Розділ перекладацькі трансформації як спосіб адекватного перекладу
| Вид материала | Документы |
- 1 Перекладацькі трансформації як складова частина адекватного перекладу, 1464.08kb.
- План вступ розділ I. Художній текст Особливості перекладу художнього тексту Мета створення, 277.36kb.
- С. Я. Надсон На сьогоднішній день існує багато підходів до створення автоматизованих, 597.83kb.
- Назва реферату: Дослідники автоматичного перекладу Розділ, 187.96kb.
- Могилянська Академія" Реферат на тему:, 191.52kb.
- Розділ Що таке “здоровий спосіб життя” молоді, 883.14kb.
- Тема „Спосіб життя І здоров'я. Основи здоров'я, 7 клас Тема: спосіб життя І здоров'я, 33.83kb.
- Іван Франко – співвидавець літературної спадщини Степана Руданського, 479.4kb.
- План розділ Вихідні дані Розділ Розрахункові таблиці Розділ Висновки та пропозиції, 376.26kb.
- Конфлікт як спосіб взаємодії План, 395.31kb.
Використання трансформацій при перекладі англомовних текстів у галузі генетики
Зміст
| ВСТУП……………………………………………………………………….. | 3 |
| РОЗДІЛ 1. ПЕРЕКЛАДАЦЬКІ ТРАНСФОРМАЦІЇ ЯК СПОСІБ АДЕКВАТНОГО ПЕРЕКЛАДУ……………………………………………. | 5 |
| 1.1. Поняття адекватності перекладу…………………………………….. | 5 |
| 1.2. Перекладацькі трансформації як частина функціонального способу перекладу…………………………………………………………. | 8 |
| 1.2.1. Лексичні трансформації……………………………………………… | 9 |
| 1.2.2. Граматичні трансформації…………………………………………… | 12 |
| 1.2.3. Лексико-семантичні трансформації…………………………………. | 14 |
| РОЗДІЛ 2. ТЕКСТ ПЕРЕКЛАДУ………………………………………….. | 16 |
| РОЗДІЛ 3. ВИКОРИСТАННЯ ТРАНСФОРМАЦІЙ ПРИ ПЕРЕКЛАДІ АНГЛОМОВНИХ ТЕКСТІВ У ГАЛУЗІ ГЕНЕТИКИ……………………. | 26 |
| 3.1. Лексичні трансформації………………………………………………... | 26 |
| 3.2. Граматичні трансформації……………………………………………... | 28 |
| 3.3. Лексико-семантичні трансформації…………………………………… | 30 |
| ВИСНОВКИ…………………………………………………………………. | 32 |
| СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ………………………………. | 34 |
| ДОДАТОК А………………………………………………………………… | 37 |
| ДОДАТОК Б………………………………………………………………… | 44 |
| | |
ВСТУП
Основна вимога перекладу - максимально можлива міра його еквівалентності оригіналу як в плані семантико-структурного подібності, так і в плані потенційної дії на адресата. На практиці процес досягнення цієї еквівалентності найчастіше зв'язаний з деякими труднощами. Бо не завжди, через певні відмінності між початковою мовою та мовою перекладу можливий переклад по так званим семантико-структурним паралелям. Іншими словами, далеко не завжди можливі "автоматичні" заміни одиниці початкового тексту одиницями перевідного тексту з одночасною реалізацією мети перекладу. В таких випадках мовний посередник вимушений прибігати до відступу від мовних паралелей, а іноді взагалі шукати інші способи для передачі змісту початкової мови засобами мови перекладу унаслідок відсутності в даному випадку таких паралелей між мовами – до таких відступів від паралелей відносяться перекладацькі трансформації.
Вивчення літератури, присвяченої визначенню перекладацьких прийомів, що виділяються і вітчизняними, і зарубіжними ученими, приводить до висновку
У процесі розвитку таких різних галузей, як медицина та переклад все частіше стає актуальним питання їх поєднання – перекладу медичних текстів. В наш час все частіше медичні тексти присвячені питанням генетики, дослідженням генетики, виконаним на різних мовах. В дослідженні перекладу текстів у галузі генетики і полягає актуальність даної роботи. Новизна полягає у дослідженні саме використання трансформацій при перекладі текстів у галузі генетики.
