє потепління,- це серйозна справа, та діяльність людини спричиняє ці страшні процеси. Якщо і існує певне вирішення проблеми, то його пошук займає десятиліття або навіть століття.

Але льодовики, виявляється, можуть рухатися із дивовижною швидкістю, так само як і природні процеси. Де хто зробив висновок, що глобальні кліматичні системи мають міни-пастки, які починають діяти у переломні моменти та мають зворотний зв'язок, природні процеси починають запускати схему руйнування, яка має раптовий та самовідновлюючий характер. Досить випустити СО2 у небо, і остання частина із мільйонів парникових газів веде себе як при 212 градусів за Фаренгейтом, тобто перетворює певний об’єм гарячої води у шлейф пари, що здіймається. Достатньо розтопити лід в Гренландії і відбудеться не просте просочування відталої води у море але ціле поховання льодовиків. За недавніми показниками, декілька льодовикових пластів в Гренландії стали у два рази більш слизькими, та тільки неділю потому, журнал «Science» надрукував припущення, стосовно того, що наприкінці століття може відбутися випадкове підвищення рівня моря до 20ти футів. Здається, природа остаточно переситилась нашим існуванням на землі .

"Речі відбуваються набагато швидше, ніж хто-небудь може передбачити," говорить Білл Чамідес, головний вчений пропагандистської групи із захисту навколишнього середовища і колишній професор атмосферної хімії. "Останні 12 місяців були тривожними",- додає Рут Каррі, вчений океанографічного інституту «Вудс Холі» в штаті Массачусетс: "Відчутні вагання серед науковців."

І не тільки серед вчених, які приймають участь у дослідженнях. Навіть якщо наша природа переживає переломні моменти, громадськість, здається, досягла своїх власних. Протягом багатьох років, добре відомий скептицизм стосовно кліматологічної науки стояв на шляху вирішення проблеми, але діяльність багатьох скептиків, яких фінансували енергетичні компанії, стала все менш і менш потрібною. Згідно з даними «Нью Таймс», «ABC News», та університету Станфорд 85% респондентів погоджуються з тим, що глобальне потепління ймовірно вже відбувається. Більш того, більшість опитаних заявили, що бажають приймати якісь дії. 87% з опитаних вважають, що уряд має заохочувати або вимагати зниження викидів енергетичного палива, та 85% гадають, що мають прийматися якісь заходи щодо зменшення використання бензину. Навіть євангельські християни, які колись являли собою дуже впливову підтримку в консервативному русі, вимагають дій, які були особливо необхідні у лютому, коли 86 лідерів християнського руху, створили євангельський ініціативний рух з кліматичних питань, вимагаючи, щоб Конгрес регулював парникові гази.

Як результат пробудження інтересу з боку телебачення та документальних фільмів, низька видань, що стосується всесвітнього потепління заповнює наши полиці новими книгами. Найбільш помітною з них є " Inconvenient Truth", яка побачить світ в травні, профаіл колишнього віце-президента Альберта Гора та його праця, що торкається питань змін клімату та викликає суперечки навколо неправдоподібної теми і в рівній мірі неправдоподібної зірки. Фільм компенсує відсутність схвалення Голівудом, передаючи як тяжку науку про всесвітнє потепління, так і особисті захоплення Гора.

Такі громадські хвилювання тільки привертають увагу політиків і бізнес-лідерів, які не завжди можуть реагувати на науку, але мають гостре чуття, стосовно того, коли голоси та прибуток брешуть. Державні і місцеві законодавці почали вживати заходи з обмеження викидів, теж саме роблять і великі корпорації. Wal-Mart почав установку вітрових турбін на своїх магазинах для вироблення електроенергії і збирається розмістити сонячні батареї над своїми автостоянками. HSBC, другий за величиною банк у світі, пообіцяв нейтралізувати викид газу шляхом інвестування вітрових електростанцій та інших зелених проектів. Навіть президент Буш, улюбленець зелених, тепер визнає, зміни клімату і може похвалитися заходами, які він приймає для боротьби з ними. Проте, більшість з цих заходів, пов'язані з дослідженнями та добровільним контролем викидів, а не з прийняттям законів до яких схиляють науковці.

