Вища школа менеджменту кримський інститут бізнесу консалтингово-конфліктологічний центр центр розвитку освіти, науки та інновацій індустрія гостинності у країнах європи

Вид материала

Содержание

Брендинг туристических дестинаций
Перспективи розвитку ділового туризму в країнах європи
Особенности развития туризма в республике кыргызстан

Подобный материал:

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 ... 19

БРЕНДИНГ ТУРИСТИЧЕСКИХ ДЕСТИНАЦИЙ

Туризм является весьма специфической отраслью экономики. Особенность этой сферы в том, что в создании туристического продукта принимают участие не только турфирмы, но и предприятия, которые связаны с туризмом достаточно опосредовано. Поскольку туризм раскрывает новые возможности не только для туристов, но и для местного населения, он в значительной степени содействует социально-экономическому развитию дестинации. Туризм оказывает огромное влияние на транспорт и коммуникации, строительство и производство товаров народного потребления и, безусловно, на гостиничный бизнес и ресторанное дело.

Неудивительно, что многие государства прилагают усилия для развития этой перспективной и высокодоходной отрасли, что вызывает достаточно высокую конкуренцию между дестинациями на международном туристическом рынке. И здесь огромную роль играет маркетинговая политика государства как на национальном, так и на региональном уровнях.

Маркетинговая политика страны направлена на формирование и позитивное развитие имиджа туристической территории. Четкий образ дестинации в сознании потенциального туриста во многом предопределяет его выбор путешествия именно в это место.

Массовое сознание действительно тяготеет к определенным системам образов, применение которых в продвижении туристического продукта способно скорректировать потребительское поведение и направить его в выгодное для производителя русло. Основным инструментарием формирования имиджа дестинации является брендинг туристической территории – процесс создания и закрепления бренда в сознании потенциальных потребителей.

Применительно к туристической территории бренд представляет собой образ дестинации, существующий в сознании и восприятии потребителя. Брендинговая концепция туристической территории представляет собой творческую идею, построенную на символизации основных ценностей и ресурсов территории, воплощенной в смысловом, графическом, звуковом, анимационном выражениях. Построение бренда туристической дестинации представляет собой сложный и многоуровневый творческий процесс, который должен базироваться на маркетинговом подходе: понимании места туристической дестинации на мировом туристическом рынке и выявлении основных мотиваций и предпочтений потенциальных потребителей. Положение на мировом туристическом рынке определяется репутацией территории, что связано с ее географическими особенностями, а также внешним воздействием: стихийные бедствия, терроризм, социально-экономические потрясения и т.п. Естественно, что предпочтения туристов будут в значительной мере зависеть не только от привлекательности дестинации, но и степени обеспечения безопасности путешествия, поэтому помимо туристических ресурсов, важно иметь стабильное и надежное во всех планах государство.

В рамках работ по созданию брендинговой концепции изначально определяют основную миссию региона в целом и его миссию непосредственно в области туризма. Выявляются основные ценности дестинации, которые способны привлечь туристов, а также основной целевой сегмент потребителей. Затем формируются основные принципы функционирования и развития региона в области туризма, а также управления им.

При создании бренда необходимо учитывать его международное применение, поэтому доносимый образ должен быть прост и понятен. Здесь колоссальное значение имеет его визуализация в виде логотипа. Очень популярными являются образы, основанные на цветах национального флага или символах культурных ценностей дестинации. Часто при визуальном отображении сущности бренда, используют детские рисунки или анимацию, что символизирует легкость, непосредственность и полноту жизни. Также широко используются цветы как национальные символы, а также как символы красоты. Что бы ни было отображено на логотипе, у потребителей (причем из разных стран, с разным менталитетом) он, в первую очередь, должен ассоциироваться с радушием и гостеприимством.

Таким образом, брендинг туристических дестинаций направлен на привлечение туристов путем отображения исключительности туристической территории с помощью различных коммуникационных технологий.

