Вища школа менеджменту кримський інститут бізнесу консалтингово-конфліктологічний центр центр розвитку освіти, науки та інновацій індустрія гостинності у країнах європи
| Вид материала | Документы |
- Самарський інститут бізнесу та управління вища школа менеджменту центр розвитку освіти,, 48.35kb.
- Інформаційний лист Кримський інститут бізнесу та Університет економіки та управління, 33.12kb.
- Вища школа менеджменту кримський інститут бізнесу консалтингово-конфліктологічний центр, 3615.59kb.
- Вища школа менеджменту кримський інститут бізнесу консалтингово-конфліктологічний центр, 3659.85kb.
- Кримський інститут бізнесу консалтингово-конфліктологічний центр центр розвитку освіти,, 3522.45kb.
- Кримський інститут бізнесу консалтингово-конфліктологічний центр центр розвитку освіти,, 2681.19kb.
- Кримський інститут бізнесу консалтингово-конфліктологічний центр центр розвитку освіти,, 4388.83kb.
- Кримський інститут бізнесу центр розвитку освіти, науки та інновацій, 2767.5kb.
- Кримський інститут бізнесу університету економіки та управління самарський інститут, 2382.48kb.
- Кримський інститут бізнесу університету економіки та управління самарський інститут, 2826.09kb.
КОМПЛЕКСНЕ БАЧЕННЯ ПЕРСПЕКТИВ ТУРИЗМУ ТА РЕКРЕАЦІЇ ХАРКІВЩИНИ В сучасних економічних умовах туризм та рекреація активно впливає на стан економіку України та її регіонів. Для території нашої держави правомірним є вибір туризму, як одного з напрямків сталого розвитку макро середовища. Повною мірою це стосується розвитку туристичних та рекреаційних підприємств Харківщини, що проводиться в рамках Постанови КМУ «Про затвердження державної програми розвитку туризму на 2002-2010 роки». Актуальність теми дослідження обумовлено тим, що сталий розвиток туристичної галузі окремої території пов’язаний з наданням послуг не лише для місцевого населення, але й для потреб рекреантів з інших регіонів України та з-за кордону. Метою є дослідження потенційних можливостей сфери туризму та рекреації в Харківському регіоні. Харківщина є важливою регіональною складовою територіальної соціально-економічної системи України.  Рис.1. Складові природно-ресурсного потенціалу Харківського регіону Територія має високий природно-ресурсний потенціал, структура якого представлена діаграмою на рис. 1, що складена авторами за матеріалами статистичного щорічника «Харківська область у 2008 році». Згідно матеріалів Програми соціально-економічного розвитку області "Харківщина – 2010" ПРП області складає 4,2% загального ПРП України. Далі розглянемо наявність та зміни туристичних потоків регіону (рис.2).  Рис.1. Динаміка туристичних потоків в Харківському регіоні На жаль, дослідження показує, що за останні року відсутні показники позитивного зростання кількості туристів та рекреантів, що відвідали об’єкти нашого регіону, отже у цієї сфери повинні бути додаткові напрямки стимулювання діяльності. Як один з можливих варіантів активізації та підвищення ефективності діяльності туристичного комплексу регіону автори бачать у використанні кластерного підходу. Світовий досвід переконливо доводить, що рівень кластеризації економіки виступає каталізатором зростання конкурентоспроможності країни, а також – її окремих регіонів. Комплексність ведення туристично-рекреаційної діяльності в межах окремої території регіону зумовлює необхідність використання, кластерного підходу, коли до кластерів залучаються усі наявні ресурси територій. Територіальні кластерні утворення одночасно є економічними та соціальними структурами. На думку авторів, туристично-рекреаційний кластер можна визначити як територіальне об’єднання підприємств рекреаційно-туристичної галузі чи суміжних областей, що взаємодоповнюють одна одну, зберігаючи право самостійного здійснення своєї поточної і стратегічної господарської політики. Організація рекреаційних кластерів Харківщини об’єднає зусилля і фінанси закладів розміщення, харчування, реалізації туристичних послуг, наукових, освітніх та рекламних закладів, розважальних закладів, перевізників та органів державної адміністрації. Кластери забезпечать вирішення проблем розвитку рекреаційної інфраструктури в регіоні, сприяючи піднесенню конкурентоспроможності рекреаційних послуг, допомагаючи налагодженню взаєморозуміння між управлінськими структурами і бізнесовими колами при вирішенні регіональних соціально-економічних проблем. Література:
