Вища школа менеджменту кримський інститут бізнесу консалтингово-конфліктологічний центр центр розвитку освіти, науки та інновацій індустрія гостинності у країнах європи

Вид материалаДокументы

Содержание


Установление категории отелям и другим объектам, предназначенным для предоставления услуг временного размещения, как фактор тран
Постановка проблемы в общем виде.
Анализ исследований и публикаций последних лет.
Нерешенные части общей проблемы.
Цель статьи
Подобный материал:
1   ...   11   12   13   14   15   16   17   18   19

УСТАНОВЛЕНИЕ КАТЕГОРИИ ОТЕЛЯМ И ДРУГИМ ОБЪЕКТАМ, ПРЕДНАЗНАЧЕННЫМ ДЛЯ ПРЕДОСТАВЛЕНИЯ УСЛУГ ВРЕМЕННОГО РАЗМЕЩЕНИЯ, КАК ФАКТОР ТРАНСФОРМАЦИИ ГОСТИНИЧНОГО РЫНКА УКРАИНЫ




Постановка проблемы в общем виде. Для выхода туристической отрасли Украины из кризиса необходимо создать условия для улучшения работы предприятий гостиничного бизнеса, которая является основой индустрии туризма. Залогом успешной работы отелей Украины можно считать дееспособный Государственный стандарт классификации отелей, который позволит ликвидировать белые пятна классификации на отельной карте Украины. Введение нового постановления об обязательной классификации отелей и других объектов, предназначенных для предоставления услуг временного размещения, можно расценивать как форсирование событий без наличия должного результата. Для решения поставленной проблемы необходимо разработать подробный алгоритм, а не пытаться наскоком решить ее.

Анализ исследований и публикаций последних лет. Вопросами классификации и сертификации отелей занимаются многие украинские и зарубежные ученые - Любицева О.А., Пуцентейло П.Р., Школа И.Н., Сенин В.С., Markus Luthe, но неоценимым для украинского рынка является вклад Людмилы Мещерских.

Нерешенные части общей проблемы. Решение несопоставимости нормативно правовой базы страны в области сертификации и классификации отелей и других объектов, предназначенных для предоставления услуг временного размещения.

Цель статьи является освещение событий происходящих на данном этапе в сфере гостиничного рынка Украины. Поиск путей выхода из сложившейся ситуации.

Изложение основного материала. Одним из способов регулирования качества гостиничных услуг принято считать сертификацию. Сертификация гостиничных услуг применяется во всём цивилизованном мире для обеспечения высокого качества предоставляемых услуг. Существуют различные подходы к сертификации, которые зависят от модели государственного регулирования, принятой в той или иной стране:
  • так, в одних государствах сертификация на получение разряда средствами размещения и предприятиями питания проводится в обязательном порядке, а в других странах эта процедура осуществляется полностью на добровольной основе;
  • кроме того, вопросы сертификации могут решаться на разных государственных уровнях управления - во Франции, например, это прерогатива центральных органов в сфере туризма, а в соседней Испании - региональных; также сертификация может проводиться и негосударственными организациями, если в стране отсутствует механизм государственного регулирования в этой области. Так, например, в Швейцарии, сертификация гостиничных услуг не является предметом нормативно-правовых актов, т.е. не носит официального характера, а вводится по инициативе представителей гостиничного бизнеса, либо по договоренности между владельцами отелей. Кроме того, многие гостиничные цепи вводят свои собственные стандарты обслуживания, на основе которых добровольно сертифицируют свои услуги и определяют разрядность гостиничных предприятий.

Правила сертификации гостиничных услуг и требования к процедуре ее проведения впервые были разработаны и утвержденные приказом Госстандарта Украины от 27.01.99 № 37, разработанным на выполнение Декрета Кабинета Министров Украины "О стандартизации и сертификации" от 10.05.93 № 46-93, Закона Украины "О туризме" (324/ 95-ВРВР), постановлений Кабинета Министров Украины от 28.07.97 № 702 ( 97-пп.) "О Программе развития туризма в Украине до 2005 года" и от 07.12.98 № 1931 (98-пп.), "О мероприятиях по реализации Программы деятельности Кабинета Министров Украины" [1].

Объектами обязательной сертификации являются услуги по размещению, предоставляемые субъектами туристической деятельности в коллективных или индивидуальных средствах размещения.