Отже тема даної дослідницької роботи: «Використання трансформацій при перекладі англомовних текстів у галузі генетики».
Мета нашої дослідницької роботи полягає у дослідженні трансформацій при перекладі текстів у галузі генетики.
Відповідно до поданої мети ми ставимо перед собою наступні завдання:
- Визначити поняття адекватності перекладу;
- Дослідити лексичні, граматичні та лексико-семантичні перекладацькі трансформації;
- Проаналізувати використання трансформацій при перекладі текстів у галузі генетики.
Матеріалом нашої дослідницької роботи являються статті-дослідження про генетичні хвороби загальним обсягом 18234 знаків.
РОЗДІЛ 1. ПЕРЕКЛАДАЦЬКІ ТРАНСФОРМАЦІЇ ЯК СПОСІБ АДЕКВАТНОГО ПЕРЕКЛАДУ
- Поняття адекватності перекладу
Перш ніж винайти значення «адекватності перекладу» давайте визначимо поняття «переклад».
Переклад – це передача змісту письмового або усного висловлювання засобами іншої мови. Словник-довідник лінгвістичних термінів поділяє переклад на три основні групи: дослівний, вільний та художній.
Переклад дослівний. Переклад іншомовного тексту на іншу мову шляхом механічної підстановки на місце слів мови-джерела їх еквівалентів у мові, на який робиться переклад, при збереженні іншомовної конструкції.
Переклад вільний. Передача загального змісту іншомовного тексту без проникнення в смислові деталі й емоційно-експресивні відтінки, виражені мовними засобами мови-джерела.
Переклад художній. Переклад, що зберігає тонкощі змісту іншомовного тексту, його образну систему, переклад зроблений з урахуванням семантичних і виразних можливостей і особливостей як мови-джерела, так і мови-перекладу [20, c. 127].
Літературний (або художній) переклад являється проблемою, що далеко виходить за межі чистої літературно-лінгвістичної техніки, оскільки кожен переклад являється в тій чи іншій мірі ідеологічним освоєнням оригіналу [16, c. 312].
Рецкер І.Я. поділяє переклад на наступні типи: дослівний, буквальний, вільний, адекватний.
Дослівний переклад полягає в передачі структури речення без зміни конструкції і без істотної зміни порядку слів.
Буквальний переклад буває заснований або на зовнішній схожості англійського слова з українським (етимологічний буквалізм), або на використанні при перекладі основного або найбільш поширеного значення англійського слова без урахування значення усього висловлювання в цілому (буквалізм семантичний). Буквальний переклад зазвичай приводить до спотворення думки оригіналу, або до порушення норм мови перекладу.
Вільний переклад застосовується в особливих випадках, коли не потрібна передача стилю оригіналу або коли відтворення стилістичних особливостей оригіналу зв'язане з великими труднощами (наприклад, при перекладі старовинних текстів), або коли переклад робиться для інформації вузького кола осіб.
Адекватний (повноцінний) переклад визначається як переклад, що відповідає оригіналу по функції (повноцінності передачі) і по обиранню засобів перекладачем (повноцінності мови і стилю). Функціональна точність, характерна для адекватного перекладу, не лише допускає, але нерідко і вимагає відмови від формальних, словникових відповідностей [18, c. 8].
Терміни "адекватність" і "адекватний" орієнтовані на переклад як процес, тоді як терміни "еквівалентність" і "еквівалентний" мають на увазі відношення між початковим і кінцевим текстами, які виконують схожі комунікативні функції в різних культурах. На відміну від адекватності еквівалентність орієнтована на результат. Еквівалентність - це особливий випадок адекватності (адекватність при функціональній константі початкового і кінцевого текстів) [23, c. 93].
