Вища школа менеджменту кримський інститут бізнесу консалтингово-конфліктологічний центр центр розвитку освіти, науки та інновацій індустрія гостинності у країнах європи
| Вид материала | Документы |
- Самарський інститут бізнесу та управління вища школа менеджменту центр розвитку освіти,, 48.35kb.
- Інформаційний лист Кримський інститут бізнесу та Університет економіки та управління, 33.12kb.
- Вища школа менеджменту кримський інститут бізнесу консалтингово-конфліктологічний центр, 3615.59kb.
- Вища школа менеджменту кримський інститут бізнесу консалтингово-конфліктологічний центр, 3659.85kb.
- Кримський інститут бізнесу консалтингово-конфліктологічний центр центр розвитку освіти,, 3522.45kb.
- Кримський інститут бізнесу консалтингово-конфліктологічний центр центр розвитку освіти,, 2681.19kb.
- Кримський інститут бізнесу консалтингово-конфліктологічний центр центр розвитку освіти,, 4388.83kb.
- Кримський інститут бізнесу центр розвитку освіти, науки та інновацій, 2767.5kb.
- Кримський інститут бізнесу університету економіки та управління самарський інститут, 2382.48kb.
- Кримський інститут бізнесу університету економіки та управління самарський інститут, 2826.09kb.
МІСЦЕ НЕМАТЕРІАЛЬНОЇ КУЛЬТУРНОЇ СПАДЩИНИ УКРАЇНИ В РОЗВИТКУ ТУРИЗМУ Розвиток туризму в Україні, яка є членом Всесвітньої туристичної організації, а в жовтні 2009 р. набула статусу країни – учасниці Міжурядового комітету збереження нематеріальної культурної спадщини ЮНЕСКО [1, с.8], потребує наукового дослідження, розробки й популяризації привабливих для задоволення туристичного попиту об’єктів. В умовах визнання пріоритетності туризму в соціально-економічному розвитку України і набуття ним характеру потужної індустрії подорожування підвищення уваги до проблем формування й популяризації привабливих для туристів об’єктів відвідування стає доволі актуальним. За таких умов виведення українського туризму на вищий щабель розвитку потребує вивчення, освоєння та презентації світовій спільноті туристичних ресурсів країни. Особливої уваги серед туристичних ресурсів заслуговують об’єкти нематеріальної культурної спадщини українського народу, що виступають підґрунтям пізнавально-екскурсійного, етнічного й паломницького видів внутрішнього та в’їзного туризму. Це підсилюється тим, що Державною програмою розвитку туризму в Україні пріоритетним напрямом визначено в’їзний і внутрішній туризм [2, с.94]. Та все ж до цього часу проблемам вивчення, збереження й популяризації української нематеріальної культурної спадщини не приділялося достатньої уваги, хоча регіони України мають надзвичайно багату не тільки природну та рекреаційну, а й етнокультурну ресурсу базу, що виступає передумовою диверсифікації туристичного продукту. Цим пояснюється те, що серед переліку об’єктів нематеріальної культурної спадщини, які охороняються ЮНЕСКО, немає жодного українського. Правда, у 2008 р. Україна подала на розгляд міжнародного журі Національний Сорочинський ярмарок в якості об’єкта для внесення до переліку об’єктів нематеріальної культурної спадщини, що охороняється ЮНЕСКО. Цей об’єкт поєднує в собі фольклорно-етнографічні традиції, обрядові дійства та традиційні ремесла українського народу. Прийняття рішення щодо включення Національного Сорочинського ярмарку до переліку об’єктів нематеріальної культурної спадщини ЮНЕСКО можливе після перевірки унікальності цієї номінації та заходів держави щодо її збереження й популяризації в своїй країні. Термін для перевірки й прийняття такого рішення становить два роки. Слід зазначити, що українські об’єкти нематеріальної культурної спадщини відображають збережену етнокультурну самобутність історичних країв нашої держави, зокрема Буковини, Покуття, Закарпаття, Волині, Поділля, Слобожанщини тощо, і тим самим забезпечують конкурентні переваги українського туристичного продукту на світовому ринку туризму, що дозволяє нашій країні підвищити темпи розвитку туристичного бізнесу разом з малим підприємництвом, яке забезпечує відродження і збереження етнокультурної самобутності українського народу. Розвиток туризму на основі пожвавлення використання ресурсів нематеріальної культурної спадщини регіонів нашої країни вирішить також низку напружених соціальних проблем, найперше, безробіття, закордонного заробітчанства і т.