Грамотное проведение маркетинговой деятельности на уровне государства не только способствует привлечению туристов, но и помогает местным предприятиям, обслуживающим туристов. В частности, предприятиям гостиничного и ресторанного бизнеса гораздо легче формировать собственную маркетинговую политику, опираясь на хорошо налаженную брендинговую концепцию дестинации. Предприятия сферы гостеприимтва в таком случае становятся частью уже сформированного бренда и направляют усилия на то, чтобы подчеркнуть свою индивидуальность, не выходя за рамки концепции, продуманной и сформированной на высшем уровне.

Матусова Олена Миколаївна

Київський міжнародний університет, м. Київ

досвід європейських країн з організації сільського туризму

На початку XXI ст. індустрія сільського туризму визнається експертами ВТО як суттєвий, найбільш динамічно зростаючий сектор світового туристичного господарства. Обсяги надання агротуристичних послуг у постіндустріальних країнах нині практично в 2-4 рази перевищують обсяги зростання готельної бази і курортного сервісу в цих країнах. Соціологічні дослідження, які постійно проводять експерти Європейської федерації фермерського і сільського туризму, виявили щодо розвитку ринку агротуристичних послуг у Європі наступні мотиватори існування стійкого попиту на такі послуги:

можливість занурення у неквапливий сільський побут і зменшення впливу напруженого ритму міського життя;
прагнення відпочинку на природі;
низька, порівняно з іншими видами, вартість організованого відпочинку;
можливість поєднання відпочинку з активними подорожами або фізичною працею.

З боку сільських жителів сільський туризм є привабливим внаслідок можливості його швидкого заснування, уникнення надмірно великих втрат використання переваг регіону і власного господарства.

В Європейському Союзі сільський туризм розвивається в рамках програми не аграрного розвитку малого підприємництва на сільських територіях. Сільський туризм небезпідставно вважається в ЄС одним із основних важелів економічного підйому сільських територій: за підрахунками експертів ЄБРР, облаштування в місті вихідця із сільської місцевості є в 20 разів дорожчим, ніж створення умов для його життя і роботи на селі, а дохід, отриманий від одного ліжко-місця, еквівалентний річному фермера від однієї корови.

Розвиток сільського туризму в Європі має ряд суттєвих переваг:

по-перше, це шанс господарської активізації тих сільських регіонів, які характеризуються низьким рівнем прибутку від сільськогосподарської діяльності, високими показниками безробіття, бідним ринком вакансій, і як наслідок, посиленою міграцією трудоактивного населення в міста;
по-друге, він може принести користь сільській місцевості за умови його професійного ведення. В економічному аспекті сільський туризм дає важливе додаткове або нове джерело прибутку. В результаті в туризмі і діяльності, пов’язаній з ним, може з'явитися багато нових робочих місць, а завдяки залученню туристів з'явиться можливість розвитку вже існуючого малого підприємництва у сфері послуг, торгівлі, транспорту;
по-третє , туризм може залучати нові господарюючі суб'єкти на сільські території, чим сприятиме диверсифікації і зміцненню місцевого господарства.

Успіх сільського туризму залежить від привабливості природного середовища, від виваженої організації туристичного бізнесу та ефективного управління ним. Задля збереження туристичного потенціалу сільської місцевості частина його прибутку повинна відраховуватися на охорону і поліпшення навколишнього середовища.

Розвиток сільського туризму в Європі здійснюється в двох аспектах. З одного боку, сільський туризм розглядається як вид підприємницької діяльності, організація і функціонування якої підпорядковуються загальним умовам щодо підприємництва (країни Західної Європи). Становлення сільський туризму в цих країнах відбувалося в умовах існування сталих економічних та правових традицій, у тому числі й у сфері аграрного сектору. Правове регулювання туристичної діяльності в даному випадку здійснюється поряд із завданнями по забезпеченню сталого соціально-економічного розвитку сільських територій і спрямоване на вирішення завдань поліпшення стану навколишнього середовища, підвищення рівня якості послуг, що надаються відпочиваючим.