Лише добре озброєний лінгвістично, історично та культурно перекладач може задовільно виконати завдання адекватного перекладу, що полягає в передачі смислового змісту, емоційної виразності і словесно-структурного оформлення оригіналу. Трудність цього завдання породила досить поширену думку про принципову "неможливість" адекватного перекладу, що виникла ще до судження Лейбніца : "Немає у світі мови, яка була б здатна передати слова іншої мови не лише з рівною силою, але хоч би навіть з адекватним вираженням". З ідеалістичної точки зору, що оголошує літературний твір абсолютно завершеним, замкнутим в собі і неповторним цілим, точний переклад в сенсі відтворення єдиного художнього цілого в усіх трьох названих аспектах (смислового, емоційного та словесно) і їх співвідношень дійсно неможливий. Але якщо вважати суттю твору його загальну ідейно-емоційну естетичну дію, по відношенню до якої різні словесні засоби грають лише службову роль, то проблема точного в сенсі адекватності перекладу виявляється вирішуваною. Адекватним ми повинні визнати такий переклад, в якому передані усі наміри автора (як продумані їм, так і несвідомі) в сенсі певної ідейно-емоційної художньої дії на читача, з дотриманням в міру можливості усіх вживаних автором ресурсів образності, колориту, ритму тощо; останні повинні розглядатися проте не як самоціль, а тільки як засіб для досягнення загального ефекту. Поза сумнівом, що при цьому доводиться дечим жертвувати, вибираючи менш істотні елементи тексту. З цією метою перекладач повинен, перш ніж приступити до роботи, скласти собі ясне уявлення про ідеологію, стиль та фактуру тексту, що перекладається [16, c. 248].
Вимога адекватності носить не максимальний, а оптимальний характер: переклад повинен оптимально відповідати певним (іноді не цілком сумісним один з одним) умовам і завданням. Іншими словами, переклад може бути адекватним навіть тоді, коли кінцевий текст еквівалентний початковому лише на одному з семіотичних рівнів або в одному з функціональних вимірів. Більше того, можливі випадки, коли деякі фрагменти тексту нееквівалентні один одному і в той же час переклад в цілому виконаний адекватно [23, c. 96].
Отже адекватність перекладу – це функціональна відповідність перекладу крізь його еквівалентність. Тож розгляньмо більш детально функціональний спосіб перекладу та прийоми перекладу при реалізації останнього.
1.2. Перекладацькі трансформації як частина функціонального способу перекладу
Взагалі, Виконуючи переклад, перекладач передусім визначає спосіб перекладу, тобто міру інформаційної впорядкованості для перевідного тексту. Перший ступінь у виборі способу впорядкованості полягає у визначенні того, в якому виді має бути представлений початковий текст в перекладацькій культурі: повністю або частково. Залежно від комунікативного завдання на цьому етапі вибирається або повний, або скорочений переклад (в деяких джерелах іменований також реферативним, хоча ці терміни не цілком адекватний) [10, c. 11].
Казакова Т.А. поділяє переклад на таки типи: вибірковий, функціональний, буквальний, семантичний та комунікативний переклад.
Комунікативний переклад полягає у виборі такого шляху передачі початкової інформації, який призводить до перевідного тексту з початково адекватною дією на одержувача.
Семантичний переклад полягає в більш повній передачі контекстуального значення елементів початкового тексту в одиницях перекладацької мови.
Буквальний переклад полягає в послівному відтворенні початкового тексту в одиницях мови перекладу, по можливості, зі збереженням навіть порядку дотримання елементів.
Вибірковий переклад як спосіб скороченого перекладу полягає в виборі ключових, з точки зору перекладача, одиниць початкового тексту та їх повному перекладі.
Функціональний переклад полягає в компонуванні, трансформуванні перевідного тексту з функціонально перетворених одиниць початкового тексту. Функціональне перетворення може ґрунтуватись на лексико-семантичних, граматичних і стилістичних трансформаціях початкового тексту [10, c. 12-14].
1.2.1. Лексичні трансформації
Сдобников В.В. та Петрова О.В. зазначають що прийом перекладу можна визначити як перекладацьку операцію, спрямовану на вирішення якоїсь проблеми та спрямовану на припущення типізованої однотипності, здійснюваних перекладачем дій. Відмінності в системах мов і правилах використання одиниць мови постійно створюють визначення проблеми в процесі перекладу, внаслідок чого перекладач вимушений використовувати прийоми перекладу, що називаються перекладацькими трансформаціями. До таких трансформацій і відносяться лексичні трансформації.
Прийоми логічного мислення, за допомогою якого ми розкриваємо значення іншомовного слова в контексті і знаходимо йому український відповідник, прийнято називати лексичними трансформаціями. Суть трансформації полягає в заміні лексичної одиниці, що перекладається, словом або словосполученням, яке реалізує сему цієї одиниці початкової мови (ПМ) [12, c. 12].