п., а також сприятиме вихованню національно-патріотичних почуттів своїх громадян. Вивчення практики використання об’єктів нематеріальної культурної спадщини в туристичній діяльності України вказує на необхідність інвентаризації, вивчення та наукового обґрунтування бізнес-планів кожного такого об’єкта. Важливим результатом виконання бізнес-планів має стати використання об’єктів культурної спадщини українського народу з метою інтелектуалізації світової спільноти. Вивчення та інвентаризація наявних і можливих для використання об’єктів нематеріальної культурної спадщини в туристичному бізнесі України потребують залучення до цієї роботи науковців та інших фахівців з історії і культурології, а також практиків туристичної сфери діяльності та всіх небайдужих до цих проблем громадян аналогічно тому, як було зроблено при виконанні проектів «7 чудес України» і «7 туристичних маршрутів України», якими охоплено всі регіони України і застосовано рейтингову оцінку при визначенні місць. Падіння темпів розвитку туризму в умовах світової фінансово-економічної кризи (протягом першого кварталу 2009 р. порівняно з аналогічним періодом 2008 р. кількість в’їзних туристів скоротилася на 20% [3]) не знімає, а загострює проблему диверсифікації українського туристичного продуту шляхом інтенсифікації залучення об’єктів нематеріальної культурної спадщини для приваблення туристів за рахунок дешевших послуг порівняно з іншими об’єктами туристичного інтересу. Отже, багатство нематеріальної культурної спадщини України зможе забезпечити розвиток туризму навіть в кризових умовах. Серед великої кількості шедеврів нематеріальної культурної спадщини, які сформувалися як об’єкти туристичного інтересу, крім Національного Сорочинського ярмарку, слід виділити, на наше переконання, такі:
Аби зберегти й збагатити наведений перелік об’єктів нематеріальної культурної спадщини і добитися включення їх до світових надбань у цій сфері, необхідно розробити національну програму їх вивчення, відродження, збереження та використання в туристичній діяльності. Зрозуміло, що виконання такої програми потребує створення туристично-інформаційних центрів популяризації об’єктів української культурної спадщини, які, як доречно зазначає О.І. Орленко, виконують функції інформаційного, координаційного та навчального осередку, підтримуючи розвиток туризму і забезпечуючи тим самим стратегічний розвиток внутрішнього та в’їзного туризму [4, с.35]. Все це потребує державної фінансової підтримки й розвитку волонтерського руху, спрямованого на вивчення й відродження культурної спадщини України відповідно до конвенції ЮНЕСКО з цих проблем. Висновки
Врахування розроблених пропозицій підвищить роль і значення нематеріальної культурної спадщини України в розвитку туризму шляхом диверсифікації туристичного продукту. Література
ТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИТКУ МІЖНАРОДНОЇ ТОРГІВЛІ ТУРИСТИЧНИМИ ПОСЛУГАМИ В УМОВАХ ДИНАМІЗАЦІЇ В умовах динамізації конкурентного середовища сфера туристичних послуг інтенсивно розвивається та стає одним із впливових чинників, від яких залежить зростання економіки, підвищення конкурентоспроможності країни на світових ринках, зростання добробуту населення. Розвиток туризму може відігравати роль «локомотиву розвитку», тобто простимулювати розвиток усієї національної економіки, забезпечити міцні конкурентні переваги на світових ринках. Очікується, що сектор туризму зростатиме завдяки збільшенню чисельності населення, підвищенню рівня життя людей, вдосконаленню та розширенню транспортних систем, збільшенню вільного часу, що є в розпорядженні людей, розвитку електронної торгівлі і телекомунікаційних технологій, а також завдяки іншим чинникам. Туризму притаманні високі темпи розвитку. Так, якщо у 1950 р. туристичні подорожі здійснили 25 млн. осіб, то за півстоліття їх кількість збільшилася у 30 разів. У майбутньому, навіть в умовах час від часу виникаючих політичних, економічних і екологічних криз, що часом виникають, очікується подальше динамічне зростання світового туризму. Згідно з прогнозами, до 2010 р. в інших країнах побуває близько одного мільярда туристів, а до 2020 р. їх вже буде нараховуватися 1,5 мільярда. За прогнозами фахівців, десятка країн — лідерів виїзного туризму у 2020 році матиме такий вигляд. Таблиця 1. Країни-лідери виїзного туризму у 2020 році
