Geum.ru

Вища школа менеджменту кримський інститут бізнесу консалтингово-конфліктологічний центр центр розвитку освіти, науки та інновацій індустрія гостинності у країнах європи

Вид материалаДокументы

Содержание


Організація міжнародних розважально-спортивних заходів як один із чинників стимулювання розвитку туристичної галузі європейських
UEFA European Championship
Основные направления развития туризма в республике беларусь
Стратегії підвищення конкурентоспроможності підприємств
Competitive position in service industries
Supplementary services in service firms
Готельно-ресторанні комплекси
Стратегії підвищення конкурентоспроможності підприємств індустрії гостинності
Подобный материал:
1   ...   4   5   6   7   8   9   10   11   ...   19

ОРГАНІЗАЦІЯ МІЖНАРОДНИХ РОЗВАЖАЛЬНО-СПОРТИВНИХ ЗАХОДІВ ЯК ОДИН ІЗ ЧИННИКІВ СТИМУЛЮВАННЯ РОЗВИТКУ ТУРИСТИЧНОЇ ГАЛУЗІ ЄВРОПЕЙСЬКИХ КРАЇН


Міжнародний туризм – це галузь економіки, яка досить успішно функціонує і виступає важливим джерелом надходжень до бюджету в європейських країнах, що обумовлюється дією широкого спектру природних, історико-культурних, соціальних, економічних та політичних чинників, які мають чітко окреслену специфіку.

Міжнародний туризм реалізується шляхом здійснення міжнародних туристичних зв’язків на основі прийому іноземних громадян і поїздок місцевих мешканців за кордон. Туристичні подорожі носять різноманітний характер, тобто здійснюються з метою відпочинку (Франція, Італія, Португалія, Іспанія), лікування (Греція, Швейцарія, Чехія) чи з діловою (Великобританія, Німеччина), науковою (Болгарія, Данія), релігійною (Португалія, Італія) цілями і т.д.

Проте, останнім часом все більшого значення для розвитку цієї сфери набуває ефективне проведення масових заходів, тобто таких, в яких бере участь велика кількість людей. Такі заходи здебільшого носять розважально-спортивний характер і створюють стійкий попит на всі види туристичних послуг: їх рекламу, транспортне обслуговування відвідувачів, бронювання місць і розміщення туристів, харчування, інформаційне і страхове забезпечення тощо.

Серед найпопулярніших в Єропі заходів розглянемо Євробачення і Європейський чемпіонат з футболу. Обидві події користуються величезною популярністю серед населення і спонукають до масових переміщень у країну їх проведення.

Так, “Євробачення” – це не лише конкурс виконавців пісень, але і масштабне шоу, яке транслюється на весь світ щорічно, починаючи з 1956 року.

Євробачення – це один із найбільш популярних неспортивних заходів не лише в Європі, а й у світі, з аудиторією останнім часом в межах 100-600 млн. глядачів. Євробачення також транслюється в таких країнах як Казахстан, Австралія, Канада, Киргизія, Єгипет, Гонконг, Індія, Йорданія, Ліван, Нова Зеландія, Пд.Африка, Пд.Корея, В’єтнам і США, недивлячись на те, що ці країни не беруть участі в конкурсі. А починаючи з 2000 р., конкурс постійно транслюється в мережі Інтернет. Для прикладу, в 2006 р. онлайн-трансляцію подивилося 74 тис. осіб з більше як 140 країн світу.

Як правило, місцем проведення конкурсу є столиця країни, представник якої виграв у попередньому році. Більшу частину організаційних витрат бере на себе Європейська спілка телекомпаній, яка і є організатором заходу, іншу частину – країна, що приймає конкурс. Витрати Європейської спілки телекомпаній покриваються спонсорами і внесками від інших країн-учасниць.

Треба відзначити, що конкурс є дійсно унікальним способом показати свою країну як туристичне визначне місце. Наприклад, влітку 2005 року Україна відмінила звичайні візові вимоги для туристів у зв’язку з проведенням у себе Євробачення; коли український уряд оцінив прибутки від збільшення кількості іноземних туристів, таку зміну візового режиму було вирішено зробити постійною.