Костинян Христина Іллівна, Наук.кер. – Пантелейчук О.В., Буковинська державна фінансова академія, м. Чернівці ФАКТОРИ ЦІНОУТВОРЕННЯ В ТУРИЗМІ Туризм сьогодні – це сфера соціально-економічного комплексу, яка в багатьох країнах перетворилась на індустрію, що бурхливо розвивається. Сьогодні кожне 7-е робоче місце в світі припадає на туристичний бізнес. У сучасних умовах економічний аспект у туристичному бізнесі знаходить особливу значущість і для ефективного ведення туристичного бізнесу, підприємець має бути обізнаним у питаннях економіки туризму, а особливо у питаннях ціноутворення у туризмі.[1] Актуальність дослідження зумовлена тим, що ціноутворення у туризмі – це комплекс заходів, зумовлених різноманітністю продукту, високим рівнем конкуренції та складністю чіткої оцінки майбутнього попиту. Метою написання роботи є дослідження впливу факторів на ціноутворення в галузі туризму. Зокрема, розглянемо фактори, які вплинули у 2009 році на подорожчання туристичних путівок до Туреччини та Єгипту. Основними передумовами подорожчання відпочинку у Туреччині є:
Особливістю цього року є те, що зниження ціни на горящі путівки не таке значне, як у минулі роки. Раніше люди їздили на відпочинок восени мало, а нині бажаючих відпочити у цю пору вистачає. Причому всі хороші готелі заброньовані наперед. У вересні-жовтні не було звичного для багатьох обвалу цін на путівки та значного здешевлення турів до Єгипту та Туреччини ще й тому, що більшість туроператорів, які працюють за цими напрямками, — це російсько-турецькі та російсько-єгипетські, і вони вже закріпились на українському ринку. Але все ж таки найнижча ціна турів до Туреччини буде в кінці серпня — перші дні вересня. Це пов’язано із початком навчального року. Придбати семиденний тур на одного у цю пору можна буде від 500 доларів.[3] Єдиним способом для туристів заощадити на Туреччині залишаються так звані спецпропозиції, пов’язані з розкручуванням нових готелів: там власники готелів застосовують промо-тарифи. Незважаючи на подорожчання відпочинку, саме Туреччина залишається найпопулярнішим місцем проведення відпустки в середньостатистичних українських туристів. Щодо росту цін на відпочинок у Єгипті, то це подорожчання стало не тільки неприємним, але й неочікуваним. Відпочинок в цій країні, що традиційно вважався зимовим, у короткий термін виявився дорожчим, ніж турецький. На сьогодні єгипетський пакет уже подорожчав на 15%, а до травневих свят очікується подорожчання на 30%. Настільки різкий стрибок цін насамперед пов'язаний із потраплянням на територію України вірусу каліфорнійського грипу, а також впровадження карантину. Щоб не захворіти, значна кількість людей виїжджала за кордон, де вірус не зафіксований, як наприклад, у Єгипті. Виїжджали цілими сім’ями, щоб запобігти захворюваності дітей та підлітків, а карантин на узбережжі Шар Мель Шейху та Хургади – що може бути краще? Отже, збільшилась кількість клієнтів і автоматично підвищилась ціна на відпочинок. Також подорожчання ціни відпочинку у Єгипті, як і в Туреччині пов’язане з високою ціною на нафту і авіа білети. Кожне крісло в літаку обходиться туроператорам усе дорожче – до квітня 2010 року «націнки» зростуть на 90$ за квиток і за прогнозами фахівців це ще не межа. Але до кінця 2010 року тури до Єгипту повинні подешевшати, оскільки введуть додаткові рейси до цієї країни, а бажаючих там відпочити ще буде недостатньо.