Обязательная сертификация услуг размещения осуществляется на соответствие услуг обязательным требованиям нормативных документов и нормативно-правовых актов, включенных в Перечень продукций, которые подлежат обязательной сертификации в Украине, утвержденного приказом Государственного комитета Украины по вопросам технического регулирования и потребительской политики от 01.02.2005 №28, зарегистрировано в Министерстве юстиций Украины 04.05.2005 по №466/10746 [2, с.4].

В Украине вопросами сертификации средств размещения занимаются два органа исполнительной власти: Государственная служба туризма и курортов Министерства культуры и туризма Украины и Госпотребстандарт.

Работы по сертификации проводят органы, аккредитованные в системе Госстандарта Украины УкрСЕПРО. Эти же органы проводят и добровольную сертификацию на присвоение категории предприятию [3].

В Украине систематизация средств размещения осуществляется в рамках следующих нормативно-правовых документов: «Правила пользования гостиницами и аналогичными средствами размещения и предоставления гостиничных услуг» (2004 г.), «Порядок предоставления услуг по временному размещению (проживанию)» (2006 г.), «Правила обязательной сертификации услуг по временному размещению (проживанию)» (2007 г.), а также на основании трех национальных стандартов - ДСТУ 4268:2003 «Услуги туристические. Средства размещения. Общие требования», ДСТУ 4269:2003 «Услуги туристические. Классификация гостиниц», ДСТУ 4527:2006 «Услуги туристические. Средства размещения. Термины и определения».

Рассмотрим порядок обязательной сертификации гостиничных услуг.

Существуют на данный момент две схемы обязательной сертификации услуг размещения:
  • Первая схема – схема с обследованием средств размещения, которое осуществляется согласно требованиям ДСТУ 3957:2000 „Система сертификации УкрСЕПРО. Порядок обследования производства во время проведения сертификации продукции”, которое дает добро на предоставление услуг размещения;
  • Вторая схема – схема с сертификацией системы управления качеством относительно предоставления услуг по размещению, которая осуществляется на соответствие требованиям ДСТУ ISO 9001-2001 „Системы управления качеством. Требования” на желание исполнителя услуг получения категории (звезды) [4].

Итогом сертификации в гостиничном бизнесе становится получение средством размещения определённого сертификата о соответствии уровню безопасности предоставляемых услуг. Кроме того, различные средства размещения могут получать сертификат, подтверждающий их разряд, являющийся составной частью принятой в стране системы категоризации.

Срок действия сертификата соответствия, выданный по первой схеме, не может быть больше чем три года. Срок действия сертификата соответствия, выданный по схеме, которая предусматривает сертификацию системы управления качеством, не может быть больше пяти лет при условии наличия действующего сертификата на систему управления качеством.

Ответственность за нарушение законодательства в сфере сертификации за продажу или использование в хозяйственной деятельности продукции, которая подлежит обязательной сертификации, но которая не является носителем сертификата соответствия, установлен штраф для СПД – от 3 до 88 необлагаемых налогом минимумов (от 51 грн. до 1496 грн.).

29 июля 2009 г. Кабинетом министров Украины было введено постановление об утверждении Порядка установления категории отелями и другими объектами, предназначенными для предоставления услуг временного размещения (проживания). Следует отметить основные положения данного постановления, которые повлекут за собой ряд изменений, как в нормативно-правовых актах законодательства Украины в гостиничной индустрии, так и в практической процедуре сертификации.

Категории отелям и другим объектам, предназначенным для предоставления услуг по временному размещению (проживанию), устанавливаются по результатам обязательной сертификации услуг по временному размещению, которые ими предоставляются, относительно уровня безопасности для жизни и здоровья людей, защиты их имущества и охраны окружающей природной среды в государственной системе сертификации УкрСЕПРО и оценивание соответствия отелей требованиям определенной категории.

Отелям устанавливаются такие категории: "пять звезд", "четыре звезды", "три звезды", "две звезды" и "одна звезда".

Другими объектами, предназначенным для предоставления услуг по временному размещению (проживанию), в том числе мотелям, пансионатам, домам отдыха, туристическим базам, кемпингам, категория устанавливается по уровню обслуживания в них (первый, второй, третий, четвертый и соответственно пятый уровни).

Работы по оцениванию отелей выполняются согласно требованиям ДСТУ 4269 "Услуги туристические. Классификация отелей".

Комиссия по установлению категорий отелям оформляет и выдает заявителю свидетельство об установлении отелю соответствующей категории в случае наличия положительных результатов.