Невже вже занадто пізно, щоб протидіяти змінам які ведуть за собою глобальне потепління ? На даний момент, це ще не відомо. Скорочення обсягу шкідливих викидів кожного року – душе складний процес. Цього скорочення достатньо, щоб атмосфера змогла загоїти рани, які булі нанесені поколіннями."Екосистеми, як правило, в змозі підтримувати самі себе", говорить Террі Чапін, біолог і професор екології в Університеті Аляски, Фербенкс. "Але в кінці-кінців у всьому є своя межа".

Вміст СО2

Як незначний компонент нашої атмосфери, діоксид вуглецю сприяв нагріванню землі, до якого ми звикли і почуваємось досить комфортно. Але при великому обсязі наносить тяжкі пошкодження. Цей газ займає тільки декілька сотень мільйонної частини усього повітря, але він сильнодіючий, оскільки він проводить потік сонячного світла, але не дає змоги значній частині тепла запобігти випромінюванню. Під час останнього льодовикового періоду, концентрація СО2 в атмосфері складала всього 180ту мільйонної частини, спричинивши глибоке замороження землі. Після того, як льодовики відступили, але на початку сучасної епохи, загальний обсяг СО2 зріс до 280тої мільйонної частини, що було сприятливою умовою. Тільки за останні півтора століття, ми спричинили збільшення рівня до 381 частини на мільйон, і ми відчуваємо наслідки. Було визначено 20 найспекотніших років, 19 з яких були у 80х або пізніше. За даними вчених НАСА, 2005 рік був одним із самих гарячих років більш ніж за століття.

Особливо гостро відчувається процеси випарювання на Північному і Південному полюсах, де льодовики та льодовий покрив перетворюються на талий сніг. Після відлиги, ряд механізмів сприяє продовженню цих процесів. Гренландія є яскравим прикладом. В кінці минулого року, Ерік Рігнот гляціолог лабораторії реактивного руху в місті Пасадена, штат Каліфорнія, та Паннір Канагаратнам, молодший референт-професор Університету у штаті Канзас, проаналізували дані канадських і європейських супутників і виявили, що льодовики Гренландії продовжують не тільки танути, але й рухатися у напрямку до моря зі швидкістю більш ніж у два рази швидше, 53 кв. милі, що відбувалось минулого року, порівняно з 1996 роком, коли швидкість сягала 22кв. милі. Кубічна миля води це приблизно в п’ять разів більше того, що Лос-Анджелес використовує протягом всього року.

Витік великої кількості води в океан дуже небезпечний процес. Айсберги не піднімають рівень моря, коли вони тануть, тому, що вони плавучі, це означає, що вони витіснили всю воду, яка була на їх місці. Але крига на земній поверхні, як в Гренландії, - це інша справа. Якщо, вона розтане і попаде в океани, які зараз підіймаються (через те, що збільшується кількість теплої води), вона заполонить берегові лінії. За деякими оцінками, буде достатньо цілого льодяникового пласта в Гренландії для того, щоб підняти світовий рівень океану до 23х футів, поглинаючи значну частину прибережної Флориди і більшу частину Бангладеш. Льоду в Антарктиці достатньо для підвищення рівня океану більш ніж на 215 футів.

Зворотній зв'язок

Однією з причин прискорення танення крижаного покриву планети полягає в тому, що зменшується яскрава біла поверхня, це змінює взаємодію сонця і землі. Полярний лід настільки сильно відображає світло, що 90% усього сонячного світла, яке відбивається. просто повертається назад у космос, забираючи з собою більшу частину енергії. Океанська вода діє якраз навпаки, поглинаючи 90% енергії, яку вона отримує. Чим більше енергії вона зберігає, тим тепліше стає, в результаті чого, кожна миля льоду тане швидше ніж попередня миля.

Це те, що вчені називають зворотним зв'язком, існує ще однин неприємний момент: якщо Ви “відкриєте” Північний Льодовитий океан, Ви дасте волю іншому шкіднику - порівняно теплому шару води на глибині близько 600 футів, що циркулює в Атлантичногму океані та за його межами. "Достатньо тільки льоду розтанути", говорить Каррі Вудс-Хол", -“І вода почне взаємодіяти з атмосферою, вивільняючи своє тепло. Це погана річ."