З іншого боку, сільський туризм законодавчо не відноситься до підприємницької діяльності, здійснюється в рамках особистого селянського господарства і потрапляє під вплив пільгового оподаткування (країни Східної Європи). Більшість з цих країн – постсоціалістичні, але з досить сильними традиціями ведення приватного дрібнотоварного сільськогосподарського виробництва. Тому з переходом їх економік на ринкові засади сільський туризм отримав поштовх до стабільного розвитку.

Однак ці країни знаходяться у стадії вирішення складних проблем забезпечення функціонування своїх агрогосподарських комплексів, збереження та розвитку сільських населених пунктів в умовах нових економічних реалій. Тому сільський туризм ними, перш за все, розглядається як один з можливих засобів, що сприятиме вирішенню, або пом’якшенню таких насущних соціальних проблем села як безробіття, низький рівень грошових доходів селян, низький рівень розвитку соціальної інфраструктури сільських регіонів.

Не дивлячись на такі розбіжності щодо факторів розвитку сільського туризму в Європі, існують також і схожі аспекти забезпечення його функціонування: чітке юридичне відмежування сільського туризму від інших видів діяльності як у галузі сільського господарювання, так і в галузі туризму з метою максимального спрощення бюрократичних процедур необхідних для легалізації цієї діяльності, що робить її доступною для осіб фактично без спеціальної підготовки; надання пільгових умов оподаткування, або цілковите звільнення від податків доходів, отриманих від діяльності у сфері сільського туризму; відсутність або обмеженість спеціального регулювання умов та стандартів здійснення діяльності у цій сфері органами державної влади.

Внаслідок такої різнобічної, але зваженої політики стосовно розвитку сільського туризму в більшості Європейських країн нараховується приблизно стільки ж ліжко-місць для відпочинку у сільській місцевості в приватних агрооселях, скільки місць у європейських готелях.

Подчаха Олександра Юріївна

Одеський державний економічний університет

Науковий керівник – к.е.н., доц. Галасюк С.С.

ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ ДІЛОВОГО ТУРИЗМУ В КРАЇНАХ ЄВРОПИ

На сьогоднішній день туристичний сектор економіки має високі темпи розвитку, які зумовлені зокрема включенням до нього нових перспективних видів туризму. Одним із них є діловий туризм, що з`явився в країнах Європи порівняльно недавно, але вже встигнув зайняти достойну нішу на ринку туристичниих послуг. Основна відмінність ділового туризму від традиційного полягає в тім, що головна ціль подорожі – це розвиток бізнесу, участь у професійних виставках, ярмарках,семінарах, конференціях, ведення переговорів із партнерами, організація різноманітних ділових зустрічей. Англійський термін-аббревіатура МІСЕ достатньо точно відображає значення бізнес туризму: Мeetings / Incentives / Conferences / Exibitions. В перекладі це означає: Ділові зустрічі / Інсенів-туризм / Конференції / Виставки.

Вже зараз в діловому туризмі виділять ряд різновидів: виставковий туризм, конгресний туризм, інсентів туризм.

Фахівцями діловий туризм розглядається як система у вигляді чотирикутника, вершинами якого є наступні підсистеми:

компанії-замовники (що спрямовують своїх робітників у ділові подорожі);
компанії-постачальники окремого виду послуг (авіакомпанії, отелі, бюро з Оренди автомобілів, страхові фірми);
компанії-постачальники повного комплексу послуг в сфері ділових подорожей (туроператори);
організації і фірми індустрії МІСЕ.

Основа кожної ділової подорожі – організація програми зустрічей та заходів, які є спланованими та насиченими. Вона включає в себе оформлення візи, трансфер, розміщення в готелі згідно з побажаннями клієнта та екскурсії, що обираються з урахуванням його графіку. Також компанії, що організують бізнес-подорожі беруть на себе клопоти, щодо розселення зарубіжних партнерів.