[3] Слід зазначити, що на сучасному ринку туристичних послуг при реалізації закордонних турів через інфляційні процеси, що відбуваються, туристична фірма може зазнати певних збитків при одержанні оплати туру в національній валюті, оскільки за час між оплатою туру і конвертацією туристичною фірмою отриманих гривень в іноземну валюту для розрахунку з фірмою, що приймає, може відбутися падіння курсу гривні. Такий збиток для української туристичної фірми найбільш імовірний, коли оплата туру здійснюється за безготівковим розрахунком через банк, що подовжує термін надходження грошей. Тому туроператори до своєї остаточної ціни часто додає певну валютну надбавку, що нині у більшості діючих фірм оцінюється в розмірі до 5% від ціни пакету послуг.[2] Отже, можна зазначити,що подорожчання туристичних путівок у Туреччину і Єгипет вплинули такі фактори: підвищення інтересу до цих країн з боку європейців, фіскальна політика, підвищення цін на паливо, а також епідемія каліфорнійського грипу. Список використаних джерел
Курелюк Анна Викторовна Научный руководитель – к.э.н., доц. Галасюк С.С. Одесский государственный экономический университет, г. Одесса ОСНОВНЫЕ НАПРАВЛЕНИЯ РАЗВИТИЯ ТУРИЗМА В РОССИЙСКОЙ ФЕДЕРАЦИИ Россия располагает огромным потенциалом как для развития внутреннего туризма, так и для приема иностранных путешественников. У нее есть все необходимое – огромная территория, богатое историческое и культурное наследие, а в отдельных регионах – нетронутая, дикая природа. Территория России простирается с запада на восток на 10 тыс. км и почти на 3 тыс. км от северных арктических широт до южных субтропических. Разнообразие ландшафтов позволяет развивать множество видов туризма. Кроме природных и историко-культурных предпосылок развитию въездного туризма способствуют некоторые социальные факторы. Это высокая покупная способность иностранных валют, обеспечение свободы перемещения на большей части территории страны, включая такие перспективные в туристическом отношении районы, как Дальний Восток, Сахалин, Курильские острова, Урал, Север России, а также в города, закрытые ранее для иностранных туристов. Въездной и внутренний туризм в России представлен большим разнообразием его видов. Наиболее активно развиваются экологический, спортивный, экстремальный, горнолыжный, познавательный, деловой, лечебно-оздоровительный, круизный, рыболовный и охотничий, событийный и гастрономический виды туризма. Популярен также индивидуальный и детско-молодежный отдых. Российская Федерация, несмотря на свой высокий туристический потенциал, пока занимает незначительное место на мировом туристическом рынке. Пока, к сожалению, доля туристического бизнеса составляет менее 1 % ВВП России, однако его доля постоянно растет. Функции государственного управления и межотраслевой координации в сфере туризма, возложены на Департамент туризма Министерства экономического развития и торговли Российской Федерации. Этот же орган является центральным в Системе сертификации туристских услуг и услуг средств размещения. На сегодняшний день в РФ работает 4,25 тысячи туроператоров. При этом 1,8 тысячи агентств работают в сфере внутреннего туризма. Количество агентств, работающих в сфере международного туризма во въездном и в выездном направлениях, составляет 976 и 1,46 тысячи соответственно. С 1 июня 2007 года вступил в силу закон о финансовых гарантиях туристической деятельности. Он отменил механизм лицензирования туроператорской деятельности. Вместо него введены финансовые гарантии, которые туроператор должен предоставлять клиентам. Для компаний, занимающихся въездным и выездным туризмом сумма фингарантий составляет 10 млн рублей. Для компаний, занимающихся внутренним туризмом, сумма финансовых гарантий составляет 500 тыс. рублей. В случае некачественного предоставления услуги турист может обратиться в страховую компанию с требованием о выплате компенсации. Всего в Российской Федерации насчитывается 9,1 тыс. курортно-туристических средств размещения общей численностью номеров 472 тыс. и вместимостью 1100 тыс.