Подібний приклад зворотного зв'язку - це танення вічної мерзлоти, як правило такою називають землю, яка була заморожена протягом двох років або більше. В глибині цієї мерзлоти знаходиться дуже багато заморожених земних нерухомих часток, які починають оживати та значна їх частина була заморожена набагато довше, ніж два роки, точніше з моменту закінчення останнього льодовикового періоду, або принаймні 8000 років потому. Запечатана всередині, заморожена часова оболонка-це, по суті, прошарки згнилої органічної речовини, що містять у собі велику частку вуглецю. У високогірних районах Аляски, Канади та Сибіру, грунт прогрівається і розкладається, випускаючи гази, які перетворяться на метан і CO2. “Це, у свою чергу, може призвести до більшого потепління і танення вічної мерзлоти”, говорить Девід Лоуренс науковий дослідник Національного центру атмосферних досліджень США (NCAR) в м. Боулдер, штат Колорадо. А скільки вуглецю відклалося у ґрунтах Арктики? Лоуренс визначає, що десь від 200 гігатонн до 800 гігатон. Загальна кількість виробленого вуглецю людиною складає всього 7 гігатон на рік.

Одним із наслідків є нагрівання океанів, і в результаті, як не парадоксально, холодніші континенти, в той час, коли нагрівається земля. Океанські течії протікають між теплими і холодними регіонами та служать природним терморегулятором, поширюючи тепло від екватора до полюсів. Гольфстрім утримує клімат в Європі відносно м’яким, несучи тепло із тропіків. Якщо Європа буде відрізана від Гольфстріму, температура почне падати. У кінці останнього льодовикового періоду, потік теплої течії був тимчасово заблокований, а температура в Європі впала до 10 ° F, перетворюючи континент в льодовик.

Гольфстрім рухається через те, що тепла вода легша ніж холодна і це дозволяє йому протікати на поверхні. Як тільки він дістається до Європи та звільняє своє тепло, потік стає щільнішим та тане, після чого, тече назад на південь перетинаючи північний Гольфстрім, доки не дістанеться до тропіків і не почне знову нагріватися. Цикл працює надзвичайно, забезпечуючи те, що вода залишається достатньо солоною. Але якщо вона розбавляється прісною водою, концентрація солі падає, і вода стає легшою, дістаючись верхівки та призупиняє потік. У грудні минулого року, дослідження, які проводились в Національному океанографічному центрі Великобританії виявили, що один з компонентів системи, що скеровує Гольфстрімом сповільнив свої процеси приблизно на 30% з 1957 року. Це збільшило звільнення талих вод в Арктиці та Гренландії, що, як виявляється спричинило сильний потік прісної води, яка порушила природні процеси. У світі, де відбувається глобальне потепління, малоймовірно, що холоду, який буде на землі буде достатньо, щоб утримувати льодовики, це перетворіть наше існування на планеті у жахливо незручне.

"Велику тривогу викликає те, що клімат по всій Європі зміниться", говорить Адріан Лукман, старший викладач кафедри географії в університеті Уельсу, місто Суонсі. "Ми знаходимось у Великобританії на одній широті з Аляскою. Гольфстрім є причиною, завдяки якої ми можемо тут існувати".

ЗАСУХА

Більший вплив на землю спричиняє те, наскільки швидко глобальне потепління впливає на океани та льодовий покрив. Люди, тварини і рослини живуть в сухих, гірських регіонах, таких як західна частини США завдяки сніжному покриву, який збирається на вершинах гір протягом усієї зими і повільно тане в теплі місяці літа. Останнім часом, через ранній прихід весни і надзвичайно спекотного клімату сніговий покрив, тане занадто рано, тому к часу, коли він потрібен, він майже весь зник. Кліматолог Вашингтонського Університету Філіп Мот, порівнював стан сніжного покриву за десятиліття у Вашингтоні, Орегоні і Каліфорнії, і виявив, що зараз, сніжні покриви являють собою тільки частину того, якими вони були в 1940-х роках, а деякі з них зникли повністю.