Якщо говорити про фактори, що зумовили розвиток данної сфери, то варто відмітити таку особливість нашої епохи як неприпинний процес створення десятків тисяч організацій, асоціацій та об’єднань, що проводять зустрічі на регіональному, націлональному та міжнародному рівнях. У свою чергу збільшення кількості ділових зустрічей зумовлене необхідністю у особистих контактах .адже при вирішенні питань необхідна повна, точна інформація в теплій атмосфері людського спілкування. Тим самим це сприяє використанню інфраструктури та засобів розміщення у період міжсезоння. Також значну роль в виведенні організації бізнес турів на глобальний рівень відіграє той факт, що користування послугами організаторів-спеціалістів економить час, що був би витрачений на оформлення всіх необхiдних документів, бронювання, замовлення вхідних квитків, тощо.

Відсутність можливості для ініціатора серьозного форуму самостійно здійснити повну його організацію, змушує його звертатись до послуг спеціалістів-посередників, у якості яких і виступать туристичні компанії.

Ще одним фактором розвитку є те, що все більше керівників використовують туризм як засіб заохочення своїх працівників, нагороду і шлях до підвищення кваліфікаційного рівня.

Як самостійний і прибутковий вид туризму МІСЕ почав виділятись у країнах Європи та США у 70-80х рр. ХХст., а вже в 90 рр. ця сфера набула значних маштабів.

В останнє десятиріччя середньорічні темпи збільшення об’ємів ділового туризму в Європі досягли 9%, тоді як туризму вцілому – 5%. І за прогнозами спеціалістів кількість бізнес-подорожей у найближчі роки буде збільшуватись. Згідно з данними ЮНВТО щорічний ріст долі ділового туризму у світі складає 1,6 %, що говорить по збільшення важливості розвитку данного виду туризму.

Пожвавлення зв’язків між країнами СНД також призводить до збільшення кількості подорожей з діловими цілями.

Середня вартість пакету послуг на одного бізнес-подорожуючого з метою участі в семінарі або конференції оцінюється в 1200-1500$, при цьому 55% прибутку забезпечується організацією екскурсійних програм і банкетів. Це дає можливість оцінити прибутковість данного виду туризму для його організаторів.

Європа займає лідуючі позиції на ринку конгресного туризму – 80%. Якщо в 30 рр. ХХ ст. щорічно проводилось 200 міжнародних конференцій, то в 90 рр кількість конгресів перевищила 8 тис. на рік. Основна їх частина припадає на країни Західної Європи. Щорічно в Європі організується більш ніж 200 туристичних виставок і бірж. У Великобританії 2/5 витрат фірм припадає на винагороду своїх працівників бізнес-турами.

Територіальний розпділ бізнес-подорожей характеризується крайньою нерівномірністю, але більша частина туристів зі службовими цілями спрямована в Європу. В структурі ділових подорожей на європейському континенті превалюють відрядження бізнесменів, конгресні тури, подорожі на виставки і ярмарки, інсентів-тури для співробітників.

Європа займає перше місце в світі за кількістю прибуттів та витрат на діловий туризм, проте поступово втрачає свої лідуючі позиції на цьому сегменті туристичного ринку. За темпами росту ділового туризму вона відстає від інших регіонів світу. При цьому розрив між ними збільшується.

Основним «постачальником» бізнес-туристів в Європі є Німеччина. Щорічно більш ніж 5 млн німців відправляються у командировки, при цьому 3% з них виїжджають виключно за рубіж, 21% подорожує і по своїй країні і за рубіж, 76% здійсьнують службові подорожі по Німеччині.

Середня тривалість ділової подорожі у країни на іншому континенті складає 12-13 днів, внутрі регіону – 5-6 днів, по своїй країні – 3-4 дні.

Серед європейських держав, що приймають туристопотоки з діловими цілями, крім Німеччини, слід виділити Великобританію, Францію, Італію, Нідерланди, Швецію, Швейцарію. Особливе місце займає Бельгія з головним містом Брюсселем, що одночасно є столицею ЄС. У Франції і Бельгії кожне десяте прибуття здійснюється з діловими цілями, в Великобританії – кожне третє.