Рецкер Я.И. виділяє сім різновидів лексичних трансформацій, хоча не завжди можна чітко класифікувати кожен приклад перекладу із-за переплетення категорій.
1. Диференціація значень.
2. Конкретизація значень.
3. Генералізація значень.
4. Смисловий розвиток.
5. Антонімічний переклад.
6. Цілісне перетворення.
7. Компенсація втрат в процесі перекладу.
Нерідко прийоми трансформацій поєднуються, наприклад, перші два [12, c. 12]. Усі лексичні трансформації ґрунтуються на формально-логічних стосунках між поняттями.
Прийоми логічних трансформацій базуються на таких формально-логічних категоріях:
− підпорядкування;
− контрадикторності;
− перехрещення;
− позаположенності.
Бархударов Л.С. розглядає наступні випадки лексичних замін:
− конкретизація;
− генералізація;
− заміна слідства причиною і навпаки;
− антонімічний переклад;
− компенсація.
Хоча на перший погляд класифікації лексичних трансформацій Рецкера Я.І. та Бархударова Л.С. відрізняються, суть одна і та ж, бо, як вже вказувалось, багато прийомів поєднуються.
Прийом диференціації і конкретизації
Поширеність прийомів диференціації і конкретизації при перекладі з англійської мови на українську мову пояснюється великою кількістю в англійській мові слів з широкою семантикою, яким немає прямої відповідності в українській мові.
Горський Д.П. в "Логіці" пише: "відношення підпорядкування між поняттями має місце, коли об'єм одного поняття складає лише частину об'єму іншого поняття". Ця формально-логічна категорія являється основою трьох взаємозв'язаних прийомів лексичних трансформацій: диференціації, конкретизації в перекладі за допомогою звуження і генералізації значень за допомогою розширення понять.
Йдеться про те, що одному слову в українській мові, що виражає ширше поняття, в англійській мові можуть відповідати два або декілька слів, кожне з яких виражає вужче, порівняно з українською мовою, поняття тобто відноситься до більш обмеженого класу денотатів [12, c. 16]. Наприклад: рука - Arm, hand; годинник - watch, clock.
Прийом генералізації
Генералізацією називається явище, зворотне конкретизації, - заміна одиниці похідної мови, що має більше вузьке значення, одиницею мови перекладу з ширшим значенням.
Прийом смислового розвитку
Прийом смислового розвитку полягає в заміні словникової відповідності при перекладі контекстуальною, логічно пов'язаною з нею. Цей прийом смислового розвитку заснований на формально-логічній категорії перехрещення [12, c. 19].
Антонімічний переклад
Під цією назвою в перекладацькій літературі відома широко поширена комплексна лексико-граматична заміна, суть якої полягає в трансформації ствердної конструкції на негативну або, навпаки, негативної на ствердну, що супроводжується заміною одного із слів речення похідної мови, що перекладається, на його антонім в мові перекладу.
Антонімічний переклад повністю ґрунтується на формально-логічній категорії контрадикторності.
Прийом цілісного перетворення
Прийом цілісного перетворення є певним різновидом смислового розвитку. Перетворюється внутрішня форма будь-якого відрізку мовного ланцюга - від окремого слова, переважно складного, до синтагми, а іноді і цілого речення. Причому перетворюється не по елементах, а цілісно, так, що зв'язок між внутрішньою формою одиниць похідної мови та мови перекладу вже не простежується.
Прийом компенсації
Компенсація - це заміна непередаваного елементу оригіналу елементом іншого порядку в відповідності із загальним ідейно-художнім характером оригіналу і там, де це представляється зручним за умовами української мови [12, c. 24].
Компенсація використовується особливо часто там, де необхідно передати чисто внутрішньо-лінгвістичні значення, що характеризують ті або інші мовні особливості оригіналу - діалектне забарвлення, неправильність або індивідуальні особливості мови, каламбури, а так само при передачі прагматичних значень, коли не завжди можна знайти пряму відповідність одиниці похідної мови в системі мови перекладу.
Отже до лексичних трансформації відносяться: диференціація значень, конкретизація значень, генералізація значень, смисловий розвиток, антонімічний переклад, цілісне перетворення, та компенсація втрат в процесі перекладу.