Дійсно, кількість туристів в період організації цього заходу збільшується. Так, Євробачення 2008 у Бєлграді (Сербія) відвідало 3 000 журналістів, а також понад 15 000 туристів, переважно з європейських країн. Виступ виконавців пройшов у найбільшій глядацькій залі на Балканах – Бєлградській арені, яка вміщає близько 20 000 глядачів. Порівнюючи цифри, розуміємо, що більшість глядачів – це туристи. Як відзначає журналіст “The Washington Post” Вільям Буз: “Протягом уікенду, коли відбувалося шоу, було нереально знайти вільний номер у готелі, а вулиці, кафе, нічні клуби були переповнені людьми, які розмовляли іноземними мовами”. Кінцевою метою проведення конкурсу для влади і населення країни було показати Європі нове обличчя Сербії, нагадати про себе на міжнародному ринку туристичних послуг, оскільки відвідання конкурсу передбачає і ознайомлення з історією, культурою країни проведення. На думку організаторів, вони досягли своєї мети. Витрати на організацію Євробачення становили 24 млн. євро, тоді як доход склав 1 млрд. євро.

Чемпіонат Європи з футболу (англ. UEFA European Championship) вважається третім за своїм значенням спортивним змаганням у світі після Олімпійських ігор і Чемпіонату світу з футболу. Чемпіонат Європи з футболу – головне змагання національних збірних, що проводиться під патронатом УЄФА. Змагання проходять кожні 4 роки, починаючи з 1960 р., і чергуються з Чемпіонатом світу.

Чемпіонат Європи з футболу також розглядається як важливий напрям у підвищенні ефективності міжнародного туризму. Прийняття ігор Чемпіонату – це гарний шанс розрекламувати і зарекомендувати країну, а головне, місто проведення. Причому, як відзначають і організатори ігор Чемпіонату світу з футболу 2006 р. (Нюрнберг, ФРН) і Чемпіонату Європи 2008 р. (Инсбрук, Австрія), особливу цінність здобувають не тільки підготовчий етап і безпосередньо ігри, а й період після змагань. Місто стає цікавим як місце, що приймало чемпіонат, для прикладу, кількість туристів, що приїжджають у Нюрнберг, зросло під час проведення матчів Чемпіонату світу з футболу й не зменшується дотепер. Гроші, вкладені в підготовку та рекламу, окупаються й працюють і після чемпіонату. Проведені в Нюрнберзі наукові дослідження про економічний вплив чемпіонату до 2015 року показали чистий прибуток в 215 млн.євро для їхнього міста.

Отож, проведення міжнародних розважально-спортивних заходів дійсно можна вважати вагомим чинником у стимулюванні розвитку туристичної галузі країн Європи. Це демонструє і наявна база, що дозволяє організовувати такі події: сформована сучасна інфраструктура (транспорт, заклади проживання і харчування тощо); використання високих технологій (системне використання ресурсів Інтернет, бронювання і продаж туристичних послуг он-лайн, використання у місцях проживання як електронних автоматів для економії електроенергії, води і тепла, так і цифрових відеокамер спостереження, прокат автомобілів і т.д.); високий рівень професіоналізму у сфері туризму. А ефективність вже проведених розважально-спортивних заходів ще раз доводить, що вони виводять туристичну галузь країн Європи на новий рівень розвитку і функціонування.


Тягниленко Ольга Петровна

Научный руководитель – к.э.н., доц. Галасюк С.С.

Одесский государственный экономический университет, г. Одесса


ОСНОВНЫЕ НАПРАВЛЕНИЯ РАЗВИТИЯ ТУРИЗМА В РЕСПУБЛИКЕ БЕЛАРУСЬ


Развитие туризма в любом регионе зависит от целого комплекса факторов, условий и ресурсов. При этом в более благоприятной ситуации находятся те страны, территория которых располагает горными массивами и омывается водами тёплых морей. Несмотря на то, что Беларусь не обладает такими знаковыми для туризма ресурсами, она имеет ряд преимуществ по сравнению с другими странами, среди которых можно назвать следующие:
  • близость к странам Западной Европы и Скандинавии, которые формируют масштабные туристопотоки за рубеж;
  • соседство со странами Балтии, России, Польши, что является серьезным ресурсом для развития приграничного туризма;
  • древняя и богатая история, самобытная культура (15 тыс. объектов, имеющих историческую, культурную и архитектурную значимость);
  • богатый природный потенциал, самый старый в мире лес – Беловежская пуща, 5 заповедников и национальных парков, 84 заказника республиканского значения, большое количество разнообразных памятников природы.