Указанное свидетельство выдается не более чем на три года или при наличии в отеле системы управления качеством не более чем на пять лет [5].

Как видно из приведенного выше, в данном постановлении существуют кардинально новые пункты, касающиеся категоризации, а именно их обязательный характер. Кроме того категорию должны присваивать как отелям, так и другим объектами, предназначенным для предоставления услуг по временному размещению, о чем ранее в правилах обязательной сертификации не было речи.

С точки зрения многих специалистов гостиничной индустрии, в данном постановлении существуют ряд недоработок, а именно Дмитрием Зарубой, президентом Ассоциации малых отелей и апартаментов Украины, отмечено отсутствие стандартов для осуществления категоризации других объектов, предназначенным для предоставления услуг по временному размещению. Как было указано выше, данным средствам размещения должны быть присвоены «уровни» [6, с.9].

Ряд специалистов гостиничной индустрии Крыма берут на себя смелость говорить о поспешности такого постановления. Неудовлетворительный процент прохождения категоризации, по их мнению, обусловлен двумя аспектами, а именно – во-первых, отсутствием желания прохождения категоризации владельцами средств размещения (недостаток мотивации), во-вторых, невозможностью осилить требования украинских ГОСТов.

Первый заместитель министра курортов и туризма Крыма Марина Слесарева выделяет несколько пунктов неоднозначности данного постановления. Для проведения такой «массовой» категоризации во всей Украине необходим целый штат специалистов в этой отрасли, но у государственного Центра стандартизации и метрологии, который будет исполнять правительственное решение, такового в наличии нет. В законе «О туризме» ст. 19 указано, что установление объектам туристической инфраструктуры (отелям, другим объектам, предназначенным для предоставления услуг по размещению, заведениям питания, курортным заведениям и т.п.) соответствующей категории осуществляется по заявлению его владельца, другими словами осуществляется по собственному решению [7, с.12; 8].

Учитывая изложенное, на данное время существует проблема несоответствия Правил действующим нормативно-правовым актам и нормативным документам в этой сфере, в сфере оценивания средства размещения требованиям к определенной категории. Поэтому Госпотребстандарт Украины на выполнение Кабинета Министров Украины от 29.07.2009 № 803 подготовил изменения к Правилам обязательной сертификации услуг по временному размещению (проживанию).

Механизмом, который обеспечит решение определенной проблемы, является внесение соответствующих изменений в приказ Госстандарта Украины от 27.01.99 № 37, а именно в части изложения Правил в новой редакции, где будут учтены требования постановления Кабинета Министров Украины от 29.07.2009 № 803 «Об утверждении Порядка установления категорий отелям и другим объектам, предназначенным для предоставления услуг по временному размещению (проживанию)» [1].

В Украине в 2003 году были утвержденные первые национальные стандарты ДСТУ 4268:2003 "Услуги туристические. Средства размещения. Общие требования" и ДСТУ 4269:2003 "Услуги туристические. Классификация отелей", разработанные Государственным предприятием «Научно-исследовательским институтом метрологии измерительных и управляющих систем» (ГП НИИ "Система") вместе с Гостурадминистрацией Украины. Разработчики этих стандартов ставили перед собой задачи, во-первых: ввести в украинском туризме классификацию Всемирной туристической организации (UNWTO) средств размещения как очень важной категории инфраструктуры туризма, и, во-вторых, гармонизировать требования к "звездным" отелям с европейскими, особое внимание, уделяя качеству зданий, техническому оснащению, интерьеру, мебели, мягкому инвентарю, посуде и т.п. За 6 лет, которые прошли со времени вступления в силу этих стандартов, они выполнили свою задачу относительно повышения уровня качества и комфортности наших отелей, но на данное время нормативная база нуждается в актуализации и приведении в соответствие с требованиями времени. Особенно остро этот вопрос стоит в контексте подготовки к финальной части чемпионата Европы по футболу „Евро-2012". Нуждается в срочном реформировании и система классификации отелей, в первую очередь с точки зрения привлечения к ее функционированию центрального органа власти и специалистов в области туризма, обеспечение большего доверия к самой процедуре присвоения категорий - „звезд".

С целью повышения действенности контроля и возможности влияния со стороны центрального органа исполнительной власти в области туризма на существующую процедуру классификации отелей (в рамках обязательной сертификации гостиничных услуг) возникает необходимость разработать и внедрить государственную систему классификации отелей и других средств размещения при центральном органе исполнительной власти в сфере туризма [9].