Поряд із показниками кількості прибуттів туристів широко використовуються дані про надходження коштів од міжнародного туризму. Надходження статистика ВОТ розуміє як «прибутки країн від споживчих витрат туристів (тобто плата за товари і послуги), що здійснюються ними під час перебування на території якоїсь держави». За прогнозами ВОТ, загальний обсяг надходжень од міжнародного туризму в 2010 році становитиме 1325 млрд. дол. США, а глобальний попит на послуги туризму — 8972 млрд. дол. Слід враховувати і те, що міжнародний туризм є важливим джерелом валютних надходжень до скарбниці будь-якої держави. Так, для 83% країн світу туризм є одним з п'яти основних джерел доходів, а для 38% країн — головним. Також впливає він і на загальний рівень зайнятості населення. Нині на індустрію туризму припадає близько 10% зайнятих в усьому світі. Слід відмітити, що нині спостерігається досить швидкий, але надто нерівномірний розвиток світового туризму. Здебільшого світові туристичні потоки формуються і здійснюються між високо розвинутими країнами. Туризм між країнами, що розвиваються, розвинутий слабо. У середньому близько 2/3 міжнародних туристичних подорожей припадає на розвинуті країни і близько 1/3— на країни, що розвиваються. За статистичною методикою ВОТ, держави — члени ВОТ поділені відповідно до географічних ознак на шість регіонів: Азіатсько-Тихоокеанський, Америка, Африка, Близькій Схід, Південна Азія і Європа. За термінологією ВОТ, країнами – постачальниками туристів є високорозвинуті країни: СІЛА, Канада, Німеччина, Швеція, Велика Британія, Японія. Країни, що в основному приймають туристів, — Італія, Іспанія, Франція, Португалія, Швейцарія, Австралія, Мексика. Для багатьох країн міжнародний туризм став вельми прибутковою галуззю економіки, а доходи від нього — важливою складовою національних бюджетів. Подорожі та туризм стимулюють розвиток інвестиційних проектів з розбудови транспортної та готельно-туристичної інфраструктури (зокрема, аеропортів, шляхів, морських портів, реставрацію історичних пам'яток, музеїв, розвиток природних охоронних зон), що підвищує і якість життя корінного населення, і обслуговування туристів. Слід відзначити деякі аспекти та тенденції розвитку міжнародної торгівлі туристичними послугами. Туризм, будучи сектором, який охоплює широкий спектр видів економічної діяльності, вважається однією з найбільших індустрій у світі, випереджаючи за деякими показниками інші великі галузі економіки. Розширенню туризму сприяють економічні, політичні, екологічні, соціально-демографічні, НТП й інші чинники. Останнім часом, неабияк впливають на структуру і напрям світових туристських потоків ТНК. Очікується, що протягом наступних 20 років масштаби міжнародного туризму збільшаться у три рази. Серйозні порушення природного балансу негативно позначаються на сфері туризму. Стійка економіка, навпаки, служить надійним гарантом стабільного його розвитку. Ставки транспортних тарифів, політика оподаткування і ціноутворення, фінансова нестабільність, митні формальності, політична нестабільність і тероризм також значно впливають на індустрію туризму. Особливу увагу потрібно приділяти статистиці туризму як на) міжнародному, так і на національному рівні. Очевидно, що зростання сфери туризму, що не контролюється, маючи за мету швидке отримання прибутку, часто дає негативні наслідки, оскільки завдає збитків навколишньому середовищу і руйнує сам базис, на якому функціонує і успішно розвивається цей сектор. На сучасному етапі необхідно прогнозувати, а за можливості планувати та враховувати тенденції розвитку туризму на десятиліття уперед. А тому буде доцільно провести подальшу роботу з удосконалення нинішніх методів і методологій визначення статистичних даних та показників у галузі туризму. У