Государственным регулированием сферы туризма в Республике Беларусь занимается Министерство спорта и туризма, в компетенцию которого входит разработка и принятие нормативно-правовых актов по вопросам туризма, в частности лицензирования туристической деятельности. Следует отметить, что условия и порядок лицензирования в Беларуси схожи с украинскими нормами. Однако имеется и существенное отличие. Так, среди особых требований и условий осуществления туристической деятельности значится организация въездного туризма юридическими лицами, осуществляющими туроператорскую деятельность. Это указывает на то, что белорусское государство заинтересовано в привлечении иностранных туристов в страну и увеличении показателей въездного туристопотока.

В рамках реализации мероприятий Национальной программы развития туризма в Республике Беларусь на 2008 – 2010 годы проводится работа по развитию инфраструктуры туризма на территориях 27 туристических зон. В течение 2008 года выполнены работы на 471 объекте туристической инфраструктуры, введено в строй 290 объектов, 59 из которых обустроены на территории малых городов и средних поселений.

В Беларуси на государственном уровне организована разработка новых туристических маршрутов к объектам показа, в том числе для отдыхающих в санаторно-курортных заведениях. В настоящее время в республике функционируют 677 туристско-экскурсионных маршрутов.

Для популяризации Беларуси в качестве туристического направления в г. Минске ежегодно организуются и проводятся туристические выставки «Отдых» и «Турбизнес», в которых принимают участие национальные туристические администрации Болгарии, Индонезии, Италии, Литвы, Польши, Туниса, Турции, Украины, России, Чехии и др.

В течение 2005–2008 годов в Беларуси наблюдался рост отдельных показателей туристической отрасли. Так, число туристических фирм увеличилось на 175 единиц за данный период и составило 577, из которых 68 организаций занимались туроператорской деятельностью, 104 – турагентской, 405 – осуществляли одновременно оба вида посреднической деятельности в туризме.

В течение 2008 года страну посетили 91,6 тыс. туристов из 122 стран мира, а в зарубежные путешествия отправились 380,3 тыс. граждан данного государства.

Однако, следует отметить, что несмотря на увеличение количества туристических фирм прирост иностранного туристопотока за 2005-2008 годы составил всего лишь 0,8%, а зарубежный туристопоток за аналогичный период сократился на 33,5%, что связано с политикой Министерства спорта и туризма, направленной на ограничение выездного туризма белорусских граждан.

В 2008 году в Республике Беларусь функционировало 312 гостиниц, что составляет около 50% всех средств размещения. Гостиницы находятся в различных формах собственности и ведомственного подчинения, существенно разнятся по уровню и ценам. Следует отметить, что в Беларуси нет единой категоризации средств размещения, т.к. кроме «звёзд» (от 2 до 5) отдельным гостиницам присваиваются разряды – от I до IV, а также «Высший Б». Среди пятизвёздочных гостиниц всего лишь одна, которая была сертифицирована на эту категорию в 2007 году.

Хотя в гостиницах размещались граждане из довольно многочисленного круга стран, определяющее значение имеют, особенно по линии организованного туризма, прибытия и ночевки туристов из ограниченного числа стран – России, Германии, Польши, Италии, Литвы, Великобритании, Латвии и США.

Местными исполнительными и распорядительными органами предпринят комплекс мер по расширению сети сельских усадьб. Так, для приёма туристов в республике функционируют 474 агроусадьбы, число которых значительно возросло за исследуемый период времени – почти в 14 раз.

Питание жителей и гостей Республики Беларусь в настоящее время осуществляют свыше 3 тыс. объектов общественного питания, расположенных в общедоступной сети. Большое внимание уделяется развитию придорожного сервиса. В настоящее время на автомобильных дорогах функционируют свыше 400 кафе, ресторанов, баров.

Таким образом, в настоящее время в Республике Беларусь создана и функционирует определенная база для обслуживания въездного туризма, которая в достаточной степени развита, но требует значительных затрат на ее обновление, совершенствование и развитие.