мест, из них около 40% приходится на средства размещения гостиничного типа. При этом среднегодовой коэффициент загрузки составляет 42 %. В настоящее время наибольшая загрузка характера для гостиниц Москвы, Санкт-Петербурга, а также санаторно-курортных учреждений Краснодарского и Ставропольского краев, Калининградской области. Значительная часть материально-технической базы указанных средств размещения нуждается в капитальном ремонте, модернизации или функциональной реконструкции. Следует особо отметить, что большая часть гостиниц страны не обеспечена удобствами в соответствии с минимальными требованиями к комфорту проживания. При зарубежном туризме россиян наибольшей популярностью пользовались Турция, Египет и Китай. При этом, по сравнению с аналогичным периодом прошлого года наблюдается стойкое снижение численности выезжающих за рубеж россиян практически по всем популярным ранее туристическим направлениям. Наибольшее снижение объемов туристопотока наблюдается при поездках в Китай (на 59%) и страны Юго-Восточной Азии (на 35-40%). Традиционные маршруты стали также меньше привлекать туристов из России: в целом на 15-20% снизилось число поездок в Грецию, Египет, Испанию, ОАЭ, Турцию, Тунис, а в Хорватию – на 42%. Вместе с тем, в 2009 году россияне стали активно осваивать европейские и некоторые экзотические страны, а также США. Увеличилось количество туристов, выезжающих в Израиль (на 63%), Швейцарию (на 26%), Корею (на 24%), Нидерланды (на 21%), Филиппины (на 108%), а также Германию, Болгарию, Великобританию (на 7-10%). Наибольшие количество иностранных туристов, посетивших Россию с туристическими целями в первом полугодии 2009 года, приехало из Германии, Финляндии, США, Великобритании, Италии и Франции. По оценкам специалистов Всемирной туристической организации, потенциальные возможности России позволяют при соответствующем уровне развития туристической инфраструктуры принимать до 40 млн. иностранных туристов в год, однако на сегодняшний день количество приезжающих в Россию иностранных гостей с деловыми, туристическими и частными целями не соответствует ее туристическому потенциалу, составляя 7,4 млн. чел. В заключение следует отметить, что Всемирный совет по туризму (World Travеl&Тоurism Council) с оптимизмом смотрит на будущее туризма в России. Согласно отчету, подготовленному по заказу WTTC организацией экономических прогнозов Оксфорда (OEF), оборот туристической отрасли в России составляет около 30 млрд. долл. и, в соответствии с прогнозом, при темпе роста в 6,9 %, к 2013 году составит около 100 млрд. долл. WTTC не использует в своих расчетах данные местных туроператоров и опирается на статистику ООН, Мирового Банка и МВФ. Таким образом, Россия располагает просто уникальным историческим, природным и культурным потенциалом, который при правильном подходе способен приносить в государственную казну многомиллионные доходы. Ляпчук Роман Володимирович Управління культури і туризму Чернівецької обласної державної адміністрації, м. Чернівці ЗАРУБІЖНИЙ ДОСВІД СПРИЯННЯ ВИКОРИСТАННЮ МІСЦЕВИХ ФІНАНСОВИХ РЕСУРСІВ ДЛЯ РОЗВИТКУ ЗЕЛЕНОГО ТУРИЗМУ Туризм став реальним фактом в житті будь-якої країни світу. Одна з найдинамічніших галузей сучасної глобальної економіки, що безпосередньо впливає на розвиток більш як 50 галузей. Світовий досвід показує, що туристична галузь – це та галузь, яка при порівняно невеликих капіталовкладеннях може дати великий прибуток, наповнювати бюджети всіх рівнів. І це не дивно, адже оборотність капіталу в 4 і більше раз вище, ніж у середньому в інших галузях народного господарства. Також витрати для створення одного робочого місця у 20 раз менша в порівнянні з промисловістю. Саме туризм є тим каталізатором, що створює динамічний розвиток як окремих галузей економіки, так і соціально-економічного розвитку