Глобальне потепління спричиняє засуху у різних регіонах по-своєму. Більш високі температури висушують вологу з ґрунту швидше, призводячи до посушливих регіонів, які ось-ось і настигнуть повномасштабного перелому. Між тим, події Ель-Ніньо - тепле поєднання вод Тихого океану, яке періодично скеровує зміни всесвітнього клімату та відбуваються все частіше у часи глобального потепління, у майбутньому перешкодять випаданню опадів у посушливих районах Африки та Східної Азії. Згідно з нещодавнім дослідженням NCAR, відсоток поверхні землі, що постраждала від засухи зріс більш, ніж у два рази порівняно з 1970 роком.

Флора і фауна

Гаряча, суха земля може бути вбивцею флори та фауни, яка зараз і без того страждає. Кількість пожеж в таких регіонах, як Індонезія, західна частина США і навіть віддалена від моря Аляска, зростає, так само, як і висушуються лісові масиви. Пожежі встановлюють свій власний зворотній зв’язок: виробляючи більше вуглецю у повітря та скорочуючи кількість дерев, які поглинають вуглекислий газ та виділяють кисень.

Ці ліси, які не піддаються пожежам, вмирають іншими, більш повільними способами. Конні Міллер, палеоекологіст Лісової служби США, досліджує історію рослинності в горах Сьєрра-Невада. Вона дійшла висновку, що за останні 100 років, ліси пересунулись на цілих 100 футів вгору по схилу, намагаючись врятуватися від спеки та посухи, що охопила низинну місцевість. Такі уповільнені евакуації здаються розумною стратегією, але коли ви знаходитесь на горі, ви можете дійти тільки до певної межі, доки не покинете місцевість, у якій знаходитесь. "Іноді ми говоримо, що дерева потраплять на небеса, тому, що вони йдуть з вершин гір", говорить Міллар.

У Північній Америці, зміни пов’язанні з потеплінням згубно впливають також і на флору. Кущі Мензаніти на Заході вмирають. Деякі опунції втратили свій характерний зелений колір ї замість того, стали хворобливо рожевими, лубоїди карликової сосни у західній частині Канади і США проклали свій шлях через десятки мільйонів гектарів лісу, завдяки теплим зимам . Жуки можуть навіть творити опір непереборним скелястим горам, відкриваючи шлях до багатої лісостепової місцевості Південного Сходу Америки.

Тварини також страждають від змін які відбуваються на місці їх мешкання. Групи захисників навколишнього середовища можуть відмітити багато видів тварин, які знаходяться під загрозою зникнення через потепління. У минулому році дослідники в Коста-Ріка оголосили, що дві третини з 110 видів барвистої жаби зникло за останні 30 років, в наслідок тяжких умов кожного сезону, яке спричинило тогорічне потепління.

На Алясці, популяція лосося знаходяться під загрозою, через танення вічної мерзлоти, що спричиняє викид бруду у річки, який ховає під собою гравій, що потрібен рибам для нересту. Дрібні тварини, такі як пишнохвості, лісові щури, альпійські бурундуки та миші страждають від підвищення температури, прямуючи прокладеним шляхом втікаючих дерев. Через те, що зникає морський лід, білі ведмеді – дивовижні, невтомні плавці, починають тонути. "Там не буде полярної криги вже у 2060 року", говорить Ларрі Швайгер, президент Національної федерації захисту дикої природи. "в наслідок цього поступово зникає полярний ведмідь".

Що стосується нас?

Доречно, мабуть, що, так як тварини вимирають, ми також страждаємо від знищення нашого середовища, і ми відчули ці втрати жахливим чином. Океанські води нагрілися на цілий градус за Фаренгейтом з 1970 року, та тепла вода слугує ракетним паливом для тайфунів і ураганів. Два дослідження, в минулому році виявили, що в останні 35 років число ураганів 4 та 5 категорії в всьому світі зросли вдвічі, тим часом, швидкість вітру і тривалість усіх ураганів зросла на 50%. З того моменту, коли атмосферне тепло нагріває воду майже всюди, тропічні шторми можуть траплятися зовсім не в тропічних місцях."Існує ціла тема, стосовно того, що температура на поверхні моря нагрівається у напрямку до Канади", говорить Грег Холланд, старший науковець NCAR в місті Боулдер. "Якщо це так, ви, ймовірно, можете очікувати тропічні циклони, але, насправді, ми не знаємо напевно."