Динамика туристопотока Республики Беларусь показывает, что приоритетными для государства внешними рынками являются Россия, Польша, страны Прибалтики, Великобритания, Германия, США, Италия, Израиль.

Основными факторами, сдерживающими развитие въездного туризма в Республику Беларусь, в настоящее время являются:

1) образ Республики Беларусь как страны, неблагоприятной для туризма, создаваемый отдельными зарубежными и отечественными средствами массовой информации; действующий порядок выдачи белорусских виз гражданам иностранных государств, безопасных в миграционном отношении, не всегда способствующий росту въездного туризма в Республику Беларусь;

2) неразвитая туристическая инфраструктура, высокий моральный и физический износ существующей материально-технической базы, малое количество гостиничных средств размещения туристического класса (2-3 звезды) с современным уровнем комфорта;

3) отсутствие практики создания субъектами Республики Беларусь благоприятных условий для инвестиций в средства размещения туристов и иную туристическую инфраструктуру;

4) практическое отсутствие до 2002 года государственной некоммерческой рекламы туристических возможностей страны за рубежом;

5) невысокое качество обслуживания во всех секторах индустрии туризма из-за низкого уровня подготовки кадров и отсутствия опыта в условиях рыночной экономики, в том числе вследствие длительного периода эксплуатации курортно-туристических средств размещения через систему социального страхования; несоответствие цены и качества размещения в гостиницах.

Такая ситуация привела к тому, что поток туристов в Беларусь с каждым годом уменьшается и, наоборот, значительно увеличивается количество белорусских граждан, выезжающих за рубеж с туристическими целями. Для преодоления таких негативных тенденций в развитии туристической отрасли необходима системная реструктуризация туристического сектора экономики, создание лояльного законодательства, касающегося туристического бизнеса.

В сложившейся ситуации наиболее привлекательным направлением с экономической точки зрения является организация выездного туризма, что и предопределяет повышенный интерес к туристическому рынку Беларуси со стороны зарубежных туроператоров.


СТРАТЕГІЇ ПІДВИЩЕННЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ ПІДПРИЄМСТВ

ІНДУСТРІЇ ГОСТИННОСТІ


Bogun Lyubov Anatolievna

Odesa Institute of Entrepreneurship and Law, Odesa


COMPETITIVE POSITION IN SERVICE INDUSTRIES


There are important cross-industry differences between manufacturing and service firms [1]. According to the authors services are characterized by intangibility, simultaneous production and consumption, heterogeneity of service offering, perishability. Previous research argues that while a manufacturing pioneer can use the patent protection for innovative products, a service pioneer cannot protect its new intangible product. Only in case of sustained competitive advantage service managers will commit financial and human resources to new offerings. Research shows that service innovators were unable to create a differentiated service and keep a higher price for their early differentiation advantage. However, they were able to get larger market shares and sell the differentiated service at lower prices. Empirical results show that service managers consider increased market share, not higher profits as the main performance advantage of pioneering. The authors propose that if it is unlikely to get a sustainable long-term competitive position, the market entry should not be pursued.

LITERATURE
  1. Song, X. M., Di Benedetto, C. A. and Zhao, Y. L. Pioneering advantages in manufacturing and service industries: empirical evidence from nine countries // Strategic Management Journal. - 1999. – Vol. 20(9) – 811-836.



Bogun Lyubov Anatolievna

Odesa Institute of Entrepreneurship and Law, Odesa


SUPPLEMENTARY SERVICES IN SERVICE FIRMS


There is no much research on global strategies for service firms, although global service sourcing is of vital importance [1]. Research shows that competitive strategies can be different for core services, which are the outputs of an organization, and supplementary services (for example, filing insurance claims, video conferencing, satellite linkage to get access to global network of expertise), which can improve the overall quality of the core service bundle. Usually core services are performed by the firm itself. However, unique characteristics of supplementary services sourced can be observed only in specific places. The potential problem is that external sourcing of supplementary services can lead to manipulation of the supplier’s core competency. In this case global sourcing of core services by a foreign supplier may be unlikely, although supplementary services can be sourced by foreign suppliers. To control quality foreign suppliers can use foreign employees, as unique training is required to provide the supplementary services. As alternative suppliers cannot provide corrective actions required, a firm will continue working with the current supplier, and opportunistic actions are limited. If opportunistic behavior does not occur, external suppliers can include other supplementary services in the service packet.