прогнозі розвитку туризму на найближчі 5 років, що був опублікований Єврокомісією, були відзначені такі основні тенденції розвитку світового туризму. Європейські країни стикнуться з жорсткою конкуренцією за доходи від туризму, що викликано перерозподілом туристичних потоків. Це вимагатиме від європейської туристичної індустрії подальшого підвищення якості туристичних послуг та створення нових привабливих видів туристичного продукту. Змінюватиметься тривалість туристичних подорожей у бік більшої кількості, проте менш тривалих поїздок зі зниженням витрат на одну поїздку. Формуватиметься тенденція зростання витрат на споживання якіснішого туристичного продукту. Зросте відносна вага міжконтинентальних подорожей з Європи в Азію, Америку, Австралію, країни Океанії тощо. Інтеграція європейського туризму в світовий туристичний ринок та ефективний маркетинг сприятимуть зниженню негативного впливу сезонного фактору. В загальній структурі туристичних подорожей найбільш високими темпами будуть зростати подорожі з використанням швидкісних видів транспорту — авіації, швидкісного залізничного сполучення тощо. Також зберігається тенденція зменшення числа туристів в організованих туристичних групах та збільшення відносної ваги сімейного туризму. Зростатиме попит на гнучкі індивідуальні, сімейні туристичні програми. Розвиток інформаційних технологій сприятиме підвищенню відносної ваги індивідуального бронювання і формування турів та скорочення строків бронювання. Найбільш значна туристична рухливість буде відмічена в двох вікових групах: серед літніх людей та молоді. Найвищими темпами буде розвиватися пізнавальний туризм та туризм з активним відпочинком. Одним, з основних мотивів після безпеки подорожі стане екологічний фактор. Якщо туризм кінця минулого століття був відображенням переважно транспортних технологій, то тисячоліття, що настало, визначається чинниками, основними з яких будуть новітні телекомунікаційні технології та електрона торгівля. А це, в свою чергу приведе до включення в міжнародний туризм нових країн і регіонів світу, а також сприятиме збільшенню його масштабів та диверсифікації набору туристичних послуг. Закордонець Наталія Іванівна Тернопільський національний педагогічний університет імені Володимира Гнатюка м. Тернопіль DEVELOPMENT OF SWISS TOURISM Switzerland is a perfect example of a developed tourist country. For several centuries now, Switzerland has been a highly-rated destination, especially amongst those with the requisite purchasing power. As early as the XVIII-th century, the beauty of the Alps was being admired by travellers from all over Europe. In the XIX-th century, it was mainly British visitors who enjoyed discovering Switzerland and who were the first to make the ascent of the Alpine peaks. The Germans, keen to find cooler weather in the heat of summer, became frequent visitors as of the early XX-th century. These developments were furthered by a whole series of innovations such as the rail system and rack railways, luxury hotels and winter sports, all of which resulted in there being a genuine winter season. Switzerland can justifiably be said to be the birthplace of modern tourism. Switzerland has a long tradition of tourism, the latter having for two centuries been one of the country’s foremost export sectors. In 1999, tourism receipts showed a surplus of about SF 1 billion. The main product has always been the Alps, but town and congress-centred tourism has also gained considerably in importance, particularly in Zurich and Geneva. Switzerland’s geographical location is unique, with the Alpine range, several large lakes, the Jura and many other natural assets. The climate favours winter sports, but also summer tourism, with regions such as Ticino and Lake Geneva enjoying very mild climates. There is considerable tourism infrastructure, with 5000 km of railways, 3 international airports and a highly developed road network. Winter tourists have at their disposal thirteen rack railways, 50 funiculars, 600 cable-car sections, 1200 ski tows, the highest cable-car in Europe and over 5000 km of cross-country