цілих країн. Фінансова криза, що охопила світ минулого року, створила значні збитки країнам, що надають туристичні послуги. Не винятком стала і України. Під час фінансової кризи одним із засобів диверсифікації доходів населення та наповнення бюджету є сільський зелений туризм (далі – СЗТ). Як відомо, СЗТ – явище багатогранне, тому його необхідно розглядати не тільки в контексті розвитку сільських територій та сільської інфраструктури, а й одним із чинників подолання бідності в сільських територіях. Під час нинішнього стану економіки реальним механізмом наповнення бюджету сільських родин є розвиток сільського туризму. Однак, СЗТ також має ряд проблем, що гальмують його розвиток, ось деякі з них: - відсутність механізму раціонального та екологічно збалансованого використання природного та історико-культурного потенціалу для потреб туризму; - невизначеність щодо схем кредитування, оподаткування, тарифів на житло та послуги; - відсутність виваженої маркетингової політики в сфері сільського туризму; - низький рівень туристичної інфраструктури, які необхідні для задоволення потреб як вітчизняних, так і іноземних туристів. Одним з найбільших проблематичних факторів, що гальмує розвиток сільського туризму є не прийняття закону «Про сільський зелений туризм». Натомість Міністерством аграрної політики України відповідно до орієнтовного плану законопроектних робіт на 2009 рік розроблено проект Закону України «Про аграрний туризм та агротуристичну діяльність». Як показує аналіз підготовленого законопроекту Спілкою сприяння розвитку сільського зеленого туризму України «Про аграрний туризм та агротуристичну діяльність» його розробники не врахували міжнародних традицій сільського туризму та його реальної практики в Україні. Зокрема, як свідчить європейський досвід нормативно-законодавче та організаційне забезпечення у сільському туризмі регулюється двома державними відомствами – органами управління туристичної галузі та агропромислового сектору. При цьому загальні правила функціонування встановлюються туристичним відомством, а конкретні механізми діяльності – аграрним відомством. Проаналізувавши досвід Європейських країн у питанні розвитку СЗТ, то можна дійти висновку, що криза сільськогосподарського сектору та активна аграрна політика урядів спонукає фермерів до пошуку альтернативних джерел доходів та відіграла значну роль у становленні сільського зеленого туризму. Цікавою для України, а особливо для Карпатського регіону є австрійська формула розвитку СЗТ. Ця невелика країна, що однакова розмірами з Карпатським регіоном, показує як на маленькій площі можна організувати значний попит на сільський туризм. Родзинкою, безумовно, є безпосередня участь гостей у традиційному господарстві: випасі тварин на альпійських пасовищах, зборі лікувальних трав, виготовленні молочних продуктів та інше. Вартим уваги є досвід країн-сусідів Польщі, Румунії, Угорщини. Масовий сільський туризм зародився у Польщі на початку 1990-х років як наслідок масштабних соціально-політичних трансформацій у Європі Впродовж 90-х років сільський зелений туризм у Польщі перебував у фазі інтенсивного розвитку. Він стимулювався як успіхами ліберальної політики держави, так і потребами ринку. В сільському туризмі уряд країни вбачає джерело розвитку для регіонів, які не мають природних ресурсів для розбудови виробничих галузей економіки. Зазвичай ці регіони депресивні, бідні, бо не мають основ для промислового розвитку. Польське законодавство чітко розмежовує основні поняття та принципи ведення СЗТ від інших видів туристичних послуг, що надаються у сільській місцевості, проте законодавчо віднесені до підприємницької діяльності. За польськими законами, надання послуг СЗТ не належить до підприємницької діяльності. Тому прибутки селянських господарств за такі послуги не підлягають обкладанню податком на додану вартість. Крім того, законодавством країни передбачено звільнення