Но пока эта проблема остается не решенной существуют прецеденты, созданные общественными ассоциациями. Так в Крыму разрабатывается альтернативная методика определения «звёздности» и уже были присвоены «ориентировочные» категории четыремстам крымским отелям, гостиницам и пансионатам. Некоторые отели получили даже более высокий балл, чем полученный по Госстандарту.

Система ориентировочной звездности, разработанная комитетом Крымской ассоциация туристических агентств (КАТА) учитывает комплекс параметров, что, по мнению ее создателей, позволяет более объективно оценить качество услуг в отеле, поскольку определяет звездность не по наихудшему показателю, а по качеству номера. Методика предполагает семь параметров звездности – место расположения объекта, уровень номерного фонда, качество питания, наличие озеленения, уровень сервиса и разнообразие объектов инфраструктуры, климат и уровень услуг оздоровления и лечения. Система является авторской разработкой Александра Бурдонова (2009 г.) гл. редактора каталога "Курорты Крыма".

Для сельского туризма система обязательной звездности для объектов размещения по Государственному стандарту Украины неприменима, считает председатель правления Союза содействия развитию сельского зеленого туризма в Крыму Наталья Городецкая, поскольку в сельском и зеленом туризме клиентам предлагаются частные домовладения, к которым сложно применить общераспространенные критерии звездности [10, с. 9].

Несовершенство нормативно правовой базы страны приводит и к тому, что большое количество малоформатных гостиниц, которые обязаны проходить процедуру сертификации услуг размещения, не могут этого сделать, потому что не удовлетворяют нормам и правилам, установленным в государственных стандартах исключительно для средних и больших средств размещения. В итоге наша страна из-за несбалансированной законодательной базы теряет большую часть поступлений в бюджет, а малые гостиницы, в свою очередь, страдают от невозможности нормально функционировать.

Ассоциация малых гостиниц и апартаментов Украины разработала классификационную Систему сети «Золотой ключ», которая является независимой добровольной системой классификации средств размещения с номерным фондом до 100 номеров или 200 мест [11].

Это система гарантирует отечественным и зарубежным гостям малых гостиниц и апартаментов, действующих в Украине и туристическим операторам, агентствам надежную информацию о качестве предоставляемых услуг через принятие и использование единой системы оценки зданий, номерного фонда, услуг, которые предоставляются средствами размещения. При этом, малые гостиницы и апартаменты получают существенный маркетинговый механизм для продвижения себя на внутреннем и зарубежных туристических рынках

Вывод. Отсутствие кадров для проведения процедуры присвоения категории, отсутствие дееспособного Государственного стандарта, отсутствие модернизированной системы классификации отелей и других объектов, предназначенных для предоставления услуг временного размещения, непродуманные действия со стороны правительства могут привести гостиничный рынок Украины в еще более плачевное положение, нежели то, в котором он находится в данное время. Кризис – период аккумуляции сил, кадров, стратегий по выходу из состояния дефолта. Опрометчивые поступки в данный момент являются собственноручным подписанием смертного приговора, как гостиничному бизнесу, так и всей туристической сфере Украины, так как не секрет, что одно без другого не может существовать.

Литература.

1. Аналіз регуляторного впливу постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку класифікації за категорією готелів та аналогічних засобів розміщення" // Dokument HTML. - gov.ua.

2. Мещерских Л. Затверджена нова редакція Правил обов’язкової сертифікації послуг з тимчасового розміщення (проживання) // Новости Турбизнеса. – 2008 - №1. – с. 4-5.

3. Гостиничный рынок Украины: состояние, проблемы и перспективы. Ч.2 // Dokument HTML. - .net.

4. Правила обов`язкової сертифікації послуг з тимчасового розміщення (проживання). Затверджено наказом Держстандарту України від 27.01.1999 № 37 (у редакції наказу Держспоживстандарту України від 03.09.2007р. № 207) // Dokument HTML. - ссылка скрыта.

5. Про затвердження Порядку встановлення категорій готелям та іншим об’єктам, що призначаються для надання послуг з тимчасового розміщення (проживання) от 29.07.2009 № 803 // Dokument HTML. - www.tourism.gov.ua.

6. Комментарий к постановлению об утверждении Порядка установления категории отелями и другими объектами, предназначенными для предоставления услуг временного размещения (проживания) // Новости Турбизнеса. – 2009 - №15. – с. 8-9.