LITERATURE
  1. Murray, J. Y. and Kotabe, M. Sourcing strategies of U. S. service companies: a modified transaction-cost analysis // Strategic Management Journal. - 1999. – Vol. 20(9) – 791-810.


Калугіна Ірина Михайлівна,

Дишкантюк Оксана Володимирівна.

Саловеліс Алла Дмитрівна,

Осташевська Олена Василівна,

Одеська національна академія харчових технологій, м. Одеса


ГОТЕЛЬНО-РЕСТОРАННІ КОМПЛЕКСИ

ЦІЛЬОВОГО ПРИЗНАЧЕННЯ
З РОЗШИРЕНИМ ПЕРЕЛІКОМ ДОДАТКОВИХ ПОСЛУГ


На фоні бурхливого розвитку світового туризму закономірно постає питання про роль України на світовому ринку готельно-ресторанних послуг. Слід зазначити, що об’єктивно Україна має всі передумови для інтенсивного розвитку внутрішнього та іноземного туризму: особливості географічного положення та рельєфу, сприятливий клімат, багатство природного, історико-культурного та туристично-рекреаційного потенціалів. Але, нажаль, на фоні світового туризму, який набирає потужностей фантастично швидкими темпами, Україна виглядає досить скромно. В першу чергу це пов'язано з низьким рівнем сервісу готельно-ресторанного комплексу нашої країни, його невідповідності світовим стандартам. Сьогодні, це є одним з найболючіших питань всієї туристичної і готельно-ресторанної галузей народного господарства України. Адже туризм, за розрахунками фахівців, лише у вигляді податків міг би щороку приносити в державну скарбницю до 4 млрд. дол. Слід пам’ятати, що виробнича база готельно-ресторанного комплексу формувалася, в основному, за радянських часів з орієнтацією переважно на невибагливого туриста, тому серед об’єктів інфраструктури переважають великі комплекси, із значною концентрацією місць та низьким рівнем комфортності. Перспективним сьогодні є створення мережі готелів і туристичних баз цільового призначення. В першу чергу, це готелі для індивідуальних туристів, мисливські та риболовні бази, літні й зимові спортивні бази, готелі для туристів, що приїздять з метою лікування, курортні готелі, ферми для екологічного туризму, транзитні мотелі, дорожні ресторани, тощо. Це може значно поліпшити компонентно-пропорційне співвідношення на ринку туристичних послуг в Україні.

Для сучасних європейських повносервісних готелів із середнім та високим рівнем комфортабельності характерна наявність величезного переліку додаткових послуг, які можна назвати не інакше, як “місто у місці сучасного проживання”: ресторан, кафе, буфет, пивний бар, коктейль-бар, фітобар, сувенірний магазини, торгові автомати, дискотека, казино, нічний клуб, салон краси, зал ігрових автоматів, більярдна, кегельбан, ігрові автомати, масажна, тощо. Цей величезний перелік доповнюється, видозмінюється й диференціюється у залежності від розмірів готелю, його місцезнаходження і цільового призначення, рівня комфортабельності й інших причин. Тенденція розвитку готельної індустрії спрямована на розширення спектру послуг у готелях різного призначення.

В зв’язку з цим, можна зробити висновок, що у теперішній час додаткові послуги набувають все більшого і більшого значення у формуванні ринкової привабливості готельного підприємства. Залишаючись основною, послуга розміщення сприймається гостями як сама собою зрозуміла. Підвищену ж цікавість викликають послуги, які виділяють цей готель або ресторан із ряду інших. У більшості випадків такими послугами є додаткові. Якщо над цим питанням ретельно працювати, можна знайти ще багато нових видів додаткових послуг, щоб задовольнити, здивувати і зацікавити клієнтів, що в свою чергу значно підвищить конкурентоспроможність закладу готельно-ресторанного господарства.


Костюк Тамара Петрівна

Київський національний університет технологій та дизайну м. Київ


СТРАТЕГІЇ ПІДВИЩЕННЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ ПІДПРИЄМСТВ ІНДУСТРІЇ ГОСТИННОСТІ


Розглядаючи проблему розвитку індустрії гостинності в країнах Європи як комплекс завдань, глибоко пов’язаних з мотивацією інноваційної діяльності персоналу, потрібно визначити, що саме ефективність праці співробітників є ключовім та принциповим чинником у вирішенні цього питання. З цієї точки зору, ми маємо можливість проаналізувати, що може зробити кожен працівник на своєму місці, в особистій діяльності, але інтегруючись в комплекс туристичної та гостинної діяльності.