ski trails. All ski resorts are linked in with the rail and public transport system [3]. Tourism is the third biggest export sector behind electronic machinery and appliances and chemicals. Tourism is, for example, appreciably bigger than the watch and clock industry. International tourism receipts totalled SF 11.4 billion, while total exports brought in SF 114 billion. So tourism accounts for precisely 10 per cent of total exports. The number of arrivals was 12 569 014, while there were some 68.2 million recorded overnight stays. Total tourism receipts accounted for 5.3 per cent of GDP, with foreign tourism representing 3 per cent of GDP3. Tourism is vital as a driving force behind growth and employment in Switzerland. One person in eleven, for example, is directly or indirectly employed in tourism and, in all, more than 300 000 jobs are generated by tourism in Switzerland. Tourism directly employs 239 000 people, of which 101 791 are foreigners. The large proportion of foreigners is attributable to the lower than average wages in the sector. Switzerland has above 5 900 hotels [4]. Tourism can help a country to achieve not just its economic objectives, but also its social and environmental aims. Tourism, particularly in a country with a tradition like Switzerland’s, can have an especially beneficial effect on employment and economic growth. In countries with a tradition of tourism, there can be no doubting the strategic importance of a tourism policy. So the aim must be to guarantee framework conditions that help the sector to develop in a positive manner. Government incentives are needed, in particular because of the market setbacks and high transaction costs in tourism production and marketing [1]. Nowadays, tourism policy needs a clear and self-contained strategy setting out planning and development principles. The latter must allow framework conditions to be put in place, together with a genuine programme of encouragement aimed at stimulating and backing viable initiatives stemming from the private sector. It is, therefore, vital to provide support for innovation and co-operation, especially as regards promoting tourism. The government can play an active role in creating and maintaining real competitive advantages where tourism is concerned. To achieve this means effectively promoting Swiss destinations and strengthening co-operation, not just as regards marketing, but also as regards developing the products themselves. What Switzerland has to offer cannot be completely reinvented since the image, installations and equipment and organisational network have all been in place for a long time. It is, however, possible to promote Switzerland as a destination which is unique in its way and to develop new products [2]. Five new basic training courses were introduced in the hotel and catering industry. Catering specialists replace the existing specialised service employees and hotel specialists replace the existing specialist hotel assistants. Specialist catering assistants will no longer be trained in the future. Another new feature consists of the three two-year basic training courses for kitchen employees, catering employees and hotel employees, which lead to the Basic federal certificate. About 10 000 trainees are being educated in the tourism sector at present [5]. What Switzerland has to offer is often considered in part to be old, boring and out-of-date, hence the importance of adapting the product to the new market conditions in order to improve its competitiveness. Switzerland has to continue to guarantee that all its products are of the best possible quality. Swiss tourism cannot be reinvented since the comparative advantages remain the same: idyllic scenery, attractive infrastructure, an environment that is intact and highly skilled staff. This being the case, it is vital to back innovative projects and encourage tourism companies to work together. REFERENCES:
О. А. Карлова, к. екон. наук, Харківська національна академія міського господарства Т.В.Проскуріна, магістр Харківська національна академія міського господарства |