На ринку ділового туризму помітну роль відіграють країни Центральної і Східної Європи. В першій половині 1990 х рр. цей сегмент туристського ринку розвивався особливо динамічно у постсоціалістичному просторі. В 1995 році доля бізнес-подорожей в регіон була найвищою у світі – близько 30%. На сьогоднішній день ейфорія у відносинах з заходом поступилась рівним діловим контактам, однак ЮНВТО прогнозує посилення привабливості Центральної і Східної Європи як ринка ділового туризму в перших десятиріччях ХХІ ст.

Україна на ринку ділового туризму ще розвивається, однак вже зроблено кроки щодо укріплення своїх позицій. Наприклад, створено Асоціацію Ділового туризму України (ВТА Ukraine), що дає організаціям-учасникам необмежений доступ до постачальників послуг у всьому світі, організує професійне навчання, здійснює рекламну підтримку українських організацій на світовому ринку, співпрацує з зарубіжними професійними об’єднаннями, а також з економічними та дипломатичними місіями іноземних держав в Україні, сприяє привабленню інвестицій для розвитку відчизняного ділового туризму. Всі ці процеси дають можливість сподіватись на виведення України на більш високу ланку у сфері ділового туризму серед країн Європи.

Руденко Татьяна Александровна

Одесский государственный экономический университет, г.Одесса

Научный руководитель – к.э.н., доц. Галасюк С.С.

ОСОБЕННОСТИ РАЗВИТИЯ ТУРИЗМА В РЕСПУБЛИКЕ КЫРГЫЗСТАН

Согласно прогнозам Всемирной туристической организации и ЮНЕСКО на период до 2020 года, маршрут «Великий Шелковый Путь» признан одним из наиболее перспективных туристических направлений, способных привлечь треть путешественников со всего мира. По оценкам экспертов, туры Великого Шелкового Пути составят около 60 % въездного туризма. Так как Кыргызстан является частью Великой дороги, развитие индустрии туризма в данной стране становится особенно актуальным.

Государственным агентством по туризму Кыргызстана особое внимание уделяется вопросу о введении института «Виза Шелкового Пути» для туристов из дальнего зарубежья по принципу Шенгенского соглашения насчёт применения комплекса мер по обеспечению безопасности, противодействию незаконной миграции, а также проявлениям терроризма и сепаратизма. «Виза Шелкового Пути» поможет создать благоприятные условия для увеличения туристских потоков в страну.

Сектор туризма имеет возможность предоставить работу большому количеству людей, что касается и горных регионов страны, где занятость населения невысока, ввиду узости сферы приложения труда. Целесообразна поддержка и развитие малого и среднего бизнеса именно в этой области путем создания «здорового» налогового климата, предоставления определенных льгот компаниям, ведущим бизнес в сфере туризма.

В настоящее время в Республике Кыргызстан не осуществляется лицензирование туристической деятельности, которое было отменено по просьбе самих турагентств. Эта политика усложнила контроль над деятельностью турфирм. Резко выросло количество фирм без юридического статуса и квалификации. Ухудшилось качество туристического сервиса, утрачены рычаги контроля за деятельностью в сфере туризма, нарушен механизм безопасности осуществления туристических поездок. Вырос теневой рынок туристических услуг.

Также в стране назрела острая необходимость принятия нового базового закона, пересмотра действующей нормативно-правовой базы, которая должна быть направлена на создание благоприятных условий для развития внутреннего и въездного туризма. В Республике Кыргызстан целесообразно разработать комплекс мероприятий по усилению роли исполнительных органов государственной власти и местного самоуправления в формировании действенного механизма функционирования туристического рынка. Вместе с тем, необходимо предоставить определённую поддержку и свободу действий предпринимателям в деле организации туристических путешествий.

Согласно новым законопроектам в сфере туризма Кыргызстана государство планирует установить обязательную сертификацию туристического сервиса, аккредитацию экскурсоводов и единую систему туристических формуляров.