Першим аспектом, який може допомогти нам в цьому питанні, є аналіз зв’язків між підвищенням результатів діяльності персоналу, що пов'язане з зростанням задоволення потреб клієнтів та гостів країн Європи. Найважливішою стає потреба налагоджування тісних зв’язків між різними країнами з метою обміну взаємними дослідженнями та досягненнями в даній галузі. Як можна зрозуміти, в обміні інформації, навичок і успішних практичних методах мотивації інноваційної діяльності персоналу можна знайти важливі і діючі інструменти підвищення ефективності діяльності комерційних та державних установ в напрямку гостинності для нашої країни.

У сучасному суспільстві чинник володіння інформацією та знаннями має ключове значення, і як результат, ми маємо потребу постійної підготовки, навчання персоналу, його залучення в процес розробки та прийняття рішень, стратегічних планів розвитку, а також інтеграції у єдину світову інформаційну систему, а в першу чергу - в мережу Інтернет, як найбільш яскравій, дійовій, маючий швидкий відгук інструмент взаємодії організацій і персоналу.

Наприклад, якщо ми порівняємо міру проникнення інформаційних технологій в Європейський країнах Західної Європи, Східної Європи і України, то вимушені будемо визнати, що наша країна значно відстає в даному напрямі. Кожен готель в європейських країнах має професійну систему бронювання, обліку і історію мешкання клієнтів, їх об'єднані у велику інформаційну систему в мережі Інтернет, яка дозволяє дізнатися детальну інформацію про країну, регіон, їх оздоровчих або туристичних можливостей, детальну інформацію про готелі, ресторани, місця розваг і відпочинку туристів. Проте, ми можемо визнати, що й в Україні за останні роки відбуваються позитивні зміни в цій сфері - з'являються повноцінні інформаційні системи в готелях, ресторанах, розважальних комплексах, співробітники проходять навчання по використанню і впровадженню таких систем. Це дозволяє компаніям розширити коло своїх клієнтів і надати їм ширший комплекс послуг. Крім того, впровадження сучасних інформаційних систем - інноваційних проектів, що дозволяють збільшити оборот і прибуток компаній і держав в туристичній сфері, дозволяють більш повно реалізувати себе як фахівцям і професіоналам, надаючи послуги вищої якості, а також розвиваючи спектр тих послуг, що надаються компанією, готелем рестораном послуг.

Саме якість роботи співробітників компаній, їх наполегливість і бажання впроваджувати інноваційні рішення є основою розвитку компаній на сьогоднішній день. Мотивуючи персонал для розвитку інноваційних проектів ми повинні акцентувати свою увагу на двох аспектах - по-перше, розвиваючи інноваційний підхід в своїй роботі, ми збільшуємо прибуток компанії, відповідно, підприємство може нам більше платити - це фінансова сторона мотивації, яка може бути виражена у вигляді бонусів за зростання об'ємів продажу, задоволеності клієнтів співробітництвом з компанією. По-друге, інновації в діяльності компанії - це свіже повітря в роботі співробітників, не лише механічне виконання своїх функцій, а й можливість саморозвитку, реалізації своїх талантів, професіоналізму, постійного вдосконалення результатів роботи і власної діяльності. Саме другий аспект мотивації здається нам найбільш важливим - сучасний світ вимагає від нас постійного навчання, руху вперед, вдосконалення навичок і вмінь, стресостійкості і творчості в роботі. Таким чином, роблячи висновок, ми можемо сформулювати наступну тезу - активна участь в інноваційних проектах для співробітників компанії у сфері туристичної та гостинної діяльності - це можливість зростання, розвитку, самореалізації, а також - підвищення професійного рівня, і доходів співробітників і компанії загалом.


Литвиненко Ярослав Васильович

Державна академія статистики, обліку та аудиту, м. Київ

Литвиненко Тамара Євгенівна

Київський національний торговельно-економічний університет, м. Київ