ЩО МИ МОЖЕМО ЗРОБИТИ

Так багато шкоди наноситься одночасно на наше середовище в багатьох різних місцях, що це вплинуло на більшу частину земного населення, зокрема на 141 націю, які ратифікували Кіотський договір, який стосувався скорочення викидів, цих дій насправді не досить достатньо, але все ж таки хоч якась спроба. США, однак, де проживає менше 5% населення Землі, але які виробляють 25% від усіх викидів СО2, залишаються непохитними. Багато екологів назвали адміністрацію Буша безнадійною з самого початку, і, хоча це, можливо, було занадто, не можна заперечити той факт, що відмова від Кіотського договору Білим Домом та порушення компанії президента обіцянки контролювати обсяг вуглецю, для того, щоб зменшити шкідливі викиди - не вселяє оптимізму. Нещодавно, Джордж Буш погоджувався із залежністю Америки від нафти і вихваляв такі альтернативні джерела палива, як просо, але його розмовам має слідувати реальна ініціатива.

Гнів навколо цієї теми вибухнула недавно, коли науковець NASA Джим Хансен, директор Інституту космічних досліджень Годдард і давній керівник у галузі досліджень змін клімату, скаржився, що він піддавався переслідуванням з боку Білого дому, коли він намагався озвучити проблеми глобального потепління. "Демократія обумовлює, те, що народ добре проінформований стосовно усіх подій", сказав він. "Вони намагаються заперечити науку". Але як вирішили науковці, не зостається нічого ліпшого, ніж очікувати коли зміниться уряд, можливо, ситуація покращиться у 2009 році.

Конгрес із переважною кількістю республіканців також не вселяє надій. Сенатори Джон Маккейн і Джо Ліберман двічі не змогли вжити навіть легких заходів, щоб обмежити викид вуглецю. Сенатори Піт Доменічі і Джеф Бінгаман, обидва з Нью-Мексико та обидва члени палати комітету з питань енергетики, перетворили справу глобального потепління на джерело високих прибутків. Білий документ, випущений в лютому буде предметом слідчої конференції Сенату на наступному тижні. Делегація нещодавно побувала в Антарктиді, Австралії та Нової Зеландії та спостерігала за роботою науковців, які займаються дослідженнями змін клімату. "Лише троє з десяти вірили у правдивість кліматичних змін", говорить Шервуд Боехлерт, місто Нью-Йорк. "Усі інші запевнили, що ця екскурсія відкрила їм очі на реальне стан речей."

Боехлерт сам протягом довгого часу приймав участь у боротьбі за правду стосовно проблем пов’язаних з екологією, але якщо найліпше, що можна сказати для більшості законодавців, це те, що вони нарешті визнають проблему потепління, в такому разі, не має жодних підстав вагатися, чи будуть вони намагатися завадити цьому. Все частіше, державні та місцеві органи приймають якісь міри. Мери більш ніж 200 міст підписали Угоду мерів США про захист клімату, обіцяючи, між іншим, що вони будуть відповідати цілям Кіотського протоколу та будуть намагатися скоротити викиди парникових газів в своїх містах до 2012 до рівня який був у 1990 році. Дев'ять східних держав утворили ініціативу з регіонального контролю парникових газів, для того, щоб створити програму обмеження промислових викидів та дозволити компаніям, які перевищили свою норму промислових викидів передати кредити забруднення тим компаніям, які мають резерв - це розумна, прогресивна стратегія, яка допоможе контролювати обсяги сірочистого газу та знизить рівень кислотних дощів. Також Каліфорнія прийняла жорсткі закони стосовно обмеження автомобільних викидів минулого року.

"Існує багато прикладів того, що народ прагне діяти та бажає, щоб уряд приймав певні дії.", говорить Фред Крупп, президент із захисту навколишнього середовища. Крупп та інші вважають, що нам, ймовірно, слід визнати, що це занадто пізно, щоб запобігти концентрації СО2, яка зростає до 450 частин на мільйон (Або ж на 70 частин на мільйон вище, ніж зараз). Однак, ми маємо врівноважити ці показники та почати скорочувати їх.

Ця мета має бути досяжною. Приборкати глобальне потепління може бути на порядок складніше, ніж, скажімо, подолати віспу або відправити людину на місяць. Але це наш моральний борг намагатися спробувати. Ми не так багато зробили, щоб подолати цю проблему, не довіряючи фактам на які вказували нам науковці.