1.2.2. Граматичні трансформації
Термін "граматична трансформація" як перетворення англійського речення в процесі перекладу потрібно розуміти умовно. Англійське речення, звичайно, залишається самим собою, а у розумі перекладача відбувається певна операція перетворення тієї "фотографії" англійської конструкції, в якій англійські слова вже замінені українськими. По суті, відбувається перетворення дослівного перекладу, який є неминучим етапом в роботі перекладача-початківця [18, c. 22].
Лінгвіст Рецкер Я. І. зазначає, що всі різновиди граматичних трансформації при перекладі можуть бути зведені до наступних основних категорій:
- Зміна порядку слів.
- Зміна структури речення (повне і часткове).
- Заміна частин мови і членів речення.
- Додавання слів.
- Опущення слів [18, c. 22].
Бархударов Л.С. виділяє чотири основні граматичні трансформації:
- перестановки;
- заміни;
- додавання;
- опущення [3, c. 190].
Його класифікації ми і будемо дотримуватись в нашій дослідницькій роботі.
Прийом перестановки
Перестановка як вид перекладацької трансформації - це зміна розташування (порядку дотримання) мовних елементів в тексті перекладу в порівнянні з текстом оригіналу. Елементами, що можуть піддаватися перестановці, є зазвичай слова, словосполучення, частини складної речення (клаузи) і самостійні речення в тексті.
Прийом заміни
Заміна - найбільш поширений і різноманітний вид перекладацької трансформації. В процесі перекладу заміні можуть піддаватися як граматичні одиниці - форми слів, частини мови, члени речення, типи синтаксичного зв'язку та ін. - так і лексичні, у зв'язку з чим можна говорити про граматичні і лексичні заміни.
Бархударов поділяє заміну на декілька категорій:
- Заміна форм слова
- Заміна частин мови
- Заміна членів речення
- Синтаксичні заміни в складному реченні.
- Лексичні заміни [3, c. 194-209].
Прийом додавання
Додавання припускають використання в перекладі додаткових слів, що не мають відповідностей в оригіналі.
Прийом упущення
Упущення навпаки додаванню - припускають упущення в перекладі деяких слів, наприклад артиклю або допоміжних дієслів.
1.2.3. Лексико-семантичні трансформації
Вибір серед основних прийомів лексико-семантичних трансформацій складає одно з основних професійних умінь перекладача. Велику роль при цьому грає робота із словниками. Окрім словників, в особливо складних ситуаціях допомагає уява, інтуїція, почуття мови і культурний кругозір [1, c. 112].
Казакова Т.А. виділяє наступні лексико-семантичні трансформації:
- Звуження;
- Розширення;
- Емфатизація (нейтралізація);
- Опис;
- Перекладацький коментар [10, c. 112-113].
Звуження значення застосовується в тих випадках, коли початкова одиниця володіє високою мірою інформаційноїневизначеності і в значній мірі залежить від контексту. При цьому практично переводиться не стільки само слово, скільки конкретний варіант його значення у певному контексті.
Розширення початкового значення допускається в тих випадках, коли перекладацьке слово відрізняється більшою мірою інформаційної невизначеності, яка в достатній мірі упорядковується цим контекстом.
Емфатизація або нейтралізація початкового значення визначаються, головним чином, такими соціолінгвістичними чинниками, як розбіжність в традиціях емоційно-оцінної інформації та виділення, що потрібне культурі перекладу, та навпаки, приглушення цього слова у даному контексті.
Опис значення початкової одиниці застосовується в умовах відсутності
регулярної словникової відповідності або при не збігу смислових функцій відповідних одиниць в початковій мові та мові перекладу.
Перекладацький коментар слід розглядати як додатковий прийом, супроводжуючий слова, перекладені за допомогою будь-якої лексико-семантичної трансформації, але при цьому це такі слова, що вимагають розширеного пояснення [10, c. 112-113].
Отже ми виявили три основні типи перекладацьких трансформацій: лексичні трансформації (диференціація значень, конкретизація значень, генералізація значень, смисловий розвиток, антонімічний переклад, цілісне перетворення, та компенсація втрат в процесі перекладу); граматичні трансформації (перестановки, заміни, додавання, опущення); лексико-семантичні трансформації (звуження, розширення, емфатизація (нейтралізація), опис, перекладацький коментар).