7. Крым к «звездопаду» не готов // Новости Турбизнеса. – 2009 - №16. – с. 12.

8. Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про туризм» від 18.11.2003 р. № 1282-IV // Відомості Верховної Ради України, 2004 р., № 13.

9. Аналіз регулярного впливу проекту постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку класифікації за категорією готелів та аналогічних засобів розміщення" // Dokument HTML. - www.tourism.gov.ua.

10. Крым к «звездопаду» не готов. Ч 2 // Новости Турбизнеса. – 2009 - №17. – с. 9.

11.Классификационная Система сети «Золотой ключ» // Dokument HTML. - hotels.com.ua/goldenkey/standart.


Кампов Надія Семенівна

Мукачівський державний університет, м. Мукачево


Правове забезпечення підприємництва у сфері туристичних послуг в Україні


Актуальним залишається питання створення нормативно-правової бази підприємницької діяльності в туризмі. Саморегульований механізм ринку не може забезпечити здорових суспільних відносин і не гарантує довгострокової економічної стабільності. Держава повинна здійснювати регулювання діяльності у тій чи іншій сфері суспільного виробництва. Не є винятком у цьому плані і туристична галузь.

Основоположний законодавчий акт, що визначає загальні правові, організаційні, виховні та соціально-економічні засади реалізації державної політики в галузі туризму, всебічно регламентує туристичну діяльність в Україні, створює умови для стимулювання ділової активності суб'єктів туристичного підприємництва, забезпечує оптимальний рівень державного регулювання процесу розвитку вітчизняного туризму - Закон України «Про туризм». Закон визначає принципи, мету, пріоритетні напрямки й способи державного регулювання туристської діяльності. Зокрема, зазначемо, що держава визнає туристську діяльність однієї із пріоритетних галузей економіки. Держава покликана створювати умови для розвитку туристської діяльності, формування України як країни, сприятливої для туризму, здійснювати підтримку й захист туристів, туроператорів, турагентів й їхніх об'єднань.

Концепція подальших дій у галузі туристичного господарювання в Україні закладена в Державній програмі розвитку туризму в Україні до 2010 року, в які й визначено такі основні завдання:

- впровадити ефективні механізми фінансово-економічного регулювання розвитку туристичної сфери, визначивши джерела фінансування та створивши оптимальну модель інвестиційної політики в галузі;

- визначити шляхи, форми та методи стимулювання розвитку підприємництва у галузі туризму;

- обґрунтувати, з урахуванням соціально-економічних інтересів держави, форми та методи залучення іноземних інвестицій у розвиток туристичної галузі;

- удосконалити організаційні структури управління галуззю туризму;

- забезпечити оптимальне використання природного та історико-культурного потенціалу туризму через науково обґрунтоване туристичне районування території країни;

- обґрунтувати екологічні регламенти та допустимі норми освоєння туристичних територій, розробити механізми їх дії та запровадити в практику управління.

Ліцензування, стандартизація й сертифікація в туризмі є найважливішими інструментами державного регулювання діяльності туристських організацій і захисту прав споживачів послуг цієї важливої галузі. Нормативну документацію по стандартизації становлять державні стандарти; правила, норми й рекомендації зі стандартизації; класифікатори техніко-економічної інформації; стандарти галузі й, зрозуміло, самих підприємств. Загальні умови ліцензування деяких видів господарської діяльності доповнені нормами, що безпосередньо стосуються туристичної діяльності: «Ліцензування туристичної діяльності» (ст.17 Закону України «Про туризм») - «Ліцензійні умови провадження туроператорської та турагентської діяльності» (затверджені наказом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва, Міністерства культури і туризму України).

Крім ліцензування підприємницької діяльності в туризмі законодавство передбачає необхідність отримання дозволів для здійснення екскурсійної діяльності та діяльності фахівців туристичного супроводу в порядку, визначеному наказами Держтурадміністрації України: «Положення про порядок видачі дозволів на право здійснення туристичного супроводу фахівцям туристичного супроводу», «Кваліфікаційні вимоги до екскурсоводів», « Кваліфікаційні вимоги до гідів перекладачів».

Підприємництво в сфері туризму пов’язане з використанням природних рекреаційних туристичних ресурсів у вигляді лікувально-оздоровчих місцевостей, земель, лісів, водних ресурсів, природних заповідників, національних парків, курортів і т. д. Оскільки природні ресурси, як це встановлено законодавством, знаходяться в державній власності, то в умовах змішаної ринкової економіки їх використання в сфері туризму ґрунтується на орендних відносинах. Охорона навколишнього природного середовища повинна здійснюватися таким чином, щоб у ході туристичної діяльності створювалися умови для виховання культури, утворення й оздоровлення туристів.