По итогам 2008 года в Кыргызстан прибыло из стран дальнего и ближнего зарубежья 2,3 млн. человек, причем основная доля туристических прибытий приходится на Иссык-Кульскую область в пик летнего сезона. Так, из 2,3 млн. человек около 94% отдыхающих пришлось на туристов из стран СНГ, в том числе из Казахстана (56%), из России (8%), из Узбекистана (26%), доля граждан из стран дальнего зарубежья составила около 6 %. При этом доходы от туристического обслуживания увеличились на 40,4% по сравнению с предыдущим годом и составили $314 млн. Отмечен также рост инвестиций в основной капитал туристической индустрии на уровне 132%.

Продолжая сопоставление результатов в сфере туризма за период с 2007 по 2008 годы, следует отметить, что по данным Государственного агентства по туризму Кыргызстана происходило увеличение значений показателей по следующим направлениям – по предоставлению туристско-экскурсионных услуг – на 3,5%, санаторно- курортных услуг – на 0,2%, гостиничных услуг – на 19%.

Туристическая отрасль Кыргызстана в связи с мировым кризисом переживает трудную ситуацию. Несмотря на рост поступлений от нее и числа прибывающих в республику иностранных путешественников, отмечено снижение ряда показателей. Вместе с тем в Кыргызстане растет число зарегистрированных предприятий, оказывающих услуги в области рекреации и отдыха. Так, в первом полугодии 2009 года в республике насчитывалось 5 518 таких фирм, в то время как в 2006 году – 5036, т.е. на 10% меньше.

В соответствии с проведенным исследованием ситуации, сложившейся на туристическом рынке Кыргызстана, можно выделить ряд проблем, тормозящих развитие туризма в данном государстве:

Отсутствие комплексного подхода к разработке системы туристических маршрутов, в результате чего нет достаточной возможности для организации путешествий по горным районам, имеющим большое рекреационное значение.
Слабо развитая инфраструктура и слабая материально-техническая база.
Недостаточный объём инвестиций для строительства объектов туристической индустрии.
Неэффективная профессиональная подготовка специалистов по туризму.
Несовершенство нормативно-правовых актов и существующего законодательства по вопросам приватизации, инвестирования и налогообложения, стимулирования привлечения иностранного и отечественного капитала в развитие туристской инфраструктуры и упрощения таможенных и визовых формальностей.
Несовершенная система рекламно-информационного обеспечения и продвижения национального туристического продукта на внутреннем и внешнем рынках.
Отсутствие прямого воздушного сообщения с рядом зарубежных стран и недостаточный сервис на имеющихся авиалиниях, в результате чего все потенциальные иностранные туристы предпочитают пользоваться услугами предприятий индустрии туризма Казахстана и Узбекистана.

Перспективными направлениями решения существующих в сфере туризма Кыргызстана проблем являются следующие:

усовершенствование законодательной базы и неуклонное ее соблюдение;
введение механизма лицензирования турагентской и туроператорской деятельности с целью обеспечения защиты прав потребителей туристических услуг;
упрощение процедуры въезда и пребывания иностранных туристов;
либерализация пограничных и таможенных требований и правил;
поддержание и распространение имиджа Кыргызстана как страны, благоприятной для развития туризма и бизнеса;
участие в туристических ярмарках (расширение туристических связей);
проведение реконструкции имеющихся и строительства новых средств размещения
проведение классификации и сертификации гостиниц, турбаз, пансионатов и домов отдыха;
реформирование системы управления гостиницами;
создание кемпингов, семейных и частных пансионатов;
подготовка и повышение квалификации персонала гостиниц и других предприятий индустрии туризма;
реконструкция автомагистралей Бишкек-Ош, Бишкек-Нарын-Торугарт, Бишкек-Балыкчи-Каракол, Ош-Иркештам, а также автомобильных дорог, ведущих к историко-архитектурным и историческим достопримечательностям страны.

В результате принятия комплекса вышеперечисленных мер по развитию туризма в Республике Кыргызстан данная страна сможет стать более активным участником мирового туристического рынка.

Скавронська Ірина Володимирівна

кафедра міжнародної економіки

Тернопільський національний економічний університет,

м.Тернопіль

Blog

Содержание