Науковці, однак, знали, про що вони говорили. У Сонячній системі, яка включає в себе схожі всесвіти, деякі з них з самого початку були мертві, як Меркурій і Венера або померли в дитинстві, як Марс, ми, нарешті, почитаємо усвідомлювати, що ми ходимо по лезу ножа. Вже понад століття ми граємося з цим “лезом”. Вже давно пора покласти цьому край.

Нам може здаватися, що глобальне потепління занадто далеко, щоб турбуватися про це, або ж має дуже невизначений характер, тобто прогнозоване тими ж самими комп’ютерними технологіями, які часто не можуть правильно визначити погоду на наступний тиждень. У вологий зимовий день, ви можете подумати, що хоча б незначне потепління зовсім не завадить. І немає ніяких сумнівів: попередження щодо змін клімату можуть звучати як лякаюча тактика екологів, які прагнуть позбавити нас від використання наших автомобілів і змусити змінити наш стиль життя.

Можливо мі намагаємося втішити себе. Але звернемося до "GeoSigns," перша глава нашої доповіді стосовно змін нашої планети. Земля має деякі тривожні новини.

Від Аляски до снігових вершин Анди, ситуація у світі загострюється швидко та прямо зараз. Загалом, температура піднялася до 1 ° F (.5 ° С) протягом минулого століття, але температура деяких найхолодніших, найвіддаленіших місць нагрівається набагато сильніше. Наслідки зовсім не втішливі: тануть льодовики, висушуються річки, поступово змиваються береги,- це все загрожує громадськості. Флора і фауна також реагує на підвищення температур, про що, ви зможете прочитати в "EcoSigns". Це не прогнози, це - факти, які мають усі підстави.

Ми не можемо бачити ці зміни в повній мірі. Але ми не повинні ігнорувати їх, тому, що вони є ознаками того, що чекає іншу частину нашої планети.

Зачекайте певний час, говорять ті, хто сумнівається в доцільності цієї теми. Клімат, як відомо, має мінливий характер. Тисячу років потому, Європа мала м'який клімат та винні сорти винограду росли в Англії. 400 років тому клімат змінився на холодний і річка Темза неодноразово замерзлаа. Можливо, стримке потепління ще одина природня примха, тобто просто скороминущє явищє?

Не покладайте багато надії на це, - говорять експерти. Звичайно, природні ритми клімату можуть пояснити деякі з ознак потепління про які ви будете читати далі. Але щось спричиняє хворобу усієї планети.

Протягом століть ми вирубаємо ліси, використовуємо вугілля, нафту та газ, тим самим випускаючи двоокис вуглецю та інші гази, що утримують тепло в атмосфері настільки швидко, що рослини та океани не встигають поглинати їх.(див. "Справа про зниклий вуглець", лютий 2004). Рівень вуглекислого газу в атмосфері зараз вищій, ніж був протягом сотень тисяч років. "Зараз ми є геологічними чинниками, які можуть вплинути на процеси, що визначають наш клімат", говорить Джордж Філандер, кліматичний експерт у Прінстонському університеті. По суті, ми нагромаджуємо додаткові покриви на нашу планету.

Людина була самим значним чинником, який спровокував потепління минулого століття, говориться у серйозній доповіді Міжурядової групи експертів Організації Об'єднаних Націй з питань змін клімату (МГЕЗК), яка була презентована у 2001 році. Глобальні температури піднімаються швидше, ніж у будь-який інший час за останні тисяча років. І кліматичні зразки показують, що природні чинники, такі, як виверження вулканів і слабкі проблиски сонця, не можуть бути поясненням цьому потеплінню.

Тим часом, як обсяг вуглекислого газу продовжує зростати, так само й кількість ртуті буде збільшуватись з 3 ° F до 10 ° F (1,6 ° С до 5,5 ° C) до кінця цього століття, як визначає МГЕЗК. Але потепління може відбуватись зовсім не поступово. Звіти про стародавній клімат, які описані в розділі "TimeSigns" припускають, що планета має липкий термостат. Деякі експерти побоюються, підвищення сьогоднішніх температур, що може спричинити виснажливий клімат. Продовжувати гратися із глобальними змінами температур, говорить Філандер ", зовсім не розумний вчинок."