від оподаткування доходів, які отримані від здачі кімнат особами при наступних умовах: - житловий будинок в якій здаються кімнати належить до сільського господарства; - житлові кімнати здаються відпочиваючим, тобто не сезонним робочим, або іншим особам на тривалий термін; - кімнати, які здаються, знаходяться у житловому будинку, а не в іншому спеціально пристосованій будівлі; - житловий будинок знаходиться на сільській території; - число кімнат, які здаються не перевищує 5. Особа, яка отримує доход від здачі кімнат відпочиваючим та відповідає вищенаведеним критеріям звільняється від оплати податку з таких доходів незалежно від величини доходу отриманого з інших джерел. Таким чином, конкретне визначення у законодавстві Польщі понять «агротуристичні послуги», «селянин (господар)», «сільське (селянське) господарство» надає можливість чітко відмежувати діяльність у сфері сільського туризму від інших видів туристичних послуг, які надаються у сільській місцевості, але які законодавством віднесені до сфери підприємницької діяльності. Законодавством країни сільський зелений туризм віднесено до сфери ведення особистого селянського господарства, формуються відповідні пільгові податкові інструменти. Відповідно до угорського законодавства регулювання відносин, що виникають при здійсненні господарювання у сімейних агрогосподарствах не підпадає під дію нормативних актів якими регулюються відносини у сфері підприємництва. І відповідно, не підлягають оподаткуванню особисті доходи отримані від використання для відпочинку власного житла, розташованого у сільський та у хутірській місцевості, яка не віднесена до санаторно-курортних зон, при умові, якщо таке використання не перевищує 10 (десять) ліжко-місць, а річний дохід від цієї діяльності не перевищує 300 тис. форинтів (10 мінімальних місячних зарплат), місце постійного помешкання особи знаходиться у нерухомості яка використовується. Одним з найважливіших елементів сільського туризму є поєднання з національними традиціями конярства (до XII ст. угорці були кочівниками і до сьогодні зберегли свою любов до коней). Щорічно в Угорщині проводяться Національні фестивалі кінного спорту, до яких включено 40 видовищних програм. У Румунії інтереси власників агроосель представляє ANTREC - Національна асоціація сільського, екологічного і культурного туризму. ANTREC є неурядовою, неполітичною, член Європейської федерації сільського - EuroGites. ANTREC була заснована в 1994 році, на сьогоднішній день налічується понад 3000 членів - власників пансіонатів і агротуризму, кваліфікованих майстрів, звичайних людей, прихильників сільського туризму в 32 повітах. Сільський туризм у цій країні розвивається, передусім, у Південних Карпатах і орієнтується на такі ж переваги, що й Україна, тобто на збереження природного середовища й етнокультурних традицій (обряди, звичаї, народні ремесла, відгонне вівчарство на карпатських полонинах, гастрономічні традиції, унікальна народна архітектура, гірські замки, гірськолижні курорти, мережа природно-заповідних територій). Діяльність у сфері СЗТ є суспільно цінною та корисною сферою відносин, яка не потребує значних фінансових витрат. Однак, забезпечити сталий розвиток сфери відпочинку в українському селі в умовах економічної кризи, можливо, за наявності партнерських стосунків влади, бізнесу та професійних громадських організацій. Саме тому, для повноцінного розвитку сільського туризму варто активізувати значення місцевої влади у підтримці сільського зеленого туризму, створити систему інформаційно-аналітичного забезпечення сільського зеленого туризму, як складової державної інформаційної системи, створення спрощеного доступу сільського населення до кредитних ресурсів, наданні відповідних преференцій, в тому числі – податкових. Маликова Юлия Игоревна Одесский государственный экономический университет, г. Одеса Научный руководитель – к.э.н., доц. Галасюк С.С. |