Надання послуг туризму і рекреації в умовах ринку повинне супроводжуватися захистом прав та інтересів споживачів, забезпеченням їхньої безпеки. Правову основу для цього створює Закон України «Про захист прав споживачів», що визначає права споживача на безпеку послуг, на одержання необхідної інформації, гарантії і відповідальності постачальника (виконавця) послуг і т. д.

Одним із засобів державного контролю над підприємництвом у сфері туризму крім ліцензування цієї діяльності є стандартизація в туристичній індустрії, сертифікація туристичного продукту. Основними цілями стандартизації в туризмі є забезпечення заявленого рівня якості й безпеки споживання турпродукту, або окремої туристської послуги, захист інтересів споживачів цих послуг від несумлінної конкуренції на ринку. Стандарт містить правила, загальні принципи, характеристики, що стосуються певних видів діяльності, у тому числі й туристської, і доступної широкому колу осіб.

Зважаючи на специфіку туристичних послуг умови їх стандартизації визначаються такими документами: «Стандартизація в сфері туристсько-екскурсійного обслуговування. Основні положення»; «Туристські послуги. Загальні вимоги»; «Знак відповідності при обов'язковій сертифікації. Форми, розміри й технічні вимоги»; «Послуги населенню. Терміни й визначення»; «Туристські послуги. Засоби розміщення. Загальні вимоги»; «Туристсько-екскурсійне обслуговування. Проектування туристських послуг»; «Туристсько-екскурсійне обслуговування. Вимоги по забезпеченню безпеки туристів й екскурсантів»; «Громадське харчування. Класифікація підприємств»; «Модель забезпечення якості послуг (автентичний тест ИСО 9002-87)».

Здійснення підприємницької діяльності в туризмі передбачає і обов’язкове страхування яке здійснюється відповідно до Законів України «Про страхування» (розділ ІІ, Страхування туристів при здійсненні туристичних поїздок), «Про туризм» (стаття 16) і «Положення про порядок провадження діяльності страховими посередниками» та на підставі договорів з страховими компаніями.

Реалізація туристичних послуг є складним багатоетапним процесом, який охоплює такі комерційні операції: укладення договору з виробниками послуг і товарів; бронювання квитків і забезпечення ними туристів; оформлення страхового поліса; методичне та рекламно-інформаційне забезпечення туру; підготовка путівок (ваучерів) і договорів; реалізація путівок; підготовка кадрів для туру та призначення їх на маршрут; здійснення туру та ін. Взаємовідносини між основними суб'єктами комерційних операцій щодо надання туристичних послуг, як відомо, юридично оформляють відповідними договорами. Договірні відносини у сфері послуг (в т.ч. туристичних) в цілому регулюються Цивільним та Господарським Кодексами України. Закон України «Про туризм» деталізує договірні умови з основними контрагентами туристичних організацій та споживачів в конкретних контрактах(«Договір на туристичне обслуговування»(ст. 20), «Договір на екскурсійне обслуговування»(ст. 21), «Договір на готельне обслуговування» (ст.22), договір страхування (ст.16), «Ваучер (ст.23)») в межах визначених законодавством правил: «Правила користування готелями і надання готельних послуг в Україні», «Правила обов’язкової сертифікації послуг харчування», «Правила обов’язкової сертифікації готельних послуг», «Правила надання послуг пасажирського автомобільного транспорту».

Відносини між виробниками туристичних послуг (транспортні організації, готелі, ресторани, екскурсійні бюро) і туристичним агентством або туристичним представником переважно регулюються агентською угодою. Агентська діяльність регламентується як нормами Цивільного законодавства (глава 31 ЦК України), так і Законом України «Про туризм».

Туристична галузь є специфічним і досить складним об'єктом державного та недержавного управління. Необхідність державної підтримки та регулювання туризму як синтетичної, складної галузі та багатогранної економічної системи з розгалуженою мережею зв'язків, в орбіту якої входить багато суміжних галузей народного господарства (транспорт, зв'язок, харчування тощо), є очевидною. Хоча вже закладено основи правового регулювання туристичної діяльності, але цього ще недостатньо.


Косій Тетяна Михайлівна

Буковинська державна фінансова академія Чернівці